Постанова від 24 серпня 2026 р. у справі №914/674/26 — Західний апеляційний господарський суд

ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 серпня 2026 року Справа № 914/674/26

Західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючого судді Манюка П.Т., суддів Кравчук Н.М. та Прядко О.В. розглянувши матеріали

за апеляційною скаргоюВійськової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України,

на рішення:Господарського суду Львівської області від 19.05.2026 (суддя Запотічняк О.Д., повний текст рішення складено 25.05.2026),

у справі:№ 914/674/26

за позовом:Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України, АДРЕСА_1 ,

до відповідача:Товариства з обмеженою відповідальністю "Ресурс Транс Груп", с. Пасіки - Зубрицькі, Львівська обл.,

про:стягнення 68 775, 00 грн

встановив:

Короткий зміст позовних вимог та рішення суду першої інстанції.

Військова частина НОМЕР_1 Національної гвардії України (надалі позивач, апелянт, замовник) звернулася до Господарського суду Львівської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Ресурс Транс Груп" (надалі відповідач, постачальник) про стягнення 68 775, 00 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач вказує, що між сторонами було укладено договір поставки від 17.11.2025 № 53/КЕС/25, проте в порушення умов договору відповідачем не було здійснено поставку товару, тому позивачем здійснено нарахування відповідачеві штрафу у розмірі 10 % від загальної ціни непоставленого товару у сумі 68 775, 00 грн.

Рішенням Господарського суду Львівської області від 19.05.2026 у задоволенні позовних вимог відмовлено повністю.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги та відзиву на апеляційну скаргу.

Позивач не погодився з ухваленим рішенням місцевого господарського суду, оскаржив його в апеляційному порядку, оскільки вважає, що відповідно до умов договору на відповідача покладено обов`язок щодо здійснення поставки товару незалежно від наявності заявки позивача.

Окрім цього, апелянт вважає, що у відповідача відсутнє право розірвати договір в односторонньому порядку, а також у матеріалах справи відсутні належні та допустимі докази існування обставин непереборної сили, які передбачені договором, що унеможливлювали б виконання відповідачем своїх договірних зобов`язань у встановлені строки. Відповідачем не доведено наявності обставин, які б виключали можливість здійснення поставки товару до настання погодженого сторонами кінцевого строку виконання зобов`язання.

У відзиві на апеляційну скаргу відповідач зазначає, що його обов`язок здійснити поставку товару виникає виключно після отримання заявки замовника, а тому за відсутності такої заявки до 27.11.2025 він не був зобов`язаний здійснювати поставку.

Процесуальні дії суду у справі та вирішення процесуальних питань.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 12.06.2026, справу № 914/674/26 розподілено колегії суддів Західного апеляційного господарського суду у складі головуючого судді Манюка П.Т., суддів Кравчук Н.М., Прядко О.В.

Ухвалою Західного апеляційного господарського суду від 16.06.2026 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України від 12.06.2026 на рішення Господарського суду Львівської області від 19.05.2026 у справі № 914/674/26, вирішено здійснити розгляд апеляційної скарги в порядку письмового провадження без виклику представників сторін в судове засідання та витребувано матеріали справи № 914/674/26 в Господарського суду Львівської області.

23.06.2026 на адресу Західного апеляційного господарського суду надійшли матеріали справи.

У зв`язку із перебуванням членів колегії: головуючого судді Манюка П.Т. та судді Прядко О.В. у щорічній відпустці в період із 03.08.2026 по 23.08.2026, постанову ухвалено 25 серпня 2026 року.

Західний апеляційний господарський суд, розглянувши апеляційну скаргу та відзив на апеляційну скаргу, дослідивши наявні у справі докази, вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 269 Господарського процесуального кодексу України (надалі - ГПК України) суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Згідно з п. 2 ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ст. 626 ЦК України договором є домовленість сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Стаття 628 ЦК України передбачає, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлених судом обставин у цій справі, між Військовою частиною НОМЕР_1 Національної гвардії України (замовник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Ресурс Транс Груп" (постачальник) було укладено договір про закупівлю товарів за державні кошти від 17.11.2025 № 53/КЕС/25 (надалі договір).

За умовами договору відповідач зобов`язується у 2025 році поставити товар, а позивач зобов`язується прийняти і оплатити товар (п. 1.1. договору).

Пунктом 2.1. договору встановлено що постачальник повинен поставити замовнику товар, якість якого відповідає умовам, встановленим чинним законодавством України до цієї категорії товарів. Технічні, якісні характеристики товару повинні відповідати встановленим нормативам діючого законодавства (держаним стандартам, технічним умовам).

Загальна ціна цього договору становить 687 750, 00 грн, ціна кожного найменування, що входить до складу товару, зазначається у специфікації товару та є його невід`ємною частиною.(пункти 3.1, 3.2 договору).

Пунктом 5.5. договору визначено, що строк поставки товару становить 10 (десять) робочих днів з дати заявки замовника, але не пізніше 01.12.2025 року. Постачальник надає гарантійний лист про можливість постачання товару партіями згідно заявок замовника.

Відповідачем надано гарантійний лист про можливість поставки товару від 11.11.2025 № 762 в якому вказано про можливості відповідача (учасника) забезпечити повну поставку товару партіями згідно із відповідними письмовими заявками замовника, у термін, що не перевищує 10 (десяти) робочих днів від дати отримання кожної окремої заявки від замовника.

Відповідно до пункту 7.2.3 договору, за безпідставну відмову від поставки (недопоставки) товару, постачальник сплачує замовнику штраф у розмірі 10 (десять) % вартості непоставленого (недопоставленого) товару.

За змістом частини 1 статті 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Сторонами у зобов`язанні є боржник і кредитор. Якщо кожна із сторін у зобов`язанні має одночасно і права, і обов`язки, вона вважається боржником у тому, що вона зобов`язана вчинити на користь другої сторони, і одночасно кредитором у тому, що вона має право вимагати від неї (стаття 510 ЦК України). Правами та обов`язками у такому договорі наділені обидві сторони договору. Договір є обов`язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України).

Укладений між сторонами договір є договором поставки, до правовідносин за яким є застосовними як загальні положення про зобов`язання, так і спеціальні норми ЦК України.

Стаття 712 ЦК України визначає, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю - продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Як вбачається зі змісту статей 655, 662, 663, 712 ЦК України, у спірних правовідносинах постачальник (відповідач) є стороною, яка зобов`язана передати товар належної якості та асортименту з його приналежностями замовникові у строк, встановлений договором про закупівлю за державні кошти, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк - відповідно до положень статті 530 ЦК України.

Позивач, як замовник, є особою, уповноваженою вимагати належного виконання цього обов`язку від постачальника. Водночас в силу частини першої статті 613 ЦК України позивач як кредитор зобов`язаний прийняти виконання, запропоноване йому відповідачем як боржником належним чином, а також вчинити дії, що встановлені договором, актами цивільного законодавства чи випливають із суті зобов`язання або звичаїв ділового обороту, до вчинення яких боржник не міг виконати свого обов`язку.

Разом з тим обов`язок покупця вчинити дії з прийняття поставки полягає: не тільки у прийнятті поставленого (переданого) товару, але й у здійсненні ним усіх дій, яких можна було б розумно очікувати від нього для того, щоб дозволити продавцю здійснити поставку. Так, відповідно до частини другої статті 689 ЦК України покупець зобов`язаний вчинити дії, які відповідно до вимог, що звичайно ставляться, необхідні з його боку для забезпечення передання та одержання товару, якщо інше не встановлено договором або актами цивільного законодавства.

Колегія суддів звертає увагу, що не надаючи своєчасно заявки на товар, позивач у такому разі не вчиняє дій, які надали б відповідачеві можливість здійснити поставку у встановлений договором строк. При цьому сторони не укладали будь-які додаткові угоди до договору, якими було б змінено умови поставки або дату кінцевої поставки.

Станом на 26.11.2025 року до завершення вказаного у п. 5.5. договору строку (01.12.2025) залишалось 2 робочі дні, від замовника не надійшло жодної заявки на поставку товару, у зв`язку з цим зобов`язання сторін щодо поставки товару та його оплати не виникли, відтак постачальником було направлено замовнику повідомлення від 26.11.2025 № 810 про дострокове припинення договору.

27.11.2025 замовником направлено на електронну адресу постачальника письмову заявку про поставку товарів. У цьому документі замовник наголосив на необхідності здійснення поставки відповідно до термінів вказаних у договорі, а саме до 01.12.2025 року. Таким чином, замовник скоротив термін поставки з 10 робочих днів, узгоджених в п. 5.5. договору, до 2 робочих днів.

28.11.2025 постачальник надіслав замовнику лист № 811, в якому не заперечив отримання заявки про поставку товару, проте у задоволені такої відмовив, посилаючись на повідомлення від 26.11.2025 № 810, в якому вказано про припинення договору з 30.11.2025 включно.

У подальшому 09.12.2025 замовник надіслав претензію про сплату штрафу за відмову від постачання товару в розмірі 10 % вартості непоставленого товару на суму 68 775, 00 грн.

Колегія суддів констатує, що заявку на отримання товару замовником було надіслано лише 27.11.2025 о 19:32 год, після отримання листа постачальника від 26.11.2025 про дострокове припинення дії договору від 17.11.2025, з огляду на відсутність станом на 26.11.2025 заявки, передбаченої пунктом 5.5. договору.

В силу приписів частини першої статті 631 ЦК України сторони можуть здійснити свої права та виконати обов`язки протягом строку дії договору.

Колегія суддів дійшла висновку, що позивач як замовник мав надіслати заявку у межах строку дії договору, з врахуванням 10 робочих днів з дня отримання заявки, необхідних для здійснення поставки постачальним, що забезпечує можливість виконання постачальником його зобов`язань за договором.

Як вже зазначалося вище, правовідносини сторін за укладеним договором є відносинами поставки (купівлі-продажу), за якими одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Положення частини другої статті 689 ЦК України передбачають, що покупець зобов`язаний вчинити дії, які відповідно до вимог, що звичайно ставляться, необхідні з його боку для забезпечення передання та одержання товару, якщо інше не встановлено договором або актами цивільного законодавства.

Правилами зустрічного виконання зобов`язання, регламентованими частиною другою статті 538 ЦК України, передбачено одночасне виконання кожною із сторін свого обов`язку, якщо інше не встановлено договором, актами цивільного законодавства, не випливає із суті зобов`язання або звичаїв ділового обороту.

У частині третій зазначеної статті визначено, що в разі невиконання однією із сторін у зобов`язанні свого обов`язку або за наявності очевидних підстав вважати, що вона не виконає свого обов`язку у встановлений строк (термін) або виконає його не в повному обсязі, друга сторона має право зупинити виконання свого обов`язку, відмовитися від його виконання частково або в повному обсязі.

За встановленими у цій справі обставинами позивачем як замовником не було дотримано умов договору, оскільки він не надіслав постачальнику заявки на поставку товару своєчасно, з урахуванням часу необхідного постачальнику для поставки товару, що призводило до неможливості своєчасного виконання зобов`язання постачальником щодо поставки товару у визначений договором строк.

Колегія суддів погоджується із висновком місцевого господарського суду, що оскільки письмова заявка була направлена позивачем лише 27.11.2025, її виконання у межах зазначеного строку (до 01.12.2025) було об`єктивно неможливим.

Щодо правомірності відмови відповідача листом від 26.11.2025 від договору, то апеляційний господарський суд зазначає, що у випадку, якщо покупець не вчиняє дій, спрямованих на належне і добросовісне виконання своїх договірних зобов`язань перед продавцем, продавець має право відмовитися від виконання зобов`язання повністю в силу приписів ч. 3 ст. 538 ЦК України.

Зважаючи на положення статей 538, 611, 655, 692 ЦК України, у випадку порушення покупцем умов договору закупівлі (купівлі-продажу) продавець може звернутися до таких способів захисту своїх порушених прав:

- відмова від договору (в частині невиконаних зобов`язань);

- вимога про стягнення вартості товару;

- вимога про відшкодування покупцем збитків, яких продавець зазнав внаслідок невиконання покупцем своїх договірних зобов`язань (може бути заявлена як окремо, так і додатково до інших). Аналогічні положення викладені у постанові ОП КГС ВС від 20 березня 2026 року у справі № 910/8181/24.

З врахуванням вищевказаного, постачальник правомірно відмовився від договору від 17.11.2025 з огляду на невиконання замовником зі свого боку обов`язків, які на нього покладені, а відтак і відсутністю можливості в постачальника у подальшому своєчасно виконати умови договору.

Також апеляційний господарський суд зазначає, що апелянт помилково покликається на невірне застосування місцевим господарським судом положень статті 613 ЦК України, оскільки норми цієї статті чітко передбачають відповідальність кредитора у зобов`язанні. Зокрема згідно з ч. 1 ст. 613 ЦК України, кредитор вважається таким, що прострочив, якщо він відмовився прийняти належне виконання, запропоноване боржником, або не вчинив дій, що встановлені договором, актами цивільного законодавства чи випливають із суті зобов`язання або звичаїв ділового обороту, до вчинення яких боржник не міг виконати свого обов`язку. А відтак, діє правило ч. 4 ст. 612 ЦК України, за яким прострочення боржника не настає, якщо зобов`язання не може бути виконане внаслідок прострочення кредитора.

З огляду на вищевказане, колегія суддів погоджується із висновком місцевого господарського суду про відсутність підстав для задоволення позовних вимог апелянта про стягнення штрафних санкцій з відповідача, що свідчить про відсутність підстав для скасування рішення суду першої інстанції.

За змістом ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

З огляду на те, що скаржник в апеляційній скарзі не навів інших доводів, суд апеляційної інстанції здійснює перегляд судового рішення в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги.

Відповідно до ст. 236 ГПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Статтею 276 ГПК України передбачено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Доводи апелянта про необхідність скасування рішення суду першої інстанції є безпідставними.

Виходячи із вищевикладеного, колегія суддів Західного апеляційного господарського суду вважає, що рішення Господарського суду Львівської області від 19.05.2026 у цій справі відповідає матеріалам справи, ґрунтується на вимогах чинного законодавства, прийняте з дотриманням норм процесуального та правильним застосуванням норм матеріального права, підстав для задоволення вимог апеляційної скарги та скасування оскаржуваного рішення немає.

Судові витрати.

З огляду на те, що суд залишає апеляційну скаргу без задоволення, судові витрати, пов`язані з розглядом справи у суді апеляційної інстанції, покладаються на апелянта відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись ст.ст. 129, 269, 270, 275, 276, 281, 282, 284 ГПК України, Західний апеляційний господарський суд

постановив:

1. Апеляційну скаргу Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України від 12.06.2026 залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду Львівської області від 19.05.2026 у справі № 914/674/26 залишити без змін.

3. Порядок оскарження постанови в касаційному порядку до Верховного Суду визначений ст. 286-289 ГПК України.

Головуючий суддя Манюк П.Т.

Суддя Прядко О.В.

Суддя Кравчук Н.М.