Постанова від 23 серпня 2026 р. у справі №909/335/26 — Західний апеляційний господарський суд

ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 серпня 2026 рокум. ЛьвівСправа № 909/335/26

Західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді (судді-доповідача) Прядко О.В.,

суддів: Рима Т.Я., Манюка П.Т.,

розглянувши в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи апеляційну скаргу Івано-Франківського обласного центру зайнятості вих.№1629-11/28-26 від 16.06.2026 (вх. № 01-05/1934/26 від 17.06.2026)

на рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 11.05.2026 (повне рішення складено та підписано 29.05.2026, суддя Неверовська Л. М.)

у справі №909/335/26

за позовом Івано-Франківського обласного центру зайнятості

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Мишак і Партнери"

про стягнення коштів в сумі 161039,32 грн,

УСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог.

Івано-Франківський обласний центр зайнятості (далі - Івано-Франківський ОЦЗ) звернувся до Господарського суду Івано-Франківської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Мишак і Партнери" (далі - ТОВ "Мишак і Партнери") про стягнення коштів в сумі 161039,32 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач порушив вимоги абз. 11 п. 20 Порядку надання мікрогрантів на створення або розвиток власного бізнесу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21.06.2022 №738 "Деякі питання надання грантів бізнесу", та пп. 5 п. 2 розділу VІ договору про надання мікрогранту, укладеного шляхом підписання заяви про приєднання 10.08.2022, що має наслідком повернення різниці між сумою отриманого мікрогранту і сплаченими податками та зборами, єдиним внеском на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за працевлаштованих згідно з цим Порядком працівників.

За даними позивача, загальна сума фактично сплачених ТОВ "Мишак і Партнери" податків і зборів становить 87960,67 грн; загальна сума отриманого мікрогранту - 249000,00 грн; фактично використані кошти у розмірі 248999,99 грн. Враховуючи часткове повернення ТОВ "Мишак і Партнери" коштів мікрогранту в сумі 87960,67 грн, залишок коштів, які підлягають поверненню, складає 161039,32 грн.

Короткий зміст рішення місцевого господарського суду та мотиви його прийняття.

Господарський суд Івано-Франківської області рішенням від 11.05.2026 у справі №909/335/26 у позові Івано-Франківського ОЦЗ до ТОВ "Мишак і Партнери" про стягнення 161039,32 грн відмовив.

Суд першої інстанції дійшов висновку про недоведеність позовних вимог, оскільки позивач при визначенні різниці між сумою отриманого мікрогранту та сплаченими відповідачем податками, зборами і єдиним внеском на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за працевлаштованих працівників не врахував усіх працевлаштованих у період реалізації проєкту працівників, а також усіх платежів, які відповідно до Порядку надання мікрогрантів на створення або розвиток власного бізнесу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21.06.2022 №738, підлягають включенню до такого розрахунку; використав неактуальні відомості про їх сплату та не підтвердив належними доказами правильність здійсненого розрахунку, адже розрахунок ґрунтується на відомостях, актуальних лише станом на 01.05.2025, хоча строк реалізації проєкту завершився 20.09.2025, а позов подано після його закінчення, що не дає підстав вважати визначений розмір вимог достовірним.

Посилання позивача на акт про відсутність ТОВ "Мишак і Партнери" за фактичною адресою ведення господарської діяльності суд відхилив як таке, що не стосується предмета спору, наявність вказаного акта не є передбаченою Порядком надання мікрогрантів на створення або розвиток власного бізнесу, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 21.06.2022 №738, підставою для повернення коштів мікрогранту, а матеріали справи, зокрема акти періодичних виїзних оглядів від 09.01.2023, від 14.04.2023, від 21.08.2023, від 27.11.2023, від 05.04.2024, від 12.07.2024, від 03.07.2025, свідчать про дотримання відповідачем умов реалізації грантового проєкту.

Короткий зміст вимог та узагальнені доводи апеляційної скарги.

Івано-Франківський ОЦЗ в апеляційній скарзі за вих. № 1629-11/28-26 від 16.06.2026 просить скасувати рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 11.05.2026 у справі №909/335/26 та ухвалити нове, яким задовольнити позовні вимоги у повному обсязі, стягнути з відповідача судовий збір за подання апеляційної скарги у розмірі 3993,60 грн.

Скаржник зазначає, що суд першої інстанції формально розглянув позовні вимоги, не дослідив фактичні обставини справи та наявні докази, що призвело до помилкового висновку про відмову у задоволенні позову.

Скаржник вважає, що висновок суду про створення відповідачем шести робочих місць на умовах гранту є необґрунтованим та безпідставним, оскільки відповідно до заяви про приєднання до договору про надання мікрогранту, бізнес-плану та рішення про надання мікрогранту відповідач зобов`язався створити лише два робочі місця, саме щодо яких здійснювався розрахунок витрат на оплату праці та сплату податків і зборів.

Також скаржник вказує, що використання даних про сплату податків станом на 01.05.2025 зумовлене невиконанням відповідачем обов`язку щодо надання інформації та документів стосовно сплати податків та зборів, необхідних для здійснення моніторингу виконання умов договору, а також наявністю заборгованості зі сплати єдиного внеску та неподанням звітності.

Короткий зміст відзиву на апеляційну скаргу.

Відповідач, згідно з відзивом за вих.№24/06 від 24.06.2026, вважає апеляційну скаргу необґрунтованою, такою, що не містить належних доводів щодо незаконності чи необґрунтованості рішення суду першої інстанції, фактично зводиться до повторення доводів позовної заяви та незадоволення з оцінкою доказів і результатом розгляду справи, а тому просить залишити її без задоволення, а оскаржуване судове рішення без змін.

Відповідач вказує на те, що скаржник жодним чином не зазначає: які саме фактичні обставини суд встановив неправильно; які докази суд не дослідив; які норми матеріального права застосовано помилково; яким чином наведені в апеляційній скарзі доводи спростовують висновки суду щодо недоведеності позовних вимог. Скаржник не довів належними доказами порядок обчислення заявленої до стягнення різниці між сумою отриманого мікрогранту та сумою сплачених податків і зборів та достовірність її розміру.

Рух справи, заяви, клопотання, процесуальні дії в суді апеляційної інстанції.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 17.06.2026, апеляційну скаргу Івано-Франківського ОЦЗ у справі № 909/335/26 розподілено колегії суддів Західного апеляційного господарського суду у складі: головуючого судді Прядко О.В., суддів: Рима Т.Я., Манюка П.Т.

Ухвалою від 22.06.2026 у справі №909/335/26 колегія суддів відкрила апеляційне провадження та призначила апеляційну скаргу до розгляду в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи.

Матеріали справи №909/335/26 надійшли до апеляційного господарського суду 29.06.2026.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 270 ГПК України, у суді апеляційної інстанції справи переглядаються за правилами розгляду справ у порядку спрощеного позовного провадження з урахуванням особливостей, передбачених у цій главі. Розгляд справ у суді апеляційної інстанції починається з відкриття першого судового засідання або через п`ятнадцять днів з дня відкриття апеляційного провадження, якщо справа розглядається без повідомлення учасників справи.

Апеляційна скарга на рішення суду першої інстанції розглядається протягом шістдесяти днів з дня постановлення ухвали про відкриття апеляційного провадження у справі (ч. 1 ст. 273 ГПК України).

У зв`язку з перебуванням у відпустці членів колегії: головуючого судді Прядко О.В. з 06.08.2026 до 21.08.2026, суддів Рима Т.Я. та Манюка П.Т. з 03.08.2026 до 21.08.2026, повна постанова складена та підписана у перший робочий день після їхнього виходу з відпустки - 24.08.2026.

Обставини справи, встановлені судом першої інстанції, та перевірені судом апеляційної інстанції.

З метою отримання коштів мікрогранту через Єдиний державний вебпортал електронних послуг "Дія" ТОВ "Мишак і Партнери" подало заяву від 08.07.2022 №732CHR та проєкт бізнес-плану, зазначивши основний вид економічної діяльності "46.73 Оптова торгівля деревиною, будівельними матеріалами та санітарно-технічним обладнанням". За результатами перевірки відомостей, вказаних у заяві, оцінки ділової репутації уповноваженим банком та проведеної співбесіди Івано-Франківським ОЦЗ, Державним центром зайнятості наказом від 22.07.2022 №81 прийнято рішення про надання ТОВ "Мишак і Партнери" мікрогранту у розмірі 249000,00 грн.

10.08.2022 на виконання умов Порядку ТОВ "Мишак і Партнери" укладено договір про надання мікрогранту за формою, затвердженою наказом Міністерства економіки України від 06.07.2022 №1969, у відділенні уповноваженого банку шляхом підписання заяви про приєднання до договору про надання мікрогранту (далі - договір, договір про надання мікрогранту).

20.09.2022 зараховано кошти мікрогранту на рахунок отримувача ТОВ "Мишак і Партнери" в сумі 249000,00 грн.

Термін реалізації проєкту становив з 20.09.2022 по 20.09.2025.

Отримувачем мікрогранту фактично використано кошти у розмірі 248999,99 грн (0,01 грн повернуті банком як невикористані).

Відповідно до заяви про приєднання до договору про надання мікрогранту від 10.08.2022, обов`язковою умовою договору є створення двох робочих місць.

Як вказує позивач, ТОВ "Мишак і Партнери" створено два нових робочих місця, на які працевлаштовані особи: ОСОБА_1 з 10.11.2022 на посаду столяра будівельного (наказ від 09.11.2022 №6-к) та ОСОБА_2 з 20.12.2022 на посаду опоряджувальника будівельного (наказ від 19.12.2022 №7-к).

10.09.2025 Івано-Франківською філією Івано-Франківського ОЦЗ проведено виїзний огляд місця провадження господарської діяльності отримувача мікрогранту ТОВ "Мишак і Партнери" щодо дотримання умов договору про надання мікрогранту, та встановлено, що ТОВ "Мишак і Партнери" не знаходиться за фактичною адресою ведення господарської діяльності, про що складено акт від 10.09.2025 №2.

Відповідно до абз. 11 п. 20 Порядку №738, у разі коли отримувачем протягом трирічного строку реалізації проекту сплачено податки та збори, єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за працівників, працевлаштованих згідно з цим Порядком, та/або за себе для отримувачів, зареєстрованих у встановленому законодавством порядку як фізичні особи - підприємці, в сумі, що є меншою, ніж отриманий мікрогрант, різниця між сумою мікрогранту і сплаченими податками та зборами, єдиним внеском на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за працевлаштованих згідно з цим Порядком працівників та/або за себе для отримувачів, зареєстрованих у встановленому законодавством порядку як фізичні особи - підприємці, повертається отримувачем не пізніше останнього робочого дня наступного місяця, в якому закінчується трирічний строк реалізації проекту.

При перевірці даних Державної податкової служби України позивач встановив, що відповідач фактично сплатив єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за працевлаштованих осіб за умовами мікрогранту у розмірі 56764,00 грн, єдиний податок (податок на прибуток) - 10144,29 грн, податки на доходи фізичних осіб, військовий збір сплачений за працевлаштованих згідно з цим Порядком працівників - 21052,38 грн.

За даними позивача, загальна сума фактично сплачених ТОВ "Мишак і Партнери" податків і зборів становить 87960,67 грн; загальна сума отриманого мікрогранту становить 249000,00 грн; фактично використані кошти у розмірі 248999,99 грн. Отже, грантоотримувач порушив свої зобов`язання на виконання вимог абз. 11 п. 20 Порядку №738 та пп. 5 п. 2 розділу VІ договору, що має наслідком повернення різниці між сумою отриманого мікрогранту і сплаченими податками та зборами, єдиним внеском на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за працевлаштованих згідно з цим Порядком працівників.

Відповідно до пп. 8 п. 2 розділу VI договору, передбачено обов`язок грантоотримувача відповідати за виконання будь-яких інших обов`язків, покладених на нього цим договором та Порядком.

Позивач вказує, що, враховуючи часткове повернення ТОВ "Мишак і Партнери" коштів мікрогранту в сумі 87960,67 грн, залишок коштів, які підлягають поверненню, складає 161039,32 грн.

Івано-Франківський ОЦЗ 02.01.2026 прийняв рішення про повернення ТОВ "Мишак і Партнери" коштів мікрогранту в сумі 161039,32 грн та 05.01.2026 за №35-11/28-26 направив претензійну вимогу на суму 161039,32 грн.

Також, згідно поданих відповідачем доказів, суд першої інстанції встановив, що після укладення договору про надання мікрогранту (10.08.2022) відповідач у 2022-2024 роках створив 6 нових робочих місць понад штатну чисельність на дату подання заяви, зокрема:

1) у 2022 році 3 робочих місця, прийняті працівники на посади: бухгалтера - ОСОБА_3, з 05.10.2022 (наказ №4-к від 04.10.2022 "Про прийняття на роботу ОСОБА_3 "); столяра будівельного - ОСОБА_1 з 10.11.2022 (наказ №6-к від 09.11.2022 "Про прийняття на роботу ОСОБА_1 "); опоряджувальника будівельного - ОСОБА_2 з 20.12.2022 (наказ №7-к від 19.12.2022 року "Про прийняття на роботу ОСОБА_2 "); ОСОБА_4 як директор на цей період перейшов з виконання обов`язків без винагороди на виконання обов`язків з винагородою (наказ №2-к від 08.12.2021 "Про виконання обов`язків директора без винагороди" та наказ №2-к від 20.09.2022 "Про виконання обов`язків директора з оплатою" відповідно).

2) у 2023 році 1 робоче місце, прийнятий працівник на посаду інженера-будівельника - ОСОБА_7 з 03.04.2023 (наказ №1-к від 03.04.2023 року "Про прийняття на роботу ОСОБА_7 ").

3) у 2024 році 2 робочих місця, прийнято працівників на посаду:

- маляра - ОСОБА_9 з 18.03.2024 (наказ №3-к від 15.03.2024 року "Про прийняття на роботу ОСОБА_5 ");

- електрика дільниці - ОСОБА_8 з 20.03.2024 (наказ №4-к від 19.03.2024 року "Про прийняття на роботу ОСОБА_6 ").

Періодичні виїзні огляди місця провадження господарської діяльності представниками центру зайнятості здійснювалися:

- 09.01.2023 за адресою провадження господарської діяльності відповідача: м. Івано-Франківськ, вул. Дорошенка 28/65, що підтверджується актом №33 спостереження (моніторингу та контролю) дотримання умов мікрогранту, в п. 2 "Виконання обов`язкової умови договору відповідно до п. 20 Порядку" проставлена позначка "так", зафіксована та визнана загальна кількість найманих працівників "4". У висновку до цього пункту зазначено, що "Обов`язкова умова договору відповідно до п. 20 Порядку не порушена".

- 14.04.2023 за адресою провадження господарської діяльності відповідача: м. Івано-Франківськ, вул. Дорошенка 28/65, що підтверджується актом №99 спостереження (моніторингу та контролю) дотримання умов мікрогранту, в п. 2 "Виконання обов`язкової умови договору відповідно до п. 20 Порядку" проставлена позначка "так", зафіксована та визнана загальна кількість найманих працівників "4". У висновку до цього пункту зазначено, що "Обов`язкова умова договору відповідно до п. 20 Порядку не порушена".

- 21.08.2023 за адресою провадження господарської діяльності відповідача: м. Івано-Франківськ, вул. Дорошенка 28/65, що підтверджується актом №157 спостереження (моніторингу та контролю) дотримання умов мікрогранту, в п. 2 "Виконання обов`язкової умови договору відповідно до п. 20 Порядку проставлена позначка "так", зафіксована та визнана загальна кількість найманих працівників "5". У висновку до цього пункту зазначено, що "Обов`язкова умова договору відповідно до п. 20 Порядку не порушена".

- 27.11.2023 за адресою провадження господарської діяльності відповідача: м. Івано-Франківськ, вул. Дорошенка 28/65, що підтверджується актом №346 спостереження (моніторингу та контролю) дотримання умов мікрогранту, в п. 2 "Виконання обов`язкової умови договору відповідно до п. 20 Порядку" проставлена позначка "так" і зафіксована та визнана загальна кількість найманих працівників "4". У висновку до цього пункту зазначено, що "Обов`язкова умова договору відповідно до п. 20 Порядку не порушена".

- 05.04.2024 за адресою провадження господарської діяльності: м. Івано-Франківськ, вул. Дорошенка 28/65, що підтверджується актом спостереження (моніторингу та контролю) дотримання умов мікрогранту, в п. 2 "Виконання обов`язкової умови договору відповідно до п. 20 Порядку" проставлена позначка "так", зафіксована та визнана загальна кількість найманих працівників "6". У висновку до цього пункту зазначено, що "Обов`язкова умова договору відповідно до п. 20 Порядку не порушена".

- 12.07.2024 за адресою провадження господарської діяльності: м. Івано-Франківськ, вул. Дорошенка 28/65, що підтверджується актом №1220 спостереження (моніторингу та контролю) дотримання умов мікрогранту, в п. 2 "Виконання обов`язкової умови договору відповідно до п. 20 Порядку проставлена позначка "так", зафіксована та визнана загальна кількість найманих працівників "5". У висновку до цього пункту зазначено, що "Обов`язкова умова договору відповідно до п. 20 Порядку не порушена".

- 03.07.2025 за адресою провадження господарської діяльності: м. Івано-Франківськ, вул. Дорошенка 28/65, що підтверджується актом спостереження (моніторингу та контролю) дотримання умов мікрогранту, в п. 2 "Виконання обов`язкової умови договору відповідно до п. 20 Порядку" проставлена позначка "так", зафіксована та визнана загальна кількість найманих працівників "5". У висновку до цього пункту зазначено, що "Обов`язкова умова договору відповідно до п. 20 Порядку не порушена".

Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції під час ухвалення постанови. Оцінка аргументів учасників справи і висновків суду першої інстанції.

Відповідно до ч. ч. 1-3, 5 ст. 236 ГПК України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Спірні правовідносини сторін є господарськими та врегульовані договором мікрогранту, Законом України "Про розвиток та державну підтримку малого і середнього підприємництва в Україні" та Порядком надання мікрогрантів на створення або розвиток власного бізнесу, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 21.06.2022 №738 "Деякі питання надання грантів бізнесу" (далі за текстом також - Порядок №738).

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 11 ЦК України, цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

У силу положень ч. 1 ст. 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ч. 1 ст. 628 ЦК України).

Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 634 ЦК України, договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору. Договір приєднання може бути змінений або розірваний на вимогу сторони, яка приєдналася, якщо вона позбавляється прав, які звичайно мала, а також якщо договір виключає чи обмежує відповідальність другої сторони за порушення зобов`язання або містить інші умови, явно обтяжливі для сторони, яка приєдналася. Сторона, яка приєдналася, має довести, що вона, виходячи зі своїх інтересів, не прийняла б цих умов за наявності у неї можливості брати участь у визначенні умов договору.

Відповідно до ст. 629 ЦК України, договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Держава сприяє розвитку малого підприємництва, створює необхідні умови для цього. Зокрема, відповідно до ч. 1 ст. 3 Закону України "Про розвиток та державну підтримку малого і середнього підприємництва в Україні", метою державної політики у сфері розвитку малого і середнього підприємництва в Україні є: 1) створення сприятливих умов для розвитку малого і середнього підприємництва; 2) забезпечення розвитку суб`єктів малого і середнього підприємництва з метою формування конкурентного середовища та підвищення рівня їх конкурентоспроможності; 3) стимулювання інвестиційної та інноваційної активності суб`єктів малого і середнього підприємництва; 4) сприяння провадженню суб`єктами малого і середнього підприємництва діяльності щодо просування вироблених ними товарів (робіт, послуг), результатів інтелектуальної діяльності на внутрішній і зовнішній ринки; 5) забезпечення зайнятості населення шляхом підтримки підприємницької ініціативи громадян.

Частинами 1, 2 ст. 12 Закону України "Про розвиток та державну підтримку малого і середнього підприємництва в Україні" визначено, що державна підтримка надається суб`єктам малого і середнього підприємництва, які відповідають критеріям, встановленим ч. 3 ст. 55 ГК України. Державна підтримка передбачає формування програм, в яких визначається механізм цієї підтримки. Програми державної підтримки розробляються та впроваджуються спеціально уповноваженим органом у сфері розвитку малого і середнього підприємництва із залученням інших центральних органів виконавчої влади та громадських організацій, що представляють інтереси суб`єктів малого і середнього підприємництва. Державні програми підтримки затверджуються Кабінетом Міністрів України в установленому законом порядку.

Порядком надання мікрогрантів на створення або розвиток власного бізнесу, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України "Деякі питання надання грантів бізнесу" від 21.06.2022 №738 (тут і далі, якщо не зазначено інше, - у редакції на момент укладення договору), визначено умови, критерії, механізм використання коштів, передбачених Мінекономіки у загальному фонді за рахунок коштів резервного фонду державного бюджету за програмою "Надання грантів для створення або розвитку бізнесу" для надання безповоротної державної допомоги фізичним особам, суб`єктам господарювання (далі - отримувач) у формі мікрогрантів на створення або розвиток власного бізнесу (далі - мікрогрант).

Для цілей цього Порядку суб`єктом господарювання вважається суб`єкт мікропідприємництва чи малого підприємництва (фізична особа - підприємець або юридична особа) у значенні, наведеному в Господарському кодексі України, крім суб`єктів господарювання державного та комунального секторів економіки (п. 3 Порядку №738).

Згідно з п. 4 Порядку №738, розмір мікрогранту, який надається одному отримувачу, визначається відповідно до його запиту, але не менше 50000 гривень та не перевищує:

150000 гривень у випадку зобов`язання отримувача створити одне робоче місце після отримання мікрогранту та прийняття на нього працівника або залучення до роботи у сімейному фермерському господарстві додаткового члена сімейного фермерського господарства;

250000 гривень у випадку зобов`язання отримувача створити не менше двох робочих місць після отримання мікрогранту та прийняття на них працівників або залучення до роботи у сімейному фермерському господарстві двох додаткових членів сімейного фермерського господарства.

Відповідно до п. 20 Порядку №738, для отримання мікрогранту отримувач укладає договір мікрогранту. У договорі мікрогранту обов`язково зазначаються цілі використання мікрогранту з переліку, визначеного пунктом 5 цього Порядку, умови, невиконання або неналежне виконання яких може призвести до повернення отримувачем отриманих коштів. Обов`язковою умовою договору мікрогранту є створення протягом шести місяців з дня укладення договору мікрогранту робочих місць залежно від розміру мікрогранту, визначеного пунктом 4 цього Порядку, та працевлаштування на них осіб на строк не менш як на 24 місяці. У разі звільнення працівників, працевлаштованих відповідно до абзацу третього цього пункту, до закінчення дворічного строку з дня працевлаштування на їх робочі місця у межах дворічного строку працевлаштовуються інші особи. У разі невиконання обов`язкової умови договору мікрогранту отримувач зобов`язаний повернути різницю між сумою отриманого мікрогранту та фактично сплаченими податками, зборами (обов`язковими платежами), єдиним внеском на загальнообов`язкове державне соціальне страхування. Відповідне рішення приймається регіональним центром зайнятості. Отримувач здійснює повернення зазначеної різниці уповноваженому банку не пізніше останнього робочого дня місяця, у якому спливає трирічний строк реалізації проекту. Уповноважений банк протягом п`яти робочих днів повертає зазначені кошти на рахунок Мінекономіки, відкритий в Казначействі, для подальшого їх перерахування до Державного бюджету України в установленому порядку. Неповернуті отримувачем кошти стягуються з нього відповідно до законодавства.

Водночас абз. 11 п. 20 Порядку №738 (у редакції постанов Кабінету Міністрів України №1043 від 06.09.2024, №855 від 15.07.2025) передбачено, що у разі коли отримувачем протягом трирічного строку реалізації проекту сплачено податки та збори, єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за працівників, працевлаштованих на умовах цього Порядку, або за себе для отримувачів, визначених абзацами другим та п`ятим пункту 4 цього Порядку, в сумі, що є меншою, ніж отриманий мікрогрант, різниця між сумою мікрогранту і сплаченими податками та зборами, єдиним внеском на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за працевлаштованих згідно з цим Порядком працівників або за себе для отримувачів, визначених абзацами другим та п`ятим пункту 4 цього Порядку, повертається отримувачем не пізніше останнього робочого дня місяця, в якому закінчується трирічний строк реалізації проекту.

Для цілей цього Порядку: до фактично сплачених податків і зборів належать податок на прибуток підприємств, екологічний податок, рентна плата, єдиний податок, податок на доходи фізичних осіб, сплачений з доходу, отриманого від провадження господарської діяльності такої фізичної особи, військовий збір та податок на доходи фізичних осіб, сплачений за працевлаштованих згідно з цим Порядком працівників; до фактично сплаченого єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування належить єдиний внесок, сплачений за працевлаштованих згідно з цим Порядком працівників та/або за себе для отримувачів, зареєстрованих у встановленому законодавством порядку як фізичні особи - підприємці (абз. 12-14 п. 20 Порядку №738 (у редакції постанов Кабінету Міністрів України №1043 від 06.09.2024, №855 від 15.07.2025).

Форма договору про надання мікрогранту затверджена наказом Міністерства економіки України від 06.07.2022 №1969 (редакція, що діяла на момент укладення договору).

Згідно з п. 1 розділу III договору (тут і далі - у редакції від 06.07.2022, що діяла на момент його укладення), розмір мікрогранту, який надається отримувачу відповідно до цього договору обумовлений бізнес-планом, визначається відповідно до прийнятого ДЦЗ рішення про надання мікрогранту та зазначається у заяві про приєднання.

Обов`язковою умовою є створення отримувачем протягом строку дії цього договору робочих місць залежно від розміру мікрогранту відповідно до умов Порядку, кількість яких визначається з урахуванням бізнес-плану та рішення ДЦЗ про надання мікрогранту і зазначається у заяві про приєднання (п. 1 розділу V договору).

Згідно з п. 2 розділу VI договору, отримувач зобов`язується, зокрема: 1) використати кошти мікрогранту для реалізації бізнес-плану на умовах, визначених Порядком та цим договором; 2) виконати обов`язкову умову; 3) не використовувати кошти мікрогранту на цілі, відмінні від тих, які визначені у бізнес-плані відповідно до пункту 3 розділу V цього договору; 5) повернути до Уповноваженого банку різницю між сумою отриманого мікрогранту та фактично сплаченими відповідно до Порядку податками, зборами (обов`язковими платежами), єдиним внеском на загальнообов`язкове державне соціальне страхування у разі невиконання обов`язкової умови.

Положеннями п. 3 розділу ХІІІ договору (у редакції від 06.07.2022, що діяла на момент його укладення, яка є аналогічною чинній редакції договору) передбачено, що умови цього договору можуть бути змінені в односторонньому порядку шляхом розміщення ДЦЗ нової редакції договору (у вигляді файлу, на який накладено кваліфікований електронний підпис уповноваженої особи ДЦЗ) на сайті не пізніше, ніж за 7 днів до дати набрання чинності такими змінами. Отримувач зобов`язується регулярно ознайомлюватись з опублікованими на сайті новими редакціями договору. Датою ознайомлення отримувача з оприлюдненою інформацією вважається момент, з якого інформація отримала вигляд доступної для отримувача відповідно до умов цього договору.

У подальшому наказами Міністерства економіки №447 від 19.01.2023 та №26810 від 28.11.2024 були внесені зміни до форми договору про надання мікрогранту, за результатами яких п. 1 розділу V договору передбачає, що обов`язковою умовою договору є створення протягом шести місяців з дня зарахування коштів на рахунок отримувача в уповноваженому банку робочих місць залежно від розміру мікрогранту та працевлаштування на них осіб на строк не менше як 24 місяці протягом трирічного строку реалізації проєкту. У разі звільнення працівників, працевлаштованих відповідно до абзацу першого цього пункту, до закінчення 24-місячного строку з дня працевлаштування на їх робочі місця в межах зазначеного строку працевлаштовуються інші особи.

Відповідно до абз. 1, 2, 6, 10 п. 21 Порядку (в чинній редакції), державний центр зайнятості через регіональні, міські, районні, міськрайонні центри зайнятості, філії регіональних центрів зайнятості (далі - центр зайнятості) здійснює моніторинг та контроль за виконанням умов договору мікрогранту, зокрема шляхом періодичних виїзних оглядів місця провадження господарської діяльності отримувача, протягом трьох років з дня зарахування коштів на рахунок отримувача в уповноваженому банку або до повного виконання обов`язкової умови договору мікрогранту, визначеної абзацом третім пункту 20 цього Порядку. Для здійснення моніторингу та контролю за додержанням умов договору мікрогранту отримувачем центр зайнятості може залучати відповідні центральні та/або місцеві органи влади. Рішення про повернення мікрогранту приймаються регіональними центрами зайнятості. У разі несвоєчасного та/або неповного виконання пункту 20 цього Порядку і цього пункту сума мікрогранту вважається заборгованістю, стягнення якої здійснюється Державним центром зайнятості та/або регіональним центром зайнятості у судовому порядку.

У разі розбіжності між умовами договору та умовами Порядку пріоритетними є умови Порядку (п. 2 розділу XIV договору (в чинній редакції)).

Як встановлено судом першої інстанції, перевірено судом апеляційної інстанції та підтверджено матеріалами справи, на момент приєднання відповідача до публічного договору про надання мікрогранту 10.08.2022 п. 20 Порядку №738 було передбачено обов`язкову умову договору - створення робочих місць залежно від розміру мікрогранту, визначеного п. 4 цього Порядку, та прийняття на них працівників, сплату податків, зборів (обов`язкових платежів), єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування у розмірі, не меншому ніж сума отриманого мікрогранту.

Вищенаведені положення Порядку вказують, зокрема, на наявність обов`язку відповідача створити після отримання мікрогранту не менше двох робочих місць та прийняття на них працівників.

У спірних правовідносинах відповідач у межах трирічного терміну створив не 2, а 6 робочих місць, наявність найманих працівників фіксувалася від 4 до 6 у різні періоди. Факт створення більше двох робочих місць позивачем не заперечується.

Враховуючи викладене та положення абз. 2 п. 20 Порядку №738 (у чинній редакції), відповідно до якого умови укладеного договору мікрогранту є незмінними в частині виконання обов`язкових вимог, які діяли на момент укладення договору, колегія суддів, як і суд першої інстанції, вважає, що відповідач виконав обов`язкову умову, передбачену умовами договору та Порядку №738. Доводи скаржника у цій частині ґрунтуються на неправильному тлумаченні ним норм матеріального права та зводяться до незгоди з наданою судом першої інстанції оцінкою наявних у справі доказів.

Виходячи з викладеного, безпідставними і такими, що не відповідають положенням Порядку №738, є аргументи позивача про те, що при визначенні суми сплачених відповідачем податків, зборів та єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування врахуванню підлягають виключно суми єдиного податку (податку на прибуток) та податку на доходи фізичних осіб і військового збору, сплачені за двох працевлаштованих працівників, тоді як відповідачем було створено шість робочих місць. Розрахунок позивача проведено без урахування всього періоду реалізації проєкту, оскільки базується на відомостях станом на 01.05.2025, тоді як реалізація проєкту тривала з 20.09.2022 до 20.09.2025, а позов подано після її завершення. Окрім того, позивач залишив поза увагою суми сплачених відповідачем податку на прибуток підприємств, екологічного податку та рентної плати, які відповідно до абз. 11 п. 20 Порядку №738 також підлягають урахуванню при визначенні різниці між сумою отриманого мікрогранту та сумою сплачених податків, зборів і єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування.

Таким чином, колегія суддів апеляційного суду, як і суд першої інстанції, не вбачає підстав для висновку про обґрунтованість визначеного позивачем розміру позовних вимог. Позивач не надав належних і допустимих доказів того, що загальна сума сплачених відповідачем у даному випадку податків, зборів та єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування є меншою за суму отриманого мікрогранту.

Колегія суддів також не вбачає підстав вважати, що суд першої інстанції безпідставно відхилив посилання позивача на акт від 10.09.2025 №2 Івано-Франківської філії Івано-Франківського ОЦЗ, оскільки встановлена цим актом відсутність ТОВ "Мишак і Партнери" за фактичною адресою ведення господарської діяльності не перебуває у безпосередньому правовому зв`язку з підставами повернення різниці між сумою отриманого мікрогранту та сумою сплачених податків, зборів і єдиного внеску, які є предметом спору у даній справі. Понад те наявні в матеріалах справи акти періодичних виїзних оглядів свідчать про дотримання відповідачем умов Порядку №738.

Відповідно до ч. ч. 1, 3 ст. 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Згідно з положеннями ст. ст. 76, 77 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Обов`язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи.

Відповідно до ч. 1 ст. 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Згідно з приписами ч. ч. 1-3 ст. 269 ГПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього.

Колегія суддів не приймає додаткові докази, подані позивачем з апеляційною скаргою, у зв`язку з тим, що скаржник на виконання вимог ч. 4 ст. 80, п. 6 та п. 7 ч. 2 ст. 258, ч. 3 ст. 269 ГПК України не заявляв про долучення додаткових доказів на стадії апеляційного провадження, не обґрунтовував наявності виняткового випадку неподання відповідних доказів у встановлений строк, як і не доводив неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього.

Недотримання учасником справи вимог процесуального закону щодо порядку подання додаткових доказів до суду апеляційної інстанції виключає можливість їх прийняття, дослідження та оцінки судом апеляційної інстанції.

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду у постанові від 12.12.2024 у справі №907/439/22 зазначає, що прийняття апеляційним судом доказів без встановлення й оцінки обов`язкових за ч. 3 ст. 269 ГПК України передумов, крім порушення відповідних процесуальних приписів, матиме наслідком недотримання принципів рівності учасників процесу і змагальності сторін, принципу правової визначеності в аспекті однозначності та передбачуваності правозастосування.

Враховуючи вищевикладене у сукупності, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку про відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог.

Скаржник, звертаючись з апеляційною скаргою від 16.06.2026 вих.№1629-11/28-26 до апеляційного господарського суду, не спростував наведених висновків суду першої інстанції, не довів неповного з`ясування судом обставин, що мають значення для справи, неправильного застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права як необхідних передумов для скасування або зміни оскаржуваного судового рішення.

Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 275 ГПК України, суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

Згідно з ч. 1 ст. 276 ГПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

За наведених вище обставин колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга Івано-Франківського ОЦЗ від 16.06.2026 вих.№1629-11/28-26 підлягає залишенню без задоволення, а рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 11.05.2026 у справі №909/335/26 - без змін.

Розподіл судових витрат.

У зв`язку з відсутністю підстав для задоволення апеляційної скарги витрати зі сплати судового збору за її подання, в силу приписів ст. 129 ГПК України, покладаються на скаржника.

Керуючись ст. ст. 86, 129, 269, 270, 275, 276, 281-284, Західний апеляційний господарський суд

УХВАЛИВ:

1. Апеляційну скаргу Івано-Франківського обласного центру зайнятості вих.№1629-11/28-26 від 16.06.2026 (вх. № 01-05/1934/26 від 17.06.2026) залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 11.05.2026 у справі №909/335/26 залишити без змін.

3. Матеріали справи №909/335/26 повернути до Господарського суду Івано-Франківської області.

Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена до Верховного Суду в порядку та строки, визначені ст. ст. 287-291 ГПК України.

Головуючий суддя (суддя-доповідач) Прядко О.В.

Суддя Рим Т.Я.

Суддя Манюк П.Т.