Постанова від 16 серпня 2026 р. у справі №289/2417/18 — Житомирський апеляційний суд

УКРАЇНА

Житомирський апеляційний суд

Справа №289/2417/18 Головуючий у 1-й інст. Сіренко Н. С.

Категорія 84 Доповідач Коломієць О. С.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 серпня 2026 року Житомирський апеляційний суд у складі:

головуючого судді Коломієць О. С.

суддів Талько О. Б., Шалоти К. В.

за участю секретаря

судового засідання Драч Т. А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі цивільну справу №289/2417/18 за скаргою ОСОБА_1 на дії/бездіяльність державного виконавця Коростишівського відділу державної виконавчої служби у Житомирському районі Житомирської області Хмельницького міжрегіонального управління Міністерства юстиції

за апеляційною скаргою адвоката Закатюка Олексія Анатолійовича, який діє в інтересах ОСОБА_1

на ухвалу Радомишльського районного суду Житомирської області від 13 березня 2026 року, яка постановлена під головуванням судді Сіренко Н. С.,

у с т а н о в и в:

У березні 2026 року ОСОБА_1 звернулася до суду зі скаргою, у якій просила поновити строк на оскарження як такий, що пропущений скаржником з поважних причин та визнати неправомірними дії головного державного виконавця Коростишівського відділу ДВС у Житомирському районі Житомирської області Хмельницького міжрегіонального управління Міністерства юстиції України Ластовецької О.А. в частині прийняття постанови про відновлення виконавчого провадження НОМЕР_1 від 06.02.2026 та постанови про зміну (доповнення) реєстраційних даних від 03.03.2026.

Ухвалою Радомишльського районного суду Житомирської області від 13 березня 2026 року скаргу ОСОБА_1 на дії/бездіяльність органу примусового виконання - залишено без розгляду.

Не погоджуючись із вказаною ухвалою, ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, у якій, посилаючись на невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення норм процесуального права, просить ухвалу скасувати, а справу направити до суду першої інстанції для продовження розгляду.

На обґрунтування апеляційної скарги зазначає, що в поданій скарзі представник скаржника просив поновити строк на оскарження як такий, що пропущений скаржником з поважних причин. Поважними причинами скаржник зазначає те, що оскаржувану постанову від 06.02.2026 ним отримано лише 25.02.2026, за наслідками розгляду адвокатського запиту, що доводиться копією відповіді, яка була додана до скарги. У зв`язку із чим строк, визначений ч. 1 ст. 499 ЦПК України, підлягає поновленню судом як пропущений з поважних причин.

При цьому десятиденний строк з моменту отримання оскаржуваної постанови закінчився у вихідний день, тому перший за ним робочий вважається останнім днем строку для подачі скарги.

Вважає, що оскаржуваною ухвалою суду скаржника незаконно обмежено в доступі до правосуддя внаслідок грубого порушення процесуальних норм, що є підставою для скасування ухвали та направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції.

У відзиві Коростишівський відділ державної виконавчої служби у Житомирському районі Житомирської області Хмельницького міжрегіонального управління юстиції України просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а ухвалу суду першої інстанції - без змін.

На обґрунтування відзиву зазначає, що доводи апеляційної скарги не містять нових обставин, які б спростовували встановлені судом факти та зводяться до незгоди з ухвалою суду. Водночас апелянтом не подано належних доказів, які б підтверджували поважність причин пропуску строку звернення до суду.

Вважає, що подання апеляційної скарги без належного обґрунтування поважності причин пропуску строку фактично зводиться до повторного викладення позиції, яка вже була предметом оцінки суду першої інстанції та не містить підстав для перегляду оскаржуваної ухвали.

Перевіривши законність та обґрунтованість ухвали суду в межах передбачених ст. 367 ЦПК України, суд приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає до задоволення, виходячи з наступного.

Судом під час розгляду встановлено, що 16.12.2025 на підставі повного виконання виконавчого листа №2/289/34/20, виданого 22.09.2020 Радомишльським районним судом Житомирської області, державним виконавцем прийнято постанову про закінчення виконавчого провадження НОМЕР_1 відповідно до вимог пункту 9 частини першої статті 39, статті 40 Закону України «Про виконавче провадження» (а.с.8).

06.02.2026 головним державним виконавцем Коростишівського відділу державної виконавчої служби у Житомирському районі Житомирської області Хмельницького міжрегіонального управління міністерства юстиції України Ластовецькою Оленою Анатоліївною прийнято постанову про відновлення виконавчого провадження НОМЕР_1 з підстави «помилка виконавця» (а.с.9).

03.03.2026 державним виконавцем прийнято постанову про зміну (доповнення) реєстраційних даних, відповідно до якої замість назви «Управління праці та соціального захисту населення Радомишльської районної державної адміністрації» зазначено «Пенсійний фонд України» (а.с. 16).

У відповіді на адвокатський запит Коростишівський відділ державної виконавчої служби у Житомирському районі Житомирської області Хмельницького міжрегіонального управління Міністерства юстиції України повідомив про вжиті державним виконавцем заходи та хід виконання виконавчого листа Радомишльського районного суду Житомирської області № 2/289/34/20, виданого 22 вересня 2020 року. Постанову про відкриття виконавчого провадження від 28.10.2020 скаржником отримано 25.02.2026 за наслідками розгляду вказаного адвокатського запиту (а.с. 10).

До суду зі скаргою на дії/бездіяльність органу примусового виконання ОСОБА_1 звернулась через підсистему «Електронний суд» 09.03.2026 (а.с. 1).

Залишаючи скаргу без розгляду, суд першої інстанції виходив з того, матеріали справи ОСОБА_1 не містять жодних доказів, які б підтверджували поважність причин пропуску строку звернення до суду з відповідною скаргою, встановленого ч.1 ст. 449 ЦПК України.

Проте, погодитись з таким висновком суду неможливо, виходячи з наступного.

Згідно з частиною першою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених доказами, дослідженими у судовому засіданні.

Сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права (стаття 447 ЦПК України).

Згідно з частинами першою, другою статті 448 ЦПК України скарга подається стороною виконавчого провадження до суду, який розглянув справу як суд першої інстанції. Скарга подається в письмовій формі і підписується стороною виконавчого провадження, її представником або іншою особою, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах іншої особи.

Відповідно до п. «а» ч. 1 ст. 449 ЦПК України, скаргу може бути подано до суду у десятиденний строк з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її прав або свобод.

Суд першої інстанції, встановивши факт пропуску скаржником строку, передбаченого ч.1 ст. 449 ЦПК України, дійшов висновку про необхідність залишення скарги без розгляду, пославшись на відсутність доказів поважності причин пропуску строку.

Разом із тим, як убачається з матеріалів справи, одночасно зі скаргою представником скаржника було заявлено клопотання про поновлення строку на її подання, у якому наведено обставини, на які скаржник посилався як на поважні причини його пропуску.

Вирішуючи питання про залишення скарги без розгляду, суд першої інстанції належної оцінки зазначеному клопотанню не надав, наведені у ньому обставини не дослідив, не встановив, чи є зазначені причини поважними, та не навів мотивів їх відхилення.

Таким чином, суд першої інстанції фактично не вирішив заявлене скаржником клопотання про поновлення процесуального строку, що має істотне значення для правильного вирішення питання про можливість розгляду скарги по суті.

Положеннями ч. 2 ст. 449 ЦПК України, пропущений з поважних причин строк для подання скарги може бути поновлено судом.

Сам по собі факт пропуску процесуального строку не звільняє суд від обов`язку розглянути заявлене відповідно до частини другої статті 449 ЦПК України клопотання про його поновлення. Лише після встановлення відсутності поважних причин для поновлення строку суд може вирішувати питання про застосування наслідків пропуску такого строку.

Не розглянувши зазначене клопотання та не надавши оцінки наведеним у ньому причинам пропуску строку, суд першої інстанції дійшов передчасного висновку про наявність підстав для залишення скарги без розгляду.

За таких обставин, суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про те, що скаржником ОСОБА_1 пропущено строк для звернення до суду зі скаргою, а скарга не містить посилання на поважні причини пропуску строку для подання скарги та залишив скаргу на дії/бездіяльність органу примусового виконання без розгляду.

Суддя, здійснюючи правосуддя, керується верховенством права (частина перша статті 129 Конституції України).

Суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України (стаття 2 Закону України "Про судоустрій і статус суддів").

Європейський суд з прав людини наголошує на тому, що право на доступ до суду має бути ефективним. Реалізуючи пункт 1 статті 6 Конвенції, кожна держава - учасниця Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких - не допустити судовий процес у безладний рух. Разом із тим не повинно бути занадто формального ставлення до передбачених законом вимог, так як доступ до правосуддя повинен бути не лише фактичним, але і реальним (рішення ЄСПЛ від 16 грудня 1992 року у справі «Жоффр де ля Прадель проти Франції», заява № 12964/87, § 59).

Європейський суд з прав людини визнає легітимними обмеженнями встановленні державами - членів Ради Європи вимоги щодо строків оскарження судових рішень (рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Нешев проти Болгарії» від 28 жовтня 2004 року).

При цьому складовою правової визначеності є передбачуваність застосування норм процесуального законодавства. Європейський суд з прав людини зазначає, що сторони судового провадження повинні мати право очікувати застосування до їхньої справи чинних норм процесуального законодавства (рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Дія 97» проти України від 21 жовтня 2010 року).

Аналогічні правові висновки щодо застосування норми права у подібних правовідносинах містяться у постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 06 лютого 2019 року у справі № 361/161/13-ц (провадження № 61-37352сво18).

Виходячи з наведеного, доводи апеляційної скарги слід визнати обґрунтованими, а оскаржувану ухвалу такою, що постановлена з порушенням норм процесуального права.

Відповідно п. 4 ч. 1 ст. 379 ЦПК України підставами для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є порушення норм процесуального права, які призвели до постановлення помилкової ухвали.

За таких обставин, ухвала суду першої інстанції підлягає скасуванню з направленням справи для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Керуючись ст. 367, 368, 374, 379, 381-384 ЦПК України, суд

у х в а л и в:

Апеляційну скаргу адвоката Закатюка Олексія Анатолійовича, який діє в інтересах ОСОБА_1 , задовольнити.

Ухвалу Радомишльського районного суду Житомирської області від 13 березня 2026 року скасувати, а справу направити до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст постанови складено 25 серпня 2026 року.

Головуючий Коломієць О. С.

Судді Талько О. Б.

Шалота К. В.