Постанова від 11 серпня 2026 р. у справі №926/4193/25 — Західний апеляційний господарський суд

ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 серпня 2026 рокум. ЛьвівСправа № 926/4193/25

Західний апеляційний господарський суд в складі колегії суддів:

головуючий суддя Желік М.Б.

судді Орищин Г.В.

Галушко Н.А.

за участю секретаря судового засідання Стронської А.І.

розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Текстильінвест" від 27.04.2026 (вх. №01-05/1272/26 від 28.04.2026)

на ухвалу Господарського суду Чернівецької області від 15.04.2026 (повну ухвалу складено 15.04.2026, суддя Ковальчук Т.І.)

у справі №926/4193/25

за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю “Текстильінвест”

про банкрутство

за участю представників:

від апелянта: адвокат Кирилюк Т.А. (в режимі відеоконференції з використанням власних технічних засобів);

від Чернівецької міської ради: представниця Лелюк Х.М. (в режимі відеоконференції з використанням власних технічних засобів) – після відкриття судового засідання представниця не змогла продовжити участь у зв`язку з некоректною роботою власних технічних засобів;

розпорядник майна: не з`явився;

Учасникам процесу роз`яснено права та обов`язки, передбачені ст.ст. 35, 42, 46, Господарського процесуального кодексу України.

Відповідно до ст.222 Господарського процесуального кодексу України фіксування судового засідання здійснюється технічними засобами.

ВСТАНОВИВ:

Ухвалою Господарського суду Чернівецької області від 15.04.2026 у справі №926/4193/25 визнано конкурсні грошові вимоги Чернівецької міської ради до Товариства з обмеженою відповідальністю “Текстильінвест” на суму 1611209,88 грн. без права вирішального голосу на зборах/комітеті кредиторів, постановлено включити до першої черги реєстру вимог кредиторів судовий збір у розмірі 5324,80 грн. на користь Чернівецької міської ради, стягнуто з Чернівецької міської ради до Державного бюджету України 5324,80 грн. судового збору.

Не погоджуючись із вказаним судовим рішенням, боржник звернувся до Західного апеляційного господарського суду зі скаргою, в якій просить скасувати ухвалу від 15.04.2026 Господарського суду Чернівецької області у справі №926/4193/25 та ухвалити нове рішення, яким заяву про визнання конкурсних грошових вимог Чернівецької міської ради до ТзОВ “Текстильінвест” на суму 1 611 209,88 грн. повернути заявнику без розгляду.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 28.04.2026 справу розподілено колегії суддів Західного апеляційного господарського суду у складі: Желік М.Б. - головуючий суддя, члени колегії судді – Орищин Г.В., Галушко Н.А.

Ухвалою Західного апеляційного господарського суду від 04.05.2026 відкрито апеляційне провадження, встановлено строк на подання відзиву до 22.05.2026, призначено розгляд справи на 27.05.2026.

22.05.2026 Чернівецька міська рада подала відзив (вх. №01-04/4334/26), в якому просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржену ухвалу - без змін.

27.05.2026 судове засідання не відбулося у зв`язку із перебуванням головуючого судді Желіка М.Б. у відрядженні.

Ухвалою Західного апеляційного господарського суду від 01.06.2026 призначено розгляд справи на 17.06.2026.

Ухвалою Західного апеляційного господарського суду від 17.06.2026 відкладено розгляд справи на 12.08.2026.

В судовому засіданні 12.08.2026 представник апелянта вимоги апеляційної скарги підтримала, просила оскаржену ухвалу скасувати та ухвалити нове рішення, яким заяву про визнання грошових вимог до боржника повернути кредитору без розгляду.

Представниця кредитора після відкриття судового засідання не змогла продовжити участь в режимі відеоконференцзв`язку через некоректну роботу власних технічних засобів.

Інші учасники справи про банкрутство не з`явились.

Відповідно до ст.269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього.

Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Розглянувши апеляційну скаргу, заслухавши пояснення учасників справи, присутніх в судовому засіданні, дослідивши матеріали справи, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, взявши до уваги межі перегляду справи в апеляційній інстанції, колегія суддів дійшла висновку про те, що вимоги апеляційної скарги не підлягають задоволенню, а відтак оскаржувану ухвалу слід залишити без змін, з огляду на таке.

Розгляд справи в суді першої інстанції, короткий зміст оскарженої ухвали

У провадженні Господарського суду Чернівецької області перебуває справа №926/4193/25 про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю “Текстильінвест” (адреса: вулиця Севастопольська, 36, Чернівецька область, місто Чернівці, 60936, код ЄДРПОУ 37158880).

Так, ухвалою Господарського суду Чернівецької області від 29.12.2025 відкрито провадження у справі про банкрутство ТзОВ “Текстильінвест” за його заявою в порядку частини 6 статті 34 Кодексу України з процедур банкрутства, введено процедуру розпорядження майном, розпорядником майна боржника призначено арбітражного керуючого Стрельнікова В.В.

Повідомлення про відкриття провадження у справі про банкрутство ТзОВ “Текстильінвест” опубліковано на офіційному веб-порталі судової влади України 29.12.2025, № публікації 78093.

Ухвалою Господарського суду Чернівецької області від 09.03.2026 за результатами попереднього засідання, визнано грошові вимоги конкурсного кредитора Чернівецької міської ради до боржника на суму 2 699 149,19 грн. четвертої черги задоволення, призначено збори кредиторів та засідання комітету кредиторів на 18.03.2026, підсумкове засідання призначено на 28.04.2026.

09.03.2026 Чернівецька міська рада звернулася до господарського суду із заявою про визнання грошових вимог до боржника на суму 1 611 209,88 грн.

Вимоги кредитора обґрунтовано тим, що до 07.11.2025 ТзОВ “Текстильінвест” було власником нерухомого майна, розташованого на земельних ділянках комунальної власності по вул. Севастопольській, 36 у м. Чернівці, і використовувало ці ділянки без правовстановлюючих документів. Таким чином, боржник безпідставно зберіг кошти у розмірі орендної плати за землю на загальну суму 1611209,88 грн. та повинен їх сплатити міській раді на підставі статті 1212 Цивільного кодексу України.

Розмір грошових вимог нараховано, виходячи з нормативної грошової оцінки відповідних земельних ділянок за період з 01.01.2025 до 07.10.2025.

Ухвалою Господарського суду Чернівецької області від 12.03.2026 заяву Чернівецької міської ради призначено до розгляду на 31.03.2026, боржника і розпорядника майна зобов`язано до 23.03.2026 надати відзив на заяву кредитора.

Відповідно до довідки про доставку електронного листа ухвалу від 12.03.2026 доставлено до електронного кабінету боржника 12.03.2026 о 18:27, отже відповідно до положень ч.6 ст.242 ГПК України днем вручення ухвали боржнику є 13.03.2026.

20.03.2026 боржник подав відзив на заяву про визнання грошових вимог Чернівецької міської ради в розмірі 1 611 209,88 грн., у якому просив відмовити у задоволенні цієї заяви в повному обсязі.

Боржник зазначав, що кредитор пропустив строк для заявлення грошових вимог, розрахунок безпідставно збережених коштів на підставі витягу із технічної документації з нормативної грошової оцінки земельних ділянок від 15.10.2025 є нікчемним, оскільки показник нормативної грошової оцінки міг бути іншим, отже нарахування здійснюються на “майбутню” вартість землі, що призводить до штучного завищення суми боргу. Окрім того, Чернівецька міська рада необґрунтовано застосувала цільове призначення земельних ділянок “для будівництва та обслуговування будівель торгівлі (код 03.07)”, в той час, як об`єктів торгівлі на земельних ділянках не було, і згодом, після передачі об`єктів нерухомого майна в статутний фонд ТзОВ “Вестпромресурс” і переоформлення земельних ділянок на це товариство, цільове призначення земельних ділянок було змінено на код 03.15 – для будівництва та обслуговування інших будівель громадської забудови, при цьому ставка орендної плати склала в 3,2 рази менше необґрунтованої ставки, яку Чернівецька міська рада застосувала при нарахуванні заборгованості за землю ТзОВ “Текстильінвест”.

23.03.2026 розпорядник майна Стрельніков В.В. подав відзив, в якому грошові вимоги Чернівецької міської ради відхилив, навівши доводи, аналогічні доводам боржника.

В судовому засіданні 31.03.2026 оголошено перерву до 07.04.2026.

03.04.2026 Чернівецька міська рада подала суду додаткові пояснення щодо нормативно-грошової оцінки земельних ділянок.

07.04.2026 боржник подав суду клопотання про відкладення розгляду справи у зв`язку з тим, що директор ТзОВ «Текстильінвест» - Шутак Г.Д., терміново виїхав у відрядження з 07 до 09 квітня 2026 року, однак, бажає бути присутнім в судовому засіданні з розгляду заяви кредитора про визнання грошових вимог до боржника.

Ухвалою Господарського суду Чернівецької області від 07.04.2026 задоволено клопотання боржника та відкладено розгляд заяви кредитора на 14.04.2026.

14.04.2026 представник боржника адвокат Кирилюк Т.А. подала суду заяву про відкладення розгляду справи у зв`язку з тим, що вона перебуватиме у відрядженні до м.Києва, та про надання можливості представнику ТзОВ «Текстильінвест» - адвокату Кирилюк Т.А. ознайомитись з паперовими матеріалами справи з метою належного представництва інтересів та підготовки процесуальних документів у справі.

У клопотанні також було повідомлено, що 06.04.2026 директор ТзОВ «Текстильінвест» звернувся до АО «Кирилюк і партнери» по правничу допомогу на підставі діючого договору про надання правничої допомоги №32/26 від 10.03.2026 задля представлення його інтересів під час розгляду справи №914/4193/25. 07.04.2026 адвокат подала заяву про вступ у справу як представник боржника та про ознайомлення з матеріалами справи. Вказану заяву суд задовольнив, однак з моменту надання доступу до матеріалів справи в підсистемі ЄСІТС «Електронний суд» за номером справи №926/4193/25 адвокат не виявила електронної копії заяви Чернівецької міської ради про грошові вимоги на суму 1 611 209,88 грн., яка була подана суду 09.03.2026, що унеможливило належну підготовку до справи.

В судовому засіданні 14.04.2026 суд протокольною ухвалою відмовив у задоволенні клопотання адвоката боржника про відкладення розгляду справи, після судових дебатів оголосив перерву для постановлення ухвали та визначив час її проголошення в судовому засіданні 15.04.2026.

15.04.2026 представник боржника адвокат Кирилюк Т.А. подала суду заяву про повернення заяви Чернівецької міської ради про визнання грошових вимог без розгляду, з огляду на відсутність сплаченого судового збору та недотримання 30-денного строку для звернення до суду.

15.04.2026 місцевий господарський суд проголосив скорочену ухвалу.

Постановляючи оскаржену ухвалу, місцевий господарський суд, керувався такими висновками:

- чинне законодавство не містить обґрунтування обов`язковості надання витягу з технічної документації за кожен календарний рік упродовж спірного періоду, формування такого витягу здійснюється автоматично в режимі реального часу, тобто на час звернення заявника, у зв`язку з чим програмним забезпеченням і чинним законодавством не передбачено формування вказаних витягів на певну дату, яка вже минула (відповідний правовий висновок викладено у постанові Верховного Суду від 29.05.2020 у справі № 922/2843/19);

- витяги з технічної документації з нормативної грошової оцінки земельних ділянок, на підставі яких Чернівецька міська рада визначила річну орендну плату за землю та, відповідно, суму безпідставно збережених коштів, сформовані 15.10.2025, не суперечать Порядку нормативної грошової оцінки земель населених пунктів, затвердженому наказом Міністерства аграрної політики та продовольства України від 25.11.2016 № 489 зі змінами, відтак доводи боржника про нікчемність витягів із технічної документації з нормативної грошової оцінки земельних ділянок є спростованими;

- боржник не оскаржив нормативну грошову оцінку земельних ділянок, не надав доказів, що така оцінка розрахована неправильно;

- цільове призначення земельних ділянок “для будівництва та обслуговування будівель торгівлі (код 03.07)” вказано у витягах з державного земельного кадастру про земельну ділянку, досліджених у судовому засіданні, а боржник не надав доказів оскарження цільового призначення земельних ділянок в адміністративному чи судовому порядку;

- те, що після передачі ТзОВ “Текстильінвест” об`єктів нерухомого майна в статутний фонд ТзОВ “Вестпромресурс” – 08.10.2025, було змінено цільове призначення земельних ділянок, не впливає на правовідносини між Чернівецькою міською радою і ТзОВ “Текстильінвест” з приводу нарахування безпідставно одержаних коштів у розмірі орендної плати за період з 01.01.2025 до 07.10.2015;

- грошові вимоги Чернівецької міської ради на суму 1611209,88 грн. є документально підтвердженими, виникли до відкриття провадження у справі про банкрутство ТзОВ “Текстильінвест”, тобто є конкурсними, не спростовані боржником і розпорядником майна, тому ці вимоги належить визнати і включити до реєстру вимог кредиторів;

- оскільки заяву від 09.03.2026 про грошові вимоги кредитора Чернівецька міська рада подала з пропуском встановленого статтею 45 КУзПБ 30-тиденного строку, вона не має права вирішального голосу на зборах та комітеті кредиторів кількістю голосів 1611209 (абз. 3 ч.4 ст.45, ч.4 ст.48 КУзПБ).

Окрім того, суд першої інстанції зазначив, що під час прийняття до розгляду заяви Чернівецької міської ради від 09.03.2026 про грошові вимоги кредитора не було враховано, що додана до заяви платіжна інструкція № 230 від 26.02.2026 про сплату судового збору в сумі 6656,00 грн. за вказаними реквізитами стосується іншого процесуального звернення Чернівецької міської ради, а саме судовий збір сплачено за подання позовної заяви до ТзОВ “Текстильінвест” у справі №936/4193/25 (926/4233/25). Зважаючи на те, що заяву Чернівецької міської ради про грошові вимоги кредитора прийнято за наявності вказаного процесуального недоліку та розглянуто по суті, місцевий господарський суд стягнув з Чернівецької міської ради в дохід Державного бюджету України судовий збір у розмірі 5324,80 грн.

Узагальнені доводи апелянта (боржника) та заперечення кредитора.

Вимоги апеляційної скарги обґрунтовано тим, що оскаржувану ухвалу постановлено з порушеннями норм чинного процесуального законодавства, а висновки суду не відповідають фактичним обставинам справи, тому є всі підстави вважати, що суд першої інстанції неповно з`ясував обставини, що мають значення для справи та неправильно застосував норми матеріального права, на підтвердження чого апелянт покликається на такі доводи:

- суд першої інстанції порушив ст.6 Європейської Конвенції з прав людини, яка передбачає право на справедливий суд, зокрема право на захист адвокатом; адже станом на 14.04.2026 адвокату боржника було надано неповний доступ до матеріалів справи в підсистемі ЄСІТС «Електронний суд» (адвокат не виявила електронної копії заяви Чернівецької міської ради про грошові вимоги на суму 1 611 209, 88 грн., яка була подана до суду 09.03.2026, хоча відзив на цю заяву містився в матеріалах Електронного суду); це унеможливило належну підготовку до справи, оскільки адвокат не змогла ознайомитися із заявою, на яку товариство вважало за необхідне подати письмові пояснення із запереченнями проти доводів Чернівецької міської ради; 14.04.2026 адвокат подала до суду заяву про відкладення судового засідання із посиланням на те, що представник ТзОВ «Текстильінвест» не має доступу до заяви Чернівецької місткої ради про грошові вимоги на суму 1 611 209, 88 грн. від 09.03.2026 та до долучених до заяви додатків, а крім того, адвокат Кирилюк Т.А. перебуває у відрядженні до м. Києва, про що було подано відповідні докази, проте суд першої інстанції проігнорував це клопотання та розглянув справу без участі представника боржника, що підтверджується протоколом судового засідання від 14.04.2026;

- в судовому засіданні 14.04.2026, яке тривало з 12:00 до 12:41 год. було розглянуто заяву кредитора Чернівецької міської ради по суті без участі представника боржника і суд оголосив перерву для ухвалення судового рішення, яке було ухвалено наступного дня, 15.04.2026 о 16:00 год; натомість доступ адвокату Кирилюк Т.А. до заяви про грошові вимоги кредитора було надано лише 14.04.2026р. о 15:10 год., а о 15:11 год. надійшло повідомлення про доставку документу в «Електронний суд» на електронну пошту адвоката; таким чином, розгляд заяви Чернівецької міської ради був закінчений о 12:41 год. 14.04.2026 коли суд оголосив перерву для підготовки і проголошення оскаржуваної ухвали, а доступ адвокату до заяви і доданих до неї доказів надав лише через дві з половиною години після закінчення розгляду справи, що є грубим порушенням п.1) ч.1 ст.42 ГПК України, яке також позбавило представника боржника можливості реалізувати й інші права, зокрема, передбачені п.2, 3, 6 ч.1 ст.42 ГПК;

- вже після отримання доступу до заяви про грошові вимоги кредитора 15.04.2026 о 13:11 год., адвокат Кирилюк Т.А. направила через електронну підсистему ЄСІТС «Електронний суд» процесуальну заяву, яка не розглядалася судом та не прийнята до уваги, оскільки о 16:00 год. суд не відновив розгляду справи, а лише зачитав оскаржувану ухвалу, серед іншого у цій заяві було наведено доводи про те, що заявник не сплатив за розгляд заяви судовий збір, а ввів в оману суд і надав платіжну інструкцію з іншої справи;

- заява кредитора про визнання грошових вимог була розглянута судом без сплати при поданні заяви судового збору, а під час винесення оскаржуваної ухвали від 15.04.2026 суд неповно з`ясував обставини справи та не здійснив перевірки на дотримання Чернівецької міською радою вимог ч.3 ст.45 КУзПБ при поданні заяви про грошові вимоги кредитора, у якій заявник просить визнати Чернівецьку міську раду кредитором у справі про банкрутство ТзОВ «Текстильінвест» із сумою вимог 1611209,88 грн., та судового збору, сплаченого під час розгляду цієї справ у сумі 6656,00 грн., а також включити міську раду до реєстру вимог боржника;

- оскаржувана ухвала підлягає скасуванню із залишенням заяви кредитора без розгляду на підставі ч.1 ст.278 ГПК України, оскільки до неї не було додано доказів сплати судового збору, тобто невиконання Чернівецькою міською радою вимог ст.45 КУзПБ щодо сплати судового збору;

- Чернівецька міська рада до вищевказаної заяви прикріпила платіжку про сплату судового збору, яка не має жодного відношення до провадження у справі про банкрутство, натомість судовий збір був сплачений за заявою про забезпечення вимог кредиторів у справі про неплатоспроможність боржника – фізичної особи або фізичної особи-підприємця від 27.02.2026 у справі за номером №926/4193/25 (926/4233/25), провадження №16/926/4233/25;

- під час прийняття заяви про грошові вимоги від 09.03.2026 від Чернівецької міської ради суд порушив вимоги процесуального закону та не дослідив чи відповідає їхня заява вимогам встановленим ст.45 КУзПБ, а у подальшому розглянув цю заяву та стягнув судовий збір із заявника, проігнорувавши подане 15.04.2026 клопотання, чим було порушено процесуальний порядок розгляду заяви;

- Чернівецька міська рада подала заяву про грошові вимоги до боржника ТзОВ «Текстильінвест» у розмірі 1 611 209,88 грн. з порушенням строків встановленим у ст. 45 КУзПБ, тобто пізніше аніж 28.01.2026, а тому така заява не підлягала розгляду та повинна була бути залишеною без розгляду;

- боржник заперечує суму нарахованої міською радою упущеної вигоди від користування ТзОВ «Текстильінвест» земельними ділянками в сумі 1611209,88 грн., оскільки в основу розрахунків цієї суми було покладено не діючу на момент користування земельними ділянками (з 01.01.2025 до 07.10.2025) нормативну грошову оцінку, а нормативно-грошову оцінку, яка була виготовлена вже після того, як відбувалося користування земельними ділянками (оцінка датована 15.10.2025);

- якщо відносно цих земельних ділянок існувала попередня нормативно-грошова оцінка, то вона могла бути надана заявником і до неї могли бути застосовані коефіцієнти індексації відповідно до ст.289 ПК України;

- відповідно до ст.23 Закону України «Про оцінку земель», технічна документація з бонітування ґрунтів та нормативної грошової оцінки земельних ділянок затверджується відповідною сільською, селищною, міською радою; протягом місяця з дня надходження технічної документації з бонітування ґрунтів, нормативної грошової оцінки відповідна сільська, селищна, міська рада розглядає та приймає рішення про затвердження або відмову в затвердженні такої технічної документації (крім випадків, визначених частиною третьою цієї статті); до моменту прийняття такого рішення оцінка вважається непроведеною; рішення Чернівецької міської ради про затвердження наданої нормативно-грошової оцінки шести земельних ділянок до заяви про визнання грошових вимог кредитора не надано та на нього не посилається суд першої інстанції в оскаржуваній ухвалі від 15.04.2026;

- Велика Палата Верховного Суду у постанові від 05.06.2024 у справі №914/2848/22 виклала висновок, що з моменту початку застосування відповідно до п. 271.2 ст. 271 Податкового кодексу України нового розміру нормативної грошової оцінки земельних ділянок державної та комунальної власності автоматично змінюються і права та обов`язки сторін договору оренди в частині розміру орендної плати, якщо він визначений у відсотковому співвідношенні до нормативної грошової оцінки; ці висновки підтверджують, що розмір орендної плати за земельні ділянки комунальної власності визначається на підставі діючої на відповідний момент нормативної грошової оцінки, а не будь-якої, що з`явиться пізніше; у спорах, які стосуються визначення розміру орендної плати за користування земельними ділянками державної та комунальної власності, у тому числі і у зв`язку зі зміною нормативної грошової оцінки землі, доводи учасників щодо правомірності / неправомірності визначеного розміру нормативної грошової оцінки землі як бази обрахунку орендної плати підлягають обов`язковій перевірці з огляду на положення частини другої статті 21 Закону України «Про оренду землі» та статей 5, 13 Закону України «Про оцінку земель»;

- у поданій заяві про визнання вимог кредитора Чернівецька міська рада посилається на Методику нормативної грошової оцінки земельних ділянок, затверджену постановою КМУ від 3.11.2021 № 1147, зокрема на пункт 21 Методики, хоча цей документ містить всього 20 пунктів;

- на підтвердження нормативно-грошової оцінки 6 земельних ділянок, на які заявник нарахував упущену вигоду, була надана неповна та ніким не завірена часткова технічна документація, зокрема, до заяви були додані лише частково сторінки технічної документації з нормативної грошової оцінки земельних ділянок без надання повної технічної документації, яка б дозволила встановити на якій підставі та у який спосіб здійснювалась ця нормативно-грошова оцінка;

- якби адвокату було своєчасно надано доступ до заяви з додатками та не порушено право боржника на надання йому правничої допомоги в суді, боржник вважав би за необхідне витребувати від заявника повну документацію з метою її аналізу та підготовки заперечень (аж до її оскарження в суді);

- суд першої інстанції в оскаржуваній ухвалі вказав, що доводи боржника про нікчемність витягів із технічної документації з нормативної грошової оцінки земельних ділянок є спростованими, при цьому, боржник не оскаржив нормативну грошову оцінку земельних ділянок, не надав доказів, що така оцінка розрахована неправильно; однак, суд першої інстанції не надав можливості представнику боржника взагалі висловити свої доводи, а так само боржник не міг оскаржити цю нормативно-грошову оцінку, так як суд ознайомив адвоката ТзОВ «Текстильінвест» із додатками до заяви від 09.03.2026, в т.ч. і з нормативно-грошовою оцінкою, лише після фактичного завершення розгляду заяви судом.

У відзиві на апеляційну скаргу кредитор наводить такі аргументи на спростування доводів скаржника:

- Чернівецька міська рада звернулася до Господарського суду Чернівецької області із позовними вимогами, які дублюються у заяві про грошові вимоги кредитора, ще 10.12.2025, суд першої інстанції ухвалою від 16.12.2025 відкрив провадження у справі №926/4233/25 про банкрутство ТзОВ «Текстильінвест»; як і позовна заява, так і ухвала суду направлялася відповідачу в електронний кабінет в системі ЄСІТС;

- у зв`язку із відкриттям справи за заявою відповідача про відкриття провадження у справі про банкрутство (неплатоспроможність) юридичної особи, Чернівецька міська рада звернулася 09.03.2026 із заявою про грошові вимоги у рамках справи №926/4193/25 із вимогами, що ідентично дублюють вимоги, які зазначені у позовній заяві, тобто, апелянту були достеменно відомі дані вимоги ще 10.12.2025;

- боржник скористався своїм правом та подав відзив із запереченнями на заяву кредитора;

- розгляд справи неодноразово відкладався через неявку представника боржника та його представника за їх клопотаннями, що свідчить про умисне затягування судового розгляду справи;

- апелянт та його представник були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, при цьому ухвалою суду явку представників сторін не було визнано обов`язковою;

- Чернівецька міська рада при поданні заяви про грошові вимоги кредитора дотрималась вимог, які зазначені у ч.3 ст.45 КУзПБ, а саме долучила до вказаної заяви платіжну інструкцію №230 від 26.02.2026; при проведенні платежу, бухгалтерією міської ради у призначені платежу помилково зазначено: «за подання позовної заяви до ТзОВ «Текстильінвест» номер справи №926/4193/25 (№926/4233/25)»; однак, цей недолік жодним чином не вказує на несплату судового збору та невиконання вимог статті 45 КУзПБ, оскільки до первинної позовної заяви (10.12.2025) ця платіжна інструкція не додавалась;

- на виконання ухвали Господарського суду Чернівецької області від 15.04.2026 у справі №926/4193/25 Чернівецька міська рада (кредитор) сплатила повторно судовий збір у розмірі 5 324,80 грн., що підтверджується платіжною інструкцією №525 від 21.04.2026, яка наявна у матеріалах справи;

- за позовом Чернівецької міської ради до ТзОВ «Текстильінвест» про стягнення безпідставно збережених коштів у сумі 1 611 209,88 грн. ухвалою Господарського суду Чернівецької області від 16.12.2025 відкрито провадження у справі №926/4233/25; ухвалою від 29.12.2025 господарський суд за заявою ТзОВ «Текстильінвест» відкрив провадження у справі №926/4193/25 про його банкрутство; позаяк справа №926/4233/25 була відкрита до відкриття провадження у справі №926/4193/25 про банкрутство ТзОВ «Текстильінвест», Чернівецька міська рада не могла подати письмову заяву з вимогами до боржника з цією заборгованістю протягом 30 днів з дня офіційного оприлюднення оголошення про відкриття провадження у справі про банкрутство;

- всупереч обґрунтуванням апелянта, у статті 45 КУзПБ передбачено можливість розгляду заяв кредиторів, вимоги яких заявлені після закінчення строку, встановленого для їх подання, такі кредитори є конкурсними, однак не мають права вирішального голосу на зборах та комітеті кредиторів;

- форма витягів із технічної документації з нормативної грошової оцінки земельних ділянок в повній мірі відповідає додатку №17 до Методики нормативної грошової оцінки земельних ділянок, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 03.11.2021 за №1147, зокрема, у зазначеному доказі міститься кадастровий номер земельної ділянки, щодо якої надано витяг, а також нормативна грошова оцінка земельної ділянки у гривнях, вказаної інформації достатньо для обчислення розміру орендної плати;

- відповідно до висновків, викладених у постановах Верховного Суду від 18.12.2019 у справі №804/937/16 та від 23.06.2022 у справі №160/8668/19, нормами Податкового кодексу України (п.289.2 ст.289) прямо передбачено, що коефіцієнт індексації нормативної грошової оцінки земель застосовується кумулятивно від дати проведення нормативної грошової оцінки земель;

- нормативна грошова оцінка земельних ділянок міста, у тому числі спірної земельної ділянки, змінюється виключно шляхом застосування щорічних коефіцієнтів індексації;

- спірним періодом є 2025 рік, а коефіцієнт індексації не застосовувався, оскільки нормативно грошова оцінка земельних ділянок з 01.01.2025 не змінювалась до моменту зміни цільового призначення цих земельних ділянок;

- відповідач не надав суду доказів в обґрунтування неналежності витягів №НВ-9981959442025, НВ-9981959262025, НВ-9981959992025, НВ-9981960242025, НВ-9981959642025 та НВ-9981960452025;

- до матеріалів справи додавалося рішення Чернівецької міської ради 3 сесії VIII скликання від 26.02.2021 №118 «Про затвердження технічної документації з нормативної грошової оцінки земель міста Чернівців та визнання такими, що втратили чинність, окремих пунктів рішення міської ради V скликання від 12.02.2008 №510», яким затверджено технічну документацію з нормативної грошової оцінки земель міста Чернівці, розроблену державним підприємством «Український державний науково-дослідний інститут проектування міст «Діпромісто» імені Ю.М. Білоконя»; у цьому рішенні зазначається, що нормативна грошова оцінка земель міста Чернівців, затверджена пунктом 1 цього рішення, вводиться в дію з 01.01.2022;

- апелянт вводить в оману суд своїми висловлюваннями щодо неможливості ознайомлення та не можливості оскарження нормативно-грошової оцінки, адже відповідне рішення опубліковане на офіційному веб-сайті Чернівецької міської ради з дня його прийняття, де апелянт мав змогу з ним ознайомитися ще з 2021 року і у разі незгоди - звернутися до суду за його оскарженням;

- рішенням Господарського суду Чернівецької області від 15.05.2025 у справі №926/133/25 ухвалено стягнути з ТзОВ «Текстильінвест» (апелянта) безпідставно збережені кошти за користування вказаними земельними ділянки у період 13.11.2023 до 31.12.2024 (включно), нарахування здійснювались відповідно до нормативної грошової оцінки, яка вступила в дію з 01 січня 2022 року, отже, апелянту достеменно відомо про дію нормативно-грошової оцінки ще з моменту розгляду справи у 2025 році та відомо про те, що користується земельними ділянками без належних на те правових підстав, не сплачуючи ні орендну плату за землю, ні земельний податок, чим порушує інтереси Чернівецької міської територіальної градами та позбавляє громаду можливості своєчасно фінансувати необхідні напрями для забезпечення функціонування міста.

Встановлені фактичні обставини справи.

У заяві від 09.03.2026 Чернівецька міська рада просить визнати грошові вимоги у розмірі 1611209,88 грн. безпідставно збережених коштів у вигляді орендної плати за використання ТзОВ “Текстильінвест” земельних ділянок комунальної власності (цільове призначення земельної ділянки – для будівництва та обслуговування будівель торгівлі, код 03.07), на яких у період з 01.01.2025 до 07.10.2025 були розташовані належні боржнику об`єкти нерухомого майна, та за які ТзОВ “Текстильінвест” не сплачувало орендну плату, а саме:

1) земельна ділянка площею 0,4979 га, кадастровий номер 7310136600:36:002:0117 за адресою м. Чернівці, вул. Севастопольська, 36 (лабораторія літ. В; в`язальний цех № 2 літ. Д; в`язальний цех № 1 літ. Є). Відповідно до витягу з технічної документації з нормативної грошової оцінки земельних ділянок № НВ-9981959442025 від 15.10.2025 нормативна грошова оцінка земельної ділянки становить 26011806,21 грн., сума безпідставно збережених коштів складає 598627,96 грн.;

2) земельна ділянка площею 0,2518 га, кадастровий номер 7310136600:26:002:0118, за адресою м. Чернівці, вул. Севастопольська, 36 (їдальня літ К). Відповідно до витягу з технічної документації з нормативної грошової оцінки земельних ділянок № НВ-9981959262025 від 15.10.2025 нормативна грошова оцінка земельної ділянки становить 13495437,83 грн., сума безпідставно збережених коштів складає 310579,92 грн.;

3) земельна ділянка площею 0,0448 га, кадастровий номер 7310136600:26:002:0119, за адресою м. Чернівці, вул. Севастопольська, 36-Й (компресорна станція літ. Ф; трансформаторна підстанція літ. У). Відповідно до витягу з технічної документації з нормативної грошової оцінки земельних ділянок № НВ-9981959992025 від 15.10.2025 нормативна грошова оцінка земельної ділянки становить 2183623,5 грн., сума безпідставно збережених коштів складає 50253,28 грн.;

4) земельна ділянка площею 0,2951 га, кадастровий номер 7310136600:26:002:0121, за адресою м. Чернівці, вул. Севастопольська, 36-В (в`язальна дільниця цеху № 1 літ. З; трансформаторна підстанція літ. Ж; будівля хімводоочистки літ. І; склад літ. Й). Відповідно до витягу з технічної документації з нормативної грошової оцінки земельних ділянок № НВ-9948555222024 від 15.10.2025 нормативна грошова оцінка земельної ділянки становить 15816138,62 грн., сума безпідставно збережених коштів складає 363987,96 грн.;

5) земельна ділянка площею 0,16145 га, кадастровий номер 7310136600:26:002:0128, за адресою м. Чернівці, вул. Севастопольська, 36 (бомбосховище літ. И). Відповідно до витягу з технічної документації з нормативної грошової оцінки земельних ділянок № НВ-9981959642025 від 15.10.2025 нормативна грошова оцінка земельної ділянки становить 8655731,57 грн., сума безпідставно збережених коштів складає 199200,40 грн.;

6) земельна ділянка площею 0,0810 га, кадастровий номер 7310136600:26:002:0129, за адресою м. Чернівці, вул. Севастопольська, 36 (адміністративний корпус літ. Г), згідно з витягом з технічної документації з нормативної грошової оцінки земельних ділянок № НВ-9981960452025 від 15.10.2025 року встановлена нормативна грошова оцінка земельної ділянки у сумі 3848158,96 грн., сума безпідставно збережених коштів складає 88560,36 грн.

До заяви додано такі докази на підтвердження вимог кредитора: витяги з державного земельного кадастру про земельну ділянку № НВ-3500596382023 від 13.11.2023, № НВ-7400812572023 від 13.11.2023, № НВ-2300099082023 від 13.11.2023, НВ-6300673132023 від 13.11.2023, № НВ-7400825702023 від 13.11.2023, № НВ-7400825712023 від 13.11.2023, інформаційну довідку з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна №455597261 від 09.12.2025, свідоцтва про право власності на нерухоме майно ТзОВ “Текстильінвест” від 03.08.2021, рішення Чернівецької міської ради №118 від 26.02.2021 про затвердження технічної документації з нормативної грошової оцінки земель міста Чернівців, розробленої державним підприємством «Український державний науково-дослідний інститут проектування міст «Діпромісто» імені Ю.М.Білоконя, витяги із документації з нормативної грошової оцінки земельних ділянок, сформовані 15.10.2025, рішення Чернівецької міської ради №715 від 23.10.2008 про затвердження Положення про оренду та порядок розрахунку орендної плати за земельні ділянки у м.Чернівцях (та рішення про внесення змін до цього Положення), розрахунки безпідставно збережених коштів щодо кожної земельної ділянки.

Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги з посиланням на норми права, якими керувався суд апеляційної інстанції.

Щодо доводів апелянта про наявність підстав для скасування судового рішення із залишенням заяви кредитора без розгляду

Відповідно до п.4 ч.1 ст.275 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і у відповідній частині закрити провадження у справі повністю або частково або залишити позовну заяву без розгляду повністю або частково.

Відповідно до ч.1 ст.278 ГПК України судове рішення першої інстанції, яким закінчено розгляд справи, підлягає скасуванню повністю або частково в апеляційному порядку із залишенням позову без розгляду або закриттям провадження у справі у відповідній частині з підстав, передбачених статтями 226 та 231 цього Кодексу.

Відповідно до п.8 ч.1 ст.226 ГПК України суд залишає позов без розгляду, якщо провадження у справі відкрито за заявою, поданою без додержання вимог, викладених у статтях 162, 164, 172, 173 цього Кодексу, і позивач не усунув цих недоліків у встановлений судом строк.

Предметом апеляційного перегляду є ухвала, постановлена за результатами розгляду заяви кредитора про визнання конкурсних грошових вимог до боржника у справі про банкрутство, поданої після спливу тридцятиденного строку, встановленого у ч.1 ст.45 Кодексу України з процедур банкрутства.

Відповідно до частини першої статті 2 Кодексу України з процедур банкрутства провадження у справах про банкрутство регулюється цим Кодексом, Господарським процесуальним кодексом України, іншими законами України.

За змістом наведених у статті 1 КУзПБ термінів, що вживаються для цілей цього Кодексу:

грошовим зобов`язанням (боргом) є зобов`язання боржника сплатити кредитору певну грошову суму відповідно до цивільно-правового правочину (договору) та на інших підставах, передбачених законодавством України;

боржником, серед іншого, є юридична особа, неспроможна виконати свої грошові зобов`язання, строк виконання яких настав;

кредитором, серед іншого, є юридична особа, яка має вимоги щодо грошових зобов`язань до боржника;

конкурсні кредитори - кредитори за вимогами до боржника, що виникли до відкриття провадження у справі про банкрутство і виконання яких не забезпечено заставою майна боржника.

Порядок звернення кредиторів із вимогами до боржника у справі про банкрутство юридичних осіб та порядок розгляду судом відповідних заяв регламентовані, зокрема, статтями 45, 46, 47 КУзПБ.

Згідно з абзацом першим частини першої статті 45 КУзПБ конкурсні кредитори за вимогами, що виникли до дня відкриття провадження у справі про банкрутство, зобов`язані подати до господарського суду письмові заяви з вимогами до боржника, а також документи, що їх підтверджують, протягом 30 днів з дня офіційного оприлюднення оголошення про відкриття провадження у справі про банкрутство.

У попередньому засіданні господарський суд розглядає всі вимоги кредиторів, що надійшли протягом строку, передбаченого частиною першою статті 45 цього Кодексу, у тому числі щодо яких були заперечення боржника або розпорядника майна (абзац перший частини другої статті 47 КУзПБ).

За результатами розгляду зазначених заяв господарський суд постановляє ухвалу про визнання чи відхилення (повністю або частково) вимог таких кредиторів (абзац четвертий частини шостої статті 45 КУзПБ).

Відповідно до ч.4 ст.45 КУзПБ для кредиторів, вимоги яких заявлені після закінчення строку, встановленого для їх подання, усі дії, вчинені у судовому процесі, є обов`язковими так само, як вони є обов`язковими для кредиторів, вимоги яких були заявлені протягом встановленого строку.

Вимоги кредиторів, заявлені після закінчення строку, встановленого для їх подання, задовольняються в порядку черговості, встановленої цим Кодексом.

Відповідно до ч.6 ст.45 КУзПБ кредитор має право отримувати від розпорядника майна інформацію щодо вимог інших кредиторів. Такий кредитор може подати розпоряднику майна, боржнику та суду заперечення щодо визнання вимог інших кредиторів.

Заяви з вимогами конкурсних кредиторів або забезпечених кредиторів, подані в межах строку, визначеного частиною першою цієї статті, розглядаються господарським судом у попередньому засіданні суду.

Вимоги кредиторів, заявлені після закінчення строку, встановленого для їх подання, розглядаються господарським судом у порядку черговості їх отримання у судовому засіданні, яке проводиться після попереднього засідання господарського суду.

За результатами розгляду зазначених заяв господарський суд постановляє ухвалу про визнання чи відхилення (повністю або частково) вимог таких кредиторів.

Ухвала господарського суду набирає законної сили негайно після її оголошення, може бути оскаржена у встановленому цим Кодексом порядку та є підставою для внесення відомостей про таких кредиторів до реєстру вимог кредиторів.

Під час розгляду заявлених до боржника кредиторських вимог, суд, в силу наведених вище норм, має з`ясовувати правову природу таких вимог, надати правову оцінку доказам поданим заявником на підтвердження його вимог до боржника, аргументам та запереченням боржника чи інших кредиторів щодо задоволення таких вимог, перевірити дійсність заявлених вимог, з урахуванням чого встановити наявність підстав для їх визнання чи відхилення (повністю або частково).

З матеріалів справи встановлено, що Чернівецька міська рада є кредитором у справі про банкрутство, вимоги якого внесено до реєстру вимог кредиторів боржника за результатами попереднього засідання суду.

Після спливу строку, встановленого у ч.1 ст.45 КУзПБ кредитор звернувся до суду із заявою про визнання грошових вимог до боржника, які складаються з безпідставно збережених коштів за користування земельними ділянками за період, що передував дню відкриття провадження у справі про банкрутство.

Таким чином, грошові вимоги заявлено як конкурсні, водночас такі заявлено після спливу 30 днів з дня офіційного оприлюднення оголошення про відкриття провадження у справі про банкрутство, відтак в силу наведених вище вимог ч.6 ст.45 КУзПБ суд першої інстанції мав обов`язок розглянути заявлені Чернівецькою міською радою кредиторські вимоги після попереднього засідання та постановити за результатами розгляду відповідну ухвалу про визнання чи відхилення грошових вимог до боржника.

Натомість, доводи апелянта про наявність підстав для залишення заяви кредитора про визнання грошових вимог до боржника без розгляду на підставі ч.2 ст.118 ГПК України у зв`язку з пропуском строку, встановленого у ч.1 ст.45 КУзПБ, не відповідають положенням ч.6 ст.45 КУзПБ.

Апеляційний господарський суд звертає увагу апелянта на те, що у справах про банкрутство, відповідно до абз.2 ч.1 ст.2 КУзПБ, застосування положень Господарського процесуального кодексу України та інших законодавчих актів України здійснюється з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Окрім доводів щодо пропуску процесуального строку, апелянт наголошує на тому, що під час подання заяви про визнання грошових вимог до боржника, кредитор не сплатив судовий збір, надавши докази сплати судового збору з іншої судової справи, а суд першої інстанції не перевірив дотримання вимог ч.3 ст.45 КУзПБ, не залишив заяву кредитора без руху та не повернув її заявнику.

В частині третій ст.45 КУзПБ передбачено, що до заяви кредитора в обов`язковому порядку додаються докази сплати судового збору, докази надсилання копії заяви боржнику і розпоряднику майна, а також документи, що підтверджують грошові вимоги до боржника.

Відповідно до вимог ст.46 КУзПБ господарський суд не пізніше п`яти днів з дня надходження заяви конкурсного кредитора здійснює перевірку її відповідності вимогам цього Кодексу. У разі якщо заяву конкурсного кредитора подано без дотримання вимог цього Кодексу, господарський суд постановляє ухвалу про залишення заяви без руху. В ухвалі про залишення заяви без руху суд повідомляє заявнику про недоліки заяви та строк, протягом якого він зобов`язаний їх усунути, який не може перевищувати п`яти днів з дня вручення ухвали про залишення заяви без руху. Якщо конкурсний кредитор усунув недоліки заяви у строк, встановлений судом, вона вважається поданою у день первинного її подання до суду. В іншому разі господарський суд постановляє ухвалу про повернення заяви. Повернення заяви з підстав, передбачених цією статтею, не перешкоджає повторному зверненню до суду у цій же справі, якщо порушення усунуто.

Як встановлено з матеріалів справи, до заяви Чернівецької міської ради від 09.03.2026 про визнання грошових вимог до боржника додано платіжну інструкцію №230 від 26.02.2026 на суму 6656,00 грн.

У призначенні платежу зазначено: за подання до Господарського суду Чернівецької області позовної заяви у справі №926/4193/25 (926/4233/25).

Також в платіжній інструкції в структурованому призначенні зазначено: додаткова інформація: за подання до Господарського суду Чернівецької області позовної заяви у справі №926/4193/25.

Слід зазначити, що сума платежу — 6656,00 грн., відповідає ставці судового збору, передбаченій в п.2-1 ч.2 ст.4 Законі України «Про судовий збір» за подання до господарського суду заяв кредиторів, які звертаються з грошовими вимогами до боржника (2 розміри прожиткового мінімуму для працездатних осіб).

Разом з цим, ухвалою Господарського суду Чернівецької області від 16.12.2026 у справі №926/4233/25 відкрито провадження за позовною заявою Чернівецької міської ради до ТзОВ «Текстильінвест» про стягнення безпідставно збережених коштів у розмірі орендної плати в сумі 1611209,88 грн.

Оскільки п.2 ч.2 ст.4 Закону України «Про судовий збір» передбачає, що ставка судового збору за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру становить 1,5 відсотка ціни позову, ціна позову у справі становила 1611209,88 грн., то сума судового збору, що підлягав до сплати у справі №926/4233/25, мала б становити 24 168,15 грн.

Враховуючи, що судовий збір за подання позовної заяви у справі №926/4233/25 є більшим, ніж судовий збір, сплату якого передбачено за подання заяви про визнання вимог кредитора, а провадження у справі №926/4233/25 відкрито у грудні 2025 року, вірогідними є пояснення Чернівецької міської ради про те, що до заяви про визнання кредиторських вимог не могло бути додано ту ж платіжну інструкцію, що до позовної заяви у справі №926/4233/25, а зазначене у платіжній інструкції №230 від 26.02.2026 на суму 6656,00 грн призначення платежу є помилковим.

Твердження апелянта про те, що судовий збір, сплачений згідно з платіжною інструкцією №230 від 26.02.2026 на суму 6656,00 грн за заявою про забезпечення вимог кредиторів у справі про неплатоспроможність боржника – фізичної особи або фізичної особи-підприємця від 27.02.2026 у справі за номером №926/4193/25 (926/4233/25), провадження №16/926/4233/25, не відповідає дійсності, адже в Єдиному державному реєстрі судових рішень за номером справи №926/4193/25 (926/4233/25), провадження №16/926/4233/25, розміщено судові рішення у справі за позовом Чернівецької міської ради до ТзОВ «Текстильінвест» про стягнення безпідставно збережених коштів у розмірі орендної плати в сумі 1611209,88 грн.

Зокрема, ухвалою Господарського суду Чернівецької області від 12.03.2026 провадження у справі №926/4193/25 (926/4233/25) було зупинено до набрання законної сили ухвалою суду за результатами розгляду заяви Чернівецької міської ради від 09.03.2026 про грошові вимоги кредитора на суму 1611209,88 грн у справі №926/4193/25 в порядку, передбаченому Кодексом України з процедур банкрутства.

Відповідно до ч.2 ст.9 Закону України «Про судовий збір» суд перед відкриттям (порушенням) провадження у справі, прийняттям до розгляду заяв (скарг) перевіряє зарахування судового збору до спеціального фонду Державного бюджету України.

Слід констатувати, що в матеріалах справи відсутні докази перевірки зарахування судового збору, сплаченого згідно з платіжною інструкцією №230 від 26.02.2026 на суму 6656,00 грн., відтак відсутня можливість перевірити чи є вказана платіжна інструкція належним доказом сплати судового збору саме за подання заяви про визнання грошових вимог кредитора у справі про банкрутство ТзОВ «Текстильінвест».

Разом з цим, в оскарженій ухвалі суд першої інстанції звернув увагу на те, що при прийнятті до розгляду заяви Чернівецької міської ради від 09.03.2026 про грошові вимоги кредитора не було враховано, що додана до заяви платіжна інструкція № 230 від 26.02.2026 про сплату судового збору в сумі 6656,00 грн. за вказаними реквізитами стосується іншого процесуального звернення Чернівецької міської ради, а саме судовий збір сплачено за подання позовної заяви до ТзОВ “Текстильінвест” у справі № 936/4193/25 (926/4233/25), та постановив стягнути з Чернівецької міської ради в дохід Державного бюджету України судовий збір у розмірі 5324,80 грн. (3328,00 грн. х 2 х 0,8 (понижуючий коефіцієнт за подання заяви в електронному вигляді).

Отже, допущену під час прийняття заяви кредитора до розгляду процесуальну помилку було усунуто.

Відповідно до абз.2 ч.2 ст.277 ГПК України порушення норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення, якщо це порушення призвело до неправильного вирішення справи.

Враховуючи те, що за результатами розгляду заяви кредитора місцевий господарський суд стягнув з кредитора сплату судового збору, відсутні підстави стверджувати, що допущене порушення норм процесуального права мало вплив та призвело до неправильного вирішення справи.

Відтак доводи апелянта про те, що оскаржену ухвалу слід скасувати із залишенням заяви про визнання кредиторських вимог без розгляду слід відхилити.

Щодо доводів апелянта про порушення ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, яка передбачає право на справедливий суд, зокрема право на захист адвокатом

Відповідно до ч.4 ст.11 ГПК України суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

У статті 6 Конвенції кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Прецедентна практика Європейського суду з прав людини виходить з того, що реалізуючи пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо доступності правосуддя та справедливого судового розгляду, кожна держава-учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких - не допустити судовий процес у безладний рух.

Разом з тим, Європейський суд зазначає, що не повинно бути занадто формального ставлення до передбачених законом вимог, так як доступ до правосуддя повинен бути не лише фактичним, але й реальним (рішення Суду у справі Жоффре де ля Прадель проти Франції від 16 грудня 1992 року).

Також у постанові Верховного Суду від 12.01.2022 у справі №234/11607/20 зроблено висновок, що: «при застосуванні процесуальних норм належить уникати як надмірного формалізму, так і надмірної гнучкості, які можуть призвести до скасування процесуальних вимог, встановлених законом. Надмірний формалізм у трактуванні процесуального законодавства визнається неправомірним обмеженням права на доступ до суду як елемента права на справедливий суд згідно зі статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод».

Відповідно до ст.16 ГПК України учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.

Апелянт наголошує, що суд першої інстанції під час розгляду заяви кредитора невчасно надав доступ адвокату боржника до електронної копії цієї заяви, що унеможливило належну підготовку адвоката, а також безпідставно не задовольнив належно обґрунтоване та документально підтверджене клопотання адвоката боржника про відкладення розгляду справи.

Колегія суддів апеляційної інстанції звертає увагу на те, що відповідно до положень ч.3 ст.45 КУзПБ до заяви кредитора в обов`язковому порядку додаються докази сплати судового збору, докази надсилання копії заяви боржнику і розпоряднику майна, а також документи, що підтверджують грошові вимоги до боржника.

До заяви кредитора додано квитанцію №6239034 про доставку документів до зареєстрованого електронного кабінету боржника, а саме заяви про грошові вимоги з доданими до неї документами. Відповідно до відомостей з квитанції, документи доставлено 09.03.2026 о 16:27.

Отже, щонайменше з 10.03.2026 боржник мав можливість ознайомитись зі змістом заяви кредитора.

Відповідно до ч.5 ст.45 КУзПБ розпорядник майна не пізніше ніж на 10 день з дня закінчення встановленого частиною першою цієї статті строку з урахуванням результатів розгляду вимог кредиторів боржником повністю або частково визнає їх або відхиляє з обґрунтуванням підстав визнання чи відхилення, про що письмово повідомляє заявників і господарський суд, а також подає до суду письмовий звіт про надіслані всім кредиторам боржника повідомлення про результати розгляду грошових вимог та їх отримання кредиторами разом з копіями повідомлень про вручення поштового відправлення та описів вкладення у поштове відправлення або інших документів, що підтверджують надсилання повідомлення кредиторам.

З наведеного положення ч.5 ст.45 КУзПБ слідує, що боржник, який має заперечення щодо кредиторських вимог і прагне, щоб такі заперечення були враховані, має обов`язок розглянути відповідну заяву кредитора та повідомити про результати розгляду розпорядника майна і суд.

В ухвалі Господарського суду Чернівецької області від 12.03.2026 заяву Чернівецької міської ради призначено до розгляду на 31.03.2026, боржника і розпорядника майна зобов`язано до 23.03.2026 надати відзив на заяву кредитора.

20.03.2026 боржник подав відзив на заяву кредитора пор визнання грошових вимог, у якому навів заперечення, які стосувались пропуску строку на заявлення грошових вимог та їх статусу, недопустимості розрахунку безпідставно збережених коштів на підставі витягу із технічної нормативної грошової оцінки земельних ділянок від 15.10.2025 та невідповідності розрахунку безпідставно збережених коштів у розмірі орендної плати за землю фактичному використанню землі.

Таким чином, з матеріалів справи встановлено, що боржник був обізнаний зі змістом заяви кредитора щонайменше з 10.03.2026, здійснив розгляд заяви про визнання кредиторських вимог та подав суду відзив із викладеними у ньому запереченнями. Окрім того, керівник боржника – Шутак Т.Г., брав участь в судовому засіданні 31.03.2026, в якому було розпочато розгляд заяви Чернівецької міської ради.

Слід звернути увагу на те, що як зазначено в заяві адвоката Кирилюк Т.А. про вступ у справу як представника, 06.04.2026 директор боржника – Шутак Т.Г., звернувся до АО «Кирилюк і партнери» по правничу допомогу на підставі діючого договору про надання правничої допомоги №32/26 від 10.03.2026 задля представлення його інтересів під час розгляду справи №914/4193/25. До цієї заяви додано ордер, виданий адвокату Кирилюк Т.А. на представництво інтересів ТзОВ «Текстильінвест» 17.03.2026.

Отже, договір про надання правничої допомоги було укладено ще 10.03.2026, а звернення боржника до адвоката в межах цього договору лише 06.04.2026 – в переддень другого судового засідання, в якому мало бути продовжено розгляд заяви кредитора, свідчить про суб`єктивну процесуальну поведінку боржника, яку він обрав, реалізуючи захист своїх інтересів в ініційованій ним справі про банкрутство.

Несвоєчасне надання доступу до частини матеріалів справи в електронній формі в спірному випадку не має впливу на доступ сторони до правосуддя чи на обмеження права сторони користуватися правничою допомогою, а є наслідком несвоєчасного залучення стороною боржника нового представника – адвоката.

Колегія суддів також бере до уваги, що за клопотанням боржника, ухвалою суду від 07.04.2026 розгляд справи було відкладено на 14.04.2026, однак 14.04.2026 адвокат боржника звернувся з клопотанням про чергове відкладення розгляду справи у зв`язку з відрядженням адвоката та тим, що з моменту надання доступу до матеріалів справи в підсистемі ЄСІТС «Електронний суд» за номером справи №926/4193/25 адвокат не виявила електронної копії заяви Чернівецької міської ради про грошові вимоги на суму 1 611 209,88 грн., яка була подана суду 09.03.2026, що унеможливило належну підготовку до справи.

Відповідно до ч.2 ст.202 ГПК України суд відкладає розгляд справи в судовому засіданні в межах встановленого цим Кодексом строку з таких підстав: 1) неявка в судове засідання учасника справи, щодо якого немає відомостей про направлення йому ухвали з повідомленням про дату, час і місце судового засідання; 2) перша неявка в судове засідання учасника справи, якого повідомлено про дату, час і місце судового засідання, якщо він повідомив про причини неявки, які судом визнано поважними; 3) виникнення технічних проблем, що унеможливлюють участь особи у судовому засіданні в режимі відеоконференції, крім випадків, коли відповідно до цього Кодексу судове засідання може відбутися без участі такої особи; 4) необхідність витребування нових доказів, у випадку коли учасник справи обґрунтував неможливість заявлення відповідного клопотання в межах підготовчого провадження.

Згідно зі ст.42 ГПК України учасники справи мають право, зокрема, брати участь у судових засіданнях. Учасники справи зобов`язані з`являтися в судове засідання за викликом суду, якщо їх явка визнана судом обов`язковою.

Колегія суддів апеляційної інстанції зазначає, що відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору чи певного процесуального питання у відповідному судовому засіданні. Неявка учасника судового процесу у судове засідання за умови належного повідомлення сторони про час і місце розгляду його позову, не є підставою для відкладення розгляду справи.

У цьому випадку боржник вже клопотав перед судом про відкладення розгляду справи і його клопотання було задоволене ухвалою від 07.04.2026, боржник є юридичною особою і не позбавлений права забезпечити представництво інтересів у суді через керівника чи іншого адвоката (ордер на представництво інтересів боржника видано адвокатським об`єднанням «Кирилюк і партнери»), явка представників в судове засідання не визнавалась судом обов`язковою.

Відмовляючи у задоволенні клопотання про відкладення розгляду справи, суд першої інстанції врахував, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду заяви Чернівецької міської ради та ухвалення законної і обґрунтованої ухвали відповідно до вимог статті 234 ГПК України.

Враховуючи наведене, колегія суддів відхиляє доводи апелянта про те, що суд порушив норми процесуального права та не задоволив обґрунтоване клопотання його представника про відкладення розгляду справи на підставі ч.2 ст.202 ГПК України.

У ч.2 ст.47 КУзПБ передбачено, що за результатами попереднього засідання господарський суд постановляє ухвалу, в якій зазначається дата підсумкового засідання суду, на якому буде постановлено ухвалу про санацію боржника чи постанову про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури, чи ухвалу про закриття провадження у справі про банкрутство, чи ухвалу про продовження строку процедури розпорядження майном та відкладення підсумкового засідання суду, яке має відбутися у строки, встановлені частиною другою статті 44 цього Кодексу. Відповідно до ч.2 ст.44 КУзПБ процедура розпорядження майном боржника вводиться строком до 170 календарних днів.

Відповідно до ч.1 ст.49 КУзПБ у підсумковому засіданні суду у процедурі розпорядження майном боржника здійснюється перехід до наступної судової процедури (процедури санації, ліквідації) або закривається провадження у справі.

Ухвалою Господарського суду Чернівецької області від 09.03.2026 за результатами попереднього засідання підсумкове засідання суду призначене на 28.04.2026.

Відповідно до усталеної практики Верховного Суду господарський суд та учасники судового процесу повинні економно та ефективно використовувати всі встановлені законом процесуальні засоби для правильного та оперативного розгляду справи про банкрутство з дотриманням процедур та строків.

У постанові Верховного Суду від 30.01.2019 у справі №912/2185/16 (912/3192/17) зазначено, що сутність принципу процесуальної економії полягає в тому, щоб під час розгляду справи в господарському суді для найбільш повного та всебічного розгляду справи використовувати всі встановлені законом засоби з урахуванням строків, визначених нормами процесуального права.

При цьому, елементами змісту принципу процесуальної економії господарського судочинства слід вважати вимогу оперативного розгляду справи та вимогу економного використання процесуальних засобів судом, учасниками справи для повного та всебічного розгляду справи у господарському суді.

Апелянт у скарзі зазначає, що вже після отримання доступу до заяви про грошові вимоги кредитора 15.04.2026 о 13:11 год., адвокат Кирилюк Т.А. направила через електронну підсистему ЄСІТС «Електронний суд» процесуальну заяву, яка не розглядалася судом та не прийнята до уваги, оскільки о 16:00 год. суд не відновив розгляду справи, а лише зачитав оскаржувану ухвалу, серед іншого у цій заяві було наведено доводи про те, що заявник не сплатив за розгляд заяви судовий збір.

Вказаний довід також слід відхилити, адже в судовому засіданні 14.04.2025 було оголошено перерву до 15.04.2026 для постановлення ухвали.

Відповідно до вимог ч.9 ст.240 ГПК України ухвали суду проголошуються негайно після їх постановлення за правилами проголошення рішень суду. Відповідно до ч.4 ст.233 ГПК України для постановлення ухвал, що оформлюються окремим документом, суд оголошує перерву.

Після оголошення перерви для постановлення ухвали за результатами розгляду заяви кредитора про визнання грошових вимог до боржника можливість відновлення розгляду заяви нормами Господарського процесуального кодексу України не передбачена.

Щодо доводів апелянта про те, що в основі розрахунку суми боргу міська рада використала не діючу на момент користування земельними ділянками (з 01.01.2025 до 07.10.2025) нормативну грошову оцінку

Під час розгляду заявлених до боржника кредиторських вимог суд має з`ясовувати правову природу таких вимог, надати правову оцінку доказам поданим заявником на підтвердження його вимог до боржника, аргументам та запереченням боржника чи інших кредиторів щодо задоволення таких вимог, перевірити дійсність заявлених вимог, з урахуванням чого встановити наявність підстав для їх визнання чи відхилення (повністю або частково).

Водночас, у справі про банкрутство господарський суд не розглядає по суті спори стосовно заявлених до боржника грошових вимог, а лише встановлює наявність або відсутність відповідного грошового зобов`язання боржника шляхом дослідження первинних документів (договорів, накладних, актів тощо) та (або) рішення юрисдикційного органу, до компетенції якого віднесено вирішення відповідного спору (постанови Верховного Суду від 26.02.2019 у справі №908/710/18, від 15.10.2019 у справі №908/2189/17).

На стадії звернення кредиторів з вимогами до боржника та розгляду зазначених вимог судом принципи змагальності та диспозитивності у справі про банкрутство проявляються у наданні заявником відповідних документів на підтвердження своїх кредиторських вимог та заперечень боржника та інших кредиторів проти них (постанова від 23.04.2019 у справі №910/21939/15).

Наведені висновки Верховного Суду викладено щодо застосування норм Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», однак такі не втратили своєї актуальності після набрання чинності Кодексом України з процедур банкрутства та є частиною усталеної судової практики щодо розгляду заяв кредиторів про визнання грошових вимог до боржника.

Суму заявлених до боржника грошових вимог міської ради складають безпідставно збережені кошти у розмірі орендної плати за користування земельною ділянкою без укладення договору оренди.

Обґрунтовуючи свої вимоги, кредитор зазначав, що в період з 01.01.2025 до 07.10.2025 боржник використовував для обслуговування належного йому на праві власності нерухомого майна шість земельних ділянок без оформлення правовстановлюючих документів та без здійснення плати за таке користування земельними ділянками комунальної власності.

Відповідно до ч.2 ст.152 Земельного кодексу України власник земельної ділянки може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків.

Відносини, що виникають у зв`язку із безпідставним отриманням чи збереженням майна і не врегульовані спеціальними інститутами цивільного права є предметом регулювання глави 83 ЦК України.

Відповідно до частин 1, 2 статті 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення цього Кодексу застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

Кондикційні зобов`язання виникають за наявності одночасно таких умов: набуття чи збереження майна однією особою (набувачем) за рахунок іншої (потерпілого); набуття чи збереження майна відбулося за відсутності правової підстави або підстава, на якій майно набувалося, згодом відпала.

Правові підстави користування земельною ділянкою комунальної власності за змістом глави 15 ЗК України реалізується через право постійного користування або право оренди.

Частиною 1 статті 93 і статтею 125 ЗК України передбачено, що право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності. Право оренди земельної ділянки виникає з моменту державної реєстрації цього права.

Землекористувачі також зобов`язані своєчасно сплачувати орендну плату (пункт «в» частини 1 статті 96 ЗК України).

Принцип платного використання землі також передбачено статтею 206 ЗК України, за змістом якої використання землі в Україні є платним. Об`єктом плати за землю є земельна ділянка. Плата за землю справляється відповідно до закону.

Водночас згідно зі статтями 122-124 ЗК України міські ради передають земельні ділянки у власність або у користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб. Надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування здійснюється на підставі рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування. Передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування згідно з їх повноваженнями, визначеними статтею 122 цього Кодексу, шляхом укладення договору оренди земельної ділянки чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки.

Особи, які отримують земельну ділянку комунальної власності в користування за договором оренди (договором купівлі-продажу права оренди), зобов`язані сплачувати за неї орендну плату. Орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою згідно з договором оренди, як це передбачено в ч.1 ст.21 Закону України «Про оренду землі».

Верховний Суд, розглядаючи спори у подібних правовідносинах, у своїх постановах неодноразово звертав увагу на те, що виникнення права власності на будинок, будівлю, споруду не є підставою для виникнення права оренди земельної ділянки, на якій вони розміщені та яка не була відведена в оренду попередньому власнику. Право оренди земельної ділянки виникає на підставі відповідного договору з моменту державної реєстрації цього права.

Оформлення власником об`єкта нерухомого майна права на земельну ділянку, на якій розташований цей об`єкт, ураховуючи принцип єдності юридичної долі земельної ділянки та розташованої на ній будівлі або споруди, особа яка придбала такий об`єкт стає фактичним користувачем тієї земельної ділянки, на якій такий об`єкт нерухомого майна розташований, а відносини з фактичного користування земельною ділянкою без оформлення прав на цю ділянку (без укладення договору оренди тощо) та недоотримання її власником доходів у виді орендної плати є за своїм змістом кондикційними.

Подібний правовий висновок, зокрема, викладено у постановах Великої Палати Верховного Суду від 23.05.2018 у справі №629/4628/16-ц, від 20.11.2018 у справі № 922/3412/17, від 13.02.2019 у справі №320/5877/17.

Отже, фактичний користувач земельної ділянки, який без достатньої правової підстави за рахунок власника цієї ділянки зберіг (заощадив) у себе кошти, які мав заплатити за користування нею, зобов`язаний повернути такі кошти власникові земельної ділянки на підставі положень ч.1 ст.1212 ЦК України.

Аналогічні правові висновки викладено у постанові Верховного Суду від 27.07.2023 у справі №918/779/22.

Верховний Суд у складі судової палати для розгляду справ щодо земельних відносин та права власності Касаційного господарського суду у справі №922/2060/20 вказав, що із дня набуття права власності на об`єкт нерухомого майна власник цього майна стає фактичним користувачем земельної ділянки, на якій розташований цей об`єкт, а тому саме із цієї дати у власника об`єкта нерухомого майна виникає обов`язок сплати за користування земельною ділянкою, на якій таке майно розташоване. При цьому до моменту оформлення власником об`єкта нерухомого майна права на земельну ділянку, на якій розташований цей об`єкт, такі кошти є безпідставно збереженими.

Як було підтверджено матеріалами справи, в період з 01.01.2025 до 07.11.2025 боржник був власником об`єктів нерухомого майна, розташованих на земельних ділянках комунальної власності:

1) земельна ділянка площею 0,4979 га, кадастровий номер 7310136600:36:002:0117 за адресою м. Чернівці, вул. Севастопольська, 36 (лабораторія літ. В; в`язальний цех № 2 літ. Д; в`язальний цех № 1 літ. Є);

2) земельна ділянка площею 0,2518 га, кадастровий номер 7310136600:26:002:0118, за адресою м. Чернівці, вул. Севастопольська, 36 (їдальня літ К);

3) земельна ділянка площею 0,0448 га, кадастровий номер 7310136600:26:002:0119, за адресою м. Чернівці, вул. Севастопольська, 36-Й (компресорна станція літ. Ф; трансформаторна підстанція літ. У);

4) земельна ділянка площею 0,2951 га, кадастровий номер 7310136600:26:002:0121, завдресою м. Чернівці, вул. Севастопольська, 36-В (в`язальна дільниця цеху № 1 літ. З; трансформаторна підстанція літ. Ж; будівля хімводоочистки літ. І; склад літ. Й);

5) земельна ділянка площею 0,16145 га, кадастровий номер 7310136600:26:002:0128, за адресою м. Чернівці, вул. Севастопольська, 36 (бомбосховище літ. И);

6) земельна ділянка площею 0,0810 га, кадастровий номер 7310136600:26:002:0129, за адресою м. Чернівці, вул. Севастопольська, 36 (адміністративний корпус літ. Г).

Впродовж спірного періоду боржник був фактичним користувачем спірних земельних ділянок, на яких розташовані об`єкти нерухомості (право власності боржника на ці об`єкти підтверджується Інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо суб`єкта №455597261 від 09.12.2025 та копіями свідоцтв про право власності на нерухоме майно №750781 та №750782 від 03.08.2010).

Однак, фактичне користування здійснювалось без укладеного відповідного договору оренди, обов`язку сплачувати за користування земельними ділянками, на яких розташоване майно, боржник не виконав.

Основою для визначення розміру орендної плати для земель державної і комунальної власності є нормативна грошова оцінка земель, а зміна нормативної грошової оцінки земельної ділянки є підставою для перегляду розміру орендної плати, який в будь-якому разі не може бути меншим, ніж встановлено положеннями п. 288.5.1 ст. 288 Податкового кодексу України.

Відповідно до п. 288.5.1 ст. 288 Податкового кодексу України розмір орендної плати встановлюється у договорі оренди, але річна сума платежу не може бути меншою за розмір земельного податку: для земельних ділянок, нормативну грошову оцінку яких проведено, - у розмірі не більше 3 відсотків їх нормативної грошової оцінки, для земель загального користування - не більше 1 відсотка їх нормативної грошової оцінки, для сільськогосподарських угідь - не менше 0,3 відсотка та не більше 1 відсотка їх нормативної грошової оцінки.

Відповідно до ст.12 Закону України «Про оцінку земель» нормативно-правові акти з проведення оцінки земель затверджуються Кабінетом Міністрів України. Для визначення розміру орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності нормативна грошова оцінка земель проводиться обов`язково (ст.3 цього Закону); нормативно-грошова оцінка земельних ділянок у межах населених пунктів проводиться не рідше ніж один раз на 5-7 років (ст. 18 Закону України «Про оцінку земель»).

Відповідно до ст.20 вказаного Закону за результатами бонітування ґрунтів, економічної оцінки земель та нормативної грошової оцінки земельних ділянок складається технічна документація, а за результатами проведення експертної грошової оцінки земельних ділянок складається звіт. Дані про нормативну грошову оцінку окремої земельної ділянки оформляються як витяг з технічної документації з нормативної грошової оцінки земель.

Згідно з положеннями ч.3 ст.23 Закону України «Про оцінку земель» витяг із технічної документації про нормативну грошову оцінку окремої земельної ділянки видається центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин.

Так, результатом нормативної грошової оцінки конкретної земельної ділянки є технічна документація на неї, а надання витягу з технічної документації є послугою компетентного органу (Держгеокадастру та його територіальних органів), який веде відповідний облік згідно з Порядком ведення Державного земельного кадастру, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 17.10.2012 № 1051.

Витяг з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки - це роздруковані за допомогою програмного забезпечення актуальні дані про земельну ділянку, які є у Державному земельному кадастрі та технічній документації з нормативної грошової оцінки земель станом на певну дату. Витяг з нормативної грошової оцінки земельної ділянки може бути доказом проведення такої оцінки та визначати дані про таку оцінку як на момент його видачі, так за попередній період за умови, що нормативно-грошова оцінка земельної ділянки була сталою та не зазнала змін у цей період.

Витяг з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки є належним та допустимим доказом, що підтверджує дані про нормативну грошову оцінку (вартість земельної ділянки), а інформація (дані), визначена у цьому витязі, є обов`язковою під час проведення розрахунку (визначення) орендної плати, суми, яку мав отримати власник земельної ділянки за звичайних умов.

Аналогічний правовий висновок викладено у постанові Верховного Суду від 19.09.2023 у справі №920/1149/21.

До заяви про визнання грошових вимог кредитора додано витяги №НВ-9981959442025 (земельна ділянка площею 0,4979 га, кадастровий номер 7310136600:36:002:0117), № НВ-9981959262025 (земельна ділянка площею 0,2518 га, кадастровий номер 7310136600:26:002:0118), № НВ-9981959992025 (земельна ділянка площею 0,0448 га, кадастровий номер 7310136600:26:002:0119), №НВ-9948555222024 (земельна ділянка площею 0,2951 га, кадастровий номер 7310136600:26:002:0121), №НВ-9981959642025 (земельна ділянка площею 0,16145 га, кадастровий номер 7310136600:26:002:0128), № НВ-9981960452025 (земельна ділянка площею 0,0810 га, кадастровий номер 7310136600:26:002:0129), із технічної документації з нормативної грошової оцінки земельних ділянок, сформовані 15.10.2025.

Апелянт наголошує, що під час здійснення розрахунку суми боргу Чернівецька міська рада використала не діючу на момент користування земельними ділянками (з 01.01.2025 до 07.10.2025) нормативну грошову оцінку, а нормативно-грошову оцінку, яка була виготовлена вже після того, як відбувалося користування земельними ділянками (оцінка датована 15.10.2025).

Також апелянт просить врахувати, що до заяви про визнання грошових вимог кредитора не надано рішення Чернівецької міської ради про затвердження нормативно-грошової оцінки шести земельних ділянок та на нього не посилається суд першої інстанції в оскаржуваній ухвалі від 15.04.2026.

Колегія суддів зазначає, що витяг з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки може бути доказом проведення такої оцінки та визначати дані про таку оцінку як на момент його видачі, так за попередній період за умови, що нормативно-грошова оцінка земельної ділянки була сталою та не зазнала змін у цей період.

Такі ж висновки викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 09.11.2021 у справі №905/1680/20.

Згідно з положеннями ч.1 ст.18 Закону України «Про оцінку земель» нормативна грошова оцінка земельних ділянок проводиться: розташованих у межах населених пунктів незалежно від їх цільового призначення - не рідше ніж один раз на 5-7 років.

З матеріалів справи встановлено, що рішенням Чернівецької міської ради №118 від 26.02.2021 було затверджено технічну документацію з нормативної грошової оцінки земель міста Чернівців, розроблену державним підприємством «Український державний науково-дослідний інститут проектування міст «Діпромісто» імені Ю.М.Білоконя, затверджену нормативну грошову оцінку введено в дію з 01.01.2022.

Копію вказаного рішення додано до заяви кредитора.

Як правильно зазначив суд першої інстанції в оскарженій ухвалі, чинне законодавство не містить обґрунтування обов`язковості надання витягу з технічної документації за кожен календарний рік упродовж спірного періоду, формування такого витягу здійснюється автоматично в режимі реального часу, тобто на час звернення заявника, у зв`язку з чим програмним забезпеченням і чинним законодавством не передбачено формування вказаних витягів на певну дату, яка вже минула (відповідний правовий висновок викладено у постанові Верховного Суду від 29.05.2020 у справі № 922/2843/19), при цьому, боржник не оскаржив нормативну грошову оцінку земельних ділянок, не надав доказів, що така оцінка розрахована неправильно.

Колегія суддів відхиляє доводи апелянта про те, що суд першої інстанції не надав можливості представнику боржника взагалі висловити свої доводи, а так само боржник не міг оскаржити цю нормативно-грошову оцінку, оскільки суд ознайомив адвоката ТзОВ «Текстильінвест» із додатками до заяви кредитора від 09.03.2026, в тому числі і з нормативно-грошовою оцінкою, лише після фактичного завершення розгляду заяви судом.

Як вже було зазначено вище, боржник був обізнаний зі змістом заяви кредитора ще з 10.03.2026, нерухоме майно, розташоване на земельних ділянках комунальної власності перебувало у власності боржника станом на дату прийняття рішення органу місцевого самоврядування про затвердження нормативної грошової оцінки, а вказане рішення було оприлюднене на вебсайті Чернівецької міської ради (https://www.city.cv.ua/press-center/novyny/vveli-v-diyu-normativnu-groshovu-otsinku-zemel-mista-detalnishe-13399).

Натомість, доводи апелянта про те, що якби адвокату було своєчасно надано доступ до заяви з додатками, боржник вважав би за необхідне витребувати від заявника повну документацію з метою її аналізу та підготовки заперечень (аж до її оскарження в суді) слід відхилити за безпідставністю.

Окрім того, апелянт зазначає, що у поданій заяві про визнання вимог кредитора Чернівецька міська рада посилається на Методику нормативної грошової оцінки земельних ділянок, затверджену постановою КМУ від 03.11.2021 № 1147, зокрема на пункт 21 Методики, хоча цей документ містить всього 20 пунктів, проте не вказує як помилка заявника грошових вимог у посиланні на номер пункту Методики нормативної грошової оцінки земельних ділянок, затвердженої постановою КМУ від 3.11.2021 № 1147 вплинула на правильність здійснених заявником розрахунків суми боргу.

Боржник не вказує власного розрахунку суми боргу за фактичне користування земельними ділянками, а у відзиві на заяву кредитора заперечує проти визнання грошових вимог повністю.

Враховуючи, що розрахунки заявника виконано у відповідності до ст.288, ст.289 Податкового Кодексу України та з дотриманням Положення про оренду та порядок розрахунку орендної плати за земельні ділянки у м. Чернівцях зі змінами, затвердженими рішеннями 33 сесії V скликання Чернівецької міської ради від 23.10.2008 № 715, від 28.07.2011 № 221, від 29.03.2012 № 467, від 14.12.2023 № 1578, колегія суддів апеляційної інстанції погоджується з висновками місцевого господарського суду про те, що грошові вимоги Чернівецької міської ради на суму 1611209,88 грн. є документально підтвердженими, виникли до відкриття провадження у справі про банкрутство ТзОВ “Текстильінвест”, тобто є конкурсними, не спростовані боржником і розпорядником майна, тому ці вимоги належить визнати і включити до реєстру вимог кредиторів.

Відповідно до абз.2, абз.3 ч.4 ст.45 КУзПБ вимоги кредиторів, заявлені після закінчення строку, встановленого для їх подання, задовольняються в порядку черговості, встановленої цим Кодексом. Кредитори, вимоги яких заявлені після завершення строку, визначеного частиною першою цієї статті, є конкурсними, однак не мають права вирішального голосу на зборах та комітеті кредиторів. Відповідно до ч.4 ст.64 КУзПБ у четверту чергу задовольняються вимоги кредиторів, не забезпечені заставою. Відтак вимоги Чернівецької міської ради на суму 1611209,88 грн. слід віднести до четвертої чергу реєстру вимог кредиторів (без права вирішального голосу на зборах та комітеті кредиторів).

Доводи боржника, викладені в апеляційній скарзі, не спростовують правильність висновків місцевого господарського суду, апелянт не довів порушення застосування судом норм процесуального права, які призвели до неправильного вирішення спору по суті, чи неправильного застосування норм матеріального права.

Враховуючи наведене, колегія суддів апеляційної інстанції дійшла висновку про те, що у задоволенні вимог апеляційної скарги ТзОВ «Текстильінвест» слід відмовити, а ухвалу Господарського суду Чернівецької області від 15.04.2026 у справі №926/4193/25 – залишити без змін.

В порядку положень ст.129 ГПК України сплачений скаржником за подання апеляційної скарги судовий збір слід покласти на скаржника.

Керуючись ст.ст. 86, 129, 269, 270, 275, 276, 282 ГПК України, Західний апеляційний господарський суд

УХВАЛИВ:

1. У задоволенні вимог апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «Текстильінвест» від 27.04.2026 (вх. №01-05/1272/26 від 28.04.2026) – відмовити.

2. Ухвалу Господарського суду Чернівецької області від 15.04.2026 у справі №926/4193/25 – залишити без змін.

3. Судовий збір, сплачений за подання апеляційної скарги – покласти на скаржника.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена до Верховного Суду в порядку і строки встановлені ст. 287, 288 ГПК України протягом двадцяти днів з дня її проголошення.

Матеріали справи повернути в місцевий господарський суд.

Повну постанову складено 24.08.2026.

Головуючий суддя Желік М.Б.

суддя Галушко Н.А.

суддя Орищин Г.В.