Постанова від 10 серпня 2026 р. у справі №910/1889/26 — Північний апеляційний господарський суд

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"11" серпня 2026 р. Справа № 910/1889/26

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Демидової А.М.

суддів: Владимиренко С.В.

Ходаківської І.П.

за участю секретаря судового засідання: Мельничука О.С.

за участю представників учасників справи:

від позивача: Макаренко О.А. (в режимі відеоконференції)

від відповідача: Журавель О.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Оператор газотранспортної системи України"

на рішення Господарського суду міста Києва від 11.05.2026 (повний текст рішення складено 01.06.2026) (суддя Сташків Р.Б.)

та на додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 05.06.2026 (суддя Сташків Р.Б.)

у справі № 910/1889/26 Господарського суду міста Києва

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Індастріал Сейфті Україна"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Оператор газотранспортної системи України"

про стягнення 754 233,65 грн

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст і підстави позовних вимог

У лютому 2026 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Індастріал Сейфті Україна" (далі - ТОВ "Індастріал Сейфті Україна", позивач) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Оператор газотранспортної системи України" (далі - ТОВ "Оператор ГТС України", відповідач) про стягнення заборгованості в розмірі 754 233,65 грн, з яких: 553 244,59 грн основної заборгованості, 35 232,94 грн інфляційних втрат, 19 319,47 грн пені, 52,95 грн відсотків річних та 146 383,70 грн суми гарантії.

Позовні вимоги обґрунтовано порушенням відповідачем своїх зобов`язань за договором № 4600008996 від 09.02.2024 про надання послуги з технічного огляду та випробовувань (Неруйнівний контроль (ультразвукова товіцинометрія) технологічних трубопроводів обв`язки газорозподільних/газовимірювальних станцій) (далі також - Договір) у частині повної та своєчасної оплати наданих послуг за актами наданих послуг, а саме: № ОУ-0244 від 30.12.2024 на суму 23 068,80 грн, № ОУ-0245 від 30.12.2024 на суму 25 401,60 грн, № ОУ-0247 від 30.12.2024 на суму 24 364,80 грн, № ОУ-0248 від 30.12.2024 на суму 15 033,60 грн, № ОУ-0249 від 31.12.2024 на суму 29 808,00 грн, № ОУ-0246 від 31.12.2024 на суму 33 436,80 грн, № ОУ-0250 від 31.12.2024 на суму 22 032,00 грн, № ОУ-0251 від 31.12.2024 на суму 35 510,40 грн, № ОУ-0014 від 14.01.2025 на суму 55 469,90 грн, № ОУ-0009 від 14.01.2025 на суму 36 548,89 грн, № ОУ-0015 від 17.01.2025 на суму 51 322,74 грн, № ОУ-0016 від 17.01.2025 на суму 32 919,92 грн, № ОУ-0017 від 21.01.2025 на суму 54 693,18 грн, № ОУ-0022 від 30.01.2025 на суму 28 512,00 грн, № ОУ-0023 від 30.01.2025 на суму 19 440,00 грн, № ОУ-0024 від 30.01.2025 на суму 27 993,60 грн, № ОУ-0025 від 30.01.2025 на суму 31 881,60 грн, № ОУ-0031 від 06.02.2025 на суму 39 657,60 грн, № ОУ-0038 від 11.02.2025 на суму 29 289,60 грн, № ОУ-0032 від 18.02.2025 на суму 26 956,80 грн, № ОУ-0033 від 18.02.2025 на суму 23 068,80 грн.

Позивач вказав, що заборгованість за виконані, але неоплачені ТОВ "Оператор ГТС України" послуги за Договором за вказаними вище актами наданих послуг (за вирахуванням штрафних санкцій, що підлягали сплаті позивачем відповідачеві згідно з умовами Договору) складає в загальному розмірі 553 244,59 грн, що включає заборгованість у розмірі:

- 155 914,89 грн - за актами приймання наданих послуг № ОУ-0009 від 14.01.2015, № ОУ-0014 від 14.01.2025, № ОУ-0015 від 17.01.2025, № ОУ-0016 від 17.01.2025;

- 48 075,30 грн - за актом приймання наданих послуг № ОУ-0017 від 21.01.2025;

- 35 820,15 грн - за актами приймання наданих послуг № ОУ-0022 від 30.01.2025, № ОУ-0023 від 30.01.2025;

- 44 726,78 грн - за актами приймання наданих послуг № ОУ-0025 від 30.01.2025, № ОУ-0024 від 30.01.2025;

- 29 624,23 грн - за актом приймання наданих послуг № ОУ-0031 від 06.02.2025;

- 37 369,10 грн - за актами приймання наданих послуг № ОУ-0032 від 18.02.2025, № ОУ-0033 від 18.02.2025;

- 21 879,34 грн - за актом приймання наданих послуг № ОУ-0038 від 11.02.2025;

- 43 346,54грн - за актами приймання наданих послуг № ОУ-0245 від 30.12.2024, № ОУ-0247 від 30.12.2024;

- 77 368,09 грн - за актами приймання наданих послуг: № ОУ-0246 від 31.12.2024, № ОУ-0250 від 31.12.2024, № ОУ-0251 від 31.12.2024;

- 33 187,20 грн - за актами приймання наданих послуг № ОУ-0244 від 30.12.2024, № ОУ-0248 від 30.12.2024;

- 25 932,97 грн - за актом приймання наданих послуг № ОУ-0249 від 31.12.2024.

Також позивач нарахував та заявив до стягнення з відповідача 35 232,94 грн інфляційних втрат, 19 319,47 грн пені та 52,95 грн відсотків річних.

Крім того, позивачем заявлено вимогу про стягнення 146 383,70 грн, які були стягнуті банком-гарантом з позивача на вимогу відповідача згідно з банківською гарантією № 205/01/A/BGV від 05.02.2024.

Короткий зміст рішення місцевого господарського суду та мотиви його ухвалення

Рішенням Господарського суду міста Києва від 11.05.2026 у справі № 910/1889/26 позов задоволено повністю та стягнуто з ТОВ "Оператор ГТС України" на користь ТОВ "Індастріал Сейфті Україна" 553 244,59 грн боргу, 35 232,94 грн інфляційних втрат, 19 319,47 грн пені, 52,95 грн 0,01 % річних, 146 383,70 грн гарантійного платежу, а також 9 050,80 грн судового збору.

Рішення суду мотивовано тим, що відповідачем нараховано позивачу штрафні санкції у вигляді пені та штрафу за несвоєчасне виконання робіт за Договором за актами приймання наданих послуг № ОУ-0009 від 14.01.2025, № ОУ-0014 від 14.01.2025, № ОУ-0015 від 17.01.2025, № ОУ-0016 від 17.01.2025, № ОУ-0017 від 21.01.2025, № ОУ-0022 від 30.01.2025, № ОУ-0023 від 30.01.2025, № ОУ-0025 від 30.01.2025, № ОУ-0024 від 30.01.2025, № ОУ-0031 від 06.02.2025, № ОУ-0032 від 18.02.2025, № ОУ-0033 від 18.02.2025, № ОУ-0038 від 11.02.2025, № ОУ-0245 від 30.12.2024, № ОУ-0247 від 30.12.2024, № ОУ-0246 від 31.12.2024, № ОУ-0250 від 31.12.2024, № ОУ-0251 від 31.12.2024, № ОУ-0244 від 30.12.2024, № ОУ-0248 від 30.12.2024 № ОУ-0249 від 31.12.2024, які зараховані відповідачем шляхом застосування оперативно-господарських санкцій у рахунок оплати за надані позивачем послуги за вказаними актами.

Суд виснував, що обчислення визначеного в пункті 9.2.1 Договору розміру пені відповідно до частини третьої статті 549 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) здійснюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного зобов`язання, що узгоджується із висновком суду у рішенні Господарського суду міста Києва від 14.04.2025 у справі № 910/16318/24, яке залишено без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 06.10.2025, у зв`язку із чим погодився з арифметичним контррозрахунком позивача нарахованої відповідачем пені, що обчислена в розмірі 0,1 відсотка від вартості послуг за кожен день прострочення їх надання, та встановив наявність за відповідачем заборгованості за вказаними вище актами приймання наданих послуг на загальну суму 553 244,59 грн, які утримані ТОВ "Оператор ГТС України" внаслідок застосування оперативно-господарських санкцій.

Здійснивши арифметичний перерахунок інфляційних втрат, пені та 0,01 % річних, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог у заявлених сумах у повному обсязі та стягнення з відповідача на користь позивача 35 232,94 грн інфляційних втрат, 19 319,47 грн пені та 52,95 грн 0,01 % річних.

Суд також встановив, що позивачем було надано відповідачу усі послуги, передбачені Договором, а також за рахунок банківської гарантії, та застосування відповідачем оперативно-господарських санкцій були покриті зобов`язанням зі сплати штрафних санкцій, тобто повністю були виконані прийняті на підставі цього правочину зобов`язання позивача; відповідач, який прийняв від позивача всі послуги, а також у рахунок сплати належних за Договором штрафних санкцій отримав ще додатково за рахунок позивача грошові кошти в сумі 146 383,70 грн за гарантією № 205/01/A/BGV від 05.02.2024; доказів повернення відповідачем одержаної за рахунок позивача суми гарантійного платежу суду не надано.

Відтак, враховуючи висновки Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду у постанові від 25.09.2024 у справі № 910/12114/23, які підтримані Верховним Судом у постановах від 25.03.2025 у справі № 910/11352/24, від 23.07.2025 у справі № 910/2024/24, від 11.09.2025 у справі № 910/279/25 (про те, що підставою для утримання банківської гарантії є саме невиконання договору, а не певне порушення строків його виконання), суд виснував, що повне виконання позивачем свого зобов`язання за Договором є підставою для повернення відповідачем отриманої суми забезпечення виконання Договору (гарантії), оскільки підставою для утримання забезпечувальної суми є саме нездійснення позивачем дій, які складають зміст зобов`язання щодо надання послуг, а отже, наявні підстави для задоволення позовної вимоги щодо стягнення з ТОВ "Оператор ГТС України" суми банківської гарантії.

Короткий зміст заяви про ухвалення додаткового рішення

16.05.2026 ТОВ "Індастріал Сейфті Україна" звернулося до Господарського суду міста Києва із заявою від 16.05.2026 про ухвалення додаткового рішення та долучення доказів понесення витрат на правничу допомогу у справі № 910/1889/26, в якій просило суд: долучити до матеріалів справи докази понесення витрат на правову допомогу, зокрема, копію договору про надання правової допомоги № 22 від 01.01.2020, додаткової угоди № 7 від 17.01.2025, копії платіжних доручень, копію акта виконаних робіт від 12.05.2026, детальний опис робіт; ухвалити додаткове рішення, в якому вирішити питання про судові витрати, зокрема, стягнути з відповідача витрати на правничу допомогу в розмірі 48 000,00 грн.

Короткий зміст додаткового рішення місцевого господарського суду та мотиви його ухвалення

Додатковим рішенням Господарського суду міста Києва від 05.06.2026 стягнуто з ТОВ "Оператор ГТС України" на користь ТОВ "Індастріал Сейфті Україна" 30 000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу.

Задовольняючи частково заяву про ухвалення додаткового рішення у справі № 910/1889/26 в розмірі 30 000,00 грн, суд першої інстанції виходив із характеру спірних правовідносин та обсягів матеріалів справи, проаналізував опис наданих позивачу адвокатських послуг, оцінив витрати позивача з урахуванням всіх аспектів і складності цієї справи, взяв до уваги наявність обґрунтованих заперечень відповідача щодо співрозмірності заявленої суми компенсації, оцінив критерії реальності та розумності таких витрат, а також врахував наявність аналогічного спору у позивача зі сталою та вже сформованою судовою практикою.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів

Не погодившись із рішенням Господарського суду міста Києва від 11.05.2026 та додатковим рішенням Господарського суду міста Києва від 05.06.2026 у справі № 910/1889/26, ТОВ "Оператор ГТС України" звернулося до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати оскаржувані судові рішення та ухвалити нові рішення, якими відмовити в задоволенні позовних вимог у повному обсязі та відмовити в задоволенні заяви про ухвалення додаткового рішення в повному обсязі та стягненні витрат на професійну правничу допомогу.

При цьому скаржник зазначає, що судом першої інстанції не надано правової оцінки умовам пункту 9.2.1 Договору, яким сторони чітко передбачили відповідальність виконавця за несвоєчасне надання послуг у вигляді пені у розмірі 0,1 (нуль цілих однієї десятої) вартості послуг за кожен день прострочення їх надання; ТОВ "Оператор ГТС України" та ТОВ "Індастріал Сейфті Україна" керувались таким принципом цивільного права, як свобода договору; судом першої інстанції не було враховано правову позицію, викладену в постанові Великої Палати Верховного Суду від 08.05.2018 у справі № 757/45133/15-ц, де вказано, що свобода договору полягає у праві сторін вільно вирішувати питання при укладенні договору, виборі контрагентів та погодженні умов договору; відповідно до ч. 3 ст. 549 ЦК України пеня у відсотках може нараховуватися лише у випадку прострочення виконання саме грошового зобов`язання; застосовані до ТОВ "Індастріал Сейфті Україна" оперативно-господарські санкції щодо утримання грошових коштів у сумі 553 244,59 грн у встановленому законом порядку згідно із ч. 2 ст. 237 Господарського кодексу України (далі - ГК України) не скасовані; суд першої інстанції без вирішення питання щодо наявності/відсутності підстав для скасування оперативно-господарських санкцій вирішив питання про стягнення з відповідача заборгованості в розмірі 553 244,59 грн та штрафних санкцій.

Також скаржник наголошує на тому, що наявний факт порушення позивачем умов Договору в частині строків надання послуг та, як наслідок, наявний гарантійний випадок та правові підстави для стягнення гарантії; договором № 4600008996 від 09.02.2024 визначено інші порядок та умови повернення забезпечення виконання Договору, ніж ті, що зазначає позивач у позовній заяві.

За доводами скаржника, в порушення порядку доведення факту понесення та розміру витрат на професійну правничу допомогу, позивачем до закінчення судових дебатів не подано до суду заяву про понесення судових витрат у частині витрат на професійну правничу допомогу в певному розмірі та не подано відповідні докази і не обґрунтовано неможливість їх подання до суду до закінчення судових дебатів, як це вимагається у ч. 8 ст. 129, ч. 1 ст. 221 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України); договір про надання правової допомоги від 01.01.2020 № 22 та додаткова угода від 17.12.2025 до нього існували станом на момент подання позовної заяви, а тому позивач не мав жодних перешкод для їх надання до закінчення судових дебатів та не вказав про об`єктивну неможливість такого у зазначеній заяві, а тому суд мав залишити вказані документи без розгляду та не враховувати їх при розгляді заяви ТОВ "Індастріал Сейфті Україна" від 16.05.2026 про ухвалення додаткового рішення у справі № 910/1889/26; суд першої інстанції дійшов помилкового висновку, що заявлений позивачем до відшкодування розмір витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 30 000,00 грн відповідає критеріям розумності, співмірності та пропорційності до предмета спору; даний спір не відноситься до категорії високої або середньої складності; до суми витрат на правничу допомогу представник позивача включив складання процесуальних документів, які не були необхідними.

Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги по суті

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 22.06.2026 (колегія суддів у складі: Демидової А.М. - головуючого, Владимиренко С.В., Ходаківської І.П.) відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ТОВ "Оператор ГТС України" на рішення Господарського суду міста Києва від 11.05.2026 та на додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 05.06.2026 у справі № 910/1889/26; розгляд апеляційної скарги призначено на 04.08.2026 о 10:50; встановлено строк для подання відзиву на апеляційну скаргу, пояснень, клопотань, заперечень - до 17.07.2026.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 27.07.2026 задоволено заяву ТОВ "Індастріал Сейфті Україна" про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 04.08.2026 продовжено строк розгляду апеляційної скарги ТОВ "Оператор ГТС України" на рішення Господарського суду міста Києва від 11.05.2026 та на додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 05.06.2026 у справі № 910/1889/26; у розгляді апеляційної скарги оголошено перерву до 11.08.2026 о 09:50 в режимі відеоконференції.

Позиції учасників справи

Позивач у відзиві на апеляційну скаргу проти апеляційної скарги відповідача заперечує і просить суд відмовити в її задоволенні, зазначаючи, зокрема, що обчислення визначеного в пункті 9.2.1 Договору розміру пені відповідно до ч. 3 ст. 549 ЦК України здійснюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного зобов`язання; у п. 9.2.1 Договору сторонами помилково не зазначено слова "відсотки", як це зроблено, наприклад, у п. 9.7, 9.8 Договору. На переконання позивача, відсутність слова "відсотка" у формулюванні розміру пені п. 9.2.1 Договору є очевидною помилкою.

Позивач вказує, що з моменту повного виконання ним зобов`язань за Договором (із надання послуг і зі сплати штрафних санкцій) у відповідача виникло зобов`язання щодо повернення забезпечення виконання Договору згідно з п. 1 ч. 2 ст. 27 Закону України "Про публічні закупівлі", що не було виконано останнім у порушення вимог ст. 27 Закону України "Про публічні закупівлі" та п. 10.9 Договору; стягуючи з позивача не тільки пеню і штраф за несвоєчасне надання послуг, але й суму банківської гарантії (яка має лише забезпечувати те, що зобов`язання буде виконане і бенефіціар гарантовано і швидко одержить належні йому грошові кошти), ТОВ "Оператор ГТС України" порушує принцип Non bis in idem (принцип юридичної відповідальності), який полягає в тому, що особа не може бути притягнута до юридичної відповідальності двічі за одне й те саме правопорушення); стягнення з позивача грошових коштів, які включають суми пені, штрафу та ще й суми банківської гарантії, є покладенням на нього надмірного фінансового тягаря.

Також позивач наголошує на тому, що в даному випадку має місце незгода позивача не з фактом застосування адміністративно-господарської санкції - утримання пені, а із самим розміром пені; через проведення відповідачем неправильних розрахунків пені, у відповідача утворилась заборгованість з оплати робіт, а відтак засіб захисту прав позивачем обраний правильно.

Щодо висновку суду першої інстанції про зменшення розміру заявленої до стягнення з відповідача суми витрат на професійну правничу допомогу, понесених позивачем, до 30 000,00 грн позивач, зокрема, наголошує на тому, що цей розмір не є надмірним, з урахуванням загального розміру незаконно нарахованих відповідачем штрафних санкцій та незаконно утриманих коштів банківської гарантії, витрат часу працівників адвокатського об`єднання на аналіз документів, здійснення контррозрахунків, підготування правової позиції, документів та збору доказів по даній справі.

Крім того, позивач у відзиві на апеляційну скаргу просить суд стягнути з ТОВ "Оператор ГТС України" витрати на правничу допомогу в розмірі 24 000,00 грн. при цьому позивач зазначає, що докази понесення витрат на правничу допомогу будуть надані до закінчення судових дебатів або протягом 5 днів із моменту ухвалення судового рішення.

Відповідач, у свою чергу, подав до Північного апеляційного господарського суду письмові заперечення на вимогу про ухвалення додаткового рішення.

Явка представників учасників справи

У судовому засіданні 11.08.2026 взяли участь представник позивача (в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду) та представник відповідача (в залі суду).

У судовому засіданні представник відповідача (скаржника) вимоги апеляційної скарги підтримав і просив суд її задовольнити.

Представник позивача проти апеляційної скарги відповідача заперечував і просив суд залишити її без задоволення.

Обставини справи, встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції

Як встановлено судом першої інстанції та перевірено судом апеляційної інстанції, 09.02.2024 між ТОВ "Оператор ГТС України" (замовник) та ТОВ "Індастріал Сейфті Україна" (виконавець) укладено договір № 4600008996 про закупівлю послуг, відповідно до п. 1.1 якого виконавець зобов`язався за завданням замовника надати послуги з Технічного огляду та випробовувань (Неруйнівний контроль (ультразвукова товіцинометрія) технологічних трубопроводів обв`язки газорозподільних/газовимірювальних станцій), а замовник зобов`язався оплатити такі послуги.

Відповідно до п. 3.1, 3.2 Договору оплата послуг за цим Договором проводиться за фактом надання послуг на підставі підписаного уповноваженими представниками сторін кожного акта наданих послуг. Оплата наданих послуг здійснюється шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок виконавця, зазначений в розділі 18 цього Договору, не раніше 30 календарних днів та не пізніше 45 календарних днів з дня підписання уповноваженими представниками сторін відповідного акта наданих послуг.

Згідно з п. 4.1 та п. 4.2 Договору загальний строк надання послуг - до 31.12.2024. Виконавець зобов`язаний надати послуги по кожному об`єкту не пізніше граничної дати строку надання послуг, визначеної у Додатку А до Додатку 1 до Договору.

Додатковою угодою № 1 від 18.02.2025 до Договору сторони домовились:

- внести зміни у пункт 2.1 розділу 2 "ЦІНА ДОГОВОРУ" Договору та викласти його в наступній редакції: "Вартість послуг, що є ціною Договору, становить 2 648 513,04 грн (два мільйони шістсот сорок вісім тисяч п`ятсот тринадцять гривень 04 коп.), у тому числі ПДВ- 441 418,84 грн (чотириста сорок одна тисяча чотириста вісімнадцять гривень 84 коп.)";

- Додаток А до додатку № 1 "План-графік проведення ультразвукової товщинометрії елементів ТТО ГРС/ГВС" до Договору викласти в редакції Додатку 1 до даної Додаткової угоди;

- Додаток 2 "Прейскурант вартості Послуг з неруйнівного контролю (ультразвукова товщинометрія) технологічних трубопроводів обв`язки газорозподільних/газовимірювальних станцій" до Договору викласти в редакції Додатку 2 до даної Додаткової угоди.

Таким чином, сторони змінили перелік та вартість послуг.

Відповідно до п. 5.1 Договору факт надання послуг виконавцем підтверджується підписаними сторонами актами наданих послуг (далі - Акт(и)). Підставою для підписання замовником Актів є приймання замовником Технічних звітів, які надсилаються виконавцем на визначену у Договорі адресу відповідних структурних підрозділів замовника, на об`єктах яких надавалися послуги, цінним листом (з описом вкладення). Порядок контролю, перевірки та приймання результатів обстеження та Технічних звітів наведено в розділі 7 Додатку 1 до Договору.

За результатами надання послуг за місяць, не пізніше останнього робочого дня звітного місяця, виконавець зобов`язаний оформити та надати замовнику підписаний зі своєї сторони Акт (за формою, що визначена у Додатку 3 до Договору), а замовник зобов`язаний протягом 10 (десяти) робочих днів з моменту отримання підписаного виконавцем Акта надати виконавцю підписаний зі своєї сторони Акт або у вказаний строк надати виконавцю мотивовану відмову від прийняття послуг (п. 5.2 Договору).

Пунктом 10.1 Договору сторонами узгоджено, що відповідно до умов пункту 4.11 розділу І тендерної документації процедури закупівлі по предмету закупівлі "Послуги з технічного огляду та випробовувань (Неруйнівний контроль (ультразвукова товщинометрія) технологічних трубопроводів обв`язки газорозподільних/ газовимірювальних станцій)" згідно з оголошенням про проведення процедури закупівлі № UA-2023-12-28-009367-a, оприлюдненим на веб-порталі Уповноваженого органу "28" грудня 2023 року, виконавець зобов`язується надати замовнику не пізніше дати укладення цього Договору в забезпечення виконання Договору безвідкличну безумовну банківську гарантію (далі - Гарантія) на суму 146 383,70 грн (сто сорок шість тисяч триста вісімдесят три гривні 70 коп.), що становить 5 % (п`ять) відсотків ціни цього Договору. Строк дії Гарантії - до 21.03.2025 включно.

05.02.2024 між ТОВ "Індастріал Сейфті Україна" (принципал) та Акціонерним товариством "ОКСІ БАНК" (далі також - АТ "ОКСІ БАНК") (банк або гарант) укладений договір про надання гарантії № 205/01/A/BGV, відповідно до якого банк, за заявою принципала, надає на користь бенефіціара (ТОВ "Оператор ГТС України") гарантію, для забезпечення виконання принципалом своїх зобов`язань перед бенефіціаром за договором про закупівлю, що укладається між бенефіціаром та принципалом за результатом проведення процедури закупівлі/спрощеної закупівлі, згідно з Послуги з технічного огляду та випробовувань (Неруйнівний контроль (ультразвукова товщинометрія) технологічних трубопроводів обв`язки газорозподільних/газовимірювальних станцій) Єдиний закупівельний словник ДК021-2015: 71630000-3 Послуги з технічного огляду та випробовувань Відкриті торги з особливостями (Ідентифікатор закупівлі UA-2023-12-28-009367-a), в забезпечення виконання зобов`язань, за яким надається гарантія. Сума гарантії складає 146 383,70 грн. Гарантія набирає чинності з дати її видачі та діє до 21.03.2025 включно. Відповідальність банку за гарантією перед бенефіціаром обмежується сумою гарантії.

05.02.2024 Акціонерним товариством "ОКСІ БАНК" (гарант) видано банківську гарантію № 205/01/A/BGV, якою гарант безумовно зобов`язався протягом п`яти банківських днів після одержання ним паперового оригіналу першої письмової вимоги бенефіціара (ТОВ "Оператор ГТС України"), оформленої належним чином (підпис уповноваженої особи, печатка бенефіціара (якщо передбачена)) та/або електронного SWIFT-повідомлення через банк бенефіціара на SWIFT АТ "ОКСІ БАНК", сплатити бенефіціару повну суму банківської гарантії, без необхідності для бенефіціара обґрунтовувати свою вимогу, без подання будь-яких інших документів, крім вимоги, або виконання будь-яких інших умов, за умови, що в тексті вимоги буде зазначено, що сума, яка вимагається, повинна бути сплачена у зв`язку з невиконанням/неналежним виконанням принципалом зобов`язань за Договором. Основна угода: Договір, що укладений за результатами відкритих торгів з особливостями: Послуги з технічного огляду та випробувань (Неруйнівний контроль (ультразвукова товщинометрія) технологічних трубопроводів обв`язки газорозподільних/газовимірювальних станцій) Єдиний закупівельний словник ДК021-2015: 71630000-3 Послуги з технічного огляду та випробувань, згідно оголошення про заплановану закупівлю UA-2023-12-28-009367-a, розміщеного на веб-порталі Уповноваженого органу). Повна (максимальна) сума банківської гарантії та валюта: 146 383,70 грн, валюта - гривня (UAH/980). Ця гарантія набирає чинності з дати видачі та діє включно до: 21.03.2025. Форма представлення вимоги: у паперовій формі рекомендованим листом або кур`єром та/або ключованим SWIFT-повідомленням через банк бенефіціара на SWIFT адресу АТ "ОКСІ БАНК".

Пунктом 10.8 Договору встановлено, що у разі невиконання (неналежного виконання) виконавцем основного зобов`язання за цим Договором замовник має право одержати задоволення своїх вимог, передбачених умовами цього Договору та чинним законодавством України, на умовах, визначених гарантією. Під невиконанням (неналежним виконанням) виконавцем основного зобов`язання за цим Договором сторони розуміють ненадання послуг у строк, що визначений у п. 4.1 Договору.

ТОВ "Оператор ГТС України" звернулося до АТ "ОКСІ БАНК" з вимогою (SWIFT-повідомлення від 03.02.2025) про сплату грошової суми за банківською гарантією № 205/01/A/BGV від 05.02.2024, що була видана на користь позивача, у сумі 146 383,70 грн.

АТ "ОКСІ БАНК", у свою чергу, повідомило позивача про необхідність здійснення гарантійного платежу в сумі 146 383,70 грн, у зв`язку із чим просило перерахувати кошти у зазначеному розмірі на відповідний рахунок у банку.

Позивач на підставі платіжної інструкції № 3 від 07.01.2025 сплатив грошові кошти в сумі 146 383,70 грн на рахунок, зазначений у вимозі банку.

07.01.2025 банк як гарант позивача перерахував на рахунок ТОВ "Оператор ГТС України" грошові кошти в сумі 146 383,70 грн згідно з банківською гарантією № 205/01/A/BGV від 05.02.2024, що підтверджується банківською випискою від 07.01.2025 та відповідним повідомленням банку про сплату вимоги.

Позивачем було виконано умови Договору в повному обсязі, що підтверджується, зокрема:

1) рішенням Господарського суду міста Києва від 14.04.2025 у справі № 910/16318/24, яким встановлено факт надання ТОВ "Індастріал Сейфті Україна" відповідачеві послуг за такими актами наданих послуг: № ОУ-0075 (22.05.2024); ОУ-0076 (22.05.2024); ОУ-0078 (22.05.2024); ОУ-0077 (22.05.2024); ОУ-0073 (22.05.2024); ОУ-0080 (22.05.2024); ОУ-0071 (22.05.2024); ОУ-0088 (03.06.2024); ОУ-0089 (03.06.2024); ОУ-0090 (03.06.2024); ОУ-0108 (27.06.2024); ОУ-0109 (27.06.2024); ОУ-0110 (27.06.2024); ОУ-0111 (27.06.2024); ОУ-0112 (28.06.2024); ОУ-0113 (02.07.2024); ОУ-0115 (02.07.2024); ОУ-0116 (02.07.2024); ОУ-0117 (03.07.2024); ОУ-0118 (03.07.2024); ОУ-0122 (12.07.2024); ОУ-0125 (15.07.2024); ОУ-0126 (15.07.2024); ОУ-0124 (29.07.2024); ОУ-0141 (12.08.2024); ОУ-0142 (12.08.2024); ОУ-0143 (12.08.2024); ОУ-0144 (12.08.2024); ОУ-0145 (12.08.2024); ОУ-0148 (16.08.2024); ОУ-0153 (23.08.2024); ОУ-0155 (23.08.2024); ОУ-0156 (23.08.2024); ОУ-0162 (26.08.2024); ОУ-0165 (30.08.2024); ОУ-0170 (06.09.2024); ОУ-0171 (06.09.2024); ОУ-0175 (12.09.2024); ОУ-0176 (12.09.2024); ОУ-0177 (17.09.2024); ОУ-0178 (25.09.2024); ОУ-0179 (25.09.2024); ОУ-0180 (25.09.2024); ОУ-0183 (30.09.2024); ОУ-0184 (30.09.2024); ОУ-0192 (10.10.2024); ОУ-0193 (10.10.2024); ОУ-0194 (18.10.2024); ОУ-0201 (30.10.2024); ОУ-0202 (30.10.2024); ОУ-0203 (30.10.2024); ОУ-0205 (08.11.2024); ОУ-0207 (08.11.2024); ОУ-0208 (08.11.2024); ОУ-0211 (13.11.2024); ОУ-0212 (21.11.2024); ОУ-0213 (21.11.2024); ОУ-0219 (29.11.2024); ОУ-0220 (29.11.2024); ОУ-0221 (29.11.2024); ОУ-0217 (09.12.2024); ОУ-0234 (10.12.2024); ОУ-0238 (13.12.2024); ОУ-0241 (16.12.2024).

Позивач підтверджує, що послуги за зазначеними вище актами наданих послуг станом на 23.02.2026 оплачені в повному обсязі, з яких частина була оплачена відповідачем до подання позову у справі № 910/16318/24, частина зарахована в рахунок стягнення штрафних санкцій, а частина була оплачена відповідачем при добровільному виконанні судового рішення у справі № 910/16318/24 та станом на 23.02.2026 заборгованість за вказаними актами відсутня.

2) актами наданих послуг: № ОУ-0244 від 30.12.2024 на суму 23 068,80 грн, № ОУ-0245 від 30.12.2024 на суму 25 401,60 грн, № ОУ-0247 від 30.12.2024 на суму 24 364,80 грн, № ОУ-0248 від 30.12.2024 на суму 15 033,60 грн, № ОУ-0249 від 31.12.2024 на суму 29 808,00 грн, № ОУ-0246 від 31.12.2024 на суму 33 436,80 грн, № ОУ-0250 від 31.12.2024 на суму 22 032,00 грн, № ОУ-0251 від 31.12.2024 на суму 35 510,40 грн, № ОУ-0014 від 14.01.2025 на суму 55 469,90 грн, № ОУ-0009 від 14.01.2025 на суму 36 548,89 грн, № ОУ-0015 від 17.01.2025 на суму 51 322,74 грн, № ОУ-0016 від 17.01.2025 на суму 32 919,92 грн, № ОУ-0017 від 21.01.2025 на суму 54 693,18 грн, № ОУ-0022 від 30.01.2025 на суму 28 512,00 грн, № ОУ-0023 від 30.01.2025 на суму 19 440,00 грн, № ОУ-0024 від 30.01.2025 на суму 27 993,60 грн, № ОУ-0025 від 30.01.2025 на суму 31 881,60 грн, № ОУ-0031 від 06.02.2025 на суму 39 657,60 грн, № ОУ-0038 від 11.02.2025 на суму 29 289,60 грн, № ОУ-0032 від 18.02.2025 на суму 26 956,80 грн, № ОУ-0033 від 18.02.2025 на суму 23 068,80 грн, а всього на загальну суму 666 410,63 грн.

Позивач зазначає, що відповідачем до цього часу не оплачено послуги за наведеними актами наданих послуг, строк оплати за якими настав вже після подання позову у попередній справі.

Таким чином, загальна вартість наданих, але не оплачених ТОВ "Оператор ГТС України" послуг, які є предметом даного судового розгляду, склала 666 410,63 грн.

Разом із тим, під час виконання Договору позивач як виконавець допускав прострочення надання послуг.

Пунктом 9.2 Договору встановлено, що виконавець несе відповідальність за порушення своїх зобов`язань за Договором у таких випадках: 9.2.1. У випадку несвоєчасного надання послуг до виконавця застосовуються штрафні санкції у вигляді пені у розмірі 0,1 (нуль цілих однієї десятої) вартості послуг за кожен день прострочення їх надання, а при порушенні строку надання послуг більш ніж на 30 (тридцять) календарних днів виконавець додатково сплачує замовнику штраф у розмірі 7 (семи) відсотків вартості послуг.

Враховуючи вказані положення Договору, ТОВ "Оператор ГТС України" було нараховано позивачу штрафні санкції за неналежне виконання останнім своїх зобов`язань.

Відповідно до пункту 9.3 Договору виконавець зобов`язується сплатити замовнику кожні з передбачених цим Договором штрафних санкцій у строк, що визначений у відповідній письмовій вимозі замовника, якщо інше не визначено Договором.

Згідно з підпунктом 9.12.1 пункту 9.12 Договору зобов`язання виконавця, встановлені цим Договором, забезпечується оперативно-господарськими санкціями, що передбачені ст. 236 Господарського кодексу України, зокрема, але не виключно: 9.12.1. Замовник має право утримати суму нарахованих штрафних санкцій, що нараховуються згідно з умовами та порядку, встановлених цим Договором, та збитків, заподіяних невиконанням та/або неналежним виконанням Договору виконавцем, з сум, які підлягають виплаті виконавцю. Оперативно-господарська санкція застосовується до виконавця після того, як він не сплатив у визначений строк штрафні санкції та/або збитки згідно з розрахунком штрафних санкцій та/або збитків за вимогою замовника, що направлена на адресу та/або електронну адресу виконавця, вказану в умовах цього Договору. Про застосування оперативно-господарської санкції замовник зобов`язаний повідомити виконавця.

Відповідно до вищевказаних положень Договору ТОВ "Оператор ГТС України" було застосовано оперативно-господарські санкції до ТОВ "Індастріал Сейфті Україна".

Рішенням Господарського суду міста Києва від 14.04.2025 у справі № 910/16318/24, яке залишено без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 06.10.2025, встановлено, що обчислення визначеного в підп. 9.2.1 п. 9.2 Договору розміру пені відповідно до частини третьої статті 549 ЦК України здійснюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного зобов`язання. Проте всупереч усталеній діловій практиці між сторонами та доктрині venire contra factum proprium (заборони суперечливої поведінки), яка базується на принципі добросовісності, ТОВ "Оператор ГТС України" всупереч умовам Договору та чинному законодавству з листопада 2024 року став надсилати ТОВ "Індастріал Сейфті Україна" вимоги про сплату штрафних санкцій, розмір яких розраховано з порушенням умов Договору.

Надалі, позивачем отримано від відповідача вимогу № ТОВВИХ-25-2225 від 10.02.2025 про застосування штрафних санкцій за несвоєчасне надання послуг за актами наданих послуг: № ОУ-0009 від 14.01.2025, вартість послуг за яким склала 36 548,89 грн; № ОУ-0014 від 14.01.2025, вартість послуг за яким склала 55 469,90 грн; № ОУ-0015 від 17.01.2025, вартість послуг за яким склала 51 322,74 грн; № ОУ-0016 від 17.01.2025, вартість послуг за яким склала 32 919,92 грн.

Також, у вимозі ТОВ "Оператор ГТС" № ТОВВИХ-25-2225 від 10.02.2025 вказано про те, що у випадку незадоволення цієї вимоги у строк до 11.02.2025 відповідачем будуть застосовані оперативно-господарської санкції відповідно до п. 9.12.1 Договору та буде утримана сума штрафних санкцій у розмірі 813 161,50 грн із суми грошових коштів, які підлягають сплаті на користь ТОВ "Індастріал Сейфті Україна" за умовами Договору.

Згідно з повідомленням № ТОВВИХ-25-2423 від 12.02.2025 про застосовування відповідачем до позивача оперативно-господарської санкції, передбаченої п. 9.12.1 Договору, відповідачем утримано суми штрафної санкції:

- 36 548,89 грн із суми грошових коштів 36 548,89 грн на підставі акта наданих послуг № ОУ-0009 від 14.01.2025, які підлягають сплаті на користь ТОВ "Індастріал Сейфті Україна" за умовами Договору;

- 55 469,90 грн із суми грошових коштів 55 469,90 грн на підставі акта наданих послуг № ОУ-0014 від 14.01.2025, які підлягають сплаті на користь ТОВ "Індастріал Сейфті Україна" за умовами Договору;

- 51 322,74 грн із суми грошових коштів 51 322,74 грн на підставі акта наданих послуг № ОУ-0015 від 17.01.2025, які підлягають сплаті на користь ТОВ "Індастріал Сейфті Україна" за умовами Договору;

- 32 919,92 грн із суми грошових коштів 32 919,92 грн на підставі акта наданих послуг № ОУ-0016 від 17.01.2025, які підлягають сплаті на користь ТОВ "Індастріал Сейфті Україна" за умовами Договору.

За контррозрахунком позивача за вимогою № ТОВВИХ-25-2225 від 10.02.2025 за несвоєчасне надання послуг за актами наданих послуг: № ОУ-0009 від 14.01.2025, № ОУ-0014 від 14.01.2025, № ОУ-0015 від 17.01.2025, № ОУ-0016 від 17.01.2025, підлягали сплаті пеня в сумі 8 008,24 грн та штраф у сумі 12 338,32 грн, а всього штрафні санкції у сумі 20 346,56 грн, а не в розмірах, що зазначені у вимозі та повідомленні.

У зв`язку із цим, позивач просив стягнути з відповідача, за вирахуванням розміру штрафних санкцій, що підлягає зарахуванню, заборгованість ТОВ "Оператор ГТС України" перед ТОВ "Індастріал Сейфті Україна" за актами наданих послуг: № ОУ-0009 від 14.01.2025; № ОУ-0014 від 14.01.2025; № ОУ-0015 від 17.01.2025; № ОУ-0016 від 17.01.2025, що складає 155 914,89 грн.

Також, позивачем отримано вимогу ТОВ "Оператор ГТС України" № ТОВВИХ-25-2224 від 10.02.2025 про сплату штрафних санкцій у зв`язку з несвоєчасним наданням послуг за актом наданих послуг № ОУ-0017 від 21.01.2025, вартість послуг за яким склала 54 693,18 грн.

Відповідно до повідомлення № ТОВВИХ-25-2663 від 17.02.2025 про застосовування оперативно-господарської санкції, передбаченої п. 9.12.1 Договору, відповідачем утримано суми штрафної санкції в загальній сумі 54 693,18 грн із суми грошових коштів 54 693,18 грн на підставі акта наданих послуг № ОУ-0017 від 21.01.2025, які підлягають сплаті на користь позивача за умовами Договору.

Згідно з контррозрахунком позивача відповідач має право на нарахування та утримання з виконавця пені за несвоєчасне надання послуг за актом наданих послуг № ОУ-0017 від 21.01.2025 у сумі 2 789,35 грн та штрафу в сумі 3 828,53 грн, а всього штрафних санкцій у сумі 6 617,88 грн.

У зв`язку із цим, позивач просив стягнути з відповідача, за вирахуванням розміру штрафних санкцій, що підлягає зарахуванню, заборгованість ТОВ "Оператор ГТС України" перед ТОВ "Індастріал Сейфті Україна" за актом наданих послуг № ОУ-0017 від 21.01.2025 у сумі 48 075,30 грн.

Надалі, відповідачем надіслано позивачу вимогу № ТОВВИХ-25-2289 від 11.02.2025 про сплату штрафних санкцій за несвоєчасне надання послуг за актами наданих послуг: № ОУ-0022 від 30.01.2025, вартість послуг за яким склала 28 512,00 грн; № ОУ-0023 від 30.01.2025, вартість послуг за яким склала 19 440,00 грн.

Як слідує з повідомлення № ТОВВИХ-25-2704 від 18.02.2025, відповідачем застосовано до позивача оперативно-господарські санкції та утримано суми штрафної санкції:

- у сумі 28 512,00 грн із суми грошових коштів 28 512,00 грн на підставі акта наданих послуг № ОУ-0022 від 30.01.2025, які підлягають сплаті на користь ТОВ "Індастріал Сейфті Україна" за умовами Договору;

- у сумі 19 440,00 грн із суми грошових коштів 19 440,00 грн на підставі акта наданих послуг № ОУ-0023 від 30.01.2025, які підлягають сплаті на користь ТОВ "Індастріал Сейфті Україна" за умовами Договору.

За контррозрахунком позивача відповідач має право на нарахування та утримання з виконавця пені за несвоєчасне надання послуг за актами наданих послуг: № ОУ-0022 від 30.01.2025, № ОУ-0023 від 30.01.2025, у загальному розмірі 8 775,22 грн та штрафу - 3 356,63 грн, а всього штрафних санкцій у сумі 12 131,85 грн.

У зв`язку із цим, позивач просив стягнути з відповідача, за вирахуванням розміру штрафних санкцій, що підлягає зарахуванню, заборгованість ТОВ "Оператор ГТС України" перед ТОВ "Індастріал Сейфті Україна" за актами наданих послуг: № ОУ-0022 від 30.01.2025, № ОУ-0023 від 30.01.2025, у сумі 35 820,15 грн.

У вимозі № ТОВВИХ-25-2227 від 10.02.2025 про сплату штрафних санкцій відповідачем нараховано штрафні санкції за несвоєчасне надання позивачем послуг за актами наданих послуг: № ОУ-0024 від 30.01.2025, вартість послуг за яким склала 27 993,60 грн, № ОУ-0025 від 30.01.2025, вартість послуг за яким склала 31 881,60 грн.

Відповідачем також надано повідомлення про застосовування до позивача оперативно-господарської санкції № ТОВВИХ-25-2705 від 18.02.2025 щодо утримання суми штрафної санкції в сумі 27 993,60 грн із суми грошових коштів 27 993,60 грн на підставі акта наданих послуг № ОУ-0024 від 30.01.2025, які підлягають сплаті на користь ТОВ "Індастріал Сейфті Україна" за умовами Договору, у сумі 31 881,60 грн із суми грошових коштів 31 881,60 грн на підставі акта наданих послуг № ОУ-0025 від 30.01.2025, які підлягають сплаті на користь ТОВ "Індастріал Сейфті Україна" за умовами Договору.

Згідно з контррозрахунком позивача відповідач має право на нарахування та утримання з виконавця пені за несвоєчасне надання послуг за актами наданих послуг: № ОУ-0025 від 30.01.2025, № ОУ-0024 від 30.01.2025, у сумі 10 957,16 грн та штрафу в сумі 4 191,26 грн, а всього штрафних санкцій у сумі 15 148,42 грн.

У зв`язку із цим, позивач просив стягнути з відповідача, за вирахуванням розміру штрафних санкцій, що підлягає зарахуванню, заборгованість ТОВ "Оператор ГТС України" перед ТОВ "Індастріал Сейфті Україна" за актами наданих послуг: № ОУ-0025 від 30.01.2025, № ОУ-0024 від 30.01.2025 у сумі 44 726,78 грн.

У вимозі відповідача № ТОВВИХ-25-2997 від 21.02.2025 про сплату штрафних санкцій позивачу нараховано штрафні санкції за несвоєчасне надання послуг за актом наданих послуг № ОУ-0031 від 06.02.2025, вартість послуг за яким склала 39 657,60 грн.

Згідно з повідомленням № ТОВВИХ-25-3246 від 26.02.2025 про застосовування оперативно-господарської санкції відповідачем утримано суми штрафної санкції у загальному розмірі 39 657,60 грн із суми грошових коштів 39 657,60 грн на підставі акта наданих послуг № ОУ-0031 від 06.02.2025, які підлягають сплаті на користь ТОВ "Індастріал Сейфті Україна" за умовами Договору.

Згідно з контррозрахунком позивача відповідач має право на нарахування та утримання з виконавця пені за несвоєчасне надання послуг за актом наданих послуг № ОУ-0031 від 06.02.2025 у розмірі 7 257,34 грн та штрафу в розмірі 2 776,03 грн, а всього штрафних санкцій у розмірі 10 033,37 грн.

У зв`язку із цим, позивач просив стягнути з відповідача, за вирахуванням розміру штрафних санкцій, що підлягає зарахуванню, заборгованість ТОВ "Оператор ГТС України" перед ТОВ "Індастріал Сейфті Україна" за актом наданих послуг № ОУ-0031 від 06.02.2025 у сумі 29 624,23 грн.

У вимозі відповідача № ТОВВИХ-25-3243 від 26.02.2025 про сплату штрафних санкцій позивачу нараховано штрафні санкції за несвоєчасне надання послуг за актами наданих послуг: № ОУ-0032 від 18.02.2025, вартість послуг за яким склала 26 956,80 грн, № ОУ-0033 від 18.02.2025, вартість послуг за яким склала 23 068,80 грн.

Відповідно до повідомлення № ТОВВИХ-25-3917 від 10.03.2025 про застосовування відповідачем до позивача оперативно-господарської санкції, відповідачем здійснено утримання суми штрафної санкції:

- у сумі 26 956,80 грн із суми грошових коштів 26 956,80 грн на підставі акта наданих послуг № ОУ-0032 від 18.02.2025, які підлягають сплаті на користь ТОВ "Індастріал Сейфті Україна" за умовами Договору;

- у сумі 23 068,80 грн із суми грошових коштів 23 068,80 грн на підставі акта наданих послуг № ОУ-0033 від 18.02.2025, які підлягають сплаті на користь ТОВ "Індастріал Сейфті Україна" за умовами Договору.

За здійсненим позивачем контррозрахунком за вимогою № ТОВВИХ-25-3243 від 26.02.2025 відповідач має право на утримання за несвоєчасне надання послуг за актами наданих послуг: № ОУ-0032 від 18.02.2025, № ОУ-0033 від 18.02.2025 у сумі 9 154,71 грн, та штрафу в сумі 3 501,79 грн, а всього штрафних санкцій у сумі 12 656,50 грн.

У зв`язку із цим, позивач просив стягнути з відповідача, за вирахуванням розміру штрафних санкцій, що підлягає зарахуванню, заборгованість ТОВ "Оператор ГТС України" перед ТОВ "Індастріал Сейфті Україна" за актами наданих послуг: № ОУ-0032 від 18.02.2025, № ОУ-0033 від 18.02.2025, у сумі 37 369,10 грн.

Також, відповідачем надано позивачу вимогу № ТОВВИХ-25-3005 від 21.02.2025 про сплату штрафних санкцій за несвоєчасне надання послуг за актом наданих послуг № ОУ-0038 від 11.02.2025, вартість послуг за яким склала 29 289,60 грн.

У повідомленні № ТОВВИХ-25-3602 від 04.03.2025 про застосовування оперативно-господарської санкції відповідачем зазначено про утримання суми штрафної санкції в загальному розмірі 29 289,60 грн із суми грошових коштів 29 289,60 грн на підставі акта наданих послуг № ОУ-0038 від 11.02.2025, які підлягають сплаті на користь ТОВ "Індастріал Сейфті Україна" за умовами Договору.

Відповідно до здійсненого позивачем контррозрахунку пені за вимогою № ТОВВИХ-25-3005 від 21.02.2025 пеня за несвоєчасне надання послуг за актом наданих послуг № ОУ-0038 від 11.02.2025 становить 5 359,99 грн, штрафу - 2 050,27 грн, а всього штрафні санкції - 7 410,26 грн.

У зв`язку із цим, позивач просив стягнути з відповідача, за вирахуванням розміру штрафних санкцій, що підлягає зарахуванню, заборгованість ТОВ "Оператор ГТС України" перед ТОВ "Індастріал Сейфті Україна" за актом наданих послуг № ОУ-0038 від 11.02.2025 у сумі 21 879,34 грн.

Як слідує з вимоги № ТОВВИХ-25-274 від 06.01.2025 про сплату штрафних санкцій, відповідачем нараховано позивачу штрафні санкції за несвоєчасне надання послуг за актами наданих послуг: № ОУ-0245 від 30.12.2024, вартість послуг за яким склала 25 401,60 грн, № ОУ-0247 від 30.12.2024, вартість послуг за яким склала 24 364,80 грн.

У повідомленні № ТОВВИХ-25-1063 від 20.01.2025 про застосовування оперативно-господарської санкції відповідачем зазначено про утримання суми штрафної санкції:

- у сумі 25 401,60 грн із суми грошових коштів 25 401,60 грн на підставі акта наданих послуг № ОУ-0245 від 30.12.2024, які підлягають сплаті на користь ТОВ "Індастріал Сейфті Україна" за умовами Договору;

- у сумі 24 364,80 грн із суми грошових коштів 24 364,80 грн на підставі акта наданих послуг № ОУ-0247 від 30.12.2024, які підлягають сплаті на користь ТОВ "Індастріал Сейфті Україна" за умовами Договору.

Водночас, за контррозрахунком позивача відповідач має право на нарахування та утримання з виконавця пені за несвоєчасне надання послуг за актами наданих послуг: № ОУ-0245 від 30.12.2024, № ОУ-0247 від 30.12.2024, у розмірі 2 936,21 грн та штрафу в розмірі 3 483,65 грн, а всього штрафних санкцій у розмірі 6 419,86 грн.

У зв`язку із цим, позивач просив стягнути з відповідача, за вирахуванням розміру штрафних санкцій, що підлягає зарахуванню, заборгованість ТОВ "Оператор ГТС України" перед ТОВ "Індастріал Сейфті Україна" за актами наданих послуг: № ОУ-0245 від 30.12.2024, № ОУ-0247 від 30.12.2024, у сумі 43 346,54 грн.

Згідно з вимогою № ТОВВИХ-25-453 від 09.01.2025 про сплату штрафних санкцій відповідачем нараховано позивачу штрафні санкції за несвоєчасне надання послуг за актами наданих послуг: № ОУ-0246 від 31.12.2024, вартість послуг за яким склала 33 436,80 грн, № ОУ-0250 від 31.12.2024, вартість послуг за яким склала 22 032,00 грн, № ОУ-0251 від 31.12.2024 вартість послуг за яким склала 35 510,40 грн.

У повідомленні № ТОВВИХ-25-1198 від 21.01.2025 про застосовування оперативно-господарської санкції відповідачем зазначено про утримання суми штрафної санкції:

- у сумі 33 436,80 грн із суми грошових коштів 33 436,80 грн на підставі акта наданих послуг № ОУ-0246 від 31.12.2024;

- у сумі 22 032,00 грн із суми грошових коштів 22 032,00 грн на підставі акта наданих послуг № ОУ-0250 від 31.12.2024;

- у сумі 35 510,40 грн із суми грошових коштів 35 510,40 грн на підставі акта наданих послуг № ОУ-0251 від 31.12.2024.

Водночас, за контррозрахунком позивача відповідач має право на нарахування та утримання з виконавця пені за несвоєчасне надання послуг за актами наданих послуг: № ОУ-0246 від 31.12.2024, № ОУ-0250 від 31.12.2024, № ОУ-0251 від 31.12.2024, у сумі 7 242,56 грн, та штрафу в сумі 6 368,55 грн, а всього штрафних санкцій у сумі 13 611,11 грн.

У зв`язку із цим, позивач просив стягнути з відповідача, за вирахуванням розміру штрафних санкцій, що підлягає зарахуванню, заборгованість ТОВ "Оператор ГТС України" перед ТОВ "Індастріал Сейфті Україна" за актами наданих послуг: № ОУ-0246 від 31.12.2024, № ОУ-0250 від 31.12.2024, № ОУ-0251 від 31.12.2024, що складає 77 368,09 грн.

Поряд із цим, у вимозі № ТОВВИХ-25-430 від 09.01.2025 про сплату штрафних санкцій відповідачем нараховано позивачу штрафні санкції за несвоєчасне надання послуг за актами наданих послуг: № ОУ-0244 від 30.12.2024, вартість послуг за яким склала 23 068,80 грн, № ОУ-0248 від 30.12.2024, вартість послуг за яким склала 15 033,60 грн.

У повідомленні № ТОВВИХ-25-1136 від 21.01.2025 про застосовування оперативно-господарської санкції відповідачем зазначено про утримання суми штрафної санкції:

- у сумі 23 068,80 грн із суми грошових коштів 23 068,80 грн на підставі акта наданих послуг № ОУ-0244 від 30.12.2024;

- у сумі 15 033,60 грн із суми грошових коштів 15 033,60 грн на підставі акта наданих послуг № ОУ-0248 від 30.12.2024.

Водночас, за контррозрахунком позивача відповідач має право на нарахування та утримання з виконавця пені за несвоєчасне надання послуг за актами наданих послуг: № ОУ-0244 від 30.12.2024, № ОУ-0248 від 30.12.2024, у сумі 2 248,04 грн та штрафу в сумі 2 667,16 грн, а всього штрафних санкцій у розмірі 4 915,20 грн.

У зв`язку із цим, позивач просив стягнути з відповідача, за вирахуванням розміру штрафних санкцій, що підлягає зарахуванню, заборгованість ТОВ "Оператор ГТС України" перед ТОВ "Індастріал Сейфті Україна" за актами наданих послуг: № ОУ-0244 від 30.12.2024, № ОУ-0248 від 30.12.2024, у сумі 33 187,20 грн.

Як слідує з вимоги № ТОВВИХ-25-270 від 06.01.2025 про сплату штрафних санкцій, відповідачем нараховано позивачу штрафні санкції за несвоєчасне надання послуг за актом наданих послуг № ОУ-0249 від 31.12.2024, вартість послуг за яким склала 29 808,00 грн.

У повідомленні № ТОВВИХ-25-1199 від 21.01.2025 про застосовування оперативно-господарської санкції відповідачем зазначено про утримання суми штрафної санкції: у сумі 29 808,00 грн із суми грошових коштів 29 808,00 грн на підставі акта наданих послуг № ОУ-0249 від 31.12.2024.

Водночас, за контррозрахунком позивача відповідач має право на нарахування та утримання з виконавця пені за несвоєчасне надання послуг за актом наданих послуг № ОУ-0249 від 31.12.2024 у розмірі 1 788,48 грн та штрафу в розмірі 2 086,55 грн, а всього штрафних санкцій у розмірі 3 875,03 грн.

У зв`язку із цим, позивач просив стягнути з відповідача, за вирахуванням розміру штрафних санкцій, що підлягає зарахуванню, заборгованість ТОВ "Оператор ГТС України" перед ТОВ "Індастріал Сейфті Україна" за актом наданих послуг № ОУ-0249 від 31.12.2024 у сумі 25 932,97 грн.

Звертаючись до суду з даним позовом, позивач вказав, що поведінка ТОВ "Оператор ГТС України" при здійсненні розрахунків штрафних санкцій суперечить добросовісності та чесній діловій практиці. Так, зокрема, очевидна суперечливість попереднім розрахункам, де ТОВ "Оператор ГТС України" застосовувався розмір пені 0,1 %. За таких обставин, позивач вважає, що ТОВ "Оператор ГТС України" незаконно утримує грошові кошти, належні ТОВ "Індастріал Сейфті Україна", та порушує прийняті на себе за Договором зобов`язання.

З огляду на зловживання ТОВ "Оператор ГТС України" своїми правами за договором № 4600008996 від 09.02.2024 через неправильність нарахування ТОВ "Оператор ГТС України" пені і утримання з ТОВ "Індастріал Сейфті Україна" надмірних грошових коштів, у ТОВ "Оператор ГТС України" утворилась заборгованість за актами наданих послуг у розмірі 553 244,59 грн.

Враховуючи наведене, при зверненні з даним позовом до суду, позивач просив стягнути заборгованість за виконані, але неоплачені відповідачем роботи за Договором, строк оплати за якими настав, у загальній сумі 553 244,59 грн, що включає заборгованість:

- 155 914,89 грн за актами наданих послуг: № ОУ-0009 від 14.01.2025, № ОУ-0014 від 14.01.2025, № ОУ-0015 від 17.01.2025, № ОУ-0016 від 17.01.2025;

- 48 075,30 грн за актом наданих послуг № ОУ-0017 від 21.01.2025;

- 35 820,15 грн за актами наданих послуг: № ОУ-0022 від 30.01.2025, № ОУ-0023 від 30.01.2025;

- 44 726,78 грн за актами наданих послуг: № ОУ-0025 від 30.01.2025, № ОУ-0024 від 30.01.2025;

- 29 624,23 грн за актом наданих послуг № ОУ-0031 від 06.02.2025;

- 37 369,10 грн за актами наданих послуг: № ОУ-0032 від 18.02.2025, № ОУ-0033 від 18.02.2025;

- 21 879,34 грн за актом наданих послуг № ОУ-0038 від 11.02.2025;

- 43 346,54 грн за актами наданих послуг: № ОУ-0245 від 30.12.2024, № ОУ-0247 від 30.12.2024;

- 77 368,09 грн за актами наданих послуг: № ОУ-0246 від 31.12.2024, № ОУ-0250 від 31.12.2024, № ОУ-0251 від 31.12.2024;

- 33 187,20 грн за актами наданих послуг: № ОУ-0244 від 30.12.2024, № ОУ-0248 від 30.12.2024;

- 25 932,97 грн за актом наданих послуг № ОУ-0249 від 31.12.2024.

Позивачем також заявлено вимогу про стягнення 146 383,70 грн, які були стягнуті з нього банком-гарантом на вимогу відповідача згідно з банківською гарантією № 205/01/A/BGV від 05.02.2024.

Позивач зазначив, що послуги за Договором надані ним у повному обсязі, що підтверджується відповідними актами наданих послуг. Однак, відповідачем у силу приписів ст. 27 Закону України "Про публічні закупівлі" не було повернуто грошові кошти, які були отримані ним в якості забезпечення виконання Договору.

Заперечуючи проти задоволення позову, відповідач звернув увагу на те, що умовами Договору, який було укладено за результатами проведення публічної закупівлі (позивачем було самостійно подано тендерну пропозицію після ознайомлення з тендерною документацією, частиною якої був проєкт договору) та підписано позивачем без будь-яких зауважень/заперечень/пропозицій, чітко та однозначно визначено розмір штрафних санкцій та можливість застосування оперативно-господарських санкцій; штрафні санкції нараховані саме за порушення умов Договору, в тому числі неналежне виконання зобов`язань, та саме в розмірі, узгодженому сторонами в Договорі; штрафні санкції були нараховані, оскільки зі сторони позивача мало місце порушення строків надання послуг (визнано та не заперечується самим позивачем); відповідачем дотримано процедуру проведення належного повідомлення позивача про необхідність сплати штрафних санкцій та застосування оперативно-господарських санкцій; позивачем не задоволено вимоги відповідача про сплату штрафних санкцій; оперативно-господарські санкції за Договором застосовані відповідачем виключно з дотриманням вимог Договору та діючого законодавства; оперативно-господарські санкції відповідно до умов Договору утримані за рахунок оплати за надання послуг в якості стягнення штрафних санкцій за порушення строків надання послуг.

Відповідач зазначає, що оперативно-господарські санкції за Договором застосовані відповідачем виключно з дотриманням вимог Договору та діючого законодавства, зокрема, у вигляді пені у розмірі 0,1 (нуль цілих однієї десятої) вартості послуг за кожен день прострочення.

Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при ухваленні постанови

Відповідно до статті 11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, зокрема з правочинів.

Згідно із частиною першою статті 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Майново-господарські зобов`язання між суб`єктами господарювання виникають на підставі договорів (ст. 179 ГК України, який був чинний до 28.08.2025), й сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору (ст. 627 ЦК України).

Згідно із частиною першою статті 14 ЦК України цивільні обов`язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства.

Статтею 629 ЦК України передбачено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Укладений між сторонами Договір є договором про надання послуг.

Стаття 901 ЦК України визначає, що за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії, або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором. Положення цієї глави можуть застосовуватися до всіх договорів про надання послуг, якщо це не суперечить суті зобов`язання.

Як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, позивач на виконання умов Договору надав відповідачу послуги, зокрема, на загальну суму 666 410,63 грн, що підтверджується актами наданих послуг: № ОУ-0244 від 30.12.2024 на суму 23 068,80 грн, № ОУ-0245 від 30.12.2024 на суму 25 401,60 грн, № ОУ-0247 від 30.12.2024 на суму 24 364,80 грн, № ОУ-0248 від 30.12.2024 на суму 15 033,60 грн, № ОУ-0249 від 31.12.2024 на суму 29 808,00 грн, № ОУ-0246 від 31.12.2024 на суму 33 436,80 грн, № ОУ-0250 від 31.12.2024 на суму 22 032,00 грн, № ОУ-0251 від 31.12.2024 на суму 35 510,40 грн, № ОУ-0014 від 14.01.2025 на суму 55 469,90 грн, № ОУ-0009 від 14.01.2025 на суму 36 548,89 грн, № ОУ-0015 від 17.01.2025 на суму 51 322,74 грн, № ОУ-0016 від 17.01.2025 на суму 32 919,92 грн, № ОУ-0017 від 21.01.2025 на суму 54 693,18 грн, № ОУ-0022 від 30.01.2025 на суму 28 512,00 грн, № ОУ-0023 від 30.01.2025 на суму 19 440,00 грн, № ОУ-0024 від 30.01.2025 на суму 27 993,60 грн, № ОУ-0025 від 30.01.2025 на суму 31 881,60 грн, № ОУ-0031 від 06.02.2025 на суму 39 657,60 грн, № ОУ-0038 від 11.02.2025 на суму 29 289,60 грн, № ОУ-0032 від 18.02.2025 на суму 26 956,80 грн, № ОУ-0033 від 18.02.2025 на суму 23 068,80 грн.

Згідно з частиною першою статті 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

За частиною першою статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Сторонами не заперечується, що під час виконання Договору позивач як виконавець допускав прострочення надання послуг.

Перевіряючи доводи скаржника щодо ненадання судом першої інстанції правової оцінки умовам підпункту 9.2.1 пункту 9.2 Договору, яким сторони чітко передбачили відповідальність виконавця за несвоєчасне надання послуг у вигляді пені у розмірі 0,1 (нуль цілих однієї десятої) вартості послуг за кожен день прострочення їх надання, колегія суддів зазначає таке.

Відповідно до статті 546 ЦК України виконання зобов`язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком, правом довірчої власності. Договором або законом можуть бути встановлені інші види забезпечення виконання зобов`язання.

Статтею 549 ЦК України унормовано, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Велика Палата Верховного суду у постанові від 16.10.2024 у справі № 911/952/22 щодо тлумачення поняття пені (ч. 3 ст. 549 ЦК України) надала такий правовий висновок: "72. Текстуальне тлумачення положень статті 549 ЦК України свідчить, що законодавець у цій нормі пов`язує визначення пені як виду неустойки з такими кваліфікуючими ознаками як її обчислення:

1) за кожен день прострочення виконання;

2) у відсотках від суми несвоєчасно виконаного зобов`язання.".

Приписами частини четвертої статті 231 ГК України (який був чинний на момент виникнення спірних правовідносин) унормовано, що в разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов`язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов`язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Підпунктом 9.2.1 пункту 9.2 Договору сторони погодили, що у випадку несвоєчасного надання послуг до виконавця застосовуються штрафні санкції у вигляді пені у розмірі 0,1 (нуль цілих однієї десятої) вартості послуг за кожен день прострочення їх надання, а при порушенні строку надання послуг більш ніж на 30 (тридцять) календарних днів виконавець додатково сплачує замовнику штраф у розмірі 7 (семи) відсотків вартості послуг.

Враховуючи викладе, суд першої інстанції дійшов заснованого на законі висновку, що обчислення визначеного в підпункті 9.2.1 Договору розміру пені відповідно до ч. 3 ст. 549 ЦК України здійснюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного зобов`язання.

Крім того, як вбачається з матеріалів справи, на розгляді в Господарському суді міста Києва перебувала справа № 910/16318/24 за позовом ТОВ "Індастріал Сейфті Україна" до ТОВ "Оператор ГТС України" про стягнення боргу в розмірі 185 084,06 грн за договором № 4600008996 від 09.02.2024, пені в розмірі 133,21 грн, відсотків у розмірі 0,36 грн, а також зобов`язання ТОВ "Оператор ГТС України" припинити нарахування пені за п. 9.2.1 договору № 4600008996 від 09.02.2024.

Вирішуючи спір у справі № 910/16318/24, Господарський суд міста Києва також дійшов висновку, що обчислення визначеного в підпункті 9.2.1 Договору розміру пені відповідно до частини третьої статті 549 ЦК України здійснюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного зобов`язання.

Вказаний висновок був підтриманий судом апеляційної інстанції в постанові від 06.10.2025 у справі № 910/16318/24.

Рішення у справі № 910/16318/24 набрало законної сили.

Відповідно до ч. 4, 7 ст. 75 ГПК України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом. Правова оцінка, надана судом певному факту при розгляді іншої справи, не є обов`язковою для господарського суду.

Обставини, які підлягають встановленню судом у справі - це юридичні факти, тобто життєві обставини (дії, події), з якими правом пов`язується виникнення юридичних наслідків. Натомість правова оцінка - це висновок щодо застосування права за певних життєвих обставин. Правова оцінка може полягати, зокрема, у висновках, зроблених у зв`язку з установленими судом життєвими обставинами, про те, чи виникли юридичні наслідки та які саме, чи порушене право особи, чи виконане зобов`язання належним чином відповідно до закону та договору, чи певна поведінка є правомірною або неправомірною, чи додержано стороною вимог закону тощо. Подібний висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 01.09.2020 у справі № 907/29/19.

Преюдиціальне значення у справі надається обставинам, встановленим судовими рішеннями, а не правовій оцінці таких обставин, здійсненій іншим судом. Преюдицію утворюють виключно ті обставини, які безпосередньо досліджувались і встановлювались судом, що знайшло своє відображення в мотивувальній частині судового рішення. Преюдиціальні факти відрізняються від оцінки іншим судом обставин справи.

Аналогічна правова позиція викладена в постановах Великої Палати Верховного Суду від 23.11.2021 у справі № 359/3373/16-ц, від 02.11.2021 у справі № 917/1338/18, від 03.07.2018 у справі № 917/1345/17.

У постанові Верховного Суду від 05.09.2023 у справі № 910/11761/21 викладено висновок про те, що преюдиційні факти - це факти, встановлені рішенням чи вироком суду, що набрали законної сили. Преюдиційність ґрунтується на правовій властивості законної сили судового рішення і означається його суб`єктивними і об`єктивними межами, за якими сторони та інші особи, які брали участь у розгляді справи, а також їх правонаступники не можуть знову оспорювати в іншому процесі встановлені судовим рішенням у такій справі правовідносини. Преюдиційні обставини є обов`язковими для суду, який розглядає справу навіть у тому випадку, коли він вважає, що вони встановлені неправильно. Таким чином, законодавець намагається забезпечити єдність судової практики та запобігти появі протилежних за змістом судових рішень.

Подібний висновок викладений у постановах Верховного Суду від 29.06.2021 у справі № 910/11287/16, від 19.12.2019 у справі № 520/11429/17.

Отже, преюдиційність - це обов`язковість фактів, установлених судовим рішенням, що набрало законної сили в одній справі для суду при розгляді інших справ. Преюдиціально встановлені факти не підлягають доказуванню, оскільки вони вже встановлені у рішенні суду і немає необхідності встановлювати їх знову, тобто піддавати сумніву істинність і стабільність судового акта, який вступив у законну силу. Суть преюдиції полягає у неприпустимості повторного розгляду судом одного й того ж питання між тими ж сторонами. Правило про преюдицію спрямовано не лише на заборону перегляду фактів і правовідносин, які встановлені в судовому акті, що вступив у законну силу. Вони також сприяють додержанню процесуальної економії в новому процесі. У випадку преюдиціального установлення певних обставин особам, які беруть участь у справі (за умови, що вони брали участь у справі при винесенні преюдиціального рішення), не доводиться витрачати час на збирання, витребування і подання доказів, а суду - на їх дослідження та оцінку. Усі ці дії вже здійснювалися у попередньому процесі, і їхнє повторення було би не лише недоцільним, але й неприпустимим з точки зору процесуальної економії.

Аналогічний висновок викладений у постановах Верховного Суду від 17.08.2023 у справі № 910/4316/22, від 16.05.2023 у справі № 910/17367/20, від 29.06.2021 у справі № 910/11287/16.

Крім того, колегія суддів зазначає, що звільнення від доказування, навіть у разі наявності преюдиціальних обставин, встановлених у рішенні суду, не може мати абсолютного характеру і не може сприйматися судами як неможливість спростування під час судового розгляду обставин, які зазначені в іншому судовому рішенні. Господарські суди не повинні сприймати як обов`язкові висновки щодо фактичних обставин справи, наведені у чинних судових рішеннях в інших господарських справах. Для спростування преюдиціальних обставин, передбачених статтею 75 ГПК України, учасник господарського процесу, який ці обставини заперечує, повинен подати суду належні та допустимі докази. Ці докази повинні бути оцінені судом, що розглядає справу, у загальному порядку за правилами, встановленими ГПК України. Якщо суд дійде висновку про те, що обставини у справі, що розглядається, є інакшими, ніж установлені під час розгляду іншої господарської справи, то справу належить вирішити відповідно до тих обставин, які встановлені безпосередньо судом, який розглядає справу. Отже, господарський суд під час розгляду конкретної справи на підставі встановлених ним обставин (у тому числі з урахуванням преюдиціальних обставин) повинен самостійно оцінювати обставини (факти), які є предметом судового розгляду, та ухвалити рішення з відповідним застосуванням необхідних матеріально-правових норм.

Подібний висновок викладений у постановах Верховного Суду від 16.04.2024 у справі № 921/186/23, від 13.02.2024 у справі № 910/14138/22, від 31.10.2023 у справі № 902/670/22.

У постанові від 11.12.2019 у справі № 320/4938/17 Верховний Суд вказав, що:

"Преюдиційні факти - це факти, встановлені рішенням чи вироком суду, що набрали законної сили.

Преюдиційність ґрунтується на правовій властивості законної сили судового рішення і визначається його суб`єктивними і об`єктивними межами, за якими сторони та інші особи, які брали участь у справі, а також їх правонаступники не можуть знову оспорювати в іншому процесі встановлені судовим рішення у такій справі правовідносини.

Суб`єктивними межами є те, що у двох справах беруть участь одні й ті самі особи чи їх правонаступники, чи хоча б одна особа, щодо якої встановлено ці обставини. Об`єктивні межі стосуються обставин, встановлених рішенням суду.

Преюдиційні обставини не потребують доказування, якщо одночасно виконуються такі умови: обставина встановлена судовим рішення; судове рішення набрало законої сили; у справі беруть участь ті самі особи, які брали участь у попередній справі, чи хоча б одна особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Не потребують доказування обставини, встановлені рішення суду, тобто ті обставини, щодо яких мав місце спір і які були предметом судового розгляду. Не має преюдиційного значення оцінка судом конкретних обставин справи, які сторонами не оспорювалися, мотиви судового рішення, правова кваліфікація спірних відносин. Преюдиційне значення можуть мати ті факти, щодо наявності або відсутності яких виник спір, і які, зокрема зазначені у резолютивній частині рішення.".

Із матеріалів справи вбачається, що відповідачем нараховано позивачу штрафні санкції у вигляді пені та штрафу за несвоєчасне надання послуг за Договором за актами наданих послуг № ОУ-0009 від 14.01.2025, № ОУ-0014 від 14.01.2025, № ОУ-0015 від 17.01.2025, № ОУ-0016 від 17.01.2025, № ОУ-0017 від 21.01.2025, № ОУ-0022 від 30.01.2025, № ОУ-0023 від 30.01.2025, № ОУ-0025 від 30.01.2025, № ОУ-0024 від 30.01.2025, № ОУ-0031 від 06.02.2025, № ОУ-0032 від 18.02.2025, № ОУ-0033 від 18.02.2025, № ОУ-0038 від 11.02.2025, № ОУ-0245 від 30.12.2024, № ОУ-0247 від 30.12.2024, № ОУ-0246 від 31.12.2024, № ОУ-0250 від 31.12.2024, № ОУ-0251 від 31.12.2024, № ОУ-0244 від 30.12.2024, № ОУ-0248 від 30.12.2024 № ОУ-0249 від 31.12.2024.

Дані суми штрафних санкцій зараховані відповідачем шляхом застосування до позивача оперативно-господарських санкцій у рахунок оплати за надані позивачем послуги за вказаними актами.

Суд апеляційної інстанції, перевіривши здійсненні на підставі підп. 9.2.1 п. 9.2 Договору розрахунки пені, що обчислена в розмірі 0,1 відсотка від вартості послуг за кожен день прострочення їх надання, погоджується з висновком місцевого господарського суду про наявність за відповідачем заборгованості за вказаними вище актами наданих послуг на загальну суму 553 244,59 грн.

Доводи скаржника, що судом першої інстанції не надано правової оцінки умовам підп. 9.2.1 п. 9.2 Договору, яким сторони чітко передбачили відповідальність виконавця за несвоєчасне надання послуг у вигляді пені у розмірі 0,1 (нуль цілих однієї десятої) вартості послуг за кожен день прострочення їх надання, колегією суддів відхиляються як такі, що не відповідають мотивувальній частині оскаржуваного судового рішення, в якому місцевим господарським судом надано правову оцінку умовам вказаного підпункту Договору в розрізі статті 549 ЦК України, частини четвертої статті 231 ГК України, а також правильно застосовано висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені в постанові від 16.10.2024 у справі № 911/952/22.

Суд апеляційної інстанції також відхиляє за неспроможністю доводи скаржника, що судом першої інстанції не було враховано правову позицію, викладену в постанові Великої Палати Верховного Суду від 08.05.2018 у справі № 757/45133/15-ц, де вказано, що свобода договору полягає в праві сторін вільно вирішувати питання при укладенні договору, виборі контрагентів та погодженні умов договору.

Разом із тим, колегія суддів зауважує, що позиція суду першої інстанції цілком узгоджується з правовою позицією, викладеною в постанові Великої Палати Верховного Суду від 08.05.2018 у справі № 757/45133/15-ц. Так, зокрема, Велика Палата зауважила, що "частина 1 статті 628 ЦК України передбачає, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Розкриваючи зміст, засади, свободи договору, у статтях 6, 627 ЦК України визначає, що свобода договору полягає в праві сторін вільно вирішувати питання при укладенні договору, виборі контрагентів та погодженні умов договору. Закріпивши принцип свободи договору, ЦК України разом з тим визначив, що свобода договору не є безмежною, оскільки відповідно до абзацу 2 частини 3 статті 6 та статті 627 цього Кодексу при укладенні договору, виборі контрагентів, визначенні умов договору сторони не можуть діяти всупереч положенням цього Кодексу та інших актів цивільного законодавства. Зазначені положення узгоджуються з нормами частини першої статті 203, частини першої статті 215 ЦК України, відповідно до яких підставою недійсності правочинів є суперечність їх актам цивільного законодавства.".

Отже, роблячи висновок про те, що обчислення визначеного в підпункті 9.2.1 Договору розміру пені відповідно до ч. 3 ст. 549 ЦК України здійснюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного зобов`язання, суд першої інстанції виходив із того, що розмір пені, насамперед, є імперативною категорією, порядок обчислення якої в силу ст. 549 ЦК України здійснюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного зобов`язання.

Таким чином, відповідач помилково не враховує висновок Великої Палати Верховного Суду про те, що свобода договору не є безмежною, оскільки сторони не можуть діяти всупереч положенням ЦК України та інших актів цивільного законодавства.

Колегія суддів також зауважує, що власне тлумачення скаржником умов підп. 9.2.1 Договору щодо нарахування штрафних санкцій не перешкоджає вирішенню даного спору та, відповідно, не є підставою для скасування оперативно-господарської санкції щодо утримання грошових коштів у сумі 553 244,59 грн, як про це помилково вказує апелянт.

Перевіривши розрахунок заявлених до стягнення з відповідача на користь позивача на підставі пунктів 9.7 та 9.8 Договору інфляційних втрат, пені та 0,01 % річних, судом апеляційної інстанції встановлено, що вказаний розрахунок виконано арифметично правильно, а позовні вимоги про стягнення інфляційних втрат, пені та відсотків річних підлягають задоволенню в повному обсязі, а саме 35 232,94 грн інфляційних втрат, 19 319,47 грн пені та 52,95 грн 0,01 % річних.

Щодо стягнення суми банківської гарантії

Згідно зі статтею 546 ЦК України виконання зобов`язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Виконання зобов`язання (основного зобов`язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом (стаття 548 ЦК України).

Відповідно до статті 200 ГК України (чинного на момент виникнення спірних правовідносин) гарантія є специфічним засобом забезпечення виконання господарських зобов`язань шляхом письмового підтвердження (гарантійного листа) банком, іншою кредитною установою, страховою організацією (банківська гарантія) про задоволення вимог управненої сторони у розмірі повної грошової суми, зазначеної у письмовому підтвердженні, якщо третя особа (зобов`язана сторона) не виконає вказане у ньому певне зобов`язання, або настануть інші умови, передбачені у відповідному підтвердженні. Зобов`язання за банківською гарантією виконується лише на письмову вимогу управненої сторони. Гарант має право висунути управненій стороні лише ті претензії, висунення яких допускається гарантійним листом. Зобов`язана сторона не має права висунути гаранту заперечення, які вона могла б висунути управненій стороні, якщо її договір з гарантом не містить зобов`язання гаранта внести до гарантійного листа застереження щодо висунення таких заперечень. До відносин банківської гарантії в частині, не врегульованій цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України.

Статтею 560 ЦК України встановлено, що за гарантією банк, інша фінансова установа, страхова організація (гарант) гарантує перед кредитором (бенефіціаром) виконання боржником (принципалом) свого обов`язку. Гарант відповідає перед кредитором за порушення зобов`язання боржником.

Зобов`язання гаранта перед кредитором не залежить від основного зобов`язання (його припинення або недійсності), зокрема і тоді, коли в гарантії міститься посилання на основне зобов`язання (стаття 562 ЦК України).

Згідно зі статтею 563 ЦК України у разі порушення боржником зобов`язання, забезпеченого гарантією, гарант зобов`язаний сплатити кредиторові грошову суму, відповідно до умов гарантії. Вимога кредитора до гаранта про сплату грошової суми відповідно до виданої ним гарантії пред`являється у письмовій формі. До вимоги додаються документи, вказані в гарантії. У вимозі до гаранта або у доданих до неї документах кредитор повинен вказати, у чому полягає порушення боржником основного зобов`язання, забезпеченого гарантією. Кредитор може пред`явити вимогу до гаранта у межах строку, встановленого у гарантії, на який її видано.

Отже, враховуючи наведені вище норми, підставою для пред`явлення вимог до гаранта є порушення зобов`язань з боку принципала, але не у відношенні гаранта, а щодо бенефіціара за основним зобов`язанням.

Тобто підставою для виконання гарантом своїх зобов`язань є особливий стан сторін в основній угоді, в якій гарант не є суб`єктом. Іншими словами, гарант сплачує відповідну суму бенефіціару при настанні гарантійного випадку, під яким розуміється невиконання або неналежне виконання принципалом своїх зобов`язань.

Так, у розумінні статті 610 ЦК України, яка надає визначення порушення зобов`язання, останнє може бути двох видів. По-перше, це невиконання зобов`язання, яке виникає якщо його сторони взагалі не виконують дій, що складають зміст зобов`язання (не передають річ, не виконують роботи, не надають послуги, не сплачують гроші тощо), або продовжують виконувати дії, від яких вони відповідно до зобов`язання мають утримуватися. По-друге, це неналежне виконання зобов`язання, тобто порушення умов, визначених змістом зобов`язання. У разі невідповідності виконання зобов`язання критеріям належності можна говорити про неналежне виконання, а отже, порушення зобов`язання (див. постанову Верховного Суду від 01.04.2019 у справі № 910/2693/18).

З огляду на наведене, під виконанням зобов`язання розуміється вчинення боржником та кредитором взаємних дій, спрямованих на виконання прав та обов`язків, що є змістом зобов`язання.

Невиконання зобов`язання має місце тоді, коли сторони взагалі не вчиняють дій, які складають зміст зобов`язання, а неналежним виконанням є виконання зобов`язання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання.

Неналежне виконання зобов`язання - це порушення умов, визначених змістом зобов`язання (виконання зобов`язання з певними недоліками, дефектами). При неналежному виконанні боржник виконує обов`язок, але з порушенням певних умов, які складають зміст договору або визначені законом.

Відповідно до ч. 2 ст. 27 Закону України "Про публічні закупівлі" замовник повертає забезпечення виконання договору про закупівлю:

1) після виконання учасником-переможцем процедури закупівлі/спрощеної закупівлі договору про закупівлю;

2) за рішенням суду щодо повернення забезпечення договору у випадку визнання результатів процедури закупівлі/спрощеної закупівлі недійсними або договору про закупівлю нікчемним;

3) у випадках, передбачених ст. 43 цього Закону;

4) згідно з умовами, зазначеними в договорі про закупівлю, але не пізніше ніж протягом п`яти банківських днів з дня настання зазначених обставин.

Тобто, за змістом вказаної норми, яка безпосередньо регулює відносини суб`єктів господарювання у процедурі публічних закупівель, чітко передбачений момент повернення замовником забезпечення договору після його виконання учасником-переможцем, у той час як можливість неповернення замовником забезпечення виконання договору існує лише у разі невиконання учасником умов договору.

При цьому, невиконання має місце лише у випадку відсутності дій, які складають зміст зобов`язання, а неналежним виконанням є виконання зобов`язання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання.

Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 21.02.2020 у справі № 910/4460/19 та 14.01.2019 у справі № 910/3777/18.

Суд апеляційної інстанції враховує висновки Верховного Суду, наведені в постанові від 25.09.2024 у справі № 910/12114/23, в якій колегія суддів виснувала: "До того ж до правовідносин у даній справі підлягає застосуванню не лише Цивільний кодекс України та Господарський кодекс України, а і спеціальний закон - Закон України "Про публічні закупівлі", відповідно до частини другої статті 27 якого замовник повертає забезпечення виконання договору про закупівлю після виконання учасником-переможцем процедури закупівлі/спрощеної закупівлі договору про закупівлю, а також за рішенням суду щодо повернення забезпечення договору у випадку визнання результатів процедури закупівлі/спрощеної закупівлі недійсними або договору про закупівлю нікчемним; у випадках, передбачених статтею 43 цього Закону; згідно з умовами, зазначеними в договорі про закупівлю, але не пізніше ніж протягом п`яти банківських днів з дня настання зазначених обставин. Тобто вказана норма Закону, яка безпосередньо регулює відносини суб`єктів господарювання у процедурі публічних закупівель, чітко передбачає момент повернення замовником забезпечення договору після його виконання учасником-переможцем, у той час як можливість неповернення замовником забезпечення виконання договору існує лише у разі невиконання учасником умов договору. При цьому, невиконання має місце лише у випадку відсутності дій, які складають зміст зобов`язання, а неналежним виконанням є виконання зобов`язання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання.".

Висновки касаційного суду у вказаній постанові стосуються правовідносин сторін, які є подібними до правовідносин у даній справі за змістовним критерієм з огляду на правове регулювання та права й обов`язки сторін саме цих відносин. Тому такі висновки є релевантними до даної справи та обов`язково мають бути враховані.

За висновками Верховного Суду, підставою для утримання банківської гарантії є саме невиконання позивачем (принципалом) договору, а не певне порушення строків його виконання. Водночас відповідач (бенефіціар) не позбавлений права вжити передбачених законом та договором заходів задля поновлення свого порушеного права внаслідок несвоєчасного виконання постачальником своїх договірних зобов`язань (постанови Верховного Суду від 25.09.2024 у справі № 910/12114/23, від 25.03.2025 у справі № 910/11352/24 тощо).

Враховуючи викладене, колегія судів відхиляє доводи скаржника про відсутність підстав для повернення банківської гарантії.

Відповідно до п. 4.1 та п. 4.2 Договору загальний строк надання послуг - до 31.12.2024.

Виконавець зобов`язаний надати послуги по кожному об`єкту не пізніше граничної дати строку надання послуг, визначеної у Додатку А до Додатку 1 до Договору.

Додатковою угодою № 1 від 18.02.2025 сторони домовились внести зміни:

1. у пункт 2.1 розділу 2 "ЦІНА ДОГОВОРУ" Договору та викласти його в наступній редакції: "Вартість послуг, що є ціною Договору, становить 2 648 513,04 грн (два мільйони шістсот сорок вісім тисяч п`ятсот тринадцять гривень 04 коп.), у тому числі ПДВ- 441 418,84 грн (чотириста сорок одна тисяча чотириста вісімнадцять гривень 84 коп.)".

2. Додаток А до додатку № 1 "План-графік проведення ультразвукової товщинометрії елементів ТТО ГРС/ГВС" до Договору викласти в редакції Додатку 1 до даної Додаткової угоди.

3. Додаток 2 "Прейскурант вартості Послуг з неруйнівного контролю (ультразвукова товщинометрія) технологічних трубопроводів обв`язки газорозподільних/газовимірювальних станцій" до Договору викласти в редакції Додатку 2 до даної Додаткової угоди.

Відповідно до п. 5.1 та п. 5.2 Договору факт надання послуг виконавцем підтверджується підписаними сторонами актами наданих послуг (далі - акт(и)). Підставою для підписання замовником актів є приймання замовником Технічних звітів, які надсилаються виконавцем на визначену у Договорі адресу відповідних структурних підрозділів замовника, на об`єктах яких надавалися послуги, цінним листом (з описом вкладення). Порядок контролю, перевірки та приймання результатів обстеження та Технічних звітів наведено в розділі 7 Додатку 1 до Договору. За результатами надання послуг за місяць, не пізніше останнього робочого дня звітного місяця, виконавець зобов`язаний оформити та надати замовнику підписаний зі своєї сторони акт (за формою, що визначена у Додатку 3 до Договору), а замовник зобов`язаний протягом 10 (десяти) робочих днів з моменту отримання підписаного виконавцем акта надати виконавцю підписаний зі своєї сторони акт або у вказаний строк надати виконавцю мотивовану відмову від прийняття послуг.

Як вбачається з Додатку А до додатку № 1 "План-графік проведення ультразвукової товщинометрії елементів ТТО ГРС/ГВС" до Договору, Додатку 2 "Прейскурант вартості Послуг з неруйнівного контролю (ультразвукова товщинометрія) технологічних трубопроводів обв`язки газорозподільних/газовимірювальних станцій" та доданих до позовної заяви актів наданих послуг, позивачем було виконано умови Договору в повному обсязі, зокрема:

- за актами наданих послуг: № ОУ-0075 (22.05.2024); ОУ-0076 (22.05.2024); ОУ-0078 (22.05.2024); ОУ-0077 (22.05.2024); ОУ-0073 (22.05.2024); ОУ-0080 (22.05.2024); ОУ-0071 (22.05.2024); ОУ-0088 (03.06.2024); ОУ-0089 (03.06.2024); ОУ-0090 (03.06.2024); ОУ-0108 (27.06.2024); ОУ-0109 (27.06.2024); ОУ-0110 (27.06.2024); ОУ-0111 (27.06.2024); ОУ-0112 (28.06.2024); ОУ-0113 (02.07.2024); ОУ-0115 (02.07.2024); ОУ-0116 (02.07.2024); ОУ-0117 (03.07.2024); ОУ-0118 (03.07.2024); ОУ-0122 (12.07.2024); ОУ-0125 (15.07.2024); ОУ-0126 (15.07.2024); ОУ-0124 (29.07.2024); ОУ-0141 (12.08.2024); ОУ-0142 (12.08.2024); ОУ-0143 (12.08.2024); ОУ-0144 (12.08.2024); ОУ-0145 (12.08.2024); ОУ-0148 (16.08.2024); ОУ-0153 (23.08.2024); ОУ-0155 (23.08.2024); ОУ-0156 (23.08.2024); ОУ-0162 (26.08.2024); ОУ-0165 (30.08.2024); ОУ-0170 (06.09.2024); ОУ-0171 (06.09.2024); ОУ-0175 (12.09.2024); ОУ-0176 (12.09.2024); ОУ-0177 (17.09.2024); ОУ-0178 (25.09.2024); ОУ-0179 (25.09.2024); ОУ-0180 (25.09.2024); ОУ-0183 (30.09.2024); ОУ-0184 (30.09.2024); ОУ-0192 (10.10.2024); ОУ-0193 (10.10.2024); ОУ-0194 (18.10.2024); ОУ-0201 (30.10.2024); ОУ-0202 (30.10.2024); ОУ-0203 (30.10.2024); ОУ-0205 (08.11.2024); ОУ-0207 (08.11.2024); ОУ-0208 (08.11.2024); ОУ-0211 (13.11.2024); ОУ-0212 (21.11.2024); ОУ-0213 (21.11.2024); ОУ-0219 (29.11.2024); ОУ-0220 (29.11.2024); ОУ-0221 (29.11.2024); ОУ-0217 (09.12.2024); ОУ-0234 (10.12.2024); ОУ-0238 (13.12.2024); ОУ-0241 (16.12.2024) (що були предметом розгляду у справі № 910/16318/24);

- за актами наданих послуг: № ОУ-0244 від 30.12.2024 на суму 23 068,80 грн, № ОУ-0245 від 30.12.2024 на суму 25 401,60 грн, № ОУ-0247 від 30.12.2024 на суму 24 364,80 грн, № ОУ-0248 від 30.12.2024 на суму 15 033,60 грн, № ОУ-0249 від 31.12.2024 на суму 29 808,00 грн, № ОУ-0246 від 31.12.2024 на суму 33 436,80 грн, № ОУ-0250 від 31.12.2024 на суму 22 032,00 грн, № ОУ-0251 від 31.12.2024 на суму 35 510,40 грн, № ОУ-0014 від 14.01.2025 на суму 55 469,90 грн, № ОУ-0009 від 14.01.2025 на суму 36 548,89 грн, № ОУ-0015 від 17.01.2025 на суму 51 322,74 грн, № ОУ-0016 від 17.01.2025 на суму 32 919,92 грн, № ОУ-0017 від 21.01.2025 на суму 54 693,18 грн, № ОУ-0022 від 30.01.2025 на суму 28 512,00 грн, № ОУ-0023 від 30.01.2025 на суму 19 440,00 грн, № ОУ-0024 від 30.01.2025 на суму 27 993,60 грн, № ОУ-0025 від 30.01.2025 на суму 31 881,60 грн, № ОУ-0031 від 06.02.2025 на суму 39 657,60 грн, № ОУ-0038 від 11.02.2025 на суму 29 289,60 грн, № ОУ-0032 від 18.02.2025 на суму 26 956,80 грн, № ОУ-0033 від 18.02.2025 на суму 23 068,80 грн, а всього на загальну суму 666 410,63 грн (що є предметом розгляду у цій справі).

З огляду на наведене вище та враховуючи умови Договору, суд апеляційної інстанції зауважує, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку про те, що позивачем надано відповідачу послуги в повному обсязі, однак із порушенням строків, визначених Планом-графіком проведення ультразвукової товщинометрії елементів ТТО ГРС/ГВС. Таким чином, позивачем зобов`язання за Договором щодо надання послуг виконані в повному обсязі, а відповідачем, у свою чергу, вказані послуги були прийняті без будь-яких зауважень, що підтверджується підписаними актами наданих послуг.

Пунктом 10.9 Договору сторони погодили, що забезпечення виконання Договору повертається за умови повного та належного виконання виконавцем умов Договору та настання граничної дати оплати (остаточного розрахунку) згідно з умовами Договору, протягом 5 банківських днів з дня настання таких обставин. Повернення забезпечення виконання Договору здійснюється шляхом направлення відповідного листа (повідомлення) виконавцю або банку-гаранту, у разі надання виконавцем забезпечення виконання Договору у вигляді оригіналу банківської гарантії в паперовій формі. Повернення забезпечення виконання Договору, наданого у вигляді електронної банківської гарантії, здійснюється шляхом направлення відповідного SWІFТ-повідомлення через банк бенефіціара на адресу банка-гаранта. Моментом належного виконання зобов`язання замовника щодо повернення оригіналу гарантії є дата, зазначена на відповідному супровідному листі (повідомлені) Замовника.

Отже, відповідач прийняв від позивача надані за Договором послуги, утримав частину оплати в рахунок сплати належних за Договором штрафних санкцій та отримав за рахунок позивача грошові кошти у вигляді банківської гарантії в розмірі 146 383,70 грн.

Враховуючи, що відповідачем уже утримано з позивача штрафні санкції, з моменту повного виконання позивачем зобов`язань за Договором у відповідача виникло зобов`язання щодо повернення забезпечення виконання Договору, що не було виконано відповідачем у порушення вимог статті 27 Закону України "Про публічні закупівлі" та пункту 10.9 Договору.

Вирішуючи спір у цій справі, суд першої інстанції врахував сталу та послідовну практику Верховного Суду щодо застосування норми частини другої статті 27 Закону України "Про публічні закупівлі" у подібних правовідносинах, відповідно до якої ця норма, яка безпосередньо регулює відносини суб`єктів господарювання у процедурі публічних закупівель, чітко передбачає момент повернення замовником забезпечення договору - після його виконання учасником-переможцем, у той час як можливість неповернення замовником забезпечення виконання договору існує лише у разі невиконання учасником умов договору. При цьому, невиконання має місце лише у випадку відсутності дій, які складають зміст зобов`язання, а неналежним виконанням є виконання зобов`язання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (постанови Верховного Суду від 21.02.2020 у справі № 910/4460/19, від 14.01.2019 у справі № 910/3777/18, від 25.09.2024 у справі № 910/12114/23 та від 25.03.2025 № 910/11352/24).

Така практика однозначно пов`язує повернення забезпечення безпосередньо з нормою частини другої статті 27 Закону України "Про публічні закупівлі" та визначеними саме цією нормою підставами, незалежно від того, які підстави для повернення забезпечення, у тому числі й банківської гарантії, встановлені договором публічної закупівлі.

Зазначена правова позиція є актуальною (відсутні постанови Верховного Суду про відступ від наведеної послідовної позиції) та релевантною до правовідносин, які виникли у справі № 910/1889/25.

З огляду на викладене, правомірним є висновок місцевого господарського суду про задоволення позову.

Щодо додаткового рішення Господарського суду міста Києва від 05.06.2026 у справі № 910/1889/26, колегія суддів зазначає таке.

Однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини третьої статті 2 ГПК України).

Практична реалізація згаданого принципу в частині відшкодування витрат на професійну правничу допомогу відбувається в такі етапи: 1) попереднє визначення суми судових витрат на професійну правничу допомогу (стаття 124 ГПК України); 2) визначення розміру судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами (стаття 126 ГПК України): - подання (1) заяви (клопотання) про відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу разом з (2) детальним описом робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, і здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, та (3) доказами, що підтверджують здійснення робіт (надання послуг) і розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи; - зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу; 3) розподіл судових витрат (стаття 129 ГПК України).

Відповідно до частин першої, другої статті 126 ГПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (частина третя статті 126 ГПК України).

Визначивши розмір судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами, суд здійснює розподіл таких витрат.

Питання розподілу між сторонами судових витрат суд вирішує під час ухвалення рішення суду і зазначає про це в резолютивній частині (пункт 5 частини першої статті 237, пункт 2 частини п`ятої статті 238 ГПК України).

Разом із тим, приписами частини першої статті 221 ГПК України встановлено, що якщо сторона з поважних причин не може до закінчення судових дебатів у справі подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат, суд за заявою такої сторони, поданою до закінчення судових дебатів у справі, може вирішити питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог (частина перша).

Така норма кореспондується з частиною восьмою статті 129 ГПК, яка визначає, що розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Звертаючись до суду з даним позовом, позивач у позовній заяві просив покласти на відповідача судові витрати, стягнувши з ТОВ "Оператор ГТС України" витрати на правничу допомогу в розмірі 68 000,00 грн.

У поданій заяві від 16.05.2026 про ухвалення додаткового рішення та долучення доказів понесення витрат на правничу допомогу позивач просив суд долучити до матеріалів справи докази понесення витрат на правову допомогу, зокрема, копію договору про надання правової допомоги № 22 від 01.01.2020, додаткової угоди № 7 від 17.12.2025, копії платіжних доручень, копію акта виконаних робіт від 12.05.2026, детальний опис робіт, та ухвалити нове рішення, в якому стягнути з відповідача витрати на правничу допомогу в розмірі 48 000,00 грн. На підтвердження понесених витрат заявником було надано суду копії: договору № 22 про надання правової допомоги від 01.01.2020, укладеного між позивачем та Адвокатським об`єднанням "Харківська юридична компанія "Альфа-Лекс", додаткової угоди № 7 від 17.12.2025 до договору про надання правової допомоги № 22 від 01.01.2020, платіжних інструкцій № 45 від 10.03.2026 та № 10 від 27.01.2026 на загальну суму 48 000,00 грн, акта від 12.05.2026 приймання-передання наданих послуг за договором про надання правової допомоги № 22 від 01.05.2026 (додаткова угода № 7), детального опису робіт, здійснених адвокатом за договором про надання правової допомоги № 22 від 01.01.2020 у справі № 910/1889/26 від 12.05.2026.

Разом із тим, рішення у справі № 910/1889/26 було ухвалено судом першої інстанції 11.05.2026.

Вказані обставини свідчать, що, зазначивши в позові попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат на професійну правничу допомогу, ТОВ "Індастріал Сейфті Україна" подало докази на підтвердження цих витрат разом із заявою про ухвалення додаткового рішення, тобто після закінчення судових дебатів та, відповідно, після ухвалення судом рішення по суті позовних вимог.

Суд апеляційної інстанції вважає обґрунтованими доводи скаржника в тій частині, що подаючи відповідні докази разом із заявою про ухвалення додаткового рішення (після ухвалення рішення по суті спору), ТОВ "Індастріал Сейфті Україна" як заявник не обґрунтувало поважність причин неподання (неможливості подання) таких доказів до закінчення судових дебатів, зокрема, в аспекті того, що ці докази (крім акта приймання-передання наданих послуг та детального опису робіт) датовані до закінчення судових дебатів, відповідно, до ухвалення судом рішення по суті спору (11.05.2026), тобто існували та могли бути подані заявником до суду до закінчення судових дебатів.

Суд апеляційної інстанції враховує, що в постанові від 10.12.2025 у справі № 756/11475/13-ц Верховний Суд, врахувавши, що:

(1) скаржниця до закінчення судових дебатів у справі та на час ухвалення судового рішення могла надати додані до заяви про ухвалення додаткового рішення договір про надання правничої допомоги, додаткову угоду до вказаного договору, згідно з якою сторони погодили 10 000 грн як гонорар адвоката скаржниці, та додаткову угоду до вказаного договору, згідно з якою його сторони погодили 15 000 грн як такий гонорар. Згідно з датами зазначених документів вони були виготовлені ще за два місці до постановлення ухвали апеляційним судом. Тому не було жодних перешкод подати їхні копії до суду до закінчення судових дебатів;

(2) інші докази, які скаржниця додала до заяви про ухвалення додаткового рішення (акт приймання-передачі наданої правничої допомоги), датовані днем ухвалення судового рішення. Проте сторони домовилися про фіксований розмір гонорару значно раніше, а саме у додаткових угодах, у яких також визначили момент, коли скаржниця має внести оплату ("не пізніше 5-ти днів з дня ухвалення апеляційним судом постанови за результатами розгляду апеляційних скарг"). Можливості не вносити гонорар у разі відмови у задоволенні апеляційної скарги сторони не передбачили. Крім того, погодили у договорі про надання правничої допомоги, що сам факт існування судового рішення та набрання ним законної сили підтверджує надання відповідних послуг адвокатом,

виснував, що підписання сторонами у день ухвалення судового рішення акта приймання-передачі наданих послуг на обов`язок внести погоджений гонорар не впливало. Тому у скаржниці не було достатніх і обґрунтованих підстав не подати докази надання правничої допомоги до закінчення судових дебатів. Погоджений сторонами строк внесення гонорару на цей висновок не впливає, оскільки суд зобов`язаний вирішити питання про розподіл підтверджених судових витрат як тих, які сторона вже сплатила, так і тих, які має сплатити у зв`язку з розглядом справи. Докази такої сплати у випадку встановлення фіксованого розміру гонорару не є необхідними (пункт 29 цієї постанови).

З огляду на викладене Верховний Суд, у пункті 30 зазначеної постанови погодився з доводами касаційної скарги скаржниці про те, що вона могла очікувати, що суд розподілить витрати на професійну правничу допомогу у процедурі заміни сторони виконавчого провадження. Однак для такого розподілу скаржниця вчасно не надала докази витрат на професійну правничу допомогу та не обґрунтувала поважність причин їхнього неподання до закінчення судових дебатів (частина восьма статті 141, частина перша статті 246 ЦПК, аналогічні положення зафіксовані в частині восьмій статті 129, частині першій статті 221 ГПК).

Отже, вирішуючи питання прийняття доказів на підтвердження витрат на професійну правничу допомогу, поданих разом із відповідною заявою після ухвалення рішення по суті позовних вимог, Верховний Суд виходив із того, що:

(1) відповідна сторона до закінчення судових дебатів у справі та на час ухвалення судового рішення могла надати додані до заяви про ухвалення додаткового рішення документи (договір про надання правничої допомоги та додаткові угоди до нього), так як відповідні документи були виготовлені до ухвалення рішення (постановлення ухвали), тому не було жодних перешкод подати суду відповідні копії до закінчення судових дебатів;

(2) якщо сторони погодили фіксований розмір гонорару та момент його сплати, підписання сторонами у день ухвалення судового рішення акта приймання-передачі наданих послуг не впливало на обов`язок внести погоджений гонорар, а докази такої сплати, зокрема, квитанція, датована днем ухвалення рішення, не є необхідними, а тому у сторони не було достатніх і обґрунтованих підстав не подати докази надання правничої допомоги до закінчення судових дебатів.

Аналогічна правова позиція щодо застосування частини першої статті 221 та статті 129 ГПК України була викладена Верховним Судом у постановах від 08.04.2026 у справі № 902/1055/25 та від 13.05.2026 у справі № 910/12578/25.

З огляду на наведене та враховуючи, що подаючи разом із заявою про ухвалення додаткового рішення (після закінчення судових дебатів/після ухвалення рішення по суті спору) докази на підтвердження витрат на професійну правничу допомогу, ТОВ "Індастріал Сейфті Україна" як заявник не навело та не обґрунтувало поважність причин неподання (неможливості подання) таких доказів до закінчення судових дебатів, колегія суддів вважає, що відсутні підстави для розподілу заявлених ТОВ "Індастріал Сейфті Україна" витрат на професійну правничу допомогу, що місцевий господарський суд безпідставно не врахував, та що, в свою чергу, є підставою для скасування додаткового рішення суду першої інстанції, з ухваленням нового рішення про відмову в задоволенні заяви ТОВ "Індастріал Сейфті Україна" про ухвалення додаткового рішення щодо розподілу понесених ним витрат на професійну правничу допомогу в суді першої інстанції.

У зв`язку з відмовою в задоволенні заяви ТОВ "Індастріал Сейфті Україна" про ухвалення додаткового рішення щодо розподілу понесених ним витрат на професійну правничу допомогу в суді першої інстанції, решта доводів скаржника в частині незгоди з ухваленим судом першої інстанції додатковим рішенням не впливають на висновки суду апеляційної інстанції за результатами перегляду такого додаткового рішення, відтак не підлягають оцінці.

Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги

Відповідно до ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 275 ГПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

Відповідно до ст. 276 ГПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Згідно зі ст. 277 ГПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: 1) неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

За результатами перегляду даної справи колегія суддів дійшла висновку про те, що місцевим господарським судом було повно, всебічно та об`єктивно з`ясовано обставини, які мають значення для справи, а також правильно застосовано норми матеріального і процесуального права, у зв`язку із чим правові підстави для зміни чи скасування оскаржуваного у даній справі основного судового рішення відсутні.

Натомість з огляду на встановлене, суд першої інстанції при ухваленні оскаржуваного додаткового рішення порушив норми процесуального права, тож колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а додаткове рішення місцевого господарського суду у даній справі - скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову в задоволенні заяви позивача від 16.05.2026 про ухвалення додаткового рішення повністю.

Судові витрати

У зв`язку з відсутністю підстав для задоволення апеляційної скарги в частині оскарження рішення Господарського суду міста Києва від 11.05.2026 у справі № 910/1889/26, а також виходячи з того, що під час оскарження додаткового рішення, яким вирішено питання про судові витрати, судовий збір не сплачується, судові витрати відповідно до ст. 129 ГПК України покладаються на скаржника.

Керуючись ст. 74, 129, 269, 275-277, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд

УХВАЛИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Оператор газотранспортної системи України" задовольнити частково.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 11.05.2026 у справі № 910/1889/26 залишити без змін.

3. Додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 05.06.2026 у справі № 910/1889/26 скасувати.

4. Ухвалити нове рішення, яким у задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "Індастріал Сейфті Україна" від 16.05.2026 про ухвалення додаткового рішення у справі № 910/1889/26 - відмовити повністю.

5. Витрати зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги покласти на скаржника.

6. Матеріали даної справи повернути до місцевого господарського суду.

7. Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення і може бути оскаржена до Верховного Суду в порядку та строк, передбачені ст. 287-289 Господарського процесуального кодексу України.

Повна постанова складена 24.08.2026.

Головуючий суддя А.М. Демидова

Судді С.В. Владимиренко

І.П. Ходаківська