Постанова від 18 серпня 2026 р. у справі №904/3615/25 — Центральний апеляційний господарський суд

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19.08.2026 м. Дніпро Справа № 904/3615/25

Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії:

головуючого (судді-доповідача): Стефанів Т. В.,

суддів: Демчини Т. Ю., Кучеренко О. І.,

секретаря судового засідання Старини А. С.,

за участю:

відповідача: Березовської Л. В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Синельниківського відділу державної виконавчої служби Синельниківського району Дніпропетровської області Дніпровського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України на ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 03.06.2026 (суддя Юзіков С. Г., м. Дніпро, повний текст ухвали складено 08.06.2026)

за скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Демурінський гірничо-збагачувальний комбінат" на дії державного виконавця Синельниківського відділу державної виконавчої служби Синельниківського району Дніпропетровської області Дніпровського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України Тетяни Фалько у ВП № НОМЕР_1

у справі № 904/3615/25

за позовом Фізичної особи підприємця Діордієва Олексія Сергійовича

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Демурінський гірничо-збагачувальний комбінат"

про стягнення інфляційних втрат та 3% річних,

в с т а н о в и в:

Короткий зміст позовних вимог та рішення суду першої інстанції.

Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 23.09.2025 позов задоволено, з Товариства з обмеженою відповідальністю "Демурінський гірничо-збагачувальний комбінат" (ТОВ "Демурінський ГЗК") на користь Фізичної особи підприємця Діордієва Олексія Сергійовича (ФОП Діордієв О. С.) стягнуто 24 912 грн 13 коп. 3% річних, 130 303 грн 29 коп. індексу інфляції, 2 422 грн 40 коп. судового збору.

Постановою Центрального апеляційного господарського суду від 09.03.2026 апеляційну скаргу ТОВ "Демурінський ГЗК" на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 23.09.2025 у справі № 904/3615/25 залишено без задоволення, рішення суду першої інстанції залишено без змін.

12.03.2026 суд видав наказ на виконання зазначеного рішення. 16.04.2026 головним державним виконавцем Синельниківського відділу державної виконавчої служби Синельниківського району Дніпропетровської області Дніпровського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України (Синельниківський ВДВС) Тетяною Фалько винесено постанову про відкриття виконавчого провадження № НОМЕР_1. 23.04.2026 з розрахункового рахунку ТОВ "Демурінський ГЗК" було стягнуто 173 769,41 грн по виконавчому провадженню № НОМЕР_1.

06.05.2026 від ТОВ "Демурінський ГЗК" надійшла скарга на дії/бездіяльність державного виконавця, в якій скаржник просив: 1) визнати протиправною бездіяльність виконавця щодо не направлення постанови про відкриття виконавчого провадження рекомендованим листом; 2) визнати протиправною бездіяльність щодо не зупинення вчинення виконавчих дій за наявності підстави, передбаченої п. 12 ч. 1 ст. 34 Закону України "Про виконавче провадження"; 3) визнати протиправними дії щодо стягнення коштів у розмірі 173 769,41 грн; 4) скасувати постанови про розмір мінімальних витрат, про стягнення виконавчого збору, про арешт коштів та про закінчення виконавчого провадження; 5) зобов`язати винести постанову про зупинення вчинення виконавчих дій; 6) зобов`язати вжити заходів щодо повернення безпідставно стягнутих коштів.

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 03.06.2026 у справі № 904/3615/25 скаргу ТОВ "Демурінський ГЗК" задоволено частково. Визнано протиправною бездіяльність головного державного виконавця Тетяни Фалько щодо не направлення ТОВ "Демурінський ГЗК" постанови про відкриття виконавчого провадження рекомендованим листом; визнано протиправною бездіяльність щодо не зупинення вчинення виконавчих дій у виконавчому провадженні № НОМЕР_1; визнано протиправними дії щодо стягнення коштів у розмірі 173 769,41 грн; скасовано постанову про закінчення виконавчого провадження від 24.04.2026; зобов`язано винести постанову про зупинення вчинення виконавчих дій. У задоволенні решти скарги відмовлено.

Приймаючи оскаржувану ухвалу, місцевий господарський суд виходив з того, що державний виконавець порушив вимоги ч. 1 ст. 28 Закону України "Про виконавче провадження", оскільки постанову про відкриття виконавчого провадження було направлено боржнику рекомендованим поштовим відправленням лише 06.05.2026, тобто після списання коштів та закінчення виконавчого провадження. Суд зазначив, що порушення порядку надсилання постанови саме по собі не є підставою для скасування постанови про відкриття виконавчого провадження, проте є підставою для визнання бездіяльності виконавця протиправною.

Щодо не зупинення виконавчих дій суд першої інстанції послався на п. 12 ч. 1 ст. 34 Закону України "Про виконавче провадження", який передбачає імперативний обов`язок виконавця зупинити вчинення виконавчих дій у разі включення пакета часток у розмірі більше 50 відсотків статутного капіталу боржника - господарського товариства до переліку об`єктів приватизації. Суд встановив, що ТОВ "Демурінський ГЗК" є господарським товариством, 100% часток у статутному капіталі якого належить Державі Україна в особі Фонду державного майна України, і яке включено до переліку об`єктів великої приватизації розпорядженням Кабінету Міністрів України від 09.07.2024 № 633-р. Суд врахував позиції Верховного Суду у постановах від 22.04.2024 у справі № 906/547/23, від 22.03.2024 у справі № 910/17385/19, від 15.05.2024 у справі № 906/136/23 та висновки Великої Палати Верховного Суду у постанові від 07.12.2022 у справі № 908/1525/16. Суд критично поставився до посилань стягувача на постанови ВС у справах № 335/1961/23 та № 480/7842/24, зазначивши, що правовідносини у цих справах є різними з урахуванням усіх критеріїв подібності. Щодо вимоги про скасування постанови про арешт коштів суд відмовив, зазначивши, що наявність підстав для зупинення провадження не тягне за собою безумовного зняття арешту. Щодо вимоги про повернення стягнутих коштів суд зазначив, що така вимога має розглядатися в порядку позовного провадження.

Короткий зміст вимог та узагальнені доводи апеляційної скарги.

Синельниківський відділ державної виконавчої служби Синельниківського району Дніпропетровської області Дніпровського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 03.06.2026 у справі № 904/3615/25 та відмовити у задоволенні скарги ТОВ "Демурінський ГЗК" на дії державного виконавця у ВП № НОМЕР_1.

Апелянт зазначає, що 16.04.2026 на примусове виконання надійшов наказ Господарського суду Дніпропетровської області № 904/3615/25 від 12.03.2026 із заявою стягувача ФОП Діордієва О. С. Того ж дня, керуючись статтями 3, 4, 24, 25, 26, 27 Закону України "Про виконавче провадження", державним виконавцем винесено постанову про відкриття виконавчого провадження № НОМЕР_1, постанову про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження у розмірі 367,81 грн та постанову про стягнення виконавчого збору в розмірі 15 763,78 грн. Копії вказаних постанов направлено сторонам виконавчого провадження за адресами, вказаними у виконавчому документі.

Апелянт наголошує, що згідно з ч. 1 ст. 28 Закону України "Про виконавче провадження" боржник вважається повідомленим про початок примусового виконання рішень, якщо йому надіслано постанову про відкриття виконавчого провадження за адресою, зазначеною у виконавчому документі. Крім того, матеріали виконавчого провадження направлено боржнику електронною поштою та рекомендованою кореспонденцією, яку станом на 15.05.2026 ТОВ "Демурінський ГЗК" не отримало.

Апелянт вказує, що ТОВ "Демурінський ГЗК" має зареєстрований Електронний кабінет у підсистемі "Електронний суд" ЄСІТС, де боржник має доступ до всіх матеріалів судової справи та документів виконавчого провадження. Система також дублює сповіщення про надходження нових документів на електронну пошту. Згідно з Автоматизованою системою виконавчого провадження боржник дізнався або повинен був дізнатися про порушення своїх прав 16.04.2026, що свідчить про пропущення строку на оскарження дій виконавця згідно з ч. 5 ст. 74 Закону України "Про виконавче провадження".

Апелянт зазначає, що факт порушення виконавцем порядку надсилання копій процесуальних документів сам по собі не є достатньою підставою для скасування постанови про відкриття виконавчого провадження, а самі постанови державного виконавця є законними, оскільки стягувачем додержано всіх вимог Закону при подачі заяви про відкриття виконавчого провадження.

Щодо зупинення виконавчого провадження апелянт посилається на постанови Верховного Суду від 14.04.2026 у справі № 480/7842/24 та від 26.06.2024 у справі № 335/1961/23, зазначаючи, що норма п. 12 ч. 1 ст. 34 Закону № 1404-VIII не поширюється на грошові стягнення, оскільки буквальне тлумачення цього пункту вказує, що він стосується включення "єдиного майнового комплексу" або "пакета акцій (часток) більше 50%" до переліку приватизації з метою збереження цілісності приватизаційного об`єкта та запобігання розпродажу активів. У ВП № НОМЕР_1 стягнення зверталося виключно на грошові кошти на банківських рахунках, а не на майновий комплекс або корпоративні права.

Апелянт також зазначає, що відсутня інформація, яка підтверджує, що ТОВ "Демурінський ГЗК" сукупно є оператором критичної інфраструктури, а в обов`язках державного виконавця не передбачено самостійно перевіряти інформацію щодо включення підприємства до переліку великої приватизації.

Апелянт наводить інформацію про аналогічні виконавчі провадження щодо ТОВ "Демурінський ГЗК" (ВП №№ НОМЕР_2, НОМЕР_3, НОМЕР_4, НОМЕР_5), за якими після включення до переліку приватизації було здійснено стягнення грошових коштів у повному обсязі. Зокрема, Амур-Нижньодніпровським районним судом м. Дніпропетровська ухвалою від 19.09.2024 у справі № 199/7136/23 визнано протиправними та скасовано постанови про зупинення ВП №№ НОМЕР_2 та НОМЕР_3 шляхом зобов`язання поновлення вказаних виконавчих проваджень. Крім того, ТОВ "Демурінський ГЗК" добровільно виконало рішення суду у справі № 904/2238/24, сплативши присуджені суми двома платежами у травні-червні 2025 року, вже будучи внесеним до переліку об`єктів великої приватизації.

Апелянт наголошує на обов`язковості судового рішення, яке набрало законної сили, та посилається на практику Конституційного Суду України щодо виконання судового рішення як невід`ємної складової права на судовий захист.

Узагальнені доводи та заперечення інших учасників справи.

ТОВ "Демурінський гірничо-збагачувальний комбінат" подало відзив на апеляційну скаргу, згідно якого заперечує проти апеляційної скарги Синельниківського ВДВС та вважає її безпідставною та необґрунтованою, просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а ухвалу суду першої інстанції - без змін.

ТОВ "Демурінський ГЗК" зазначає, що суд першої інстанції правильно встановив факт порушення державним виконавцем вимог ч. 1 ст. 28 Закону України "Про виконавче провадження", оскільки копію постанови про відкриття виконавчого провадження було направлено рекомендованим поштовим відправленням лише 06.05.2026 (трек-номер R 06716 49010 9 0), тобто після списання коштів та навіть після закінчення виконавчого провадження. Аргумент апелянта щодо можливості ознайомлення з постановою через Електронний кабінет є безпідставним, оскільки наявність Електронного кабінету не звільняє виконавця від обов`язку надіслати постанову рекомендованим листом. ТОВ "Демурінський ГЗК" посилається на постанову Верховного Суду від 25.11.2021 у справі № 905/374/21, де суд дійшов висновку, що факт наявності технічної можливості дізнатися про відкриття провадження з електронних джерел не звільняє орган ДВС від виконання імперативного обов`язку за ст. 28 Закону.

Щодо незупинення виконавчих дій ТОВ "Демурінський ГЗК" зазначає, що п. 12 ч. 1 ст. 34 Закону є імперативною нормою, яка покладає на виконавця безумовний обов`язок винести постанову про зупинення виконавчих дій, і посилається на постанови Верховного Суду від 18.06.2020 у справі № 796/165/18 та у справі № 922/482/17.

ТОВ "Демурінський ГЗК" наголошує, що текст апеляційної скарги є фактично ідентичним відзиву державного виконавця на скаргу, який подавався до суду першої інстанції, і не містить жодного нового правового аргументу. Щодо посилань апелянта та стягувача на постанови ВС у справах № 480/7842/24 та № 335/1961/23 ТОВ "Демурінський ГЗК" зазначає, що ці справи не є подібними, оскільки у справі № 480/7842/24 предметом стягнення була заборгованість із заробітної плати та виплат при звільненні, тоді як у даній справі предметом є стягнення штрафних санкцій (3% річних та інфляційних втрат), що є заходом відповідальності у господарських зобов`язаннях.

06.07.2026 від ФОП Діордієва О. С. надійшло клопотання про розгляд справи за його відсутності та підтримання вимог апеляційної скарги Синельниківського ВДВС. ФОП Діордієв О. С. зазначив, що суд першої інстанції помилково застосував п. 12 ч. 1 ст. 34 Закону № 1404-VIII, проігнорувавши позицію Верховного Суду у постанові від 14.04.2026 у справі № 480/7842/24, де суд підтримав відмову у задоволенні позову про визнання протиправною бездіяльності держвиконавця щодо незупинення стягнення грошових коштів із підприємства, включеного до переліку великої приватизації. ФОП Діордієв О. С. також зазначив, що задоволення скарги боржника порушує його конвенційні права як стягувача, посилаючись на рішення ЄСПЛ у справі "Шмалько проти України" та справах "Бурдов проти Росії" та "Войтенко проти України".

Рух справи в суді апеляційної інстанції.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 17.06.2026 для розгляду справи визначена колегія суддів у складі: головуючого судді - Стефанів Т. В. (доповідач), судді - Демчина Т. Ю., Кучеренко О. І.

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 22.06.2026 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Синельниківського відділу державної виконавчої служби Синельниківського району Дніпропетровської області Дніпровського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України на ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 03.06.2026 у справі № 904/3615/25. Учасникам справи надано право надати відзив на апеляційну скаргу.

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 01.07.2026 розгляд справи призначено у судовому засіданні на 15.07.2026 о 12 год. 30 хв.

06.07.2026 від ФОП Діордієва О. С. було подано клопотання про розгляд справи за його відсутності та підтримання вимог апеляційної скарги Синельниківського ВДВС. У клопотанні ФОП Діордієв О. С. зазначив, що підтримує апеляційну скаргу та вважає, що ухвала суду першої інстанції підлягає скасуванню в частині задоволення скарги ТОВ "Демурінський ГЗК", зокрема в частині вимог щодо незупинення виконавчого провадження, стягнення коштів, скасування постанови про закінчення виконавчого провадження та зобов`язання винести постанову про зупинення.

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 15.07.2026 розгляд апеляційної скарги Синельниківського відділу державної виконавчої служби Синельниківського району Дніпропетровської області Дніпровського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України на ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 03.06.2026 у справі № 904/3615/25 відкладено на 19.08.2026 о 12:00 год.

В судове засідання 19.08.2026 з`явився представник відповідача та надав свої пояснення щодо апеляційної скарги, інші учасники справи в судове засідання не з`явились, про дату, час та місце судового засідання були повідомлені належним чином.

У судовому засіданні 19.08.2026 колегією суддів оголошено скорочене судове рішення (вступну та резолютивну частини постанови) у справі.

Встановлені судом обставини справи

23.09.2025 Господарським судом Дніпропетровської області ухвалено рішення у справі № 904/3615/25, яким з Товариства з обмеженою відповідальністю "Демурінський гірничо-збагачувальний комбінат" на користь фізичної особи-підприємця Діордієва Олексія Сергійовича стягнуто 24 912,13 грн 3% річних, 130 303,29 грн інфляційних втрат та 2 422,40 грн судового збору.

Постановою Центрального апеляційного господарського суду від 09.03.2026 рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 23.09.2025 залишено без змін. Постанова набрала законної сили 09.03.2026.

12.03.2026 Господарським судом Дніпропетровської області видано наказ про примусове виконання зазначеного рішення.

На підставі вказаного наказу було відкрито виконавче провадження № НОМЕР_1. У межах цього виконавчого провадження 23.04.2026 з рахунку ТОВ "Демурінський ГЗК" стягнуто 173 769,41 грн.

Разом з тим, як встановлено судом, постанову про відкриття виконавчого провадження № НОМЕР_1 ТОВ "Демурінський ГЗК" отримало на свою офіційну електронну адресу info@demgzk.com.ua лише 04.05.2026. Доказів отримання Товариством постанови про відкриття виконавчого провадження рекомендованим листом з повідомленням про вручення матеріали справи не містять.

ТОВ "Демурінський ГЗК" включено до переліку об`єктів великої приватизації державної власності. Зокрема, розпорядженням Кабінету Міністрів України від 09.07.2024 № 633-р внесено відповідні зміни до переліку об`єктів великої приватизації державної власності, до якого включено ТОВ "Демурінський гірничо-збагачувальний комбінат" (код ЄДРПОУ 30454644).

На виконання зазначеного розпорядження Фондом державного майна України 15.07.2024 видано наказ № 1597, яким прийнято рішення про приватизацію державної частки у розмірі 100 % статутного капіталу ТОВ "Демурінський ГЗК" шляхом проведення аукціону з умовами.

18.07.2024 ТОВ "Демурінський ГЗК" направило до Синельниківського відділу державної виконавчої служби Синельниківського району Дніпропетровської області повідомлення про включення Товариства до переліку об`єктів великої приватизації.

Таким чином, на момент відкриття виконавчого провадження № НОМЕР_1 існували обставини, передбачені пунктом 12 частини першої статті 34 Закону України "Про виконавче провадження", за наявності яких виконавець зобов`язаний зупинити вчинення виконавчих дій.

Судом також враховано, що інформація про включення ТОВ "Демурінський ГЗК" до переліку об`єктів великої приватизації є відкритою та загальнодоступною, а Товариство раніше зверталося до Синельниківського ВДВС із заявами про зупинення виконавчих проваджень з аналогічних підстав.

Отже, державному виконавцю було відомо або, принаймні, мало бути відомо про наявність передбаченої законом підстави для зупинення виконавчих дій щодо ТОВ "Демурінський ГЗК".

Водночас державним виконавцем у межах виконавчого провадження № НОМЕР_1 вчинено дії, спрямовані на примусове стягнення коштів з Товариства, у тому числі накладено арешт на кошти боржника та забезпечено їх примусове списання, внаслідок чого 23.04.2026 з рахунку ТОВ "Демурінський ГЗК" стягнуто 173 769,41 грн.

06.05.2026 від Боржника надійшла скарга на дії державного виконавця Синельниківського відділу державної виконавчої служби Синельниківського району Дніпропетровської області Дніпровського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України Тетяни Фалько, в якій Скаржник просить:

1. Визнати протиправною бездіяльність головного державного виконавця Синельниківського відділу державної виконавчої служби Синельниківського району Дніпропетровської області Дніпровського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України Тетяни ФАЛЬКО щодо не направлення товариству з обмеженою відповідальністю "ДЕМУРІНСЬКИЙ ГІРНИЧО-ЗБАГАЧУВАЛЬНИЙ КОМБІНАТ", код ЄДРПОУ 30454644, постанови про відкриття виконавчого провадження у виконавчому провадженні № НОМЕР_1 рекомендованим листом з повідомленням про вручення не пізніше наступного робочого дня після її винесення.

2. Визнати протиправною бездіяльність головного державного виконавця Синельниківського відділу державної виконавчої служби Синельниківського району Дніпропетровської області Дніпровського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України Тетяни ФАЛЬКО щодо незупинення вчинення виконавчих дій у виконавчому провадженні № НОМЕР_1 за наявності імперативної підстави, передбаченої п. 12 ч. 1 ст. 34 Закону України "Про виконавче провадження" (внесення об`єкта до переліку великої приватизації).

3. Визнати протиправними дії головного державного виконавця Синельниківського відділу державної виконавчої служби Синельниківського району Дніпропетровської області Дніпровського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України Тетяни ФАЛЬКО щодо стягнення коштів у розмірі 173769,41 грн (сто сімдесят три тисячі сімсот шістдесят дев`ять грн. 41 коп.) з рахунку ТОВ "ДЕМУРІНСЬКИЙ ГІРНИЧО-ЗБАГАЧУВАЛЬНИЙ КОМБІНАТ", код ЄДРПОУ 30454644, у межах виконавчого провадження № НОМЕР_1.

4. Скасувати постанови головного державного виконавця Синельниківського відділу державної виконавчої служби Синельниківського району Дніпропетровської області Дніпровського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України Тетяни ФАЛЬКО у межах виконавчого провадження № НОМЕР_1:

про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження від 16.04.2026;

про стягнення виконавчого збору від 16.04.2026

про арешт коштів боржника від 22.04.2026

про закінчення виконавчого провадження від 24.04.2026.

5. Зобов`язати головного державного виконавця Синельниківського відділу державної виконавчої служби Синельниківського району Дніпропетровської області Дніпровського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України Тетяну ФАЛЬКО винести постанову про зупинення вчинення виконавчих дій у виконавчому провадженні № НОМЕР_1.

6. Зобов`язати головного державного виконавця Синельниківського відділу державної виконавчої служби Синельниківського району Дніпропетровської області Дніпровського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України Тетяну ФАЛЬКО вжити заходи щодо повернення ТОВ "ДЕМУРІНСЬКИЙ ГІРНИЧО-ЗБАГАЧУВАЛЬНИЙ КОМБІНАТ", код ЄДРПОУ 30454644, безпідставно стягнутих коштів у сумі 173 769,41 грн.

За результатом розгляду прийнято оскаржувану ухвалу про часткове задоволення скарги.

Оцінка аргументів учасників справи і висновків суду першої інстанції.

Відповідно до ст.269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги (ч. 1). Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї (ч. 2). Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього (ч. 3). Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права (ч. 4).

Згідно з ч. 1 ст. 271 ГПК України апеляційні скарги на ухвали суду першої інстанції розглядаються в порядку, передбаченому для розгляду апеляційних скарг на рішення суду першої інстанції з урахуванням особливостей, визначених цією статтею.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши доводи, наведені в апеляційній скарзі, доводи відповідача (боржника), перевіривши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, апеляційний господарський суд дійшов висновку, що у задоволенні апеляційної скарги слід відмовити, а ухвалу господарського суду залишити без змін, виходячи з наступного.

Предметом апеляційного оскарження є ухвала Господарського суду Дніпропетровської області від 03.06.2026, якою скаргу ТОВ "Демурінський ГЗК" на дії/бездіяльність державного виконавця Синельниківського ВДВС Тетяни Фалько у ВП № НОМЕР_1 задоволено частково: визнано протиправною бездіяльність щодо не направлення постанови про відкриття виконавчого провадження рекомендованим листом; визнано протиправною бездіяльність щодо не зупинення вчинення виконавчих дій за наявності підстави, передбаченої п. 12 ч. 1 ст. 34 Закону України "Про виконавче провадження"; визнано протиправними дії щодо стягнення коштів у розмірі 173 769,41 грн; скасовано постанову про закінчення виконавчого провадження від 24.04.2026; зобов`язано винести постанову про зупинення вчинення виконавчих дій. У задоволенні решти скарги відмовлено.

Приймаючи оскаржувану ухвалу, місцевий господарський суд виходив із того, що визнання протиправною бездіяльності державного виконавця, яка полягала у неналежному повідомленні боржника про відкриття виконавчого провадження та невиконанні імперативного обов`язку щодо зупинення виконавчих дій за наявності законної підстави, передбаченої пунктом 12 частини першої статті 34 Закону України "Про виконавче провадження".

Апеляційний господарський суд погоджується з наведеними висновками суду першої інстанції, виходячи з наступного.

Відповідно до статті 1 Закону України "Про виконавче провадження" виконавче провадження є завершальною стадією судового провадження та сукупністю дій, визначених цим Законом органів і осіб, спрямованих на примусове виконання судових рішень. Згідно зі статтею 3 цього Закону примусовому виконанню підлягають, зокрема, накази, що видаються судами на підставі судових рішень.

За приписами статті 339 ГПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду зі скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного чи приватного виконавця під час виконання судового рішення порушено їхні права чи свободи. Відповідно до статті 343 ГПК України за результатами розгляду такої скарги суд постановляє ухвалу, якою у разі встановлення обґрунтованості скарги визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними та зобов`язує виконавця усунути порушення, а в разі встановлення відповідності оскаржуваних рішень, дій чи бездіяльності закону - відмовляє у задоволенні скарги.

Як правильно встановлено місцевим господарським судом, на виконання наказу Господарського суду Дніпропетровської області від 12.03.2026 у справі № 904/3615/25 про стягнення з ТОВ "Демурінський ГЗК" на користь ФОП Діордієва О. С. 24 912,13 грн 3% річних, 130 303,29 грн інфляційних втрат та 2 422,40 грн судового збору, головним державним виконавцем Синельниківського відділу державної виконавчої служби Фалько Т. 16.04.2026 відкрито виконавче провадження № НОМЕР_1.

Того ж дня державним виконавцем винесено постанови про визначення розміру мінімальних витрат виконавчого провадження та про стягнення виконавчого збору. 22.04.2026 винесено постанову про арешт коштів боржника та направлено до банківської установи платіжне доручення про стягнення коштів. 23.04.2026 з рахунку ТОВ "Демурінський ГЗК" списано кошти у загальній сумі 173 769,41 грн, а 24.04.2026 виконавче провадження закінчено у зв`язку з повним фактичним виконанням рішення.

Водночас матеріалами справи підтверджено, що копію постанови про відкриття виконавчого провадження було передано для поштового відправлення лише 06.05.2026, тобто вже після фактичного списання коштів з рахунку боржника та після закінчення виконавчого провадження.

Колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду про те, що зазначені обставини свідчать про порушення державним виконавцем установленого законом порядку повідомлення боржника про відкриття виконавчого провадження.

Так, відповідно до частини першої статті 28 Закону України "Про виконавче провадження" копії постанов виконавця доводяться до відома сторін виконавчого провадження шляхом їх надсилання рекомендованим поштовим відправленням, а копія постанови про відкриття виконавчого провадження надсилається не пізніше наступного робочого дня після її винесення.

Отже, наведена норма встановлює не право, а саме обов`язок державного виконавця вчинити конкретну процесуальну дію у визначений законом строк. Натомість у цій справі постанову про відкриття виконавчого провадження від 16.04.2026 було передано до поштового відділення лише 06.05.2026, тобто через значний проміжок часу після її винесення, після списання коштів та навіть після закінчення виконавчого провадження.

Посилання апелянта на те, що ТОВ "Демурінський ГЗК" мало можливість ознайомитися з постановою про відкриття виконавчого провадження через Електронний кабінет у підсистемі "Електронний суд" ЄСІТС або отримати відповідну інформацію з Єдиного реєстру боржників, обґрунтовано відхилені судом першої інстанції.

Наявність у боржника технічної можливості отримати інформацію про виконавче провадження з електронних ресурсів сама по собі не звільняє державного виконавця від виконання прямо встановленого частиною першою статті 28 Закону України "Про виконавче провадження" обов`язку щодо направлення постанови про відкриття виконавчого провадження у встановлений законом спосіб та строк. Протилежний підхід фактично означав би покладення на боржника обов`язку самостійно відшукувати інформацію про можливе відкриття щодо нього виконавчого провадження, що суперечило б установленому законом порядку повідомлення сторони виконавчого провадження.

Такий висновок узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постанові від 25.11.2021 у справі № 905/374/21, відповідно до якої сама лише наявність технічної можливості отримати інформацію про відкриття виконавчого провадження з електронних чи відкритих джерел не звільняє орган державної виконавчої служби від виконання встановленого законом обов`язку щодо належного повідомлення учасника виконавчого провадження.

При цьому колегія суддів враховує, що саме по собі порушення порядку направлення постанови про відкриття виконавчого провадження не є безумовною підставою для скасування такої постанови, однак у конкретних обставинах цієї справи таке порушення обґрунтовано визнано судом першої інстанції протиправною бездіяльністю державного виконавця.

Водночас визначальним для правильного вирішення спору є питання дотримання державним виконавцем вимог законодавства щодо зупинення виконавчих дій у зв`язку з перебуванням ТОВ "Демурінський ГЗК" у процедурі приватизації.

Як встановлено судом першої інстанції та не спростовано апелянтом, ТОВ "Демурінський ГЗК" є господарським товариством, 100 відсотків часток у статутному капіталі якого належить Державі Україна в особі Фонду державного майна України. Розпорядженням Кабінету Міністрів України від 09.07.2024 № 633-р Товариство включено до переліку об`єктів великої приватизації державної власності, а наказом Фонду державного майна України від 15.07.2024 № 1597 прийнято рішення про приватизацію державної частки у статутному капіталі Товариства шляхом проведення аукціону з умовами. Доказів завершення або припинення процедури приватизації матеріали справи не містять.

За змістом пункту 12 частини першої статті 34 Закону України "Про виконавче провадження" виконавець зупиняє вчинення виконавчих дій у разі включення пакета акцій (часток) у розмірі більше 50 відсотків статутного капіталу боржника - господарського товариства до переліку об`єктів малої або великої приватизації, що підлягають приватизації.

Таким чином, за наявності визначеної законом обставини державний виконавець не наділений правом на власний розсуд вирішувати питання щодо доцільності продовження виконавчих дій. Норма пункту 12 частини першої статті 34 Закону має імперативний характер та покладає на виконавця обов`язок зупинити вчинення виконавчих дій.

У цій справі відповідна обставина існувала задовго до відкриття виконавчого провадження № НОМЕР_1. Більше того, як встановлено судом першої інстанції, ТОВ "Демурінський ГЗК" ще 18.07.2024 повідомляло Синельниківський відділ державної виконавчої служби про включення Товариства до переліку об`єктів великої приватизації. Крім того, зазначена інформація містилася у відкритих офіційних джерелах, а державному виконавцю були відомі обставини щодо перебування Товариства у процедурі приватизації з огляду на попередні звернення боржника в межах інших виконавчих проваджень.

Отже, державний виконавець мав як об`єктивну можливість, так і передбачений законом обов`язок установити наявність обставини, визначеної пунктом 12 частини першої статті 34 Закону, та врахувати її під час здійснення виконавчих дій у провадженні № НОМЕР_1.

З огляду на це колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду про те, що після встановлення факту включення ТОВ "Демурінський ГЗК" до переліку об`єктів великої приватизації державний виконавець був зобов`язаний відповідно до пункту 12 частини першої статті 34 та статті 35 Закону України "Про виконавче провадження" зупинити вчинення виконавчих дій. Натомість відповідну постанову не винесено, а виконавчі дії продовжено, наслідком чого стало списання 23.04.2026 з рахунку Товариства 173 769,41 грн.

Наведений висновок відповідає правовим позиціям Верховного Суду, викладеним, зокрема, у постановах від 22.04.2024 у справі № 906/547/23, від 22.03.2024 у справі № 910/17385/19, від 11.09.2020 у справі № 905/183/18, від 23.02.2023 у справі № 924/705/20, від 18.12.2024 у справі № 7/191-04, а також у постановах від 18.06.2020 у справах № 796/165/18 та № 922/482/17, відповідно до яких за наявності передбачених законом підстав зупинення виконавчих дій є обов`язком, а не правом виконавця.

При цьому колегія суддів погоджується з місцевим господарським судом і в тому, що посилання апелянта та стягувача на постанову Верховного Суду від 14.04.2026 у справі № 480/7842/24 не спростовує правильності висновків суду першої інстанції.

Так, правові висновки у зазначеній справі сформульовані з урахуванням конкретних фактичних обставин спору, предмета виконання та характеру відповідних правовідносин. Зокрема, у справі № 480/7842/24 предметом примусового стягнення була заборгованість із заробітної плати та інші виплати при звільненні, які мають особливу соціальну природу та безпосередньо пов`язані із забезпеченням конституційних гарантій права на працю та належний рівень життя.

Натомість у справі № 904/3615/25 примусовому виконанню підлягали грошові вимоги, що виникли з господарських правовідносин, а саме 3% річних, інфляційні втрати та судовий збір. Отже, правовідносини у наведених справах не є тотожними за предметом, фактичними обставинами та правовою природою вимог, а тому відповідний правовий висновок не може бути механічно перенесений на спірні правовідносини без урахування їх істотних відмінностей.

З цих же підстав обґрунтованим є висновок суду першої інстанції про неподібність правовідносин у цій справі та справах № 355/1961/23 і № 480/7842/24, на які посилалися апелянт та стягувач. Сам факт існування іншого судового рішення Верховного Суду не означає можливості його автоматичного застосування без установлення подібності правовідносин за визначальними критеріями, зокрема суб`єктним складом, об`єктом та предметом правового регулювання, змістом прав і обов`язків сторін та конкретними фактичними обставинами.

Не спростовують висновків суду першої інстанції й посилання державного виконавця на попередні виконавчі провадження № НОМЕР_2, № НОМЕР_3, № НОМЕР_4, № НОМЕР_5, у межах яких здійснювалося стягнення коштів після включення Товариства до переліку об`єктів приватизації. Як правильно встановив місцевий господарський суд, предметом зазначених проваджень було стягнення заробітної плати та пов`язаних із звільненням виплат, тоді як у провадженні № НОМЕР_1 виконувалося рішення про стягнення 3% річних, інфляційних втрат та судового збору. За таких обставин наведені провадження не є тотожними за характером вимог, а тому практика їх виконання не може сама по собі свідчити про правомірність дій державного виконавця у цій справі.

При цьому колегія суддів бере до уваги і те, що боржник фактично був позбавлений можливості своєчасно повідомити державного виконавця про необхідність зупинення виконавчих дій саме у межах виконавчого провадження № НОМЕР_1, оскільки державний виконавець, у свою чергу, не виконав свого обов`язку щодо своєчасного повідомлення Товариства про відкриття цього провадження. Постанову про відкриття виконавчого провадження було направлено лише 06.05.2026 - після списання коштів та закінчення виконавчого провадження.

Отже, державний виконавець, маючи об`єктивну можливість встановити факт перебування ТОВ "Демурінський ГЗК" у переліку об`єктів великої приватизації та будучи обізнаним із відповідними обставинами, не зупинив виконавчі дії, а продовжив примусове виконання рішення, що призвело до списання коштів боржника. За таких обставин висновок суду першої інстанції про протиправність бездіяльності державного виконавця є обґрунтованим.

Водночас колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду про відсутність підстав для скасування постанови про арешт коштів боржника.

Відповідно до статті 56 Закону України "Про виконавче провадження" арешт майна (коштів) боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення. Водночас частина четверта статті 35 Закону не передбачає автоматичного зняття арешту з коштів боржника у зв`язку із зупиненням виконавчих дій за підставою, визначеною пунктом 12 частини першої статті 34 цього Закону. Отже, сама наявність підстав для зупинення виконавчих дій не зумовлює безумовного скасування постанови про арешт коштів.

Такий висновок узгоджується з правовими позиціями Верховного Суду, викладеними, зокрема, у постановах від 15.08.2019 у справі № 908/2559/17, від 30.09.2019 у справі № 908/948/16 та від 28.08.2024 у справі № 922/3928/20.

Також обґрунтовано не задоволено вимогу ТОВ "Демурінський ГЗК" про зобов`язання державного виконавця повернути 173 769,41 грн, списаних у межах виконавчого провадження № НОМЕР_1. Така вимога фактично спрямована на повернення коштів і має самостійний матеріально-правовий характер. Її вирішення потребує встановлення правових підстав набуття та утримання відповідних коштів, а тому не може бути здійснене в межах розгляду скарги на рішення, дії чи бездіяльність виконавця в порядку статей 339-343 ГПК України. Відповідна вимога підлягає вирішенню в порядку позовного провадження.

Щодо постанов від 16.04.2026 про визначення розміру мінімальних витрат виконавчого провадження та про стягнення виконавчого збору, то колегія суддів також погоджується з висновком суду першої інстанції про відсутність підстав для їх скасування, оскільки вони винесені одночасно з відкриттям виконавчого провадження в межах повноважень державного виконавця, передбачених статтями 26, 27 Закону України "Про виконавче провадження".

Разом з тим апеляційна скарга не містить доводів, які б спростовували встановлені судом першої інстанції обставини або свідчили про неправильне застосування ним норм матеріального чи процесуального права. Значна частина доводів апелянта фактично повторює його заперечення, наведені під час розгляду скарги судом першої інстанції, яким місцевий господарський суд уже надав належну правову оцінку.

Сама по собі незгода апелянта з такою оцінкою та повторне наведення доводів, які були предметом розгляду суду першої інстанції, не свідчать про незаконність чи необґрунтованість оскаржуваної ухвали. Апелянтом не наведено переконливих аргументів, які б спростовували факт несвоєчасного повідомлення боржника, обізнаність державного виконавця про перебування ТОВ "Демурінський ГЗК" у переліку об`єктів великої приватизації, наявність передбаченої пунктом 12 частини першої статті 34 Закону підстави для зупинення виконавчих дій та фактичне продовження таких дій, наслідком чого стало списання коштів боржника.

Таким чином, колегія суддів доходить висновку, що місцевий господарський суд правильно встановив фактичні обставини справи, надав їм належну правову оцінку та правильно застосував норми статей 28, 34, 35, 56 Закону України "Про виконавче провадження" та статей 339, 343 ГПК України.

За встановлених обставин висновок суду першої інстанції про протиправність бездіяльності державного виконавця щодо неналежного повідомлення ТОВ "Демурінський ГЗК" про відкриття виконавчого провадження та щодо не зупинення виконавчих дій у провадженні № НОМЕР_1 є законним та обґрунтованим, а визначені судом способи усунення допущених порушень відповідають установленим законом повноваженням суду.

Висновки суду першої інстанції щодо відсутності підстав для скасування постанови про арешт коштів та повернення списаних коштів також є обґрунтованими та відповідають нормам чинного законодавства.

Отже, доводи апеляційної скарги не спростовують правильності висновків місцевого господарського суду, не свідчать про неправильне застосування ним норм матеріального чи процесуального права та не дають підстав для скасування оскаржуваної ухвали.

Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 275 ГПК України, суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Згідно із ст. 276 ГПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Скаржник, звертаючись з апеляційною скаргою, не довів неправильного застосування судом норм матеріального і процесуального права як необхідної передумови для скасування прийнятого у справі рішення.

За таких обставин та з урахуванням меж розгляду апеляційної скарги в порядку ст. 269 ГПК України, апеляційна скарга задоволенню не підлягає, а оскаржувана ухвала підлягає залишенню без змін.

Судові витрати.

Враховуючи, що судовий збір не справляється за подання апеляційної скарги на ухвалу суду, прийняту за результатом розгляду скарги на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби у відповідності до п. 19 ч. 2 ст. 3 Закону України "Про судовий збір", розподіл судового збору за результатами апеляційного перегляду оскаржуваної ухвали не здійснюється.

Керуючись статтями 269, 275, 276, 282-284 Господарського процесуального кодексу України, суд

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу Синельниківського відділу державної виконавчої служби Синельниківського району Дніпропетровської області Дніпровського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України на ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 03.06.2026 у справі № 904/3615/25 - залишити без задоволення.

Ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 03.06.2026 у справі № 904/3615/25 - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена у касаційному порядку в строки, передбачені ст. 288 ГПК України.

Повна постанова складена та підписана 21.08.2026.

Головуючий суддя Т. В. СТЕФАНІВ

Суддя Т. Ю. ДЕМЧИНА

Суддя О. І. КУЧЕРЕНКО