Постанова від 11 серпня 2026 р. у справі №398/4998/24 — Касаційний цивільний суд Верховного Суду

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 серпня 2026 року

м. Київ

справа № 398/4998/24

провадження № 61-14544св25

Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду: Ігнатенка В. М. (суддя-доповідач), Ситнік 0. М.,

Фаловської І. М.,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу Міністерства оборони України на рішення Олександрійського міськрайонного суду Кіровоградської області

від 14 лютого 2025 року у складі судді Шинкаренко І. П. та постанову Кропивницького апеляційного суду від 05 серпня 2025 року у складі суддів Дуковського О. Л., Дьомич Л. М., Письменного О. А.

у справі за заявою ОСОБА_1 , заінтересовані особи: Міністертсво оборони України, ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про встановлення факту проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

У жовтні 2024 року ОСОБА_1 звернулася до суду із заявою про встановлення факту проживання однією сім`єю як чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу з ОСОБА_4 , який загинув при виконанні бойового завдання ІНФОРМАЦІЯ_1 .

В обґрунтування заяви зазначала, що з ОСОБА_4 проживала разом як чоловік та дружина з 2006 року, вели спільне господарство, мали спільний бюджет, піклувалися один про одного та про трьох спільних дітей:

ОСОБА_5 , ОСОБА_6 та ОСОБА_7 .

В майбутньому планували офіційно зареєструвати шлюб, подали заяву до відділу актів реєстрації цивільного стану про реєстрацію шлюбу, проте зареєструвати шлюб не встигли, оскільки ОСОБА_4 загинув.

Заявник звернулась до суду щодо встановлення у судовому порядку факту проживання з ОСОБА_4 однією своєю як чоловіка та жінки з метою подальшого оформлення одноразової грошової допомоги внаслідок загибелі військовослужбовця.

Короткий зміст судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій і мотиви їх ухвалення

Рішенням Олександрійського міськрайонного суду Кіровоградської області від 14 лютого 2025 року, яке залишено без змін постановою Кропивницького апеляційного суду від 05 серпня 2025 року, заяву задоволено.

Встановлено факт проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу чоловіка ОСОБА_4 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , та жінки ОСОБА_1 , починаючи з вересня 2006 року до ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Суд першої інстанції дійшов висновку, з яким погодився апеляційний суд, що ОСОБА_1 довела факт її спільного проживання із ОСОБА_4 однією сім`єю як жінки та чоловіка без реєстрації шлюбу з вересня 2006 року і до часу смерті ОСОБА_4 - ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Короткий зміст вимог касаційної скарги

19 листопада 2025 року представник Міністерства оборони України - ОСОБА_11 через підсистему «Електронний Суд» направила до Верховного Суду касаційну скаргу на рішення Олександрійського міськрайонного суду Кіровоградської області від 14 лютого 2025 року та постанову Кропивницького апеляційного суду від 05 серпня 2025 року.

У касаційній скарзі представник заявника просить суд касаційної інстанції скасувати оскаржувані судові рішення та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні заяви.

Рух справи в суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 09 грудня 2025 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою Міністерства оборони України на рішення Олександрійського міськрайонного суду Кіровоградської області

від 14 лютого 2025 року та постанову Кропивницького апеляційного суду від 05 серпня 2025 року, витребувано справу із суду першої інстанції.

26 січня 2026 року справа надійшла до Верховного Суду.

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Підставою касаційного оскарження судових рішень заявник зазначає пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України, а саме суди застосували норми матеріального права без урахування висновків Верховного Суду, викладених у постановах від 12 грудня 2019 року у справі № 466/3769/16, від 27 лютого 2019 року у справі № 522/25049/16-ц, від 11 грудня 2019 року у справі

№ 712/14547/16-ц, від 24 січня 2020 року у справі № 490/10757/16-ц,

від 21 червня 2023 року у справі № 916/3027/21.

Крім того, заявник зазначає, що ОСОБА_1 не було надано достатніх доказів, на підставі яких можна було б встановити факт проживання з ОСОБА_4 однією сім`єю, як чоловіка і жінки без реєстрації шлюбу, ведення спільного господарства та наявності взаємних прав та обов`язків подружжя.

Доводи інших учасників справи

Заінтересовані особи не скористались своїм правом на подання відзиву на касаційну скаргу у строк, встановлений Верховним Судом в ухвалі про відкриття касаційного провадження.

Фактичні обставини, встановлені судами

Судами встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , що підтверджується свідоцтвом про смерть серія НОМЕР_1 від 11 вересня 2024 року.

Відповідно до лікарського свідоцтва про смерть № 1138 від 04 вересня

2024 року причиною смерті ОСОБА_4 є перелом дна орбіти, ушкодження внаслідок воєнних дій, спричинені іншими видами вибухів та уламками.

З 2006 року і по вересень 2024 року (до дня смерті ОСОБА_4 )

ОСОБА_1 та ОСОБА_4 проживали однією сім`єю як чоловік та дружина без реєстрації шлюбу за адресою: АДРЕСА_1 , вели спільне господарство, були пов`язані спільним побутом і бюджетом, правами та обов`язками притаманними подружжю. Також заявник та ОСОБА_4 разом виховували спільних дітей: ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , що підтверджується актом комісії в складі старости Куколівського старостинського округу Попельнастівської сільської ради Олександрійського району Кіровоградської області Антоненко І. І., депутатів Попельнастівської сільської ради Великожона В. В., ОСОБА_8

від 13 вересня 2024 року.

Відповідно до свідоцтва про народження ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , серії НОМЕР_2 , свідоцтва про народження ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , серії НОМЕР_3 , свідоцтва про народження ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , серії

НОМЕР_4 матір`ю дітей записано ОСОБА_1 , батьком - ОСОБА_9 .

Згідно з довідкою директора Куколівської гімназії Попельнастівської сільської ради Олександрійського району Кіровоградської області від 12 вересня

2024 року № 99 ОСОБА_4 займався вихованням та навчанням дітей: ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , відвідував батьківські збори, позашкільні заходи, був членом команди батьків під час спортивних змагань.

У медичних деклараціях довіреними особами пацієнтів для повідомлення в разі настання екстреного випадку з пацієнтом у заявника зазначено

ОСОБА_4 , в той час як у медичній декларації ОСОБА_4 зазначено - ОСОБА_1

ОСОБА_4 та ОСОБА_1 23 лютого 2020 року обвінчалися та 08 серпня 2024 року подали до Олександрійського відділу державної реєстрації актів цивільного стану в Олександрійському районі Кіровоградської області заяву про реєстрацію шлюбу.

Згідно з витягом з Державного реєстру актів цивільного стану громадян щодо актового запису про шлюб № 00047510459 від 17 жовтня 2024 року

ОСОБА_4 перебував з 06 липня 1999 року у шлюбі з ОСОБА_10

21 серпня 2006 року внесено відомості про розірвання шлюбу на підставі рішення Олександрійського міськрайонного суду від 05 квітня 2006 року. З вказаної дати відомості про перебування ОСОБА_4 у зареєстрованому шлюбі відсутні.

ОСОБА_1 з 2007 року до 2024 року у шлюбі не перебувала, що підтверджується відомостями, наданими Олександрійським відділом державної реєстрації актів цивільного стану в Олександрійському районі Кіровоградської області 20 вересня 2024 року.

В матеріалах справи містяться копії фото, на яких зображено сім`ю заявника в різні періоди життя разом із ОСОБА_4 , а також в матеріалах справи містяться скріншоти листування ОСОБА_4 та ОСОБА_1 .

Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Відповідно до частини третьої статті З ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких' випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

Частиною першою статті 402 ЦПК України визначено, що у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.

Відповідно до частин першої та другої статті 400 ЦПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Вивчивши матеріали справи та перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд вважає, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення з таких підстав.

Мотиви, якими керується Верховний Суд, та застосовані норми права

В абзаці першому частини другої статті 3 СК України встановлено, що сім`ю складають особи, які спільно проживають, пов`язані спільним побутом, мають взаємні права та обов`язки.

Сім`я створюється на підставі шлюбу, кровного споріднення, усиновлення, а також на інших підставах, не заборонених законом і таких, що не суперечать моральним засадам суспільства (частина четверта статі 3 СК України).

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 22 серпня 2018 року у справі № 644/6274/16-ц (провадження № 14-283цс18) вказано, що «згідно з абзацом п`ятим пункту 6 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 03 червня 1999 року № 5-рп/99 у справі про офіційне тлумачення терміну «член сім`ї» членами сім`ї військовослужбовця є, зокрема, особи, які постійно з ним мешкають і ведуть спільне господарство. До таких осіб належать не тільки близькі родичі (рідні брати, сестри, онуки, дід і баба), але й інші родичі чи особи, які не перебувають з військовослужбовцем у безпосередніх родинних зв`язках (брати, сестри дружини (чоловіка); неповнорідні брати і сестри; вітчим, мачуха; опікуни, піклувальники, пасинки, падчерки й інші). Обов`язковими умовами для визнання їх членами сім`ї, крім спільного проживання, є: ведення спільного господарства, тобто наявність спільних витрат, спільного бюджету, спільного харчування, купівля майна для спільного користування, участь у витратах на утримання житла, його ремонт, надання взаємної допомоги, наявність усних чи письмових домовленостей про порядок користування житловим приміщенням, інших обставин, які засвідчують реальність сімейних відносин. Отже, законодавство не передбачає вичерпного переліку членів сім`ї та визначає критерії, за наявності яких особи складають сім`ю. Такими критеріями є спільне проживання

(за винятком можливості роздільного проживання подружжя з поважних причин і дитини з батьками), спільний побут і взаємні права й обов`язки».

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 03 липня 2019 року у справі

№ 554/8023/15-ц (провадження № 14-130цс19) зроблено висновок, що «вирішуючи питання про встановлення факту проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу, суд має установити факти: спільного проживання однією сім`єю; спільний побут; взаємні права та обов`язки (статті 3, 74 СК України)».

Закон не визначає, які конкретно докази визнаються беззаперечним підтвердженням факту проживання однією сім`єю, тому вирішення питання про належність і допустимість таких доказів є обов`язком суду при їх оцінці.

Установивши обставини спільного проживання ОСОБА_1 та

ОСОБА_4 з вересня 2006 року по ІНФОРМАЦІЯ_1 ( день смерті ОСОБА_4 ), ведення ними спільного побуту, а також наявність взаємних прав та обов`язків, надавши правову оцінку показанням допитаних судом свідків, суди першої та апеляційної інстанцій дійшли правильного висновку про доведення заявником факту її проживання із ОСОБА_4 однією сім`єю як чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу, а, відтак, і про наявність підстав для задоволення заяви.

Також суди першої та апеляційної інстанцій дійшли правильного висновку, що встановлення факту проживання однією сім`єю з ОСОБА_4 як чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу, має для заявника юридичне значення, оскільки від нього залежить виникнення права на отримання соціальних пільг, встановлених законодавством України.

Посилання у касаційній скарзі на неврахування судами висновків, викладених у постановах від 12 грудня 2019 року у справі № 466/3769/16, від 27 лютого 2019 року у справі № 522/25049/16-ц, від 11 грудня 2019 року у справі

№ 712/14547/16-ц, від 24 січня 2020 року у справі № 490/10757/16-ц,

від 21 червня 2023 року у справі № 916/3027/21є такими, що не заслуговують на увагу, оскільки фактичні обставини у вказаних справах відрізняються від тих, що установлені судами у справі, яка переглядається в касаційному порядку.

Колегія суддів зауважує, що Верховний Суд висловлює правові висновки у справах з огляду на встановлення судами певних фактичних обставин справи, і такі висновки не є універсальними та типовими до всіх справ і фактичних обставин, які можуть бути встановлені судами. З огляду на різноманітність суспільних правовідносин та обставин, які стають підставою для виникнення спорів у судах, з урахуванням фактичних обставин, які встановлюються судами на підставі наданих сторонами доказів у кожній конкретній справі, суди повинні самостійно здійснювати аналіз правовідносин та оцінку релевантності і необхідності застосування правових висновків Верховного Суду в кожній конкретній справі (постанова Великої Палати Верховного Суду від 22 березня 2023 року у справі № 154/3029/14-ц).

Суд апеляційної інстанції правильно застосував норми матеріального права у спірних правовідносинах та не допустив порушень норм процесуального права, які б давали підстави для скасування оскаржуваного судового рішення, тому доводи касаційної скарги з цього приводу є безпідставними.

Інші аргументи касаційної скарги є ідентичними доводам заявника, яким апеляційним судом надана належна оцінка, тому Верховний Суд дійшов висновку про відсутність необхідності повторно відповідати на ті самі доводи, які не спростовують висновків суду апеляційної інстанції та не дають підстав вважати, що суд порушив норми процесуального права, про що зазначає у касаційній скарзі заявник, по своїй суті зводяться до переоцінки доказів та встановлення обставин, які не були встановлені судом.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 січня 2019 року у справі

№ 373/2054/16-ц (провадження № 14-446цс18) викладено правовий висновок про те, що встановлення обставин справи, дослідження та оцінка доказів є прерогативою судів першої та апеляційної інстанцій. Якщо порушень порядку надання та отримання доказів у суді першої інстанції апеляційним судом не встановлено, а оцінка доказів зроблена як судом першої, так і судом апеляційної інстанції, то суд касаційної інстанції не наділений повноваженнями втручатися в оцінку доказів.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Колегія суддів вважає, що касаційну скаргу слід залишити без задоволення, а оскаржувані судові рішення без змін, оскільки доводи касаційної скарги висновків судів не спростовують.

Керуючись статтями 400, 401, 416, 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Міністерства оборони України залишити без задоволення.

Рішення Олександрійського міськрайонного суду Кіровоградської області

від 14 лютого 2025 року та постанову Кропивницького апеляційного суду

від 05 серпня 2025 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її ухвалення, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді: В. М. Ігнатенко

О. М. Ситнік

І. М. Фаловська