Постанова від 24 серпня 2026 р. у справі №161/7925/26 — Волинський апеляційний суд

Справа № 161/7925/26 Головуючий у 1 інстанції: Пахолюк А. М.

Провадження № 22-ц/802/933/26 Доповідач: Осіпук В. В.

ВОЛИНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

25 серпня 2026 року місто Луцьк

Волинський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого - судді Осіпука В. В.,

суддів - Матвійчук Л. В., Федонюк С. Ю.,

розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ майна подружжя, за апеляційною скаргою представника позивача ОСОБА_1 - ОСОБА_3 на ухвалу Луцького міськрайонного суду Волинської області від 21 травня 2026 року,

В С Т А Н О В И В :

У квітні 2026 року ОСОБА_1 звернулася до суду із зазначеним позовом та просила в порядку поділу спільного майна подружжя стягнути з відповідача ОСОБА_2 на свою користь:

- грошову компенсацію вартості частини автомобіля марки TOYOTA, модель RAV4, державний номерний знак НОМЕР_1 , 2019 року випуску, номер кузова НОМЕР_2 ;

- грошову компенсацію вартості частини автомобіля марки VOLKSWAGEN, модель CRAFTER, державний номерний знак НОМЕР_3 , 2015 року випуску, номер кузова НОМЕР_4 ;

- грошову компенсацію вартості частини об?єкта незавершеного будівництва (вартості фактично виконаних робіт, будівельних матеріалів тощо) - житлового будинку АДРЕСА_1 , що розташований на земельній ділянці з кадастровим номером 0710100000:34:039:0038.

16 квітня 2026 року ухвалою Луцького міськрайонного суду Волинської області позовну заяву ОСОБА_1 було залишено без руху.

Ухвалою цього ж суду від 21 травня 2026 року позовну заяву ОСОБА_1 визнано неподаною та повернуто останній.

Вважаючи дану ухвалу суду першої інстанції незаконною, представник позивача ОСОБА_1 - ОСОБА_3 подав апеляційну скаргу, в якій просив її скасувати, а справу направити до цього ж суду для продовження розгляду.

Апеляційна скарга мотивована тим, що суд першої інстанції, постановляючи оскаржувану ухвалу, неповно з`ясував обставини справи та порушив норми процесуального права.

У відзиві на апеляційну скаргу відповідач ОСОБА_2 , вважаючи оскаржувану ухвалу такою, що прийнята місцевим судом з додержанням норм процесуального права, просив апеляційну скаргу залишити без задоволення, а ухвалу суду першої інстанції без змін.

Відповідно до частини першої статті 368 ЦПК України у суді апеляційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 369 цього Кодексу.

Перевіривши законність і обґрунтованість оскаржуваної ухвали, апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційна скарга підлягає до задоволення з таких підстав.

Визнаючи позовну заяву неподаною та повертаючи її позивачу, суд першої інстанції виходив з того, що остання не виконала вимоги суду, викладені в ухвалі від 16 квітня 2026 року про залишення позовної заяви без руху, а саме не надала оцінку вартості спірного майна.

Проте погодитися з такими висновками суду не можна.

Як вбачається з матеріалів справи, 14 квітня 2026 року позивач ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до відповідача ОСОБА_2 про поділ майна подружжя.

Ухвалою Луцького міськрайонного суду Волинської області від 16 квітня 2026 року позовну заяву ОСОБА_1 було залишено без руху з підстав несплати судового збору відповідно до ціни позову та ненадання позивачем оцінки вартості спірного майна, зокрема, транспортних засобів та об`єкта незавершеного будівництва, актуальної станом на час звернення до суду із позовом, чи іншого доказу про вартість нерухомого майна для встановлення дійсної ціни позову у відповідності до п.п. 2, 9 ч. 1 ст. 176 ЦПК України.

На виконання вищевказаної ухвали суду представник позивача ОСОБА_1 - ОСОБА_3 20 травня 2026 року подав до суду заяву про усунення недоліків позовної заяви, в якій вказував, що сторона позивача зверталася до оцінювачів рухомого та нерухомого майна для визначення його вартості, однак це неможливо зробити через відсутність у позивача особистого доступу до спірного майна. Оскільки визначення ціни позову необхідно виключно для встановлення розміру судового збору, то позивачем ОСОБА_1 було доплачено судовий збір до максимального розміру, визначеного Законом України «Про судовий збір» за подання позовної заяви майнового характеру фізичною особою, а саме в сумі 15 309 грн, враховуючи сплачений останньою судовий збір при поданні позовної заяви в розмірі 1 331 грн 20 коп.

Ухвалою Луцького міськрайонного суду Волинської області від 21 травня 2026 року позовну заяву ОСОБА_1 було визнано неподаною та їй повернуто, з підстав невиконання в повній мірі вимог ухвали суду від 16 квітня 2026 року, а саме ненадання позивачем оцінки вартості спірного майна.

Вимоги щодо змісту позовної заяви та документів, що додаються до неї, викладені в статтях 175 і 177 ЦПК України.

Так, відповідно до п. 3 ч. 3 ст. 175 ЦПК України позовна заява, крім інших обов`язкових реквізитів, має містити зазначення ціни позову, якщо позов підлягає грошовій оцінці; обґрунтований розрахунок сум, що стягуються чи оспорюються.

Частиною 4 статті 177 ЦПК України визначено, що до позовної заяви додаються документи, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, або документи, що підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.

Пунктами 2, 9 ч. 1 статті 176 ЦПК України передбачено, що ціна позову визначається у позовах про визнання права власності на майно або його витребування - вартістю майна, у позовах про право власності на нерухоме майно, що належить фізичним особам на праві приватної власності, - дійсною вартістю нерухомого майна, а на нерухоме майно, що належить юридичним особам, - не нижче його балансової вартості.

Відповідно до ст. 185 ЦПК України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у ст. ст. 175, 177 цього Кодексу, протягом п`яти днів з дня надходження до суду позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху. Якщо позивач відповідно до ухвали суду у встановлений строк виконає вимоги, визначені ст.ст. 175, 177 ЦПК України, сплатить суму судового збору, позовна заява вважається поданою в день первісного її подання до суду. Якщо позивач не усунув недоліків позовної заяви у строк, встановлений судом, заява вважається неподаною і повертається позивачеві.

В порядку вирішення судом питання про відкриття провадження у справі суд перевіряє позовну заяву на відповідність вимогам, передбаченим ст. ст. 175, 177 ЦПК України. В той час, як оцінка доданих до позовної заяви документів на підтвердження чи спростування ними тих обставин, на які посилається сторона, здійснюється судом при вирішенні справи по суті, а не на стадії вирішення питання про наявність чи відсутність підстав для відкриття провадження у справі, або залишення позову без руху.

Подібні висновки викладені Великою Палатою Верховного Суду у постанові № 990/114/23 від 31 серпня 2023 року.

Згідно з ч. 2 ст. 176 ЦПК України, якщо визначена позивачем ціна позову вочевидь не відповідає дійсній вартості спірного майна або на момент пред`явлення позову встановити точну його ціну неможливо, розмір судового збору попередньо визначає суд з наступним стягненням недоплаченого або з поверненням переплаченого судового збору відповідно до ціни позову, встановленої судом при вирішенні справи.

Відповідно ч. 2 ст. 6 ЗУ «Про судовий збір» у разі, якщо судовий збір сплачується за подання позовної заяви до суду в розмірі, визначеному з урахуванням ціни позову, а встановлена при цьому позивачем ціна позову не відповідає дійсній вартості спірного майна або якщо на день подання позову неможливо встановити точну його ціну, розмір судового збору попередньо визначає суд з подальшою сплатою недоплаченої суми або з поверненням суми переплати судового збору відповідно до ціни позову, встановленої судом у процесі розгляду справи.

Як роз`яснив Пленум Вищого спеціалізованого суду з розгляду цивільних і кримінальних справ України у пункті 16 постанови № 10 від 17 жовтня 2014 року «Про застосування судами законодавства про судові витрати у цивільних справах» розмір судового збору за подання позовної заяви про визнання права власності на майно або його витребування визначається з урахуванням вартості спірного майна, тобто як зі спору майнового характеру. При цьому суд не повинен визначати вартість майна за відповідними вимогами, оскільки за змістом вимог ЦПК такий обов`язок покладається на позивача.

Проте, якщо визначена позивачем ціна позову вочевидь не відповідає дійсній вартості спірного майна або на момент пред`явлення позову встановити точну його ціну неможливо, розмір судового збору попередньо визначає суд. Остаточне визначення в процесі розгляду справи ціни позову (дійсної вартості спірного майна), а отже, і суми судового збору, здійснюється судом із наступним стягненням недоплаченого або з поверненням переплаченого судового збору.

Системний аналіз вказаних норм права свідчить про те, що визначення ціни позову входить до предмета доказування у даному спорі і встановлюються судом під час розгляду справи по суті на підставі поданих учасниками судового процесу доказів, тобто, такі обставини є предметом доказування у справі та оцінки судом відповідно до положень ст. 76 ЦПК України.

Зазначений висновок викладено у постановах Верховного Суду від 09 листопада 2022 року у справі № 914/3659/21 та від 15 березня 2023 року у справі № 759/10375/19.

Таким чином, хоча встановлення ціни позову для визначення розміру судового збору в порядку ч. 2 ст. 176 ЦПК України і належить до компетенції суду, проте здійснюється воно на підставі доказів, поданих сторонами.

Відповідно до пп.1 п. 1 ч. 2 ст. 4 ЗУ «Про судовий збір» за подання до суду позовної заяви майнового характеру, яка подана фізичною особою або фізичною особою - підприємцем, ставка судового збору складає - 1 відсоток ціни позову, але не менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не більше 5 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Як вбачається із матеріалів справи, при зверненні до суду із даною позовною заявою ОСОБА_1 сплатила судовий збір в розмірі 1 331 грн 20 коп. На виконання ухвали суду першої інстанції про залишення позовної заяви без руху від 16 квітня 2026 року остання здійснила доплату судового збору в розмірі 15 309 грн.

Таким чином, станом на дату подання до суду заяви про усунення недоліків позовної заяви позивачем ОСОБА_1 було сплачено судовий збір у максимальному розмірі, визначеному пп.1 п. 1 ч. 2 ст. 4 ЗУ «Про судовий збір» за подання до суду позовної заяви майнового характеру (1 331 грн 20 коп. + 15 309 грн = 16 640 грн 20 коп.).

При цьому, закон не визначає конкретних доказів, якими має підтверджуватися дійсна вартість майна, на підставі яких має бути визначена ціна позову та відповідно сума судового збору для сплати.

Так, у п. 24 Постанови Верховного Суду від 28 квітня 2022 року у справі № 910/15316/21 зазначено, що чинним процесуальним законодавством не зобов`язано позивача проводити актуаліазацію ринкової вартості майна, що є предметом позову з урахуванням вимог Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні» на стадії подання позовної заяви.

Дослідивши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що ОСОБА_1 сплатила судовий збір на загальну суму 16 640 грн 20 коп., а отже усунула недоліки позовної заяви, визначені в ухвалі суду першої інстанції від 16 квітня 2026 року.

Ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності цивільного процесу, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції було передчасно та безпідставно повернуто позовну заяву ОСОБА_1 через неусунення її недоліків, вказаних в ухвалі суду від 16 квітня 2026 року.

Згідно з ч. 6 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати ухвалу, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Відповідно до положень ст. 379 ЦПК України підставами для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є порушення норм процесуального права чи неправильне застосування норм матеріального права, які призвели до постановлення помилкової ухвали.

Таким чином, на думку колегії суддів, оскаржувана ухвала, як така, що не відповідає вимогам процесуального закону та перешкоджає подальшому провадженню у справі, підлягає скасуванню з направленням справи для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Керуючись ст. ст. 374, 379, 381-382, 389 ЦПК України, суд

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу представника позивача ОСОБА_1 - ОСОБА_3 задовольнити.

Ухвалу Луцького міськрайонного суду Волинської області від 21 травня 2026 року скасувати, справу направити до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення і може бути оскаржена у касаційному порядку упродовж тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий

Судді