Рішення від 15 липня 2026 р. у справі №753/9135/26 — Дарницький районний суд міста Києва

ДАРНИЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.КИЄВА

справа № 753/9135/26

провадження № 2/753/10650/26

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 липня 2026 року Дарницький районний суд м. Києва у складі головуючого судді Трусової Т. О. з секретарем судового засідання Овчар В. О., розглянувши в судовому засіданні в м. Києві в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 , представник позивача: ОСОБА_2 , до Дарницького відділу державної виконавчої служби у місті Києві Київського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України, третя особа: Шістнадцята київська державна нотаріальна контора, про зняття арешту з майна,

В С Т А Н О В И В:

У квітні 2026 р. ОСОБА_1 (далі також - ОСОБА_1 , позивачка), від імені та в інтересах якої діє представник ОСОБА_2 , звернулась до суду з даним позовом, у якому просить зняти арешт з 1/3 частини квартири, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 , що був накладений на підставі постанови Відділу державної виконавчої служби у Харківському районі від 02.10.2001, дата реєстрації обтяження: 07.10.2004, номер обтяження: 1359955, реєстратор: Шістнадцята київська державна нотаріальна контора.

На обґрунтування позову вказала, що під час оформлення її спадкових прав після смерті чоловіка ОСОБА_3 (далі також - ОСОБА_3 , спадкодавець) у Єдиному реєстрі заборон відчуження об`єктів нерухомого майна було виявлено інформацію про арешт належної спадкодавцю частини квартири. Будь-яких судових справ чи виконавчих проваджень стосовно її чоловіка не було, а арешт накладений без зазначення ідентифікаційного коду платника податків особи. Наведене дає підстави вважати, що накладення арешту відбулось за співпадінням прізвища, імені та по батькові спадкодавця з іншою людиною. Рішенням суду від 09.02.2026 знято арешт з майна спадкодавця за номером обтяження 1438583, однак у подальшому з`ясувалось, що на підставі тієї ж постанови органу виконавчої служби 07.10.2004 зареєстроване ще одне обтяження за номером 1359955.

Ухвалою суду від 07.05.2026 відкрито провадження у справі та справу призначено до розгляду в порядку загального позовного провадження.

Ухвалою суду від 10.06.2026 підготовче провадження закрито, а справу призначено до розгляду по суті в судовому засіданні 16.07.2026.

16.07.2026 від представника позивачкинадійшло клопотання про долучення до матеріалів справи копії рішення державного реєстратора від 15.06.2026 про відмову у проведенні державної реєстрації припинення обтяження на об`єкт нерухомого майна та заява про розгляд справи без участі сторони позивача.

Дарницький відділ державної виконавчої служби у місті Києві Київського міжрегіонального управління Міністерства юстиції Українита Шістнадцята київська державна нотаріальна конторасвоїх представників до суду не направили, правом на подання відзиву та позовну заяву/пояснень щодо позову не скористались, а тому справа вирішується на підставі пояснень та доказів позивача відповідно до положень частини восьмої статті 178, частини другої статті 191 та частини третьої статті 223 ЦПК України.

Дослідивши докази і письмові пояснення, викладені у позовній заяві, суд встановив такі обставини та визначені відповідно до них правовідносини.

Позивачка ОСОБА_1 , її чоловік ОСОБА_3 та їх дочка ОСОБА_4 на підставі свідоцтва про право власності на житло від 20.01.1999, виданого відділом приватизації державного житлового фонду Харківської районної державної адміністрації м. Києва згідно з розпорядженням від 20.01.1999 № 22816, набули у спільну власність в рівних долях (частках) квартиру, розташовану за адресою: АДРЕСА_1 (далі також - квартира).

Право власності вказаних осіб на квартиру було зареєстроване у встановленому законом порядку, про що свідчить реєстраційний запис на свідоцтві про право власності на житло за № 5122 від 29.03.1999.

ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 помер, спадщину після його смерті прийняла позивачка, що підтверджується змістом постанови державного нотаріуса Сьомої київської державної нотаріальної контори від 14.04.2026 про відмову у видачі їй свідоцтва про право на спадщину з підстав наявності арешту спадкового майна.

За відомостями Державного реєстру речових прав на нерухоме майно у спеціальному розділі та у Єдиному реєстрі заборон відчуження об`єктів нерухомого майна наявні записи про обтяження (арешт) належної ОСОБА_3 1/3 частини квартири, а саме: запис від 04.11.2004 за номером обтяження 1438583; запис від 07.10.2004 за номером обтяження 1359955 (архівний запис, реєстратор - Шістнадцята київська державна нотаріальна контора).

Обтяження були зареєстровані на підставі постанови державного виконавця відділу державної виконавчої служби Харківського районного управління юстиції у м. Києва від 02.10.2001 (без номера).

Зі змісту цієї постанови убачається, що її винесено у виконавчому провадженні з виконання виконавчого листа Дніпровського районного суду м. Києва № 2-58 АЕ від 09.02.1989 про стягнення аліментів з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_5 , жодних інших персональних даних стягувача та боржника (повних імен, дат народження, адрес місця проживання, облікових номерів платника податків тощо) вказана постанова не містить.

Як стверджує позивачка, боржник ОСОБА_3 і її покійний чоловік - це дві різні особи, оскільки її чоловік ніколи не мав аліментних зобов`язань і не був боржником у виконавчому провадженні.

За результатами розгляду запиту позивачки Дарницький відділ державної виконавчої служби у місті Києвіповідомив, що відповідно до Автоматизованої системи виконавчого провадження станом на 19.09.2025 виконавчі провадження щодо ОСОБА_3 на виконанні у Відділі не перебувають. Надати більш детальну інформацію неможливо, оскільки згідно з пунктом 2 розділу ХІ Правил ведення діловодства та архіву в органах державної виконавчої служби та приватними виконавцями (наказ Міністерства юстиції України № 1829/5 від 07.06.2017) строк зберігання виконавчих проваджень, переданих до архіву органу державної виконавчої служби, приватного виконавця, становить 3 роки.

Рішенням Дарницького районного суду м. Києва від 09.02.2026, яке набрало законної сили, знято арешт з 1/3 частини квартири АДРЕСА_2 , належної померлому ОСОБА_3 , накладений згідно з постановою б/н Відділу державної виконавчої служби у Харківському районі «Про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження» від 02.10.2001, реєстрація обтяження 04.11.2004 за номером 1438583, реєстратор - Перша Київська державна нотаріальна контора.

Водночас питання про зняття арешту зі спірного майна, зареєстрованого Шістнадцятою київською державною нотаріальною конторою за номером обтяження 1359955, позивачка не ставила і рішення суду з цього приводу не ухвалювалось.

З наведених підстав державний реєстратор прав на нерухоме майно Департаменту з питань реєстрації виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) своїм рішенням від 15.06.2026 відмовив у проведенні державної реєстрації припинення обтяження.

У статтях 15, 16 ЦК України закріплене право кожного на захист свого цивільного (особистого немайнового або майнового) права та інтересу у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до положень частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

За приписами частини першої статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Стаття 5 ЦПК України визначає, що здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Одним з основних конституційних прав людини є право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю (стаття 41 Конституції України), яке знайшло своє закріплення у ЦК України.

Згідно з частиною першою статті 317 ЦК України власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.

Стаття 321 цього Кодексу визначає, що право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом.

Згідно зі статтею 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Однією з визначених законом підстав набуття права власності є спадкування.

Незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини (частина п`ята статті 1268 ЦК України).

Перехід права власності на майно спадкодавця до спадкоємців посвідчується свідоцтвом про право на спадщину (стаття 1296 ЦК України), отримання якого є правом спадкоємця, водночас норма частини першої статті 1297 ЦК України зобов`язує спадкоємця, який прийняв спадщину, у складі якої є нерухоме майно, звернутися до нотаріуса за видачею свідоцтва про право на спадщину на нерухоме майно.

Покладаючи на спадкоємців обов`язок отримання свідоцтва про право на спадщину на нерухоме майно, законодавець тим самим забезпечує їх можливістю реалізовувати набуте право власності щодо успадкованого нерухомого майна.

Спеціальні підстави законного обмеження особи у реалізації права власності передбачені, зокрема нормами Закону України «Про виконавче провадження» для забезпечення реального виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню, як легітимної мети відповідного втручання у право мирного володіння майном.

Предметом цього позову є вимога про скасування (зняття) арешту з майна, що був накладений в межах виконавчого провадження, яке здійснювалось на умовах і в порядку, визначених Законом України «Про виконавче провадження» в редакції Закону № 606-XIV від 21.04.1999 (далі - Закон № 606-XIV).

Згідно з нормою статті 1 Закону № 606-XIV виконавчим провадженням є сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів, які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Відповідно до статті 57 Закону 606-XIV арешт майна боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення.

Арешт на майно боржника може накладатися державним виконавцем, зокрема шляхом винесення постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження.

Постанова про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження виноситься державним виконавцем не пізніше наступного робочого дня після закінчення строку для самостійного виконання рішення (якщо така постанова не виносилася під час відкриття виконавчого провадження) та не пізніше наступного робочого дня із дня виявлення майна.

Копії постанови, якою накладено арешт на майно боржника та оголошено заборону на його відчуження, державний виконавець надсилає органам, що здійснюють реєстрацію майна або ведуть реєстр заборони на його відчуження.

Норма статті 60 Закону 606-XIV визначала, що особа, яка вважає, що майно, на яке накладено арешт, належить їй, а не боржникові, може звернутися до суду з позовом про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту.

Аналогічним чином вказане питання врегульоване і в частині першій статті 59 чинного на цей час Закону України «Про виконавче провадження» в редакції Закону № 1404-VIII від 02.06.2016 (далі - Закон про виконавче провадження).

Частиною четвертою статті 59 Закону про виконавче провадження визначений перелік підстав для зняття виконавцем арешту з усього майна (коштів) боржника, а частиною п`ятою цієї норми передбачено, що у всіх інших випадках арешт може бути знятий за рішенням суду.

Стаття 391 ЦК України надає власнику майна право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

Зазначена норма матеріального права визначає право власника, у тому числі власника (співвласника) будинку або квартири, вимагати будь-яких усунень свого порушеного права від будь-яких осіб будь-яким шляхом, який власник вважає прийнятним. Визначальним для захисту права на підставі цієї норми є наявність у позивача права власності та існування перешкод у користуванні власником своєю власністю. При цьому не має значення, ким саме спричинено порушене право, та з яких підстав.

Правовідносини, пов`язані з державною реєстрацією прав на нерухоме майно та їх обтяжень врегульовані Законом України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» від 01.07.2004 № 1952-IV (далі - Закон № 1952-IV).

Згідно з частиною першою статті 2 Закону № 1952-IV державна реєстрація речових прав на нерухоме майно - це офіційне визнання і підтвердження державою фактів виникнення, переходу або припинення прав на нерухоме майно, обтяження таких прав шляхом внесення відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Відповідно до положень статті 24 Закону № 1952-IV, Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2015 № 1127, та Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 22.02.2012 за № 282/20595, наявність державної реєстрації обтяжень нерухомого майна є підставою для відмови у державній реєстрації прав, пов`язаних з відчуженням майна, а обов`язковою умовою вчинення нотаріальної дії щодо відчуження нерухомого майна є відсутність заборони на його відчуження.

Судом установлено факт набуття позивачкою права власності на 1/3 частину квартири АДРЕСА_2 в порядку спадкування після смерті чоловіка та наявність запису про обтяження спадкового майна на підставі постанови державного виконавця про арешт майна, винесеної більше 20 років тому.

Жодних доказів на підтвердження наявності легітимної мети збереження арешту цього майна матеріали справи не містять.

Зважаючи на викладене та ураховуючи, що через наявність арешту позивачка не може оформити свої спадкові права та обмежена у здійсненні права розпоряджатись своєю власністю, вимоги позову про зняття арешту суд вважає обґрунтованими і доведеними та задовольняє їх.

На підставі викладеного, керуючись статтями 5, 7, 12, 13, 76, 77, 80, 81, 89, 259, 263-265, 268, 273, 354 ЦПК України, суд

В И Р І Ш И В:

Позов ОСОБА_1 задовольнити.

Зняти арешт з 1/3 частини квартири АДРЕСА_2 , належної померлому ОСОБА_3 , накладений на підставі постанови Відділу державної виконавчої служби у Харківському районі від 02 жовтня 2001 року; дата реєстрації обтяження: 07 жовтня 2004 року, реєстраційний номер обтяження: 1359955; реєстратор: Шістнадцята київська державна нотаріальна контора.

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , рнокпп НОМЕР_2 .

Відповідач: Дарницький відділ державної виконавчої служби у місті Києві Київського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України, код юридичної особи: 34968768, місцезнаходження: м. Київ, вул. Заслонова, буд. 16.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закритті апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного розгляду.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Суддя: