Постанова від 23 серпня 2026 р. у справі №918/99/19(918/807/26) — Північно-західний апеляційний господарський суд

ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33601 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 серпня 2026 року Справа № 918/99/19(918/807/26)

Північно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуюча суддя Коломис В.В., суддя Саврій В.А. , суддя Крейбух О.Г.

секретар судового засідання Політуча В.В.

за участю представників сторін:

відповідача-4 - Захаров П.В., адвокат, Тищенко О.І., арбітражна керуюча (в режимі відеоконференції);

третьої особи-2 - Пахомов І.Ю., адвокат (в режимі відеоконференції);

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Господарського суду Рівненської області від 30 червня 2026 року у справі № 918/99/19(918/807/26) (суддя Політика Н.А.)

за позовом ОСОБА_1

до ОСОБА_2

до Державного підприємства "Сетам"

до Приватного виконавця Шевченко Тетяни Сергіївни

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Мілк Ворд"

треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідачів:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Ніка-Моріс"

Публічне акціонерне товариство АБ "Південний"

про визнання недійсними електронних торгів з реалізації 100 % корпоративних прав (частки у статутному капіталі), про повернення (стягнення) частки та про визначення розміру статутного капіталу та розміру часток учасників

у межах справи про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "Мілк Ворд"

(ухвала про відмову в забезпеченні позову)

ВСТАНОВИВ:

Ухвалою Господарського суду Рівненської області від 30.06.2026 у справі №918/99/19(918/807/26) у задоволенні заяви ОСОБА_1 від 26.06.2026 про забезпечення позову у справі № 918/99/19(918/807/26), відмовлено.

Не погоджуючись з прийнятою судом першої інстанції ухвалою, ОСОБА_1 звернулася до Північно-західного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу місцевого господарського суду та прийняти нове судове рішення, яким задоволити заяву ОСОБА_1 від 26.06.2026 про забезпечення позову у справі № 918/99/19(918/807/26).

Обґрунтовуючи свої вимоги, апелянт посилається на порушення Господарським судом Рівненської області норм процесуального права, а також на неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи.

Згідно з протоколом передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 10.07.2026, справу №918/99/19(918/807/26) передано для розгляду колегії суддів у складі: головуюча суддя Розізнана І.В., суддя Крейбух О.Г., суддя Павлюк І.Ю.

Листом № 918/99/19(918/807/26)/3561/26 від 13.07.2026 матеріали справи витребувано з Господарського суду Рівненської області.

21.07.2026 до суду апеляційної інстанції надійшли матеріали справи №918/99/19(918/807/26).

У зв`язку із відпусткою головуючої судді Розізнаної І.В. та судді-члена колегії Павлюк І.Ю. у період з 20.07.2026 по 21.08.2026 включно, проведено їх заміну у судовій справі №918/99/19(918/807/26), протоколом передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 21.07.2026 справу передано для розгляду колегії суддів у складі: головуючий суддя Юрчук М.І., судді Крейбух О.Г., Поліщук П.Я.

Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 27.07.2026 відкрито апеляційне провадження у справі № 918/99/19(918/807/26) та призначено справу до розгляду на 19.08.2026 об 14:30 год.

Відповідач-1 у відзиві на апеляційну скаргу вважає оскаржувану ухвалу місцевого господарського суду законною та обґрунтованою, а тому просить залишити її без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

У відповіді на відзив ОСОБА_1 заперечує доводи відповідача-1, наголошуючи на наявності реального ризику відчуження спірної частки та вчинення інших дій щодо корпоративних прав, співмірності заявлених заходів забезпечення позову, а також просить відмовити у стягненні витрат на професійну правничу допомогу.

У додаткових письмових поясненнях ОСОБА_2 заперечує доводи ОСОБА_1 , зазначаючи, що останньою не доведено наявності реального ризику вчинення відповідачем дій, які можуть ускладнити чи унеможливити ефективний захист її прав, а наведені нею обставини ґрунтуються на припущеннях щодо можливої майбутньої поведінки відповідача, у зв`язку з чим просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржувану ухвалу - без змін.

Розпорядженням керівника апарату Північно-західного апеляційного господарського суду № 01-05/822 від 10.08.2026, на підставі службової записки секретаря судової палати №1 від 10.08.2026, у зв`язку з перебуванням у відпустках головуючого судді Юрчука М.І. та судді -члена колегії Поліщука П.Я. призначено проведення повторного автоматизованого розподілу даної судової справи.

Протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи №918/99/19(918/807/26) між суддями від 10.08.2026 для розгляду апеляційної скарги ОСОБА_1 на ухвалу Господарського суду Рівненської області від 30.06.2026 у даній справі визначено колегію суддів у складі: головуюча суддя Коломис В.В., суддя Саврій В.А., Крейбух О.Г.

Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 11.08.2026 справу №918/99/19(918/807/26) прийнято до провадження колегією суддів Північно-західного апеляційного господарського суду у складі: головуюча суддя Коломис В.В., суддя Саврій В.А., суддя Крейбух О.Г. Вирішено розгляд апеляційної скарги ОСОБА_1 на ухвалу Господарського суду Рівненської області від 30.06.2026 у справі №918/99/19(918/807/26) провести 24.08.2026 об 10:30 год.

В судове засідання представники позивача, відповідача-1, відповідача-2, відповідача-3, третьої особи-1 не з`явилися; про причини неявки суд не повідомили.

Частинами 11, 12 статті 270 ГПК України, яка визначає порядок розгляду апеляційної скарги, встановлено, що суд апеляційної інстанції відкладає розгляд справи в разі неявки у судове засідання учасника справи, стосовно якого немає відомостей щодо його повідомлення про дату, час і місце судового засідання, або за його клопотанням, коли повідомлені ним причини неявки будуть визнані судом поважними. Неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Таким чином, відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

Оскільки всі учасники провадження у справі були належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду справи, при цьому явка учасників судового процесу обов`язковою не визнавалась, а матеріали справи достатньо характеризують спірні правовідносини, колегія суддів вважає за можливе розглянути справу в даному судовому засіданні за відсутності представників позивача, відповідача-1, відповідача-2, відповідача-3, третьої особи-1.

Присутні в судовому засіданні представники відповідача-4 вважають оскаржувану ухвалу незаконною та необґрунтованою, у зв`язку з чим просять її скасувати, а апеляційну скаргу - задоволити, тоді як представник третьої особи-2 вважає оскаржувану ухвалу законною та обґрунтованою, а тому просить залишити її без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Колегія суддів, заслухавши пояснення представників відповідача-4, третьої особи-2, розглянувши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права, вважає, що у задоволенні вимог апеляційної скарги слід відмовити, ухвалу місцевого господарського суду - залишити без змін.

При цьому колегія суддів виходила з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 звернулася до Господарського суду Рівненської області з позовною заявою до ОСОБА_2 , Державного підприємства "Сетам", Шевченко Тетяни Сергіївни , Товариства з обмеженою відповідальністю "Мілк Ворд", в якій просить:

- визнати недійсними електронні торги з реалізації 100% корпоративних прав (частки у статутному капіталі) ТОВ "МІЛК ВОРД", проведені 29.10.2020 ДП "СЕТАМ" (лот № 448402) та оформлені Протоколом проведення електронних торгів № 508851 від 29.10.2020, а також складений за їх результатами акт від 04.11.2020;

- повернути (стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 ) частку у розмірі 100 % статутного капіталу ТОВ "МІЛК ВОРД";

- визначити розмір статутного капіталу ТОВ "МІЛК ВОРД" та розміри часток учасників, а саме: визначити єдиним учасником Товариства ОСОБА_1 з часткою 100% статутного капіталу.

Одночасно із позовною заявою надійшла заява про забезпечення позову, в якій позивач посилаючись на ст. 137 ГПК України, просить вжити заходів забезпечення позову шляхом:

- накладення арешту на частку у розмірі 100 % статутного капіталу ТОВ "МІЛК ВОРД" та заборонити відповідачу-1 - ОСОБА_2 , а також будь-яким іншим особам, відчужувати, передавати в заставу або іншим чином розпоряджатися зазначеною часткою;

- заборони суб`єктам державної реєстрації (державним реєстраторам, приватним та державним нотаріусам, Міністерству юстиції України та його територіальним органам, акредитованим суб`єктам) вчиняти в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань реєстраційні дії щодо ТОВ "МІЛК ВОРД", пов`язані зі зміною складу учасників (засновників) або розміру їх часток, зміною керівника, зміною місцезнаходження, внесенням змін до установчих документів, а також реорганізацією, припиненням чи ліквідацією;

- заборони відповідачу-1 - ОСОБА_2 , як єдиному учаснику ТОВ "МІЛК ВОРД", приймати рішення про задоволення вимог кредиторів Товариства в порядку ч.7 ст.41 КУзПБ.

В обґрунтування заяви про забезпечення позову ОСОБА_1 зазначає, що предметом спору є 100 % частки у статутному капіталі ТОВ "МІЛК ВОРД", власником якої на цей час є ОСОБА_2 , який як єдиний учасник товариства має можливість відчужити, передати в заставу чи іншим чином обтяжити спірну частку, а також ініціювати відповідні реєстраційні зміни, що, на переконання заявника, у разі задоволення позову може ускладнити або унеможливити ефективне поновлення її корпоративних прав у межах цього провадження.

На підтвердження існування такого ризику заявник посилається на вчинені ОСОБА_2 після набуття частки дії щодо зміни керівника та місцезнаходження товариства.

Крім того, ОСОБА_1 вказує на перебування ТОВ "МІЛК ВОРД" у процедурі банкрутства та наявність у ОСОБА_2 як власника корпоративних прав можливості скористатися передбаченим ч.7 ст.41 КУзПБ правом на задоволення вимог кредиторів, що, за її твердженням, створює ризик закриття провадження у справі про банкрутство до вирішення цього корпоративного спору.

Необхідність вжиття заявлених заходів забезпечення позову ОСОБА_1 також обґрунтовує обставинами набуття відповідачем-1 спірної частки за результатами електронних торгів, законність яких оспорюється у цій справі та стверджує про наявність порушень під час оформлення документів, пов`язаних із проведенням таких торгів.

З огляду на наведене заявник вважає, що невжиття заходів забезпечення позову може істотно ускладнити ефективний захист та поновлення її прав у разі задоволення позову, у зв`язку з чим просить заяву задоволити в повному обсязі.

Місцевий господарський суд, розглянувши заяву про забезпечення позову, з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються дані вимоги, дослідивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи, проаналізувавши вимоги чинного законодавства, що регулюють спірні правовідносини, прийшов до висновку про відсутність правових підстав для її задоволення.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції з огляду на таке.

Відповідно до ст.136 ГПК України, господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених ст.137 цього Кодексу заходів забезпечення позову, яке допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист чи поновлення порушених або оспорюваних прав чи інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду, а також з інших підстав, визначених законом.

Пунктами 1, 2, 4 частини першої статті 137 ГПК України визначено, що позов забезпечується, зокрема, накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі чи сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб; забороною відповідачу вчиняти певні дії; забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, передавати майно відповідачеві чи виконувати щодо нього інші зобов`язання.

Забезпечення позову за своєю правовою природою є процесуальним засобом охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій відповідача, спрямованим на запобігання можливим порушенням прав чи охоронюваних законом інтересів та забезпечення реального й ефективного виконання судового рішення у разі задоволення позову.

При вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має оцінити обґрунтованість доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням розумності, обґрунтованості та адекватності вимог щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін та інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги; ймовірності утруднення виконання або невиконання судового рішення в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню прав та охоронюваних законом інтересів осіб, які не є учасниками судового процесу.

Достатньо обґрунтованою підставою для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного виду забезпечення позову, про що можуть свідчити, зокрема, вчинення відповідачем дій, спрямованих на реалізацію майна, здійснення підготовчих дій до його реалізації або інші обставини, які підтверджують реальність відповідного ризику.

Адекватність заходу забезпечення позову визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається, та оцінюється, зокрема, з урахуванням співвідношення права чи інтересу, про захист яких просить заявник, з обраним ним заходом забезпечення позову.

Заходи забезпечення позову повинні бути співмірними із заявленими вимогами, що передбачає співвідношення негативних наслідків від їх вжиття з негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття таких заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду та наслідків заборони відповідачу вчиняти певні дії.

Таким чином, застосування заходів забезпечення позову допускається за наявності достатньо обґрунтованого припущення щодо можливості настання передбачених ст.136 ГПК України негативних наслідків у разі невжиття таких заходів, тоді як саме лише посилання заявника на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для забезпечення позову.

Аналогічні правові висновки щодо підстав та критеріїв застосування заходів забезпечення позову викладені у постановах Верховного Суду від 21.03.2018 у справі №904/5971/17, від 07.06.2018 у справі № 910/23468/17, від 04.06.2018 у справі № 910/23741/17 та від 04.05.2018 у справі № 910/339/18.

При цьому обов`язок доказування наявності фактичних обставин, з якими пов`язується необхідність застосування певного заходу забезпечення позову, покладається на особу, яка звернулася з відповідною заявою, та здійснюється за загальними правилами доказування, передбаченими ст.ст.73, 74, 76-79 ГПК України.

Правовий висновок щодо необхідності підтвердження належними доказами фактичних обставин, з якими пов`язується застосування відповідного заходу забезпечення позову, викладений також у постанові Верховного Суду від 11.03.2019 у справі № 904/4795/18.

Водночас, з огляду на характер заявлених позовних вимог та спрямованість обраних заходів забезпечення позову на збереження існуючого стану спірних корпоративних прав до вирішення спору по суті, у цьому випадку підлягає дослідженню, зокрема, така передбачена ст.136 ГПК України підстава для забезпечення позову, як достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття відповідних заходів може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав та інтересів позивача.

При цьому суд має дослідити, чи не призведе невжиття заявленого заходу забезпечення позову до порушення вимоги щодо справедливого та ефективного захисту порушених прав, зокрема чи зможе позивач захистити їх у межах одного судового провадження без необхідності нових звернень до суду.

Аналогічний правовий висновок викладений Об`єднаною Палатою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду в постанові від 16.08.2018 у справі №910/1040/18.

Як вбачається із заяви про забезпечення позову, необхідність вжиття заявлених заходів ОСОБА_1 пов`язує насамперед із наявністю у ОСОБА_2 як єдиного учасника ТОВ "МІЛК ВОРД" юридичної можливості розпорядитися спірною часткою, передати її в заставу чи іншим чином обтяжити, а також ініціювати вчинення відповідних реєстраційних дій щодо товариства.

Водночас забезпечення позову застосовується не з огляду на саму наявність у відповідача правомочностей власника корпоративних прав, а за умови існування фактичних обставин, які дають достатні підстави пов`язувати реалізацію таких правомочностей із реальною загрозою істотного ускладнення чи унеможливлення ефективного захисту або поновлення прав позивача в межах відповідного судового провадження.

У цьому аспекті визначальне значення має не абстрактна можливість відповідача розпорядитися належною йому часткою, яка є звичайним проявом правомочностей її власника, а наявність об`єктивних даних про вчинення чи підготовку до вчинення дій, здатних змінити існуючий стан спірних правовідносин та внаслідок цього створити для позивача необхідність застосування інших способів захисту або звернення до суду з новими вимогами.

Натомість наведені заявником обставини та подані на їх підтвердження докази не свідчать про вчинення відповідачем дій, спрямованих на відчуження або обтяження спірної частки, досягнення домовленостей щодо її передачі іншим особам чи здійснення інших підготовчих дій, які б об`єктивно підтверджували намір змінити належність корпоративних прав до вирішення спору по суті.

Посилання ОСОБА_1 на здійснені після набуття ОСОБА_2 корпоративних прав зміни керівника та місцезнаходження ТОВ "МІЛК ВОРД" характеризує реалізацію ним повноважень учасника товариства у минулому, однак без наведення інших фактичних обставин не засвідчує спрямованості його поведінки на подальше відчуження спірної частки чи вчинення на час звернення із заявою дій, здатних перешкодити ефективному поновленню прав позивача.

Окремою підставою для застосування заходів забезпечення позову ОСОБА_1 визначає перебування ТОВ "МІЛК ВОРД" у процедурі банкрутства та можливість ОСОБА_2 як єдиного учасника товариства скористатися правом, передбаченим ч.7 ст.41 КУзПБ, із чим заявник пов`язує ймовірність закриття провадження у справі про банкрутство.

Однак наявність у суб`єкта передбаченого законом права та припущення про можливість його реалізації не є тотожними наявності фактичних обставин, які свідчать про вчинення або підготовку до вчинення відповідних дій, а тому сама можливість застосування ОСОБА_2 механізму, передбаченого ч.7 ст.41 КУзПБ, не може без відповідного доказового підтвердження розглядатися як достатня фактична підстава для превентивного обмеження такого права.

При цьому матеріали, подані разом із заявою про забезпечення позову, не містять відомостей про прийняття ОСОБА_2 відповідного рішення, вчинення ним дій щодо фактичного задоволення вимог кредиторів або здійснення інших заходів, спрямованих на реалізацію передбаченого ч. 7 ст.41 КУзПБ механізму, які б на час вирішення заяви надавали зазначеному заявником ризику характеру реального та безпосереднього.

Щодо наведених заявником обставин проведення електронних торгів, визначення вартості корпоративних прав та оформлення документів, пов`язаних із набуттям ОСОБА_2 спірної частки, то саме правомірність відповідних дій становить предмет судової перевірки при вирішенні заявлених ОСОБА_1 позовних вимог, а тому надання їм правової оцінки при вирішенні питання про забезпечення позову фактично означало б передчасне дослідження обставин спору по суті.

Забезпечення позову не може використовуватися як процесуальний засіб попередньої констатації обґрунтованості позовних вимог, оскільки під час вирішення відповідної заяви суд досліджує не правомірність набуття відповідачем спірних корпоративних прав, а наявність конкретних обставин, які свідчать про необхідність тимчасового обмеження певних прав до вирішення спору по суті.

Водночас заявлені ОСОБА_1 заходи передбачають не лише накладення арешту на безпосередній предмет спору - 100 % частки у статутному капіталі ТОВ "МІЛК ВОРД", а й заборону широкого кола реєстраційних дій щодо товариства, включаючи зміну керівника, місцезнаходження, установчих документів, реорганізацію, припинення та ліквідацію, а також заборону реалізації учасником товариства права, передбаченого ч.7 ст.41 КУзПБ.

З огляду на обмежувальний характер інституту забезпечення позову необхідність застосування кожного із заявлених заходів має бути обґрунтована його спрямованістю на запобігання конкретному ризику та відповідати критеріям адекватності й співмірності, оскільки наявність зв`язку певного заходу з предметом спору або підстав для обмеження розпорядження безпосередньо спірною часткою сама по собі не зумовлює необхідності заборони всього комплексу реєстраційних та корпоративних дій щодо товариства.

Таким чином, наведені ОСОБА_1 обставини характеризують переважно юридичну можливість вчинення ОСОБА_2 певних дій у майбутньому, однак не підтверджують належними доказами існування на час вирішення заяви конкретного та реального ризику їх вчинення, з яким можна було б пов`язати істотне ускладнення чи унеможливлення ефективного захисту або поновлення прав позивача у межах цього провадження.

Враховуючи наведене заявником не доведено наявності фактичних обставин, з якими положення ст.ст.136, 137 ГПК України пов`язують необхідність застосування заявлених заходів забезпечення позову, тоді як покладення в основу відповідних обмежень лише припущень щодо можливої поведінки відповідача у майбутньому не відповідало б правовій природі та меті інституту забезпечення позову.

Відтак місцевий господарський суд, оцінивши наведені заявником підстави та подані на їх підтвердження докази з врахуванням характеру спірних правовідносин, предмета позову, зв`язку заявлених заходів із позовними вимогами, а також критеріїв їх обґрунтованості та співмірності, дійшов правильного висновку про відсутність достатніх правових підстав для задоволення заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову.

Доводи апелянта про неправильне застосування місцевим господарським судом статті 136 ГПК України, завищення стандарту доказування та помилкову оцінку заявлених ризиків фактично зводяться до повторної оцінки обставин, які вже наводилися ОСОБА_1 у заяві про забезпечення позову та були досліджені судом першої інстанції, тоді як вимога щодо наявності достатньо обґрунтованого припущення не звільняє заявника від обов`язку підтвердити конкретними фактичними даними реальність відповідного ризику, а не лише юридичну можливість його виникнення.

Посилання апелянта на зміну ОСОБА_2 керівника та місцезнаходження товариства після набуття корпоративних прав, можливість відчуження чи обтяження спірної частки, а також реалізації механізму, передбаченого ч. 7 ст. 41 КУзПБ, не спростовують висновків місцевого суду, оскільки матеріали не підтверджують вчинення чи підготовки відповідачем конкретних дій щодо відчуження частки, укладення відповідного правочину, звернення до нотаріуса чи державного реєстратора, тоді як зазначення у відзиві про те, що ОСОБА_2 "ставилось питання щодо погашення вимог кредиторів", не є визнанням факту прийняття відповідного рішення або наміру його невідкладної реалізації.

Наведені в апеляційній скарзі посилання на постанови Верховного Суду у справах №911/2780/20, №910/16868/19 та №911/1430/23 також не дають підстав для іншого вирішення заяви, оскільки застосування заходів забезпечення позову залежить не лише від подібності предмета спору та виду заявленого заходу, а передусім від установлених у кожній конкретній справі фактичних обставин, які підтверджують реальність відповідного ризику, тоді як наведені апелянтом правові висновки не звільняють заявника від необхідності доведення передбачених ст.136 ГПК України підстав для забезпечення позову саме у спірних правовідносинах.

Твердження ОСОБА_1 про безпосередній зв`язок та співмірність заявлених заходів із предметом спору також не є достатньою підставою для їх застосування, оскільки передбачені ст.137 ГПК України види забезпечення можуть бути застосовані лише за наявності передумов, визначених ст.136 цього Кодексу, при цьому встановлене п.10-1 ч.1 ст.28 Закону №755-IV обмеження щодо державної реєстрації зміни складу учасників під час ліквідаційної процедури хоча й не охоплює всього комплексу заявлених заборон, однак додатково характеризує існуючий правовий режим спірних корпоративних прав та не усуває обов`язку заявника довести необхідність кожного із заявлених заходів.

Не впливають на правильність оскаржуваної ухвали й доводи про майновий характер вимоги щодо повернення 100 % частки у статутному капіталі, оскільки незалежно від того, який із передбачених ст.136 ГПК України критеріїв підлягає застосуванню, необхідною передумовою забезпечення позову залишається наявність належно підтверджених обставин, що свідчать про реальність відповідного ризику, яких у цьому випадку заявником не доведено.

Таким чином, наведені в апеляційній скарзі доводи не спростовують висновків місцевого господарського суду та не підтверджують наявності передбачених ст.ст.136, 137 ГПК України підстав для вжиття заявлених заходів забезпечення позову, оскільки частково повторюють обставини, які були предметом дослідження суду першої інстанції, а в іншій частині не доводять помилковості наданої ним правової оцінки.

З врахуванням наведеного, колегія суддів дійшла висновку, що місцевий господарський суд повно з`ясував обставини, які мають значення для вирішення питання про забезпечення позову, правильно застосував положення ст.ст.136, 137 ГПК України та ухвалив судове рішення з додержанням норм процесуального права, тоді як доводи апеляційної скарги правильності його висновків не спростовують, у зв`язку з чим підстави для скасування оскаржуваної ухвали та задоволення апеляційної скарги відсутні.

Відповідно до п.1 ч. 1 ст. 275 ГПК України, суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

Згідно приписів ст. 276 ГПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи все вищевикладене в сукупності, колегія суддів Північно-західного апеляційного господарського суду вважає, що ухвала Господарського суду Рівненської області ґрунтується на матеріалах і обставинах справи, відповідає нормам матеріального та процесуального права, а тому відсутні правові підстави для її скасування.

Керуючись ст. ст. 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

2. Ухвалу Господарського суду Рівненської області від 30 червня 2026 року у справі №918/99/19(918/807/26) залишити без змін.

3. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню.

Повний текст постанови складений "25" серпня 2026 р.

Головуюча суддя Коломис В.В.

Суддя Саврій В.А.

Суддя Крейбух О.Г.