Постанова від 12 серпня 2026 р. у справі №910/11679/25 — Східний апеляційний господарський суд

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 серпня 2026 року м. Харків Справа №910/11679/25

Східний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючий суддя Гетьман Р.А., суддя Россолов В.В., суддя Склярук О.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Східного апеляційного господарського суду матеріали апеляційної скарги Державного підприємства Міністерства оборони України «Агенція оборонних закупівель» (вх.№858Х від 14.04.2026) та апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «ДВЄ2» (вх.№869Х від 16.04.2026) на рішення Господарського суду Харківської області від 18.03.2026 у справі №910/11679/25 (м. Харків, суддя Аюпова Р.М., повне рішення складено 30.03.2026)

за позовом Державного підприємства Міністерства оборони України «Агенція оборонних закупівель», м. Київ,

до Товариства з обмеженою відповідальністю «ДВЄ2», м. Харків,

про стягнення коштів у розмірі 3 542 181, 30 грн, -

ВСТАНОВИВ:

Державне підприємство Міністерства оборони України «Державний оператор тилу» звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю «ДВЄ2» про стягнення пені та штрафу за контрактом № 70/03-24-РМ від 12.03.2024 у розмірі 3 542 181, 30 грн. Також просив суд покласти на відповідача понесені судові витрати.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 22.09.2025 позовну заяву Державного підприємства Міністерства оборони України «Державний оператор тилу» передано за підсудністю до Господарського суду Харківської області.

Ухвалою Господарського суду Харківської області від 21.01.2026 заяву Державного підприємства Міністерства оборони України «Агенція оборонних закупівель» про заміну сторони її правонаступником (вх. № 1642 від 20.01.2026) - задоволено. Замінено сторону у справі № 910/11679/25, а саме позивача - Державне підприємство Міністерства оборони України «Державний оператор тилу» (ідентифікаційний код юридичної особи – 44830311) його правонаступником - Державним підприємством Міністерства оборони України «Агенція оборонних закупівель» (ідентифікаційний код юридичної особи – 44725823).

Рішенням Господарського суду Харківської області від 18.03.2026 у задоволенні позову відмовлено частково. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «ДВЄ2» на користь Державного підприємства Міністерства оборони України «Агенція оборонних закупівель» пеню та штраф за Державним контрактом № 70/03-24-РМ від 12.03.2024 у розмірі 2 248 452,00 грн, а також судовий збір у розмірі 26 981, 43 грн.

Державне підприємство Міністерства оборони України «Агенція оборонних закупівель» з вказаним рішенням суду першої інстанції частково не погодилось та звернулось до Східного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції при прийнятті рішення норм чинного законодавства, просить скасувати рішення Господарського суду Харківської області від 18.03.2026 у справі № 910/11679/25 в частині відмови в задоволенні позову в частині стягнення пені та штрафу у розмірі 1 293 729,30 грн та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги Державному підприємству Міністерства оборони України «Агенція оборонних закупівель» в повному обсязі та стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ДВЄ2» штрафні санкції у розмірі 3 542 181,30, з яких: 2 023 455,60 грн – пеня; 1 518 725,7 – штраф. Судові витрати покласти на відповідача.

Державне підприємство Міністерства оборони України «Агенція оборонних закупівель» не погоджується з рішенням Господарського суду Харківської області від 18.03.2026 у справі № 910/11679/25 в частині відмови в стягненні штрафних санкцій на загальну суму 1 293 729, 30 грн, з яких пеня – 899 985,60 грн та штраф – 393 743,70 грн, які нараховані позивачем відповідно до п. 8.2 договору по акту №130 щодо несвоєчасної поставки відповідачем 4 500 одиниць (штук) товару на суму 5 624 910,00 грн, відповідно до якого відповідач прострочив виконання умов договору на 32 дні.

В обґрунтування апеляційної скарги Державне підприємство Міністерства оборони України «Агенція оборонних закупівель» вказує про те, що:

- під час прийняття рішення у справі № 910/11679/25 Господарським судом Харківської області не взято до уваги той факт, що відповідач порушив виконання умов Державного контракту, зокрема п.4.1, яким визначено умови здійснення поставки Товару у строк, визначений у Специфікації (Додаток № 1) та, як наслідок судом не взято до уваги пункт 8.1, 8.2, 8.3 Договору, якими сторони встановили, що у разі невиконання або неналежного виконання своїх зобов`язань, що виникають з умов Договору, Сторони несуть відповідальність, передбачену цим Договором та чинним законодавством України. Таким чином, Господарським судом Харківської області під час винесення рішення у справі №910/11679/25 не з`ясовано належним чином обставини, які стосуються нарахування штрафних санкцій відповідачу за порушення умов Державного контракту від 12.03.2024 № 70/03-24-РМ, що призвело до неправильного застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права;

- Господарським судом Харківської області у справі № 910/11679/25 від 18.03.2026 всупереч умовам Державного контракту та вимогам Цивільного кодексу України, зокрема ст. ст. 526, 530, 629 не враховано той факт, що відповідач порушив строки поставки Товару на 32 дні у кількості 4 500 одиниць (штук) на суму 5 624 910,00 грн. При цьому, задовольняючі позовні вимоги щодо несвоєчасної поставки Товару відповідачем за актом приймання від 20.06.2024 № 528, Господарський суд Харківської області у зазначеній справі посилається на приписи тих самих норм Цивільного кодексу України, на підставі яких відмовив щодо стягнення штрафних санкцій за актом приймання від 22.06.2024 № 130 на суму 1 293 729,30 грн, що суперечить одне одному;

- умовами договору чітко визначено розмір і підстави для застосування штрафних санкцій; відповідач, укладаючи договір, на них погодився, натомість не поставив позивачу товар у встановлений строк. Укладаючи Державний контракт сторони погодили усі його істотні умови, в тому числі, ціну, строк виконання, штрафні санкції.

Господарський суд Харківської області в оскаржуваному рішенні у справі №910/11679/25 погоджується з тим фактом, що поставлений відповідачем товар у кількості 4 500 одиниць первісно не відповідав вимогам щодо якості, у зв`язку з чим був обґрунтовано повернутий за результатами приймального контролю товару за якістю, що підтверджується актом від 13.06.2024 року № 113. Тому, як наслідок, відповідно до ч.2 ст. 213 ГК України, відповідачу нараховано штрафні санкції за поставку неякісного товару у розмірі 1 124 982,00 грн. Втім, Господарський суд Харківської області не з`ясував того факту, що після 13 червня 2024 року, відповідач несвоєчасно поставив інший, якісний товар у кількості 4 500 одиниць, що підтверджується актом приймання товару № 130 від 22.06.2024.

Застосування скаржником до відповідача штрафу за несвоєчасну поставку товару, згідно з п. 8.2 Договору, з наданням належних та допустимих доказів, які мають важливе значення для справи були проігноровані судом, що призвело до невідповідності висновків, викладених у рішенні Господарського суду Харківської області від 18.03.2026 року у справі № 910/11679/25 встановленим обставинам справи щодо «відмови в частині стягнення пені та штрафу, в порядку п. 8.2 договору за прострочення терміну поставки товару у розмірі 1 293 729, 30 грн».

Відповідно до Витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 14.04.2026 для розгляду справи №910/11679/25 визначено наступний склад суду: головуючий суддя (суддя-доповідач) Гетьман Р.А., суддя Россолов В.В., суддя Склярук О.І.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 20.04.2026 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Державного підприємства Міністерства оборони України «Агенція оборонних закупівель» (вх.№858Х від 14.04.2026) на рішення Господарського суду Харківської області від 18.03.2026 у справі №910/11679/25. Витребувано з Господарського суду Харківської області матеріали справи №910/11679/25. Призначено справу до розгляду на "28" травня 2026 р. о 10:00 годині у приміщенні Східного апеляційного господарського суду за адресою: 61022, місто Харків, проспект Незалежності, 13, 1-й поверх, в залі засідань № 132.

Товариство з обмеженою відповідальністю «ДВЄ2» з вказаним рішенням суду першої інстанції також не погодилось та звернулось до Східного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції при прийнятті рішення норм чинного законодавства, просить скасувати рішення Господарського суду Харківської області від 18.03.2026 року у справі №910/11679/25 та ухвалити нове рішення, яким у задоволені позову відмовити. Судові витрати покласти на позивача.

В обґрунтування апеляційної скарги Товариство з обмеженою відповідальністю «ДВЄ2» вказує про те, що:

- незважаючи на всі докладені зусилля для вчасного виконання умов Договору, поставка частини товару відбулася із затримкою, проте судом першої інстанції було абсолютно безпідставно залишено поза увагою той факт, що затримка була спричинена обставинами непереборної сили (форс-мажором), які виникли у виробника товару та об`єктивно унеможливили вчасне відвантаження продукції;

- суд першої інстанції дійшов висновків, що оскільки контракт був підписаний під час дії воєнного стану, відповідач мав усвідомлювати та передбачити ризики ворожих обстрілів і відключення світла, а тому здійснював господарську діяльність виключно на власний ризик. Однак, дійшовши такого висновку, суд першої інстанції не застосував та повністю не врахував спеціальні умови пункту 10.2 укладеного між сторонами Договору. Згідно з цим пунктом, хоча сторони і погодили не посилатися на загальний факт воєнного стану як на форс-мажор, вони прямо встановили, що винятком є істотні зміни об`єктивних обставин під час дії воєнного стану, зокрема критичне пошкодження об`єктів інфраструктури, що впливає на строки виконання зобов`язань.

Саме такі обставини і настали: у квітні-травні 2024 року значно посилилися обстріли енергетичної інфраструктури Харкова та Сумщини, що призвело до аварійних та багатогодинних системних відключень електроенергії, які не відбувались в цих регіонах раніше. Оскільки все виробниче обладнання працює від електромережі, виробник перебував у стані вимушеного простою на час відсутності енергопостачання. Більше того, через відсутність об`єктивних умов для забезпечення безпеки працівників під час постійних повітряних тривог та системну відсутність світла, виробник ТОВ «ДВЄ» був вимушений взагалі зупинити роботу виробництва у місті Харків з 29 квітня 2024 року та розпочати складний процес переміщення (релокації) виробничих потужностей і товарноматеріальних цінностей до м. Києва. Саме ці надзвичайні обставини, які напряму не залежали від волі скаржника, істотно вплинули на строки виготовлення товару та унеможливили дотримання графіку поставок;

- судом не враховано спеціальні умови укладеного між сторонами Договору. Відповідно до пунктів 6.8 та 6.9 Договору, у випадку відмови Замовника прийняти товар з підстав невідповідності встановленим вимогам, Постачальник зобов`язаний здійснити заміну товару у строк до 5 календарних днів (або в інший погоджений строк). При цьому Договір прямо передбачає, що у такому разі строк поставки товару та інші обов`язки Постачальника не змінюються. Тобто Договором передбачено обов`язок щодо заміни товару, а не виникнення додаткової відповідальності у вигляді 20% штрафу за первісну поставку. Відповідач належним чином виконав цей обов`язок і замінив дефектну партію товару на якісну, що підтверджується Актом приймання товару № 130 від 22.06.2024.

- положення розділу 8 Договору визначають вичерпний перелік та розміри штрафних санкцій. Пунктом 8.1 Договору визначено, що загальна відповідальність обмежується лише прямими документально підтвердженими витратами. Позивач не надав жодних доказів понесення витрат через заміну товару. Таким чином, Договір містить спеціальне регулювання наслідків постачання неякісного товару, що виключає можливість застосування загальних норм ч. 2 ст. 231 ГК України. Стягнення судом цього штрафу прямо суперечить умовам Договору;

- позивач під час розгляду справи не надав жодного доказу того, що прострочення поставки завдало йому будь-яких реальних збитків чи шкоди. Проте для того, щоб неустойка не перетворилася на несправедливу каральну санкцію та спосіб збагачення кредитора, суд міг застосувати своє право на її зменшення, реалізуючи принцип пропорційності. Стягнення понад 2,2 млн грн за відсутності збитків є очевидним порушенням цього принципу;

- суд першої інстанції не врахував той факт, що скаржник виконав свої зобов`язання за Державним контрактом у повному обсязі. Замовнику було поставлено всі 25 000 штук сумок транспортних індивідуальних, і навіть та частина товару, яка мала недоліки якості (4500 штук), була оперативно замінена на якісну продукцію. Таким чином, мета Державного контракту (забезпечення ЗСУ необхідним речовим майном) була повністю досягнута. Відтак, нарахування максимальних штрафних санкцій за вже виконаним Договором не стимулює боржника (що є головною функцією неустойки), а лише карає його постфактум;

- суд першої інстанції обмежився твердженням про те, що воєнний стан триває з 2022 року, і Скаржник мав би передбачити ризики обстрілів та відключення світла. Суд помилково звів ці обставини до звичайного «підприємницького ризику». Однак суд абсолютно не оцінив реальну ситуацію, в якій опинився Скаржник навесні 2024 року. Виробничі потужності безпосереднього виробника товару – ТОВ «ДВЄ», як це вже зазначалось розташовувалися у містах Лебедин Сумської області та Харків, які згідно з Наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України 22 грудня 2022 року № 309 належать до територій можливих бойових дій. Саме у квітні-травні 2024 року ворог розпочав масований терор енергетичної інфраструктури цих регіонів, що призвело до систематичних, багатогодинних та непередбачуваних відключень електроенергії;

- суд першої інстанції повністю проігнорував спеціальні положення укладеного між сторонами Договору № 70/03-24-РМ, зокрема пункти 10.1, 10.2, які прямо врегульовують питання настання подібних критичних подій;

- судом першої інстанції порушено баланс інтересів сторін та проігноровано те, що стягнення понад 2,2 млн грн штрафних санкцій за відсутності будь-яких реальних збитків чи шкоди у Позивача є очевидним порушенням принципу пропорційності та перетворює неустойку на виключно каральний інструмент.

Відповідно до протоколу передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 16.04.2026 для розгляду справи №910/11679/25 визначено наступний склад суду: головуючий суддя (суддя-доповідач) Гетьман Р.А., суддя Россолов В.В., суддя Склярук О.І.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 21.04.2026 апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «ДВЄ2» (вх.№869Х від 16.04.2026) на рішення Господарського суду Харківської області від 18.03.2026 у справі №910/11679/25 залишено без руху з підстав відсутності доказів сплати судового збору.

23.04.2026 до Східного апеляційного господарського суду надійшли матеріали справи №910/11679/25 (вх.№4578).

В строк, наданий судом, від апелянта надійшла заява про усунення недоліків апеляційної скарги (вх.№4889 від 30.04.2026). Зокрема, апелянтом надано докази сплати судового збору у встановленому порядку та розмірі.

Від Товариства з обмеженою відповідальністю «ДВЄ2» до суду апеляційної інстанції надійшов відзив на апеляційну скаргу (вх.№5068 від 04.05.2026), в якому останнє просить суд апеляційну скаргу Державного підприємства Міністерства оборони України «Агенція оборонних закупівель» (вх.№858Х від 14.04.2026) на рішення Господарського суду Харківської області від 18.03.2026 у справі № 910/11679/25 залишити без задоволення. Рішення Господарського суду Харківської області від 18.03.2026 у справі № 910/11679/25 в оскаржуванній частині залишити без змін.

В обґрунтування відзиву на апеляційну скаргу Товариство з обмеженою відповідальністю «ДВЄ2» вказує про те, що суд правомірно відмовив у стягненні пені та штрафу у розмірі 1 293 729,30 грн за Актом приймання товару № 130 від 22.06.2024 щодо поставки 4500 одиниць товару. Застосування штрафних санкцій, які сягають майже половини вартості товару, є очевидно надмірним.

Крім того, прострочення строку поставки за Актом №130 не є самостійним порушенням, а є прямим наслідком виявлення недоліків товару та їх подальшого усунення. Тобто йдеться про єдиний безперервний процес належного виконання зобов`язання, а не про окремі незалежні порушення. Отже, вважає, що суд першої інстанції дійшов правомірного висновку про відмову у стягненні пені та штрафу у розмірі 1 293 729,30 грн за Актом №130. Додатково зазначимо, що обставини які об`єктивно вплинули на строки виконання зобов`язання є форс-мажорними обставинами. Зокрема, виконання Договору здійснювалося в умовах воєнного стану, що супроводжувався систематичними обстрілами м. Харкова, перебоями з енергопостачанням та порушенням логістичних процесів, що об`єктивно ускладнювало своєчасне виконання зобов`язань. Вказані обставини мають ознаки непереборної сили у розумінні ст. 617 Цивільного кодексу України та ст. 218 Господарського кодексу України та підтверджують відсутність вини відповідача у допущеному простроченні. При цьому відповідач вжив усіх залежних від нього заходів для належного виконання зобов`язання, що виключає підстави для застосування до нього штрафних санкцій у заявленому позивачем обсязі. Окремої уваги заслуговує той факт, що в діях ТОВ «ДВЄ2» повністю відсутня вина у формі умислу чи необережності щодо прострочення поставки заміненої партії товару у кількості 4500 одиниць за Актом № 130.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 05.05.2026 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «ДВЄ2» (вх.№869Х від 16.04.2026) на рішення Господарського суду Харківської області від 18.03.2026 у справі №910/11679/25. Об`єднано апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «ДВЄ2» (вх.№869Х) та апеляційну скаргу Державного підприємства Міністерства оборони України «Агенція оборонних закупівель» (вх.№858Х) в одне апеляційне провадження. Призначено справу до розгляду на "28" травня 2026 р. о 10:00 годині у приміщенні Східного апеляційного господарського суду за адресою: 61022, місто Харків, проспект Незалежності, 13, 1-й поверх, в залі засідань № 132.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 22.05.2026 задоволено клопотання представника Державного підприємства Міністерства оборони України «Агенція оборонних закупівель» – адвоката Колодяжної Ю.А. (вх.№5649 від 20.05.2026) про її участь у судовому засіданні Східного апеляційного господарського суду з розгляду справи №910/11679/25, яке відбудеться 28.05.2026 о 10:00 год, у залі судового засідання №132 у режимі відеоконференції поза межами приміщення суду за допомогою підсистеми відеоконференцзв`язку, з використанням власних технічних засобів вказаного представника. Судове засідання у справі №910/11679/25, яке призначено на 28.05.2026 о 10:00 год, постановлено провести за участю представника Державного підприємства Міністерства оборони України «Агенція оборонних закупівель» – адвоката Колодяжної Ю.А. у режимі відеоконференції поза межами приміщення суду за допомогою підсистеми відеоконференцзв`язку, з використанням власних технічних засобів вказаного заявника.

Від представника Товариства з обмеженою відповідальністю «ДВЄ2» до суду апеляційної інстанції надійшло клопотання про відкладення (перенесення) розгляду справи (вх.№5932 від 28.05.2026), в якому остання, посилаючись на отримання 27 травня 2026 року повістки про виклик до Слідчого управління ГУНП в Харківській області для участі у невідкладних слідчих діях, просить суд визнати причини неявки у судове засідання, призначене на 28.05.2026 року о 10:00, поважними. Відкласти розгляд справи № 910/11679/25 на іншу дату та час, про що завчасно повідомити сторону відповідача. Не проводити судове засідання, призначене на 28.05.2026 року о 10:00, за відсутності представника відповідача - адвоката Дьоми Катерини Геннадіївни.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 28.05.2026 розгляд справи відкладено на 25 червня 2026 року о 09:45 год. у приміщенні Східного апеляційного господарського суду за адресою: 61022, м. Харків, проспект Незалежності, 13, 1-й поверх, зал засідань № 132 .

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 23.06.2026 задоволено клопотання представника Державного підприємства Міністерства оборони України «Агенція оборонних закупівель» – адвоката Колодяжної Ю.А. (вх.№6899 від 23.06.2026) про її участь у судовому засіданні Східного апеляційного господарського суду з розгляду справи №910/11679/25, яке відбудеться 25.06.2026 о 09:45 год, у залі судового засідання №132 у режимі відеоконференції поза межами приміщення суду за допомогою підсистеми відеоконференцзв`язку, з використанням власних технічних засобів вказаного представника. Судове засідання у справі №910/11679/25, яке призначено на 25.06.2026 о 09:45 год, постановлено провести за участю представника Державного підприємства Міністерства оборони України «Агенція оборонних закупівель» – адвоката Колодяжної Ю.А. у режимі відеоконференції поза межами приміщення суду за допомогою підсистеми відеоконференцзв`язку, з використанням власних технічних засобів вказаного заявника.

Від представника Товариства з обмеженою відповідальністю «ДВЄ2» до суду апеляційної інстанції надійшло клопотання про відкладення (перенесення) розгляду справи (вх.№7015 від 24.06.2026), в якому остання просить суд визнати причини неявки в судове засідання, призначене на 25.06.2026 року о 09:45, поважними. Відкласти розгляд справи № 910/11679/25 на іншу дату та час, про що завчасно повідомити сторону відповідача. Не проводити судове засідання, призначене на 25.06.2026 року о 09:45, за відсутності представника відповідача - адвоката Дьоми Катерини Геннадіївни.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 25.06.2026 оголошено перерву у розгляді справи до "13" серпня 2026 р. о 09:45 год. у приміщенні Східного апеляційного господарського суду за адресою: 61022, м. Харків, проспект Незалежності, 13, 1-й поверх, зал засідань №132.

У судове засідання 13.08.2026 Східного апеляційного господарського суду, за участю секретаря судового засідання Міракова Г.А., з`явилися представник позивача Колодяжна Ю.А. та представник відповідача Дьома К.Г.

Представник позивача просила суд скасувати рішення Господарського суду Харківської області від 18.03.2026 у справі № 910/11679/25 в частині відмови в задоволенні позову в частині стягнення пені та штрафу у розмірі та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги Державному підприємству Міністерства оборони України «Агенція оборонних закупівель» в повному обсязі. Судові витрати покласти на відповідача.

Представник відповідача просила суд скасувати рішення Господарського суду Харківської області від 18.03.2026 року у справі №910/11679/25 та ухвалити нове рішення, яким у задоволені позову відмовити. Судові витрати покласти на позивача. Крім того, представник відповідача у порядку ч. 8 ст. 129 ГПК України у судовому засіданні повідомила про те, що докази судових витрат у зв`язку з розглядом справи будуть подані протягом строку, встановленого процесуальним законодавством. Апеляційну скаргу позивача просила залишити без задоволення.

Дослідивши матеріали справи, а також викладені в апеляційних скаргах та відзиві на апеляційну скаргу доводи, перевіривши правильність застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а також повноту встановлення обставин справи та відповідність їх наданим доказам, та розглянувши справу в порядку статті 269 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів встановила наступні обставини.

Як вбачається з матеріалів справи, 12 березня 2024 року між Державним підприємством Міністерства оборони України «Державний оператор тилу» (далі - ДП «ДОТ», замовник, позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю «ДВЄ2» (далі - ТОВ «ДВЄ2», постачальник, відповідач) укладено державний контракт (договір) про закупівлю № 70/03-24-РМ (далі - договір).

Відповідно до п.1.1. договору, постачальник зобов`язується поставити замовнику сумку транспортну індивідуальну (тип 2) (18930000-7: Мішки та пакети) (далі за текстом - товар), найменування, перелік, характеристики, обсяг, код згідно з національним класифікатором ДК яких визначені в специфікації (Додаток №1) (номер оголошення про проведення закупівлі, присвоєний електронною системою закупівель - ГО: ІІА-2024-02-06-007714-а), а замовник - прийняти та оплатити товар в порядку і на умовах, визначених цим договором.

Відповідно до п.1.2. договору отримувачами товару за договором є об`єднані центру забезпечення Міністерства оборони України, до яких здійснюється постачання товару (далі - отримувач) для задоволення нагальних потреб функціонування держави, забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів країни.

Відповідно до п. 4.1. договору постачальник зобов`язаний здійснити поставку товару за цим договором у строк, визначений у специфікації (додаток №1), або в строк, визначений замовником у заявці на поставку, складеній замовником за формою, визначеною у додатку № 2 до цього договору.

Відповідно до п. 5 специфікації (додаток №1) до договору сторони погодили поставку товару в загальній кількості 25 000 штук до 30.04.2024.

Відповідно до п. 4.2. договору поставка товару здійснюється постачальником однією або окремими партіями, які формуються відповідно до заявки на поставку товару та ростовки, визначеної у специфікації.

Додатковою угодою № 1 від 30.04.2024 до Державного контракту (договору) про закупівлю від 12.03.2024 № 70/03-24-РМ сторонами були внесені зміни, зокрема у пункт 5 додатку 1 до договору, відповідно до яких поставка товару (загалом) становить 25 000 шт (одиниць) строком до 20.05.2024.

Відповідно до п. 4.3. договору, заявка на поставку товару подається замовником постачальнику засобами електронної пошти у порядку, визначеному цим договором, не менш ніж за 10 (десять) календарних днів до дати поставки, визначеної у специфікації (додаток № 1) або в заявках на поставку товару.

Відповідно до п. 6.7 договору, у разі відсутності зауважень отримувача до товару, постачальник та отримувач підписують акт приймання товару, що підтверджує перехід права власності на товар від постачальника до отримувача, та передають підписаний акт приймання товару на підпис замовнику, після чого замовник повертає належні екземпляри акту приймання товару постачальнику та отримувачу.

Таким чином, дата підписання акту приймання товару є датою, що підтверджує перехід права власності на товар та підтверджує факт поставки постачальником замовнику товару.

На виконання п. 4.3. договору позивачем на електронну адресу відповідача 13.03.2024 направлено заявки на поставку товару, з кінцевою датою поставки до 20.05.2024.

Відповідно до актів приймання товару відповідач поставив товар у такій кількості та в такий строк:

1) акт приймання товару від 29.04.2024 № 52 відповідач поставив товар у кількості 4000 одиниць (штук) товару на суму 4 993 200,00 грн;

2) Акт приймання товару від 15.05.2024 № 204 відповідач поставив 5000 одиниць (штук) товару на суму 6 241 500, 00 грн;

3) Акт приймання товару від 20.06.2024 № 528 відповідач поставив 6000 одиниць (штук) товару на суму 7 489 800,00 грн.

Але, відповідно до акту приймання товару від 20.06.2024 № 528 щодо поставки 6000 одиниць (штук) товару на суму 7 489 800,00 грн прострочив виконання умов договору на 30 днів.

Відповідно до актів приймання товару відповідач поставив товар у такій кількості та в такий строк:

1) Акт приймання товару від 29.04.2024 № 54 відповідач поставив товар у кількості 2500 одиниць (штук) товару на суму 3 124 950, 00 грн;

2) Акт приймання товару від 30.04.2024 № 171 відповідач поставив 3000 одиниць (штук) товару на суму 3 749 940,00 грн;

3) Акт приймання товару від 22.06.2024 № 130 відповідач поставив 4500 одиниць (штук) товару на суму 5 624 910, 00 грн.

Але, відповідно до Акту приймання товару від 22.06.2024 № 130 щодо поставки 4 500 одиниць (штук) на суму 5 624 910,00 грн, відповідач прострочив виконання умов договору на 32 дні.

Пунктом 8.1. договору передбачено, що у разі невиконання або неналежного виконання своїх зобов`язань, що виникають з цього договору, сторони несуть відповідальність, передбачену цим договором та чинним законодавством України. Загальна відповідальність кожної сторони за цим договором буде обмежуватись прямими документально підтвердженими витратами (збитками). Сторони не несуть відповідальність за упущену вигоду, моральну шкоду, шкоду репутації, втрату бізнес- можливостей тощо.

Відповідно до п. 8.2. договору у разі порушення строку поставки, непередачу (несвоєчасну передачу, повернення з підстав, встановлених цим договором) товару, постачальник сплачує замовнику пеню у розмірі 0,5 відсотка від ціни товару, строк поставки якого порушено, за кожний день прострочення або ціни не переданого (несвоєчасно переданого, повернутого) товару, за кожний день затримки передачі.

Пеня нараховується протягом строку порушення виконання зобов`язань за договором за кожен повний день прострочення виконання таких зобов`язань. За порушення строку поставки товару понад 30 календарних днів додатково сплачується штраф у розмірі 7 відсотків від ціни товару, строк поставки якого порушено. При цьому, відібрані зразки партії товару для проведення лабораторних випробувань не вважаються непоставленими (неприйнятими).

Відповідно до п. 8.4. договору у разі застосування пені/штрафу постачальник зобов`язаний сплатити суму пені/штрафу протягом 30 банківських днів від дати направлення замовником письмового повідомлення постачальнику. Сплата пені/штрафів не звільняє постачальника від виконання умов постачальником за весь період прострочення до моменту належного виконання зобов`язання.

Відповідно до п. 6.1. договору товар за кількістю поставляється отримувачу після приймального контролю (якості) представниками Центрального управління контролю якості Міністерства оборони України.

Пунктом 6.4. договору встановлено, що приймання товару здійснюється після перевірки отримувачем, замовником особисто та/або із залученням третьої особи товару на: відповідність технічним вимогам до даного виду товару та вимогам нормативної документації, у т.ч. перевірки товаросупровідних документів, візуального огляду кожної партії товару щодо зовнішнього вигляду, відповідності, цілісності, неушкодженості, проведення повного кількісного контролю-перерахунку, та здійснення контролю за якістю товару.

Здійснення контролю за якістю товару регламентується додатком № 3 до цього договору та складається з наступних етапів: затвердження контрольного зразка; приймальний контроль товару за якістю (п. 6.5.).

Згідно з п. 6.7 договору, після здійснення перевірки товару відповідно до пунктів 6.3, 6.4 договору, у разі відсутності зауважень отримувача до товару, постачальник та отримувач підписують акт приймання товару, що підтверджує перехід права власності на товар від постачальника до отримувача, та передають підписаний акт приймання товару на підпис замовнику, після чого замовник повертає належні примірники акту приймання товару постачальнику та отримувачу.

Результати приймального контролю товару за якістю оформлюються актом приймального контролю товару за якістю.

Як вказує позивач, відповідач (постачальник за договором), здійснив поставку неякісного товару, що підтверджується наступним актом приймального контролю товару за якістю, а саме:

1) відповідно до акту приймального контролю товару за якістю від 13.06.2024 № 113, який складено представниками Центрального управління контролю якості Петрученко І. та Македонським М. у присутності представника постачальника Климка Д.В. було встановлено, що під час проведення приймального контролю товару за якістю здійснено відбір зразків товару.

Після проведення зазначених дій встановлено, що товар у кількості 4500 одиниць в розмірі 5 624 910,00 грн не прийнятий, у зв`язку з неналежною якістю.

18 вересня 2024 року за вих. № 2165/06/490-2024 ДП «ДОТ» направлено на електронну пошту, вказану в договорі, Товариству з обмеженою відповідальністю «ДВЄ2» претензію про стягнення штрафних санкцій згідно з державним контрактом (договором) № 70/03-24-РМ від 12.03.2024 на загальну суму 2 417 199, 30 грн з відповідними розрахунками.

30 травня 2025 року за вих. № 2165/3980/06-2025 ДП «ДОТ» направлено на електронну пошту відповідача претензію (з розрахунком штрафу) про стягнення штрафних санкцій згідно з державним контрактом (договором) № 70/03-24-РМ від 12.03.2024 на загальну суму 1 124 982, 00 грн.

В зв`язку з тим, що відповідач не здійснив оплату по вищевказаним претензіям, позивач звернувся до суду міста Києва з позовом про стягнення штрафних санкцій в розмірі 3 542 181, 30 грн (2 417 199,30 грн + 1 124 982,00 грн), які нараховані за невиконання ТОВ «ДВЄ2» Державного контракту (договору) № 146/04- 24-РМ від 22.04.2024.

За результатами розгляду позовної заяви судом першої інстанції прийнято рішення, яким у задоволенні позову відмовлено частково. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «ДВЄ2» на користь Державного підприємства Міністерства оборони України «Агенція оборонних закупівель» пеню та штраф за Державним контрактом № 70/03-24-РМ від 12.03.2024 у розмірі 2 248 452,00 грн, а також судовий збір у розмірі 26 981, 43 грн.

Суд мотивував рішення тим, що правовідносини сторін є господарськими та врегульовані Державним контрактом про закупівлю № 70/03-24-РМ від 12.03.2024, який за змістом закріплених у ньому прав та обов`язків сторін є договором поставки, за яким Товариство з обмеженою відповідальністю «ДВЄ2», як виконавець зобов`язався поставити товари оборонного призначення. Право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов`язання (ч. 1 ст. 550 ЦК України). Відповідно до п. 8.2. договору у разі порушення строку поставки, непередачу (несвоєчасну передачу, повернення з підстав, встановлених цим договором) товару, постачальник сплачує замовнику пеню у розмірі 0,5 відсотка від ціни товару, строк поставки якого порушено, за кожний день прострочення або ціни не переданого (несвоєчасно переданого, повернутого) товару, за кожний день затримки передачі. Пеня нараховується протягом строку порушення виконання зобов`язань за договором за кожен повний день прострочення виконання таких зобов`язань. За порушення строку поставки товару понад 30 календарних днів додатково сплачується штраф у розмірі 7 відсотків від ціни товару, строк поставки якого порушено. При цьому, відібрані зразки партії товару для проведення лабораторних випробувань не вважаються непоставленими (неприйнятими).

Відповідно до акту приймання від 20.06.2024 № 528 щодо поставки 6000 одиниць (штук) товару на суму 7 489 800,00 грн відповідач прострочив виконання умов договору на 30 днів. Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що позивачем правомірно заявлено до стягнення з відповідача суму пені, відповідно до п. 8.2. договору в розмірі 0,5 відсотка від ціни товару, що становить 1 123 470, 00 грн. Дана сума не заперечується відповідачем.

Крім цього, місцевий господарський суд зауважив, що звертаючись до господарського суду з вимогою про стягнення штрафних санкцій за актом № 130, позивачем нараховуються відповідачеві пеня та штраф, в порядку п. 8.2. договору за прострочення терміну поставки товару у розмірі 1 293 729, 30 грн, а також штраф у розмірі 20 % за поставку товару неналежної якості, розрахованих позивачем у відповідності до ч. 2 ст. 231 ГК України, у розмірі 1 124 982, 00 грн. Суд першої інстанції вказав на те, що таке нарахування законодавчо безпідставне та суперечить нормам чинного законодавства України, оскільки гарантована ст. 61 Конституції України заборона подвійного притягнення до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення (лат. non bis in idem – «двічі за одне й те саме не карають») має на меті уникнути несправедливого покарання.

При цьому суд дійшов висновку про те, що за актом № 130 з відповідача підлягають стягненню штрафні санкції у розмірі 1 124 982, 00 грн, саме за поставку товару неналежної якості, розраховані у відповідності до ч. 2 ст. 231 ГК України. У решті заявленої суми штрафних санкцій, суд відмовив, як в безпідставно заявлених.

Вирішуючи клопотання про зменшення розміру штрафних санкцій на 90 % суд першої інстанції зауважив, що відповідач здійснює господарську діяльність на власний ризик, який завжди характеризується як потенційна небезпека ймовірної втрати ресурсів чи недоотримання доходу. Суд вважав непереконливими доводи відповідача про наявність підстав для зменшення неустойки, оскільки останнім не доведено належними та допустимими доказами наявності обставин, які б давали достатньо підстав для зменшення розміру неустойки.

Крім того місцевий господарський суд вказав на те, що суд не зобов`язаний встановлювати всі можливі обставини, які можуть вплинути на зменшення штрафних санкцій. Відповідно до принципу змагальності суд оцінює надані сторонами докази і наведені ними аргументи.

Умовами договору чітко визначено розмір і підстави для застосування штрафних санкцій; відповідач, укладаючи договір, на них погодився, натомість не поставив позивачу товар у встановлений строк.

Оскільки позивач є суб`єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки, який утримується за рахунок Державного бюджету, то твердження відповідача щодо каральної санкції не знаходять свого підтвердження.

Враховуючи вищевикладене, суд першої інстанції дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення клопотання відповідача про зменшення розміру неустойки, у зв`язку з чим відмовляє в задоволенні такого клопотання.

Надаючи правову оцінку вищенаведеним обставинам, колегія суддів зазначає наступне.

Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, договори та інші правочини.

Згідно з частиною 1 статті 14 ЦК України цивільні обов`язки виконуються у межах встановлених договором або актом цивільного законодавства.

Відповідно до ч. 1 ст. 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків (ч.1 ст. 626 ЦК України).

Як вбачається з матеріалів справи, 12 березня 2024 року між Державним підприємством Міністерства оборони України «Державний оператор тилу» та Товариством з обмеженою відповідальністю «ДВЄ2» укладено державний контракт (договір) про закупівлю № 70/03-24-РМ (далі - договір).

Так, правовідносини сторін є господарськими та врегульовані Державним контрактом про закупівлю № 70/03-24-РМ від 12.03.2024, який за змістом закріплених у ньому прав та обов`язків сторін є договором поставки, за яким Товариство з обмеженою відповідальністю «ДВЄ2», як виконавець зобов`язався поставити товари оборонного призначення.

Відповідно до ч. 1 ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно зі статтею 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (ч. 1 ст. 526 ЦК України).

Згідно з ч. 1 ст. 662 ЦК України продавець зобов`язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.

Відповідно до ст. 663 ЦК України продавець зобов`язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Ст. 629 Цивільного кодексу України передбачає, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

За ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідно до п.1.1. договору, постачальник зобов`язується поставити замовнику сумку транспортну індивідуальну (тип 2) (18930000-7: Мішки та пакети) (далі за текстом - товар), найменування, перелік, характеристики, обсяг, код згідно з національним класифікатором ДК яких визначені в специфікації (Додаток №1) (номер оголошення про проведення закупівлі, присвоєний електронною системою закупівель - ГО: ІІА-2024-02-06-007714-а), а замовник - прийняти та оплатити товар в порядку і на умовах, визначених цим договором.

Відповідно до п.1.2. договору отримувачами товару за договором є об`єднані центру забезпечення Міністерства оборони України, до яких здійснюється постачання товару (далі - отримувач) для задоволення нагальних потреб функціонування держави, забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів країни.

Відповідно до п. 4.1. договору постачальник зобов`язаний здійснити поставку товару за цим договором у строк, визначений у специфікації (додаток №1), або в строк, визначений замовником у заявці на поставку, складеній замовником за формою, визначеною у додатку № 2 до цього договору.

Відповідно до п. 5 специфікації (додаток №1) до договору сторони погодили поставку товару в загальній кількості 25 000 штук до 30.04.2024.

Відповідно до п. 4.2. договору поставка товару здійснюється постачальником однією або окремими партіями, які формуються відповідно до заявки на поставку товару та ростовки, визначеної у специфікації.

Додатковою угодою № 1 від 30.04.2024 до Державного контракту (договору) про закупівлю від 12.03.2024 № 70/03-24-РМ сторонами були внесені зміни, зокрема у пункт 5 додатку 1 до договору, відповідно до яких поставка товару (загалом) становить 25 000 шт (одиниць) строком до 20.05.2024.

Відповідно до ч. 1 ст. 546 ЦК України виконання зобов`язання, зокрема, може забезпечуватися неустойкою.

Право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов`язання (ч. 1 ст. 550 ЦК України).

За приписами ч. 1, 2 ст. 551 ЦК України предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Відповідно до п. 8.2. договору у разі порушення строку поставки, непередачу (несвоєчасну передачу, повернення з підстав, встановлених цим договором) товару,

постачальник сплачує замовнику пеню у розмірі 0,5 відсотка від ціни товару, строк поставки якого порушено, за кожний день прострочення або ціни не переданого (несвоєчасно переданого, повернутого) товару, за кожний день затримки передачі.

Пеня нараховується протягом строку порушення виконання зобов`язань за договором за кожен повний день прострочення виконання таких зобов`язань. За порушення строку поставки товару понад 30 календарних днів додатково сплачується штраф у розмірі 7 відсотків від ціни товару, строк поставки якого порушено. При цьому, відібрані зразки партії товару для проведення лабораторних випробувань не вважаються непоставленими (неприйнятими).

Як було встановлено судом першої інстанції та не заперечувалося сторонами, відповідно до акту приймання від 20.06.2024 № 528 щодо поставки 6000 одиниць (штук) товару на суму 7 489 800,00 грн відповідач прострочив виконання умов договору на 30 днів.

Враховуючи викладене, позивачем правомірно заявлено до стягнення з відповідача суму пені, відповідно до п. 8.2. договору в розмірі 0,5 відсотка від ціни товару, що становить 1 123 470, 00 грн.

Щодо суми пені та штрафу у загальному розмірі 1 293 729, 30 грн, нарахованих позивачем відповідно до п. 8.2. договору по акту № 130 щодо поставки 4 500 одиниць (штук) товару на суму 5 624 910,00 грн, відповідно до якого відповідач прострочив виконання умов договору на 32 дні, суд зазначає таке.

Як вбачається з матеріалів справи, постачальник у строк передбачений умовами договору №70/03-24-РМ від 12 березня 2024 року здійснив поставку 4500 штук сумок транспортних індивідуальних (тип 2).

Відповідно до акту приймального контролю товару за якістю від 13.06.2024 № 113, який складено представниками Центрального управління контролю якості Петрученко І. та Македонським М. у присутності представника постачальника Климка Д.В. було встановлено, що під час проведення приймального контролю товару за якістю здійснено відбір зразків товару.

Після проведення зазначених дій встановлено, що товар у кількості 4500 одиниць в розмірі 5 624 910,00 грн не прийнятий, у зв`язку з неналежною якістю.

Враховуючи усунення відповідачем виявлених недоліків товару, відповідно до акту приймання товару від 22.06.2024 № 130 щодо поставки 4500 одиниць (штук) товару на суму 5 624 910,00 грн, відповідач прострочив виконання умов договору на 32 дні.

При цьому, звертаючись до господарського суду з вимогою про стягнення штрафних санкцій за актом № 130, позивачем нараховано відповідачеві пеня та штраф, в порядку п. 8.2. договору за прострочення терміну поставки товару у розмірі 1 293 729, 30 грн, а також штраф у розмірі 20 % за поставку товару неналежної якості, розрахованих позивачем у відповідності до ч. 2 ст. 231 ГК України, у розмірі 1 124 982, 00 грн.

Суд першої інстанції зауважив, що дане нарахування законодавчо безпідставне та суперечить нормам чинного законодавства України, оскільки гарантована ст. 61 Конституції України заборона подвійного притягнення до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення (лат. non bis in idem – «двічі за одне й те саме не карають») має на меті уникнути несправедливого покарання.

Враховуючи викладене, місцевий господарський суд дійшов висновку, що за актом №130 з відповідача підлягають стягненню штрафні санкції у розмірі 1 124 982, 00 грн, саме за поставку товару неналежної якості, розраховані у відповідності до ч. 2 ст. 231 ГК України. У решті заявленої суми штрафних санкцій, суд відмовляє, як в безпідставно заявлених.

Водночас, суд апеляційної інстанції не погоджується з вказаним висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.

Відповідно до ч. 2 ст.231 Господарського кодексу України (у редакції, чинній на момент виникнення правовідносин) у разі якщо порушено господарське зобов`язання, в якому хоча б одна сторона є суб`єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки, або порушення пов`язане з виконанням державного контракту, або виконання зобов`язання фінансується за рахунок Державного бюджету України чи за рахунок державного кредиту, штрафні санкції застосовуються, якщо інше не передбачено законом чи договором, у таких розмірах: зокрема, за порушення умов зобов`язання щодо якості (комплектності) товарів (робіт, послуг) стягується штраф у розмірі двадцяти відсотків вартості неякісних (некомплектних) товарів (робіт, послуг).

Як вбачається з матеріалів справи, відповідно до Акта приймання товару від 22.06.2024 № 130 відповідач поставив 4500 одиниць (штук) товару на суму 5 624 910, 00 грн. По кількості та якості Сторони не мають претензій один до одного (п. 2 Акта) (т. 1 а.с. 35).

Вказане свідчить про відсутність підстав для застосування ч. 2 ст .231 Господарського кодексу України, оскільки відсутнє порушення умов зобов`язання щодо якості (комплектності) товарів (робіт, послуг).

Відтак, колегія суддів погоджується з доводами апелянта - Товариства з обмеженою відповідальністю «ДВЄ2» про відсутність підстав про стягнення з останнього 1 124 982,00 грн штрафу (20%) за поставку 4500 сумок, застосувавши ч. 2 ст. 231 ГК України.

З огляду на те, що суд апеляційної інстанції дійшов висновку про відсутність підстав для застосування ч. 2 ст. 231 ГК України та стягнення з відповідача на користь позивача штрафу у розмірі 1 124 982,00 грн, апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю «ДВЄ2» підлягає частковому задоволенню.

Як вбачається з матеріалів справи, Товариством з обмеженою відповідальністю «ДВЄ2» поставлено товар належної якості, оскільки відповідно до Акта приймання товару від 22.06.2024 № 130 по кількості та якості Сторони не мають претензій один до одного, але з порушенням строку його поставки.

Водночас, суд апеляційної інстанції зазначає, що Державним контрактом (договором) про закупівлю від 12.03.2024 № 70/03-24-РМ передбачена відповідальність сторін за порушення умов договору.

Як вже зазначалося, відповідно до п. 8.2. договору у разі порушення строку поставки, непередачу (несвоєчасну передачу, повернення з підстав, встановлених цим договором) товару, постачальник сплачує замовнику пеню у розмірі 0,5 відсотка від ціни товару, строк поставки якого порушено, за кожний день прострочення або ціни не переданого (несвоєчасно переданого, повернутого) товару, за кожний день затримки передачі.

Пеня нараховується протягом строку порушення виконання зобов`язань за договором за кожен повний день прострочення виконання таких зобов`язань. За порушення строку поставки товару понад 30 календарних днів додатково сплачується штраф у розмірі 7 відсотків від ціни товару, строк поставки якого порушено. При цьому, відібрані зразки партії товару для проведення лабораторних випробувань не вважаються непоставленими (неприйнятими).

Отже, вказаними положеннями договору сторонами погоджено вид та розміри відповідальності за порушення строку поставки товару, а відтак за несвоєчасну поставку товару за актом № 130 від 22.06.2024 відповідач має сплатити позивачу штрафні санкції у розмірі 1 293 729, 30 грн.

Таким чином, з відповідача на користь позивача підлягають стягненню штрафні санкції у розмірі 2 417 199,30 грн (1 123 470, 00 грн за актом №528 від 20.06.2024 та 1 293 729, 30 грн за актом № 130 від 22.06.2024 відповідно до п.8.2 договору).

З огляду на те, що суд апеляційної інстанції дійшов висновку про наявність підстав для стягнення штрафних санкцій у розмірі 2 417 199,30 грн, у тому числі 1 293 729, 30 грн, проте також дійшов висновку про відсутність підстав для стягнення штрафних санкцій у повному обсязі, тобто у розмірі 3 542 181,30 грн, апеляційна скарга Державного підприємства Міністерства оборони України «Агенція оборонних закупівель» підлягає частковому задоволенню.

Крім того, суд відхиляє доводи апелянта - Товариством з обмеженою відповідальністю «ДВЄ2» про те, що судом першої інстанції не враховано пункти 6.8 та 6.9 Договору з огляду на те, що вказані пункти стосуються саме порядку поставки та приймання передачі товару, проте предметом розгляду даної справи є стягнення штрафних санкцій, а відповідальність сторін за порушення умов договору передбачена розділом 8.

При цьому, суд апеляційної інстанції вважає необгрунтованими доводи скаржника - Товариством з обмеженою відповідальністю «ДВЄ2» про те, що положення розділу 8 Договору визначають вичерпний перелік та розміри штрафних санкцій. Пунктом 8.1 Договору визначено, що загальна відповідальність обмежується лише прямими документально підтвердженими витратами.

Як встановлено судом, розділ 8 договору «Відповідальність сторін за порушення умов договору» містить пункти 8.2, які передбачають відповідальність саме за порушення строку поставки та є спеціальними щодо застосування штрафних санкції за вказаним договором.

Крім того, як вже зазначалося, відповідно до ч. 1 ст. 550 ЦК України право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов`язання.

Отже, розмір штрафних санкцій за порушення строку поставки товару прямо передбачений умовами договору, а саме пунктом 8.2, який був добровільно укладений сторонами, і апелянт, погоджуючись із відповідними умовами, прийняв на себе ризик настання відповідальності. Твердження про відсутність збитків у позивача не впливає на правомірність нарахування неустойки, оскільки її стягнення не залежить від наявності чи розміру збитків.

Крім того, суд апеляційної інстанції вважає необґрунтованими та безпідставними доводи апелянта - ТОВ «ДВЄ2» щодо зменшенні розміру штрафних санкцій з огляду на наступне.

Щодо відмови суду першої інстанції у зменшенні розміру штрафних санкцій скаржник ТОВ «ДВЄ2» вказує на те, що позивач під час розгляду справи не надав жодного доказу того, що прострочення поставки завдало йому будь-яких реальних збитків чи шкоди. Проте для того, щоб неустойка не перетворилася на несправедливу каральну санкцію та спосіб збагачення кредитора, суд міг застосувати своє право на її зменшення, реалізуючи принцип пропорційності. Стягнення понад 2,2 млн грн за відсутності збитків є очевидним порушенням цього принципу. Суд першої інстанції не врахував той факт, що скаржник виконав свої зобов`язання за Державним контрактом у повному обсязі. Замовнику було поставлено всі 25 000 штук сумок транспортних індивідуальних, і навіть та частина товару, яка мала недоліки якості (4500 штук), була оперативно замінена на якісну продукцію. Таким чином, мета Державного контракту (забезпечення ЗСУ необхідним речовим майном) була повністю досягнута. Відтак, нарахування максимальних штрафних санкцій за вже виконаним Договором не стимулює боржника (що є головною функцією неустойки), а лише карає його постфактум.

За твердженням апелянта - ТОВ «ДВЄ2» суд першої інстанції обмежився твердженням про те, що воєнний стан триває з 2022 року, і Скаржник мав би передбачити ризики обстрілів та відключення світла. Суд помилково звів ці обставини до звичайного «підприємницького ризику». Однак суд абсолютно не оцінив реальну ситуацію, в якій опинився Скаржник навесні 2024 року. Виробничі потужності безпосереднього виробника товару – ТОВ «ДВЄ», як це вже зазначалось розташовувалися у містах Лебедин Сумської області та Харків, які згідно з Наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України 22 грудня 2022 року № 309 належать до територій можливих бойових дій. Саме у квітні-травні 2024 року ворог розпочав масований терор енергетичної інфраструктури цих регіонів, що призвело до систематичних, багатогодинних та непередбачуваних відключень електроенергії. Суд першої інстанції повністю проігнорував спеціальні положення укладеного між сторонами Договору № 70/03-24-РМ, зокрема пункти 10.1, 10.2, які прямо врегульовують питання настання подібних критичних подій;

На думку апелянта - ТОВ «ДВЄ2», судом першої інстанції порушено баланс інтересів сторін та проігноровано те, що стягнення понад 2,2 млн грн штрафних санкцій за відсутності будь-яких реальних збитків чи шкоди у Позивача є очевидним порушенням принципу пропорційності та перетворює неустойку на виключно каральний інструмент.

Судова колегія зазначає, що згідно з ч. 3 ст. 551 Цивільного кодексу України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Застосоване у ст.551 ЦК словосполучення "може бути зменшений за рішенням суду" свідчить про те, що саме суди першої та апеляційної інстанцій користуються певною можливістю розсуду щодо зменшення розміру штрафних санкцій (неустойки), оцінюючи розмір збитків та інші обставини, які мають істотне значення (постанови Верховного Суду від 10.11.2022 у справі №910/15705/21, від 01.02.2023 у справі №914/3203/21, від 22.05.2024 у справі №911/95/20, від 18.12.2024 у справі №921/320/24).

Разом з цим, зменшення розміру неустойки є правом суду та залежить виключно від встановлених судом конкретних обставин кожної справи за наслідками правової оцінки спірних правовідносин та поданих сторонами доказів, на які вони посилаються як на підставу своїх вимог або заперечень.

При цьому, диспозиція ч. 3 ст. 551 ЦК України встановлює, що розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо: а) він значно перевищує розмір збитків, та б) за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Вирішуючи питання про зменшення розміру штрафних санкцій, які підлягають стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання, суд повинен з`ясувати наявність значного перевищення розміру неустойки перед розміром збитків, а також об`єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеня виконання зобов`язань, причини неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначності прострочення у виконанні зобов`язання, невідповідності розміру штрафних санкцій наслідкам порушення, негайного добровільного усунення винною стороною порушення та його наслідків. Майновий стан сторін та соціальна значущість підприємства мають значення для вирішення питання про зменшення штрафних санкцій.

Також при вирішенні питання про можливість зменшення неустойки суд повинен брати до уваги не лише майновий стан боржника, але й майновий стан стягувача, тобто, врахувати інтереси обох сторін.

Зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, і за відсутності у законі переліку обставин, які мають істотне значення, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки.

Разом з тим приймаючи рішення про зменшення неустойки, суд також повинен виходити із того, що одним з завдань неустойки є стимулювання належного виконання договірних зобов`язань, при цьому надмірне зменшення розміру штрафних санкцій фактично нівелює мету існування неустойки як цивільної відповідальності за порушення зобов`язання, що, у свою чергу, може розцінюватися як спосіб уникнення відповідальності та призведе до порушення балансу інтересів сторін.

Загальними засадами цивільного законодавства згідно зі ст. 3 ЦК України є не тільки судовий захист цивільного права та інтересу; свобода договору; свобода підприємницької діяльності, яка не заборонена законом, а й справедливість, добросовісність та розумність.

Господарський суд об`єктивно повинен комплексно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов`язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов`язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов`язання) тощо.

При цьому реалізуючи свої дискреційні повноваження, передбачені ст. 551 ЦК України щодо права зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій, суд повинен забезпечити баланс інтересів сторін справи з урахуванням встановлених обставин справи та не допускати фактичного звільнення від їх сплати без належних правових підстав.

Суд зазначає, що у разі здійснення підприємницької діяльності особа має усвідомлювати, що така господарська діяльність здійснюється нею на власний ризик, особа має здійснювати власний комерційний розрахунок щодо наслідків здійснення відповідних дій, самостійно розраховувати ризики настання несприятливих наслідків в результаті тих чи інших її дій та самостійно приймати рішення про вчинення (чи утриматись від) таких дій. Аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 02.07.2019 у справі № 910/15484/17, а також у постанові Верховного Суду від 13.11.2018 у справі № 910/2376/18.

Як правильно зауважив суд першої інстанції, відповідач здійснює господарську діяльність на власний ризик, який завжди характеризується як потенційна небезпека ймовірної втрати ресурсів чи недоотримання доходу.

Суд апеляційної інстанції зауважує, що питання щодо зменшення розміру штрафних санкцій суд вирішує відповідно до статей 86, 210 ГПК за наслідками аналізу, оцінки та дослідження конкретних обставин справи з огляду на фактично-доказову базу; на встановлені судом фактичні обставини, що формують зміст правовідносин; умови конкретних правовідносин; наявність/відсутність наданих сторонами доказів, тобто у сукупності з`ясованих ним обставин, що свідчать про наявність/відсутність підстав для вчинення такої дії. Подібна за змістом правова позиція викладена у постановах Верховного Суду, зокрема, у постановах: від 05.09.2023 у справі №907/583/22, від 28.11.2023 у справі №916/1504/22, від 03.12.2024 у справі №904/872/24, від 03.12.2024 у справі №909/321/24, тощо.

Відповідно до ч. 1 ст. 13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін.

Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом (ч. 1 ст. 14 ГПК України)

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень (ч. 1 ст. 74 ГПК України).

Проте, апелянтом - ТОВ «ДВЄ2» не дотримано обов`язку доведення належними та допустимими доказами всіх тих обставини, на які він посилається як на підставу звільнення від відповідальності чи зменшення розміру такої відповідальності за порушення зобов`язання з поставки товару. Матеріали справи не містять жодного належного, допустимого та достовірного доказу (зокрема, сертифіката ТПП України чи інших первинних документів), які б підтверджували прямий та невідворотний причинно-наслідковий зв`язок між вказаними апелянтом обставинами та безпосередньо ТОВ «ДВЄ2».

Відтак, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції про відсутність підстав для зменшення неустойки, оскільки останнім не доведено належними та допустимими доказами наявності обставин, які б давали достатньо підстав для зменшення розміру неустойки.

Крім того, як правильно зазначив суд першої інстанції, відповідно до ст.1 Закону України «Про правовий режим воєнного стану» воєнний стан - це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки держави України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовим адміністраціям та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення збройної агресії та забезпечення національної безпеки, усунення загрози небезпеки державній незалежності територіальній цілісності, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень 24.02.2022 Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» № 64/2022 введено в Україні воєнний стан, який було неодноразово продовжено та який діє до цього часу. Таким чином, спірні відносини стосуються забезпечення обороноздатності країни у період дії воєнного стану. Водночас, забезпечення Збройних Сил України, інших військових формувань, підготовленими кадрами, озброєнням, військовою та іншою технікою, продовольством, іншими матеріальними та фінансовими ресурсами є одним з пріоритетних напрямів у забезпеченні обороноздатності країни. Відповідач був вільним в укладанні Державного контракту та визначенні його умов, ризиків, пов`язаних з підписанням договору, зокрема, й щодо можливості нарахування штрафних санкцій за невиконання прийнятих на себе за договором зобов`язань.

Суд не зобов`язаний встановлювати всі можливі обставини, які можуть вплинути на зменшення штрафних санкцій. Відповідно до принципу змагальності суд оцінює надані сторонами докази і наведені ними аргументи.

Умовами договору чітко визначено розмір і підстави для застосування штрафних санкцій; відповідач, укладаючи договір, на них погодився, натомість не поставив позивачу товар у встановлений строк.

У постанові Верховного Суду від 31.03.2020 у справі № 910/8698/19 зазначено, що на іншого учасника справи (позивача) не покладається обов`язок з доведення (доказування) спричинення йому матеріальної або іншої шкоди внаслідок несвоєчасного виконання відповідачем своїх грошових зобов`язань. Тобто, при стягненні неустойки шкода кредитору, завдана порушенням зобов`язання презюмуються (її не треба доводити) і компенсується за рахунок неустойки (постанова Верховного суду від 14.07.2021 у справі № 916/878/20).

Як правильно зазначив суд першої інстанції, оскільки позивач є суб`єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки, то твердження відповідача щодо каральної санкції не знаходять свого підтвердження, а зменшення штрафних санкцій без доведення належними та допустимими доказами підстав такого зменшення суперечить цілі договірної відповідальності.

З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції вважає правильним висновок суду першої інстанції про відсутність підстав для задоволення клопотання відповідача про зменшення розміру неустойки та відмову в задоволенні такого клопотання.

Європейський суд з прав людини у рішенні по справі «Серявін та інші проти України» вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

Також, Європейський суд з прав людини зазначив, що, хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід (рішення Європейського суду з прав людини у справі Трофимчук проти України).

Відповідно до частини 1 статті 277 ГПК України, підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є, зокрема, нез`ясування обставин, що мають значення для справи; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

З огляду на все вищевикладене, колегія суддів Східного апеляційного господарського суду дійшла висновку про часткове задоволення апеляційної скарги Державного підприємства Міністерства оборони України «Агенція оборонних закупівель» та часткове задоволення апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «ДВЄ2» та про зміну рішення Господарського суду Харківської області від 18.03.2026 у справі №910/11679/25 шляхом викладення абзацу другого його резолютивної частини у такій редакції:

«Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ДВЄ2» (61030, м. Харків, вул. Біологічна, буд. 13; код ЄДРПОУ 38824897) на користь Державного підприємства Міністерства оборони України "Агенція оборонних закупівель" (04074, м. Київ, вул. Автозаводська, 2; код ЄДРПОУ 44725823) пеню та штраф за Державним контрактом № 70/03-24-РМ від 12.03.2024 у розмірі 2 417 199,30 грн, а також судовий збір у розмірі 29006,22 грн».

В решті рішення Господарського суду Харківської області від 18.03.2026 у справі №910/11679/25 підлягає залишенню без змін.

Згідно з частиною 14 статті 129 Господарського процесуального кодексу України якщо суд апеляційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Відповідно до ст. 129 ГПК України витрати по сплаті судового збору за подання позовної заяви та апеляційної скарги розподіляються між сторонами пропорційно розміру задоволених вимог.

При частковому задоволенні позову, у випадку покладення судових витрат на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, суд може зобов`язати сторону, на яку покладено більшу суму судових витрат, сплатити різницю іншій стороні. В такому випадку сторони звільняються від обов`язку сплачувати одна одній іншу частину судових витрат (ч. 11 ст. 129 ГПК України).

При цьому, колегія суддів зазначає, що вказана норма застосовується також і на стадії апеляційного перегляду, оскільки апеляційний суд здійснює остаточний перерозподіл усіх понесених сторонами витрат у справі. Застосування взаємозаліку зустрічних обов`язків з відшкодування судових витрат відповідає принципу процесуальної економії та забезпечує ефективне виконання судового рішення.

При цьому, колегія суддів зауважує, відповідно до підпункту 1 пункту 2 частини 2 статті 4 Закону України "Про судовий збір", розмір ставки за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру становить 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб і не більше 350 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Підпунктом 6 пункту 2 частини 2 статті 4 Закону України "Про судовий збір" встановлено розмір ставки за подання до господарського суду апеляційної скарги на рішення суду, що становить 150 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви, іншої заяви і скарги від розміру оспорюваної суми.

Відповідно до частини третьої статті 4 Закону України "Про судовий збір" при поданні до суду процесуальних документів, передбачених частиною другою цієї статті, в електронній формі - застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору.

У даній справі оспорювана апелянтом - Державним підприємством Міністерства оборони України «Агенція оборонних закупівель» сума становить 1 293 729,30 грн, апеляційна скарга подана через систему «Електронний суд», а отже сума судового збору, яка підлягала сплаті становить 23 287,13 грн.

Апелянтом Державним підприємством Міністерства оборони України «Агенція оборонних закупівель» сплачено судовий збір у розмірі 63 759,27 грн, тобто у більшому розмірі, ніж передбачено Законом України «Про судовий збір».

Згідно п.1 ч.1 ст. 7 Закону України «Про судовий збір» сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі зменшення розміру позовних вимог або внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом.

Разом з тим, питання повернення надмірно сплаченого судового збору не вирішується судом з власної ініціативи та може бути вирішене лише за відповідним клопотанням особи, яка його сплатила, шляхом повернення коштів з Державного бюджету України відповідно до статті 7 Закону України «Про судовий збір».

Крім того, колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.

Відповідно до частини 1 статті 273 Господарського процесуального кодексу України апеляційна скарга на рішення суду першої інстанції розглядається протягом шістдесяти днів з дня постановлення ухвали про відкриття апеляційного провадження у справі.

За змістом пункту 10 частини 3 статті 2 та частини 2 статті 114 Господарського процесуального кодексу України, основними засадами (принципами) господарського судочинства є розумність строків розгляду справи судом, а строк є розумним, якщо він передбачає час, достатній, з урахуванням обставин справи, для вчинення процесуальної дії, та відповідає завданню господарського судочинства.

Так, при здійсненні правосуддя суд має виходити з необхідності дотримання основних засад господарського судочинства, зазначених в ст. 2, 4 Господарського процесуального кодексу України стосовно забезпечення права сторін на розгляд справ у господарському суді після їх звернення до нього у встановленому порядку, гарантованому чинним законодавством та всебічно забезпечити дотримання справедливого, неупередженого та своєчасного вирішення судом спорів з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

Відповідно до ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожній фізичній або юридичній особі гарантується право на розгляд судом упродовж розумного строку цивільної, кримінальної, адміністративної або господарської справи, а також справи про адміністративне правопорушення, в якій вона є стороною.

Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч.1 ст.6 даної Конвенції (рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 у справі Смірнова проти України).

Згідно практики Європейського суду з прав людини щодо тлумачення поняття розумний строк вбачається, що строк, який можна визначити розумним, не може бути однаковим для всіх справ і було б неприродно встановлювати один і той самий строк для всіх випадків. Таким чином, у кожній справі виникає проблема оцінки розумності строку, яка залежить від певних обставин (рішення у справі Броуган та інші проти Сполученого Королівства).

Європейський суд з прав людини щодо критеріїв оцінки розумності строку розгляду справи визначився, що строк розгляду має формувати суд, який розглядає справу. Саме суддя має визначати тривалість вирішення спору, спираючись на здійснену ним оцінку розумності строку розгляду в кожній конкретній справі, враховуючи її складність, поведінку учасників процесу, можливість надання доказів тощо.

Поняття розумного строку не має чіткого визначення, проте розумним слід вважати строк, який необхідний для вирішення справи відповідно до вимог матеріального та процесуального законів.

При цьому Європейський суд з прав людини в своїй практиці виходить із того, що розумність тривалості судового провадження необхідно оцінювати у світлі обставин конкретної справи, враховуючи критерії, вироблені судом. Такими критеріями є: 1) складність справи, тобто, обставини і факти, що ґрунтуються на праві (законі) і тягнуть певні юридичні наслідки; 2) поведінка заявника; 3) поведінка державних органів; 4) перевантаження судової системи; 5) значущість для заявника питання, яке знаходиться на розгляді суду, або особливе становище сторони у процесі (Рішення Бараона проти Португалії, 1987 рік, Хосце проти Нідерландів, 1998 рік; Бухкольц проти Німеччини, 1981 рік; Бочан проти України, 2007 рік).

Конвенція на відміну від національного законодавства України не запроваджує чітких строків розгляду справи, проте посилання на строк містить ст. 6 Конвенції, яка постулює дефініцію розумного строку розгляду справи.

24.02.2022 Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» №64/2022 введено в Україні воєнний стан, який продовжено до 31.10.2026 (Закон України «Про затвердження Указу Президента України «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні» від 14.07.2026 №4928-IX).

Відповідно до статті 26 Закону України «Про правовий режим воєнного стану» скорочення чи прискорення будь-яких форм судочинства в умовах воєнного стану забороняється.

При цьому, згідно Рекомендацій прийнятих Радою суддів України щодо роботи судів в умовах воєнного стану, при визначенні умов роботи суду у воєнний час, рекомендовано керуватися реальною поточною обстановкою, що склалася в регіоні. У випадку загрози життю, здоров`ю та безпеці відвідувачів суду, працівників апарату суду, суддів оперативно приймати рішення про тимчасове зупинення здійснення судочинства певним судом до усунення обставин, які зумовили припинення розгляду справ.

На підставі вищевикладеного, враховуючи обставини введення в Україні воєнного стану, поточну ситуацію що склалася в місті Харкові та Харківській області, з огляду на об`єктивні причини неможливості проведення судового засідання у строк встановлений статтею 273 ГПК України, задля збереження безпеки учасників судового процесу та працівників суду, а також з метою реалізації учасниками справи процесуальних прав, передбачених Господарським процесуальним кодексом України, суд застосував принцип розумного строку тривалості провадження відповідно до практики Європейського суду з прав людини.

Керуючись статтями 129, 269, 270, п.2, ч.1 ст.275, п.п.2,4 ч.1 ст. 277, 282, 284 Господарського процесуального кодексу України, Східний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Державного підприємства Міністерства оборони України «Агенція оборонних закупівель» задовольнити частково.

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «ДВЄ2» задовольнити частково.

Рішення Господарського суду Харківської області від 18.03.2026 у справі №910/11679/25 змінити, виклавши абзац другий його резолютивної частини у такій редакції:

«Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ДВЄ2» (61030, м. Харків, вул. Біологічна, буд. 13; код ЄДРПОУ 38824897) на користь Державного підприємства Міністерства оборони України "Агенція оборонних закупівель" (04074, м. Київ, вул. Автозаводська, 2; код ЄДРПОУ 44725823) пеню та штраф за Державним контрактом № 70/03-24-РМ від 12.03.2024 у розмірі 2 417 199,30 грн, а також судовий збір у розмірі 29006,22 грн».

В решті рішення Господарського суду Харківської області від 18.03.2026 у справі №910/11679/25 залишити без змін.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ДВЄ2» (61030, м. Харків, вул. Біологічна, буд. 13; код ЄДРПОУ 38824897) на користь Державного підприємства Міністерства оборони України "Агенція оборонних закупівель" (04074, м. Київ, вул. Автозаводська, 2; код ЄДРПОУ 44725823) судовий збір за подання апеляційної скарги у розмірі 3038,92 грн (три тисячі тридцять вісім гривень дев`яносто дві копійки).

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття. Порядок і строки оскарження передбачено ст. 286 - 289 Господарського процесуального кодексу України.

Повна постанова складена 24.08.2026.

Головуючий суддя Р.А. Гетьман

Суддя В.В. Россолов

Суддя О.І. Склярук