Постанова від 23 серпня 2026 р. у справі №535/755/25 — Полтавський апеляційний суд

ПОЛТАВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 535/755/25 Номер провадження 22-ц/814/2880/26Головуючий у 1-й інстанції Мальцев С. О. Доповідач ап. інст. Дорош А. І.

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 серпня 2026 року м. Полтава

Полтавський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

Головуючого - судді - доповідача Дорош А. І.

Суддів: Дряниці Ю. В., Лобова О. А.

при секретарі: Коротун І. В.

учасники справи:

представник позивача - адвокат Сідько С. І.

переглянув у судовому засіданні в м. Полтава в режимі відеоконференції цивільну справу за апеляційною скаргою представника ОСОБА_1 - адвоката Сідько Світлани Іванівни

на заочне рішення Котелевського районного суду Полтавської області від 17 березня 2026 року, ухвалене суддею Мальцевим С. О., повний текст рішення складений - 27 березня 2026 року

у справі за позовом представника ОСОБА_1 - адвоката Сідько Світлани Іванівни до ОСОБА_2 , третя особа: Орган опіки та піклування Виконавчого комітету Котелевської селищної ради, про позбавлення батьківських прав, -

В С Т А Н О В И В:

06.08.2025 представник ОСОБА_1 - адвокат Сідько С.І. звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 про позбавлення батьківських прав, в якому просила суд позбавити батьківських прав ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , відносно неповнолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Позовна заява мотивована тим, що неповнолітня дитина - син ОСОБА_3 постійно проживає разом із батьком ОСОБА_1 , що підтверджується актом обстеження домоволодіння за адресою: АДРЕСА_1 , та витягами з РТГ позивача та ОСОБА_4 . Відповідач разом із позивачем та дитиною не проживає з січня 2023. На даний час дитина знаходиться на повному утриманні позивача, саме ОСОБА_1 наразі займається щоденним вихованням та розвитком дитини, забезпечує усім необхідним для комфортного проживання, що також підтверджується довідкою, виданою Виконавчим комітетом Котелевської селищної ради від 11.07.2025 №74. З моменту переїзду відповідач ОСОБА_2 не піклується про фізичний і духовний розвиток дитини, його навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема не забезпечує необхідного харчування, медичного догляду, лікування, що негативно впливає на його фізичний розвиток як складову виховання; не спілкується з дитиною в обсязі, необхідному для його нормального самоусвідомлення; не надає доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяє засвоєнню ним загальновизнаних норм моралі; не виявляє інтересу до його внутрішнього світу; не створює умов для отримання ним освіти.

Заочним рішенням Котелевського районного суду Полтавської області від 17 березня 2026 року у задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: Орган опіки та піклування Виконавчого комітету Котелевської селищної ради, про позбавлення батьківських прав - відмовлено.

Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що висновок органу опіки та піклування не містить однозначних обставин, які б вказували на наявність підстав для застосування відносно відповідача ОСОБА_2 такого крайнього заходу як позбавлення батьківських прав. Під час судового розгляду даної справи не встановлено доказів наявності фактів вчинення домашнього насильства стосовно дитини сторін або за її присутності. У матеріалах справи відсутні докази того, що відповідач притягувалася до кримінальної чи адміністративної відповідальності у зв`язку із неналежним поводженням щодо сина, вчиняла насильство відносно нього. Доказів, які свідчили б про наявність виключних підстав для позбавлення відповідача батьківських прав, як і доказів неможливості змінити поведінку матері на краще, позивачем не надано. Відтак, суд першої інстанції вважав, що у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 слід відмовити.

В апеляційній скарзі представник ОСОБА_1 - адвокат Сідько С.І., посилаючись на порушення судом першої інстанції норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, просить заочне рішення суду першої інстанції скасувати і ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

Апеляційна скарга мотивована тим, що рішенням Котелевського районного суду Полтавської області від 12.03.2025 у справі №535/744/24 позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про позбавлення батьківських прав та стягнення аліментів - задоволено частково. У частині задоволення позовних вимог стосовно позбавлення батьківських прав ОСОБА_2 відносно неповнолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , відмовлено. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 , аліменти на утримання неповнолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у розмірі 1/4 частини з усіх видів заробітку (доходів) відповідача, але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, починаючи з 02.09.2024 і до досягнення дитиною повноліття. На виконання рішення Котелевського районного суду Полтавської області від 12.03.2025 у справі №535/744/24 видано виконавчий лист 22.04.2025, який надіслано на виконання до Корольовського відділу державної виконавчої служби у місті Житомирі Хмельницького міжрегіонального управління Міністерства юстиції України, з огляду на місце проживання ОСОБА_2 , на підставі чого 22.07.2025 відкрито виконавче провадження НОМЕР_2. Після ухвалення вище вказаного рішення суду відношення ОСОБА_2 до дитини та її участь у вихованні та розвитку не змінилася, аліменти ОСОБА_2 не сплачуються, наявна заборгованості. З огляду на поведінку матері дитини ОСОБА_2 позивачем було вжито додаткових дій, а саме подано скаргу до Органу опіки та піклування Виконавчого комітету Котелевської селищної ради про невиконання батьківських обов`язків матір`ю дитини. У зв`язку з цим, комісією з питань захисту прав дитини при Виконавчому комітеті селищної ради прийнято рішення «Про розгляд скарги ОСОБА_1 щодо невиконання батьківських обов`язків ОСОБА_2 відносно сина ОСОБА_3 » від 12.05.2025 №9/3, яким визнано, що ОСОБА_2 не приділяє уваги по вихованню власного сина ОСОБА_4 , неналежним чином виконує свої обов`язки по відношенню до дитини; Службі у справах дітей ( ОСОБА_5 ) підготувати та направити клопотання до Житомирського районного управління поліції ГУНП в Житомирській області щодо притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_2 за ст. 184 КУпАП за неналежне виконання своїх батьківських обов`язків; КЗ «Центру соціальних служб» ( ОСОБА_6 ) за потреби взяти родину ОСОБА_1 під соціальний супровід. Викладені обставини свідчать про самоусунення від виконання батьківських обов`язків ОСОБА_2 , без будь-яких на те підстав, небажання в подальшому виконувати роль матері ОСОБА_4 . До того ж, характеристика, підписана класним керівником ОСОБА_7 та директором ОСОБА_8 від 15.07.2025 на ОСОБА_3 учня 10 класу Більського ліцею Котелевської селищної ради, підтверджує той факт, що мати жодної участі у вихованні дитини не приймає. ОСОБА_3 виховується в неповній сім`ї. Має довірливі стосунки з батьком, який приділяє достатньо уваги вихованню сина. Висновком Органу опіки та піклування Виконавчого комітету Котелевської селищної ради від 26.09.2025 за №185 визнано доцільним позбавити ОСОБА_2 батьківських прав стосовно сина ОСОБА_3 . З огляду на вище зазначені докази, суд першої інстанції необ`єктивно дослідив матеріали справи, а саме залишив поза увагою байдужу поведінку ОСОБА_2 до обставин справи, її відношення до виховання, участі в житті своєї дитини, до ігнорування ОСОБА_2 дій щодо участі, вихованні та розвитку дитини, а саме не відвідує з дитиною заклади освіти та медичні заклади, не надає дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей, не надає жодної фінансової допомоги. Фактично єдиною підставою відмови у задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 стало те, що син ОСОБА_10 періодично спілкується з матір`ю в телефонному режимі. Також варто зазначити, що судом першої інстанції не врахована думка дитини ОСОБА_3 , який не заперечував щодо позбавлення матері батьківських прав, та фактично підтвердив, що мати не приймає участі у його вихованні, при чому дитина у віці від 16 років здатна самостійно виражати свою думку та спроможна надати правильну оцінку обставинам справи. Станом на момент звернення до суду, ОСОБА_3 досяг шістнадцятирічного віку та має право самостійно обирати з ким з батьків проживати. Неповнолітній син ОСОБА_3 надає перевагу проживати разом з батьком, що вкотре підтверджує той факт, що дитина любить свого батька та хоче залишитися з ним. Зазначається, що на розгляді у Котелевського районного суду Полтавської області перебувала справа за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про позбавлення батьківських прав. Заочним рішенням Котелевського районного суду Полтавської області від 12.03.2026 у справі №535/1161/25 у задоволенні вказаного позову відмовлено. Попереджено ОСОБА_2 про необхідність змінити ставлення до виховання дитини - сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 та про їх можливі наслідки у разі їх неналежного виконання - позбавлення батьківських прав. Посилається на те, що докази, які містяться в матеріалах справи, свідчать про факт тривалого нехтування відповідачем своїми батьківськими обов`язками, свідомого ухилення від піклування про фізичний і духовний розвиток свого сина, його виховання, соціальні зв`язки між дитиною і відповідачем втрачені. За вказаних обставин, ОСОБА_1 складно здійснювати захист інтересів дитини, оскільки в умовах воєнного стану вирішення деяких питань потребує дозволу обох батьків, що не є можливим за умови відсутності діалогу між сторонами, та участі в житті і вихованні дитини його матері. Вирішити даний спір в позасудовому порядку не є можливим, оскільки ОСОБА_1 не може примусити відповідача дбати і піклуватися про сина.

Відзив на апеляційну скаргу не надходив.

У судове засідання апеляційного суду 24.08.2026 не з`явилися інші учасники справи, вони належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду справи шляхом направлення 26.05.2026 судових повісток про виклик до суду у цивільній справі на електронні адреси у порядку ч. 6 ст. 128 ЦПК України та засобами поштового зв`язку (а.с. 161-164), які були доставлені до електронних кабінетів. Згідно рекомендованих повідомлень судові повістки на ім`я позивача ОСОБА_1 , відповідача ОСОБА_2 повернулися до апеляційного суду без вручення з відміткою пошти «адресат відсутній за вказаною адресою», що у відповідності до вимог ч. 8 ст. 128 ЦПК України є належним повідомленням про дату, час і місце судового засідання. При цьому, колегія суддів враховує, що електронний варіант ухвали Полтавського апеляційного суду від 15.05.2026 (про призначення справи до апеляційного розгляду на 24.08.2026 о 10.00 год) розміщено в мережі Інтернет за адресою: https://reyestr.court.gov.ua/ та відповідно оприлюднено. 18.05.2026 до Полтавського апеляційного суду надійшла заява Органу опіки та піклування виконавчого комітету Котелевської селищної ради про розгляд справи без участі представника. Згідно ч. 2 ст. 372 ЦПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених продату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до ч. 3 ст. 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до ч. 1. ст. 352 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Відповідно до ч. 1 ст. 368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими цією главою.

Згідно встановлених судом першої інстанції обставин вбачається, що відповідно до свідоцтва про народження, серія НОМЕР_1 , зареєстрованого Більською сільською радою Котелевського району Полтавської області, актовий запис №3, ОСОБА_3 народився ІНФОРМАЦІЯ_2 , його батьками зазначено: батько - ОСОБА_1 , мати - ОСОБА_2 (а.с. 12).

Син позивача є неповнолітнім, станом на сьогодні йому виповнилося 16 років. Проживає разом із батьком ОСОБА_1 , що підтверджується актом обстеження домоволодіння за адресою: АДРЕСА_1 (а.с. 22).

Мати ОСОБА_2 разом із своїм сином не проживає з січня 2023. На даний час останнім відомим місцем проживання матері є АДРЕСА_2 .

Син ОСОБА_3 знаходиться на повному утриманні батька ОСОБА_1 , який наразі займається щоденним вихованням та розвитком дитини, забезпечує усім необхідним для комфортного проживання, що також підтверджується довідкою, виданою Виконавчим комітетом Котелевської селищної ради від 11.07.2025 №74.

Рішенням Котелевського районного суду Полтавської області від 12.03.2025 у справі №535/744/24 позовні вимоги ОСОБА_1 - задоволено частково. У частині задоволення позовних вимог стосовно позбавлення батьківських прав ОСОБА_2 відносно неповнолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , - відмовлено. Стягнуто з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , аліменти на утримання неповнолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у розмірі 1/4 частини з усіх видів заробітку (доходів) відповідача, але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, починаючи з 02.09.2024, і до досягнення дитиною повноліття (а.с. 16-19).

Як встановлено судом першої інстанції, будь-якої участі у вихованні сина та його утриманні ОСОБА_2 не приймає, життям, розвитком, навчанням, здоров`ям сина не цікавиться, дитину за місцем її проживання не відвідує, матеріально не допомагає, що, у свою чергу, може свідчити лише про свідоме протягом тривалого часу ухилення від виконання своїх батьківських обов`язків по вихованню щодо свого сина без будь-яких на те підстав.

ОСОБА_1 подав скаргу до Органу опіки і піклування Виконавчого комітету Котелевської селищної ради щодо невиконання батьківських обов`язків матір`ю дитини від 16.04.2025, в якій просив вжити відповідних заходів впливу на ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у зв?язку з невиконанням нею батьківських обов?язків відносно неповнолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (а.с. 25-26).

Рішенням комісії з питань захисту прав дитини при Виконавчому комітеті селищної ради від 12.05.2025 визнано, що ОСОБА_2 , АДРЕСА_2 , не приділяє уваги по вихованню власного сина ОСОБА_4 , тим самим неналежним чином виконує свої обов`язки по відношенню до дитини (а.с. 28).

Характеристика на ОСОБА_3 учня 10 класу Більського ліцею Котелевської селищної ради підписана класним керівником ОСОБА_7 та директором ОСОБА_8 від 15.07.2025, підтверджує той факт, що мати жодної участі у вихованні дитини не приймає. ОСОБА_3 виховується в неповній сім`ї. Має довірливі стосунки з батьком, який приділяє достатньо уваги вихованню сина (а.с. 29).

Характеристика на ОСОБА_1 , видана інженером з механізації та автоматизації виробничих процесів СТОВ «СКІФ» ОСОБА_12, підтверджує, що ОСОБА_1 за час роботи зарекомендував себе як відповідальний і дисциплінований працівник, який може проявити ініціативу і прийняти правильне рішення в питаннях, що стосуються його професійної діяльності і знаходяться в межах його компетенції. Свої обов?язки виконував сумлінно в точній відповідності з посадовою інструкцією, показуючи хороші показники у роботі. Систематично удосконалював особисту професійну підготовку, прагнув до отримання нових знань. Грамотно застосовував ці знання в повсякденній роботі. Взаємовідносини з колективом склалися хороші (а.с. 31).

Висновком Орган опіки та піклування Виконавчого комітету Котелевської селищної ради від 26.09.2025 за №185 визнано доцільним позбавити ОСОБА_2 батьківських прав стосовно сина ОСОБА_3 (а.с. 60-63).

Звертаючись до суду із позовом, ОСОБА_1 вказував на те, що мати ОСОБА_3 - ОСОБА_2 не піклується про фізичний і духовний розвиток дитини, його навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечує необхідного харчування, медичного догляду, лікування, що негативно впливає на його фізичний розвиток як складову виховання; не спілкується з дитиною в обсязі, необхідному для його нормального самоусвідомлення; не надає доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяє засвоєнню ним загальновизнаних норм моралі; не виявляє інтересу до його внутрішнього світу; не створює умов для отримання ним освіти.

При цьому, при розгляді справи по суті у суді першої інстанції представник Органу опіки та піклування Котелевської селищної ради зазначила, що син спілкується з матір`ю в телефонному режимі.

При цьому, суд першої інстанції зауважив, що окреме їх проживання та повністю невідомі причини перешкод з боку відповідача в їх спілкування, що позбавляє її можливості у виконанні своїх батьківських обов`язків, не є підставою для позбавлення батьківських прав матері.

У силу частини шостої статті 19 СК України суд першої інстанції може не погодитися з висновком органу опіки та піклування, якщо він є недостатньо обґрунтованим, суперечить інтересам дитини.

Так, суд першої інстанції не погодився з висновком Органу опіки та піклування Виконавчого комітету Котелевської селищно ради від 26.09.2025 за №185, яким визнано доцільним позбавити ОСОБА_2 батьківських прав стосовно сина ОСОБА_3 , так як в цьому висновку не наведено конкретних підстав та аргументів, які б вказували на доцільність позбавлення відповідача ОСОБА_2 батьківських прав, а лише зазначена констатація безспірних фактів; не зазначено, яка робота проведена Органом опіки та піклування із відповідачем щодо врегулювання даного конфлікт; не вказано про встановлені фактичні обставини ухилення відповідача від виконання своїх батьківських обов`язків щодо виховання дитини.

Норми права, які застосував суд першої інстанції при вирішенні спору.

Підстави позбавлення батьківських прав передбачені частиною першою статті 164 СК України. Тлумачення пункту 2 частини першої статті 164 СК України ухилення від виконання своїх обов`язків по вихованню дитини може бути підставою для позбавлення батьківських прав лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками.

Ухилення батьків від виконання своїх обов`язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти.

Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками.

Позбавлення батьківських прав є виключною мірою, яка тягне за собою серйозні правові наслідки як для батька (матері), так і для дитини (стаття 166 СК України).

Зважаючи на те, що позбавлення батьківських прав є крайнім заходом, суд може у виняткових випадках при доведеності винної поведінки когось із батьків або їх обох з урахуванням її характеру, особи батька і матері, а також інших конкретних обставин справи відмовити в задоволенні позову про позбавлення цих прав, попередивши відповідача про необхідність змінити ставлення до виховання дитини (дітей) і поклавши на органи опіки та піклування контроль за виконанням ним батьківських обов`язків.

Таким чином, позбавлення батьківських прав допускається лише тоді, коли змінити поведінку батьків у кращу сторону неможливо, і лише при наявності вини у діях батьків.

Європейський суд з прав людини у справі «Хант проти України» від 07.12.2006 (заява №31111/04) наголошував на тому, що питання сімейних відносин має ґрунтуватися на оцінці особистості заявника та його поведінці. Факт заперечення заявником проти позову про позбавлення його батьківських прав також може свідчити про його інтерес до дитини (параграф 57, 58).

Статтею 51 Конституції України проголошено, що сім`я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.

Відповідно до ч. 1 ст. 12 Закону України «Про охорону дитинства» сім`я є природним середовищем для фізичного, духовного, інтелектуального, культурного, соціального розвитку дитини, її матеріального забезпечення і несе відповідальність за створення належних умов для цього.

Відповідно до ст. 8 Закону України «Про охорону дитинства» кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку.

Згідно з ст. 11 Закону України «Про охорону дитинства» сім`я є природним середовищем для фізичного, духовного, інтелектуального, культурного, соціального розвитку дитини, її матеріального забезпечення і несе відповідальність за створення належних умов для цього.

Стаття 18 Конвенції про права дитини передбачає, що батьки несуть основну відповідальність за виховання дитини. Інтереси дитини є предметом їх основного піклування.

Відповідно до ст. 150 СК України передбачено обов`язки батьків щодо виховання та розвитку дитини, а саме: батьки зобов`язані виховувати дитину в дусі поваги до прав та свобод інших людей, любові до своєї сім`ї та родини, свого народу, своєї Батьківщини; батьки зобов`язані піклуватися про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток; батьки зобов`язані забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, готувати її до самостійного життя; батьки зобов`язані поважати дитину; передача дитини на виховання іншим особам не звільняє батьків від обов`язку батьківського піклування щодо неї; забороняються будь-які види експлуатації батьками своєї дитини; забороняються фізичні покарання дитини батьками, а також застосування ними інших видів покарань, які принижують людську гідність дитини.

Стаття 152 СК України передбачає, що право дитини на належне батьківське виховання забезпечується системою державного контролю, що встановлена законом. 2. Дитина має право противитися неналежному виконанню батьками своїх обов`язків щодо неї. 3. Дитина має право звернутися за захистом своїх прав та інтересів до органу опіки та піклування, інших органів державної влади, органів місцевого самоврядування та громадських організацій. 4. Дитина має право звернутися за захистом своїх прав та інтересів безпосередньо до суду, якщо вона досягла чотирнадцяти років.

Відповідно до ст. 155 СК України здійснення батьками своїх прав та виконання обов`язків мають ґрунтуватися на повазі до прав дитини та її людської гідності. Батьківські права не можуть здійснюватися всупереч інтересам дитини. Відмова батьків від дитини є неправозгідною, суперечить моральним засадам суспільства. Ухилення батьків від виконання батьківських обов`язків є підставою для покладення на них відповідальності, встановленої законом.

Рідкісне цікавлення батька життям дитини саме по собі не є підставою для позбавлення батьківських прав, оскільки це є крайнім заходом впливу (постанова КЦС ВС від 21.05.2025 у справі №383/182/23).

Ухилення від виконання батьківських обов`язків має місце за умови винної поведінки та свідомого нехтування обов`язками, що може проявлятися у відсутності піклування про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, медичний догляд, спілкування, моральне виховання та створення умов для освіти (постанова КЦС ВС від 30.04.2025 у справі №127/16205/24).

Відповідно до постанови Верховного Суду від 10.11.2023 у справі №401/1944/22, в оцінці обставин справи суд виходить з того, що на першому місці стоять якнайкращі інтереси дитини, оцінка яких включає знаходження балансу між усіма елементами, необхідними для прийняття рішення. Позбавлення батьківських прав (тобто прав на виховання дитини, захист її інтересів, на відібрання дитини в інших осіб, які незаконно її утримують, та інші), що надані батькам до досягнення дитиною повноліття і ґрунтуються на факті спорідненості з нею, є крайнім заходом впливу на осіб, які не виконують батьківських обов`язків, а тому питання про його застосування потрібно вирішувати лише після повного, всебічного, об`єктивного з`ясування обставин справи, зокрема ставлення батьків до дітей. Позбавлення батьківських прав як крайній захід впливу на осіб, які не виконують батьківських обов`язків допускається лише тоді, коли змінити поведінку батьків у кращу сторону неможливо, і лише при наявності вини у діях батьків.

Подібні правові висновки щодо застосування відповідних норм СК України викладені у постановах Верховного Суду від 30.05.2018 у справі №553/2563/15-ц, від 23.06.2021 у справі №953/17837/19, від 23.01.2020 у справі №755/3644/19, у постанові Верховного Суду в складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 29.01.2024 у справі №185/9339/21 (провадження №61-8918сво23), постанові Верховного Суду від від 22.01.2025 у справі №333/8983/23.

У постанові Верховного Суду від 04.04.2024 у справі №553/449/20 (провадження №61-2701св24) вказано, що простої бездіяльності з боку батька (матері) недостатньо для того, щоб зробити висновок про наявність виняткових обставин, за яких можливо позбавити його батьківських прав. При розгляді судом спорів щодо участі одного з батьків у вихованні дитини, місця проживання дитини, виселення дитини, зняття дитини з реєстрації місця проживання, визнання дитини такою, що втратила право користування житловим приміщенням, позбавлення та поновлення батьківських прав, побачення з дитиною матері, батька, які позбавлені батьківських прав, відібрання дитини від особи, яка тримає її у себе не на підставі закону або рішення суду, управління батьками майном дитини, скасування усиновлення та визнання його недійсним обов`язковою є участь органу опіки та піклування, представленого належною юридичною особою (частина четверта статті 19 СК України). Суд може не погодитися з висновком органу опіки та піклування, якщо він є недостатньо обґрунтованим, суперечить інтересам дитини (частина шоста статті 19 СК України). Під час розгляду судом та/або органом опіки та піклування спорів щодо участі одного з батьків у вихованні дитини, визначення місця проживання дитини, відібрання дитини, позбавлення та поновлення батьківських прав, побачення з дитиною матері, батька дитини, які позбавлені батьківських прав, відібрання дитини від особи, яка тримає її у себе не на законних підставах або не на основі рішення суду, обов`язково беруться до уваги факти вчинення домашнього насильства стосовно дитини або за її присутності (частина четверта статті 22 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству»).

Відповідно до п. 18 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав» від 30.03.2007 №3, зважаючи на те, що позбавлення батьківських прав є крайнім заходом, суд може у виняткових випадках при доведеності винної поведінки когось із батьків або їх обох з урахуванням її характеру, особи батька і матері, а також інших конкретних обставин справи відмовити в задоволенні позову про позбавлення цих прав, попередивши відповідача про необхідність змінити ставлення до виховання дитини (дітей) і поклавши на органи опіки та піклування контроль за виконанням ним батьківських обов`язків.

Наведене узгоджується з висновками, які виклав Верховний Суд у постановах від 15.04.2019 у справі №522/811/16 (провадження №61-32253св18), від 24.04.2019 у справі №331/5427/17 (провадження №61-12023св18), від 06.05.2020 у справі №753/2025/19 (провадження №61-1344св20) де зазначив про те, що: «тлумачення пункту 2 частини першої статті 164 СК України дозволяє зробити висновок про те, що суд може відмовити в задоволенні позову про позбавлення цих прав, попередивши відповідача про необхідність змінити ставлення до виховання дитини (дітей) і поклавши на органи опіки та піклування контроль за виконанням ним батьківських обов`язків.

Апеляційний суд у складі колегії суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, виходячи з наступного.

Предметом даного позову є позбавлення батьківських прав ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , відносно неповнолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Як на підставу позову, позивач ОСОБА_1 посилався на те, що мати ОСОБА_3 - ОСОБА_2 не піклується про фізичний і духовний розвиток дитини, його навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечує необхідного харчування, медичного догляду, лікування, що негативно впливає на його фізичний розвиток як складову виховання; не спілкується з дитиною в обсязі, необхідному для його нормального самоусвідомлення; не надає доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяє засвоєнню ним загальновизнаних норм моралі; не виявляє інтересу до його внутрішнього світу; не створює умов для отримання ним освіти.

Розглядаючи цей спір, який виник між сторонами у справі, суд першої інстанції правильно визначився з характером спірних правовідносин та нормами матеріального права, які підлягають застосуванню, повно та всебічно дослідив наявні у справі докази і дав їм належну оцінку, правильно встановив обставини справи, внаслідок чого ухвалив законне та обґрунтоване рішення, яке відповідає вимогам матеріального та процесуального права.

Згідно п.2 ст. 164 СК України мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він ухиляються від виконання своїх обов`язків щодо виховання дитини та/або забезпечення здобуття нею повної загальної середньої освіти.

Як встановлено судом першої інстанції і це вбачається з матеріалів справи, що 13.08.1994 ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , та ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрували шлюб, від якого мають синів: ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (а.с. 12).

Син сторін ОСОБА_3 є неповнолітнім, ІНФОРМАЦІЯ_5 досяг віку 16 років, проживає разом із батьком ОСОБА_1 , що підтверджується актом обстеження домоволодіння за адресою: АДРЕСА_1 (а.с. 22).

Як вказує позивач, мати ОСОБА_2 разом зі своїм сином ОСОБА_3 не проживає з січня 2023, на даний час останнім відомим місцем проживання матері є АДРЕСА_2 .

При цьому, колегія суддів звуважує, що матеріали справи не містять будь-яких відомостей про те, що останнім відомим місцем проживання матері ОСОБА_2 є АДРЕСА_2 .

Згідно адресної довідки Виконавчого комітету Котелевськї селищної ради №875 від 07.08.2025, ОСОБА_2 зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , дата реєстрації 03.06.2003 (а.с. 43).

По справі вбачається, що відповідач ОСОБА_2 відзив на позов, інших пояснень суду першої інстанції не подавала, адресу її фактичного проживання встановити неможливо.

Як вказує позивач ОСОБА_1 , син ОСОБА_3 знаходиться на його повному утриманні, він як батько займається щоденним вихованням та розвитком дитини, забезпечує усім необхідним для комфортного проживання.

Згідно довідки, виданої Виконавчим комітетом Котелевської селищної ради від 11.07.2025 №74, син ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , дійсно проживає з батьком ОСОБА_1 та перебуває на його утриманні (а.с. 15).

Рішенням Котелевського районного суду Полтавської області від 12.03.2025 у справі №535/744/24 позовні вимоги ОСОБА_1 - задоволено частково. Відмовлено у задоволенні позовних вимог щодо позбавлення батьківських прав ОСОБА_2 відносно неповнолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Стягнуто з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , аліменти на утримання неповнолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у розмірі 1/4 частини з усіх видів заробітку (доходів) відповідача, але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, починаючи з 02.09.2024, і до досягнення дитиною повноліття (а.с. 16-19).

При цьому, як вбачається з матеріалів справи, виконавчий лист, виданий 22.04.2025 Котелевським районним судом Полтавської області у справі №535/744/24 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про позбавлення батьківських прав та стягнення аліментів був повернений 16.05.2025 державним виконавцем на підставі ст.4 п.10 Закону Украни «Про виконавче провадження» (виконавчий документ пред`явлено не за місцем виконання або не за підвідомчістю), проте, з матеріалів справи не вбачається, куди саме пред`являвся до виконання виконавчий лист (а.с. 20).

Також матеріали справи містять ксерокопію заяви ОСОБА_1 від 16.07.2025 до Корольовського ВДВС у місті Житомирі Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) про відкриття виконавчого провадження (а.с. 21), проте, відсутня у справі постанова державного виконавця про відкриття виконавчого провадження у Корольовському ВДВС у місті Житомирі Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), тобто за місцем фактичного проживання боржника ОСОБА_2 .

Судом першої інстанції встановлено, що мати ОСОБА_2 будь-якої участі у вихованні сина та його утриманні не приймає, життям, розвитком, навчанням, здоров`ям сина не цікавиться, дитину за місцем її проживання не відвідує, матеріально не допомагає, що, у свою чергу, може свідчити лише про свідоме протягом тривалого часу ухилення від виконання своїх батьківських обов`язків по вихованню щодо свого сина без будь-яких на те підстав.

16.04.2025 позивач ОСОБА_1 звертався зі скаргою до Органу опіки і піклування Виконавчого комітету Котелевської селищної ради щодо невиконання батьківських обов`язків матір`ю дитини від 16.04.2025, в якій просив вжити відповідних заходів впливу на ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у зв?язку з невиконанням нею батьківських обов?язків відносно неповнолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (а.с. 25-26).

Рішенням комісії з питань захисту прав дитини при Виконавчому комітеті селищної ради №9/3 від 12.05.2025 визнано, що ОСОБА_2 , АДРЕСА_2 , не приділяє уваги по вихованню власного сина ОСОБА_4 , тим самим неналежним чином виконує свої обов`язки по відношенню до дитини (а.с. 28).

З характеристики від 15.07.2025 на ОСОБА_3 , учня 10 класу Більського ліцею Котелевської селищної ради, яка підписана класним керівником ОСОБА_7 та директором ОСОБА_8, вбачається, що мати жодної участі у вихованні ини не приймає. ОСОБА_3 виховується в неповній сім`ї. Має довірливі стосунки з батьком, який приділяє достатньо уваги вихованню сина (а.с. 29).

Згідно висновку Органу опіки та піклування Виконавчого комітету Котелевської селищної ради від 26.09.2025, затвердженого рішенням Виконавчого комітету Котелевської селищної ради від 26.09.2025 №185, визнано доцільним позбавити ОСОБА_2 батьківських прав стосовно сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (а.с. 61-63).

Як встановлено судом першої інстанції, представник Органу опіки та піклування Котелевської селищної ради зазначила, що син спілкується з матір`ю в телефонному режимі.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що факт окремого проживання відповідача та сина, невстановлені судом причини відсутності їх спілкування, що позбавляє відповідача виконувати батьківські обов`язки, не є підставою для позбавлення батьківських прав матері. Крім цього, суд першої інстанції, з огляду на вимоги ч. 6 ст. 19 СК України, не погодився з висновком Органу опіки та піклування Виконавчого комітету Котелевської селищно ради №185 від 26.09.2025 про визнання доцільним позбавлення ОСОБА_2 батьківських прав стосовно сина ОСОБА_3 , оскільки у цьому висновку не наведено конкретних підстав та аргументів, які б вказували на доцільність позбавлення відповідача ОСОБА_2 батьківських прав, а лише зазначена констатація безспірних фактів; не зазначено, яка робота проведена Органом опіки та піклування із відповідачем щодо врегулювання даного конфлікт; не вказано про встановлені фактичні обставини ухилення відповідача від виконання своїх батьківських обов`язків щодо виховання дитини.

Апеляційний суд у складі колегії суддів вважає, що висновок суду першої інстанції є правильним, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем ОСОБА_1 не надано суду достатніх та допустимих доказів того, що існують виключні підстави для застосування до відповідача ОСОБА_2 такого крайнього (виняткового) заходу впливу як позбавлення батьківських прав, зокрема, з підстав ухилення нею від виконання своїх обов`язків по вихованню дитини.

Щодо відхилення судом першої інстанції висновку Органу опіки та піклування Виконавчого комітету Котелевської селищно ради №185 від 26.09.2025 про визнання доцільним позбавлення ОСОБА_2 батьківських прав стосовно сина ОСОБА_3 , то судом першої інстанції достатньо повно мотивовано підстави його відхилення.

На підставі ч. 6 ст. 19 СК України, ст. 212 ЦПК України суд не пов`язаний висновками певних органів, тому може не погодитися з висновком органу опіки та піклування, якщо він є недостатньо обґрунтованим, суперечить інтересам дитини.

Доводи апеляційної скарги про те, що на виконання рішення Котелевського районного суду Полтавської області від 12.03.2025 у справі №535/744/24 видано виконавчий лист 22.04.2025, який надіслано на виконання до Корольовського відділу державної виконавчої служби у місті Житомирі Хмельницького міжрегіонального управління Міністерства юстиції України, з огляду на місце проживання ОСОБА_2 , на підставі чого 22.07.2025 відкрито виконавче провадження НОМЕР_2, то ці доводи не заслуговують на увагу та не є підставою для скасування законного і обгрунтованого рішення суду першої інстанції, оскільки у матеріалах справи відсутні докази відкриття виконавчого провадження за вказаним виконавчим листом, а сам факт стягнення аліментів з одного із батьків на утримання дитини не є підставою для позбавлення цього батька батьківських прав.

Доводи апеляційної скарги про те, що після ухвалення вище вказаного рішення суду відношення ОСОБА_2 до дитини та її участь у вихованні та розвитку не змінилася, аліменти ОСОБА_2 не сплачуються, наявна заборгованості, то ці доводи не підтверджені належними та допустимими доказами, довідка про заборгованість зі сплати аліментів у матеріалах справи відсутня, крім цього, факт заборгованості зі сплати аліментів не є підставою для задоволення позову.

Доводи апеляційної скарги про те, що фактичні обставини свідчать про самоусунення від виконання батьківських обов`язків ОСОБА_2 , без будь-яких на те підстав, небажання в подальшому виконувати роль матері ОСОБА_4 , що згідно характеристики, підписаної класним керівником ОСОБА_7 та директором ОСОБА_8 від 15.07.2025 на ОСОБА_3 , учня 10 класу Більського ліцею Котелевської селищної ради, яка підтверджує той факт, що мати жодної участі у вихованні дитини не приймає, то ці доводи також відхиляються колегією суддів, оскільки вказаним обставинам була надана правова оцінка судом першої інстанції, вказані обставини не є підставою для задоволення позову.

Доводи апеляційної скарги про те, що фактично єдиною підставою відмови у задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 стало те, що син ОСОБА_10 періодично спілкується з матір`ю в телефонному режимі, що судом першої інстанції не врахована думка дитини ОСОБА_3 , який не заперечував щодо позбавлення матері батьківських прав, то ці доводи відхиляються колегіє суддів, оскільки не відповідають дійсності. Суд першої інстанції, з огляду на встановлені фактичні обставини у справі, дав належну юридичну оцінку правовідносинам, які склалися між сторонам, та зібраним доказам. Щодо доводів про те, що син ОСОБА_3 досяг шістнадцятирічного віку та має право самостійно обирати з ким з батьків проживати, то ці доводи виходять за предмет даного спору, яким є позбавлення батьківських прав матері відносно сина, а не визначення місця проживання неповнолітньої дитини. Як зазначалося вище, по справі не вбачається, де фактично проживає мати ОСОБА_2 і чи дійсно існує спір між сторонами, оскільки відповідач ОСОБА_2 до суду першої інстанції не подала жодного процесуального документа щодо свого відношення до позову: визнає його, чи заперечує.

Інші доводи апеляційної скарги також не заслуговують на увагу та не дають підстав для скасування судового рішення, оскільки наведені в апеляційній скарзі доводи були предметом дослідження у суді першої інстанції із наданням відповідної правової оцінки усім фактичним обставинам справи, яка ґрунтується на вимогах чинного законодавства України, з якою погоджується суд апеляційної інстанції.

З врахуванням викладеного, колегія суддів приходить до висновку, що рішення суду першої інстанції відповідає вимогам матеріального та процесуального закону. Підстав для його скасування з мотивів, викладених в апеляційній скарзі, колегія не знаходить.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення від 10.02.2010 у справі «Серявін та інші проти України» (Seryavinandothersv. Ukraine, №4909/04, § 58).

Відповідно до ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

Згідно ч. 1 ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, так як рішення суду першої інстанції ухвалене з додержанням норм матеріального та процесуального права.

З підстав вищевказаного, апеляційний суд у складі колегії суддів вважає за необхідне залишити апеляційну скаргу - без задоволення, а рішення суду - без змін, оскільки доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують.

Керуючись ст. ст. 367 ч.1, 2, 368 ч.1, 374 ч.1 п.1, 375 ч.1, 381 - 384 ЦПК України, Полтавський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Сідько Світлани Іванівни - залишити без задоволення.

Рішення Котелевського районного суду Полтавської області від 17 березня 2026 року - залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення. Касаційна скарга на неї подається протягом тридцяти днів з дня її проголошення. Якщо в судовому засіданні було проголошено лише скорочене (вступну та резолютивну частини) судове рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст постанови складено 24 серпня 2026 року.

СУДДІ: А. І. Дорош Ю. В. Дряниця О. А. Лобов