Постанова від 23 серпня 2026 р. у справі №161/21675/25 — Волинський апеляційний суд

Справа № 161/21675/25 Провадження №33/802/781/26 Головуючий у 1 інстанції:Смокович М. В.

Доповідач: Гапончук В. В.

ВОЛИНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

24 серпня 2026 року місто Луцьк

Суддя судової палати з розгляду кримінальних справ Волинського апеляційного суду Гапончук В.В., з участю особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, ОСОБА_1 , розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу захисника Мисковця І.А. в інтересах ОСОБА_1 на постанову судді Луцького міськрайонного суду Волинської області від 09 липня 2026 року,

В С Т А Н О В И В:

Вказаною постановою ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КпАП України, та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 1 000 (однієї тисячі) неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17 000 грн. (сімнадцять тисяч гривень), з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 1 (один) рік.

Визначено стягнути з ОСОБА_1 в дохід держави 665 (шістсот шістдесят п`ять) грн. 60 коп. судового збору.

Згідно з постановою суду ОСОБА_1 визнано винним у тому, що він 18.10.2025 року, близько 23 год. 18 хв., в м. Луцьку, по вул. Яровиця, буд. 2, ОСОБА_1 , керував транспортним засобом «AUDI Q7», д.н.з. НОМЕР_1 , з ознаками алкогольного сп`яніння (запах алкоголю з порожнини рота, порушення мови, порушення координації рухів), від проходження огляду у медичному закладі з метою визначення стану алкогольного сп`яніння, а також на місці зупинки транспортного засобу за допомогою газоаналізатора «Alkotest ARLM - 0300» відмовився, чим порушив вимоги п. 2.5 Правил дорожнього руху, за що передбачена відповідальність за ч. 1 ст. 130 КУпАП.

В поданій апеляційній скарзі захисник Мисковець І.А., який діє в інтересах ОСОБА_1 не погоджується з постановою суду першої інстанції у зв`язку з невідповідністю висновків суду обставинам справи, а також неповнотою та необ`єктивністю з`ясування усіх обставин події. Вказує, що судом першої інстанції порушено право ОСОБА_1 на захист, оскільки судовий розгляд здійснено безпідставно за відсутності учасників справи та проігноровано подані клопотання про відкладення судового засідання.

Крім того вказує, що за кермом автомобіля ОСОБА_1 не перебував, відеозаписом факту керування останнім транспортним засобом не зафіксовано, тобто належних доказів на підтвердження вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП не зібрано. Для належного встановлення обставин справи сторона захисту просила допитати свідка події ОСОБА_2 , однак суд задовольнивши таке клопотання фактично виклик і допит свідка не здійснив.

Захисник просить оскаржену постанову скасувати та закрити провадження у справі у зв`язку з відсутністю в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення.

Перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, заслухавши ОСОБА_1 , який апеляційну скаргу підтримав не заперечував щодо здійснення судового розгляду за відсутності його захисника, доходжу наступного висновку.

Відповідно до приписів ч. 7 ст. 294 КпАП України апеляційний суд переглядає справу в межах апеляційної скарги.

За положеннями статей 245, 280 КпАП України при розгляді справи про адміністративне правопорушення суд має повно, всебічно та об`єктивно дослідити всі обставини справи в їх сукупності та з`ясувати, чи було скоєно адміністративне правопорушення, чи винна особа у його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

ОСОБА_1 з`явився в судове, проте просив відкласти судовий розгляд у зв`язку з необхідністю йому ознайомитися з копією технічного запису судового засідання Луцького міськрайонного суду Волинської області від 14.05.2026.

Апеляційний суд не вважає зазначені в клопотанні обставини відкладення судового розгляду обґрунтованими та такими, що дають підстави для задоволення клопотання про відкладення. Можливість отримати копію технічного запису судового засідання від 14.05.2026 ОСОБА_1 мав ще задовго до подання апеляційної скарги, оскільки кінцеве судове рішення у справі постановлено 09.07.2026, при цьому під час судового розгляду інтереси останнього представляли захисники, тобто він користувався правничою допомогою і міг отримати консультацію щодо означеного питання. Таким чином під час апеляційного розгляду наведені аргументи ОСОБА_1 щодо необхідності відкладення судового розгляду цілком необґрунтовані та враховуючи тривалий строк розгляду справи в суді першої інстанції, апеляційним судом така його поведінка розцінюється як недобросовісна, ймовірно спричинена наміром затягнути судовий розгляд справи.

На стадії апеляційного перегляду оскарженої постанови, судом були створені всі можливі та необхідні умови для реалізації права учасників справи на доступ до правосуддя, зокрема, судові засідання відкладалися уже тричі за ініціативи сторони захисту.

В своїх рішеннях Європейський Суд також наголошує, що сторона, яка задіяна в ході судового розгляду, зобов`язана з розумним інтервалом сама цікавитись провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов`язки.

Зважаючи на наведене вище, апеляційний суд відмовляє у задоволенні клопотання про відкладення судового засідання та вважає за можливе розглянути апеляційну скаргу за відсутності захисника.

На думку апеляційного суду, є необгрунтованими доводи захисника про безпідставний розгляд судом першої інстанції справи за відсутності учасників справи.

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 268 КУпАП обов`язкова участь особи, яка притягається до адміністративної відповідальності за ст. 130 КУпАП, не передбачена.

Судом першої інстанції вживалися усі необхідні та достатні заходи для забезпечення процесуальних прав особи, яка притягається до відповідальності, зокрема ОСОБА_1 та його захисники повідомлялися про час та місце розгляду справи, ОСОБА_1 був присутній в судовому засіданні 22.01.2025 та надав свої пояснення, судовий розгляд неодноразово відкладався для забезпечення явки учасників судового процесу, було надано достатньо часу з 22.10.2025 до 09.07.2025 для надання пояснень і додаткових матеріалів, а тому саме по собі проведення судового засідання, за результатами якого було постановлено судове рішення у справі, за відсутності учасників судового розгляду не може прямо вказувати про порушення судом права ОСОБА_1 на захист та не є безумовною підставою для скасування судового рішення.

Водночас судом першої інстанції вжито всіх заходів, передбачених КпАП України, для з`ясування питання, зокрема про наявність в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КпАП України, а тому вказаний вище висновок суду є правильним і повністю відповідає вимогам ст. 280 КпАП України.

Доказами в справі про адміністративне правопорушення відповідно до ст. 251 КпАП України, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

При цьому, за положеннями ст. 252 КпАП України орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

Твердження апелянта про те, що суд першої інстанції не в повному обсязі з`ясував обставини справи, є безпідставними, оскільки у судовому засіданні суд дослідив всі докази, які наявні в матеріалах справи, надав їм належну оцінку та дійшов правильного висновку про наявність в діях ОСОБА_1 складу передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП адміністративного правопорушення.

Факт вчинення ОСОБА_1 згаданого адміністративного правопорушення, за обставин зазначених в оскарженій постанові судді, підтверджується зібраними у справі і належним чином дослідженими місцевим судом доказами, яким надана відповідна юридична оцінка у їх сукупності. Так, його вина у вчиненні цього адміністративного проступку повністю доводиться: протоколом про адміністративне правопорушення серії ААД № 200613 від 18.10.2025 року; актом огляду на стан алкогольного сп`яніння з використанням спеціальних технічних засобів від 18.10.2025 року; направленням на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції від 18.10.2025 року; висновком щодо результатів медичного огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу або швидкість реакції; рапортом працівника поліції; постановою про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії БАД №758359 від 18.10.2025 року; показаннями інспектора поліції Куц Ю.М.; поясненнями ОСОБА_1 ; відеозаписом.

За змістом апеляційної скарги, захисник оспорює доведеність факту керування ОСОБА_1 транспортним засобом 18.10.2025, проте такі доводи не заслуговують на увагу враховуючи таке.

Апеляційним судом не здобуто відомостей, які можуть слугувати підставою не довіряти наведеним доказам, оскільки судом першої інстанції вжито усіх заходів для встановлення доведеності факту керування автомобілем саме ОСОБА_1 який не заперечував факт керування транспортним під час спілкування з працівниками поліції, після виявлення у нього ознак алкогольного сп`яніння як водій виявив бажання проїхати в медичний заклад для проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння. Жодних відомостей, що за кермом автомобіля була інша особа ОСОБА_1 не висловлював та такі обставини виключаються, враховуючи досліджений відеозапис з бодікамер працівників поліції.

Разом з тим огляд на стан алкогольного сп`яніння в медичному закладі ОСОБА_1 проходити відмовився, як вбачається з доданого до протоколу про адміністративне правопорушення відеозапису, поводив себе агресивно, факт його відмови від проходження згаданого огляду було зафіксовано у акті огляду на стан алкогольного сп`яніння з використанням спеціальних технічних засобів від 18.10.2025 року; направленні на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції від 18.10.2025 року, та безпосередньо у висновку щодо результатів медичного огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу або швидкість реакції від 18.10.2025. Усі складені та зазначені вище документи стосовно ОСОБА_1 були йому зачитані, вручені їх копії та роз`яснено його права і факт складання протоколу про адміністративне правопорушення у зв`язку з відмовою від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння у відповідному порядку.

Апеляційний суд, ознайомившись із долученим до матеріалів справи відеозаписом, наявними у матеріалах справи доказами, вважає наведені захисником доводи щодо керування автомобілем іншою особою не можуть бути взяті до уваги, оскільки спростовуються зібраними у матеріалах справи доказами.

Так, апеляційний суд звертає увагу на те, що ОСОБА_1 та його захисником не представлено суду жодних належних та допустимих, у розумінні ст. 251 КУпАП, доказів на підтвердження факту перебування за кермом 18.10.2025 іншої особи, а не ОСОБА_1 .

Факт перебування за кермом саме ОСОБА_1 , а не ОСОБА_2 підтверджується і поясненнями поліцейського ОСОБА_3 , який у судовому засіданні суду першої інстанції був допитаний і підтвердив обставини викладені в протоколі про адміністративне правопорушення стосовно ОСОБА_1 .

Обґрунтованим є висновок суду першої інстанції щодо допиту свідка ОСОБА_2 , про який клопотав захист, та забезпечення явки якого у судове засідання стороною захисту зроблено не було.

Апеляційний суд зауважує, що будь-яких доказів на підтвердження того, що свідок ОСОБА_2 був на місці події суду не надано, в протокол про адміністративне правопорушення така особа не вносилася як свідок, а доводи сторони захисту з цього приводу є непідтвердженими.

Аналізуючи наведене вище та належність, допустимість наявних у справі доказів цілком безпідставним є клопотання захисника про повторне дослідження доказів у справі, перегляд відеозапису, допит свідка, оскільки обґрунтованих підстав для цього захисником не наведено, не зазначено й які саме істотні обставини для вирішення справи залишені поза увагою під час судового розгляду у суді першої інстанції та підлягають перевірці.

Відтак, апеляційний суд вважає, що доведеним є факт керування ОСОБА_1 автомобілем та подальша відмова його від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння у відповідному порядку, а отже у його діях наявний склад адміністративного правопорушення, передбачений ч. 1 ст. 130 КпАП України.

Всі інші обставини, на які посилається апелянт в своїй апеляційній скарзі не впливають на законність прийнятого судом першої інстанції рішення.

Поміж тим, суд апеляційної інстанції враховує, окрім іншого, й положення практики ЄСПЛ про те, що право на обґрунтоване рішення не вимагає детальної відповіді судового рішення на всі доводи висловлені сторонами. Разом з тим, воно дозволяє вищим судам просто підтверджувати мотиви, надані нижчими судами, не повторюючи їх (справ «Гірвісаарі проти Фінляндії», п. 32.).

Підсумовуючи викладене, апеляційний суд доходить висновку, що суд першої інстанції прийняв правильне та обґрунтоване рішення щодо винуватості ОСОБА_1 у вчинені адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, яке підтверджується належними, допустимими, достатніми доказами, які доповнюють один одного та були дослідженими під час розгляду матеріалів справи та узгоджується із стандартом доказування «поза розумним сумнівом».

Таким чином, підстав для скасування постанови судді з мотивів, викладених в апеляційній скарзі, апеляційний суд не знаходить, а тому апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції - без змін.

На підставі викладеного та керуючись ст. 294 КпАП України,

ПОСТАНОВИВ

Апеляційну скаргу захисника Мисковця Ігоря Анатолійовича в інтересах особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, ОСОБА_1 залишити без задоволення, а постанову судді Луцького міськрайонного суду Волинської області від 09 липня 2026 року стосовно ОСОБА_1 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає.

Суддя Волинського

апеляційного суду В. В. Гапончук