Постанова від 24 серпня 2026 р. у справі №278/468/26 — Житомирський апеляційний суд

УКРАЇНА

Житомирський апеляційний суд

Справа №278/468/26 Головуючий у 1-й інст. Дубовік О. М.

Категорія 38 Доповідач Григорусь Н. Й.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 серпня 2026 року м. Житомир

Житомирський апеляційний суд у складі:

головуючого судді Григорусь Н.Й.

суддів Галацевич О.М., Панкеєвої В.А.

з участю секретаря судового засідання Кучер А.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Житомирі цивільну справу № 278/468/26 за скаргою представника ОСОБА_1 , яка діє в інтересах ОСОБА_2 , на дії та рішення державного виконавця, заінтересовані особи: Житомирський відділ державної виконавчої служби у Житомирському районі Житомирської області Хмельницького міжрегіонального управління Міністерства юстиції України, Акціонерне товариство «Сенс Банк»

за апеляційною скаргою ОСОБА_2

на ухвалу Житомирського районного суду Житомирської області від 20 квітня 2026 року, ухвалену під головуванням судді Дубовік О.М. у м. Житомирі,

в с т а н о в и в :

У січні 2026 року представник - адвокат Ліпська-Романченко Г.Д. в інтересах ОСОБА_2 звернулась до суду зі скаргою на протиправну бездіяльність державного виконавця.

В обґрунтування скарги зазначила, що рішенням Житомирського районного суду Житомирської області від 06.06.2013 (справа №2-132/12) з ОСОБА_2 стягнуто на користь ПАТ «Укрсоцбанк» заборгованість за договором в розмірі 175 451,91 грн.

26.11.2013 постановою державного виконавця відділу ДВС Житомирського районного управління юстиції Тітовніним Ю.О. було відкрито виконавче провадження НОМЕР_1, в рамках якого накладено арешт на майно боржника.

21.11.2019 постановою державного виконавця Житомирського районного відділу ДВС Головного територіального управління юстиції Житомирської області Коцуруби Я.Ю. виконавчий документ повернуто стягувачу.

Згідно з інформацією Автоматизованої системи виконавчого провадження ВП НОМЕР_1 завершено.

В подальшому ухвалою Житомирського районного суду Житомирської області від 20.11.2025 у справі №2-132/12 виправлено наявну арифметичну помилку, вказавши розмір заборгованості з «175 451 91 грн» на правильний «169 871,99 грн».

На даний момент зобов`язання виконано в повному обсязі шляхом внесення суми 169 871,99 грн на депозитний рахунок приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Войтовського В.С. в рахунок погашення боргу за рішенням Житомирського районного суду Житомирської області від 06.06.2013 у справі №2-132/12.

Внесення коштів на депозит нотаріуса здійснено відповідно до ст. 537 ЦК України (виконавче провадження завершено, виконавчий документ повернуто стягувачу без виконання).

16.01.2026 заявник звернувся до Житомирського відділу ДВС із заявою про зняття арешту, надавши докази повного погашення боргу, проте арешт не було знято.

Посилаючись на вказані обставини, представник скаржника просила визнати протиправною бездіяльність державного виконавця - Житомирський відділ ДВС у Житомирському районі Житомирської області Хмельницького міжрегіонального управління Міністерства юстиції України щодо не скасування арешту майна ОСОБА_2 у межах виконавчого провадження НОМЕР_1 та зобов`язати Житомирський відділ ДВС у Житомирському районі Житомирської області Хмельницького міжрегіонального управління Міністерства юстиції України зняти арешт з усього майна, що належить ОСОБА_2 , накладений постановою державного виконавця Житомирського районного управління юстиції від 26.11.2013 при відкритті виконавчого провадження НОМЕР_1.

Ухвалою Житомирського районного суду Житомирської області від 20 квітня 2026 року у задоволенні скарги, поданої представником ОСОБА_1 , яка діє в інтересах ОСОБА_2 , відмовлено.

В апеляційній скарзі ОСОБА_2 просить судове рішення скасувати та ухвалити нове, яким задоволити скаргу в повному обсязі.

Апеляційна скарга обґрунтована тим, що суд першої інстанції не дослідив і не спростував доводів скарги, не обґрунтував прийняте рішення нормами чинного законодавства.

Так, місцевий суд дійшовши висновку, що покладання на депозитний рахунок приватного нотаріуса грошових коштів не є належним виконанням вимог боржника перед кредитором, оскільки суперечить вимогам закону, не навів, яким саме вимогам закону суперечить обраний нею шлях виконання боргового зобов`язання.

Також судом не наведено ризики зняття арешту з її майна, оскільки нею зі свого боку вжито всі необхідні заходи для добровільного виконання рішення суду. Крім того, обґрунтовуючи свою позицію, суд не навів наявні шляхи реалізації її права припинити затягування виконавчого провадження з огляду на те, що виконавче провадження ВП НОМЕР_1 завершено (нове не розпочато).

Відзив на апеляційну скаргу не надходив.

Суд апеляційної інстанції створив учасникам процесу належні умови для ознайомлення з рухом справи шляхом надсилання процесуальних документів та апеляційної скарги, а також надав учасникам строк для подачі відзиву.

Крім того, кожен з учасників справи має право безпосередньо знайомитися з її матеріалами, зокрема, з аргументами іншої сторони, та реагувати на ці аргументи відповідно до вимог ЦПК України.

За приписами ст. 372 ЦПК України, суд апеляційної інстанції відкладає розгляд справи в разі неявки у судове засідання учасника справи, щодо якого немає відомостей про вручення йому судової повістки або за його клопотанням, коли повідомлені ним причини неявки буде визнано судом поважними. Неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

В судовому засіданні представник ОСОБА_2 - адвокат Ліпська-Романченко Г.Д. доводи апеляційної скарги підтримала та просила її задовольнити.

Інші учасники справи в судове засідання не з`явились, про день та час судового засідання були повідомлені належним чином.

Перевіривши законність та обґрунтованість ухвали суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, апеляційний суд доходить наступного висновку.

Судом встановлено, що рішенням Житомирського районного суду Житомирської області від 06 червня 2013 року (справа №2-132/12) з ОСОБА_2 на користь ПАТ «Укрсоцбанк» стягнуто заборгованість за договором у розмірі 175 451 91 грн (а.с. 11-14).

26 листопада 2013 року державним виконавцем відділу ДВС Житомирського районного управління юстиції винесено постанову про відкриття виконавчого провадження № НОМЕР_1 з примусового виконання рішення Житомирського районного суду Житомирської області у справі № 2-132/12 на підставі виконавчого листа №2-132/12, виданого 29.08.2013 (а.с. 5 зворот).

18 жовтня 2018 року державним виконавцем винесено постанову про арешт майна боржника ОСОБА_2 , на підставі чого вчинено відповідний запис до Державного реєстру.

Постановою державного виконавця від 21 листопада 2019 на підставі п. 2 ст. 37 Закону України «Про виконавче провадження» виконавчий документ повернуто стягувачу - ПАТ «Укрсоцбанк» (а.с. 6).

Правонаступник АТ «Укрсоцбанк» - АТ «Сенс Банк» підтвердив факт відсутності (втрати) оригіналу виконавчого листа №2-132/12, виданого 29.08.2013 Житомирським районним судом Житомирської області про стягнення заборгованості з ОСОБА_2 (а.с. 6 зворот).

Ухвалою Житомирського районного суду Житомирської області від 20 листопада 2025 року виправлено наявну арифметичну помилку, допущену у вісімнадцятому абзаці резолютивної частини рішення Житомирського районного суду Житомирської області від 06 червня 2013 року, ухваленого в цивільній справі №2-132/12, вказавши розмір заборгованості з «175 451 91 грн» на правильний «169 871,99 грн» (а.с. 25).

Відповідно до квитанції №39 від 11.12.2025 ОСОБА_2 внесла на депозитний рахунок приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Войтовського В.С. для передачі АТ «Сенс Банк» грошові кошти у сумі 169 871,99 грн у рахунок виконання зобов`язання за рішенням Житомирського районного суду Житомирської області від 06.06.2013 та ухвали Житомирського районного суду Житомирської області від 20.11.2025 у справі №2-132/12 (а.с. 7).

Вказані гроші кошти за заявою АТ «Сенс Банк» були перераховані нотаріусом на банківський рахунок стягувача 18.12.2025 згідно платіжної інструкції №583.

Довідкою №23040-33.4 від 25.05.2026 АТ «Сенс Банк» підтвердив фактичне повне виконання ОСОБА_2 рішення Житомирського районного суду Житомирської області від 06.06.2013 у справі №2-132/12 (а.с. 66).

Як вбачається з листа заступника начальника Житомирського відділу ДВС у Житомирському районі Житомирської області від 16.05.2025 №23.2-19/2025/55513 матеріали виконавчого провадження НОМЕР_1 знищено за терміном зберігання.

09.02.2026 Житомирський відділ державної виконавчої служби у Житомирському районі Житомирської області, розглянувши заяву ОСОБА_2 від 16.01.2026 про зняття арешту (а.с. 4-5), листом за вих. №23.2/2026/18092 відмовив у її задоволенні (а.с. 21 зворот).

Відмовляючи у задоволенні скарги ОСОБА_2 , суд першої інстанції із посиланням на відповідні норми Закону України «Про виконавче провадження», вважав, що повернення виконавчого документа стягувачу не є підставою для зняття арешту з майна боржника (за винятком випадків, передбачених у частині третій статті 37 Закону №1404 - VIII), а покладання на депозитний рахунок приватного нотаріуса грошових коштів не є належним виконанням вимог боржника перед кредитором, оскільки суперечить вимогам закону, тому у діях державного виконавця відсутні факти винесення постанов незаконно та відсутність у його дії чи бездіяльність неправомірності. Враховуючи той факт, що оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність були прийняті або вчинені відповідно до закону, в межах повноважень державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця і право заявника не було порушено, місцевий суд постановив ухвалу про відмову в задоволенні скарги.

Колегія суддів не погоджується із такими висновками суду першої інстанції з огляду на таке.

Частиною першою статті 4 ЦПК України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Під час виконання судових рішень сторони виконавчого провадження мають право оскаржити рішення, дії або бездіяльність органів державної виконавчої служби, їх посадових осіб, виконавців чи приватних виконавців у порядку судового контролю, оскільки виконання судового рішення є завершальною стадією судового розгляду.

Відповідно до статті 447 ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи.

Згідно із положеннями статті 18 Закону України «Про виконавче провадження» державний виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Відповідно до частини першої статті 56 Закону України «Про виконавче провадження» арешт майна (коштів) боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення.

Відповідно до положень частини четвертої статті 59 Закону України «Про виконавче провадження» підставами для зняття виконавцем арешту з усього майна (коштів) боржника або його частини є: 1) отримання виконавцем документального підтвердження, що рахунок боржника має спеціальний режим використання та/або звернення стягнення на такі кошти заборонено законом; 2) надходження на рахунок органу державної виконавчої служби, рахунок приватного виконавця суми коштів, стягнених з боржника (у тому числі від реалізації майна боржника), необхідної для задоволення вимог усіх стягувачів, стягнення виконавчого збору, витрат виконавчого провадження та штрафів, накладених на боржника; 3) отримання виконавцем документів, що підтверджують повний розрахунок за придбане майно на електронних торгах; 4) наявність письмового висновку експерта, суб`єкта оціночної діяльності - суб`єкта господарювання щодо неможливості чи недоцільності реалізації арештованого майна боржника у зв`язку із значним ступенем його зношення, пошкодженням; 5) відсутність у строк до 10 робочих днів з дня отримання повідомлення виконавця, зазначеного у частині шостій статті 61 цього Закону, письмової заяви стягувача про його бажання залишити за собою нереалізоване майно; 6) отримання виконавцем судового рішення про скасування заходів забезпечення позову; 7) погашення заборгованості із сплати періодичних платежів, якщо виконання рішення може бути забезпечено в інший спосіб, ніж звернення стягнення на майно боржника;

8) отримання виконавцем документального підтвердження наявності на одному чи кількох рахунках боржника коштів, достатніх для виконання рішення про забезпечення позову; 9) підстави, передбачені пунктом 1-2 розділу XIII «Прикінцеві та перехідні положення» цього Закону.

Разом з тим, чинна на дату винесення постанови про повернення виконавчого документу стягувачу редакція Закону України «Про виконавче провадження» (частина третя статті 37) передбачала, що у разі повернення виконавчого документа стягувачу на підставі пунктів 1, 3, 11 частини першої цієї статті (стягувач подав письмову заяву про повернення виконавчого документа; стягувач відмовився залишити за собою майно боржника, нереалізоване під час виконання рішення, за відсутності іншого майна, на яке можливо звернути стягнення; запроваджено тимчасову адміністрацію банку-боржника, крім рішень немайнового характеру) арешт з майна знімається.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що повернення виконавчого документа стягувачу на підставі п. 2 ч. 1 ст. 37 Закону України «Про виконавче провадження» (у редакції, чинній на час повернення виконавчого документу стягувачу) не встановлювало прямого обов`язку державного виконавця знімати арешт з майна боржника.

Водночас, спір у справі, що переглядається, виник не у зв`язку з оскарженням бездіяльності у вигляді не зняття арешту державним виконавцем, який здійснював виконавчі дії у виконавчому провадженні НОМЕР_1 на стадії його завершення під час повернення виконавчого документу стягувачу у 2019 році.

Спір виник у зв`язку з тим, що на заяву ОСОБА_2 від 16 січня 2026 року про зняття арешту у зв`язку з виконання виконавчого документу поза межами виконавчого провадження державний виконавець відмовився зняти арешт з майна боржника.

За таких обставин, стаття 37 Закону України «Про виконавче провадження» (у редакції, чинній на час повернення виконавчого документу стягувачу) та ст. 59 цього закону у нинішній редакції не є тим законом, який регулює спірні правовідносини.

Суд враховує, що застосування державними виконавцями наданого їм широкого кола повноважень та законодавчо визначених механізмів, спрямованих на виконання судових рішень, входить до їх обов`язків, визначених статтею 18 Закону України «Про виконавче провадження», щодо вжиття передбачених цим Законом заходів для неупередженого, ефективного, своєчасного і повного вчинення виконавчих дій.

Аналіз норм Закону України «Про виконавче провадження» щодо підстав накладення арешту на майно боржника та зняття такого арешту дає підстави дійти висновку, що арешт майна боржника є заходом звернення стягнення на майно боржника, який виконавець має право застосувати для забезпечення реального виконання виконавчого документа, що відповідно до Закону України «Про виконавче провадження» підлягає примусовому виконанню.

Водночас у разі повного виконання виконавчого документа та сплати витрат, пов`язаних з його примусовим виконанням, підстави для збереження чинності арешту майна боржника відсутні.

У справі, що переглядається, встановлено, що відповідно до вище згаданих матеріалів справи, постанова від 18 жовтня 2018 року про арешт майна боржника ОСОБА_2 винесена державним виконавцем в рамках виконавчого провадження НОМЕР_1, яке відкрито на виконання в/л №2-132/12, виданого 29.08.2013 Житомирським районним судом Житомирської області про стягнення з ОСОБА_2 на користь ПАТ «Укрсоцбанк» 175 451,91 грн. Після виправлення описки у рішенні суду ця сума становить 169 871,99 грн, яка у повному обсязі була сплачена ОСОБА_2 правонаступнику ПАТ «Укрсоцбанк» - АТ «Сенс Банк» шляхом покладання цих коштів на депозитний рахунок приватного нотаріуса.

Висновки суду першої інстанції що такий спосіб не є належним виконанням вимог боржника перед кредитором, оскільки суперечить вимогам закону, є непереконливими.

Відповідно до змісту ч. 1 ст. 537 ЦК України боржник має право виконати свій обов`язок шляхом внесення належних з нього кредиторові грошей або цінних паперів у депозит нотаріуса, нотаріальної контори або на рахунок ескроу в разі:

1) відсутності кредитора або уповноваженої ним особи у місці виконання зобов`язання;

2) ухилення кредитора або уповноваженої ним особи від прийняття виконання або в разі іншого прострочення з їхнього боку;

3) відсутності представника недієздатного кредитора.

Як встановлено у даній справі 10 вересня 2019 року загальними зборами акціонерів АТ «АЛЬФА-БАНК» та єдиним акціонером «Укрсоцбанк» затверджено рішення про реорганізацію АТ «Укрсоцбанк» шляхом приєднання до АТ «АЛЬФА-БАНК», а 15 жовтня 2019 року затверджено передавальний акт, у відповідності до якого АТ «АЛЬФА-БАНК» у порядку правонаступництва набуло всіх прав та обов`язків за переданими йому активами АТ «Укрсоцбанк». 01.12.2022 АТ «АЛЬФА-БАНК» змінило назву на АТ «Сенс Банк» (а.с. 66).

Державним виконавцем не надано доказів на підтвердження факту заміни сторони (стягувача) у виконавчому провадженні та повідомлення про це боржника.

З часу повернення стягувачу виконавчого листа без виконання (21.11.2019) та внесенням ОСОБА_2 поза межами виконавчого провадження коштів на повне виконання боргових зобов`язань відповідно до рішення суду (11.12.2025) пройшло близько шести років. За цей час виконавчий лист був втрачений, доказів звернення стягувача до суду із заявою про видачу дубліката виконавчого листа або ж його повторного пред`явлення до виконання, матеріали справи не містять, як і доказів здійснення державним виконавцем дій, які б призвели до фактичного примусового стягнення коштів з боржника. При цьому державним виконавцем не зазначено суми коштів необхідних, на його думку, для задоволення вимог щодо стягнення виконавчого збору, витрат виконавчого провадження та штрафів, накладених на боржника, як і документального підтвердження нарахування цих сум.

Колегія суддів акцентує увагу на тій обставині, що матеріали виконавчого провадження НОМЕР_1 знищено.

Законом України «Про виконавче провадження» не врегульовано правовідносини щодо припинення заходів примусового виконання виконавчого документа у зв`язку з його добровільним виконанням після повернення виконавчого документа стягувачу.

Подаючи заяву про зняття арешту з майна, ОСОБА_2 вказала, що вона погасила борг перед банком за зобов`язанням, на виконання якого видавався виконавчий документ, у добровільному порядку поза межами виконавчого провадження НОМЕР_1, яке є завершеним та матеріали якого знищено виконавчою службою.

За таких обставин суд апеляційної інстанції вважає доцільним зняти арешт, накладений на майно боржника для забезпечення виконання вже виконаного судового рішення, оскільки у подальшому застосуванні арешту відсутня необхідність.

Крім того, колегія суддів зауважує, що застосування арешту майна боржника як обмежувальний захід не повинен призводити до порушення статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, що свідчить про необхідність його застосування виключно у випадках та за наявності підстав, визначених законом.

Відповідно до статті 1 Першого протоколу до Конвенції кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права

Згідно зі статтею 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом. Примусове відчуження об`єктів права власності може бути застосоване лише як виняток з мотивів суспільної необхідності на підставі і в порядку, встановлених законом, та за умови попереднього та повного відшкодування їх вартості, крім випадків, встановлених частиною другою статті 353 цього Кодексу.

Указані норми визначають непорушність права власності (в тому числі приватної) та неможливість позбавлення чи обмеження особи у здійсненні нею права власності.

Зазначені приписи покладають на державу позитивні зобов`язання забезпечити непорушність права приватної власності та контроль за виключними випадками позбавлення особи права власності не тільки на законодавчому рівні, а й під час здійснення суб`єктами суспільних відносин правореалізаційної та правозастосовчої діяльності. Обмеження позитивних зобов`язань держави лише законодавчим врегулюванням відносин власності без належного контролю за їх здійсненням здатне унеможливити реалізацію власниками належних їм прав, що буде суперечити нормам Конституції України та Конвенції.

Відповідно до частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Зазначеними приписами саме на суд покладено виконання позитивних зобов`язань держави щодо вирішення спорів між учасниками юридичного конфлікту, які виникають між ними у відносинах власності при реалізації належних їм правомочностей.

У даній правовій ситуації відмова в задоволенні скарги щодо зняття арешту, накладеного на все майно ОСОБА_2 у виконавчому провадженні НОМЕР_1, унеможливила б у подальшому здійснення належного захисту майнових прав заявника щодо зняття арешту з його майна, оскільки чинне законодавство не регулює питання зняття обтяжень з майна боржника у випадку добровільного виконання виконавчого документа після повернення його стягувачу.

При цьому суд апеляційної інстанції наголошує, що наявність протягом тривалого часу (майже 8 років) нескасованого арешту на майно боржника, за умови відсутності виконавчого провадження та майнових претензій з боку стягувача, а також за відсутності будь-яких відомостей стосовно рішення про стягнення виконавчого збору, витрат виконавчого провадження тощо, є невиправданим втручанням у право особи на мирне володіння своїм майном.

На підставі зазначеного колегія суддів вважає, що незняття ДВС арешту з майна боржника у виконавчому провадженні саме за обставинами цієї справи є протиправною бездіяльністю органу державної виконавчої служби, і порушене право ОСОБА_2 підлягає захисту шляхом зобов`язання ДВС зняти арешт з майна боржника.

Апеляційний суд вважає, що посилання у державного виконавця на несплату боржником виконавчого збору по вказаному виконавчому провадженні (а.с. 19-22) не є обґрунтованими, оскільки відповідних доказів суду не надано. Крім того, у матеріалах справи відсутні дані, що з метою стягнення виконавчого збору державний виконавець виносив постанову, відкривав виконавче провадження і задля виконання цього виконавчого документа накладав арешт на майно боржника.

За таких обставин та враховуючи добровільне погашення боржником боргу у повному обсязі відповідно до судового рішення, відсутність виконавчого провадження та будь-яких документально оформлених майнових претензій з боку стягувача, відсутність відомостей стосовно рішення виконавця про стягнення з боржника виконавчого збору, наявність протягом тривалого часу нескасованого арешту на майно боржника та відсутність необхідності подальшого застосування такого арешту на це майно, апеляційний суд приходить до висновку про наявність правових підстав для задоволення даної скарги.

Викладені у цій постанові мотиви узгоджуються із висновками Верховного Суду, наведеними у постановах від 01 листопада 2021 року у справі № 21/170-08, від 03 листопада 2021 року у справі № 161/14034/20 (провадження № 61-1980св21), від 22 грудня 2021 року у справі № 645/6694/15-ц (провадження № 61-18160св19).

Враховуючи наведене, судове рішення підлягає скасуванню в порядку ст. 376 ЦПК України із постановленням нового - про часткове задоволення скарги ОСОБА_2 .

Керуючись статтями 259, 268, 367, 368, 374, 376, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд,

у х в а л и в :

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити частково.

Ухвалу Житомирського районного суду Житомирської області від 20 квітня 2026 року скасувати.

Визнати протиправною бездіяльність державного виконавця - Житомирський відділ ДВС у Житомирському районі Житомирської області Хмельницького міжрегіонального управління Міністерства юстиції України щодо не скасування арешту майна ОСОБА_2 у межах виконавчого провадження НОМЕР_1 та зобов`язати Житомирський відділ ДВС у Житомирському районі Житомирської області Хмельницького міжрегіонального управління Міністерства юстиції України зняти арешт з усього майна, що належить ОСОБА_2 , накладений постановою державного виконавця Житомирського районного управління юстиції від 18.10.2018.

Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий Н.Й.Григорусь

Судді О.М.Галацевич

В.А.Панкеєва

Повний текст складено 25 серпня 2026 року.