Постанова від 24 серпня 2026 р. у справі №908/1507/25 — Центральний апеляційний господарський суд

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25.08.2026 року м.Дніпро Справа № 908/1507/25

Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Дарміна М.О.(доповідач),

суддів: Джепи Ю.А., Соп`яненко О.Ю.

розглянувши в порядку письмового провадження без виклику (повідомлення) сторін апеляційну скаргу Романова Сергія Володимировича на рішення Господарського суду Запорізької області від 13.10.2025 (суддя Азізбекян Т.А.) у справі № 908/1507/25

за позовом: Комунального підприємства "Запоріжринок" (69006, місто Запоріжжя, вул. Рекордна, 2; ідентифікаційний код юридичної особи 01559577)

до відповідача: Романова Сергія Володимировича ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 )

про стягнення 747 050,00 грн

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог та рішення суду першої інстанції:

Комунальне підприємство "Запоріжринок" звернулося до Господарського суду Запорізької області з позовом до Романова Сергія Володимировича про стягнення заборгованості за договором про надання послуг з надання та утримання торговельного місця на ринку від 06.12.2019 № 10 за період березень 2020 року, травень 2020 року та з лютого 2022 року по грудень 2024 року у розмірі 747 050,00 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач не в повному обсязі сплатив плату за послуги ринку в розмірі, який відповідає договору № 10 від 06.12.2019 та новому розміру чинних на момент дії договору тарифів на послуги ринку. Позивач неодноразово намагався врегулювати спір у досудовому порядку шляхом проведення претензійної роботи, проте вимоги відповідачем залишені без виконання.

Рішенням Господарського суду Запорізької області від 13.10.2025 позов задоволено частково. Стягнуто з Романова Сергія Володимировича на користь Комунального підприємства "Запоріжринок" заборгованість за договором про надання послуг з надання та утримання торговельного місця на ринку від 06.12.2019 № 10 у розмірі 115 250 (сто п`ятнадцять тисяч двісті п`ятдесят) грн 00 коп. та 1 383 (одна тисяча триста вісімдесят три) грн 00 коп. судового збору. В іншій частині позову відмовлено.

Приймаючи оскаржуване рішення, місцевий господарський суд виходив з того, що правовідносини сторін є господарськими та виникли на підставі договору № 10 про надання послуг з надання та утримання торговельного місця на ринку від 06.12.2019, укладеного між КП «Запоріжринок» (Сторона 1) та ПП Романовим С.В. (Сторона 2). За умовами договору Сторона 1 надає Стороні 2 послуги з надання та утримання торговельного місця на території Шевченківського торговельного майданчика (м. Запоріжжя, вул. Чарівна, 56) загальною площею 200,0 кв. м з правом встановити один кіоск № 1486 -1535, а Сторона 2 зобов`язується оплачувати надані послуги щомісяця до 01 числа розрахункового місяця у розмірі 14 170,00 грн.

Суд першої інстанції встановив, що 30.09.2022 між сторонами було укладено додаткову угоду до договору, згідно якої сторони дійшли згоди про припинення дії договору № 10 від 06.12.2019 з 01.10.2022. Додаткова угода підписана зі сторони КП «Запоріжринок» директором О.О. Коломоєць та скріплена печаткою підприємства, а зі сторони ФОП Романовим С.В. На цій підставі суд дійшов висновку, що нарахування позивачем заборгованості за період жовтень 2022 року - грудень 2024 року є безпідставним.

Водночас суд встановив, що відповідач не в повному обсязі виконав зобов`язання щодо оплати за послуги ринку за період з лютого 2022 року по вересень 2022 року, а також за березень та травень 2020 року. Загальна сума заборгованості становить 115 250,00 грн, з яких: за лютий 2022 року - 4 170,00 грн (з урахуванням часткової оплати 10 000,00 грн); за березень 2022 року - 14 070,00 грн (з урахуванням часткової оплати 100,00 грн); за квітень - вересень 2022 року - 85 020,00 грн; за березень 2020 року - 5 085,00 грн; за травень 2020 року - 6 905,00 грн. Суд зазначив, що відповідачем доказів сплати заборгованості або доказів відсутності підстав для сплати вказаної суми боргу не надано, а позивачем доведено належними доказами наявність заборгованості. Суд також зазначив, що припинення Романовим С.В. підприємницької діяльності 17.07.2023 не звільняє його від зобов`язань, пов`язаних з підприємницькою діяльністю, оскільки фізична особа-підприємець відповідає за такими зобов`язаннями усім своїм майном.

Підстави, з яких порушено питання про перегляд судового рішення та узагальнені доводи апеляційної скарги:

Не погодившись з вищевказаним рішенням, Романов Сергій Володимирович (відповідач) подав апеляційну скаргу на рішення Господарського суду Запорізької області від 13.10.2025 у справі № 908/1507/25, в якій просить скасувати зазначене рішення та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог, а судовий збір стягнути з позивача.

Узагальнення доводів апеляційної скарги:

Апеляційна скарга обґрунтована наступним:

Відповідач вважає, що судом першої інстанції неправильно застосовано норми матеріального права, оскільки суд не надав жодної правової оцінки наведеним відповідачем підставам для звільнення від оплати за договором на підставі ч. 6 ст. 762 Цивільного кодексу України, що призвело до неповного з`ясування обставин, які мають значення для справи, та прийняття необґрунтованого рішення.

Щодо заборгованості за березень та травень 2020 року апелянт зазначає, що у зв`язку з введенням додаткових заходів щодо попередження розповсюдження COVID-19 та обмежувальних заходів на території міста Запоріжжя згідно Протоколу позачергової сесії місцевої комісії з питань техногенно-екологічної безпеки і надзвичайних ситуацій м. Запоріжжя № 07 від 16.03.2020, 17 березня 2020 року було тимчасово зупинено роботу будь-яких ринків. Відповідно, КП «Запоріжринок» послуги не надавались, а відповідач ними не користувався. Апелянт стверджує, що за таких обставин позивач позбавлений права вимагати оплату за послуги, які він не надавав, а наявність перешкод не залежала від волі відповідача. Відповідач за вказаний період оплатив усі послуги з урахуванням днів, коли ринок фактично працював.

Щодо заборгованості за період лютий - вересень 2022 року апелянт посилається на те, що з початку повномасштабного вторгнення Російської Федерації в Україну ринки на території міста Запоріжжя не працювали у зв`язку з безпековою ситуацією, відсутністю персоналу, проблемами з логістикою та загальною невизначеністю. Романов С.В. взагалі не працював на ринку за адресою: м. Запоріжжя, вул. Чарівна, 56, магазин не здійснював діяльність через постійні тривоги в місті та загрозу життю. Відповідач був повністю позбавлений можливості доступу до ринку та використання торговельного кіоску для здійснення підприємницької діяльності.

Апелянт зазначає, що 18 травня 2022 року на адресу КП «Запоріжринок» від ФОП Романова С.В. було направлено листа щодо звільнення від обов`язку сплати за договором № 10 на час дії воєнного стану у зв`язку з неможливістю виконання зобов`язання через зупинення діяльності магазину. Докази направлення листа знаходяться в матеріалах справи, проте будь-яких відповідей КП «Запоріжринок» не надало. Також 05.09.2022 на адресу позивача було направлено заяву щодо надання інформації про причини відключення електропостачання в кіоску № 1486- 1535, відповіді на яку також не було отримано. Враховуючи відключення електропостачання в магазині, здійснювати підприємницьку діяльність було неможливо, оскільки відповідач реалізував продукти харчування, а холодильники не працювали, у зв`язку з чим було прийнято рішення про дострокове розірвання договору.

Апелянт наголошує, що відповідно до ч. 6 ст. 762 ЦК України наймач звільняється від плати за весь час, протягом якого майно не могло бути використане ним через обставини, за які він не відповідає. Посилаючись на правовий висновок Великої Палати Верховного Суду, викладений у постанові від 08.05.2018 у справі № 910/7495/16, апелянт зазначає, що для застосування цієї норми визначальною умовою є наявність обставин, за які орендар не відповідає, та факт неможливості використання майна. Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 11.07.2018 у справі № 905/1510/17 та від 05.07.2018 у справі № 910/16005/17.

Додатково апелянт вказує, що на момент підписання додаткової угоди від 30.09.2022 про дострокове розірвання договору сторони не висували один до одного будь-яких вимог. КП «Запоріжринок» вимог щодо заборгованості за договором відповідачу не висував, що, на думку апелянта, додатково підтверджує відсутність такої заборгованості на момент розірвання договору. В матеріалах справи відсутні докази наявності заборгованості на момент дострокового розірвання договору, що ставить під сумнів обґрунтованість вимог позивача.

Апелянт також зазначає, що КП «Запоріжринок» було звільнено від сплати за землю (земельного податку та орендної плати) за період з березня 2022 року по 31 грудня 2022 року згідно Перехідних положень Податкового кодексу України, а оплата такого податку входить у тариф за оплату за торговельне місце на ринку.

Таким чином, апелянт вважає, що невиконання обов`язку щодо сплати за спірний період було пов`язане з обмеженнями щодо роботи ринків на території м. Запоріжжя в період карантину, законно введеними місцевою владою, а також з умовами військової агресії проти України та породжених нею заборон і обмежень, які не могли бути передбачені сторонами під час укладення договору. При цьому в матеріалах справи наявні докази звернення відповідача до позивача з вимогою про звільнення від сплати у зв`язку з неможливістю використання майна, які були проігноровані позивачем. Суд першої інстанції взагалі не надав оцінки наявності таких обставин, зазначених у відзиві на позовну заяву, у зв`язку з чим прийняв рішення, яке не відповідає фактичним обставинам справи.

Узагальнені доводи інших учасників провадження у справі:

Комунальне підприємство "Запоріжринок" не скористалося правом подати відзив на апеляційну скаргу, що відповідно до частини 3 статті 263 Господарського процесуального кодексу України не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.

Процедура апеляційного провадження в апеляційному господарському суді:

Згідно до протоколу автоматичного розподілу судової справи від 18.11.2025 у даній справі визначена колегія суддів у складі: головуючий, доповідач суддя Дармін М.О., судді: Чус О.В., Кощеєв І.М.

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 05.12.2025 витребувано у Господарського суду Дніпропетровської області матеріали справи № 908/1507/25.

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 17.12.2025 Апеляційну скаргу Романова Сергія Володимировича на рішення господарського суду Запорізької області від 13.10.2025р. у справі №908/1507/25 залишено без руху.

Апелянту, протягом 10 днів з дня отримання цієї ухвали, надано можливість усунути вказані недоліки апеляційної скарги, а саме: здійснити доплату судового збору в сумі 11 372,40 грн., докази чого надати суду.

На виконання вказаної ухвали від скаржника надійшла заява про усунення недоліків апеляційної скарги та долучення до матеріалів апеляційної скарги витребуваних судом доказів.

Заява обґрунтована тим, що рішенням Господарського суду Запорізької області від 13 жовтня 2025 року у справі № 908/1507/2025 позовні вимоги Комунального підприємства «Запоріжринок» до Романова Сергія Володимировича задоволено частково. Стягнуто з Романова Сергія Володимировича на користь Комунального підприємства "Запоріжринок" заборгованість за договором про надання послуг з надання та утримання торговельного місця на ринку від 06.12.2019 №10 у розмірі 115 250 (сто п`ятнадцять тисяч двісті п`ятдесят) грн 00 коп. та 1383 (одна тисяча триста вісімдесят три) грн 00 коп. судового збору.

Відтак, оспорюваною сумою є 115 250,00 грн.

Згідно підпункту 6 пункту 2 частини другої статті 4 Закону України «Про судовий збір» , За подання до господарського суду: апеляційної скарги на рішення суду; заяви про перегляд судового рішення у зв`язку з нововиявленими обставинами - 150 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви, іншої заяви і скарги від розміру оспорюваної суми.

Таким чином, за подання апеляційної скарги справляється судовий збір з урахуванням оспорюваної суми та розраховується наступним чином ( 115 250, 00 x 1, 5% = 1 728, 75 x 150 % = 2 593,125 x 0,8 = 2 074,50 грн.

На підтвердження слати судового збору у розмірі 2 074, 50 грн. надано квитанцію, яка подавалась разом з апеляційною скаргою.

Враховуючи, що предметом позову у цій справі є вимоги про стягнення суми, меншої ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, тобто вказана справа відноситься до малозначних справ в розумінні ГПК України, ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 21.01.2026 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Романова Сергія Володимировича на рішення Господарського суду Запорізької області від 13.10.2025 у справі № 908/1507/25 для розгляду у порядку письмового провадження, без повідомлення учасників справи.

У зв`язку з перебуванням у відпустці суддів Кощеєва І.М. та Чус О.В. - члена колегії суддів, визначеного протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 18.11.2025 року на підставі розпорядження керівника апарату суду № 725/26 від 25.08.2026 проведено повторний автоматизований розподіл справи.

Відповідно до витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 25.08.2026 визначено колегію суддів у складі: головуючого судді Дарміна М.О. (доповідач), суддів: Соп`яненко О.Ю., Джепа Ю.А.

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 25.08.2026 справу № 908/1507/25 прийнято до свого провадження колегією суддів у складі: головуючого судді Дарміна М.О. (доповідача), суддів: Соп`яненко О.Ю., Джепа Ю.А.

Обставини справи, встановлені судом апеляційної інстанції та оцінка апеляційним господарським судом доводів учасників провадження у справі і висновків суду першої інстанції:

Заслухавши доповідь судді-доповідача щодо змісту судового рішення, перевіривши повноту встановлення господарським судом обставин справи та докази у справі на їх підтвердження, їх юридичну оцінку, а також доводи апеляційної скарги в межах вимог, передбачених статтею 269 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів апеляційного господарського суду встановила, що апеляційна скарга підлягає задоволенню в силу наступного:

З урахуванням доводів і вимог апеляційної скарги, в порядку частини 1 статті 269 Господарського процесуального кодексу України, колегією суддів не перевіряється правильність висновків суду першої інстанції в частині неоспорюваних сторонами обставин справи відносно того, що: 06.12.2019 між Комунальним підприємством «Запоріжринок» (Сторона 1) та ПП Романовим Сергієм Володимировичем (Сторона 2) було укладено договір № 10 про надання послуг з надання та утримання торговельного місця на ринку, за умовами якого Сторона 1 надає Стороні 2 послуги з надання та утримання торговельного місця на території Шевченківського торговельного майданчика (м. Запоріжжя, вул. Чарівна, 56) загальною площею 200,0 кв. м з правом встановити один кіоск № 1486- 1535, а Сторона 2 зобов`язується оплачувати надані послуги у розмірі 14 170,00 грн щомісяця до 01 числа розрахункового місяця. Договір укладено строком по 31.12.2024 включно. 30.09.2022 між сторонами було укладено додаткову угоду до договору № 10 від 06.12.2019, згідно якої сторони дійшли згоди про припинення дії договору з 01.10.2022. Додаткова угода підписана зі сторони КП «Запоріжринок» директором О.О. Коломоєць та скріплена печаткою підприємства, а зі сторони ФОП Романовим С.В. Факт розірвання договору встановлено судом першої інстанції. За січень 2022 року послуги сплачені відповідачем повністю. 17.07.2023 ФОП Романовим С.В. припинена господарська діяльність, про що внесено відповідний запис до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань. Нарахування позивачем заборгованості за період жовтень 2022 року - грудень 2024 року визнано судом першої інстанції безпідставним у зв`язку з припиненням дії договору з 01.10.2022.

Предметом апеляційного оскарження є висновки суду першої інстанції в частині наявності підстав для задоволення позовних вимог щодо стягнення 103 260,00 грн за період з лютого 2022 року по вересень 2022 року із розрахунку: лютий 2022 - борг становить 4170,00 грн (з урахуванням часткової оплати в сумі 10000,00 грн); березень 2022 року - 14070,00 грн (з урахуванням часткової оплати в сумі 100,00 грн); квітень - вересень 2022 року - 85020,00 грн (за 6 місяців по 14170,00 грн щомісяця) та за березень - травень 2020 року у загальному розмірі 11990,00грн із розрахунку: 5085,00 + 6905,00.

Відповідно до частин 1, пунктів 4-6 частини 3, частини 4 статті 165 Господарського процесуального кодексу України:

1. У відзиві відповідач викладає заперечення проти позову.

3. Відзив повинен містити:

4) обставини, які визнаються відповідачем, а також правову оцінку обставин, наданих позивачем, з якою відповідач погоджується;

5) заперечення (за наявності) щодо наведених позивачем обставин та правових підстав позову, з якими відповідач не погоджується, із посиланням на відповідні докази та норми права;

6) перелік документів та інших доказів, що додаються до відзиву, та зазначення документів і доказів, які не можуть бути подані разом із відзивом, із зазначенням причин їх неподання.

Так, заперечуючи проти заявлених позовних вимог, Відповідач у своєму відзиві, уточненому відзиві зазначав про те, що « … 17 березня 2020 року тимчасово зупинено роботу будь-яких ринків (п.1.1.)… Відповідач у вказаний період оплатив усі послуги з урахуванням днів коли працював ринок…

… З лютого 2022 року коли розпочалась війна, ринки на території міста Запоріжжя не працювали… відповідач був позбавлений можливістю доступу до ринку та можливості використання торговельного кіоску…» (Відзив); « 18 травня 2022 року на адресу КП «Запоріжринок» від ФОП Романова С.В. було направлено листа щодо звільнення від обов`язку сплати…».

Відповідно до частин 1,3 статті 166 Господарського процесуального кодексу України:

1. У відповіді на відзив позивач викладає свої пояснення, міркування та аргументи щодо наведених відповідачем у відзиві заперечень та мотиви їх визнання або відхилення.

3. До відповіді на відзив застосовуються правила, встановлені частинами третьою - шостою статті 165 цього Кодексу.

Відповідно до частини 4 статті 165 Господарського процесуального кодексу України, якщо відзив не містить вказівки на незгоду відповідача з будь-якою із обставин, на яких ґрунтуються позовні вимоги, відповідач позбавляється права заперечувати проти такої обставини під час розгляду справи по суті, крім випадків, якщо незгода з такою обставиною вбачається з наданих разом із відзивом доказів, що обґрунтовують його заперечення по суті позовних вимог, або відповідач доведе, що не заперечив проти будь-якої із обставин, на яких ґрунтуються позовні вимоги, з підстав, що не залежали від нього.

Позивач не скористався своїм правом надати пояснення, міркування та аргументи щодо наведених відповідачем у відзиві заперечень та мотивів їх визнання або відхилення.

На підставі вищевикладеного, колегія суддів виснує, що позивач позбавлений права заперечувати проти тієї обставини, що Позивач розраховував заборгованість за березень та травень 2020 року виходячи з повної місячної ставки , повністю ігноруючи факт зупинення роботи ринків через карантинні обмеження COVID-19, а відповідні твердження Відповідача про те, що він оплатив послуги пропорційно фактичним дням роботи ринку і за дні простою зобов`язання з оплати у нього відсутні визнаються такими, що відповідають фактичним обставинам справи.

Крім цього, з вищенаведених підстав, позивач в порядку частини 4 статті 165 Господарського процесуального кодексу України, позбавлений права заперечувати проти обставин того, що Позивач нараховував плату за повні місяці, не враховуючи воєнний стан та фактичну неможливість роботи ринку в спірний період часу.

Стандарт доказування "вірогідності доказів", на відміну від "достатності доказів", підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надає позивач та відповідач. Тобто, з введенням в дію нового стандарту доказування необхідним є не надати достатньо доказів для підтвердження певної обставини, а надати їх саме ту кількість, яка зможе переважити доводи протилежної сторони судового процесу.

Відповідно до статті 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Тлумачення змісту цієї статті свідчить, що нею покладено на суд обов`язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються скоріше були (мали місце), аніж не були.

Частиною першою статті 762 ЦК України передбачено, що за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.

Згідно з частиною шостою статті 762 ЦК України наймач звільняється від плати за весь час, протягом якого майно не могло бути використане ним через обставини, за які він не відповідає.

Отже, наведена норма права визначає в якості підстави звільнення від зобов`язання сплатити орендну плату об`єктивну безпосередню неможливість використовувати передане у найм майно (бути допущеним до приміщення, знаходитись у ньому, зберігати у приміщенні речі тощо) через обставини, за які орендар не відповідає.

Крім того, обставини, зазначені у нормі частини шостої статті 762 ЦК України, повністю не охоплюються поняттям форс-мажорних обставин, адже на відміну від останніх, ознаками яких є їх об`єктивна та абсолютна дія, а також непередбачуваність, перші можуть бути спричинені, зокрема, й безпосередньо вольовою дією орендодавця, тобто обставини згідно з частиною шостою статті 762 ЦК України можуть включати обставини непереборної сили та випадку, втім не обмежуються ними.

З урахуванням викладеного вище Велика Палата Верховного Суду у постанові від 08.05.2018 у справі № 910/7495/16 зазначила, що відсутність у частині шостій статті 762 ЦК України вичерпного переліку обставин, які унеможливлюють використання орендарем майна, підстав виникнення таких обставин, засобів їх підтвердження свідчить про те, що підставою для застосування цієї норми є встановлення факту неможливості використання орендарем майна з незалежних від нього причин на загальних підставах, визначених процесуальним законодавством.

Тобто для застосування до спірних правовідносин положень частини шостої статті 762 Цивільного кодексу України, а саме для звільнення наймача від плати за користування орендованим майном, визначальною умовою є наявність обставин, за які орендар не відповідає. Відповідно, він повинен довести обставини, які свідчать про те, що майно не використовувалося або не могло бути використане ним, і він не відповідає за ці обставини.

При оцінці таких обставин презюмується незмінність умов господарювання (користування майном) чи/та стану об`єкта оренди, а орендар повинен подати докази наявності тих обставин, на які він посилається в обґрунтування своїх вимог, а також довести, що ці обставини виникли з незалежних від нього причин, зокрема, внаслідок зміни кон`юнктури на ринку товарів, робіт, послуг з вини орендодавця, через дію непереборної сили чи у зв`язку з природними властивостями майна, що є об`єктом оренди, тощо.

Якщо орендар з незалежних від нього обставин протягом певного часу був повністю позбавлений можливості користуватися орендованим майном, то на підставі цієї ж норми Закону він вправі порушувати питання і про повне звільнення його від внесення орендної плати. Такі правові висновки сформовані у численних постановах Верховного Суду, зокрема у справах № 914/1248/18, № 914/2264/17, № 910/13158/20, № 911/3067/20, № 911/654/21, № 916/599/23.

Звільнення від сплати орендної плати є істотним втручанням у правовідносини сторін договору, тому може застосовуватись за виключних або надзвичайних обставин. Такими є обставини, настання яких не очікується сторонами при звичайному перебігу справ. Під надзвичайними можуть розумітися такі обставини, настання яких добросовісний та розумний учасник правовідносин не міг очікувати та передбачити при прояві ним достатнього ступеня обачливості. Ознаками таких обставин є наступні елементи: вони не залежать від волі учасників цивільних (господарських) відносин; мають надзвичайний характер; є невідворотними; унеможливлюють виконання зобов`язань за таких умов здійснення господарської діяльності.

На підставі вищенаведених обставин справи, колегія суддів виснує про доведеність відповідачем факту неможливості використання орендованого майна у період часу, можливість стягнення заборгованості за який становить предмет апеляційного перегляду.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів скаржника та їх відображення у судових рішеннях, питання вичерпності висновків суду, суд апеляційної інстанції ґрунтується на висновках, що їх зробив Європейський суд з прав людини у справі "Проніна проти України" (Рішення ЄСПЛ від 18.07.2006). Зокрема, ЄСПЛ у своєму рішенні зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 275 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині або змінити рішення

Відповідно до пунктів 2,3 частини 1 статті 277 Господарського процесуального кодексу України, підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є:

2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими;

3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, встановленим обставинам справи;

З урахуванням вищевикладеного, рішення Господарського суду Запорізької області від 13.10.2025 у справі № 908/1507/25 підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову в задоволені позовних вимог у повному обсязі, а апеляційна скарга Романова Сергія Володимировича на нього, відповідно, підлягає задоволенню.

Розподіл судових витрат:

У відповідності до статті 129 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати за подання апеляційної скарги у сумі 2 074,50 грн підлягають стягненню з позивача, як з особи проти якої ухвалене оспорюване судове рішення.

Керуючись ст. ст. 129, 269, 270, 273, 275, 276, 282, 284 Господарського процесуального кодексу України, Центральний апеляційний господарський суд,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Романова Сергія Володимировича на рішення Господарського суду Запорізької області від 13.10.2025 у справі № 908/1507/25 - задовольнити.

Рішення Господарського суду Запорізької області від 13.10.2025 у справі № 908/1507/25 в частині задоволення позовних вимог про стягнення з Романова Сергія Володимировича на користь Комунального підприємства «Запоріжринок» 115 250,00 грн заборгованості та 1 383,00 грн судового збору - скасувати.

Ухвалити в цій частині нове рішення.

У задоволенні позовних вимог Комунального підприємства «Запоріжринок» до Романова Сергія Володимировича про стягнення 115 250,00 грн заборгованості - відмовити.

В іншій частині рішення Господарського суду Запорізької області від 13.10.2025 у справі № 908/1507/25 - залишити без змін.

Стягнути з Комунального підприємства «Запоріжринок» на користь Романова Сергія Володимировича 2 074,50 грн витрат зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку в строки передбачені ст. 288 ГПК України.

Головуючий суддя М.О. Дармін

Суддя Ю.А. Джепа

Суддя О.Ю. Соп`яненко