Постанова від 23 серпня 2026 р. у справі №537/7461/25 — Полтавський апеляційний суд

ПОЛТАВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 537/7461/25 Номер провадження 22-ц/814/2734/26Головуючий у 1-й інстанції МАХАНЬКОВ О. В. Доповідач ап. інст. Дорош А. І.

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 серпня 2026 року м. Полтава

Полтавський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

Головуючого - судді - доповідача Дорош А. І.

Суддів: Лобова О. А., Панченка О. О.

при секретарі: Коротун І. В.

переглянув у судовому засіданні в м. Полтава цивільну справу за апеляційною скаргою представника ОСОБА_1 - адвоката Гонтар Валерія Миколайовича

на рішення Крюківського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 10 березня 2026 року, ухвалене суддею Маханьковим О. В., повний текст рішення складено - 10 березня 2026 року

у справі за позовом Акціонерного товариства «Акцент-Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -

В С Т А Н О В И В:

24.11.2025 АТ «Акцент-Банк» звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, в якому просив суд стягнути з відповідача ОСОБА_1 на користь АТ «Акцент-Банк» заборгованість за кредитним договором №б/н від 14.02.2023 у розмірі 126 233,10 грн станом на 23.11.2025, яка складається з наступного: 94 458,19 грн - заборгованість за кредитом; 31 774,91 грн - заборгованість за відсотками, та судові витрати у розмірі 2 422,40 грн.

Позовна заява мотивована тим, що 14.02.2023 ОСОБА_1 приєднався до Умов та правил надання банківських послуг в А-Банку з метою отримання банківських послуг та відкриття банківського (поточного) рахунку. 14.02.2023 відповідачем підписано заяву щодо встановлення кредитного ліміту (або заяву про відкриття, ведення поточного рахунку та встановлення кредитного ліміту за карткою/рахунком), на підставі якої (яких) відповідачу відкрито поточний рахунок, встановлено на нього відповідний кредитний ліміт та видано платіжну картку як засіб доступу до рахунку. Відповідачу надано кредит у вигляді встановлення кредитного ліміту на рахунок зі сплатою процентів за користування кредитом у розмірі 40,80% на рік на суму залишку заборгованості за кредитом та видано платіжну картку. Відповідач не надав своєчасно банку грошові кошти для погашення заборгованості за кредитом, відсотками та іншими витратами, а відтак зобов`язання за вказаним договором не виконав. У зв`язку з зазначеними порушеннями зобов`язань за кредитним договором відповідач станом на 23.11.2025 має заборгованість - 126 233,1 грн, яка складається з наступного: 94 458,19 грн - заборгованість за кредитом; 31 774,91 грн - заборгованість по відсоткам. Посилаючись на неналежне виконання відповідачем кредитних зобов`язань та на вимоги ст. 526, 527, 530, 1050, 1054 ЦК України, позивач просив суд стягнути з відповідача заборгованість за кредитним договором №б/н від 14.02.2023.

Рішенням Крюківського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 10 березня 2026 року позов представника позивача - Шкапенка Олександра Віталійовича, який діє в інтересах Акціонерного товариства «Акцент-Банк», до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості - задоволено.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «Акцент-Банк» заборгованість за кредитним договором №б/н від 14.02.2023 у розмірі 126 233,10 гривень станом на 23.11.2025, яка складається з наступного: 94 458,19 гривень - заборгованість за кредитом; 31 774,91 гривень - заборгованість по відсоткам.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «Акцент-Банк» сплачений судовий збір у сумі 2 422,40 гривень.

Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що, дослідивши та проаналізувавши подані письмові докази, враховуючи те, що відповідач неналежно виконує взяті зобов`язання за укладеним договором і, відповідно, не надав суду першої інстанції доказів на спростування вказаного, суд першої інстанції дійшов висновку, що позов АТ «Акцент-Банк» є обґрунтованим і таким, що підлягає задоволенню.

В апеляційній скарзі представник ОСОБА_1 - адвокат Гонтар В.М., посилаючись на порушення судом першої інстанції норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити у повному обсязі.

Апеляційна скарга мотивована тим, що суд першої інстанції, розглядаючи справу, залишив поза увагою те, що кредитний договір не містить відомостей про його підписання електронним підписом одноразовим ідентифікатором саме ОСОБА_1 , оскільки саме лише зазначення у вказаному договорі персональних даних ОСОБА_1 не підтверджує проходження ним верифікації та ідентифікації згідно вимог законодавства, що відбулося за відсутності копій (електронних чи паперових) особистих документів, які б підтверджували електронну ідентифікацію фізичної особи ОСОБА_1 . Посилання позивача на те, що ОСОБА_1 реєструвався на веб-сайтах в мережі Інтернет первісних кредиторів, заходив до свого особистого кабінету, створював заявку клієнта, ознайомлювався з відповідними правилами надання коштів у позику, підписував зазначений вище кредитний договір одноразовим ідентифікатором, нічим не доведені та непідтверджені. Доводи позивача про те, що ОСОБА_1 пройшов ідентифікацію та верифікацію особи, ознайомлювався з умовами надання кредиту, умовами кредитного договору, правилами надання грошових коштів у позику, в тому числі, на умовах фінансового кредиту, здійснював акцептування кредитного договору шляхом надсилання електронного повідомлення, підписаного електронним підписом одноразовим ідентифікатором, та підписував вказаний договір одноразовим ідентифікатором відповідно до Закону України «Про електронну комерцію», Закону України «Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги» та Закону України «Про платіжні послуги», належними доказами не доведено і факту укладання вказаного договору саме ОСОБА_1 не підтверджені. Отже, позивач належними та допустимими доказами не довів наявність заборгованості ОСОБА_1 у заявленому розмірі, належними та допустимими доказами не довів обґрунтованість заявлених ним позовних вимог, що виключає можливість їх задоволення.

У відзиві на апеляційну скаргу АТ «Акцент-Банк» просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанцї - без змін.

У судове засідання апеляційного суду 24.08.2026 не з`явилися учасники справи, вони належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду справи шляхом направлення 26.05.2026 судових повісток про виклик до суду у цивільній справі на електронні адреси у порядку ч. 6 ст. 128 ЦПК України (а.с. 159-161), які були доставлені до електронних кабінетів При цьому, колегія суддів враховує, що електронний варіант ухвали Полтавського апеляційного суду від 18.05.2026 (про призначення справи до апеляційного розгляду на 24.08.2026 о 10-20 год) розміщено в мережі Інтернет за адресою: https://reyestr.court.gov.ua/ та відповідно оприлюднено. Згідно ч. 2 ст. 372 ЦПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до ч. 3 ст. 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до ч. 1. ст. 352 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Відповідно до ч. 1 ст. 368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими цією главою.

Згідно встановлених судом першої інстанції обставин вбачається, що 14.12.2023 ОСОБА_1 уклав з АТ «Акцент-Банк» кредитний договір №б/н щодо надання кредитних коштів у вигляді суми кредитного ліміту на споживчі потреби на платіжну картку клієнта. Сума/ліміт кредиту від 1000 до 20 000 грн, строк кредитування 240 місяців з правом автоматичного продовження, проценти за користування кредитом у розмірі 40,80% на рік на суму залишку заборгованості за кредитом (а.с. 13-14).

У заяві-анкеті про приєднання до Умов та правил банківських послуг в АТ «А-Банк» ОСОБА_1 просив вважати наведений зразок його цифрового підпису обов`язковим при здійсненні операцій за всіма рахунками та визнав, що електронний підпис є аналогом власноручного підпису та його накладення має рівнозначні юридичну наслідки із власноручним підписом на документах на паперових носіях. Також відповідач засвідчив генерацію ключової пари з особистим ключем та відповідним йому відкритим ключем.

З паспорту споживчого кредиту «Зелена», який посвідчений його простим електронним підписом встановлено, що ОСОБА_1 ознайомився з умовами кредитування, інформацією про реальну річну проценту ставку та орієнтовну загальну вартість кредиту для споживача. Отже, ОСОБА_1 є належно ознайомлений з умовами кредитування (а.с. 14 зворот-15).

З розрахунку заборгованості за договором №б/н від 14.02.2023 встановлено, що станом на 23.11.2025 заборгованість ОСОБА_1 за даним кредитним договором складала суму у розмірі 126 233,1 грн, яка складається з: 94 458,19 грн - загальний залишок заборгованості за кредитом; 31 774,91 грн - загальний залишок заборгованості за відсотками; 0 грн - пеня; - 0 грн - штраф (а.с. 7-12).

Норми права, які застосував суд першої інстанції при вирішенні спору.

Згідно ч. 1 ст. 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Відповідно до ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові в розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Так, ст. 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору, вимог цього Кодексу та інших актів цивільного законодавства, тощо.

Згідно із ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання) (ст. 610 ЦК України).

Одним із видів порушення зобов`язання є прострочення - невиконання зобов`язання в обумовлений сторонами строк.

Якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події (ч.1 ст.530 ЦК України).

Апеляційний суд у складі колегії суддів не погоджується з висновком суду першої інстанції в частині стягнення відсотків, виходячи з наступного.

Предметом даного позову єстягнення з ОСОБА_1 на користь АТ «Акцент-Банк» заборгованості за кредитним договором №б/н від 14.02.2023 у розмірі 126 233,10 грн станом на 23.11.2025, яка складається з наступного: 94 458,19 грн - заборгованість за кредитом; 31 774,91 грн - заборгованість за відсотками.

Ухвалюючи рішення про задоволення позову, суд першої інстанції неправильно застосував норми матеріального права та прийшов до помилкового висновку про наявність підстав для задоволення позову в частині стягнення відсотків.

Відповідно до частин першої, другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).

Частиною другою статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).

Згідно із частиною першою статті 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.

За змістом статті 634 цього Кодексу договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

У переважній більшості випадків застосування конструкції договору приєднання його умови розроблює підприємець (в даному випадку АТ «Акцент-Банк»).

Оскільки умови договорів приєднання розробляються банком, тому повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв`язку із чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Тому з огляду на зміст статей 633, 634 ЦК України можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений.

Згідно матеріалів справи встановлено, що АТ «Акцент-Банк», пред`являючи вимоги про стягнення заборгованості за договором, просив стягнути тіло кредиту, проценти за його користування, посилаючись на витяг з Умов та правил надання банківських послуг та тарифів обслуговування кредитних карт, які не підписані ОСОБА_1 (а.с. 30-36).

При цьому, матеріали справи не містять підтверджень, що саме додані до позовної заяви тарифи обслуговування кредитних карт, а також Умови та правила надання банківських послуг у АТ «А-Банк» розумів ОСОБА_1 , ознайомився та погодився з ними, підписуючи анкету-заяву.

Витяг з Умов та правил надання банківських послуг у АТ «А-Банк» ресурс: Умов та правил надання банківських послуг, розміщені на сайті: https://a-bank.com.ua/terms/, не можуть вважатися складовою частиною спірного кредитного договору.

Так, надані позивачем Умови та правила надання банківських послуг, з огляду на їх мінливий характер, не можна вважати складовою кредитного договору й щодо будь-яких інших встановлених ними нових умов та правил, чи можливості використання банком додаткових заходів, які збільшують вартість кредиту, чи щодо прямої вказівки про збільшення прав та обов`язків кожної із сторін, якщо вони не підписані та не визнаються позичальником, а також, якщо ці умови прямо не передбачені, як у даному випадку - в анкеті-заяві позичальника, яка безпосередньо підписана останнім, і лише цей факт може свідчити про прийняття позичальником запропонованих йому умов та приєднання як другої сторони до запропонованого договору.

Отже, сама по собі підписана анкета-заява про приєднання до Умов та правил надання банківських послуг, без надання належних та допустимих доказів, що підтверджують укладення договору, не може бути підставою для стягнення процентів за користування кредитними коштами, пені та штрафів за невиконання кредитного договору, оскільки така анкета-заява не може розцінюватись як стандартна (типова) форма кредитного договору.

На підставі викладеного, колегія суддів зазначає, що матеріали справи не містять доказів, що саме надані позивачем витяг з Умов та правил надання банківських послуг розумів відповідач та ознайомився і погодився з ними, підписуючи анкету-заяву про приєднання до Умов та правил надання банківських послуг А-Банку, а також те, що вказані документи на момент отримання відповідачем кредитних коштів взагалі містили умови, зокрема, й щодо сплати процентів за користування кредитними коштами та, зокрема, саме у зазначеному в цих документах, що додані банком до позовної заяви, розмірах і порядках нарахування.

Відтак, колегія суддів, вважає, що відсутні підстави для стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за відсотками за кредитним договором.

Такі висновки відповідають правовому висновку Великої Палати Верховного Суду від 03.07.2019 у справі №342/180/17 (провадження №14-131цс19).

Колегія суддів також не погоджується з висновком суду першої інстанції щодо доведеності погодження усіх істотних умов кредитного договору шляхом підписання відповідачем паспорту споживчого кредиту.

У постанові Верховного Суду від 23.05.2022 (справа №393/126/20) викладений такий правовий висновок: правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони (абзац перший частини першої статті 207 ЦК України, в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).

Кредитний договір укладається у письмовій формі (частина перша статті 1055 ЦК України).

Особливості регулювання відносин за договором про надання споживчого кредиту встановлені законом (частина третя статті 1054 ЦК України).

Кредитодавець розміщує на своєму офіційному веб-сайті інформацію, необхідну для отримання споживчого кредиту споживачем. Така інформація повинна містити наявні та можливі схеми кредитування у кредитодавця. Споживач перед укладенням договору про споживчий кредит має самостійно ознайомитися з такою інформацією для прийняття усвідомленого рішення (частина перша статті 9 Закону України «Про споживче кредитування», в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).

До укладення договору про споживчий кредит кредитодавець надає споживачу інформацію, необхідну для порівняння різних пропозицій кредитодавця з метою прийняття ним обґрунтованого рішення про укладення відповідного договору, в тому числі з урахуванням обрання певного типу кредиту. Зазначена інформація безоплатно надається кредитодавцем споживачу за спеціальною формою (паспорт споживчого кредиту), встановленою у додатку 1 до Закону України «Про споживче кредитування», у письмовій формі (у паперовому вигляді або в електронному вигляді з накладенням електронних підписів, електронних цифрових підписів, інших аналогів власноручних підписів (печаток) сторін у порядку, визначеному законодавством) із зазначенням дати надання такої інформації та терміну її актуальності. У такому разі кредитодавець визнається таким, що виконав вимоги щодо надання споживачу інформації до укладення договору про споживчий кредит згідно з частиною третьою цієї статті (частина друга статті 9 Закону України «Про споживче кредитування», в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).

Договір про споживчий кредит, договори про надання додаткових та супутніх послуг кредитодавцем і третіми особами та зміни до них укладаються у письмовій формі (у паперовому або електронному вигляді з накладенням електронних підписів, електронних цифрових підписів, інших аналогів власноручних підписів (печаток) сторін у порядку, визначеному законодавством). Кожна сторона договору отримує по одному примірнику договору з додатками до нього. Примірник договору, що належить споживачу, має бути переданий йому невідкладно після підписання договору сторонами. Примірник укладеного в електронному вигляді договору про споживчий кредит та додатки до нього надаються споживачу у спосіб, що дозволяє встановити особу, яка отримала примірник договору та додатків до нього, зокрема шляхом направлення на електронну адресу або іншим шляхом з використанням контактних даних, зазначених споживачем під час укладення договору про споживчий кредит. Обов`язок доведення того, що один з оригіналів договору (змін до договору) був переданий споживачу, покладається на кредитодавця (стаття 13 Закону України «Про споживче кредитування», в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).

Тлумачення вказаних норм свідчить, що: під формою правочину розуміється спосіб вираження волі сторін та/або його фіксація; правочин оформлюється шляхом фіксації волі сторони (сторін) та його змісту. Така фіксація здійснюється різними способами: першим і найпоширенішим з них є складання одного або кількох документів, які текстуально відтворюють волю сторін; зазвичай правочин фіксується в одному документі. Це стосується як односторонніх правочинів, (наприклад, складення заповіту), так і договорів (дво- і багатосторонніх правочинів). Домовленість сторін дво- або багатостороннього правочину, якої вони досягли, фіксується в його тексті, який має бути ідентичним у всіх сторін правочину; потрібно розмежовувати форму правочину та спосіб підтвердження виконання переддоговірного обов`язку кредитодавцем по наданню споживачу інформації, необхідної для порівняння різних пропозицій кредитодавця. Способом підтвердження виконання переддоговірного обов`язку кредитодавця є паспорт споживчого кредиту. Ознайомлення з паспортом споживчого кредиту, його підписання споживачем не означає укладення договору про споживчий кредит та дотримання його форми, оскільки в паспорті кредиту не відбувається фіксація волі сторін договору та його змісту.

Верховний Суд вбачав наявні підстави для відступу від висновку Верховного Суду, викладеного у постановах Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 02.12.2020 у справі №284/157/20-ц (провадження №61-13569св20), від 18.11.2020 у справі №313/346/20 (провадження №61-14573св20) та у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 26.12.2019 у справі №467/555/19 (провадження №61-17707св19) про те, що паспорт споживчого кредиту є невід`ємною складовою частини спірного кредитного договору з огляду на згоду позичальника з умовами кредитування, яка підтверджена його підписом.

Отже, надана у справу копія паспорта споживчого кредиту не є доказом укладення договору про споживчий кредит та дотримання його форми (а.с. 14 зворот-15).

З огляду на викладене, апеляційний суд визнає необґрунтованим висновок суду першої інстанції про доведеність позовних вимог у частині стягнення із відповідача нарахованих відсотків.

Перевіряючи обґрунтованість вимог банку про стягнення заборгованості за тілом кредиту у сумі 94 458,19 грн, апеляційний суд виходить з наступного.

Належними доказами, які підтверджують наявність заборгованості за укладеним кредитним договором та її розмір, є первинні документи, оформлені відповідно до статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність».

Згідно із зазначеною нормою закону, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі.

Відповідно до пункту 5.6. Положення про організацію оперативної діяльності в банках України, затвердженого Постановою Правління Національного банку України від 18.06.2003 №254, виписки з особових рахунків клієнтів є підтвердженням виконаних за день операцій і призначаються для видачі або відсилання клієнту.

Аналогічна за змістом норма закріплена у пункті 62 Положення про організацію бухгалтерського обліку, бухгалтерського контролю під час здійснення операційної діяльності в банках України, затвердженого Постановою Правління Національного банку України №75 від 04.07.2018.

У підтвердження заявлених вимог банк надав суду виписку по рахунку відповідача, якою підтверджується видача та повернення коштів за укладеним договором (а.с. 16-28).

Достовірність відомостей, зазначених у виписці по рахунку, у порядку, визначеному цивільним процесуальним законом, не спростована.

Дослідивши дані, що містяться у виписці по рахунку, апеляційний суд встановив, що за період з 14.02.2023 до 23.11.2025 ОСОБА_1 витрачено 706 596,27 грн кредитних коштів, повернуто на рахунок 582 474,89 грн, встановлена комісія у розмірі 3 289,48 грн.

Отже, враховуючи сукупний розмір витрачених відповідачем коштів і сукупний розмір сплачених відповідачем коштів за весь період користування кредитними коштами, слід визначити заборгованість за тілом кредиту у сумі 94 458,19 грн.

Такий висновок узгоджується з правовою позицією, викладеною у постанові Верховного Суду від 02.10.2019 у справі №545/2248/17.

Враховуючи зазначене, висновки суду першої інстанції про задоволення позову у повному обсязі прийняті з неправильним застосуванням норм матеріального права, що у відповідності до ч. 4 ст. 376 ЦПК України є підставою для скасування рішення суду і ухвалення нового рішення по суті позовних вимог про часткове задоволення позовних вимог.

Згідно ч. 13 ст. 141 ЦПК України якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Згідно ст. 382 ч.1 п. 4 п.п. «в» ЦПК України постанова суду апеляційної інстанції складається з резолютивної частини із зазначенням розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції.

Згідно п.3 ч.2 ст. 141 ЦПК України інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Згідно матеріалів справи, АТ «Акцент-Банк» сплатило 2 422,40 грн судового збору при подачі позову до суду першої інстанції (а.с. 48), при зверненні до суду апеляційної інстанції ОСОБА_1 сплачено судовий збір у розмірі 3 633,60 грн за подачу апеляційної скарги (а.с. 150-151).

У зв`язку з частковим задоволенням позовних вимог, з відповідача ОСОБА_1 на користь позивача АТ «Акцент-Банк» підлягає пропорційному стягненню 1812,68 грн судового збору за подачу позову до суду першої інстанції. Також з АТ «Акцент-Банк» на користь ОСОБА_1 підлягає пропорційному стягненню 914,58 грн судового збору за подачу апеляційної скарги. Шляхом взаємозаліку, з ОСОБА_1 на користь АТ «Акцент-Банк» підлягає стягненню судовий збір у розмірі 898,10 грн.

Згідно п.2 ч.1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.

Згідно п. 4 ч.1, ч. 2 ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є порушення норм процесуального або неправильне застосування норм матеріального права.

Керуючись ст. ст. 367 ч.1, 2, 368 ч. 1, 374 ч.1 п.2, 376 ч.1 п. 4, 381 - 384 ЦПК України, Полтавський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Гонтар Валерія Миколайовича - задовольнити частково.

Рішення Крюківського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 10 березня 2026 року в частині стягнення заборгованості по відсотках у розмірі 31 774,91 гривень та судового збору у розмірі 2 422,40 гривень - скасувати і ухвалити в цій частині нове рішення.

У задоволенні позовних вимог Акціонерного товариства «Акцент-Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості по відсотках у розмірі 31 774,91 гривень - відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «Акцент-Банк»судовий збір у розмірі 898,10 грн.

В іншій частині рішення суду першої інстанції - залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення. Якщо розгляд справи здійснювався у разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, то касаційна скарга на неї подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст постанови складено 24 серпня 2026 року.

СУДДІ: А. І. Дорош О. А. Лобов О. О. Панченко