Постанова від 17 серпня 2026 р. у справі №551/828/25 — Полтавський апеляційний суд

ПОЛТАВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 551/828/25 Номер провадження 22-ц/814/2189/26Головуючий у 1-й інстанції Вергун Н. В. Доповідач ап. інст. Чумак О. В.

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 серпня 2026 року м. Полтава

Полтавський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ

головуючого судді Чумак О.В.,

суддів Дряниці Ю.В., Панченка О.О.,

за участю секретаря Ванди А.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Полтаві в режимі відеоконференції цивільну справу за апеляційними скаргами представника ОСОБА_1 адвоката Єрдакій Михайла Валерійовича та ОСОБА_2

на рішення Шишацького районного суду Полтавської області від 08 січня 2026 року, ухвалене суддею Вергун Н.В.

по справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія «Інтер-Поліс» про відшкодування моральної та матеріальної шкоди, завданої дорожньо-транспортною пригодою

В С Т А Н О В И В

У серпні 2025 року ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 , ПАТ «СК «Інтер-Поліс» про відшкодування моральної та матеріальної шкоди, завданої дорожньо-транспортною пригодою.

Позовні вимоги обгрунтовані тим, що вироком Іванківського районного суду Київської області від 02 червня 2025 року, який набрав законної сили 03 липня 2025 року, ОСОБА_1 визнано винною у вчиненні злочину передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України, та призначено покарання у виді штрафу в розмірі 51 000 грн. 00 коп. із позбавленням права керування транспортними засобами, строком на три роки.

З мотивувальної частини вироку суду вбачається, що 24 жовтня 2024 року, приблизно о 15 год. 00 хв. водій ОСОБА_1 , керуючи технічносправним автомобілем марки «Volkswagen Golf 1.6», реєстраційний номер НОМЕР_1 , здійснювала рух по проїжджій частині другорядної автодороги «Сукачі - Русаки» зі сторони с. Сукачі в напрямку с. Русаки у Вишгородському районі Київської області та під`їжджаючи до нерегульованого перехрестя нерівнозначних доріг автодороги «Сукачі - Русаки» з проїзною частиною автодороги «Спецпід`їзд до зони ЧАЕС «КПП Дитятки», діючи необережно, проявляючи кримінальну протиправну недбалість, в порушення вимог дорожнього знака 2.1 Розділу 33 Правил дорожнього руху України та п. 16. 11 Правил дорожнього руху України, затверджених постановою Кабінету Міністрів України № 1306 від 10 жовтня 2001 року і введених в дію з 01 січня 2002 року, маючи об`єктивну можливість оглядати встановлений перед перехрестям у напрямку її руху дорожній знак 2.1 «Дати дорогу», рухаючись по другорядній дорозі «Сукачі - Русаки» виїхала на головну дорогу, а саме на проїжджу частину автодороги «Спецпід`їзд до зони ЧАЕС «КПП Дитятки» та не надавши дорогу автомобілю «Toyota Hiace», реєстраційний номер НОМЕР_2 , на чорному фоні, під керуванням водія ОСОБА_3 , який наближався до даного перехрещення проїзних частин праворуч по автодорозі «Спецпід`їзд до зони ЧАЕС «КПП Дитятки», допустила зіткнення передньою правою частино кузову керованого нею автомобіля з передньою частиною кузову автомобіля марки «Toyota Hiace», реєстраційний номер НОМЕР_2 , внаслідок чого відбулося перекидання автомобіля марки «Toyota Hiace».

Внаслідок даної дорожньо - транспортної події, окрім водія автомобіля марки «Toyota Hiace», реєстраційний номер НОМЕР_2 , були травмовані й пасажири, зокрема, ОСОБА_2 , якому спричинені тілесні ушкодження у вигляді: закритий уламковий черезвиростковий перелом лівої стегнової кістки зі зміщенням, які відносяться до тілесних ушкоджень середньої тяжкості за ознакою тривалого розладу здоров`я.

У результаті дорожньо транспортної пригоди, яка мала місце 24 жовтня 2024 року з вини водія транспортного засобу ОСОБА_1 , ОСОБА_2 було завдано матеріальної та моральної шкоди.

Свою цивільно - правову відповідальність власника наземного транспортного засобу ОСОБА_1 застрахувала у ПрАТ Страхова компанія «Інтер Поліс» згідно з полісом № 221222577 від 30 травня 2024 року, який був діючий станом на 24 жовтня 2024 року, з визначеною страховою сумою на одного потерпілого 320 000 грн. 00 коп. за шкоду заподіяну життю та здоров`ю.

У зв`язку з отриманими тілесними ушкодженнями позивач перебував на лікуванні у період з 24 по 25 жовтня 2024 року у КНП «Вишгородська ЦРЛ» ВВР, у період з 25 жовтня по 18 листопада 2024 року у Національному військовому медичному клінічному центрі «Головний військовий клінічний центр», у період з 06 січня по 11 березня 2025 року у КНП «Шишацька лікарня планового лікування» Шишацької селищної ради Полтавської області, у період з 19 червня по 03 липня 2025 року у КП «Полтавська обласна клінічна лікарня ім. М.В. Скліфасовського». За період лікування позивачем були витрачені кошти на лікування у розмірі 6 904 грн. 38 коп., які він просив стягнути з ПрАТ Страхова компанія «Інтер - Поліс».

Розмір моральної шкоди позивач оцінює в 1 000 000 грн., який просив стягнути з відповідача ОСОБА_1 .

Моральна шкода, яка завдана позивачу, полягає у стражданнях, завданих внаслідок отриманих травм, тривалому відчуттю болю, частковій втраті мобільності, що потребує постійної сторонньої допомоги, різкій зміні звичних умов життя. Внаслідок отриманих тілесних ушкоджень, позивач був звільнений з Збройних сил України.

Рішенням Шишацького районного суду Полтавської області від 08 січня 2026 року позов ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія «Інтер-Поліс» про відшкодування моральної та матеріальної шкоди, завданої дорожньо-транспортною пригодою задоволено частково.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 300000 грн. у рахунок відшкодування моральної шкоди.

У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Рішення суду мотивоване тим, що позивачем не надано суду доказів відмови страховика у виплаті страхового відшкодування, внаслідок чого суд прийшов до висновку про відмову у задоволені позову ОСОБА_2 в частині стягнення з ПрАТ Страхова компанія «Інтер - Поліс» матеріальної шкоди у розмірі 6 904 грн. 38 коп., понесеної на лікування, внаслідок дорожньо транспортної пригоди.

Визначаючи розмір відшкодування моральної шкоди, завданої позивачу внаслідок дорожньо - транспортної пригоди, суд першої інстанції враховуючи тяжкість спричинених тілесних ушкоджень, які за ступенем тяжкості відноситься до тяжких, та їх наслідки, зокрема обмеження мобільності (позивач пересувається за допомогою милиць та сторонньої допомоги), тривалість лікування, що підтверджується виписками із медичної карти стаціонарного хворого, тривалість реабілітаційного періоду, ступінь втрати працездатності, зокрема, те, що позивач на час дорожньо транспортної пригоди проходив службу у Збройних силах України та внаслідок отриманої травми був визнаний непридатним до військової служби, що підтверджується свідоцтвом про хворобу № 2025-1121-1238-1156-7 від 21 листопада 2025 року, а також ті обставини, що стан здоров`я позивача на теперішній час не відновлено, вимушені негативні зміни призводять до зниження якості життя та зменшення благ, які позивач мав до моменту дорожньо - транспортної пригоди, а також приймаючи до уваги особу відповідача ОСОБА_1 , яка є особою пенсійного віку, на день розгляду справи в суді досягла 66 - річного віку, щомісячно отримує пенсію у орієнтовному розмірі 5 997 грн. 56 коп. і заробітну плату за наймом у розмірі 7 000 грн. 00 коп., незадовільний стан її здоров`я, що викликаний супутніми хворобами, дотримуючись засад розумності та справедливості, прийшов до висновку про стягнення з відповідача ОСОБА_1 на користь позивача ОСОБА_2 300 000 грн. у рахунок відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок дорожньо - транспортної пригоди.

Не погодившись з вказаним рішенням суду його в апеляційному порядку в частині визначення розміру моральної шкоди оскаржив представник ОСОБА_1 адвокат Єрдакій М.В., просив змінити рішення суду першої інстанції у відповідній частині, зменшивши розмір моральної шкоди, що підлягає стягненню з відповідача ОСОБА_1 з 300000 грн. до 100000 грн., посилаючись на невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення норм матеріального та процесуального права.

Апеляційна скарга мотивована тим, що визначений судом розмір моральної шкоди є явно завищеним, необґрунтованим та таким, що не відповідає фактичним обставинам справи.

Місцевий суд не врахував, що моральна шкода має компенсаційний характер і не може перетворюватися на надмірний фінансовий тягар для відповідача, яка є особою пенсійного віку, має обмежені фінансові можливості, проходить лікування після ДТП, здійснює волонтерську діяльність та вчинила правопорушення з необережності..

Суд першої інстанції не забезпечив повного та всебічного дослідження доказів, не здійснив індивідуалізації відповідальності відповідача, не встановив критерії визначення розміру моральної шкоди тане навів належного мотивування прийнятого рішення. Зазначені порушення вплинули на правильність вирішення справи, та призвели до визначення завищеного розміру моральної шкоди, що не відповідає розумності, співмірності та справедливості.

Від представника ОСОБА_2 адвоката Тимохіної Л.С. до суду надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому просила відмовити в задоволенні апеляційної скарги представника ОСОБА_1 адвоката Єрдакія М.В.

Також в апеляційному порядку рішення місцевого суду оскаржив ОСОБА_2 , просив його скасувати та ухвалити нове судове рішення про задоволення позовних вимог в повному обсязі, посилаючись на невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення норм матеріального та процесуального права.

Апеляційна скарга обґрунтована тим, що місцевий суд необґрунтовано відмовив у задоволенні позовної вимоги про стягнення з страхової компанії на користь позивача матеріальної шкоди, оскільки визначений Законом України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» порядок звернення потерпілого до страховика із заявою про здійснення страхового відшкодування не є досудовим порядком врегулювання спору, а позасудовою процедурою, яка не виключає право особи безпосередньо звернутися до суду з позовом про стягнення відповідного відшкодування.

Окрім того, заявлена позивачем сума моральної шкоди у розмірі 1 000 000 грн. є обґрунтованою та доведеною, з огляду на тяжкість отриманих ним тілесних ушкоджень, тривалості лікування та реабілітації, глибини моральних та душевних страждань.

Суд першої інстанції безпідставно врахував характеризуючі відомості про відповідача ОСОБА_1 , залишивши поза увагою приписи ст. 1187 ЦК України.

Від представника ОСОБА_1 адвоката Єрдакія М.В. до суду надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому просив апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення.

14 серпня 2026 року від ОСОБА_2 до суду надійшла заява про уточнення вимог апеляційної скарги, в якій він відмовився від вимог до ПАТ «СК «Інтер-Поліс» про відшкодування матеріальної шкоди, а також просив стягнути з ОСОБА_1 моральну шкоду у розмірі 350 000 грн.

Ухвалою Полтавського апеляційного суду від 18 серпня 2026 року заяву ОСОБА_2 про відмову від частини вимог апеляційної скарги задоволено. Апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Шишацького районного суду Полтавської області від 08 січня 2026 року в частині позовних вимог до Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія «Інтер-Поліс» про відшкодування матеріальної шкоди закрито.

В судове засідання з?явилася представник ОСОБА_2 адвокат Тимохіна Л.С.

Позивач ОСОБА_2 , відповідач ОСОБА_1 та її представник адвокат Єрдакій М.В. приймали участь у розгляді справи в режимі відеоконференції з використанням власних технічних засобів.

Оскільки рішення суду першої інстанції оскаржується лише в частині розміру стягнутої з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 моральної шкоди, тому в іншій частині рішення суду в силу ст. 367 ЦПК України апеляційним судом не переглядається.

Заслухавши доповідь судді доповідача, пояснення учасників справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційних скарг та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційні скарги підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до вимог ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Рішення місцевого суду не повною мірою відповідає вказаним вимогам.

Як встановлено місцевим судом та вбачається з матеріалів справи, 24 жовтня 2024 року, приблизно о 15 год. 00 хв. водій ОСОБА_1 , керуючи технічносправним автомобілем марки «Volkswagen Golf 1.6», реєстраційний номер НОМЕР_1 , здійснювала рух по проїжджій частині другорядної автодороги «Сукачі - Русаки» зі сторони с. Сукачі в напрямку с. Русаки у Вишгородському районі Київської області та під`їжджаючи до нерегульованого перехрестя нерівнозначних доріг автодороги «Сукачі - Русаки» з проїзною частиною автодороги «Спецпід`їзд до зони ЧАЕС «КПП Дитятки», діючи необережно, проявляючи кримінальну протиправну недбалість, в порушення вимог дорожнього знака 2.1 Розділу 33 Правил дорожнього руху України та п. 16. 11 Правил дорожнього руху України, затверджених постановою Кабінету Міністрів України № 1306 від 10 жовтня 2001 року і введених в дію з 01 січня 2002 року, маючи об`єктивну можливість оглядати встановлений перед перехрестям у напрямку її руху дорожній знак 2.1 «Дати дорогу», рухаючись по другорядній дорозі «Сукачі - Русаки» виїхала на головну дорогу, а саме на проїжджу частину автодороги «Спецпід`їзд до зони ЧАЕС «КПП Дитятки» та не надавши дорогу автомобілю «Toyota Hiace», реєстраційний номер НОМЕР_2 , на чорному фоні, під керуванням водія ОСОБА_3 , який наближався до даного перехрещення проїзних частин праворуч по автодорозі «Спецпід`їзд до зони ЧАЕС «КПП Дитятки», допустила зіткнення передньою правою частино кузову керованого нею автомобіля з передньою частиною кузову автомобіля марки «Toyota Hiace», реєстраційний номер НОМЕР_2 , внаслідок чого відбулося перекидання автомобіля марки «Toyota Hiace».

Внаслідок даної дорожньо - транспортної події, окрім водія автомобіля марки «Toyota Hiace», реєстраційний номер НОМЕР_2 , були травмовані й пасажири, зокрема, ОСОБА_2 , якому спричинені тілесні ушкодження у вигляді: закритий уламковий черезвиростковий перелом лівої стегнової кістки зі зміщенням, які відносяться до тілесних ушкоджень середньої тяжкості за ознакою тривалого розладу здоров`я.

Вироком Іванківського районного суду Київської області від 02 червня 2025 року, який набрав законної сили 03 липня 2025 року, ОСОБА_1 визнано винною у вчиненні злочину передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України, та призначено покарання у виді штрафу в розмірі 51 000 грн. 00 коп. із позбавленням права керування транспортними засобами, строком на три роки (т. 1, а.с. 12-15).

Частково задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_2 щодо стягнення з ОСОБА_1 моральної шкоди, суд першої інстанції враховуючи тяжкість отриманих позивачем тілесних ушкоджень, та їх наслідки, які призвели до негативних вимушених змін й його житті, а також приймаючи до уваги особу відповідача ОСОБА_1 , яка є особою пенсійного віку та її майновий стан, суд, дотримуючись засад розумності та справедливості прийшов до висновку про стягнення з відповідача на користь позивача моральної шкоди у розмірі 300 000 грн.

Колегія суддів погоджується з висновком місцевого суду щодо наявності правових підстав для стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 моральної шкоди, завданої внаслідок ДТП, проте, не погоджується з визначеним судом розміром цієї шкоди з наступних підстав.

Згідно зі ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

За змістом ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Статтею 5 ЦПК України передбачено, що, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Згідно з ч. 1 статті 11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що непередбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.

Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є у тому числі завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі (п. 3 ч. 2 ст. 11 ЦК України).

Зобов`язання із заподіяння шкоди - це правовідношення, у силу якого одна сторона (потерпілий) має право вимагати відшкодування заподіяної шкоди, а інша сторона (боржник) зобов`язана відшкодувати заподіяну шкоду в повному розмірі.

Статтею 23 ЦК України передбачено, що особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає, зокрема, у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я.

Під моральною шкодою розуміють втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.

Моральна шкода може полягати, зокрема: у порушенні психологічного благополуччя, переживаннях, стражданнях у зв`язку з ушкодженням здоров`я, фізичному та психологічному пристосуванні до порушень у стані здоров`я.

Згідно з частиною першою статті 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

Суд повинен з`ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.

Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку. Особа, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, відповідає за завдану шкоду, якщо вона не доведе, що шкоди було завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого (частина друга та п`ята статті 1187 ЦК України).

У разі встановлення конкретної особи, яка завдала моральної шкоди, відбувається розподіл тягаря доказування: (а) позивач повинен довести наявність моральної шкоди та причинний зв`язок; (б) відповідач доводить відсутність протиправності та вини. Завдання моральної шкоди - явище завжди негативне. Проте з цього не слідує, що будь-яка завдана моральна шкода породжує зобов`язання з її відшкодування. Покладення обов`язку відшкодувати завдану моральну шкоду може мати місце лише за умови, коли шкода була викликана протиправною поведінкою відповідальної за неї особи (див. постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 25 травня 2022 року в справі № 487/6970/20 (провадження № 61-1132св22), постанову Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 05 грудня 2022 року в справі № 214/7462/20 (провадження № 61-21130сво21)).

Згідно з положеннями ч. 6 ст. 82 ЦПК України вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов`язковими для суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.

Вина ОСОБА_1 у вчиненні ДТП, що мала місце 24.10.2024 та в результаті якої ОСОБА_2 отримав тілесні ушкодження, а саме: закритий уламковий черезвиростковий перелом лівої стегнової кістки зі зміщенням уламків, які відносяться до тілесних ушкоджень середнього ступеню тяжкості, встановлена вироком Іванківського районного суду Київської області та в порядку ч. 6 ст. 82 ЦПК України доказуванню не підлягає.

Таким чином, суд першої інстанції прийшов до обґрунтованого висновку про доведеність факту заподіяння позивачу моральної шкоди, яка полягає у фізичному болю та стражданнях, яких він зазнав внаслідок ДТП, а також вимушених негативних змінах в його житті, що свідчить пронаявності правових підстав для її відшкодування.

Європейський суд з прав людини зауважив, що оцінка моральної шкоди по своєму характеру є складним процесом, за винятком випадків, коли сума компенсації встановлена законом (STANKOV v. BULGARIA, § 62, ЄСПЛ від 12 липня 2007 року).

Згідно з пунктом 9 Постанови Пленуму Верховного Суду України №4 від 31.03.1995 року «Про судову практику у справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» при визначенні розміру моральної шкоди суд повинен враховувати характер і тривалість страждань, стан здоров`я потерпілого, тяжкість отриманих травм, істотність вимушених змін у його життєвих та сімейних відносинах, а також інші конкретні обставини справи.

Розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров`я потерпілого; тяжкість вимушених змін у його життєвих стосунках; можливість, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану.

У постанові Верховного Суду від 21.04.2022 у справі №748/359/20 (провадження №61-8641св21) зроблено висновок, що будь-яка компенсація моральної шкоди не може бути адекватною дійсним стражданням, тому будь-який її розмір може мати суто умовний вираз. У будь-якому випадку розмір відшкодування повинен бути адекватним. Тобто, рівень моральних страждань визначається не видом правопорушення і не складністю цього правопорушення, а моральними стражданнями потерпілого внаслідок заподіяння йому шкоди та значенням наслідків цього правопорушення для його особистості, що і зумовлює розмір суми компенсації моральної шкоди. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди одразу визначається потерпілим у позовній заяві, хоча остаточне рішення про розмір компенсації моральної шкоди приймається судом.

Таким чином, розмір відшкодування моральної шкоди не є сталою величиною, а визначається судом в кожному конкретному випадку з урахуванням всіх обставин справи.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 15.12.2020 у справі 752/17832/14-ц вказала, що, визначаючи розмір відшкодування, суд має керуватися принципами розумності, справедливості та співмірності. Розмір відшкодування моральної шкоди має бути не більшим, ніж достатньо для розумного задоволення потреб потерпілої особи, і не повинен приводити до її безпідставного збагачення.

Тобто, суд повинен з`ясувати усі доводи позивача щодо обґрунтування ним як обставин спричинення, так і розміру моральної шкоди, дослідити надані докази, оцінити їх та визначити конкретний розмір моральної шкоди, зважаючи на засади верховенства права, вимоги розумності, виваженості і справедливості.

З урахуванням вказаних обставин, беручи до уваги характер і тривалість фізичних і моральних страждань позивача, істотність вимушених змін у його житті, внаслідок отриманих травм, тривалості лікування, а також, враховуючи, що відповідач ОСОБА_1 є особою пенсійного віку, з огляду на її стан здоров?я, колегія суддів вважає, що визначений судом першої інстанції розмір відшкодування моральної шкоди 300 000 грн. є завищеним та не відповідає принципам розумності, виваженості і справедливості.

Суд також акцентує увагу на тому, що відшкодування моральної шкоди має виключно компенсаційний, а не каральний, обтяжуючий або запобіжний характер стягнення моральної шкоди, а також не може бути способом збагачення сторони, а тому цей розмір моральної шкоди підлягає зменшенню зі 300 000 грн. до 150 000 грн., що є підставою для зміни рішення суду в цій частині.

Згідно п. 2 ч. 1 ст. 374 ЦПК України, суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.

Відповідно до п. 3, 4 ч. 1 ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи, порушення норм процесуального або неправильне застосування норм матеріального права.

Частиною 4 ст. 376 ЦПК України передбачено, що зміна судового рішення може полягати в доповненні або зміні його мотивувальної та (або) резолютивної частини.

Керуючись ст. ст. 367, 374 ч. 1 п. 2, 376 ч. 1 п. 3, 4, ч. 4, 382, 383, 384 ЦПК України

П О С Т А Н О В И В

Апеляційні скарги представника ОСОБА_1 адвоката Єрдакій Михайла Валерійовича та ОСОБА_2 задовольнити частково.

Рішення Шишацького районного суду Полтавської області від 08 січня 2026 року змінити, зменшивши розмір моральної шкоди, який підлягає стягненню з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 з 300 000 грн. до 150 000 грн.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Головуючий О.В. Чумак

Судді Ю.В. Дряниця

О.О. Панченко