Постанова від 24 серпня 2026 р. у справі №903/254/26 — Північно-західний апеляційний господарський суд

ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33601 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 серпня 2026 року Справа № 903/254/26

Північно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючий суддя Крейбух О.Г., суддя Тимошенко О.М. , суддя Розізнана І.В.

без виклику (повідомлення) учасників справи

розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Транспортна Компанія "САТ"

на рішення Господарського суду Волинської області, ухвалене 27.05.2026, повне рішення складено 08.06.2026,

у справі № 903/254/26

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Транспортна Компанія "САТ", м. Київ

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Дрімко", м. Нововолинськ

про стягнення 341 789,90 грн

В березні 2026 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Транспортна Компанія "САТ" звернулося до Господарського суду Волинської області із позовною заявою про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Дрімко" 341 789,90 грн, з них: 260 011,00 грн заборгованості на підставі договору перевезення вантажів № 18385 від 01.09.2015, 38 104,40 грн пені за період з 28.10.2024 по 11.06.2025, 10 654,98 грн процентів річних за період з 28.10.2024 по 11.03.2026 та 33 019,52 грн збитків, завданих інфляцією, за період з 28.10.2024 по 11.03.2026 /а.с. 1-6/.

27.05.2026 Господарський суд Волинської області своїм рішенням позов задовольнив частково.

Присудив стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Дрімко" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Транспортна Компанія "САТ" 260 011,00 грн заборгованості; 3 120,13 грн витрат, пов`язаних з оплатою судового збору; 15 214,67 грн витрат на професійну правничу допомогу.

У задоволенні позову про стягнення 38 104,40 грн пені, 10 654,98 грн процентів річних та 33 019,52 грн збитків, завданих інфляцією, відмовив /а.с. 149-153/.

Позивач Товариство з обмеженою відповідальністю "Транспортна Компанія "САТ", частково не погоджуючись з ухваленим рішенням, звернувся до Північно-західного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення Господарського суду Волинської області від 27.05.2026 у справі № 903/254/26 змінити в частині відмови у задоволенні позову про стягнення 38 104,40 грн пені, 10 654,98 грн процентів річних та 33 019,52 грн збитків, завданих інфляцією, та стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Дрімко" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Транспортна Компанія "САТ" 38 104,40 грн пені, 10 654,98 грн процентів річних та 33 019,52 грн збитків, завданих інфляцією. В частині стягнення заборгованості в розмірі 260 011,00 грн рішення залишити без змін.

Стягнути з ТОВ "Дрімко" на користь ТОВ "Транспортна Компанія "САТ" 4 101,48 грн судового збору за подання позовної заяви та 20 000,00 грн витрат на професійну (правничу допомогу) в суді першої інстанції.

Стягнути з ТОВ "Дрімко" на користь ТОВ "Транспортна Компанія "САТ" 6 152,22 грн судового збору за подання апеляційної скарги та 15 000,00 грн витрат на професійну (правничу допомогу) в суді апеляційної інстанції /а.с. 161-164/.

В обґрунтування апеляційної скарги скаржник зазначає, що за своєю правовою природою рахунок на оплату не є первинним документом, а є документом, який містить лише платіжні реквізити, і його невиставлення не звільняє боржника від обов`язку оплатити фактично отримані послуги, факт прийняття яких без зауважень підтверджений підписаними електронними цифровими підписами (ЕЦП) актами здачі-прийняття робіт в системі "Вчасно".

Крім того, скаржник наголошує, що відповідач здійснював часткові оплати із посиланням на номери цих рахунків, що спростовує висновок суду про їх неотримання.

На підставі викладеного, скаржник просить скасувати рішення в оскаржуваній частині та ухвалити нове рішення про повне задоволення позову.

Згідно з протоколом автоматизованого розподілу від 10.06.2026, для розгляду справи № 903/254/26 визначено колегію суддів у складі: Крейбух О.Г. головуючий суддя, Розізнана І.В., Тимошенко О.М.

Листом № 903/254/26/2956/26 від 10.06.2026 матеріали справи витребувано з Господарського суду Волинської області.

07.07.2026 до суду надійшли матеріали справи № 903/254/26.

У зв`язку з перебуванням у відпустці судді-члена колегії Тимошенка О.М. у період з 29.06.2026 по 24.07.2026 включно здійснено його заміну у судовій справі № 903/254/26, протокол від 08.07.2026, яким визначено для розгляду справи колегію суддів у складі: Крейбух О.Г. головуючий суддя, Юрчук М.І., Розізнана І.В.

Відповідно до ч. 13 ст. 8 ГПК України, розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Згідно із ч. 10 ст. 270 ГПК України, апеляційні скарги на рішення господарського суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

Враховуючи, що рішення суду першої інстанції оскаржується в частині відмови у стягненні 38 104,40 грн пені, 10 654,98 грн процентів річних та 33 019,52 грн збитків, завданих інфляцією, що у загальному розмірі становить 81 778,90 грн та, відповідно, менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, тому розгляд апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Транспортна Компанія "САТ" здійснюється судом апеляційної інстанції в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи.

Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 09.07.2026 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Транспортна Компанія "САТ" на рішення Господарського суду Волинської області від 27.05.2026 у справі № 903/254/26 в порядку письмового провадження без повідомлення (виклику) учасників справи, за наявними у справі матеріалами /а.с. 188/.

16.07.2026 (вх. № 6060/26) від ТОВ "Дрімко" надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому просить апеляційну скаргу ТОВ "Транспортна компанія "САТ" на рішення Господарського суду Волинської області від 27.05.2026 у справі № 903/254/26 залишити без задоволення, рішення Господарського суду Волинської області від 27.05.2026 залишити без змін, вирішити питання про розподіл судових витрат у справі /а.с. 191-198/.

20.07.2026 (вх. № 3454/26) від ТОВ "Транспортна компанія "САТ" надійшла заява про розподіл судових витрат, в якій просить стягнути з ТОВ "Дрімко" 15 000,00 грн на професійну правничу допомогу /а.с. 206-208/.

20.07.2026 (вх. № 6189/26) від ТОВ "Транспортна компанія "САТ" надійшла відповідь на відзив ТОВ "Дрімко" /а.с. 222-225/.

23.07.2026 (вх. № 6286/26) від ТОВ "Дрімко" надійшло заперечення на заяву ТОВ "Транспортна компанія "САТ" про стягнення витрат на професійну правничу допомогу /а.с. 233-237/.

23.07.2026 (вх. № 6293/26) від ТОВ "Транспортна компанія "САТ" надійшло заперечення на клопотання (заяву) /а.с. 238-242/.

У зв`язку з перебуванням у відпустці судді-члена колегії Юрчука М.І. у період з 10.08.2026 по 08.09.2026 включно, проведено повторний автоматизований розподіл судової справи між суддями, протокол від 24.08.2026, яким визначено для розгляду справи № 903/254/26 колегію суддів у складі: Крейбух О.Г. головуючий суддя, Тимошенко О.М., Розізнана І.В.

Статтею 269 ГПК України встановлено, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Розглянувши доводи апеляційної скарги та дослідивши матеріали справи, суд

ВСТАНОВИВ:

01.09.2015 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Транспортна компанія "САТ" (далі - перевізник, позивач) і Товариством з обмеженою відповідальністю "Дрімко" (далі - клієнт, відповідач) укладено договір перевезення вантажів № 18385 (далі - договір), згідно з п. 1.1 якого за цим договором клієнт надає для перевезення вантажі, а перевізник зобов`язується здійснити їх перевезення автомобільним транспортом і надати інші послуги по перевезенню вантажів на території України /а.с. 7-8/.

Відповідно до п. 1.2 договору перевізник зобов`язується доставити надані клієнтом вантажі до пункту призначення в установлений договором строк та видати їх уповноваженій на одержання вантажу особі - вантажоодержувачу, а клієнт зобов`язується вчасно сплатити за послуги перевізника встановлену плату відповідно до умов договору та на підставі наданих перевізником рахунків за перевезення.

Згідно з п. 2.1 договору перевезення здійснюється на підставі накладної на вантаж, надалі по тексту - ННВ, належним чином оформленої за формою, встановленою перевізником.

Розрахунки за надання послуг між перевізником і клієнтом проводяться в безготівковому порядку платіжними дорученням шляхом перерахування грошових коштів в національній валюті України на поточний рахунок перевізника на підставі виставлених рахунків (п. 5.1 договору).

Згідно з п. 5.3 договору оплата послуг перевізника клієнтом проводиться в два етапи:

5.3.1 перший - протягом 10 (десяти) календарних днів з дня отримання рахунку, який формується на підставі актів здачі-прийняття (надання послуг) та включає суму вартості перевезень вантажів та інших послуг за період з 1 (першого) по 15 (п`ятнадцяте) число поточного місяця;

5.3.2 другий - до 15 (п`ятнадцятого) числа наступного місяця згідно з рахунком, який формується на підставі актів здачі-прийняття (надання послуг) та включає суму вартості перевезень вантажів та інших послуг за минулий календарний місяць з 16 (шістнадцятого) числа по останній день місяця непокритий попереднім платежем.

Відповідно до п. 7.2.5 договору, у випадку порушення клієнтом строків проведення розрахунків, він зобов`язаний сплатити на користь перевізника пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від простроченої суми за порушення кожен день такого прострочення.

Пунктом 10.1 договору визначено, що договір набуває чинності з моменту його підписання й діє до 31 грудня 2016 року. В разі, якщо за 30 днів до закінчення строку дії договору жодна зі сторін не повідомить іншу сторону про припинення дії цього договору, договір вважається пролонгованим на наступний період на тих самих умовах. Така пролонгація строку договору можлива без обмеження кількості разів.

Договір підписаний сторонами та скріплений їх печатками без будь яких зауважень.

На виконання умов договору впродовж лютого-листопада 2024 року позивач надав відповідачу транспортні послуги з перевезення вантажу на загальну суму 620 957,00 грн, що підтверджується актами здачі-приймання робіт (надання послуг), а саме: № 009004498 від 15.02.2024 на суму 7 513,00 грн, № 002001729 від 15.03.2024 на суму 6 605,00 грн, № 002002078 від 31.03.2024 на суму 3 096,00 грн, № 002002733 від 15.04.2024 на суму 31 087,00 грн, № 002003238 від 30.04.2024 на суму 1 898,00 грн, № 002003616 від 15.05.2024 на суму 19 759,00 грн, № 002004142 від 31.05.2024 на суму 23 131,00 грн, № 002004546 від 15.06.2024 на суму 38 096,00 грн, № 002005146 від 30.06.2024 на суму 16 495,00 грн, № 002005669 від 15.07.2024 на 1 639,00 грн, № 002006259 від 31.07.2024 на суму 240,00 грн, № 002006840 від 15.08.2024 на суму 5 573,00 грн, № 002007178 від 31.08.2024 на суму 8 955,00 грн, № 002007531 від 15.09.2024 на суму 126 859,00 грн, № 002008136 від 30.09.2024 на суму 54 192,00 грн, № 002008701 від 15.10.2024 на суму 184 469,00 грн, № 002009238 від 31.10.2024 на суму 84 544,00 грн, № 002009784 від 15.11.2024 на суму 6 506,00 грн, № 002010271 від 30.11.2024 на суму 300,00 грн, які підписані сторонами електронно-цифровими підписами та скріплені електронними печатками без будь-яких зауважень /а.с. 9-31/.

Позивачем сформовано рахунки на оплату на загальну суму 620 957,00 грн, а саме: № 009004047 від 15.02.2024 на суму 7 513,00 грн, № 002001732 від 15.03.2024 на суму 6 605,00 грн, № 002002081 від 31.03.2024 на суму 3 096,00 грн, № 002002736 від 15.04.2024 на суму 31 087,00 грн, № 002003244 від 30.04.2024 на суму 1 898,00 грн, № 002003622 від 15.05.2024 на суму 19 759,00 грн, № 002004149 від 31.05.2024 на суму 23 131,00 грн, № 002004554 від 15.06.2024 на суму 38 096,00 грн, № 002005154 від 30.06.2024 на суму 16 495,00 грн, № 002005678 від 15.07.2024 на суму 1 639,00 грн, № 002006270 від 31.07.2024 на суму 240,00 грн, № 002006851 від 15.08.2024 на суму 5 573,00 грн, № 002007189 від 31.08.2024 на суму 8 955,00 грн, № 002007542 від 15.09.2024 на суму 126 859,00 грн, № 002008149 від 30.09.2024 на суму 54 192,00 грн, № 002008714 від 15.10.2024 на суму 184 469,00 грн, № 002009251 від 31.10.2024 на суму 84 544,00 грн, № 002009797 від 15.11.2024 на суму 6 506,00 грн, № 002010286 від 30.11.2024 на суму 300,00 грн /а.с. 32-52/.

Відповідач частково оплатив надані послуги у загальному розмірі 360 946,00 грн, що підтверджується випискою банку /а.с. 53/.

З метою досудового регулювання спору позивач звертався до відповідача із претензією за № 28 від 28.01.2026, яка була направлена відповідачу 02.02.2026 на офіційну електронну адресу відповідача, зазначену у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (drimko.info@gmail.com ), а 06.02.2026 претензія направлена засобами поштового зв`язку на юридичну адресу відповідача цінним листом з описом вкладення № 0505550849270, який 17.02.2026 вручено відповідачу /а.с. 54-65/.

У претензії позивач просив відповідача сплатити заборгованість за надані послуги з перевезення вантажів у розмірі 260 011,00 грн впродовж 7-ми календарних днів з дня отримання претензії.

Проте відповідач відповіді на претензію не надав, заборгованість не сплатив.

Тобто у відповідача перед позивачем залишилась заборгованість за надані послуги у розмірі 260 011,00 грн.

Доказів, які б спростовували заборгованість у розмірі 260 011,00 грн, або докази її оплати відповідач суду не надав.

За наведених обставин позивач звернувся до Господарського суду Волинської області з позовом про стягнення 260 011,00 грн заборгованості, 38 104,40 грн пені за період з 28.10.2024 по 11.06.2025, 10 654,98 грн процентів річних за період з 28.10.2024 по 11.03.2026, а також 33 019,52 грн збитків, завданих інфляцією, за період з 28.10.2024 по 11.03.2026.

Місцевий господарський суд, ухвалюючи оскаржуване рішення від 27.05.2026 у справі № 903/254/26, дійшов висновку про задоволення позову в частині стягнення з відповідача 260 011,00 грн заборгованості та відмови у позові про стягнення 38 104,40 грн пені, 10 654,98 грн процентів річних та 33 019,52 грн збитків, завданих інфляцією слід відмовити.

Рішення суду першої інстанції в частині відмови у позові мотивоване тим, що наявні в матеріалах справи рахунки містять лише інформацію про їх виписку позивачем, натомість докази їх надіслання чи отримання відповідачем відсутні, що також підтверджено представником позивача у судовому засіданні 27.05.2026.

Відповідно до ст. 269 ГПК України, переглядаючи в апеляційному порядку судові рішення, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Враховуючи вищевикладене, доводи та вимоги апеляційної скарги, Північно-західний апеляційний господарський суд в цьому випадку переглядає рішення Господарського суду Волинської області від 27.05.2026 у справі № 903/254/26 лише в частині відмови у стягненні з відповідача 38 104,40 грн пені, 10 654,98 грн процентів річних та 33 019,52 грн збитків, завданих інфляцією, а також в частині стягнення 20 000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджується матеріалами справи, 01.09.2015 між ТОВ "ТК "САТ" (перевізник) та ТОВ "Дрімко" (клієнт) був укладений договір перевезення вантажів № 18385 /а.с. 7-8/.

На виконання умов вказаного договору позивач у період з лютого по листопад 2024 року надав відповідачу послуги з перевезення вантажів на загальну суму 620 957,00 грн.

Факт надання послуг та їх прийняття відповідачем без будь-яких зауважень підтверджується наявними в матеріалах справи 19-ма актами здачі-прийняття робіт (надання послуг) /а.с. 9-31/, які підписані сторонами за допомогою електронно-цифрових підписів та скріплені електронними печатками у програмі "Вчасно".

Рішення суду в частині доведеності та стягнення суми основного боргу в розмірі 260 011,00 грн сторонами не оскаржується, а тому в силу ст. 269 ГПК України не є предметом апеляційного перегляду.

Предметом спору в межах цієї апеляційної скарги є правомірність нарахування позивачем пені у розмірі 38 104,40 грн, 3 % річних у розмірі 10 654,98 грн та інфляційних втрат у розмірі 33 019,52 грн за прострочення виконання грошового зобов`язання.

Відмовляючи у стягненні вказаних сум, місцевий господарський суд виходив з того, що оскільки п. 5.3 договору передбачено проведення розрахунків "на підставі виставлених рахунків", а позивачем не надано доказів вручення таких рахунків відповідачу, строк виконання зобов`язання не настав, а отже прострочення відповідача відсутнє.

Колегія суддів Північно-західного апеляційного господарського суду вважає такі висновки суду першої інстанції помилковими, що базуються на неправильному тлумаченні норм матеріального права, з огляду на таке.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства. Статтею 525 ЦКУ встановлено заборону односторонньої відмови від зобов`язання.

Згідно з ч. 1 ст. 909 Цивільного кодексу України за договором перевезення вантажу відправник (клієнт) зобов`язаний сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.

За змістом ч. 1 ст. 612 ЦКУ боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не виконав зобов`язання у строк, встановлений договором або законом.

Аналізуючи природу рахунку на оплату як підстави для виникнення обов`язку з оплати, колегія суддів наголошує на сталій правовій позиції Верховного Суду, яка в силу вимог ч. 4 ст. 236 ГПК України є обов`язковою для застосування судами всіх інстанцій.

Так, у постановах Верховного Суду від 28.03.2018 у справі № 910/32579/15, від 22.05.2018 у справі № 923/712/17, від 26.02.2020 у справі № 915/400/18, від 22.01.2025 у справі № 916/3889/23 та від 17.12.2025 у справі № 922/272/25 викладено єдиний висновок:

"За своєю правовою природою рахунок на оплату товару/послуг не є первинним документом, а є документом, який містить тільки платіжні реквізити, на які потрібно перераховувати грошові кошти, тобто носить виключно інформаційний характер. Ненадання або невиставлення рахунку не є відкладальною умовою у розумінні приписів статті 212 ЦК України та не є простроченням кредитора у розумінні статті 613 ЦК України, а тому не звільняє боржника від обов`язку оплатити отримане благо".

Матеріалами справи підтверджується, що в період з лютого по листопад 2024 року позивач направив відповідачу за допомогою програмного забезпечення "Вчасно" 19 актів на загальну суму 620 957,00 грн.

Усі вони містять відмітку про підписання їх електронним цифровим підписом (ЕЦП) відповідача.

Отже послуги на суму 620 957,00 грн надані позивачем та прийняті відповідачем без зауважень та заперечень, що свідчить про повну обізнаність відповідача про обсяг та розмір боргу.

Оскільки факт споживання транспортних послуг відповідачем повністю доведений підписаними ним без зауважень Актами приймання-передачі (надання послуг) за допомогою ЕЦП, відповідач володів повною інформацією про розмір та структуру своєї заборгованості.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що неотримання рахунку не звільняє відповідача від обов`язку здійснити оплату та не зупиняє перебіг прострочення.

Більше того, висновок місцевого суду про "невручення рахунків" повністю спростовується наявною у справі банківською випискою /а.с. 53/, з якої вбачається, що здійснюючи часткові оплати на суму 360 946,00 грн, відповідач у призначеннях платежів прямо зазначав номери та дати саме цих рахунків, що свідчить про повну обізнаність відповідача з платіжними документами.

Згідно з частиною 1 статті 549 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобовязання за кожен день прострочення виконання.

Забезпечення виконання грошового зобов`язання у вигляді пені погоджено сторонами у пункті 7.2.5 договору, відповідно до умов якого у випадку порушення клієнтом строків проведення розрахунків, він зобов`язаний сплатити на користь перевізника пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України від простроченої суми за кожен день такого прострочення.

При цьому колегія суддів зауважує, що хоча Господарський кодекс України втратив чинність з 28.08.2025 (у зв`язку з введенням в дію Закону України "Про особливості регулювання діяльності юридичних осіб окремих організаційно-правових форм у перехідний період та об`єднань юридичних осіб" № 4196-IX від 09.01.2025), у період виникнення прострочення та нарахування санкцій норма частини 6 статті 232 ГК України була чинною.

З огляду на вимоги ст. 58 Конституції України щодо дії закону у часі, обмеження 6-місячного строку нарахування пені підлягає застосуванню до спірних відносин.

Колегія суддів, перевіривши додані до позовної заяви розрахунки пені, 3 % річних та інфляційних втрат, дійшла висновку, що розрахунки є арифметично правильними, враховують період прострочення за кожним із чотирьох рахунків, з урахуванням здійсненої відповідачем часткової оплати.

Враховуючи вищевикладене колегія суддів встановила їх повну відповідність вимогам чинного законодавства та умовам договору, у зв`язку з чим дійшла висновку, що штрафні санкції у розмірі, заявленому позивачем (38 104,40 грн - пеня, 10 654,98 грн - 3 % річних, 33 019,52 грн - інфляційні втрати), є обґрунтованими, арифметично правильними, доведеними матеріалами справи та підлягають задоволенню в повному обсязі.

Відповідно до ч. 1, 3 ст. 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Відповідно до ст. 76 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ст. 77 ГПК України).

Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 275 ГПК України, апеляційна інстанція за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині або змінити рішення.

Відповідно до ст. 277 ГПК України підставами для скасування судового рішення та ухвалення нового рішення є неправильне застосування норм матеріального права. Рішення Господарського суду Волинської області від 27.05.2026 в оскаржуваній частині щодо відмови у стягненні пені, 3 % річних та інфляційних втрат підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про повне задоволення позовних вимог.

Щодо судових витрат позивача у суді першої інстанції.

Позивачем при поданні позовної заяви сплачено судовий збір у розмірі 4 101,48 грн /а.с. 90/, що відповідає нормам чинного законодавства з урахуванням подачі позову в електронній формі через систему "Електронний суд" (коефіцієнт 0,8).

Крім того позивачем заявлено до стягнення 20 000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу адвоката в суді першої інстанції /а.с. 5/.

Господарський суд Волинської області у мотивувальній частині оскаржуваного рішення дійшов обґрунтованого висновку про те, що заявлені позивачем витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 20 000,00 грн є документально підтвердженими, відповідають критеріям реальності, розумності та співмірності зі складністю справи, викладеним у частині 4 статті 126 ГПК України, та практиці Великої Палати Верховного Суду (додаткова постанова від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц).

Жодних клопотань про неспівмірність або зменшення цих витрат відповідач суду першої інстанції не пред`являв, а тому в силу ч. 5, 6 ст. 126 ГПК України у суду відсутні процесуальні повноваження щодо їх зменшення за власною ініціативою.

Проте у зв`язку з відмовою у задоволенні позовних вимог про стягнення штрафних санкцій та нарахувань за ст. 625 ЦК України, місцевий господарський суд застосував положення частини 4 статті 129 ГПК України та здійснив перерозподіл судового збору (у сумі 3 120,13 грн) та витрат на правничу допомогу (у сумі 15 214,67 грн), пропорційно розміру задоволених вимог основного боргу (76,07 %).

Оскільки за результатами розгляду апеляційної скарги Північно-західний апеляційний господарський суд дійшов висновку про повну обґрунтованість позовних вимог ТОВ "Транспортна Компанія "САТ" та скасування рішення суду першої інстанції в частині відмови, загальний відсоток задоволення позовних вимог позивача становить 100 %.

Згідно з пунктом 3 частини 4 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі повного задоволення позову - на відповідача.

Частиною 14 статті 129 ГПК України передбачено, що якщо суд апеляційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

З огляду на задоволення апеляційної скарги позивача та його позовних вимог, колегія суддів зазначає, що раніше застосований судом першої інстанції пропорційний розподіл витрат підлягає скасуванню.

Судові витрати позивача, понесені у суді першої інстанції, мають бути покладені на відповідача у повному обсязі.

Тобто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Дрімко" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Транспортна Компанія "САТ" підлягає стягненню судовий збір за подання позову у розмірі 4 101,48 грн та витрати на професійну правничу допомогу в суді першої інстанції у розмірі 20 000,00 грн.

Щодо судового збору за подання апеляційної скарги.

Відповідно до част. 1 ст. 4 Закону України "Про судовий збір", судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Законом України "Про Державний бюджет України на 2026 рік" станом на 01 січня 2026 року прожитковий мінімум для працездатних осіб встановлено у розмірі 3 328,00 грн.

Згідно з пп. 1 п. 2 част. 2 ст. 4 Закону України "Про судовий збір", за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру ставка судового збору становить 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб і не більше 350 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Відповідно до п. 6 част. 2 ст. 4 Закону України "Про судовий збір", за подання до господарського суду апеляційної скарги на рішення суду ставка судового збору становить 150 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви, іншої заяви і скарги від розміру оспорюваної суми.

Згідно з част. 4 ст. 6 Закону України "Про судовий збір", якщо скаргу (заяву) подано про перегляд судового рішення в частині позовних вимог (сум, що підлягають стягненню за судовим рішенням), судовий збір за подання скарги (заяви) вираховується та сплачується лише щодо перегляду судового рішення в частині таких позовних вимог (оспорюваних сум).

При поданні до суду процесуальних документів, передбачених частиною другою цієї статті, в електронній формі - застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору (ч. 3 ст. 4 Закону України "Про судовий збір").

Товариство з обмеженою відповідальністю "Транспортна Компанія "САТ" оскаржує рішення Господарського суду Волинської області від 27.05.2026 у справі № 903/254/26 в частині відмови у задоволенні позову про стягнення 38 104,40 грн пені, 10 654,98 грн процентів річних та 33 019,52 грн збитків, завданих інфляцією, що у загальному розмірі становить 81 778,90 грн.

Оскільки оспорюваною сумою є 81 778,90 грн, тому розмір судового збору, що підлягає сплаті за подання апеляційної скарги складає 3 993,60 грн, а саме: 81 778,90 грн x 1,5 % = 1226,68 грн, що менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, а тому 3 328,00 грн x 150 % х 0,8 = 3 993,60 грн, де 1,5 % - ставка судового збору за подання позовної заяви майнового характеру, 3 328,00 грн - 1 розмір прожиткового мінімуму на 01.01.2026, 150 % - ставка судового збору за подання апеляційної скарги, 0,8 - понижуючий коефіцієнт.

Тобто розмір судового збору, що підлягає сплаті при поданні апеляційної скарги на рішення Господарського суду Волинської області від 27.05.2026 у справі № 903/254/26 в частині оспорюваної суми стягнення 81 778,90 грн становить 3 993,60 грн.

Скаржник при зверненні з апеляційною скаргою сплатив 6 152,22 грн судового збору згідно з платіжною інструкцією № 900014978 від 15.06.2026. Відповідно судовий збір сплачено у більшому розмірі, ніж встановлено Законом України «Про судовий збір». Розмір переплати становить 2 158,62 грн (6 152,22 грн - 3 993,60 грн), яка може бути повернута скаржнику за його клопотанням відповідно до ст. 7 Закону України «Про судовий збір».

За наведеного на підставі ст. 129 ГПК України у зв`язку з задоволенням апеляційної скарги у повному обсязі на відповідача покладається 3 993,60 грн судового збору за подання апеляційної скарги.

Щодо понесених витрат на професійну (правничу) допомогу в суді апеляційної інстанції.

20.07.2026 від Товариства з обмеженою відповідальністю "Транспортна компанія "САТ" (скаржника) до суду надійшла заява про розподіл судових витрат, в якій позивач просить стягнути з ТОВ "Дімко" 15 000,00 грн витрат на професійну (правничу) допомогу в суді апеляційної інстанції /а.с. 206-208/.

На підтвердження вказаних витрат до матеріалів справи долучено копію договору про надання професійної (правничої) допомоги № 02/02/2026 від 02.02.2026, копію додаткової угоди № 8 від 10.06.2026, якою встановлений фіксований гонорар за надання професійної правничої допомоги в сумі 15 000,00 грн, а також копію акту приймання-передачі наданих послуг № 8 від 10.06.2026.

Разом з тим, 23.07.2026 від ТОВ "Дрімко" надійшла заява, у якій відповідач висловлює категоричну незгоду із вимогами ТОВ "Транспортна компанія "САТ" про стягнення витрат на професійну (правничу) допомогу в розмірі 15 000,00 грн, понесених у суді апеляційної інстанції, та просить суд врахувати викладені заперечення при розгляді заяви ТОВ "ТК "САТ" про розподіл судових витрат у справі № 903/254/26 й відмовити у її задоволенні в повному обсязі.

Обґрунтовуючи свої заперечення, відповідач посилається на частину четверту статті 60 Господарського процесуального кодексу України, відповідно до якої повноваження адвоката як представника підтверджуються довіреністю або ордером, виданим відповідно до Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність".

ТОВ "Дрімко" наголошує, що за приписами ч. 1, 2 ст. 26 вказаного Закону, ордер є письмовим документом, який видається адвокатом, бюро або об`єднанням, та повинен містити підпис адвоката.

Крім того відповідач зазначає, що згідно з пунктами 4, 9, 10, 11 та підпунктами 12.11, 12.12 Положення про ордер на надання правничої (правової) допомоги (затвердженого рішенням Ради адвокатів України від 12 квітня 2019 року № 41), ордер, виданий адвокатським об`єднанням, обов`язково має містити підпис адвоката у графі «Адвокат» та підпис керівника, а також бути скріплений печаткою юридичної особи.

Відповідач стверджує, що доданий представником позивача ордер серія АА № 1721265 від 10.06.2026 не містить власноручного або електронного підпису ані представника, ані керівника адвокатського об`єднання "Казачук та партнери", через що не є належним та достатнім підтвердженням правомочності адвоката Білоконь І.В.

На переконання відповідача, відсутність належного підтвердження повноважень представника свідчить, що апеляційну скаргу подано особою без належних повноважень, що унеможливлює стягнення заявлених витрат на професійну правничу допомогу, оскільки вони не підтверджені належним чином оформленими процесуальними документами

Колегія суддів погоджується з тезою відповідача, що в силу ч. 4 ст. 60 ГПК України та висновків Великої Палати Верховного Суду від 05.12.2018 у справі № П/9901/736/18 в господарському суді повноваження адвоката підтверджуються саме довіреністю або ордером, а договір про надання правової допомоги для цього не вимагається.

Разом з тим твердження відповідача про відсутність реквізитів підпису у спірному ордері є помилковими та не враховують особливостей електронного документообігу.

ТОВ ТК "САТ" звернулося до Північно-західного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою та заявою про розподіл витрат в електронній формі через підсистему «Електронний суд».

На підтвердження повноважень представника до матеріалів скарги долучено автоматично згенерований електронний ордер серії АА № 1721265 від 10.06.2026, а весь пакет документів скріплено Кваліфікованим електронним підписом (КЕП) адвоката Білоконь І.В.

Порядок функціонування в судах модулів «Електронний кабінет» та «Електронний суд» імперативно врегульовано Положенням, затвердженим Рішенням Вищої ради правосуддя від 17 серпня 2021 року № 1845/0/15-21 (Положення про ЄСІТС).

Відповідно до пунктів 5.4, 16, 24, 26, 27 Положення про ЄСІТС та норм Закону України «Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги», електронні процесуальні документи створюються у підсистемі шляхом заповнення форм і підписуються КЕП користувача, а додані файли (додатки) підписуються КЕП автора разом із основним документом. Юридичний статус та автентичність реквізитів такого документа повністю засвідчуються накладеним КЕП, що технічно унеможливлює наявність на електронному бланку графічних рукописних підписів чи відтисків «мокрих» печаток.

Судова колегія наголошує, що підпунктом 12.15 пункту 12 профільного Положення № 41 Ради адвокатів України прямо встановлено: ордер вважається підписаним адвокатом (керівником адвокатського об`єднання), якщо електронним підписом засвідчено документ, додатком до якого є ордер.

Отже накладення КЕП адвокатом Білоконь І.В. на пакет документів апеляційної скарги в системі «Електронний суд» повністю охоплює і доданий файл ордера.

Додаткового накладення окремого власноручного чи електронного підпису безпосередньо на бланку ордера у цьому випадку не вимагається.

Окрім того, наявна в матеріалах справи виписка з ЄДРПОУ свідчить, що адвокат Білоконь Інна Вікторівна є керівником Адвокатського об`єднання "Казачук та партнери". Накладення нею КЕП як автором процесуальних документів одночасно ідентифікує її та засвідчує ордер і від імені адвоката, який надає допомогу, і від імені керівника об`єднання, що повністю спростовує доводи відповідача.

Цей висновок узгоджується з актуальною практикою Верховного Суду (постанови від 06.11.2024 у справі № 483/346/24, від 16.12.2024 у справі № 916/4258/23, від 14.03.2025 у справі № 343/1061/24) та принципом неприпустимості надмірного формалізму, викладеним у рішенні ЄСПЛ від 09.06.2022 у справі «Xavier Lucas v. France» (заява № 15567/20, § 46).

Керуючись вимогами частини 5 статті 129 ГПК України, під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд зобов`язаний враховувати поведінку сторін.

Суд зазначає, що ТОВ "Дрімко" демонструвало недобросовісну поведінку: ухилялося від виконання зобов`язань з 2024 року (260 011,00 грн основого боргу), ігнорувало досудову претензію № 28 від 28.01.2026 та після рішення суду першої інстанції не погасило безспірну заборгованість, що зробило звернення позивача до суду єдино можливим заходом захисту.

Подання відповідачем заяви від 22.07.2026 про відмову у стягненні витрат через нібито дефектність електронного ордера розцінюється судом як подання необґрунтованого клопотання та безпідставне заперечення повноважень представника.

Така недобросовісна поведінка відповідача на стадії апеляційного провадження, спрямована на затягування процесу та штучне перешкоджання доступу сторони до правосуддя, що відповідно до ч. 5 ст. 129 ГПК України є самостійною підставою для відхилення заперечень боржника та покладення всіх витрат на правничу допомогу на ТОВ "Дрімко".

З огляду на повне задоволення апеляційної скарги в межах оскарження (100 %), належне підтвердження фіксованого гонорару адвоката в сумі 15 000,00 грн актом № 8 заява ТОВ "ТК "САТ" підлягає задоволенню повністю, а в задоволенні заяви ТОВ "Дрімко" слід відмовити.

За змістом ч. 4, 5 ст. 240 ГПК України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення (повне або скорочене) без його проголошення.

Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

Керуючись ст. 129, 269, 270, 271, 273, 275, 277, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Північно-західний апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Транспортна Компанія "САТ" задовольнити.

2. Рішення Господарського суду Волинської області від 27.05.2026 у справі № 903/254/26 щодо стягнення основного боргу у розмірі 260 011,00 грн - залишити без змін, в частині відмови у задоволенні позовних вимог про стягнення 38 104 грн 40 коп. пені, 10 654 грн 98 коп. процентів річних та 33 019 грн 52 коп. збитків, завданих інфляцією - скасувати та ухвалити в цій частині нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити.

Викласти резолютивну частину рішення Господарського суду Волинської області від 27.05.2026 у справі № 903/254/26 у такій редакції:

"Позов задовольнити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Дрімко" (45400, Волинська область, місто Нововолинськ, Іваничівське шосе, будинок 3; код ЄДРПОУ 37786070) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Транспортна Компанія "САТ" (02090, місто Київ, вулиця Гродненська, будинок 32; код ЄДРПОУ 35646516) 260 011,00 грн заборгованості, 38 104,40 грн пені, 10 654,98 грн процентів річних, 33 019,52 грн збитків, завданих інфляцією, 4 101,48 грн витрат, пов`язаних з оплатою судового збору; 20 000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу.

Видати наказ".

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Дрімко" (45400, Волинська область, місто Нововолинськ, Іваничівське шосе, будинок 3; код ЄДРПОУ 37786070) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Транспортна Компанія "САТ" (02090, місто Київ, вулиця Гродненська, будинок 32; код ЄДРПОУ 35646516) 3 993 грн 60 коп. витрат по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги та 15 000 грн 00 коп. витрат на професійну правничу допомогу в суді апеляційної інстанції.

Видати наказ.

4. Господарському суду Волинської області видати накази на виконання цієї постанови.

5. Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення.

6. Справу № 903/254/26 повернути до Господарського суду Волинської області.

Повну постанову складено "25" серпня 2026 року

Головуючий суддя Крейбух О.Г.

Суддя Тимошенко О.М.

Суддя Розізнана І.В.