Постанова від 18 серпня 2026 р. у справі №918/314/26 — Північно-західний апеляційний господарський суд

ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33601 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 серпня 2026 року Справа № 918/314/26

Північно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючий суддя Василишин А.Р., суддя Бучинська Г.Б. , суддя Філіпова Т.Л.

секретар судового засідання Кужель Є.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Хайат Естейт" на рішення Господарського суду Рівненської області від 19 травня 2026 року по справі №918/314/26 (суддя Качур А.М.)

час та місце ухвалення рішення: 19 травня 2026 року; м. Рівне, вул. Давидюка Тараса, 26 А; повний текст рішення виготовлено 20 травня 2026 року.

за позовом керівника Здолбунівської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Костопільської міської ради

до відповідача 1 Комунального некомерційного підприємства "Костопільська багатопрофільна лікарня інтенсивного лікування" Костопільської міської ради

до відповідача 2 Товариства з обмеженою відповідальністю "Хайят Естейт"

про визнання недійсними додаткових угод та стягнення 323 478 грн 45 коп.

за участю представників сторін:

від Прокурора - Рункевич І.Б.;

від Позивача, Відповідача 1 та Відповідача 2 - не з`явилися.

ВСТАНОВИВ:

Керівник Здолбунівської окружної прокуратури (надалі – Прокурор) в інтересах держави в особі Костопільської міської ради (надалі – Позивач) звернувся до Господарського суду Рівненської області з позовом до Комунального некомерційного підприємства "Костопільська багатопрофільна лікарня інтенсивного лікування" Костопільської міської ради (надалі – Відповідач 1)

Товариства з обмеженою відповідальністю "Хайят Естейт" (надалі – Відповідач 2), у якому просив суд:

· визнати недійсною додаткову угоду №1 від 31 травня 2024 року до договору про постачання електричної енергії споживачу №12/01/24-КБЛ від 15 січня 2024 року, укладеного між Відповідачем 1 та Відповідачем 2 (надалі – Договір; а.с. 14-18);

· визнати недійсною додаткову угоду №2 від 4 липня 2024 року до Договору;

· стягнути з Відповідача 2 на користь Позивача безпідставно збережені кошти в сумі 323 478 грн 45 коп..

В обґрунтування своїх позовних вимог покликається на те, що спірні додаткові угоди 1 та 2 укладені з порушенням вимог пункту 2 частини 5 статті 41 Закону України "Про публічні закупівлі", якою встановлене обмеження щодо максимального збільшення ціни за одиницю товару після укладення договору на рівні 10%. Вказує, що передбачена законодавством про публічні закупівлі норма застосовується, якщо відбувається значне коливання (зростання) ціни на ринку, яке робить для однієї сторони договору його виконання вочевидь невигідним, збитковим. Прокурор при цьому констатував, що для того, щоб за таких обставин не був розірваний вже укладений Договір і щоб не проводити новий тендер, Закон дає можливість збільшити ціну, але не більше як на 10%. За доводами позовної заяви, всупереч даним вимогам, укладення додаткових угод № 1, № 2 до Договору призвело до збільшення вартості електроенергії на 36,4 %.

Що ж до представництва інтересів Позивача, то Прокурор зазначив, що укладення спірних додаткових угод, відбулось всупереч вимогам чинного законодавства, порушує інтереси держави у сфері контролю за ефективним та цільовим використанням бюджетних коштів, а дотримання вимог законодавства у цій сфері, з позиції Прокурора, становить суспільний інтерес, тому захист такого інтересу на його переконання відповідає функціям Прокурора. Прокурор наголошує, що Відповідач 2 будучи замовником товару (електричної енергії) при здійсненні процедури закупівлі зобов`язаний ефективно та раціонально використовувати дані кошти, чим сприяти недопущенню порушень інтересів держави у бюджетній сфері та у сфері публічних закупівель, чого останнім зроблено не було.

Рішенням Господарського суду Рівненської області від 19 травня 2026 року (а.с. 200-216) позов задоволено.

Приймаючи дане рішення, місцевий господарський суд виходив з того, що оцінка належності визначеного Прокурором позивача у спірних правовідносинах в контексті наявності/відсутності порушення прав держави в його особі у спірних правовідносинах, а також ефективності заявленого позову, може надаватись для з`ясування обґрунтованості позовних вимог при розгляді спору по суті, і не може бути підставою для залишення позову без розгляду через недоведення підстав для представництва інтересів держави в особі саме визначеної Прокурором сторони правовідношення тому, що за висновком суду стороною спірного правовідношення має бути інша юридична особа, тоді коли суд, має лише перевірити дотримання прокурором положень статті 23 Закону України "Про прокуратуру" та статті 53 ГПК України щодо належного обґрунтування підстав для представництва та виконання прокурором визначених законодавством дій, що мають передувати його зверненню до суду.

Місцевий господарський суд в оскаржуваному рішенні також вказав, що за результатами проведення оголошеної Позивачем процедури закупівлі переможцем визнано Відповідача 2 з остаточною пропозицією за результатами аукціону з урахуванням пониження ціни предмета закупівлі - 2 584 954 грн 39 коп. з ПДВ. Суд констатував, що сторонами укладено Договір, яким визначено ціну за одиницю товару в розмірі 5,821998 грн без ПДВ та 6,986376 грн з ПДВ, та що додатковою угодою №1 внесено зміни до Договору в частині зміни ціни за одиницю товару в бік збільшення, і що ціна за (одиницю товару) кВт*год спожиту електричну енергію визначена у розмірі 6,67102 грн/кВт*год без ПДВ, а з ПДВ 8,005224 грн, таким чином збільшивши ціну на 14,58%. Суд наголосив, що ціну збільшено понад порогове обмеження встановлене законом. Також місцевий господарський суд вказав, що Угодою №2 внесено зміни до Договору в частині зміни ціни за одиницю товару в бік збільшення, зауваживши, що зокрема ціна за (одиницю товару) кВт*год спожиту електричну енергію визначена у розмірі 7,94250 грн/кВт*год без ПДВ, а з ПДВ 9,53100 грн, та що даним ціна збільшилася на 36,42%. Суд наголосив, що ціну збільшено понад порогове обмеження встановлене законом.

Суд першої інстанції вказав, що зміна до Договору має містити окреме документальне підтвердження, і що документ про зміну ціни повинен містити належне підтвердження викладених у ньому даних, проведених досліджень коливання ринку, джерел інформації

При цьому місцевий господарський суд в оскаржуваному рішенні вказав, що сторони не могли не розуміти особливості функціонування ринку електричної енергії; враховуючи діяльність Відповідача 2, та наголосив, що на момент підписання основного Договору Відповідач 2 знав (не міг не знати) про ціни, які склалися на ринку на електричну енергію, постачання якої він мав намір здійснювати, та гарантував її поставку замовнику за цінами відповідно до Договору.

Місцевий господарський суд виснував, що сторонами не підтверджено правомірності дій щодо зміни істотних умов Договору після його підписання та до виконання сторонами в повному обсязі, тому з позиції суду зміна ціни згідно з оспорюваними додатковими угодами 1 і 2 є безпідставною, суперечить принципам максимальної економії та ефективності, встановлених статтею 5 Закону України "Про публічні закупівлі", з огляду на що визначив оспорені додаткові угоди 1 та 2 недійсними відповідно до статтей 203, 215 Цивільного кодексу України.

Оскільки зазначені додаткові угоди судом визнані недійсними та не породжують правових наслідків, то суд виснував, що підстава для оплати електричної енергії за встановленою у них ціною відпала, а тому грошові кошти, на підставі норм статтей 216, 1212 Цивільного кодексу України, у заявленому розмірі Відповідач 2 має повернути.

Відповідач 2 не погоджуючись з винесеним судом першої інстанції рішенням, звернувся до Північно-західного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою (а.с. 224-233), в якій з підстав, висвітлених в ній, просив суд рішення місцевого господарського суду скасувати та прийняти нове, яким відмовити в позові.

Мотивуючи дану апеляційну скаргу, Відповідач 2 вказав, що фактична середньозважена ціна на ринку «на добу наперед» (РДН) у торговій зоні «ОЕС України» за травень 2024 року склала 4,22192 грн/кВт/год (без ПДВ), що на 6,91% перевищує ціну, встановлену в Договорі на момент його укладення, при цьому апелянт вказав, що вказане коливання мало характер непередбачуваності, оскільки остаточні показники середньозваженої ціни за повний календарний місяць (травень) були офіційно оприлюднені ДП «Оператор ринку» лише 30 травня 2024 року. З даного скаржник резюмує, що на момент ініціювання змін постачальник не міг заздалегідь спрогнозувати точний рівень зростання вартості електричної енергії за підсумками звітного періоду. Констатує, що на підставі зазначених ринкових показників, сторонами укладено Додаткову угоду № 1 від 31 травня 2024 року, згідно з якою з 6 червня 2024 року встановлено нову ціну за одиницю товару та що розрахунок кінцевої вартості (8,005224 грн за 1 кВт/год з ПДВ) є математично обґрунтованим та складається з: ціни активної електричної енергії (4,79804 грн), регульованого тарифу на послуги з передачі (0,52857 грн) та тарифу на послуги з розподілу (1,34441 грн), з подальшим нарахуванням ПДВ (20%). Зазначає, що середньозважена ціна купівлі-продажу електричної енергії на сегменті ринку «на добу на перед» (РДН) у торговій зоні ОЕС України за червень 2024 року склала 5,40338 грн/кВт*год без ПДВ, що на 12,6% вище, ніж ціна, яка була встановлена Додатковою угодою №1 від 31 травня 2024 року - 4,79804 грн/ кВт*год без ПДВ.

Щодо укладання додаткової угоди № 2 від 4 липня 2024 року, то апелянт вказав, документальним підтвердженням є роздруківки з інформацією з офіційного сайту ДП «Оператор ринку», наданим відповідно до підпункту 2 пункту 13.8 Договору, зафіксовано різке зростання середньозваженої ціни на сегменті РДН, вказуючи, що фактичне ринкове коливання за цей короткий період склало +79,75 %. При цьому, апелянт констатував, що середньозважена ціна купівлі-продажу електричної енергії на сегменті ринку «на добу на перед» (РДН) у торговій зоні ОЕС України за червень 2024 року склала 5,40338 грн/кВт*год без ПДВ, що на 12,6% вище, ніж ціна, яка була встановлена Додатковою угодою №1 від 31 травня 2024 року.

Також скаржник вказав, що матеріалами справи підтверджується, що Відповідач 2 у повному обсязі забезпечив поставку електричної енергії, а Відповідач 1 прийняв та безповоротно спожив цей товар, що зафіксовано даними комерційного обліку та підписаний сторонами Акти купівлі-продажу електричної енергії, як товарної продукції. Оскільки, з позиції скаржника, товар був реально переданий у власність Відповідача 1 та ним використаний, отримані Відповідачем 2 кошти, на його переконання є правомірною платою за фактично спожитий ресурс в силу імперативних вимог статті 655 Цивільного кодексу України.

Крім того, апелянт вказав, що Прокурором не підтверджено підстав для представництва Прокурором інтересів держави в особі Позивача.

Ухвалою апеляційного господарського суду від 23 червня 2026 року відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Відповідача 2 на рішення місцевого господарського суду від 19 травня 2026 року в справі №918/314/26.

2 липня 2026 року через підсистему “Електронний суд” від Прокурора надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому Прокурор просив залишити рішення місцевого господарського суду без змін, а апеляційну скаргу без задоволення. Прокурор вказав, що суд першої інстанції встановив, що збільшення ціни електричної енергії у додаткових угодах №1 від 31 травня 2024 року, №2 від 4 липня 2024 року (на 36,4%) по відношенню до погодженої у Договорі ціни здійснено з порушенням статті 41 Закону України «Про публічні закупівлі», зокрема, пункту 2 частини 5 статті 41 Закону України «Про публічні закупівлі», яким встановлена не лише вимога пропорційного збільшення ціни за одиницю товару по відношенню до збільшення ціни товару на ринку, а й 10 відсоткове обмеження такого збільшення. Зазначені висновки, з позиції Прокурора, узгоджуються із позицією Великої Палати Верховного Суду щодо застосування пункту 2 частини п`ятої статті 41 Закону України «Про публічні закупівлі », викладеною у постановах від 24 січня 2024 року в справі №922/2321/22 , від 21 листопада 2025 року в справі № 920/19/24.

Прокурор вказав, що суд першої інстанції у своєму рішенні проаналізував доводи Відповідача 2 щодо застосування редакції підпункту 2 пункту 19 Особливостей в редакції Постанови КМУ №1067 від 1 вересня 2025 року, зауваживши, що в даному спорі не підлягає застосуванню редакція підпункту 2 пункту 19 Особливостей в редакції Постанови КМУ №1067 від 1 вересня 2025 року, оскільки як Договір, так і спірні додаткові угоди 1 та 2 укладені до прийняття вказаної постанови, яка не має ретроспективної дії на правовідносини, які виникли до її прийняття. Прокурор повністю підтримує дану позицію.

Прокурор вказав, що засновником, власником та органом управління майна Відповідача 1 є Костопільська міська територіальна громада в особі Позивача з огляду на що вважає обгрунтованим визначення ним позивача у даному спорі.

3 липня 2026 року через підсистему "Електронний суд" від Відповідача 2 надійшло клопотання про зупинення провадження у даній справі до закінчення розгляду Конституційним Судом України скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «УкрГазРесурс» щодо конституційності пункту 2 частини п`ятої статті 41 Закону України «Про публічні закупівлі» та набрання законної сили відповідними рішенням у справі №3-78/2026(178/26).

7 липня 2026 року через підсистему "Електронний суд" від Відповідача 2 надійшла відповідь на відзив Прокурора на апеляційну, в якому Відповідач 2 вказав, що в даній справі зміна ціни відбувалася на підставі офіційних державних відомостей у межах чинного та ніким не оскарженого Договору, умови якого детально регламентували процедуру зміни ціни відповідно до специфіки динамічного ринку електричної енергії. Апелянт вважає, що автоматичне застосування висновків без урахування специфіки ринку електроенергії та умов конкретного договору є проявом того самого надмірного формалізму, який засуджує Верховний Суд та ЄСПЛ. Констатує, що Велика Палата ВС підтвердила, що під час воєнного стану до договорів застосовуються Особливості, а не загальна норма статті 41 Закону у відриві від підзаконного регулювання, для договорів, укладених у різні періоди 2022-2026 років, та що в даному випадку, мають застосовуватися різні редакції Особливостей з різними вимогами.

13 липня 2026 року через підсистему «Електронний суд» від Прокурора надійшли заперечення на клопотання Відповідача 2 про зупинення провадження. Прокурор вказав, що прийняття рішення Конституційним Судом України за наслідками розгляду конституційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Укр Газ Ресурс" щодо відповідності Конституції України (конституційності) пункту 2 частини 5 статті 41 Закону України "Про публічні закупівлі" не вплине на це судове провадження, позаяк у будь якому випадку норма ст.41 Закону «Про публічні закупівлі» спірних правовідносин, які виникли у 2023 році.

Ухвалою апеляційного господарського суду від 27 липня 2026 року проведення підготовчих дій закінчено. Розгляд апеляційної скарги призначено на 19 серпня 2026 року об 15:20 год..

Ухвалою суду апеляційної інстанції від 13 серпня 2026 року задоволено клопотання Відповідача 2 про участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду.

19 серпня 2026 року (в день судового засідання) від представника Відповідача 2 надійшло клопотання про відкладення розгляду справи обгрунтоване участю представника Відповідача 2 як захисника у невідкладних слідчих діях – обшуку, що проводяться на підставі ухвали слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 13 серпня 2026 року у справі 3991/10371/26. При цьому представник зазначив, що в його розпорядженні перебуває копія ухвали слідчого судді, однак її долучення до матеріалів справи є неможливом з огляду на таємницю досудового розслідування та відсутності дозволу на розголошення відомостей досудового розслідування.

В судове засідання від 19 серпня 2026 року представники Позивача, Відповідача 1 та Відповідача 2 не з`явилися.

Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання судом вимог частини першої статті 120 Господарського процесуального кодексу України.

Крім того, суд не викликав учасників справи у судове засідання, відповідно до частини 1 статті 120 Господарського процесуального кодексу України, що вказує на те, що ухвалою суду від 27 липня 2026 року явка сторін обов`язковою не визнавалась.

В той же час, згідно пункту 1 частини 3 статті 202 Господарського процесуального кодексу України, якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі: неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.

При цьому суд констатує, що згідно з частинами 1 та 2, пунктами 1, 2, 6, 8-11 частини 3 статті 2 Господарського процесуального кодексу України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави. Суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням господарського судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.

Таким чином, відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною передумовою для якого є не відсутність у судовому засіданні сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

Враховуючи вищевказане суд констатує, що відкладення розгляду апеляційної скарги, визначене статтею 273 Господарського процесуального кодексу України, по суті є неприпустимим з огляду на те, що це суперечить одному із завдань господарського судочинства, визначених частиною 1 статті 2 Господарського процесуального кодексу України (своєчасне вирішення судом спорів). При цьому апеляційний господарський суд наголошує на тому, що в силу дії частини 2 статті 2 Господарського процесуального кодексу України, суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням господарського судочинства, яке превалює над будь-якими іншим міркуваннями в судовому процесі.

В той же час суд апеляційної інстанції констатує факт спливу шестидесятиденного розгляду апеляційної скарги та що відкладення призведе до порушення цього строку.

Відтак, колегія суду відмовляє в задоволенні клопотання Відповідача 2 про відкладення розгляду справи, тим більше зважаючи на закінчення шістдесятиденного строку розгляду даної справи, вважає за можливе провести розгляд апеляційних скарг за відсутності представників Позивача, Відповідача 1 та Відповідача 2 за наявними в матеріалах справи доказами, тим більше ним висвітлено в поданій апеляційній скарзі та клопотанні свої доводи щодо зупиненя розгляду апеляційної скарги та щодо скасування оскаржуваного судового рішення.

Відтак, заслухавши пояснення Прокурора в судовому засіданні, який заперечив проти зупинення провадження по справі та задоволення клопотання Відповідача 2, розглянувши клопотання Відповідача 2 про зупинення провадження по справі суд апеляційної інстанції ухвалив відмовити в задоволенні клопотання Відповідача 2 про зупинення провадження у справі №918/314/26 до закінчення розгляду Конституційним Судом України скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «УкрГазРесурс» щодо конституційності пункту 2 частини п`ятої статті 41 Закону України «Про публічні закупівлі» та набрання законної сили відповідними рішенням у справі №3-78/2026(178/26), з огляду на таке.

Доходячи висновку про відмову в задоволенні клопотання Відповідача 2 про зупинення провадження у справі №918/314/26 до закінчення розгляду Конституційним Судом України скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «УкрГазРесурс» щодо конституційності пункту 2 частини п`ятої статті 41 Закону України «Про публічні закупівлі» колегією суду враховується позиція Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду по справі № 924/560/24 наведена в постанові від 12 травня 2026 року щодо клопотання про зупинення провадження у справі до закінчення розгляду Конституційним Судом України справи №3-78/2026(178/26) за конституційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "УкрГазРесурс" щодо конституційності пункту 2 частини 5 статті 41 Закону України "Про публічні закупівлі" та прийняття Конституційним Судом України відповідного рішення, згідно котрої відповідне клопотання судом було відхилено.

В той же час суд апеляційної інстанції констатує, що заявляючи таке клопотання Відповідачем 2 не доведено об`єктивної неможливості розгляду даної справи враховуючи дібрані по справі докази до вирішення іншої справи в порядку конституційного провадження, так як і не обгрунтовано чому апеляційний господарський суд не може самостійно встановити відповідні обставини без зупинення провадження за апеляційною скаргою.

Крім того, колегією суду береться до уваги дія актів у часі (строк втрати чинності актами, визнаними неконституційними) котру визначає стаття 91 Закону України «Про Конституційний Суд України», яка унормовує, що: закони, інші акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом рішення про їх неконституційність, якщо інше не встановлено самим рішенням, але не раніше дня його ухвалення. Відповідно суд констатує, що на момент коли буде ухвалено рішення КСУ вже існує оспорюване судове рішення, як і існує позов який подано Позивачем в даній справі, а отже рішення Конституційного Суду (з урахуванням вищеописаного) може встановити конституційність на майбутнє, а не на момент виникнення спірних правовідносин, подачі позову та винесення оспорюваного судового рішення.

Відтак стаття 91 Закону України «Про Конституційний Суд України» має пряму дію, так як сам Конституційний Суд у своєму рішенні може встановити інший (пізніший) строк втрати чинності для такого акта, однак рішення КСУ не мають зворотної дії в часі (якщо інше прямо не вказано в рішенні). Відтак, правовідносини, які виникли й закінчилися до моменту ухвалення рішення КСУ, продовжують регулюватися старим законом.

Окрім того стаття 152 Конституції України визначає, що закони та інші акти за рішенням Конституційного Суду України визнаються неконституційними повністю чи в окремій частині, якщо вони не відповідають Конституції України або якщо була порушена встановлена Конституцією України процедура їх розгляду, ухвалення або набрання ними чинності. Закони, інші акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність, якщо інше не встановлено самим рішенням, але не раніше дня його ухвалення.

В справі 918/314/26 правовідносини виникли з моменту участі в тендері та укладення Договору, зокрема ще 2024 року, а спірні правовідносини щодо оскаржуваних Додаткових угод 1-2 виникли з травня 2024 року по липень 2024 року, відтак навіть у разі теоретичного задоволення скарги товариства Конституційним Судом України, його рішення не матиме ретроспективної (зворотньої) дії в часі, тобто не буде поширюватися на відносини, що виникли до ухвалення такого рішення.

Поміж тим, досліджуючи підставність поданого клопотання про зупинення провадження колегією суду також враховується загальний конституційний принцип діі? законів у часі (що закони не мають зворотноі? сили, крім пом`якшення відповідальності), що закріплено у статті 58 Конституції України.

Відповідно, суд апеляційної інстанції відмовляє в задоволенні клоптання про зупинення апеляційного провадження, що подане скаржником.

В судовому засіданні від 19 серпня 2026 року Прокурор просив залишити рішення місцевого господарського суду без змін, а апеляційну скаргу без задоволення. Прокурор вказав, що обмеження у 10% застосовується як максимальний ліміт щодо зміни ціни, визначеної в Договорі, незалежно від того, як часто відбуваються такі зміни, кількість підписаних додаткових угод, тобто, передбачена законодавством про публічні закупівлі норма застосовується, якщо відбувається значне коливання зростання ціни на ринку, яке робить для однієї сторони договору його виконання вочевидь невигідним, збитковим. Вказав, що для того, щоб за таких обставин не був розірваний вже укладений Договір і щоб не проводити новий тендер, закон дає можливість збільшити ціну, але не більше як на 10%. Прокурор зазначив, що відповідно до плану закупівлі, джерелом фінансування закупівлі є кошти місцевого бюджету. Прокурор також вказав, що використання бюджетних коштів при проведенні закупівлі повністю підтверджується матеріалами справи, тому суд першої інстанції, на його переконання, обґрунтовано дійшов висновку, що правовідносини, які виникли між сторонами стосуються саме використання бюджетних коштів і становлять суспільний інтерес, а незаконність Додаткових угод 1-2 до Договору, на підставі яких ці кошти надмірно витрачаються, такому суспільному інтересу не відповідає. Прокурор вказав, що у даному випадку, укладення додаткових угод 1 і 2 до Договору всупереч вимогам чинного законодавства порушує інтереси держави у сфері контролю за ефективним та цільовим використанням бюджетних коштів, а дотримання вимог законодавства у цій сфері становить суспільний інтерес, тому захист такого інтересу відповідає функціям Прокурора. В даному випадку, на переконання Прокурора, Відповідач 1 у спірних правовідносинах діє як розпорядник бюджетних коштів нижчого рівня отримувач бюджетних коштів та є замовником товару електричної енергії в обсязі та в межах видатків, визначених Позивачем розпорядником бюджетних коштів вищого рівня. Також Прокурор вказав на підставність та обгрунтованість свого представництва в інтересах державив у цій справі в особі Позивача.

Заслухавши пояснення Прокурора дослідивши матеріали справи та обставини на предмет повноти їх встановлення, надання їм судом першої інстанції належної юридичної оцінки, вивчивши доводи апеляційної скарги стосовно дотримання норм матеріального і процесуального права судом першої інстанції, колегія суддів Північно–західного апеляційного господарського суду дійшла висновку, що апеляційну скаргу Відповідача 2 слід залишити без задоволення, а оскаржуване рішення без змін. При цьому колегія виходила з наступного.

Із наявних у справі та досліджених судом апеляційної інстанції доказів слідує, що за результатами проведеної закупівлі у формі відкритих торгів UA-2023-12-22-017805-a, 15 січня 2024 року Відповідач 2 (постачальник) та Відповідач 1 (споживач) уклали Договір (а.с. 14-18), відповідно до предмету якого за цим Договором Відповідач 2 продає Відповідачу 1 електричну енергію разом із супутніми послугами, що зумовлюють її постачання, в тому числі послуги з передачі електричної енергії оператору системи передачі (ОСП), відповідно до укладеного між Відповідачем 1 та Відповідачем 2 Договором, та послуг з розподілу електричної енергії оператору системи розподілу (ОСР), у період з 1 січня 2024 року по 31 грудня 2024 року (ДК 021:2015 - ЄЗС - 0931 - "Електрична енергія") для забезпечення потреб електроустановок Відповідача 1, а Відповідач 1 оплачує Відповідачу 2 вартість використаної (купованої) електричної енергії та здійснює інші платежі згідно з умовами Договору.

Згідно з умовами пункту 5.1 Договору, Відповідач 1 розраховується з Відповідачем 2 за електричну енергію за цінами, що визначаються відповідно до механізму визначення ціни електричної енергії, згідно з обраною Відповідачем 1 комерційною пропозицією, яка є додатком 2 до Договору.

У разі надання у встановленому порядку Відповідачем 2 Відповідачу 1 повідомлення про зміни умов Договору (у тому числі зміну ціни), що викликані змінами регульованих складових ціни (тарифу на послуги з передачі та/або розподілу електричної енергії) та/або змінами в нормативно- правових актах щодо формування цієї ціни або умов постачання електричної енергії, Договір вважається із зазначеної в повідомленні дати зміни його умов (але не раніше ніж через 20 днів від дня надання споживачу повідомлення, у спосіб визначений комерційною пропозицією, яка є додатком 2 до Договору):

1) розірваним (без штрафних санкцій) за ініціативою Відповідача 1 - у разі надання Відповідачу 2 письмової заяви Відповідача 1 про незгоду/неприйняття змін у строк до зазначеної в повідомленні дати зміни умов даного Договору;

2) зміненим на запропонованих Відповідачем 2 умовах - якщо Відповідач 1 не надав Відповідачу 2 письмову заяву про незгоду/неприйняття змін у строк до зазначеної в повідомленні дати зміни умов Договору.

У відповідності до пункту 5.2 Договору, спосіб визначення ціни (тарифу) електричної енергії зазначається в комерційній пропозиції Відповідача 2. Для одного об`єкта споживання (площадки вимірювання) застосовується один спосіб визначення ціни електричної енергії.

Пунктом 13.8 Договору передбачено, що умови Договору не повинні відрізнятися від змісту тендерної пропозиції за результатами аукціону (у тому числі ціни за одиницю товару) переможця процедури закупівлі. Істотні умови Договору не можуть змінюватися після його підписання до виконання зобов`язань сторонами в повному обсязі, крім випадків:

1) зменшення обсягів закупівлі, зокрема з урахуванням фактичного обсягу видатків Відповідача 1;

2) погодження зміни ціни за одиницю товару в Договорі про закупівлю у разі коливання ціни такого товару на ринку, що відбулося з моменту укладення договору про закупівлю або останнього внесення змін до договору про закупівлю в частині зміни ціни за одиницю товару. Зміна ціни за одиницю товару здійснюється пропорційно коливанню ціни такого товару на ринку (відсоток збільшення ціни за одиницю товару не може перевищувати відсоток коливання (збільшення) ціни такого товару на ринку) за умови документального підтвердження такого коливання та не повинна призвести до збільшення суми, визначеної в договорі про закупівлю на момент його укладення;

Зміна ціни за одиницю електричної енергії допускається за умови надання стороною, яка пропонує зміни, документального підтвердження факту коливання ціни електричної енергії на ринку в торговій зоні "ОЕС України". Таким документальним підтвердженням можуть бути офіційні дані про ціну, обсяги купівлі-продажу електричної енергії на ринку "на добу на перед" (далі - РДН) та внутрішньодобовому ринку (далі - ВДР), та інші показники, які склалися у відповідному періоді в торговій зоні "ОЕС України" та оприлюднені офіційному вебсайті ДП "Оператор ринку" за адресою в мережі Інтернет https://www.oree.com.ua - згідно з частиною шостою статті 67 Закону України "Про ринок електричної енергії", або інші документи органу, установи чи організації, які мають повноваження на експертні висновки стосовно відсоткової зміни ціни товару на ринках.

3) покращення якості предмета закупівлі за умови, що таке покращення не призведе до збільшення суми, визначеної в договорі про закупівлю;

4) продовження строку дії Договору про закупівлю та/або строку виконання зобов`язань щодо передачі товару, виконання робіт, надання послуг у разі виникнення документально підтверджених об`єктивних обставин, що спричинили таке продовження, у тому числі обставин непереборної сили, затримки фінансування витрат замовника, за умови, що такі зміни не призведуть до збільшення суми, визначеної в договорі про закупівлю;

5) погодження зміни ціни в договорі про закупівлю в бік зменшення (без зміни кількості (обсягу) та якості товарів, робіт і послуг);

6) зміни ціни в договорі про закупівлю у зв`язку з зміною ставок податків і зборів та/або зміною умов щодо надання пільг з оподаткування - пропорційно до зміни таких ставок та/або пільг з оподаткування, а також у зв`язку із зміною системи оподаткування пропорційно до зміни податкового навантаження внаслідок зміни системи оподаткування;

7) зміни встановленого згідно із законодавством органами державної статистики індексу споживчих цін, зміни курсу іноземної валюти, зміни біржових котирувань або показників Platts, ARGUS, регульованих цін (тарифів), нормативів, середньозважених цін на електроенергію на ринку "на добу наперед", що застосовуються в Договорі про закупівлю, у разі встановлення в Договорі про закупівлю порядку зміни ціни.

Істотні умови Договору можуть змінюватися у випадку зміни регульованих цін (тарифів) та нормативів, які застосовуються у Договорі, а саме: тарифу на послуги з передачі електричної енергії та/або тарифу на послуги з розподілу електричної енергії, які враховуються в структурі остаточної ціни електричної енергії, що постачають за Договором.

У цьому випадку зміну ціни здійснюють у такому порядку: підставою для зміни ціни є набрання чинності постановою НКРЕКП про зміну відповідного регульованого тарифу, що застосовується у Договорі; нову (змінену) ціну застосовують з дня введення в дію відповідного регульованого тарифу згідно з рішенням НКРЕКП, якщо інше не встановлено чинним законодавством України (у тому числі відповідними рішеннями НКРЕКП).

Згідно з комерційною пропозицією, яка є додатком №2 до Договору, ціна за 1 кВт/год електричну енергію для об`єктів споживача становить: Ц= 5,821998 грн/кВт*год без ПДВ, ПДВ 20% 1,164396, з ПДВ 6,986376 грн, де Ц - кінцева ціна для споживача, грн/кВт*год без ПДВ, яка включає в себе такі складові витрат як купівля електроенергії на сегментах ринку електричної енергії, послуги з постачання, регульований тариф на послуги з передачі електричної енергії, який затверджується Постановою НКРЕКП № 2322 від 9 грудня 2023 року - 0,52857 грн./кВт*год без ПДВ та регульований тариф на послуги з розподілу електричної енергії, який затверджується Постановою НКРЕКП № 2339 від 9 грудня 2023 року - 1,34441 грн/кВт*год без ПДВ Кількість товару: 370 000 кВт*год.

Оплата електричної енергії здійснюється Відповідачем 1 за фактично спожиту електроенергію на підставі отриманого у постачальника рахунку та акту приймання-передачі електричної енергії протягом 10-ти робочих днів від дня його отримання, але не пізніше 20 числа, на рахунок із спеціальним режимом використання, який зазначений у договорі та/або розрахункових документах постачальника.

Датою здійснення оплати є дата надходження коштів на рахунок Відповідача 2.

16 травня 2024 року Відповідач 2 звернувся до Відповідача 1 з листом №05-16/05/24 в якому зазначив, що згідно з інформацією із офіційного сайту ДП "Оператор ринку" https://www.oree.com.ua/ (ціни вказані без урахування ПДВ та без урахування тарифу на передачу електричної енергії): станом на дату укладання Договору 15 січня 2024 року, середньозважена ціна купівлі-продажу електричної енергії на майданчику РДН (ринок "на добу наперед") у торговій зоні ОЕС України (об`єднаної енергетичної системи України) склала 4087,33 грн/МВтгод. станом на 16 травня 2024 року середньозважена ціна купівлі-продажу електричної енергії на майданчику РДН (ринок "на добу наперед") у торговій зоні ОЕС України (об`єднаної енергетичної системи України) склала 4964,58 грн/МВт/год.

Таким чином, внаслідок вказаного вище коливання, із врахуванням останньої зміни за одиницю товару за Договором, середньозважена ціна купівлі-продажу електричної енергії на майданчику ринку "на добу на перед" (РДН у торговій зоні ОЕС України (об`єднаної енергетичної системи України) зросла на 21,5%.

Враховуючи, що протягом вказаного вище періоду в торговій зоні ОЕС Україна на ринку "на добу наперед" відбулося підвищення середньозваженої ціни за 1 кВт*год електричної енергії, Відповідач 2 вважав, що викладені обставини свідчать про можливість застосування підпункту 2 пункту 19 Постанови КМУ № 1178 від 12 жовтня 2022 року "Про затвердження особливостей здійснення публічних закупівель товарів, робіт і послуг для замовників, передбачених Законом України "Про публічні закупівлі", на період дії правового режиму воєнного стану в Україні та протягом 90 днів з дня його припинення або скасування" та вимушені переглянути ціну електричної енергії за договором у бік збільшення на 21,5% з 6 червня 2024 року.

До вказаного листа долучений проєкт додаткової угоди №1 та копія цінової довідки Хмельницької ТТП №22-05/469 від 16 травня 2024 року.

У вказаній довідці зазначено, що станом на 15 січня 2024 року середньозважена ціна купівлі - продажу склала 4 087,33 грн, станом на 16 травня 2024 року 4 964,58 грн, відсоток різниці +21,5.

Як слідує з матеріалів справи, 31 травня 2024 року сторони уклали додаткову угоду №1, у якій домовилися внести зміни до комерційної пропозиції в частині ціни товару, а саме ціна за 1 кВт/год електричну енергію для об`єктів споживача з 6 червня 2024 року становить: Ц= 6,67102 грн/кВт *год без ПДВ, ПДВ 20% 1,334204, з ПДВ 8,005224 грн де Ц — кінцева ціна для споживача, грн/кВт*год без ПДВ, яка включає в себе такі складові витрат як купівля електроенергії на сегментах ринку електричної енергії, послуги з постачання, регульований тариф на послуги з передачі електричної енергії, який затверджується Постановою НКРЕКП № 2322 від 9 грудня 2023 року - 0,52857 грн/кВт*год без ПДВ та регульований тариф на послуги з розподілу електричної енергії, який затверджується Постановою НКРЕКП № 2339 від 9 грудня 2023 року - 1,34441 грн/кВт*год без ПДВ

Укладаючи Додаткову угоду №1 сторони посилалися на підпункт 2 пункту 19 Особливостей, яким передбачена можливість зміни істотної умови договору про закупівлю після його підписання та до виконання зобов`язань сторонами в повному обсязі у випадку: погодження зміни ціни за одиницю товару в договорі про закупівлю у разі коливання ціни такого товару на ринку, що відбулося з моменту укладення договору про закупівлю або останнього внесення змін до договору про закупівлю в частині зміни ціни за одиницю товару пропорційно коливанню ціни такого товару на ринку (відсоток збільшення ціни за одиницю товару не може перевищувати відсоток коливання (збільшення) ціни такого товару на ринку), та за умови, що таке коливання не призведе до збільшення суми, визначеної в договорі про закупівлю на момент його укладання.

17 червня 2024 року Відповідач 2 звернулось до Відповідача 1 з листом №01-17/06/24 від 17 червня 2024 року в якому зазначив, що згідно з інформацією з офіційного сайту ДП "Оператор ринку" (ціни вказані без урахування ПДВ та без урахування тарифу на передачу електричної енергії): станом на дату укладання Додаткової угоди №1 – 31 травня 2024 року, середньозважена ціна купівлі - продажу електричної енергії на майданчику РДН складала 3355,32 грн/МВт*год та що станом на дату звернення Відповідача – 17 червня 2024 року, середньозважена ціна купівлі- продажу електричної енергії на майданчику РДН складає 6031,32 грн/МВт*год.

Відповідач 2 вказав, що внаслідок вказаного вище коливання, із врахуванням ціни на момент останнього внесення змін до Договору, середньозважена ціна купівлі-продажу електричної енергії на майданчику ринку "на добу на перед" (РДН) у торговій зоні ОЕС України (об`єднаної енергетичної системи України) зросла на +79,75 %.

До вказаного листа долучений проєкт додаткової угоди №2.

Як слідує з матеріалів справи, 4 липня 2024 року сторони уклали Додаткову угоду №2, у якій домовилися внести зміни до комерційної пропозиції в частині ціни товару, а саме ціна за 1 кВт/год електричну енергію для об`єктів Відповідача 1 з 7 липня 2024 року становить: Ц= 7,94250 грн/кВт *год без ПДВ, ПДВ 20% 1,58850, зПДВ 9,53100 грн, де Ц - кінцева ціна для споживача, грн/кВт*год без ПДВ, яка включає в себе такі складові витрат як купівля електроенергії на сегментах ринку електричної енергії, послуги з постачання, регульований тариф на послуги з передачі електричної енергії, який затверджується Постановою НКРЕКП № 2322 від 9 грудня 2023 року - 0,52857 грн/кВт*год без ПДВ та регульований тариф на послуги з розподілу електричної енергії, який затверджується Постановою НКРЕКП № 2339 від 9 грудня 2023 року - 1,34441 грн/кВт*год без ПДВ. Кількість товару: 323265,152 кВт*год.

Укладаючи Додаткову угоду №2 сторони посилалися на підпункт 2 пункту 19 Особливостей, яким передбачена можливість зміни істотної умови договору про закупівлю після його підписання та до виконання зобов`язань сторонами в повному обсязі у випадку: погодження зміни ціни за одиницю товару в договорі про закупівлю у разі коливання ціни такого товару на ринку, що відбулося з моменту укладення договору про закупівлю або останнього внесення змін до договору про закупівлю в частині зміни ціни за одиницю товару пропорційно коливанню ціни такого товару на ринку (відсоток збільшення ціни за одиницю товару не може перевищувати відсоток коливання (збільшення) ціни такого товару на ринку), та за умови, що таке коливання не призведе до збільшення суми, визначеної в договорі про закупівлю на момент його укладання.

А також, сторони посилаються на умови підпункту 13.8.2 Договору, за якими зміна ціни за одиницю електричної енергії допускається за умови надання стороною, яка пропонує зміни, документального підтвердження факту коливання ціни електричної енергії на ринку в торговій зоні "ОЕС України". Таким документальним підтвердженням можуть бути офіційні дані про ціну, обсяги купівлі-продажу електричної енергії на ринку "на добу на перед" та внутрішньодобовому ринку та інші показники, які склалися у відповідному періоді в торговій зоні "ОЕС України" та оприлюднені на офіційному веб-сайті ДП "Оператор ринку" за адресом в мережі Інтернет: https://www.oree.com.ua - згідно з частиною шостою статті 67 Закону України "Про ринок електричної енергії".

В підтвердження коливання цін на ринку постачальник надав роздруківку з сайту ДП "Оператор ринку".

Відповідачем 2 на виконання Договору поставлено 323 698 кВт*год електричної енергії, за яку Відповідачем 1 сплачено 2584954 грн 39 коп. (з ПДВ), що підтверджується наступними актами, а саме: згідно акту №34 купівлі-продажу електричної енергії, як товарної продукції за січень 2024 року 41160 кВт*год на суму 287559 грн 24 коп. з ПДВ, який сплачено відповідно до платіжної інструкції №3 від 9 лютого 2024 року в сумі 287 559 грн 24 коп.; згідно з актом №411 купівлі-продажу електричної енергії, як товарної продукції за лютий 2024 року 40555 кВт*год на суму 283 332 грн 48 коп. з ПДВ, який сплачено відповідно до платіжної інструкції №9 від 12 березня 2024 року в сумі 283 332 грн 48 коп.; згідно з актом №892 купівлі-продажу електричної енергії, як товарної продукції за березень 2024 року 38882 кВт*год на суму 271 644 грн 28 коп. з ПДВ, який сплачено відповідно до платіжної інструкції №12 від 17 квітня 2024 року в сумі 271644 грн 28 коп.; згідно з актом №1167 купівлі-продажу електричної енергії, як товарної продукції за квітень 2024 року 36947 кВт*год на суму 258 125 грн 64 коп. з ПДВ, який сплачено відповідно до платіжної інструкції №18 від 15 травня 2024 року в сумі 258 125 грн 64 коп.; згідно з актом №1567 купівлі-продажу електричної енергії, як товарної продукції за травень 2024 року 21763 кВт*год на суму 152 044 грн 05 коп. з ПДВ, який сплачено відповідно до платіжної інструкції №25 від 11 червня 2024 року в сумі 152 044 грн 05 грн; згідно з актом №1977 купівлі-продажу електричної енергії, як товарної продукції за червень 2024 року 22047 кВт*год на суму 172 746 грн 91 коп. з ПДВ, який сплачено відповідно до платіжної інструкції №34 від 8 липня 2024 року в сумі 172 746 грн 91 коп.; згідно з актом №2367 купівлі-продажу електричної енергії, як товарної продукції за липень 2024 року 21493 кВт*год на суму 198 290 грн 47 коп. з ПДВ, який сплачено відповідно до платіжної інструкції №51 від 13 серпня 2024 року в сумі 198 290 грн 47 коп.; згідно з актом №2832 купівлі-продажу електричної енергії, як товарної продукції за серпень 2024 року 21781 кВт*год на суму 207 594 грн 71 коп. з ПДВ, який сплачено відповідно до платіжної інструкції №57 від 9 вересня 2024 року в сумі 207 594 грн 71 коп.; згідно з актом №3344 купівлі-продажу електричної енергії, як товарної продукції за вересень 2024 року 21797 кВт*год на суму 207 747 грн 02 ком. з ПДВ, який сплачено відповідно до платіжної інструкції №66 від 10 жовтня 2024 року в сумі 207 747 грн 02 коп.; згідно з актом №3764 купівлі-продажу електричної енергії, як товарної продукції за жовтень 2024 року 37220 кВт*год на суму 354 743,82 грн з ПДВ, який сплачено відповідно до платіжної інструкції №73 від 11 листопада 2024 року в сумі 354 743 грн 82 коп.; згідно з актом №4280 купівлі-продажу електричної енергії, як товарної продукції за листопад 2024 року 20053 кВт*год на суму 191 125 грн 14 коп. з ПДВ, який сплачено відповідно до платіжної інструкції №85 від 9 грудня 2024 року в сумі 191 125 грн 14 коп..

Прокурор у позові вказує, що Додаткові угоди №1 від 31 травня 2024 року та №2 від 4 липня 2024 року укладені з порушенням статті 41 Закону України «Про публічні закупівлі», оскільки їхнє укладення призвело до перевищення допустимої межі збільшення ціни за одиницю товару (10%), що визначена Законом, а також без належних доказів на підтвердження коливання ціни на ринку, тому, з огляду на положення статтей 203, 215 Цивільного кодексу України вони підлягають визнанню недійсними в судовому порядку.

Таким чином, за твердженням Прокурора, Відповідач 2 безпідставно зберіг у себе грошові кошти у сумі 323 478 грн 45 коп. (2 584 954 грн 39 коп. – 2 261 475 грн 94 коп. = 323 478 грн 45 коп.).

Прокурор покликаючись на вищеописані обставини, звернувся до господарського суду з позовом про визнання додаткових угод 1 та 2 недійсними та стягнення 323478 грн 45 коп..

Аналізуючи встановлені обставини справи та переглядаючи спірні правовідносини на предмет наявності правових підстав для задоволення позовних вимог, суд апеляційної інстанції приймає до уваги наступні положення діючого законодавства з урахуванням фактичних обставин справи.

В силу дії частин 1, 2 статті 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів може бути, зокрема, визнання правочину недійсним.

Відповідно до частини 1 статті 215 Цивільного кодексу України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього кодексу.

Частинами 1 - 3, 5 статті 203 Цивільного кодексу України встановлено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Згідно з частиною першою статті 216 Цивільного кодексу України, недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов`язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.

Пункт 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України визначає, що підставою виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, договори та інші правочини.

За змістом частин 1-3 статті 202 Цивільного кодексу України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори). Одностороннім правочином є дія однієї сторони, яка може бути представлена однією або кількома особами. Односторонній правочин може створювати обов`язки лише для особи, яка його вчинила. Односторонній правочин може створювати обов`язки для інших осіб лише у випадках, встановлених законом, або за домовленістю з цими особами.

Правові та економічні засади закупівель товарів, робіт і послуг для забезпечення потреб держави, територіальних громад та об`єднаних територіальних громад визначає Закон України "Про публічні закупівлі".

Метою вказаного закону є забезпечення ефективного та прозорого здійснення закупівель, створення конкурентного середовища у сфері публічних закупівель, запобігання проявам корупції у цій сфері, розвиток добросовісної конкуренції.

У статті 1 Закону України "Про публічні закупівлі" зазначено, що договір про закупівлю - це господарський договір, що укладається між замовником і учасником за результатами проведення процедури закупівлі/спрощеної закупівлі та передбачає платне надання послуг, виконання робіт або придбання товару.

Частиною 1 статтею 41 Закону України "Про публічні закупівлі" визначено, що договір про закупівлю укладається відповідно до норм Цивільного та Господарського кодексів України з урахуванням особливостей, визначених цим Законом.

Відповідно до статті 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Досліджуючи обставини звернення Прокурора в особі Позивача з даним позовом до суду в розрізі доводів апеляційної скарги щодо відсутності підстав для представництва інтересів держави, колегія суду зауважує, що згідно з абзацами 1 і 2 частини третьої статті 23 Закону України "Про прокуратуру" прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною четвертою цієї статті.

Відповідно до абзаців 1-3 частини четвертої статті 23 Закону України "Про прокуратуру" наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді. Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва. Прокурор зобов`язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб`єкта владних повноважень. У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу. Наявність підстав для представництва може бути оскаржена громадянином чи її законним представником або суб`єктом владних повноважень.

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Пунктом 3 частини 1 статті 13-11 Конституції України передбачено, що в Україні діє прокуратура, яка здійснює: представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

Частинами 3 та 5 статті ГПК України встановлено, що у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами.

Відповідно до частини 4 статті 53 ГПК України, прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. Невиконання цих вимог має наслідком застосування положень, передбачених статтею 174 цього Кодексу.

З системного аналізу вказаних правових норм вбачається, що виключними випадками, за яких прокурор може здійснювати представництво інтересів держави в суді, є порушення або загроза порушення інтересів держави. Ключовим для застосування цієї норми є поняття "інтерес держави".

Інтереси держави можуть збігатися повністю, частково або не збігатися зовсім з інтересами державних органів, державних підприємств та організацій чи з інтересами господарських товариств з часткою державної власності у статутному фонді. Проте, держава може вбачати свої інтереси не тільки в їх діяльності, але й в діяльності приватних підприємств, товариств.

З урахуванням того, що "інтереси держави" є оціночним поняттям, прокурор чи його заступник у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.

Таким чином, "інтереси держави" охоплюють широке і водночас чітко не визначене коло законних інтересів, які не піддаються точній класифікації, а тому їх наявність повинна бути предметом самостійної оцінки суду у кожному конкретному випадку звернення прокурора з позовом.

У даному випадку загроза порушення інтересів держави полягає у порушенні чинного законодавства про публічні закупівлі.

Перший "виключний випадок" передбачає наявність органу, який може здійснювати захист інтересів держави самостійно, а другий - відсутність такого органу. Однак підстави представництва інтересів держави прокуратурою у цих двох випадках істотно відрізняються.

У першому випадку прокурор набуває право на представництво, якщо відповідний суб`єкт владних повноважень не здійснює захисту або здійснює неналежно.

"Нездійснення захисту" виявляється в усвідомленій пасивній поведінці уповноваженого суб`єкта владних повноважень - він усвідомлює порушення інтересів держави, має відповідні повноваження для їх захисту, але всупереч цим інтересам за захистом до суду не звертається.

"Здійснення захисту неналежним чином" виявляється в активній поведінці (сукупності дій та рішень), спрямованій на захист інтересів держави, але яка є неналежною.

При цьому колегією суду апеляційної інстанції враховується, що у постанові Великої Палати Верховного Суду від 26 травня 2020 року в справі №912/2385/18 викладено таку правову позицію: прокурор, звертаючись до суду з позовом, має обґрунтувати та довести підстави для представництва, однією з яких є бездіяльність компетентного органу; бездіяльність компетентного органу означає, що він знав або повинен був знати про порушення інтересів держави, але не звертався до суду з відповідним позовом у розумний строк; звертаючись до відповідного компетентного органу до подання позову в порядку, передбаченому статтею 23 Закону України "Про прокуратуру", прокурор фактично надає йому можливість відреагувати на стверджуване порушення інтересів держави, зокрема, шляхом призначення перевірки фактів порушення законодавства, виявлених прокурором, вчинення дій для виправлення ситуації, а саме подання позову або аргументованого повідомлення прокурора про відсутність такого порушення; невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу. Розумність строку визначається судом з урахуванням того, чи потребували інтереси держави невідкладного захисту (зокрема, через закінчення перебігу позовної давності чи можливість подальшого відчуження майна, яке незаконно вибуло із власності держави), а також таких чинників, як: значимість порушення інтересів держави, можливість настання невідворотних негативних наслідків через бездіяльність компетентного органу, наявність об`єктивних причин, що перешкоджали такому зверненню, тощо; прокурору достатньо дотриматися порядку, передбаченого ст. 23 Закону України "Про прокуратуру", і якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження його бездіяльності. Якщо прокурору відомо причини такого не звернення, він обов`язково повинен зазначити їх в обґрунтуванні підстав для представництва, яке міститься в позові, але якщо з відповіді компетентного органу на звернення прокурора такі причини з`ясувати неможливо чи такої відповіді взагалі не отримано, то це не є підставою вважати звернення прокурора необґрунтованим.

Враховуючи висновки Великої Палати Верховного Суду, у спірних правовідносинах судам необхідно дослідити: чи знав або повинен був знати компетентний орган про допущені порушення інтересів держави, проте всупереч цим інтересам за захистом до суду не звернувся; чи дотримано прокурором розумного строку для надання уповноваженому органу можливості відреагувати на виявлене прокурором порушення та самостійно звернутися до суду з відповідним позовом або ж надати аргументовану відповідь на звернення прокурора.

При цьому самого лише посилання прокурора про виявлення ним порушення інтересів держави та невжиття органом державної влади (позивачем у справі), на який покладено обов`язок щодо судового захисту інтересів держави, відповідних дій для такого захисту, недостатньо для прийняття судом рішення в такому спорі по суті, оскільки за змістом пункту 2 частини 4 статті 23 Закону "Про прокуратуру" прокурор здійснює представництво інтересів держави в суді виключно після підтвердження судом правових підстав для представництва.

У справі, що слухається, Прокурором визначено позивачем - Костопільську міську раду.

В силу дії частини 1 статті 10 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" сільські, селищні, міські ради є органами місцевого самоврядування, що представляють відповідні територіальні громади та здійснюють від їх імені та в їх інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України, цим та іншими законами.

Водночас згідно з частиною 5 статті 60 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" органи місцевого самоврядування від імені та в інтересах територіальних громад відповідно до закону здійснюють правомочності щодо володіння, користування та розпорядження об`єктами права комунальної власності.

Відповідно до пункту 1 Статуту Відповідача 2, затвердженого рішенням Позивача від 11 березня 2021 року №92, лікарня заснована на спільній власності територіальних громад Рівненської області. Власником лікарні є територіальні громади сіл, селищ, міст Рівненської області, в особі Позивача. Лікарня є підпорядкована, підзвітна та підконтрольна Позивачу.

Крім того, відповідно до плану вищевказаної закупівлі, її фінансування здійснено за рахунок коштів місцевого бюджету.

Таким чином, Позивач, як засновник здійснює контроль за ефективністю використання майна, що є власністю територіальної громади і закріплене за підприємством на праві господарського відання.

Колегією суду приймається до уваги правова позиція, наведена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 21 червня 2023 року в справі №905/1907/21, відповідно якої, якщо засновником закладу та власником його майна є територіальна громада в особі органу місцевого самоврядування, що фінансує і контролює діяльність такого комунального закладу, а також зобов`язаний контролювати виконання обласного бюджету, зокрема законність та ефективність використання зазначеним закладом коштів цього бюджету за договорами про закупівлю товарів, то вказаний орган місцевого самоврядування є особою, уповноваженою на вжиття заходів представницького характеру щодо захисту інтересів територіальної громади, інтереси якої є складовою інтересів держави, пов`язаних із законним та ефективним витрачанням коштів обласного бюджету.

Доходи місцевих бюджетів, інші кошти, які перебувають у власності територіальних громад, є складовою частиною матеріальної і фінансової основи місцевого самоврядування (стаття 142 Конституції України, стаття 16 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні"). Територіальним громадам сіл, селищ, міст, районів у містах належить право комунальної власності, зокрема на доходи місцевих бюджетів, інші кошти (стаття 60 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні").

Тобто, органам місцевого самоврядування надано широкі права для здійснення економічного і соціального розвитку на своїй території.

У статті 143 Конституції України зазначено, що місцеві органи самоврядування управляють майном, що є в комунальній власності; затверджують програми соціально-економічного та культурного розвитку і контролюють їх виконання; затверджують бюджети відповідних адміністративно-територіальних одиниць і контролюють їх виконання; встановлюють місцеві податки та збори відповідно до закону; утворюють, реорганізовують та ліквідують комунальні підприємства, організації, установи.

Відтак, завданням органу місцевого самоврядування є забезпечення раціонального використання майна та інших ресурсів, що перебувають у комунальній власності.

Права місцевого самоврядування захищаються в судовому порядку відповідно до статті 145 Конституції України.

Як доводить Прокурор, за час дії спірного Договору Відповідачем 2 поставлено значно меншу кількість товару, що могло створити перешкоди в реалізації Позивачем покладених на неї завдань та функцій, що не відповідає державному інтересу.

Відповідно до Статуту Відповідача 1, Відповідач 1 є закладом охорони здоров`я - комунальним унітарним некомерційним підприємством, що надає послуги спеціалізованої медичної допомоги будь-яким особам в порядку та на умовах, встановлених законодавством України та статутом, являється правонаступником усього майна, усіх прав та обов`язків КНП "Костопільська ЦРЛ" Костопільської районної ради.

Разом з тим, засновником, власником та органом управління майна підприємства є Костопільська міська територіальна громада в особі Позивача (власник).

Відповідач 1 є підпорядкованим, підзвітним та підконтрольним власнику та органу управління. Відповідач 1 створений на базі майна, що є власністю Костопільської міської територіальної громади. Відповідно до пункту 5.2 розділу 5 Статуту, майно підприємства є комунальною власністю і закріплюється за ним на праві оперативного управління. Майно підприємства становлять необоротні та оборотні активи, основні засоби та грошові кошти, а також інші цінності, передані йому власником (тобто Позивачем), вартість яких відображається у самостійному балансі підприємства.

У відповідності до підпункту 7.3.7 розділу 7 Статуту, власник (Позивач) здійснює контроль за ефективністю використання майна, що є власністю Костопільської міської територіальної громади та яке закріплене за підприємством на праві оперативного управління.

При цьому, колегією суддів враховується висновок, викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 21 червня 2023 року в справі №905/1907/21 щодо того, що оскільки засновником закладу та власником його майна є територіальна громада в особі органу місцевого самоврядування, що фінансує і контролює діяльність такого комунального закладу, а також зобов`язаний контролювати виконання місцевого бюджету, зокрема законність та ефективність використання зазначеним закладом коштів цього бюджету за договорами про закупівлю товарів, то вказаний орган місцевого самоврядування є особою, уповноваженою на вжиття заходів представницького характеру щодо захисту інтересів територіальної громади, інтереси якої є складовою інтересів держави, пов`язаних із законним та ефективним витрачанням коштів міського бюджету.

Водночас Прокурор звертався до Позивача з повідомленням про те, що оспорювані додаткові угоди 1 та 2 укладені з порушенням вимог Закону України «Про публічні закупівлі», та просив повідомити прокуратуру про те, чи вживались заходи представницького характеру.

У відповідь на вказане звернення Позивач повідомив, що заходи цивільно-правового характеру не вживались.

У зв`язку з наведеним Прокурор скерував лист Позивачу щодо здійснення представництва з метою пред`явлення позову.

Враховуючи вище викладені обставини, колегія суду констатує, що Прокурором дотримано порядок, передбачений статтею 23 Закону України “Про прокуратуру” при зверненні з даним позовом, адже з вказаних листів та дій Прокурора вбачається бездіяльність Позивача у питанні подачі відповідного позову до суду.

За таких обставин суд апеляційної інстанції доходить висновку, що Прокурор правомірно визначив позивачем в цій справі саме Позивача та правомірно звернувся з даним позовом до господарського суду.

В той же час колегія суду констатує, що розглядаючи позовну вимогу Прокурора щодо визнання Додаткових угод 1 та 2 до Договору недійсними із посиланням на порушення при укладення такого правочину статті 41 Закону України “Про публічні закупівлі”, суд повинен встановити наявність фактичних обставин, з якими Закон пов`язує визнання таких правочинів недійсними і настання відповідних наслідків, та в разі задоволення позовних вимог зазначати в судовому рішенні, в чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та яким нормам законодавства не відповідає оспорюваний правочин.

Досліджуючи оспорювані Додаткові угоди 1 і 2 до Договору на предмет їх недійсності, що входить в предмет позовної вимоги Прокурора та зважаючи на заперечення апеляційної скарги Відповідача 2 щодо відсутності порушень частини 5 статті 41 Закону України “Про публічні закупівлі”, колегія суддів досліджує наступні обставини.

У відповідності до пункту 2 частини 5 статті 41 Закону України “Про публічні закупівлі” збільшення ціни за одиницю товару до 10 відсотків пропорційні збільшенню ціни такого товару на ринку у разі коливання ціни такого товару на ринку за умови, що така зміна не призведе до збільшення суми, визначеної в договорі про закупівлю, - не частіше ніж один раз на 90 днів з моменту підписання договору про закупівлю/внесення змін до такого договору щодо збільшення ціни за одиницю товару. Обмеження щодо строків зміни ціни зі одиницю товару не застосовується у випадках зміни умов договору про закупівлю бензину та дизельного пального, природного газу та електрично енергії.

При цьому метою регулювання, передбаченого частиною п`ятою статті 41 Закону “Про публічні закупівлі”, а саме закріплення можливості сторін змінити умови укладеного договору шляхом збільшення ціни за одиницю товару до 10%, є запобігання ситуаціям, коли внаслідок істотної зміни обставин укладений договір стає вочевидь невигідним для постачальника.

В силу дії статті 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

За умовами пункту 2 частини 5 статті 41 Закону України "Про публічні закупівлі" істотні умови Договору про закупівлю не можуть змінюватися після його підписання до виконання зобов`язань сторонами в повному обсязі, крім випадків, зокрема збільшення ціни за одиницю товару до 10 відсотків пропорційно збільшенню ціни такого товару на ринку у разі коливання ціни такого товару на ринку за умови, що така зміна не призведе до збільшення суми, визначеної в договорі про закупівлю, - не частіше ніж один раз на 90 днів з моменту підписання договору про закупівлю. Обмеження щодо строків зміни ціни за одиницю товару не застосовується у випадках зміни умов договору про закупівлю бензину та дизельного пального, газу та електричної енергії;

Колегія суду при цьому враховує, що Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного господарського суду у постанові від 18 червня 2021 року у справі №927/491/19 висловив правову позицію, що закріплення можливості сторін змінити умови укладеного договору шляхом збільшення ціни за одиницю товару до 10% є запобігання ситуаціям, коли внаслідок істотної зміни обставин укладений договір стає вочевидь невигідним для постачальника.

Стаття 652 Цивільного кодексу України передбачає, що в разі істотної зміни обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору, договір може бути змінений або розірваний за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті зобов`язання. Зміна обставин є істотною, якщо вони змінилися настільки, що, якби сторони могли це передбачити, вони не уклали б договір або уклали б його на інших умовах. Через зміну істотних обставин договір може бути змінений за рішенням суду на вимогу заінтересованої сторони за наявності одночасно таких умов: у момент укладення договору сторони виходили з того, що така зміна обставин не настане; зміна обставин зумовлена причинами, які заінтересована сторона не могла усунути після їх виникнення при всій турботливості та обачності, які від неї вимагалися; виконання договору порушило б співвідношення майнових інтересів сторін і позбавило б заінтересовану сторону того, на що вона розраховувала при укладенні договору; із суті договору або звичаїв ділового обороту не випливає, що ризик зміни обставин несе заінтересована сторона.

Тобто, передбачена законодавством про публічні закупівлі норма застосовується, якщо відбувається значне коливання (зростання) ціни на ринку, яке робить для однієї сторони договору його виконання вочевидь невигідним, збитковим.

Для того, щоб за таких обставин не був розірваний вже укладений договір і щоб не проводити новий тендер, закон дає можливість збільшити ціну, але не більше як на 10%. Інше тлумачення відповідної норми Закону України "Про публічні закупівлі" нівелює, знецінює, робить непрозорою процедуру відкритих торгів.

Обмеження 10% застосовується як максимальний ліміт щодо зміни ціни, визначену в договорі, незалежно від того, як часто відбуваються такі зміни (кількість підписаних додаткових угод).

Відповідно до частини 1 статті 651 Цивільного кодексу України зміна договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Закон України "Про публічні закупівлі" не містить виключень з цього правила.

Отже, зміна істотних умов договору про закупівлю (збільшення ціни за одиницю товару) є правомірною виключно за таких умов: відбувається за згодою сторін; підстава збільшення - коливання ціни такого товару на ринку, що обґрунтоване і документально підтверджене постачальником; ціна за одиницю товару може збільшуватися не більше ніж на 10%; загальна сума (ціна) договору не повинна збільшуватися.

Коливання ціни на ринку повинно розцінюватися саме після підписання договору, оскільки частиною 5 статті 41 Закону України "Про публічні закупівлі" урегульовано саме зміну істотних умов у разі виникнення такого явища після підписання договору та до виконання зобов`язань сторонами в повному обсязі.

Тобто, внесення змін до Договору є правомірним лише у випадку документального підтвердження коливання ціни на товар у період з моменту укладення Договору до моменту укладення додаткової угоди.

При цьому, існування обставин, які є підставою для зміни ціни товару, повинні бути доведені належними та допустимими доказами, та такі коливання ціни товару на ринку повинні бути наявні саме на момент внесення таких змін.

Чинне законодавство про публічні закупівлі не визначає, які органи, установи чи організації мають право надавати інформацію щодо коливання цін на ринку і які документи можуть підтверджувати таке коливання. Такі органи і такі документи можуть визначатися замовником при формуванні тендерної документації, а сторонами - при укладенні такого договору (відповідно до тендерної документації).

Разом з тим, у документах, які видає компетентна організація, має бути зазначена чинна ринкова ціна на товар і її порівняння з ринковою ціною станом на дату, з якої почалися змінюватися ціни на ринку, як у бік збільшення, так і у бік зменшення (тобто наявності коливання). Необхідність зазначення такої інформації зумовлюється також тим, що у випадку коливання цін, зміни до договору про закупівлю вносяться з урахуванням показників такого коливання, що стали підставою для здійснення попередніх змін до договору. Кожна зміна до договору має містити окреме документальне підтвердження. Документ про зміну ціни повинен містити належне підтвердження викладених в ньому даних, проведених досліджень коливання ринку, джерел інформації.

Аналогічна правова позиція викладена також і в постанові Верховного Суду від 13 жовтня 2020 року в справі №912/1580/18.

При цьому судом враховується, що будь-який суб`єкт підприємницької діяльності діє на власний ризик. Укладаючи договір поставки товару на певний строк у майбутньому, він гарантує собі можливість продати свій товар, але при цьому несе ризики зміни його ціни. Підприємець має передбачати такі ризики і одразу закладати їх у ціну договору.

З іншого боку, будь-який покупець товару, за звичайних умов, не може бути зацікавленим у збільшенні його ціни, а відповідно й у зміні відповідних умов договору. Тобто, навіть за наявності росту цін на ринку відповідного товару, який відбувся після укладення договору, покупець має право відмовитися від підписання невигідної для нього додаткової угоди, адже ціна продажу товару вже визначена в договорі купівлі-продажу чи поставки.

Судом апеляційної інстанції враховується, що пунктом 3-7 розділу Х Перехідних положень Закону України "Про публічні закупівлі" установлено, що на період дії правового режиму воєнного стану в Україні, введеного Указом Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24 лютого 2022 року № 64/2022, затвердженим Законом України "Про затвердження Указу Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24 лютого 2022 року № 2102-IX, та протягом 90 днів з дня його припинення або скасування особливості здійснення закупівель товарів, робіт та послуг для замовників, передбачених цим Законом (далі - Особливості), визначаються Кабінетом Міністрів України із забезпеченням захищеності таких замовників від воєнних загроз та з дотриманням вимог, встановлених пунктом 3-8 цього розділу.

Постановою Кабінету Міністрів України від 12 жовтня 2022 р. № 1178 затверджені Особливості здійснення публічних закупівель товарів, робіт і послуг для замовників, передбачених Законом України "Про публічні закупівлі", на період дії правового режиму воєнного стану в Україні та протягом 90 днів з дня його припинення або скасування (надалі "Особливості".

В даному спорі до застосування не підлягає редакція підпункту 2 пункту 19 Особливостей в редакції Постанови КМУ № 1067 від 1 вересня 2025 року, оскільки як Договір, так і спірні додаткові угоди 1 та 2 укладені до прийняття вказаної Постанови, яка не має ретроспективної дії на правовідносини, які виникли до її прийняття.

Між тим, Відповідач 2, який мав беззаперечне право на отримання електричної енергії за ціною, визначеною в укладеному між сторонами Договорі, без надання письмових заперечень чи проведення переговорів щодо збільшення ціни товару підписав оспорені Додаткові угоди 1 і 2, внаслідок чого ціна за одиницю товару збільшилась, а обсяг поставки, що передбачався за Договором, фактично, зменшився.

Крім того, збільшення ціни електричної енергії у Додаткових угодах по відношенню до погодженої у договорі ціни здійснено з порушенням статті 41 Закону України "Про публічні закупівлі", зокрема пункту 2 частини 5 статті 41 Закону України "Про публічні закупівлі", яким встановлена не лише вимога пропорційного збільшення ціни за одиницю товару по відношенню до збільшення ціни товару на ринку, а й 10-відсоткове обмеження такого збільшення.

Сторонами укладено Договір, яким визначено ціну за одиницю товару в розмірі 5,821998 грн без ПДВ та 6,986376 грн з ПДВ.

Як уже встановлено вище в даній постанові, згідно з комерційною пропозицією, яка є додатком №2 до Договору, ціна за 1 кВт/год електричну енергію для об`єктів споживача становить: Ц= 5,821998 грн./кВт*год без ПДВ, ПДВ 20% 1,164396, з ПДВ 6,986376 грн, де Ц - кінцева ціна для споживача, грн./кВт*год без ПДВ, яка включає в себе такі складові витрат як купівля електроенергії на сегментах ринку електричної енергії, послуги з постачання, регульований тариф на послуги з передачі електричної енергії, який затверджується Постановою НКРЕКП № 2322 від 9 грудня 2023 року - 0,52857 грн/кВт*год без ПДВ та регульований тариф на послуги з розподілу електричної енергії, який затверджується Постановою НКРЕКП № 2339 від 9 грудня 2023 року - 1,34441 грн/кВт*год без ПДВ Кількість товару: 370 000 кВт*год.

Таким чином, на момент підписання Договору, сторонами погоджені всі істотні умови — предмет, ціну та строк виконання зобов`язань за Договором відповідно до вимог частини 3 статті 180 Господарського кодексу України та Закону України “Про публічні закупівлі”

В подальшому, між сторонами укладено додаткові угоди 1 і 2, якими підвищено ціну за одиницю товару.

Разом з тим, аналізуючи підстави внесення змін до Договору шляхом підписання оспорюваних додаткових угод 1 та 2 встановлено, що: додатковою угодою №1 внесено зміни до Договору в частині зміни ціни за одиницю товару в бік збільшення, зокрема ціна за (одиницю товару) кВт*год спожиту електричну енергію визначена у розмірі 6,67102 грн/кВт*год без ПДВ, а з ПДВ 8,005224 грн, таким чином ціна збільшилась на 14,58%, тобто ціну збільшено понад порогове обмеження встановлене Законом; додатковою угодою №2 внесено зміни до Договору в частині зміни ціни за одиницю товару в бік збільшення, зокрема ціна за (одиницю товару) кВт*год спожиту електричну енергію визначена у розмірі 7,94250 грн/кВт*год без ПДВ, а з ПДВ 9,53100 грн, таким чином ціна збільшилась на 36,42%, тобто ціну збільшено понад порогове обмеження встановлене законом.

Відтак, за період дії Договору між сторонами укладено додаткові угоди 1 та 2, за наслідками яких ціну за одиницю товару збільшено 36,4 %.

На обґрунтування необхідності внесення змін до Договору Відповідач 2 надав Відповідачу 1 роздруківку з сайту ДП "Оператор ринку".

Разом з тим вказані відомості не могли братись до уваги та бути підставою для внесення змін до Договору щодо ціни електричної енергії, шляхом укладення Додаткових угод №1 та № 2, оскільки вони не відображають коливання цін, що відбувались з моменту укладення договору до моменту підписання додаткових угоди.

При цьому колегія суду акцентує увагу на тому, що на підтвердження факту коливання ціни на товар у документі, який видає компетентна організація, має бути зазначена діюча ринкова ціна на товар і її порівняння з ринковою ціною станом на дату, з якої почалися змінюватися ціни на ринку, як у бік збільшення, так і у бік зменшення (тобто наявності коливання). Необхідність зазначення такої інформації зумовлюється також тим, що у випадку коливання цін, зміни до договору про закупівлю вносяться з урахуванням показників коливання цін, що стали підставою для здійснення попередніх змін до договору.

Кожна зміна до договору має містити окреме документальне підтвердження. Документ про зміну ціни повинен містити належне підтвердження викладених в ньому даних, проведених досліджень коливання ринку, джерел інформації тощо.

Так, згідно з пунктом 4 частини 3 статті 57 Закону України “Про ринок електричної енергії” електропостачальник має у чіткий та прозорий спосіб інформувати своїх споживачів про зміну будь-яких умов договору постачання електричної енергії споживачу не пізніше ніж за 20 днів до їх застосування з урахуванням інформації про право споживача розірвати договір. Електропостачальники зобов`язані повідомляти споживачів в порядку, встановленому законом, про будь-яке збільшення ціни і про їхнє право припинити дію договору, якщо вони не приймають нові умови.

Враховуючи викладене вище колегія суду резюмує, що Відповідачем 2 належним чином документально не підтверджено та не обґрунтовано наявність підстав для підвищення ціни за одиницю товару з моменту укладення Договору до моменту виникнення необхідності внесення змін до Договору, що призвело до укладення оспорюваних Додаткових угод 1 та 2 до Договору.

Окрім того, колегія суду зазначає, що зміна ціни за одиницю електричної енергії допускається за умови надання стороною, яка пропонує зміни, документального підтвердження факту коливання ціни електричної енергії на ринку в торговій зоні “ОЕС України”. Таким документальним підтвердженням можуть бути офіційні дані про ціну, обсяги купівлі-продажу електричної енергії на ринку “на добу на перед” (далі - РДН) та внутрішньодобовому ринку (далі - ВДР), та інші показники, які склалися у відповідному розрахунковому періоді в торговій зоні “ОЕС України” та оприлюднені офіційному веб-сайті ДП “ОПЕРАТОР РИНКУ” за адресою в мережі Інтернет://www.oree.com.ua - згідно з частиною шостою статті 67 Закону України “Про ринок електричної енергії”. У якості документального підтвердження даних, Сторонами визнаються, зокрема, завірені роздруківки з веб-сайту Звітів про результати роботи РДН/ ВДР та про діяльність ОР за відповідний календарний місяць, які оприлюднюються відповідно до законодавства ДП “ОПЕРАТОР РИНКУ”://www.oree.com.ua або інший документ органу, установи чи організації, які мають повноваження здійснювати моніторинг цін на товари, визначати зміни ціни товару на ринку.

Нова (змінена) ціна застосовується з першого числа відповідного розрахункового періоду (календарного місяця) і залишається незмінною до його завершення.

Крім того, істотні умови Договору можуть змінюватися у випадку зміни регульованих цін (тарифів) та нормативів, які застосовуються у Договорі, а саме: тарифу на послуги з передачі електричної енергії, який враховується в структурі остаточної ціни електричної енергії, що постачають за Договором.

У цьому випадку зміну ціни здійснюють у такому порядку: підставою для зміни ціни є набрання чинності постановою НКРЕКП про зміну відповідного регульованого тарифу, що застосовується у Договорі; нову (змінену) ціну застосовують з дня введення в дію відповідного регульованого тарифу згідно з рішенням НКРЕКП, якщо інше не встановлено чинним законодавством України (у тому числі відповідними рішеннями НКРЕКП).

Сам факт збільшення ціни товару на ринку не обов`язково тягне за собою підвищення ціни на аналогічний товар, який є предметом договору. Умовою такого підвищення обов`язково є неможливість спрогнозувати таке підвищення та закласти відповідні ризики при формуванні тендерної пропозиції. Зазначене є особливо актуальним у тому випадку, якщо коливання цін на товар обумовлюється його сезонним характером або у випадку, коли за умовами тендерної документації товар повинен бути наявним у постачальника.

Окрім цього, що можливість зміни ціни договору внаслідок недобросовісних дій сторін (сторони) договору робить результат закупівлі невизначеним та тягне за собою неефективне використання бюджетних коштів, що є прямим порушенням принципів процедури закупівлі, визначених Законом України "Про публічні закупівлі".

Схожа правова позиція наведена також в постанові Верховного Суду від 12 вересня 2019 року в справі № 915/1868/18.

Окрім того при зверненні до замовника з пропозиціями підвищити ціну, постачальник має обґрунтувати, чому таке підвищення цін на ринку зумовлює неможливість виконання договору по ціні, запропонованій замовнику на тендері, навести причини, через які виконання укладеного договору стало для постачальника вочевидь невигідним. Крім того, постачальник також має довести, що підвищення ціни є непрогнозованим (його неможливо було передбачити і закласти в ціну товару на момент подання постачальником тендерної пропозиції)

Подібну правову позицію наведено й у постанові Верховного Суду від 18 червня 2021 року в справі № 927/491/19.

При цьому судом апеляційної інстанції звертається увага на те, що сторони не могли не розуміти особливості функціонування ринку електричної енергії; враховуючи діяльність Відповідача 2, на момент підписання основного Договору Відповідач 2 знав (не міг не знати) про ціни, які склалися на ринку на електричну енергію, постачання якої він мав намір здійснювати, та гарантував її поставку замовнику за цінами відповідно до Договору.

Відтак збільшення ціни електричної енергії, передбачений додатковими угодами № 1, № 2 по відношенню до погодженої у Договорі ціни, здійснено з порушенням статті 41 Закону України "Про публічні закупівлі", зокрема пункту 2 частини 5 статті 41 цього Закону, яким встановлена не лише вимога пропорційного збільшення ціни за одиницю товару по відношенню до збільшення ціни товару на ринку, а й 10-відсоткове обмеження такого збільшення.

Отже, сторонами не підтверджено правомірності дій щодо зміни істотних умов Договору після його підписання та до виконання в повному обсязі. За таких обставин зміна ціни згідно з оспорюваних додаткових угод 1 та 2 є безпідставною, суперечить принципам максимальної економії та ефективності, встановлених статтею 5 Закону України "Про публічні закупівлі", здійснена з порушенням вимог статті 41 Закону.

Окрім того, колегія суду зауважує, що у будь-якому разі ціна за одиницю товару не може бути збільшена більше ніж на 10 % від тієї ціни товару, яка була визначена сторонами в Договорі за результатами процедури закупівлі, незалежно від кількості та строків зміни ціни протягом строку дії Договору. Тобто під час дії Договору сторони можуть неодноразово змінювати ціну товару в бік збільшення за наявності умов, встановлених у статті 652 Цивільного кодексу України та пункту 2 частини 5 статті 41 Закону України “Про публічні закупівлі”, проте загальне збільшення такої ціни не повинно перевищувати 10 % від тієї ціни товару, яка була визначена сторонами при укладенні Договору за результатами процедури закупівлі.

В іншому випадку не досягається мета Закону України “Про публічні закупівлі”, яка полягає в забезпеченні ефективного та прозорого здійснення закупівель, створенні конкурентного середовища у сфері публічних закупівель, запобіганні проявам корупції в цій сфері та розвитку добросовісної конкуренції, оскільки продавці з метою перемоги можуть під час проведення процедури закупівлі пропонувати ціну товару, яка нижча за ринкову, а в подальшому, після укладення договору про закупівлю, вимагати збільшити цю ціну, мотивуючи коливаннями ціни такого товару на ринку.

Відповідна правова позиція викладена також у постанові Великої Палати Верховного Суду від 24 жовтня 2024 року в справі № 922/2321/22.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 24 січня 2025 року в справі № 922/2321/22 висвітлила позицію щодо застосування пункту 2 частини п`ятої статті 41 Закону України “Про публічні закупівлі” стосовно неможливості збільшення ціни за одиницю товару більше ніж на 10 % від тієї ціни товару, яка була визначена сторонами в договорі за результатами процедури закупівлі, незалежно від кількості та строків зміни ціни протягом строку дії договору.

При цьому, Велика Палата Верховного Суду і в постанові від 25 листопада 2025 року по справі № 920/19/24 виснувала, що про те, що внесені Законом № 1530-IX зміни до пункту 2 частини п`ятої статті 41 Закону № 922-VIII, якими у першому реченні слова "підписання договору про закупівлю" замінено словами "підписання договору про закупівлю/внесення змін до такого договору щодо збільшення ціни за одиницю товару", друге речення після слів "дизельного пального" доповнено словом "природного", не можуть бути підставою для іншого висновку про застосування цієї норми щодо максимально можливого збільшення розміру ціни за одиницю товару погодженого сторонами договору про закупівлю, порівняно з тим, який викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 24 січня 2025 року у справі № 922/2321/22. З огляду на викладене та з урахуванням наведених у цій постанові висновків, Велика Палата Верховного Суду не вбачала підстав відступу від висновку про застосування норми права, викладеного у постанові Великої Палати Верховного Суду від 24 січня 2024 року в справі № 922/2321/22.

При цьому постачання електроенергії здійснювалося щоденно, тобто електроенергія не тільки переходила у власність Відповідача 1, а й споживалася ним, однак Додаткові угоди 1 і 2 укладалися без урахуванням вимог частини 3 статті 631 Цивільного кодексу України, а саме ціна договору не може змінюватися після передачі продавцем товару у власність покупця, протилежне суперечить вимогам частини 3 статті 632 Цивільного кодексу України

При цьому, обмеження у 10% застосовується як максимальний ліміт щодо зміни ціни, визначеної в договорі, незалежно від того, як часто відбуваються такі зміни (кількість підписаних додаткових угод).

Аналогічна правова позиція, наведена і в постанові Верховного Суду від 7 вересня 2022 року в справі №927/1058/21.

Одночасно постачальнику треба не лише довести підвищення ціни на певний товар на певному ринку за допомогою доказів, але й обґрунтувати для замовника самі пропозиції про підвищення ціни, визначеної у договорі. Постачальник повинен обґрунтувати, чому таке підвищення цін на ринку зумовлює неможливість виконання договору по запропонованій замовнику на тендері ціні, навести причини, через які виконання укладеного договору стало для нього вочевидь невигідним. Постачальник також має довести, що підвищення ціни є непрогнозованим (його неможливо було передбачити і закласти в ціну товару на момент подання постачальником тендерної пропозиції).

Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судому складі Об`єднаної палати Касаційного господарського суду у постанові від 18 червня 2021 року в справі № 927/491/19.

При цьому, будь-який суб`єкт підприємницької діяльності діє на власний ризик. Укладаючи договір поставки товару на певний строк у майбутньому, він гарантує собі можливість продати свій товар, але при цьому несе ризики зміни його ціни. Підприємець має передбачати такі ризики і одразу закладати їх у ціну договору.

З іншого боку, будь-який покупець товару, за звичайних умов, не може бути зацікавленим у збільшенні його ціни, а відповідно й у зміні відповідних умов договору. Тобто, навіть за наявності росту цін на ринку відповідного товару, який відбувся після укладення договору, покупець має право відмовитися від підписання невигідної для нього додаткової угоди, адже ціна продажу товару вже визначена в договорі купівлі-продажу чи поставки.

Аналогічна правова позиція, викладена у постанові Верховного Суду від 13 липня 2021 року у справі №927/550/20.

У постанові Верховного Суду від 18 червня 2021 року в справі №927/491/19 зазначено, що: “Перемога у тендері (закупівля за державні кошти) та укладення договору з однією ціною та її подальше підвищення шляхом так званого "каскадного" укладення додаткових угод є нечесною і недобросовісною діловою практикою з боку продавця.”

Враховуючи наведене, перемога у закупівлі, джерелом фінансування якої є кошти місцевого бюджету та укладення Договору про закупівлю електричної енергії з ціною за 1 кВт*год електричної енергії 5,821980 грн/кВт*год (без ПДВ) та її подальше підвищення (тобто на 36,4 %) шляхом укладення оспорюваних Додаткових угод 1 і 2 (без відповідного коливання ціни на ринку), що призвело до загального збільшення ціни на понад 10 %.

Відповідно до статті 5 Закону України “Про публічні закупівлі”, закупівлі здійснюються за принципом відкритості та прозорості на всіх їх стадіях. Поряд з цим, перемога в тендері (закупівля за кошти місцевого бюджету) та укладення договору за однією ціною та її подальше підвищення більш як на 10% у спосіб укладення оскаржуваних додаткових угод є нечесною і недобросовісною діловою практикою з боку продавця, та свідчить про свідоме заниження цінової пропозиції у тендері з метою перемоги.

Доходячи відповідних висновків суд апеляційної інстанції враховує правову позицію викладено і в постанові Верховного Суду від 16 лютого 2023 року в справі №903/366/22.

Із системного тлумачення наведених норм Цивільного кодексу України, Господарського кодексу України та Закону України "Про публічні закупівлі" вбачається, що ціна товару є істотною умовою договору про закупівлю. Зміна ціни товару в договорі про закупівлю після виконання продавцем зобов`язання з передачі такого товару у власність покупця не допускається.

Зміна ціни товару в бік збільшення до передачі його у власність покупця за договором про закупівлю можлива у випадку збільшення ціни такого товару на ринку, якщо сторони договору про таку умову домовились. Якщо сторони договору про таку умову не домовлялись, то зміна ціни товару в бік збільшення у випадку зростання ціни такого товару на ринку можлива, лише якщо це призвело до істотної зміни обставин, в порядку статті 652 Цивільного кодексу України, якщо вони змінилися настільки, що якби сторони могли це передбачити, вони не уклали б договір або уклали б його на інших умовах.

У будь-якому разі ціна за одиницю товару не може бути збільшена більше ніж на 10% від тієї ціни товару, яка була визначена сторонами в договорі за результатами процедури закупівлі, незалежно від кількості та строків зміни ціни протягом строку дії договору. Тобто під час дії договору про закупівлю сторони можуть неодноразово змінювати ціну товару в бік збільшення за наявності умов, встановлених у статті 652 Цивільного кодексу України та пункті 2 частини п`ятої статті 41 Закону України "Про публічні закупівлі", проте загальне збільшення такої ціни не повинно перевищувати 10 % від тієї ціни товару, яка була визначена сторонами при укладенні договору за результатами процедури закупівлі.

Доходячи відповідних висновків суд апеляційної інстанції враховує правовий висновок наведений Великою Палатою Верховного Суду, в постанові від 24 січня 2024 року в справі №922/2321/22.

В іншому випадку не досягається мета Закону України "Про публічні закупівлі", яка полягає в забезпеченні ефективного та прозорого здійснення закупівель, створенні конкурентного середовища у сфері публічних закупівель, запобіганні проявам корупції в цій сфері та розвитку добросовісної конкуренції, оскільки продавці з метою перемоги можуть під час проведення процедури закупівлі пропонувати ціну товару, яка нижча за ринкову, а в подальшому, після укладення договору про закупівлю, вимагати збільшити цю ціну, мотивуючи коливаннями ціни такого товару на ринку.

Підсумовуючи усе описане вище колегія суду резюмує, що підписанням оспорюваних Додаткових угод 1 та 2 вартість електричної енергії зросла на 36,4 %, водночас, відповідно до пункту 2 частини 5 статті 41 Закону України “Про публічні закупівлі” ціна за одиницю товару не може бути збільшена більше ніж на 10 % від тієї ціни товару, яка була визначена сторонами при укладенні Договору за результатами процедури закупівлі, незалежно від кількості та строків зміни ціни протягом строку дії Договору.

Зміна істотних умов договору про закупівлю (збільшення ціни за одиницю товару) є правомірною виключно за таких умов: відбувається за згодою сторін; порядок зміни умов договору має бути визначений самим договором (відповідно до проєкту, що входив до тендерної документації); підстава збільшення - коливання ціни такого товару на ринку, що обґрунтоване і документально підтверджене постачальником; ціна за одиницю товару може збільшуватися не більше ніж на 10%; загальна сума (ціна) договору не повинна збільшуватися.

Для збільшення ціни за одиницю товару має бути реальне коливання ціни такого товару на ринку в сторону збільшення, що повинно оцінюватися починаючи від підписання договору та до моменту укладення відповідної додаткової угоди, тобто на момент укладання додаткової угоди ціни на товар повинні бути вищими ніж на момент укладання основного договору про закупівлю (або ж додаткової угоди, у разі її обґрунтованого укладення).

Враховуючи встановлені обставини, Відповідачем 2 не підтверджено правомірності дій щодо зміни істотних умов Договору про закупівлю після його підписання та до виконання сторонами в повному обсязі, стосовно змін, що закріплено в Додаткових угодах 1 та 2 (котрі й оспорені в цій справі Прокурором).

Натомість, колегією суддів встановлено, що сторони послідовно збільшували вартість електроенергії, за відсутності доказів, що її вартісні показники упродовж дії Договору зростали в такій прогресії, що виконання його умов стало вочевидь невигідним (збитковим) для Відповідача 2 (зокрема, в сторону збільшення).

Враховуючи те, що сторонами не підтверджено правомірності дій щодо зміни істотних умов Договору після його підписання та до виконання сторонами в повному обсязі, то за таких обставин зміна ціни саме згідно з оспорюваними Додатковими угодами є безпідставною, суперечить принципам максимальної економії та ефективності, встановлених статтею 5 Закону України "Про публічні закупівлі", відтак, Додаткові угоди №1, №2 до Договору суперечать вищенаведеним нормам Цивільного кодексу України та Закону України “Про публічні закупівлі”, а тому підлягають визнанню недійсними.

Дане рішення в цій частині прийнято місцевим господарським судом, а тому Північно-західний апеляційний господарський суд приймаючи рішення про задоволення позову щодо визнання недійсними Додаткових угод залишає рішення місцевого господарського суду в цій частині без змін.

Щодо позовних вимог про стягнення з Відповідача 2 на користь Позивача в дохід місцевого бюджету України коштів у сумі 323478 грн 45 коп., то колегія суду зазначає наступне.

Згідно з приписами частини 1 статті 216 Цивільного кодексу України, недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов`язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.

Відповідно до частини 1 статті 1212 Цивільного кодексу України, особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

За пунктом 1 частини 3 статті 1212 Цивільного кодексу України положення цієї глави застосовуються також до вимог про повернення виконаного за недійсним правочином.

З урахуванням усього вищеописане вбачається надмірне витрачання коштів внаслідок укладення Додаткових угод 1 та 2, якими і здійснено безпідставне збільшення ціни товару за Договором.

Таким чином, грошові кошти в сумі 323478 грн 45 коп. є такими, що були безпідставно одержані Відповідачем 2 (підстава їх набуття відпала), а тому Відповідач 2 зобов`язаний їх повернути в дохід місцевого бюджету, що відповідає приписам статтей 216, 1212 Цивільного кодексу України.

Доходячи відповідного висновку апеляційний господарський суд враховує правовий висновок викладений в постанові Великої Палати Верховного Суду від 24 січня 2024 року у справі №922/2321/22.

Оскільки оспорювані Додаткові угоди 2 та 3 є недійсними та не породжують правових наслідків, правовідносини між сторонами щодо ціни електричної енергії, поставленої за Договором, мали регулюватись основним Договором, згідно з яким ціна за одиницю електричної енергії 5,821980 грн без ПДВ за кВт*год, відтак грошові кошти в сумі 323478 грн 45 коп. є такими, що були безпідставно одержані Відповідачем 1, підстава їх набуття відпала, а тому Відповідач 2 зобов`язаний їх повернути Позивачу в дохід місцевого бюджету, що відповідає приписам статті 216, 1212 Цивільного кодексу України.

Все вищеописане є підставою для задоволення позовних вимог Прокурора щодо стягнення з Відповідача 2 на користь Позивача в дохід місцевого бюджету 323478 грн 45 коп..

Дане рішення в цій частині прийнято Господарським судом Рівненської області.

Приймаючи таке рішення, Північно-західний апеляційний господарський суд залишає рішення місцевого господарського суду в цій частині без змін.

Північно-західний апеляційний господарський суд повно, всебічно та об`єктивно дослідив всі доводи та докази Прокурора, Відповідачів як вищевказані, так і інші, наведені у позові та апеляційній скарзі, як кожний окремо, так і, головне, у їх комплексі та сукупності на підтвердження чи непідтвердження порушення оскаржуваними Додатковими угодами умов Договору та вимог діючого законодавства України.

Доводи наведені Відповідачем 2 в апеляційній скарзі колегією суддів до уваги не приймаються з огляду на те, що вони є необґрунтованими та такими, що спростовуються матеріалами справи та усім вищеописаним в даній судовій постанові, тому апеляційна скарга не підлягає задоволенню.

З огляду на усе вищевикладене, апеляційний господарський суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог Прокурора.

Дане вчинено і місцевим господарським судом, а відтак апеляційний господарський суд залишає оспорювань рішення без змін з огляду на його законність і обгрунтованість, а також те, що при прийнятті даної постанови, Північно – західним апеляційним господарським судом не встановлено обставин, що б вказували на необхідність скасування даного рішення (в розумінні частини 4 статті 269 Господарського процесуального кодексу України).

Відтак, виносячи дану судову постанову та враховуючи те, що апеляційним господарським судом залишено без задоволення апеляційну скаргу Відповідача 2, апеляційний господарський суд, відповідно статті 129 Господарського процесуального кодексу України, залишає судовий збір за розгляд апеляційної скарги за Відповідачем 2.

Керуючись статтями 129, 269-276, 280, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Хайат Естейт" на рішення Господарського суду Рівненської області від 19 травня 2026 року по справі №918/314/26 - залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду Рівненської області від 19 травня 2026 року по справі №918/314/26 - залишити без змін.

3. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.

5. Постанову апеляційної інстанції може бути оскаржено у касаційному порядку до Верховного Суду протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

6. Справу №918/314/26 повернути Господарському суду Рівненської області.

Повна постанова виготовлена 25 серпня 2026 року.

Головуючий суддя Василишин А.Р.

Суддя Бучинська Г.Б.

Суддя Філіпова Т.Л.