Постанова від 17 серпня 2026 р. у справі №910/2462/26 — Північний апеляційний господарський суд

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"18" серпня 2026 р. Справа № 910/2462/26

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Демидової А.М.

суддів: Владимиренко С.В.

Ходаківської І.П.

за участю секретаря судового засідання: Мельничука О.С.

за участю представників учасників справи:

від позивача: Пушинський М.В.

від відповідача: Підлипенський Д.В. (в режимі відеоконференції)

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Оператор газотранспортної системи України"

на рішення Господарського суду міста Києва від 16.06.2026 (повний текст рішення складено 08.07.2026)

та на додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 09.07.2026 (дата підписання: 09.07.2026)

у справі № 910/2462/26 Господарського суду міста Києва (суддя Маринченко Я.В.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Газойлтехнопайп"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Оператор газотранспортної системи України"

про скасування оперативно-господарської санкції, стягнення коштів у розмірі 1 291 415,54 грн

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст і підстави позовних вимог

У березні 2026 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Газойлтехнопайп" (далі - ТОВ "Газойлтехнопайп", позивач) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Оператор газотранспортної системи України" (далі - ТОВ "Оператор ГТС України", відповідач) про скасування оперативно-господарської санкції, стягнення коштів у розмірі 1 291 415,54 грн.

Позовні вимоги обґрунтовано протиправним застосуванням відповідачем до позивача оперативно-господарської санкції та утриманням штрафних санкцій за укладеним між сторонами договором № 4600007067 від 13.01.2023 (далі також - Договір) до закінчення строку виконання передбачених Договором робіт. Відтак відповідачем не в повному обсязі виконано взяті на себе зобов`язання за Договором у частині повної та своєчасної оплати виконаних робіт, унаслідок чого за відповідачем утворилась заборгованість у розмірі 1 004 629,77 грн. На підставі викладеного, позивач просив суд скасувати оперативно-господарську санкцію № ТОВВИХ-24-682 від 15.01.2024 у розмірі 1 004 629,77 грн, застосовану ТОВ "Оператор ГТС України" до ТОВ "Газойлтехнопайп" за несвоєчасне виконання робіт за договором № 4600007067 від 13.01.2023 та стягнути вказану заборгованість у розмірі 1 004 629,77 грн. Також позивач нарахував та заявив до стягнення з відповідача пеню в розмірі 18 384,72 грн, інфляційні втрати в розмірі 205 062 грн та 3 % річних у розмірі 63 339,05 грн.

Короткий зміст рішення місцевого господарського суду та мотиви його ухвалення

Рішенням Господарського суду міста Києва від 16.06.2026 у справі № 910/2462/26 позов задоволено частково; скасовано оперативно-господарську санкцію № ТОВВИХ-24-682 від 15.01.2024 у розмірі 1 004 629,77 грн, застосовану ТОВ "Оператор ГТС України" до ТОВ "Газойлтехнопайп" за несвоєчасне виконання робіт за договором № 4600007067 від 13.01.2023; стягнуто з ТОВ "Оператор ГТС України" на користь ТОВ "Газойлтехнопайп" грошові кошти у розмірі 1 004 629,77 грн, пеню у розмірі 18 284,26 грн, інфляційні нарахування у розмірі 205 062,00 грн та 0,01 % річних у розмірі 211,13 грн, а також витрати по сплаті судового збору у розмірі 26 793,81 грн. В іншій частині позову відмовлено.

Скасовуючи оперативно-господарську санкцію (повідомлення № ТОВВИХ-24-682 від 15.01.2024) у загальному розмірі 1 004 629,77 грн, суд першої інстанції виходив із відсутності у відповідача підстав для застосування до позивача оперативно-господарських санкцій з огляду на те, що на момент пред`явлення відповідачем вимоги про сплату штрафних санкцій від 05.01.2024 № ТОВВИХ-24-231 та здійснення ним нарахування штрафних санкцій у загальному розмірі 1 004 629,77 грн, а саме пені в розмірі 403 569,22 грн та штрафу в розмірі 601 060,55 грн, граничний строк виконання позивачем робіт у цілому (всіх робіт) за Договором не сплив, відповідно, право для нарахування вказаних штрафних санкцій у відповідача не виникло.

Оскільки судом встановлено безпідставність застосовної відповідачем оперативно-господарської санкції на суму 1 004 629,77 грн, враховуючи факт наявності у відповідача заборгованості перед позивачем у розмірі 1 004 629,77 грн, за відсутності у матеріалах справи доказів її оплати, суд дійшов висновку щодо наявності підстав для стягнення з відповідача суми заборгованості в розмірі 1 004 629,77 грн.

Здійснивши арифметичний перерахунок інфляційних втрат, пені та 0,01 % річних, суд дійшов висновку, що з відповідача на користь позивача належать до стягнення інфляційні втрати в розмірі 205 062,00 грн, пеня в розмірі 18 284,26 грн та 0,01 % річних у розмірі 211,13 грн.

Короткий зміст заяви про ухвалення додаткового рішення

18.06.2026 ТОВ "Газойлтехнопайп" звернулося до Господарського суду міста Києва із заявою про ухвалення додаткового рішення у справі № 910/2462/26, в якій просило суд стягнути з відповідача на користь позивача витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 28 531,17 грн, що відповідає частці задоволених позовних вимог 95,1039 %.

Короткий зміст додаткового рішення місцевого господарського суду та мотиви його ухвалення

Додатковим рішенням Господарського суду міста Києва від 09.07.2026 у справі № 910/2462/26 заяву ТОВ "Газойлтехнопайп" про розподіл судових витрат у даній справі задоволено та стягнуто з ТОВ "Оператор ГТС України" на користь ТОВ "Газойлтехнопайп" витрати на правову допомогу в розмірі 28 531,17 грн.

Додаткове рішення мотивовано тим, що заявлений позивачем до стягнення розмір витрат на професійну правничу допомогу є обґрунтованим, співмірним вартості наданих послуг адвоката із складністю справи, обсягом наданих адвокатом послуг, виконаних робіт та ціною позову.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів

Не погодившись із рішенням Господарського суду міста Києва від 16.06.2026 та додатковим рішенням Господарського суду міста Києва від 09.07.2026 у справі № 910/2462/26, ТОВ "Оператор ГТС України" звернулося до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення в частині задоволених позовних вимог та додаткове рішення і ухвалити в цій частині нове судове рішення, яким позовні вимоги ТОВ "Газойлтехнопайп" до ТОВ "Оператор ГТС України" про скасування оперативно-господарської санкції та стягнення 1 291 415, 54 грн залишити без задоволення та відмовити у задоволенні заяви ТОВ "Газойлтехнопайп" про стягнення витрат на правову допомогу.

При цьому скаржник зазначає, що оскаржувані судові рішення ухвалено за неправильного застосування норм матеріального та порушення норм процесуального права, зокрема, з порушенням ст. 13, 14, 74, ч. 4, 7 ст. 75, ст. 86, 129, 236, 237 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), та неправильним застосуванням ст. 22, 614, 623, 625, 628, 631 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України).

За доводами скаржника, пунктом 10.2 Договору передбачено можливість застосування неустойки щодо порушення строків виконання окремих етапів робіт; позивач як Підрядник несвоєчасно виконав роботи, передбачені Графіком виконання робіт (Додаток № 3), тим самим порушивши умови Договору, відтак Замовник у період дії Договору правомірно застосував до позивача оперативно-господарські санкції та отримав 1 004 629,77 грн нарахованих штрафних санкцій із сум, які підлягають виплаті Підряднику, а отже, відсутні підстави для скасування оперативно-господарської санкції, що направлена позивачеві повідомленням № ТОВВИХ-24-682 від 15.01.2024, стягнення 1 004 629,77 грн, інфляційних втрат та 3 % річних. Також скаржник наголошує на тому, що ним вчасно та відповідно до умов п. 7.1.3 Договору здійснювалась оплата, відтак позивачем безпідставно нараховано пеню в розмірі 18 384,72 грн.

На переконання скаржника, врахування місцевим господарським судом висновків судів у справі № 910/4553/24 є безпідставним, оскільки останні стосуються обставин, які не стосуються застосування Замовником оперативно-господарських санкцій, а спірні правовідносини є відмінними та не утворюють преюдиційних обставин; судом першої інстанції не здійснено належного дослідження обставин іншої справи № 910/6307/24.

Заперечуючи проти стягнення судових витрат позивача на правову допомогу в розмірі 28 531,17 грн, скаржник наголошує на тому, що до ухвалення судового рішення позивачем не подавались докази понесення судових витрат та не заявлялось про неможливість їх подання у визначений законом строк, як це вимагається у ч. 8 ст. 129, ч. 1 ст. 221 ГПК України; договір про надання правової допомоги № 17.10-1 від 17.10.2023 і додаткова угода № 23/02-2 від 23.02.2026 до нього існували станом на момент подання позовної заяви, а тому позивач не мав жодних перешкод для їх надання до закінчення судових дебатів та не вказував про об`єктивну неможливість такого у вказаній заяві, а тому суд мав залишити вказані документи без розгляду; долучена позивачем до заяви від 19.06.2026 копія акта приймання-передачі № 18/06-1 від 18.06.2026 не містить інформації про фактично витрачений адвокатом час на надання позивачеві професійної правничої допомоги у справі № 910/2462/26 та тарифи адвоката, що обмежує відповідача у можливості спростування обґрунтованості заявленого розміру витрат на професійну правничу допомогу; позивачем не доведено понесення судових витрат у зв`язку з розглядом цієї справи судом першої інстанції (недотримання критерію реальності судових витрат), оскільки матеріали справи не містять ані платіжних документів, якими підтверджується факт понесення позивачем витрат на професійну правничу допомогу, ані копій рахунків, якими б підтверджувався факт виникнення у позивача обов`язку з оплати фактично отриманих послуг.

Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги по суті

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 03.08.2026 (колегія суддів у складі: Демидової А.М. - головуючого, Владимиренко С.В., Ходаківської І.П.) відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ТОВ "Оператор ГТС України" на рішення Господарського суду міста Києва від 16.06.2026 та на додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 09.07.2026 у справі № 910/2462/26; розгляд апеляційної скарги призначено на 18.08.2026 о 10:00; встановлено строк для подання відзиву на апеляційну скаргу, пояснень, клопотань, заперечень - до 14.08.2026.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 13.08.2026 задоволено заяву ТОВ "Оператор ГТС України" про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції.

Позиції учасників справи

Позивач у відзиві на апеляційну скаргу проти апеляційної скарги заперечує і просить суд залишити її без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін, зазначаючи, зокрема, що апеляційна скарга не містить доводів, які спростовують встановлені судом першої інстанції обставини або свідчать про наявність передбачених статтею 277 ГПК України підстав для скасування оскаржуваних судових рішень; наведена апелянтом практика щодо розмежування преюдиційних фактів і правової оцінки сама по собі не спростовує рішення суду першої інстанції; апелянт намагається надати пункту 10.2 Договору протилежне тлумачення, оцінка якому вже була надана Верховним Судом у постанові від 10.02.2026 у справі № 910/4553/25; посилання скаржника на справу № 910/6307/24 не спростовує висновків у цій справі, оскільки у справі № 910/6307/24 предметом судового розгляду був інший договір; посилання апелянта на своєчасність сплати решти вартості робіт не спростовує факту прострочення саме щодо утриманої суми.

Щодо додаткового рішення від 09.07.2026 та витрат на професійну правничу допомогу позивач наголошує на тому, що твердження про відсутність заяви, зробленої до закінчення судових дебатів, прямо спростовується матеріалами справи, зокрема позовною заявою; заява про розподіл судових витрат надійшла до суду 19.06.2026, тобто в межах п`ятиденного строку, встановленого ч. 8 ст. 129 ГПК України; до заяви були додані договір про надання правової допомоги № 17.10-1 від 17.10.2023, додаткова угода № 23/02-2 від 23.02.2026 та акт приймання-передачі № 18/06-1 від 18.06.2026 на загальну вартість наданої правничої допомоги 30 000,00 грн; акт № 18/06-1 складено 18.06.2026, тобто вже після ухвалення рішення по суті, відтак доказ, яким сторони зафіксували остаточний обсяг фактично наданої правничої допомоги та її загальну вартість, об`єктивно не існував до ухвалення рішення 16.06.2026. Це узгоджується із самою конструкцією ч. 8 ст. 129 ГПК України, яка передбачає можливість подання доказів витрат у п`ятиденний строк після рішення за умови попередньої заяви.

Також позивачем повідомлено, що попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які він очікує понести у зв`язку з розглядом справи в суді апеляційної інстанції, становить 15 000,00 грн; акт приймання-передачі буде поданий до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, відповідно до ст. 129 ГПК України.

Явка представників учасників справи

У судовому засіданні 18.08.2026 взяли участь представник позивача (в залі суду) та представник відповідача (у режимі відеоконференції поза межами приміщення суду).

У судовому засіданні представник відповідача (скаржника) вимоги апеляційної скарги підтримав і просив суд її задовольнити.

Представник позивача проти апеляційної скарги відповідача заперечував і просив суд залишити її без задоволення.

Обставини справи, встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції

Як встановлено судом першої інстанції та перевірено судом апеляційної інстанції, 13.01.2023 між ТОВ "Оператор ГТС України" (Замовник) та ТОВ "Газойлтехнопайп" (Підрядник) укладено договір № 4600007067 (Договір), за умовами якого Підрядник за завданням Замовника, відповідно до умов цього Договору, зобов`язується на свій ризик надати Послуги з ремонту і технічного обслуговування вимірювальних, випробувальних і контрольних приладів (Ремонт пунктів вимірювання витрати газу на ГРС Ізмаїл) відповідно до вимог чинних нормативних документів і технічної документації (далі - роботи), а Замовник - прийняти та оплатити такі роботи відповідно до умов цього Договору (п. 1.1 Договору).

Склад, обсяги, вартість робіт та строки визначені Технічними, якісними та кількісними характеристиками (додаток № 1), Договірною ціною (додаток № 2) та Графіком виконання робіт (додаток № 3), які є невід`ємною частиною Договору (п. 1.2 Договору).

Загальна вартість виконуваних робіт за цим Договором, що є ціною Договору згідно з Договірною ціною (додаток № 2) становить: 27 984 000 грн, в тому числі ПДВ 20 % 4 664 000 грн (п. 3.1 Договору).

30.11.2023 між сторонами укладено додаткову угоду № 1 до Договору, якою, зокрема, викладено п. 3.1 Договору в новій редакції, а саме: "Загальна вартість виконуваних Робіт за цим Договором, що є ціною Договору згідно із Договірною ціною (Додаток №2) становить 27 678 371,75 грн. (двадцять сім мільйонів шістсот сімдесят вісім тисяч триста сімдесят одна гривня 75 копійок), в тому числі ПДВ 20% - 4 613 061,96 грн. (чотири мільйони шістсот тринадцять тисяч шістдесят одна гривня 96 копіок).".

Відповідно до п. 3.3 Договору оплата за цим Договором проводиться в такому порядку: Замовник протягом 30 календарних днів, але не раніше ніж через 20 календарних днів з моменту прийняття робіт, що підтверджується актами приймання виконаних робіт та довідками про вартість виконаних робіт, перераховує на розрахунковий рахунок Підрядника суму вартості прийнятих робіт.

Згідно з п. 4.1 Договору Підрядник зобов`язується виконати роботи протягом 365 календарних днів з дати укладення цього Договору з обов`язковим дотримання погодженого із Замовником Графіка виконання робіт (додаток № 3), що додається до цього Договору та є невід`ємною його частиною.

Пунктом 4.3 Договору передбачено, що датою закінчення виконаних Підрядником робіт вважається дата їх прийняття Замовником в порядку, передбаченому розділом 5 цього Договору. Виконання робіт може бути закінчено Підрядником достроково за умови письмової згоди Замовника.

Передача виконаних робіт Підрядником і прийняття їх Замовником оформлюється актами приймання виконаних робіт, підписаними уповноваженими представниками сторін (п. 5.1 Договору).

Акт приймання виконаних робіт та довідку про вартість виконаних робіт готує Підрядник і надає його Замовнику не пізніше 25 числа звітного місяця. Разом з актом приймання виконаних робіт Підрядник надає Замовнику повний комплект виконавчої документації за звітний період, оформленої належним чином, відповідно до вимог чинних нормативних документів у галузі будівництва (п. 5.2 Договору).

Відповідно до п. 10.2 Договору у випадку несвоєчасного виконання робіт, передбачених Графіком виконання робіт (додаток № 3), до Підрядника застосовуються штрафні санкції у вигляді пені у розмірі 0,1 % від вартості робіт, які несвоєчасно виконані, за кожен день прострочення виконання робіт, а при порушенні строку виконання робіт більш ніж на 30 календарних днів Підрядник додатково сплачує Замовнику штраф у розмірі 7 % від вартості несвоєчасно виконаних робіт.

Відповідно до п. 10.12 Договору зобов`язання Підрядника, встановлені даним Договором, забезпечується оперативно-господарськими санкціями, що передбачені ст. 236 Господарського кодексу України, зокрема, але не виключно: Замовник має право отримати суму нарахованих штрафних санкцій та збитків, заподіяних невиконанням та/або неналежним виконанням Договору Підрядником, з сум, які підлягають виплаті Підряднику. Оперативно-господарська санкція застосовується до Підрядника після того, як він не сплатив у визначений строк штрафні санкції та/або збитки згідно з розрахунком штрафних санкцій та/або збитків, направленим на його адресу. Про застосування оперативно-господарської санкції Замовник зобов`язаний письмово повідомити Підрядника (підп. 10.12.1).

Договір вважається укладеним з моменту його підписання сторонами і діє 395 календарних днів (п. 11.1 Договору).

Додатком № 3 до Договору сторони погодили Графік виконання робіт, згідно з яким граничний термін виконання робіт:

- обстеження, розробка, подання на експертизи, усунення зауважень та отримання результатів експертиз робочої документації - 120 днів;

- виготовлення/придбання основних блоків та вузлів, будівельно-монтажні роботи, електромонтажні роботи - 300 днів;

- пусконалагоджувальні роботи - 365 днів.

Позивач на виконання умов Договору виконав, а відповідач прийняв роботи, зокрема, за етапом щодо виготовлення/придбання основних блоків та вузлів, будівельно-монтажні роботи, електромонтажні роботи - на загальну суму 8 586 579,25 грн, згідно з підписаними актом приймання виконаних будівельних робіт № 2 за грудень 2023 року від 27.12.2023 на суму 31 894,02 грн та актом вартості устаткування, придбання якого покладено на виконавця робіт, від 27.12.2023 на суму 8 554 685,23 грн.

Згідно з довідкою про вартість виконаних будівельних робіт та витрати за грудень 2023 року від 27.12.2023 їхня вартість становить 858 6579,25 грн із ПДВ.

05.01.2024 ТОВ "Оператор ГТС України" звернулося до ТОВ "Газойлтехнопайп" із вимогою від 05.01.2024 № ТОВВИХ-24-231, в якій вказало, зокрема, що в порушення умов п. 2 додатку № 3 (Графік виконання робіт) до Договору Підрядник неналежно виконав свої зобов`язання щодо виготовлення/придбання основних блоків та вузлів, будівельно-монтажних робіт, електромонтажних робіт протягом 300 календарних днів із дати підписання Договору (тобто до 09.11.2023). Підрядником надано акт приймання виконаних будівельних робiт № 2 від 27.12.2023 та акт вартості устаткування до нього на суму 8 586 579,25 грн. Такі дії є порушенням господарських зобов`язань. Оскільки Підрядник порушив строки виконання робіт, до Підрядника застосовуються штрафні санкції у вигляді пені у розмірі 0,1 % від вартості робіт, які несвоєчасно виконані, за кожен день прострочення виконання робіт у сумі 403 569,22 грн та штрафу в розмірі 7 % від вартості несвоєчасно виконаних робіт у сумі 601 060,55 грн.

До вказаної вимоги додано розрахунок штрафних санкцій за порушення строків виконання робіт по договору № 4600007067 від 13.01.2023 за грудень 2023 року, відповідно до якого відповідачем згідно з п. 10.2 Договору здійснено нарахування пені та штрафу за період прострочення з 10.11.2023 по 26.12.2023.

Так, відповідач вимагав у строк до 10.01.2024 перерахувати пеню в розмірі 403 569,22 грн та штраф у розмірі 601 060,55 грн на поточний рахунок ТОВ "Оператор ГТС України", а також зазначив, що у випадку незадоволення цієї вимоги у строк до 10.01.2024 ТОВ "Оператор ГТС України" будуть застосовані оперативно-господарські санкції відповідно до пункту 10.12.1 Договору від 13.01.2023 № 4600007067 та сума зазначених штрафних санкцій (та/або збитків) у розмірі 1 004 629,77 грн буде утримана із суми грошових коштів, які підлягають сплаті на користь ТОВ "Газойлтехнопайп" за умовами Договору.

15.01.2024 відповідачем було надіслано позивачу повідомлення № ТОВВИХ-24-682 від 15.01.2024 про застосовування ТОВ "Оператор ГТС України" до ТОВ "Газойлтехнопайп" оперативно-господарської санкції, передбаченої п. 10.12.1 договору від 13.01.2023 № 4600007067, та утримання суми штрафних санкцій у загальному розмірі 1 004 629,77 грн із суми грошових коштів 8 586 579,25 грн, яка підлягає сплаті на користь ТОВ "Газойлтехнопайп" за умовами договору від 13.01.2023 № 4600007067 на підставі акта приймання виконаних робіт № 2 від 27.12.2023 та акта вартості устаткування до нього. У вказаному повідомленнія зазначено, що станом на 15.01.2024 ТОВ "Газойлтехнопайп" письмову вимогу від 05.01.2024 № ТОВВИХ-24-231 не виконано.

Звертаючись із даним позовом до суду, позивач вказав на те, що відповідачем протиправно застосовано до позивача оперативно-господарські санкції та утримано штрафні санкції за укладеним між сторонами договором № 4600007067 від 13.01.2023 до закінчення строку виконання передбачених Договором робіт. Відтак відповідачем не в повному обсязі виконано взяті на себе зобов`язання за Договором у частині повної та своєчасної оплати виконаних робіт, внаслідок чого за відповідачем утворилась заборгованість у розмірі 1 004 629,77 грн. На підставі викладеного, позивач просив суд скасувати оперативно-господарську санкцію № ТОВВИХ-24-682 від 15.01.2024 у розмірі 1 004 629,77 грн, застосовану ТОВ "Оператор ГТС України" до ТОВ "Газойлтехнопайп" за несвоєчасне виконання робіт за договором № 4600007067 від 13.01.2023, та стягнути вказану заборгованість у розмірі 1 004 629,77 грн.

Також позивач нарахував та заявив до стягнення з відповідача пеню в розмірі 18 384,72 грн, інфляційні втрати в розмірі 205 062 грн та 3 % річних у розмірі 63 339,05 грн.

Заперечуючи проти задоволення позову, відповідач вказав, що Замовник (відповідач) правомірно утримав 1 004 629,77 грн штрафних санкцій, нарахованих у зв`язку з неналежним виконанням Договору Підрядником (позивачем), із сум, які підлягають виплаті Підряднику, а отже, відсутні підстави для скасування відповідної оперативно-господарської санкції, що направлена позивачеві повідомленням № ТОВВИХ-24-682 від 15.01.2024. ТОВ "Оператор ГТС України" вважає посилання позивача на висновки судів у справі № 910/4553/24 безпідставними, оскільки останні стосуються обставин, які не стосуються застосування замовником оперативно-господарських санкцій.

Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при ухваленні постанови

Згідно із частиною першою статті 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Відповідно до статті 11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, зокрема з правочинів.

Майново-господарські зобов`язання між суб`єктами господарювання виникають на підставі договорів (ст. 179 Господарського кодексу України (далі - ГК України), який діяв на момент виникнення спірних правовідносин сторін і до 28.08.2025), й сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору (ст. 627 ЦК України).

Згідно із частиною першою статті 14 ЦК України цивільні обов`язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства.

Укладений між сторонами Договір є договором підряду.

Відповідно до ч. 1 ст. 837 ЦК України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов`язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов`язується прийняти та оплатити виконану роботу. Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові.

Згідно зі статтею 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до частини першої статті 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно зі ст. 525, 526 ЦК України та ч. 1 ст. 193 ГК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або зміна його умов не допускається.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Приписами статті 237 ГК України унормовано, що підставою для застосування оперативно-господарських санкцій є факт порушення господарського зобов`язання другою стороною. Оперативно-господарські санкції застосовуються стороною, яка потерпіла від правопорушення, у позасудовому порядку та без попереднього пред`явлення претензії порушнику зобов`язання. Порядок застосування сторонами конкретних оперативно-господарських санкцій визначається договором. У разі незгоди з застосуванням оперативно-господарської санкції заінтересована сторона може звернутися до суду з заявою про скасування такої санкції та відшкодування збитків, завданих її застосуванням. Оперативно-господарські санкції можуть застосовуватися одночасно з відшкодуванням збитків та стягненням штрафних санкцій.

Пунктом 10.12 Договору сторони погодили, що зобов`язання Підрядника, встановлені даним Договором, забезпечується оперативно-господарськими санкціями, що передбачені ст. 236 Господарського кодексу України, зокрема, але не виключно: Замовник має право отримати суму нарахованих штрафних санкцій та збитків, заподіяних невиконанням та/або неналежним виконанням Договору Підрядником, з сум, які підлягають виплаті Підряднику. Оперативно-господарська санкція застосовується до Підрядника після того, як він не сплатив у визначений строк штрафні санкції та/або збитки згідно з розрахунком штрафних санкцій та/або збитків, направленим на його адресу. Про застосування оперативно-господарської санкції Замовник зобов`язаний письмово повідомити Підрядника (підп. 10.12.1).

Суд першої інстанції встановив, що ТОВ "Оператор ГТС України" 05.01.2024 звернулося до ТОВ "Газойлтехнопайп" із вимогою від 05.01.2024 № ТОВВИХ-24-231, вказуючи, що в порушення умов п. 2 додатку № 3 (Графік виконання робіт) до Договору Підрядник неналежно виконав свої зобов`язання щодо виготовлення/придбання основних блоків та вузлів, будівельно-монтажних робіт, електромонтажних робіт протягом 300 календарних днів із дати підписання Договору (тобто до 09.11.2023). Підрядником надано акт приймання виконаних будівельних робiт № 2 від 27.12.2023 та акт вартості устаткування до нього на суму 8 586 579,25 грн. Такі дії є порушенням господарських зобов`язань. Оскільки Підрядник порушив строки виконання робіт, до Підрядника застосовуються штрафні санкції у вигляді пені в розмірі 0,1 % від вартості робіт, які несвоєчасно виконані, за кожен день прострочення виконання робіт у сумі 403 569,22 грн та штрафу в розмірі 7 % від вартості несвоєчасно виконаних робіт у сумі 601 060,55 грн.

У вказаній вимозі відповідач вимагав у строк до 10.01.2024 перерахувати пеню в розмірі 403 569,22 грн та штраф у розмірі 601 060,55 грн на поточний рахунок ТОВ "Оператор ГТС України", а також зазначив, що у випадку незадоволення цієї вимоги у строк до 10.01.2024 ТОВ "Оператор ГТС України" будуть застосовані оперативно-господарські санкції відповідно до пункту 10.12.1 договору від 13.01.2023 № 4600007067 та сума зазначених штрафних санкцій (та/або збитків) у розмірі 1 004 629,77 грн буде утримана із суми грошових коштів, які підлягають сплаті на користь ТОВ "Газойлтехнопайп" за умовами Договору.

15.01.2024 відповідачем було надіслано позивачу повідомлення № ТОВВИХ-24-682 від 15.01.2024 про застосовування ТОВ "Оператор ГТС України" до ТОВ "Газойлтехнопайп" оперативно-господарської санкції, передбаченої п. 10.12.1 договору від 13.01.2023 № 4600007067 та утримання суми штрафних санкцій у загальному розмірі 1 004 629,77 грн із суми грошових коштів 8 586 579,25 грн, яка підлягає сплаті на користь ТОВ "Газойлтехнопайп" за умовами договору від 13.01.2023 № 4600007067 на підставі акта приймання виконаних робіт № 2 від 27.12.2023 та акта вартості устаткування до нього. У вказаному повідомленні зазначено, що станом на 15.01.2024 ТОВ "Газойлтехнопайп" письмову вимогу від 05.01.2024 № ТОВВИХ-24-231 не виконано.

Разом із тим, судом першої інстанції встановлено, що на розгляді Господарського суду міста Києва перебувала справа № 910/4553/25 за позовом ТОВ "Оператор ГТС України" до ТОВ "Газойлтехнопайп" про стягнення 3 418 634,04 грн пені та 1 314 859,24 грн штрафу, нарахованих за порушення строків виконання робіт за договором № 4600007067 від 13.01.2023.

Отже, позовні вимоги, що були предметом судового розгляду у справі № 910/4553/25, виникли як і в даній справі № 910/2462/26, що переглядається, на підставі договору № 4600007067 від 13.01.2023.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 07.07.2025 у справі № 910/4553/25 позов задоволено частково та стягнуто з ТОВ "Газойлтехнопайп" на користь ТОВ "Оператор ГТС України" 2 156 271,94 грн пені, 1 051 887,40 грн штрафу, а також 60 152,99 грн судового збору. У решті позову відмовлено.

Постановою Північного апеляційного господарського суду від 10.11.2025 частково скасовано рішення Господарського суду міста Києва від 07.07.2025 у справі № 910/4553/25; викладено резолютивну частину зазначеного рішення в новій редакції, якою позов задоволено частково; стягнуто з ТОВ "Газойлтехнопайп" на користь ТОВ "Оператор ГТС України" 808 601,98 грн пені, 394 457,77 грн штрафу, а також 60 152,99 грн судового збору; у решті позову відмовлено; стягнуто з ТОВ "Оператор ГТС України" на користь ТОВ "Газойлтехнопайп" 36 091,79 грн судового збору, сплаченого за подання апеляційної скарги.

Постановою Верховного Суду від 10.02.2026 рішення Господарського суду міста Києва від 07.07.2025, постанову Північного апеляційного господарського суду від 10.11.2025 (в оскаржуваній частині) та додаткову постанову Північного апеляційного господарського суду від 08.12.2025 зі справи № 910/4553/25 залишено без змін.

Вирішуючи спір у справі № 910/4553/25, Господарський суд міста Києва, надавши оцінку змісту укладеного між сторонами Договору, дійшов висновку, що формулювання пункту 10.2 Договору не містить прив`язки до порушення Підрядником окремих етапів робіт, тобто погоджені сторонами умови Договору в частині відповідальності Підрядника за порушення строків виконання робіт не передбачають можливості стягнення неустойки за порушення строків виконання окремих етапів виконання робіт.

З огляду на викладене, суд дійшов висновків, що прострочення відповідачем у виконанні зобов`язань за Договором починається з наступного дня за днем закінчення виконання всіх робіт за Договором, тобто з 16.01.2024, а, відповідно, саме із цієї дати виникає право позивача на нарахування пені та штрафу.

Вказаний висновок був підтриманий судом апеляційної інстанції в постанові від 10.11.2025 та Верховним Судом у постанові від 10.02.2026 у справі № 910/4553/25.

Верховний Суд у постанові від 10.02.2026 у справі № 910/4553/25 виснував, що проаналізувавши передбачені у конкретно цьому Договорі підряду зобов`язання підрядника, суди дійшли заснованого на умовах договору та вимогах статей 638, 837 ЦК України висновку, що основним зобов`язанням Підрядника є виконання усіх передбачених договором робіт, завершальною стадією яких є пусконалагоджувальні роботи, а результат підрядних робіт, зважаючи на предмет договору, це закінчені роботи з ремонту відповідно до такого Договору.

Також Верховний Суд зауважив, що враховує, що у вирішенні цього питання фактично суди попередніх інстанцій поклали в основу рішень сталу та послідовну позицію Верховного Суду у застосуванні статей 230, 231 ГК України та статей 549, 627, 846, 875, 883 ЦК України при вирішенні питання застосування неустойки у разі прострочення підрядником виконання підрядних робіт / робіт за договором будівельного підряду, яка є універсальною у правозастосуванні при вирішенні цієї категорії спорів та викладена у постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 07.12.2018 у справі № 910/22058/17, а також у постановах від 23.07.2019 у справі № 911/2076/18, від 29.08.2019 у справі № 911/2454/18, від 12.09.2019 у справі № 911/2360/18, від 24.01.2020 у справі № 910/3362/18, від 25.02.2020 у справі № 910/3920/18, від 31.05.2022 у справі № 910/4235/20.

Верховний Суд вказав, що суди також взяли до уваги, що питання застосування положень означених вище статей ЦК України та ГК України було предметом розгляду Верховним Судом у справі № 910/3385/24 (постанова від 18.02.2025), які є тотожними зі справою, що розглядається, як за предметом та підставами позову, так і за суб`єктним складом сторін та фактичними обставинами спору. Судами також взято до уваги, що Договір у цій справі та договір від 12.08.2022 № 4600006418, який досліджувався судами у справі № 910/3385/24, мають аналогічні умови, та в обох випадках стороною їх є позивач. Зокрема, у справі № 910/3385/24 суди вирішували спір за договором, основним зобов`язанням підрядника за яким було надання послуг з ремонту і технічного обслуговування техніки (ремонт вузла редукування ГРС ВО "Азот" Рівненського проммайданчика Бібрського ЛВУМГ).

Схожі правові висновки (щодо стягнення штрафу та пені) за окремими етапами робіт за аналогічними положеннями договору, укладеного підрядниками з ТОВ "Оператор ГТС України", були неодноразово переглянуті Верховним Судом, зокрема, в постановах від 19.08.2025 у справі № 910/15480/24, від 28.08.2025 у справі № 910/150007/24, від 30.09.2025 у справі № 910/932/25, від 09.12.2025 у справі № 910/12468/24, від 10.012.2025 у справі № 910/16193/24. У всіх означених постановах Верховний Суд дійшов висновку про те, що за тотожним визначенням порядку застосування штрафних санкцій у договорі з позивачем, їх нарахування за етапами не передбачено.

Враховуючи викладене, колегія суддів відхиляє за неспроможністю доводи скаржника щодо передбачення пунктом 10.2 Договору можливості застосування неустойки щодо порушення строків виконання окремих етапів робіт.

Відповідно до ч. 4, 7 ст. 75 ГПК України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом. Правова оцінка, надана судом певному факту при розгляді іншої справи, не є обов`язковою для господарського суду.

Обставини, які підлягають встановленню судом у справі - це юридичні факти, тобто життєві обставини (дії, події), з якими правом пов`язується виникнення юридичних наслідків. Натомість правова оцінка - це висновок щодо застосування права за певних життєвих обставин. Правова оцінка може полягати, зокрема, у висновках, зроблених у зв`язку з установленими судом життєвими обставинами, про те, чи виникли юридичні наслідки та які саме, чи порушене право особи, чи виконане зобов`язання належним чином відповідно до закону та договору, чи певна поведінка є правомірною або неправомірною, чи додержано стороною вимог закону тощо.

Подібний висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 01.09.2020 у справі № 907/29/19.

Преюдиціальне значення у справі надається обставинам, встановленим судовими рішеннями, а не правовій оцінці таких обставин, здійсненій іншим судом. Преюдицію утворюють виключно ті обставини, які безпосередньо досліджувались і встановлювались судом, що знайшло своє відображення в мотивувальній частині судового рішення. Преюдиціальні факти відрізняються від оцінки іншим судом обставин справи.

Подібний висновок викладений у постановах Великої Палати Верховного Суду від 23.11.2021 у справі № 359/3373/16-ц, від 02.11.2021 у справі № 917/1338/18, від 03.07.2018 у справі № 917/1345/17.

У постанові Верховного Суду від 05.09.2023 у справі № 910/11761/21 викладено висновок про те, що преюдиційні факти - це факти, встановлені рішенням чи вироком суду, що набрали законної сили. Преюдиційність ґрунтується на правовій властивості законної сили судового рішення і означається його суб`єктивними і об`єктивними межами, за якими сторони та інші особи, які брали участь у розгляді справи, а також їх правонаступники не можуть знову оспорювати в іншому процесі встановлені судовим рішенням у такій справі правовідносини. Преюдиційні обставини є обов`язковими для суду, який розглядає справу навіть у тому випадку, коли він вважає, що вони встановлені неправильно. Таким чином, законодавець намагається забезпечити єдність судової практики та запобігти появі протилежних за змістом судових рішень.

Подібний висновок викладений у постановах Верховного Суду від 29.06.2021 у справі № 910/11287/16 та від 19.12.2019 у справі № 520/11429/17.

Отже, преюдиційність - це обов`язковість фактів, установлених судовим рішенням, що набрало законної сили в одній справі для суду при розгляді інших справ. Преюдиціально встановлені факти не підлягають доказуванню, оскільки вони вже встановлені у рішенні суду і немає необхідності встановлювати їх знову, тобто піддавати сумніву істинність і стабільність судового акта, який вступив у законну силу. Суть преюдиції полягає у неприпустимості повторного розгляду судом одного й того ж питання між тими ж сторонами. Правило про преюдицію спрямовано не лише на заборону перегляду фактів і правовідносин, які встановлені в судовому акті, що вступив у законну силу. Вони також сприяють додержанню процесуальної економії в новому процесі. У випадку преюдиціального установлення певних обставин особам, які беруть участь у справі (за умови, що вони брали участь у справі при винесенні преюдиціального рішення), не доводиться витрачати час на збирання, витребування і подання доказів, а суду - на їх дослідження та оцінку. Усі ці дії вже здійснювалися у попередньому процесі, і їхнє повторення було би не лише недоцільним, але й неприпустимим з точки зору процесуальної економії.

Подібний висновок викладений у постановах Верховного Суду від 17.08.2023 у справі № 910/4316/22, від 16.05.2023 у справі № 910/17367/20, від 29.06.2021 у справі № 910/11287/16.

Водночас колегія суддів зазначає, що звільнення від доказування, навіть у разі наявності преюдиціальних обставин, встановлених у рішенні суду, не може мати абсолютного характеру і не може сприйматися судами як неможливість спростування під час судового розгляду обставин, які зазначені в іншому судовому рішенні. Господарські суди не повинні сприймати як обов`язкові висновки щодо фактичних обставин справи, наведені у чинних судових рішеннях в інших господарських справах. Для спростування преюдиціальних обставин, передбачених статтею 75 ГПК України, учасник господарського процесу, який ці обставини заперечує, повинен подати суду належні та допустимі докази. Ці докази повинні бути оцінені судом, що розглядає справу, у загальному порядку за правилами, встановленими ГПК України. Якщо суд дійде висновку про те, що обставини у справі, що розглядається, є інакшими, ніж установлені під час розгляду іншої господарської справи, то справу належить вирішити відповідно до тих обставин, які встановлені безпосередньо судом, який розглядає справу. Отже, господарський суд під час розгляду конкретної справи на підставі встановлених ним обставин (у тому числі з урахуванням преюдиціальних обставин) повинен самостійно оцінювати обставини (факти), які є предметом судового розгляду, та ухвалити рішення з відповідним застосуванням необхідних матеріально-правових норм.

Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 16.04.2024 у справі № 921/186/23, від 13.02.2024 у справі № 910/14138/22, від 31.10.2023 у справі № 902/670/22.

У постанові від 11.12.2019 у справі № 320/4938/17 Верховний Суд вказав, що:

"Преюдиційні факти - це факти, встановлені рішенням чи вироком суду, що набрали законної сили.

Преюдиційність ґрунтується на правовій властивості законної сили судового рішення і визначається його суб`єктивними і об`єктивними межами, за якими сторони та інші особи, які брали участь у справі, а також їх правонаступники не можуть знову оспорювати в іншому процесі встановлені судовим рішення у такій справі правовідносини.

Суб`єктивними межами є те, що у двох справах беруть участь одні й ті самі особи чи їх правонаступники, чи хоча б одна особа, щодо якої встановлено ці обставини. Об`єктивні межі стосуються обставин, встановлених рішенням суду.

Преюдиційні обставини не потребують доказування, якщо одночасно виконуються такі умови: обставина встановлена судовим рішення; судове рішення набрало законої сили; у справі беруть участь ті самі особи, які брали участь у попередній справі, чи хоча б одна особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Не потребують доказування обставини, встановлені рішення суду, тобто ті обставини, щодо яких мав місце спір і які були предметом судового розгляду. Не має преюдиційного значення оцінка судом конкретних обставин справи, які сторонами не оспорювалися, мотиви судового рішення, правова кваліфікація спірних відносин. Преюдиційне значення можуть мати ті факти, щодо наявності або відсутності яких виник спір, і які, зокрема зазначені у резолютивній частині рішення.".

Отже, оскільки судові рішення у справі № 910/4553/25 ухвалені за участі тих самих осіб, що і в даній справі, з приводу одного і того ж договору № 4600007067 від 13.01.2023 та стосуються застосування Замовником оперативно-господарських санкцій, обставини (факти), встановлені судами у справі № 910/4553/25, не підлягають повторному доказуванню (встановленню).

Враховуючи викладене, колегією суддів відхиляються за неспроможністю доводи скаржника щодо безпідставного врахування місцевим господарським судом висновків судів у справі № 910/4553/24 та недослідження обставин справи № 910/6307/24, адже в останній позовні вимоги виникли у зв`язку з виконанням іншого договору № 4600006874 від 12.12.2022.

Отже, оскільки відповідачем здійснено нарахування штрафних санкцій із посиланням на п. 10.2 Договору у зв`язку з несвоєчасним виконанням позивачем другого етапу робіт - виготовлення/придбання основних блоків та вузлів, будівельно-монтажних робіт, електромонтажних робіт, на суму 8 586 579,25 грн згідно з підписаними актом приймання виконаних будівельних робіт № 2 за грудень 2023 року від 27.12.2023 на суму 31 894,02 грн та актом вартості устаткування, придбання якого покладено на виконавця робіт, від 27.12.2023 на суму 8 554 685,23 грн, натомість умови укладеного між сторонами договору № 4600007067 від 13.01.2023 в частині відповідальності Підрядника (позивача) за порушення строків виконання робіт не передбачають можливості стягнення неустойки за порушення строків виконання окремих етапів виконання робіт, а на момент пред`явлення відповідачем вимоги про сплату штрафних санкцій від 05.01.2024 № ТОВВИХ-24-231 та здійснення ним нарахування штрафних санкцій у загальному розмірі 1 004 629,77 грн, а саме пені в розмірі 403 569,22 грн та штрафу в розмірі 601 060,55 грн граничний строк виконання позивачем робіт у цілому (всіх робіт) за Договором (15.01.2024) не сплив, відповідно, право для нарахування вказаних штрафних санкцій у відповідача не виникло.

Враховуючи викладене, доводи скаржника щодо правомірного застосування Замовником до позивача в період дії Договору оперативно-господарської санкції та отримання 1 004 629,77 грн нарахованих штрафних санкцій із сум, які підлягають виплаті Підряднику, не знайшли свого підтвердження під час апеляційного перегляду оскаржуваного основного рішення суду.

Відтак суд першої інстанції дійшов правильних висновків щодо відсутності у позивача обов`язку зі сплати штрафних санкцій відповідачу в розмірі 1 004 629,77 грн згідно з розрахунком та вимогою відповідача від 05.01.2024 № ТОВВИХ-24-231 та щодо відсутності у відповідача підстав для застосування до позивача оперативно-господарських санкцій (повідомлення № ТОВВИХ-24-682 від 15.01.2024), отже, позовні вимоги в частині скасування вказаної оперативно-господарської санкції та стягнення з відповідача суми заборгованості в розмірі 1 004 629,77 грн правомірно задоволено місцевим господарським судом.

Частиною першою статті 625 ЦК України визначено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Згідно із частиною другою статті 625 ЦК України за прострочення виконання грошового зобов`язання настає відповідальність у вигляді сплати суми боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також сплати трьох процентів річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

У пункті 10.10 Договору сторони погодили, що при несвоєчасній оплаті виконаних робіт за Договором Замовник сплачує на користь Підрядника пеню у розмірі 0,01 % від простроченої суми оплати за кожен день прострочення, але не більше подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Пунктом 10.11 Договору визначено, що на суму боргу за порушення строку здійснення платежів нараховується 0,01 % річних від простроченої суми.

За змістом статті 86, частини п`ятої статті 236, статті 237 ГПК України господарський суд має з`ясовувати обставини, пов`язані з правильністю здійснення позивачем розрахунку, та здійснити оцінку доказів, на яких цей розрахунок ґрунтується.

У разі якщо відповідний розрахунок позивачем здійснено неправильно, то господарський суд, з урахуванням конкретних обставин справи, самостійно визначає суми нарахувань, які підлягають стягненню, не виходячи при цьому за межі визначеного позивачем періоду часу, протягом якого, на думку позивача, мало місце невиконання такого зобов`язання, та зазначеного позивачем максимального розміру стягуваних сум нарахувань. Якщо з поданого позивачем розрахунку неможливо з`ясувати, як саме обчислено заявлену до стягнення суму, суд може зобов`язати позивача подати більш повний та детальний розрахунок. При цьому суд у будь-якому випадку не позбавлений права зобов`язати відповідача здійснити і подати суду контррозрахунок (зокрема, якщо відповідач посилається на неправильність розрахунку, здійсненого позивачем) (див. висновок щодо обов`язку суду з перевірки розрахунку, викладений у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 02.12.2020 у справі № 910/14341/18, від 11.02.2021 у справі № 910/18996/16).

Перевіривши розрахунок заявлених до стягнення з відповідача на користь позивача інфляційних втрат, пені та 0,01 % річних, суд апеляційної інстанції встановив, що здійснений судом першої інстанції розрахунок виконано арифметично правильно, вірно визначено періоди прострочення, а відтак із відповідача на користь позивача належать до стягнення інфляційні втрати в розмірі 205 062,00 грн, пеня в розмірі 18 284,26 грн та 0,01 % річних у розмірі 211,13 грн.

З огляду на викладене, правомірним є висновок місцевого господарського суду про часткове задоволення позову.

Щодо додаткового рішення Господарського суду міста Києва від 09.07.2026 у справі № 910/2462/26, колегія суддів зазначає таке.

Однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини третьої статті 2 ГПК України).

Практична реалізація згаданого принципу в частині відшкодування витрат на професійну правничу допомогу відбувається в такі етапи: 1) попереднє визначення суми судових витрат на професійну правничу допомогу (стаття 124 ГПК України); 2) визначення розміру судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами (стаття 126 ГПК України): - подання (1) заяви (клопотання) про відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу разом з (2) детальним описом робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, і здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, та (3) доказами, що підтверджують здійснення робіт (надання послуг) і розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи; - зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу; 3) розподіл судових витрат (стаття 129 ГПК України).

Відповідно до частин першої, другої статті 126 ГПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (частина третя статті 126 ГПК України).

Визначивши розмір судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами, суд здійснює розподіл таких витрат.

Питання розподілу між сторонами судових витрат, суд вирішує під час ухвалення рішення суду і зазначає про це в резолютивній частині (пункт 5 частини першої статті 237, пункт 2 частини п`ятої статті 238 ГПК України).

Разом із тим, приписами частини першої статті 221 ГПК України встановлено, що якщо сторона з поважних причин не може до закінчення судових дебатів у справі подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат, суд за заявою такої сторони, поданою до закінчення судових дебатів у справі, може вирішити питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог (частина перша).

Така норма кореспондується із частиною восьмою статті 129 ГПК України, яка визначає, що розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Звертаючись до суду з даним позовом, позивач у позовній заяві повідомляв суд, що попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які він поніс у зв`язку з розглядом справи в суді першої інстанції, складає: судовий збір - 15 496,99 грн, та витрати на професійну правничу допомогу - 30 000,00 грн.

Рішення у справі № 910/2462/26 було ухвалено судом першої інстанції 16.06.2026.

У поданій заяві від 18.06.2026 про ухвалення додаткового рішення позивач просив суд стягнути з відповідача витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 28 531,17 грн, що відповідає частці задоволених позовних вимог 95,1039 %.

На підтвердження понесених витрат заявником було надано суду копії: договору № 17.10-1 про надання правової допомоги від 17.10.2023; додаткової угоди № 23/02-2 від 23.02.2026 до договору № 17.10-1 про надання правової допомоги від 17.10.2023; ордера на надання правничої допомоги серії ВС № 1419672 від 28.11.2025; свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю серії ЛВ № 002510 від 10.11.2022; акта приймання-передачі № 18/06-1 від 18.06.2026 до додаткової угоди № 23/02-2 до договору № 17.10-1 про надання правової допомоги від 17.10.2023 на загальну вартість наданої правової допомоги в розмірі 30 000,00 грн.

Суд апеляційної інстанції зауважує, що згідно з договором № 17.10-1 про надання правової допомоги від 17.10.2023, укладеним між Адвокатським об`єднанням "Синегор" (Об`єднання) та ТОВ "Газойлтехнопайп" (Клієнт), Об`єднання зобов`язалося надати Клієнту правову (професійну правничу) допомогу, а Клієнт зобов`язався прийняти надану правову (професійну правничу) допомогу і оплатити її на погоджених сторонами умовах (п. 1.1 Договору).

У пункті 1.2 договору № 17.10-1 про надання правової допомоги від 17.10.2023 сторони погодили обсяг і вид правової допомоги, а саме: представництво Клієнта у Господарському суді міста Києва, Північному апеляційному господарському суді, Касаційному господарському суді у складі Верховного Суду у справах за позовами ТОВ "Газойлтехнопайп" (код 40228402) до ТОВ "Оператор ГТС України" (код 42795490) про стягнення грошових коштів, внаслідок неправомірного стягнення суми банківських гарантій.

Також у вказаному пункті 1.2 договору № 17.10-1 про надання правової допомоги від 17.10.2023 сторони погодили, що конкретні спори, в рамках яких Клієнту надається правова допомога, визначаються у додатках (додаткових угодах) до цього Договору.

Додатковою угодою № 23/02-2 від 23.02.2026 до договору № 17.10-1 про надання правової допомоги від 17.10.2023 сторони погодили надання Клієнту правової (професійної правничої) допомоги в наступному обсязі - представництво інтересів Клієнта у Господарському суді міста Києва, Північному апеляційному господарському суді з метою подачі позову до ТОВ "Оператор ГТС України" про скасування оперативно-господарської санкції № ТОВВИХ-24-682 від 15.01.2024 у розмірі 1 004 629,77 грн, застосованої ТОВ "Оператор ГТС України", стягнення з ТОВ "Оператор ГТС України" коштів у розмірі 1 004 629,77 грн, а також нарахування та стягнення пені, 3 % річних та інфляційних нарахувань.

Також у п. 2 вказаної додаткової угоди сторони погодили вид правової допомоги (її деталізацію) та вартість такої правової допомоги.

Строк оплати правової допомоги - протягом одного місяця з дня отримання Клієнтом рахунка від Об`єднання (п. 3 додаткової угоди № 23/02-2 від 23.02.2026).

Крім того, сторони визначили, що за результатами надання правничої допомоги між сторонами складається акт приймання-передачі, протягом трьох днів із моменту винесення рішення суду першої інстанції та постанови суду апеляційної інстанції (п. 4 додаткової угоди № 23/02-2 від 23.02.2026).

Суд апеляційної інстанції враховує, що позивач до закінчення судових дебатів у справі та на час ухвалення рішення суду міг надати додані до заяви про ухвалення додаткового рішення документи (договір про надання правової допомоги та додаткову угоду до нього), позаяк відповідні документи були виготовлені до ухвалення рішення (постановлення ухвали), однак з огляду на погоджені сторонами в додатковій угоді № 23/02-2 від 23.02.2026 умови щодо обов`язкового складення акта приймання-передачі за результатами наданої правничої допомоги, який має бути складено після ухвалення судового рішення, незважаючи на погоджений у додатковій угоді фіксований розмір гонорару, позивач з об`єктивних підстав був позбавлений можливості подати доказ, яким сторони зафіксували остаточний обсяг фактично наданої правничої допомоги та її загальну вартість та який об`єктивно не існував до ухвалення рішення у даній справі.

Враховуючи викладене, судова колегія відхиляє доводи скаржника в тій частині, що подаючи відповідні докази разом із заявою про ухвалення додаткового рішення (після ухвалення рішення по суті спору), ТОВ "Газойлтехнопайп" як заявник не обґрунтувало поважність причин неподання (неможливості подання) таких доказів до закінчення судових дебатів, зокрема, в аспекті того, що ці докази датовані до закінчення судових дебатів, відповідно, до ухвалення судом рішення по суті спору (16.06.2026), тобто існували та могли бути подані заявником до суду до закінчення судових дебатів.

Отже, доводи скаржника про необхідність залишення поданих позивачем доказів на підтвердження витрат на професійну правничу допомогу після ухвалення судом рішення по суті позовних вимог без розгляду та неврахування таких при розгляді заяви ТОВ "Газойлтехнопайп" від 18.06.2026 про ухвалення додаткового рішення у справі № 910/2462/26, не знайшли свого підтвердження під час апеляційного перегляду оскаржуваного додаткового рішення.

Таким чином, витрати ТОВ "Газойлтехнопайп" на професійну правничу допомогу в розмірі 28 531,17 грн є обґрунтованими, документально підтвердженими та такими, що подані в межах строку, встановленого ГПК України.

Суд апеляційної інстанції враховує правову позицію, викладену в постанові Верховного Суду від 28.12.2020 у справі № 640/18402/19, в якій міститься висновок про те, що розмір винагороди за надання правової допомоги, визначений у договорі у вигляді фіксованої суми, не змінюється в залежності від обсягу послуг та витраченого адвокатом часу, у зв`язку із чим відхиляє доводи скаржника про відсутність в акті приймання-передачі № 18/06-1 від 18.06.2026 інформації про фактично витрачений адвокатом час на надання позивачеві професійної правничої допомоги у справі № 910/2462/26 та тарифи адвоката.

Частиною четвертою статті 126 ГПК України визначено, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (ч. 5 ст. 126 ГПК України).

У розумінні вказаної норми зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт. Суд, враховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи.

Колегія суддів зауважує, що витрати на професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено.

Відповідна правова позиція викладена в постановах об`єднаної палати Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19 та від 22.11.2019 у справі № 910/906/18, а також у додатковій постанові Верховного Суду від 04.03.2020 у справі № 914/633/18, які в силу ч. 4 ст. 236 ГПК України підлягають врахуванню при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин.

Враховуючи викладене, суд апеляційної інстанції відхиляє доводи скаржника щодо недоведення позивачем понесення судових витрат у зв`язку з розглядом цієї справи судом першої інстанції, з посиланням на відсутність у матеріалах даної справи платіжних документів чи копій рахунків, якими б підтверджувався факт виникнення у позивача обов`язку з оплати фактично отриманих послуг.

Разом із тим, здійснюючи розподіл судових витрат на професійну правничу допомогу між сторонами спору, господарський суд має враховувати результат розгляду спору, умови договору про надання правничої допомоги, укладеного між стороною спору та адвокатом (адвокатським об`єднанням, бюро), обсяги наданих стороні як клієнту послуг правничої допомоги щодо представництва її інтересів в суді під час розгляду справи. Слід також у порядку статті 86 ГПК України давати належну оцінку доказам фактичного надання стороні адвокатських послуг, їх прийняття стороною спору на підставі акта приймання-передачі послуг з виставленням адвокатом (адвокатським об`єднанням, бюро) клієнту рахунка на оплату таких послуг (додаткова постанова КГС ВС від 07.12.2018 у справі № 922/749/18).

При цьому апеляційний господарський суд зважає на те, що відповідно до частини п`ятої статті 129 ГПК України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

У той же час, на предмет відповідності зазначеним критеріям суд має оцінювати поведінку/дії/бездіяльність обох сторін при вирішенні питання про розподіл судових витрат.

Визначаючи суму відшкодування, суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, зважаючи на конкретні обставини справи та фінансовий стан обох сторін.

Ті ж самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція). Зокрема, згідно з практикою Європейського суду з прав людини заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України").

У рішенні Європейського суду з прав людини "Лавентс проти Латвії" від 28.11.2002 зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Відповідач проти покладення на нього понесених позивачем витрат на професійну правничу допомогу заперечував, посилаючись на їх неспівмірність із витраченим адвокатом часом та складністю справи.

Апеляційний господарський суд у даному випадку зважає на те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (такий висновок міститься в п. 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц, в п. 5.40 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 у справі № 904/4507/18, п. 24 додаткової постанови Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 14.02.2022 у справі № 903/326/21).

Разом із тим, скаржником як у запереченнях проти заяви представника ТОВ "Газойлтехнопайп" про ухвалення додаткового рішення, так і в апеляційній скарзі не доведено неспівмірності заявлених позивачем до стягнення витрат у розмірі 28 531,17 грн із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим на виконання робіт.

Відтак, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що розмір заявлених позивачем до стягнення витрат на професійну правничу допомогу є співмірним часу, витраченому адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг), обсягу наданих адвокатом послуг та виконаних робіт, з урахуванням ціни позову та складності справи, а заявлені до стягнення витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 28 531,17 грн відповідають критеріям ст. 126 ГПК України, є розумно необхідними, належно обґрунтованими та документально доведеними, й відповідачем не доведено зворотного.

Європейський суд з прав людини у рішенні від 10.02.2010 у справі "Серявін та інші проти України" зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

У справі "Трофимчук проти України" (№ 4241/03, § 54, ЄСПЛ, 28 жовтня 2010 року) Європейський суд з прав людини також зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід.

Колегія суддів апеляційної інстанції з огляду на викладене зазначає, що в даній справі надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах.

Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги

Відповідно до ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 275 ГПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

Відповідно до ст. 276 ГПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

За результатами перегляду даної справи колегія суддів дійшла висновку про те, що місцевим господарським судом було повно, всебічно та об`єктивно з`ясовано обставини, які мають значення для справи, а також правильно застосовано норми матеріального і процесуального права, у зв`язку із чим правові підстави для зміни чи скасування оскаржуваних у даній справі судових рішень відсутні.

За таких обставин, підстави для задоволення апеляційної скарги відсутні.

Судові витрати

У зв`язку з відсутністю підстав для задоволення апеляційної скарги витрати зі сплати судового збору за її подання відповідно до ст. 129 ГПК України покладаються на скаржника.

Керуючись ст. 74, 129, 269, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд

УХВАЛИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Оператор газотранспортної системи України" залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 16.06.2026 та додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 09.07.2026 у справі № 910/2462/26 залишити без змін.

3. Витрати зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги покласти на скаржника.

4. Матеріали даної справи повернути до місцевого господарського суду.

5. Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення і може бути оскаржена до Верховного Суду в порядку та строк, передбачені ст. 287-289 Господарського процесуального кодексу України.

Повна постанова складена 24.08.2026.

Головуючий суддя А.М. Демидова

Судді С.В. Владимиренко

І.П. Ходаківська