Постанова від 24 серпня 2026 р. у справі №914/2178/26 — Західний апеляційний господарський суд

ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 серпня 2026 рокум. ЛьвівСправа № 914/2178/26

Західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючої судді Орищин Г.В.

суддів Галушко Н.А.

Желіка М.Б.

розглянув без повідомлення (виклику) представників сторін апеляційну скаргу ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Сократ», Товариства з обмеженою відповідальністю «Сократ Інвестментс», Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Вуд Трейд», Товариства з обмеженою відповідальністю «Міртіс», Товариства з обмеженою відповідальністю «АНБ Україна», Товариства з обмеженою відповідальністю «Он-Лайн Капітал», ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , Товариства з обмеженою відповідальністю «Акцепт», ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15

на ухвалу Господарського суду Львівської області від 27.07.2026 (суддя Бортник О.Ю.) про повернення позовної заяви

у справі № 914/2178/26

за позовами:

позивача-1 ОСОБА_1 , м. Українка,

позивача-2 ОСОБА_2 , м. Львів,

позивача-3 ОСОБА_3 , м. Львів,

позивача-4 ОСОБА_4 , м. Рогатин, Івано-Франківська область,

позивача-5 ОСОБА_5 , м. Рогатин, Івано-Франківська область,

позивача-6 ОСОБА_6 , м. Галич,

позивача-7 ОСОБА_7 , м. Бурштин,

позивача-8 ОСОБА_8 , м. Бурштин,

позивача-9 ОСОБА_9 , м. Львів,

позивача-10 ОСОБА_10 , м. Львів,

позивача-11 Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Сократ», м. Київ,

позивача-12 Товариства з обмеженою відповідальністю «Сократ Інвестментс», м. Київ,

позивача-13 Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Вуд Трейд», м. Київ,

позивача-14 Товариства з обмеженою відповідальністю «Міртіс», м. Київ,

позивача-15 Товариства з обмеженою відповідальністю «АНБ Україна», м. Київ,

позивача-16 Товариства з обмеженою відповідальністю «Он-Лайн Капітал», м. Київ,

позивача-17 ОСОБА_11 , м. Київ,

позивача-18 ОСОБА_12 , смт. Нова Ушиця, Хмельницька область,

позивача-19 Товариства з обмеженою відповідальністю «Акцепт», м. Київ,

позивача-20 ОСОБА_13 , сел. Гостомель, Київська область,

позивача-21 ОСОБА_14 , м. Київ,

позивача-22 ОСОБА_15 , м. Ріміні, Італія,

до відповідача-1 Акціонерного товариства «ДТЕК Західенерго», м. Львів,

до відповідача-2 Товариства з обмеженою відповідальністю «ДТЕК ПАУЕР ТРЕЙД», м. Київ

про стягнення коштів

Господарський суд Львівської області в ухвалі від 27.07.2026 у справі № 914/2178/26 постановив повернути позивачам позовну заяву б/н від 13.07.2026, вх. № 2383 і додані до неї документи.

Ухвалюючи оскаржуване рішення, суд першої інстанції виходив із порушення позивачами правил об`єднання позовних вимог, передбачених ст. 173 ГПК України. Суд встановив, що 22 позивачі об`єднали в одному позові самостійні вимоги про стягнення різних сум збитків, завданих кожному з них у зв`язку зі сквіз-аутом акцій ПАТ «ДТЕК Західенерго», розмір яких визначався індивідуально для кожного позивача залежно від кількості належних йому акцій та заявленого розміру збитків. Суд дійшов висновку, що ці вимоги не пов`язані між собою підставами виникнення, не є основними та похідними і не є однорідними, оскільки щодо кожного позивача необхідно окремо встановлювати право власності на акції, їх кількість, обставини списання та розмір збитків. Сам факт пред`явлення вимог до одних і тих самих відповідачів, не є достатньою підставою для їх об`єднання. Спільний розгляд, фактично вимагав би вирішення 22 окремих спорів у межах одного провадження та суттєво ускладнив би розгляд справи. Враховуючи наведене, суд повернув позовну заяву на підставі п. 2 ч. 5 ст. 174 ГПК України.

Не погодившись із ухваленим судовим рішенням місцевого господарського суду, позивачі оскаржили його в апеляційному порядку, подавши апеляційну скаргу, в якій просять скасувати ухвалу Господарського суду Львівської області від 27.07.2026 і направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями Західного апеляційного господарського суду від 04.08.2026, справу № 914/2178/26 передано на розгляд колегії суддів у складі головуючої судді Орищин Г.В., суддів Галушко Н.А. та Желіка М.Б.

Ухвалою Західного апеляційного господарського суду від 07.08.2026 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , м. Львів, ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Сократ», Товариства з обмеженою відповідальністю «Сократ Інвестментс», Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Вуд Трейд», Товариства з обмеженою відповідальністю «Міртіс», Товариства з обмеженою відповідальністю «АНБ Україна», Товариства з обмеженою відповідальністю «Он-Лайн Капітал», ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , Товариства з обмеженою відповідальністю «Акцепт», ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , поданою на ухвалу Господарського суду Львівської області від 27.07.2026 про повернення позовної заяви у цій справі.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги позивачі зазначили, що:

- суд першої інстанції неправильно застосував положення процесуального закону та безпідставно встановив порушення правил об`єднання позовних вимог. Суд мав встановити виключно наявність або відсутність зв`язку між вимогами за підставами їх виникнення чи поданими доказами. Натомість, суд поклав в основу висновку індивідуальний розмір збитків, різну кількість акцій та відмінності у предметі доказування, хоча такі обставини не є передбаченими ст. 173 ГПК України критеріями допустимості об`єднання вимог. Усі позовні вимоги виникли з одного комплексу правовідносин щодо сквіз-ауту, стосуються одного емітента, одних відповідачів, ґрунтуються на спільних обставинах, доказах та однаковому способі захисту;

- суд обґрунтував повернення позову складністю спору, значним обсягом доказів та необхідністю розгляду 22 індивідуальних вимог. Водночас, такі обставини самі по собі не є підставами для застосування п. 2 ч. 5 ст. 174 ГПК України. За наявності відповідних процесуальних передумов суд мав можливість застосувати ч. 6 ст. 173 ГПК України та роз`єднати позовні вимоги в окремі провадження, а не повертати позовну заяву;

- неправильне застосування ст. 173, 174 ГПК України призвело до необґрунтованого обмеження права позивачів на судовий захист, гарантованого ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Суд застосував надмірний процесуальний формалізм, оскільки не встановив передбаченого законом порушення правил об`єднання вимог, але водночас позбавив позивачів можливості розгляду їхніх вимог по суті.

Процесуальним правом на подання відзиву на апеляційну скаргу відповідачі не скористалися.

З огляду на приписи ст.271 ГПК України, розгляд апеляційної скарги здійснюється Західним апеляційним господарським судом без виклику представників сторін.

Розглянувши матеріали справи, перевіривши наявні матеріали справи на предмет правильності застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла таких висновків:

Позивачі звернулись до Господарського суду Львівської області з позовом до Акціонерного товариства «ДТЕК Західенерго» та до Товариства з обмеженою відповідальністю «ДТЕК ПАУЕР ТРЕЙД» про стягнення з них солідарно на користь кожного з позивачів індивідуально визначеної суми грошових коштів.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що внаслідок проведення у 2018 році процедури сквіз-ауту належні позивачам акції ПАТ «ДТЕК Західенерго» були примусово відчужені, однак визначена за них компенсація, на думку позивачів, не відповідала їхній справедливій та обґрунтованій вартості. Відповідно до статті 65-2 Закону України «Про акціонерні товариства» та правових висновків Верховного Суду, примусове відчуження акцій допускається лише за умови дотримання законної процедури, принципу пропорційності та забезпечення міноритарним акціонерам справедливої компенсації. У зв`язку з недотриманням зазначених гарантій, позивачі вважають свої майнові права порушеними та звернулися до суду за їх захистом.

Ухвалою Господарського суду Львівської області від 17.07.2026 позовну заяву залишено без руху у зв`язку з необхідністю обґрунтувати об`єднання вимог 22 позивачів, зазначити найменування позивачів № 14 та № 15, надати докази направлення відповідачам копії позовної заяви з додатками та зареєструвати електронні кабінети позивачам № 12, № 14, № 15 та № 19.

22.07.2026 від позивачів надійшла заява про усунення недоліків позовної заяви.

Ухвалою Господарського суду Львівської області від 27.07.2026 позовну заяву б/н від 13.07.2026, вх. № 2383 і додані до неї документи повернуто позивачам через порушення позивачами правил об`єднання позовних вимог.

Завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави. Суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням господарського судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі (ч 1, 2 ст.2 ГПК України).

Згідно з пунктами 4, 5 ч.1 ст.20 ГПК України, господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв`язку із здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених ч.2 цієї статті), та інші справи у визначених законом випадках, зокрема, справи у спорах, що виникають з правочинів щодо акцій, часток, паїв, інших корпоративних прав в юридичній особі, крім правочинів у сімейних та спадкових правовідносинах; справи у спорах щодо фінансових інструментів, зокрема щодо цінних паперів, в тому числі пов`язані з правами на цінні папери та правами, що виникають з них, емісією, розміщенням, обігом та погашенням цінних паперів, обліком прав на цінні папери, зобов`язаннями за цінними паперами, крім боргових цінних паперів, власником яких є фізична особа, яка не є підприємцем, та векселів, що використовуються у податкових та митних правовідносинах.

Пунктом 2 ч.5 ст.174 ГПК України передбачено, що суддя повертає позовну заяву і додані до неї документи також у разі, якщо порушено правила об`єднання позовних вимог (крім випадків, в яких є підстави для застосування положень ст.173 цього Кодексу).

Відповідно до ч.1 ст.173 ГПК України, в одній позовній заяві може бути об`єднано декілька вимог, пов`язаних між собою підставою виникнення або поданими доказами, основні та похідні позовні вимоги. Похідною позовною вимогою є вимога, задоволення якої залежить від задоволення іншої позовної вимоги (основної вимоги).

Під вимогою розуміють матеріально-правову вимогу, тобто предмет позову, який одночасно є способом захисту порушеного права. При цьому об`єднані можуть бути вимоги, пов`язані між собою підставами виникнення або доказами, що підтверджують ці вимоги.

Підстава позову - це фактичні обставини, на яких ґрунтуються вимоги позивача. Отже, вимоги повинні випливати з тих фактичних обставин, на яких вони ґрунтуються. Доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Таким чином, позивач має право об`єднати в одній позовній заяві кілька вимог, пов`язаних між собою підставою виникнення або поданими доказами. Об`єднаними можуть бути позовні заяви, які пов`язані з однорідними позовними вимогами і водночас подані одним і тим же позивачем до одного й того самого відповідача (чи відповідачів) або хоча й різними позивачами, але до одного й того самого відповідача. Однорідними позовними вимогами є такі, що виникають з одних і тих самих або з аналогічних підстав і водночас пов`язані між собою одним і тим самим способом захисту прав і законних інтересів (схожі за змістом висновки викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.02.2019 у справі № 911/414/18 та в постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 19.12.2022 у справі № 921/318/22, від 27.03.2019 у справі № 910/15326/18).

За змістом ч.1 ст.173 ГПК України, порушення правил об`єднання позовних вимог має місце у випадках, якщо заявлені в одній позовній заяві вимоги (1) не пов`язані підставою виникнення або поданими доказами (не є однорідними); (2) не співвідносяться між собою як основна та похідна.

Крім того, не допускається об`єднання в одне провадження кількох вимог, які можуть і відповідати критеріям, наведеним у ч.1 ст.173 ГПК України, проте підпадають під заборони, прямо визначені в частинах 4, 5 вказаної статті (об`єднані вимоги підлягають розгляду в порядку різного судочинства, щодо об`єднаних вимог законом визначена виключна підсудність різним судам). Саме встановлення господарським судом наведених обставин, які свідчать про порушення позивачем правил об`єднання позовних вимог, є підставою для повернення позовної заяви з посиланням на п.2 ч.5 ст.174 ГПК України.

Як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів позовної заяви, кожен із 22 позивачів заявив самостійну вимогу про стягнення на свою користь індивідуально визначеної суми грошових коштів. При цьому, підставою для заявлення кожної з таких вимог позивачі визначають порушення саме його особистого майнового права, як власника відповідної кількості акцій ПАТ «ДТЕК Західенерго», у зв`язку з проведенням процедури примусового викупу акцій. Отже, хоча спірні вимоги стосуються одного емітента та пов`язані з проведенням у 2018 році процедури сквіз-ауту, це саме по собі не означає, що вони виникли з тотожних фактичних підстав.

Для встановлення обґрунтованості вимоги кожного з позивачів необхідно окремо встановити, зокрема, належність відповідному позивачу акцій ПАТ «ДТЕК Західенерго», їх кількість, обставини та момент набуття права власності на них, обставини проведення щодо таких акцій процедури примусового викупу, розмір виплаченої відповідному позивачу компенсації, а також обставини, які, на думку позивача, свідчать про невідповідність такої компенсації справедливій вартості акцій, і, відповідно, визначити розмір майнової вимоги кожного з позивачів.

Таким чином, кожна із заявлених вимог має власний комплекс юридично значимих фактичних обставин, без встановлення яких вирішення вимоги конкретного позивача по суті є неможливим.

При цьому, сама по собі спільність емітента акцій, обставина проведення процедури сквіз-ауту в межах одного періоду та пред`явлення вимог до одних і тих самих відповідачів не є достатньою для висновку про те, що всі заявлені вимоги пов`язані між собою саме підставою їх виникнення в розумінні ч. 1 ст. 173 ГПК України.

Визначальним у цьому випадку є не лише наявність певної спільної події, а характер правовідносин, з яких виникає кожна конкретна вимога, та обсяг обставин, які підлягають встановленню для її вирішення.

У цьому контексті колегія суддів враховує правові висновки, викладені Верховним Судом у постанові від 06.03.2026 у справі № 914/2733/25, відповідно до яких під вимогою розуміється матеріально-правова вимога, тобто предмет позову, а порушення правил об`єднання позовних вимог має місце, зокрема, тоді, коли заявлені вимоги не пов`язані підставою виникнення або поданими доказами. Водночас у зазначеній справі Верховний Суд виходив із того, що кожен позивач заявив самостійну вимогу про стягнення грошових коштів, а питання допустимості їх об`єднання вирішував з урахуванням фактичних підстав виникнення кожної вимоги.

Посилання апелянтів на те, що всі вимоги виникли з одного комплексу правовідносин щодо сквіз-ауту, стосуються одного емітента, одних і тих самих відповідачів та одного способу захисту, колегія суддів оцінює критично.

Зазначені обставини свідчать про певну фактичну та правову спорідненість заявлених вимог, однак не є тотожними передбаченим ч. 1 ст. 173 ГПК України критеріям їх допустимого об`єднання. Для застосування цієї норми необхідно встановити саме такий зв`язок вимог за підставою виникнення або доказами, який дозволяє розглядати їх у межах одного позовного провадження без фактичного перетворення такого провадження на сукупність самостійних спорів.

У цій справі спільною для позовних вимог є лише загальна обставина проведення процедури сквіз-ауту щодо акцій одного емітента. Натомість, порушення майнового права кожного з позивачів, його обсяг та наслідки такого порушення є індивідуальними.

Іншими словами, спільність процедури, у межах якої, на думку позивачів, було порушено їхні права, не означає спільності самого порушеного права, його обсягу та юридично значимих наслідків для кожного з них.

За таких обставин, колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду про те, що заявлені вимоги не пов`язані між собою підставою їх виникнення у такому розумінні, яке передбачене ч. 1 ст. 173 ГПК України.

Не змінює наведеного висновку і посилання апелянтів на те, що всі вимоги підтверджуються спільними доказами.

Окремі докази можуть стосуватися всіх або значної частини заявлених вимог, зокрема, документів щодо проведення процедури сквіз-ауту, дій емітента та інших учасників цієї процедури, а також обставин визначення вартості акцій. Однак, наявність певного спільного масиву доказів не виключає необхідності подання та дослідження окремого комплексу доказів щодо кожного позивача. Саме на підставі таких індивідуальних доказів суд має встановити належність акцій конкретному позивачу, їх кількість, обставини їх примусового викупу, розмір отриманої компенсації та розмір заявленої до стягнення суми. Тому сама наявність спільних доказів не є достатньою підставою для висновку про пов`язаність усіх вимог поданими доказами у розумінні ч. 1 ст. 173 ГПК України.

Колегія суддів також не погоджується з доводом апеляційної скарги про те, що місцевий господарський суд фактично обґрунтував повернення позовної заяви лише складністю спору, значним обсягом доказів та необхідністю розгляду 22 індивідуальних вимог.

Зміст оскаржуваної ухвали свідчить, що суд першої інстанції виходив передусім із відсутності передбаченого ч. 1 ст. 173 ГПК України належного зв`язку між заявленими вимогами, а наведення судом обставин щодо необхідності окремого встановлення права власності на акції, їх кількості, обставин списання та розміру збитків було використано для обґрунтування саме індивідуального характеру кожної заявленої вимоги.

Відтак, складність та обсяг майбутнього судового розгляду не є самостійною підставою для повернення позову, однак у цій справі вони пов`язані з встановленою судом першої інстанції відсутністю необхідного зв`язку між самостійними позовними вимогами та підтверджують, що їх спільний розгляд передбачатиме вирішення сукупності окремих майнових спорів.

Щодо доводу апелянтів про можливість застосування судом першої інстанції положень ч. 6 ст. 173 ГПК України та роз`єднання заявлених вимог, колегія суддів зазначає таке.

Відповідно до ч. 6 ст. 173 ГПК України, суд за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи вправі до початку розгляду справи по суті роз`єднати позовні вимоги, виділивши одну або декілька об`єднаних вимог у самостійне провадження, якщо це сприятиме виконанню завдання господарського судочинства.

Отже, зазначена норма надає суду процесуальний інструмент для роз`єднання вимог, які вже об`єднані з дотриманням передбачених законом процесуальних передумов, коли їх спільний розгляд надалі не сприяє належному виконанню завдання господарського судочинства.

Натомість, ч. 6 ст. 173 ГПК України не встановлює обов`язку суду приймати до розгляду позовну заяву, в якій при її поданні порушено правила об`єднання позовних вимог та замість застосування передбаченого п. 2 ч. 5 ст. 174 цього Кодексу процесуального наслідку самостійно формувати окремі провадження щодо кожної з таких вимог.

Таким чином, посилання апелянтів на можливість роз`єднання вимог не спростовує встановленого судом першої інстанції порушення правил їх об`єднання та не свідчить про незаконність повернення позовної заяви.

При цьому, колегія суддів враховує, що положення п. 2 ч. 5 ст. 174 ГПК України прямо пов`язують повернення позовної заяви з порушенням правил об`єднання позовних вимог. Отже, встановлення такого порушення є достатньою процесуальною підставою для повернення позовної заяви.

Доводи апеляційної скарги про надмірний процесуальний формалізм та порушення права позивачів на судовий захист, судова колегія оцінює критично, оскільки повернення позовної заяви здійснено на прямо передбаченій п. 2 ч. 5 ст. 174 ГПК України підставі у зв`язку з недотриманням правил об`єднання позовних вимог та не позбавляє позивачів права повторно звернутися до суду з дотриманням встановлених процесуальних вимог. При цьому, на відповідній стадії суд не вирішує питання щодо обґрунтованості заявлених вимог по суті, а перевіряє дотримання процесуальних передумов звернення до суду, у тому числі правил об`єднання позовних вимог, відтак наведені доводи не свідчать про неправильне застосування місцевим господарським судом ст.173, 174 ГПК України.

Колегія суддів також враховує, що у справі № 914/2733/25 Верховний Суд окремо зазначив, що встановлення обставин, які свідчать про порушення правил об`єднання позовних вимог, є підставою для повернення позовної заяви на підставі п. 2 ч. 5 ст. 174 ГПК України. Отже, сам по собі факт того, що кожен позивач формулює окрему грошову вимогу, не виключає застосування правил ст. 173 ГПК України; навпаки, допустимість їх спільного розгляду має визначатися з врахуванням підстав виникнення та доказового наповнення кожної вимоги; індивідуальний характер прав кожного з позивачів на належні їм акції, різна кількість таких акцій, різний розмір отриманої компенсації та різний розмір заявленої до стягнення суми зумовлюють необхідність самостійного встановлення юридично значимих обставин щодо кожного позивача, що виключає висновок про належний зв`язок заявлених вимог за підставою їх виникнення або поданими доказами.

З врахуванням викладеного вище в сукупності, колегія суддів дійшла висновку про те, що оскаржувана ухвала Господарського суду Львівської області від 27.07.2026 у справі № 914/2178/26 постановлена відповідно до норм чинного законодавства, актуальних правових позицій Верховного Суду та встановлених обставин справи.

Арґументи, наведені в апеляційній скарзі, не спростовують обґрунтованих та правомірних висновків суду першої інстанції, не доводять порушення або неправильного застосування судом під час розгляду справи норм матеріального та процесуального права, а тому не можуть бути підставою для зміни чи скасування ухваленого у цій справі рішення.

Враховуючи наведене, апеляційна скарга позивачів підлягає залишенню без задоволення, а ухвала Господарського суду Львівської області від 27.07.2026 у справі № 914/2178/26 - без змін.

Витрати зі сплати судового збору за розгляд апеляційної скарги, у відповідності до ст. 129 ГПК України, покладаються на скаржників.

Керуючись ст. 129, 269, 270, 271, 275, 276, 282, 284 ГПК України, Західний апеляційний господарський суд

У Х В А Л И В :

В задоволенні вимог апеляційної скарги ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Сократ», Товариства з обмеженою відповідальністю «Сократ Інвестментс», Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Вуд Трейд», Товариства з обмеженою відповідальністю «Міртіс», Товариства з обмеженою відповідальністю «АНБ Україна», Товариства з обмеженою відповідальністю «Он-Лайн Капітал», ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , Товариства з обмеженою відповідальністю «Акцепт», ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 відмовити.

Ухвалу Господарського суду Львівської області від 27.07.2026 про повернення позовної заяви у справі № 914/2178/26 залишити без змін.

Витрати зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги покласти на скаржників.

Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення і може бути оскаржена до Верховного Суду протягом двадцяти днів з дня її проголошення.

Справу повернути в місцевий господарський суд.

Головуюча суддя Г.В. Орищин

суддя Н.А. Галушко

суддя М.Б. Желік