Рішення від 18 серпня 2026 р. у справі №712/1496/26 — Соснівський районний суд м. Черкаси

Суд: Соснівський районний суд м. Черкаси

Інстанція: Перша

Юрисдикція: Цивільне

Категорія: Справи у спорах, що виникають із сімейних відносин, з них

Дата: 18 серпня 2026 р.

Справа: №712/1496/26

Суддя: Борєйко О. М.

712/1496/26

2/712/2222/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 серпня 2026 року Соснівський районний суд м. Черкаси у складі:

судді Борєйко О.М.

за участю секретаря судового засідання Чорнуцької І.Ю.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Черкаси в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ нерухомого майна, що перебуває у спільній частковій власності,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернулась до Соснівського районного суду м Черкаси з вказаною позовною заявою.

В обґрунтування заявлених позовних вимог зазначає, що на підставі договору купівлі-продажу частки у праві власності на житловий будинок, посвідченого 04 травня 2023 року приватним нотаріусом Черкаського міського нотаріального округу Алексєєвим М.Ю., зареєстрованого в реєстрі за № 1671, ОСОБА_1 є власником 11/20 часток житлового будинку з надвірними спорудами за адресою: АДРЕСА_1 .

Частка житлового будинку з надвірними спорудами розташована на земельній ділянці площею 0,0304 га з кадастровим номером 7110136700:03:003:0060, переданою у власність ОСОБА_1 на підставі рішення Черкаської міської ради за № 79-77 від 22.05.2025 року.

Іншим співвласником вказаного домоволодіння є ОСОБА_2 , частка якого у праві власності згідно договору дарування, посвідченого приватним нотаріусом Плаха Т.Г. 08 грудня 1997 року, зареєстрованого в реєстрі за № 7993, становить 9/20.

На території домоволодіння за адресою: АДРЕСА_1 , розташовані: житловий будинок А-І з прибудовами а, а1, а2, та самовільно збудованими прибудовами а3, а4; сарай літ «Б», погреби літ «Г»,«Д»; гараж літ. «Е»; навіс літ. «Ж», огорожа № 1-6; замощення № І.

Інша частина земельної ділянки, користувачем якої є ОСОБА_2 , не приватизована, їй присвоєний окремий кадастровий номер.

Між співвласниками домоволодіння за адресою: АДРЕСА_1 , визначений порядок користування та володіння житловими, підсобними приміщеннями та надвірними спорудами.

Так, згідно технічного паспорту, виготовленого ФОП ОСОБА_3 09 жовтня 2025 року, ОСОБА_1 фактично користується наступними приміщеннями і надвірними спорудами у домоволодінні за адресою: АДРЕСА_1 :

в житловому будинку літ. А-1: житловою кімнатою № 2-2 площею 14,0 кв.м, житловою кімнатою № 2-3 площею 18,8 кв.м; в прибудові літ. а2: коридором № 2-1 площею 3,4 кв.м; санвузлом № 2-4 площею 2,8 кв.м; кухнею № 2-5 площею 9,3 кв.м, загальною площею 48,3 кв.м; а також наступними надвірними спорудами: гаражем літ. «Е», погрібом літ.«Д», огорожею № 1-3.

ОСОБА_2 фактично користується наступними приміщеннями і надвірними спорудами у домоволодінні за адресою: АДРЕСА_1 :

в житловому будинку літ. А-1: житловою кімнату № 1-4 площею 8,5 кв.м; житловою кімнатою № 1-5 площею 12,9 кв.м; в прибудові літ. а: верандою № 1-6 площею 8,8 кв.м; коридорлм № 1-7 площею 4,3 кв.м; кухнею № 1-3 площею 9,0 кв.м; в прибудові літ. а1: коридором № 1-1 площею 5,1 кв.м; загальною площею 48,6 кв.м; а також наступними надвірними спорудами: сараєм літ. «Б», погрібом літ. «Г», навісом літ. «Ж», огорожею № 4-6.

Питання поділу домоволодіння за адресою: АДРЕСА_1 , не може бути здійснено в добровільному порядку, оскільки у відповідачем - ОСОБА_2 самочинно побудовано прибудову літ. аЗ загальною площею 1,6 кв.м, прибудова літ. а4 загальною площею 4,3 кв.м., самочинно переобладнано приміщення № 1-5 площею 4,3 кв.м, які мають бути введені в експлуатацію у встановленому законом порядку та не підлягають поділу. Вказані обставини перешкоджають поділу нерухомого майна за згодою співвласників в позасудовому порядку.

Враховуючи викладене, позивач звернувсчя до суду з позовною заявою, в якій просить:

- виділити в натурі у приватну власність ОСОБА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , 11/20 частин домоволодіння за адресою: АДРЕСА_1 , а саме: в житловому будинку літ. А-1: житлову кімнату № 2-2 площею 14,0 кв.м, житлову кімнату № 2-3 площею 18,8 кв.м; в прибудові літ. а2: коридор № 2-1 площею 3,4 кв.м; санвузол № 2-4 площею 2,8 кв.м; кухню № 2-5 площею 9,3 кв.м,

загальною площею 48,3 кв.м; надвірні споруди: гараж літ. «Е», погріб літ.«Д»,огорожу № 1-3;

- визнати право власності ОСОБА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , приміщення та надвірні споруди за адресою: АДРЕСА_1 , а саме: в житловому будинку літ. А-1: житлову кімнату № 2-2 площею 14,0 кв.м, житлову кімнату № 2-3 площею 18,8 кв.м; в прибудові літ. а2: коридор № 2-1 площею 3,4 кв.м; санвузол № 2-4 площею 2,8 кв.м; кухню № 2-5 площею 9,3 кв.м,

загальною площею 48,3 кв.м; надвірні споруди: гараж літ. «Е», погріб літ.«Д»,огорожу № 1-3;

- виділити в натурі у приватну власність ОСОБА_2 , 9/20 частин домоволодіння за адресою: АДРЕСА_1 , а саме: в житловому будинку літ. А-1: житлову кімнату № 1-4 площею 8,5 кв.м; житлову кімнату № 1-5 площею 12,9 кв.м; в прибудові літ. а: веранду № 1-6 площею 8,8 кв.м; коридор № 1-7 площею 4,3 кв.м; кухню № 1-3 площею 9,0 кв.м; в прибудові літ. а1: коридор № 1-1 площею 5,1 кв.м; загальною площею 48,6 кв.м; надвірні споруди: сарай літ. «Б», погріб літ. «Г», навіс літ. «Ж», огорожу № 4-6;

- визнати право власності ОСОБА_2 , на приміщення та споруди за адресою: АДРЕСА_1 , а саме: в житловому будинку літ. А-1: житлову кімнату № 1-4 площею 8,5 кв.м; житлову кімнату № 1-5 площею 12,9 кв.м; в прибудові літ. а: веранду № 1-6 площею 8,8 кв.м; коридор № 1-7 площею 4,3 кв.м; кухню № 1-3 площею 9,0 кв.м; в прибудові літ. а1: коридор № 1-1 площею 5,1 кв.м; загальною площею 48,6 кв.м; надвірні споруди: сарай літ. «Б», погріб літ. «Г», навіс літ. «Ж», огорожу № 4-6.

Ухвалою Соснівського районного суду м. Черкаси від 20 лютого 2026 року відкрито провадження у справі та призначено підготовче судове засідання.

Позивач в підготовче судове засідання не з`явився, про дату, час і місце проведення судового засідання повідомлений належним чином, звернувся до суду з заявою, в якій просить розгляд справи здійснювати без його участі, заявлені позовні вимоги підтримує у повному обсязі та просить їх задовольнити з викладених в позовній заяві підстав.

Відповідач в підготовче судове засідання не з`явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, звернувся до суду з заявою про розгляд справи без його участі; заявлені позовні вимоги визнав проти задоволення заявлених позовних вимог не заперечував.

Відповідно до ч.2 ст.247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, чи в разі, якщо відповідно до положень цього кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності осіб, які беруть участь у справі, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального засобу не здійснюється.

Оскільки розгляд справи відбувався за відсутності учасників судового процесу, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального засобу не здійснювалось.

Згідно ч.3 ст. 200 ЦПК України, за результатами підготовчого провадження суд ухвалює рішення у випадку визнання позову відповідачем.

Дослідивши матеріали справи, надані сторонами докази, дослідивши їх всебічно, повно, безпосередньо та об`єктивно, оцінивши їх належність, допустимість, достовірність, достатність і взаємний зв`язок у сукупності, з`ясувавши всі обставини справи, приходить до наступного.

Відповідно до ст.ст. 15, 16 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Згідно ст.13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до ст.12 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно статті 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ч.1 ст.95 ЦПК України, письмовими доказами є документи (крім електронних документів), які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.

Згідно ст.81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно договору купівлі-продажу частки у праві власності на житловий будинок, посвідченого 04 травня 2023 року приватним нотаріусом Черкаського міського нотаріального округу Алексєєвим М.Ю., зареєстрованого в реєстрі за № 1671, ОСОБА_1 є власником 11/20 часток житлового будинку з надвірними спорудами за адресою: АДРЕСА_1 .

На території домоволодіння за адресою: АДРЕСА_1 , розташовані: житловий будинок А-І з прибудовами а, а1, а2, та самовільно збудованими прибудовами а3, а4; сарай літ. «Б», погреби літ. «Г»,«Д»; гараж літ. «Е»; навіс літ. «Ж», огорожа № 1-6; замощення № І.

Враховуючи викладене, позивач звернувся до суду з позовною заявою, в якій просить:

загальною площею 48,3 кв.м; надвірні споруди: гараж літ. «Е», погріб літ.«Д», огорожу № 1-3;

Статтею 41 Конституції України встановлено, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

Згідно із статтею 317 ЦК України, власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.

Відповідно до статті 319 ЦК України, власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.

Згідно із статтею 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом.

Відповідно до статей 355, 356,358 ЦК України, майно, що є у власності двох або більше осіб (співвласників), належить їм на праві спільної власності (спільне майно).

Згідно із ст.16 ЦПК України, кожна особа має право звернутись до суду за захистом свого немайнового або майнового права та інтересу. Способом захисту цивільних прав та інтересів може бути визнання права.

Суд також може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках.

Відповідно до ст. 263 ЦПК України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин (стаття 264 ЦПК України).

Судом встановлено, що згідно договору купівлі-продажу частки у праві власності на житловий будинок, посвідченого 04 травня 2023 року приватним нотаріусом Черкаського міського нотаріального округу Алексєєвим М.Ю., зареєстрованого в реєстрі за № 1671, ОСОБА_1 є власником 11/20 часток житлового будинку з надвірними спорудами за адресою: АДРЕСА_1 .

Згідно інформації з Державного реєстру речових прав на неруоме майно та Реєстру прав влсності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна № 431088525 від 12 червня 2025 року за адресою: АДРЕСА_1 , розташований житловий будинок загальною площею 107,8 кв.м, житловою площею 63 кв.м. Вказаний об`єкт нерухомості складається з: житлового будинку з прибудовами, А-І,а,а1,а2; сараїв, Б,В,в; погрібів, Г, Д; гаражу, Е; вбиральні, З; огорожі, 1-6; замощення, І. Частка у праві власності ОСОБА_1 - 11/20, частка у праві власності ОСОБА_2 - 9/20. Площа земельної ділянки - 600 кв.м.

Рішенням сесії Черкаської міської ради № 79-77 від 22 травня 2025 року затверджено технічну документацію із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) в межах існуючого домоволодіння по АДРЕСА_1 , громадянці ОСОБА_1 ; передано громадянці ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) земельну ділянку площею 0,0304 га (кадастровий номер 7110136700:03:003:0060) в межах існуючого домоволодіння по АДРЕСА_1 , безоплатно у власність для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка).

Таким чином, частка житлового будинку з надвірними спорудами розташована на земельній ділянці площею 0,0304 га з кадастровим номером 7110136700:03:003:0060, переданою у власність ОСОБА_1 на підставі рішення Черкаської міської ради за № 79-77 від 22 травня 2025 року.

Зідно техніного паспорту на житловий будинок садибного типу за адресою: АДРЕСА_1 , виготовленого ФОП ОСОБА_3 , № 09-10/25/1 від 09 жовтня 2025 року, за вказаною адресою знаходяться наступні будівлі і споруди: житловий будинок А-І з прибудовами а, а1, а2, а3, а4; сарай літ. «Б», погреби літ. «Г»,«Д»; гараж літ. «Е»; навіс літ. «Ж», огорожа № 1-6; замощення № І. У вказаному технічному паспорті також зафіксовано наявність змін нерухомого майна, які потребують документів, що дають право на їх виконання, тзакінчення яких об`єкт підлягає прийняттю в експлуатацію, а саме: прибудови а3, а4.

Враховуючи викладене, поділ самочинно побудованих прибудов а3, а4 н здійснює, їх наявність не впливає на розмір часток співвласників та склад нерухомого майна, яке підлягає поділу.

Крім того, згідно технічного паспорту № 09-10/25/1 від 09 жовтня 2025 року, виготовленого ФОП ОСОБА_3 , сараї літ «В», «в», та вбиральню літ «З» станом на 09 жовтня 2025 року знесено.

Згідно висновку № 19/26-БТ за результатами проведення експертного будівельно - технічного дослідження, виготовленого для суду судовим екпертом Гнаток В.Г. 21 квітня 2026 року, який попереджений про вимоги ст. 384 КК України, існує технічна можливість відповідно до вимог нормативно - правових актів України у галузі будівнцтва виконати поділ спільного будинковолодіння за адресою: АДРЕСА_1 , відповідно до часток співвласників: ОСОБА_1 - частка у розмірі 11/20, розташована на окремій приватизованій земельній ділянці з кадастровим номером 7110136700:03:003:0060 площею 0,0304 га; ОСОБА_2 - частка у розмірі 9/20, розташована на окремій земельній ділянці комунальної власності з кадастровим номером 7110136700:03:003:0061 площею 0,0324 га, які огороджені відповідним чином, на два окремих об?єкти права власності.

Єдиним можливим варіантом поділу будівель та споруд будинковолодіння за ад-ресою: АДРЕСА_1 у відповідності до часток співвласників: є:

- ОСОБА_1 - частка у розмірі 11/20: кімнати №2-2 площею 14,0 кв. м та №2-3 площею 18,8 кв. м в житловому будинку літ. «А-1»; коридор №2-1 площею 3,4 кв, м, санвузол №2-4 площею 2,8 кв. м, кухня №2-5 площею 9,3 кв. м в прибудові літ. «а2»; гараж літ. «Е»; погріб літ. «Д»; огорожа літ.«№1-3», розташовані на приватизованій земельній ділянці з кадастровим номером 7110136700:03:003:0060 площею 0,0304 га;

- ОСОБА_2 - частка у розмірі 9/20: кімнати №1-4 площею 8,5 кв. м та №1-5 площею 12,9 кв. м в житловому будинку літ. «А-1»; кухня №1-3 площею 9,0 кв. м, веранда №1-6 площею 8,8 кв. м, коридор №1-7 площею 4,3 кв. м в прибудові літ. «а»; коридор №1-1 площею 5,0 кв. м в прибудові літ. «а1»; сарай літ. «Б»; погріб літ. «Г»;

навіс літ. «Ж»; огорожа літ. «№4-6»; замощення літ. «І», розташовані на земельній ділянці комунальної власності з кадастровим номером 7110136700:03:003:0061 площею 0,0324 га.

Поняття, зміст права власності та його здійснення закріплено у статтях 316, 317, 319 ЦК України, аналіз яких свідчить, що право власності має абсолютний характер, його зміст становлять правомочності власника з володіння, користування і розпорядження належним йому майном. Забезпечуючи всім власникам рівні умови здійснення своїх прав, держава гарантує власнику захист від порушень його права власності з боку будь-яких осіб.

За загальним правилом власник самостійно користується, володіє та розпоряджається своїм майном.

При цьому, володіння та розпорядження об`єктом спільної власності (часткової чи сумісної) має свої особливості.

Статтею 355 ЦК України встановлено, що майно, яке є у власності двох або більше осіб (співвласників), належить їм на праві спільної власності (спільне майно). Майно може належати особам на праві спільної часткової або на праві спільної сумісної власності.

Згідно з частиною першою статті 368 ЦК України спільна власність двох або більше осіб без визначення часток кожного з них у праві власності є спільною сумісною власністю.

Відповідно до частини четвертої статті 355 та частини першої статті 356 ЦК України спільна власність вважається частковою, якщо договором або законом не встановлена спільна сумісна власність на майно. Власність двох чи більше осіб із визначенням часток кожного з них у праві власності є спільною частковою власністю.

Зі змісту вказаних статей випливає, що право кожного із співвласників пов`язується із часткою у праві спільної власності і кожен із співвласників є власником не певної частини майна, а всього спільного майна у цілому.

У постанові від 12 грудня 2018 року у справі № 442/7505/14-ц Касаційний цивільний суд у складі Верховного Суду виснував, що спільна часткова власність є специфічною конструкцією, оскільки існує: (а) множинність суб`єктів. Для права власності характерна наявність одного суб`єкта, якому належить відповідне майно (наприклад, один будинок - один власник). Навпаки, спільна часткова власність завжди відзначається множинністю суб`єктів (наприклад, один будинок - два співвласники); (б) єдність об`єкта. Декільком учасникам спільної часткової власності завжди належить певна сукупність майна. Причому право спільної часткової власності може стосуватися як подільних / неподільних речей, так і майнових прав та обов`язків.

Відповідно до частин першої, другої статті 358 ЦК України право спільної часткової власності здійснюється співвласниками за їхньою згодою. Співвласники можуть домовитися про порядок володіння та користування майном, що є їхньою спільною частковою власністю.

Згідно зі статтею 361 ЦК України співвласник має право самостійно розпорядитися своєю часткою у праві спільної часткової власності.

Аналіз статті 361 ЦК України дозволяє зробити висновок, що об`єктом розпорядження співвласника є частка у праві спільної часткової власності, а не частка у майні. Тобто право самостійного розпорядження часткою у праві власності, не є тотожним розпорядженню частиною майна. Частка в праві спільної часткової власності, що належить кожному зі співвласників, виступає не як частина речі й не як право на частину речі, а як частина права на всю річ як єдине ціле. Тобто право спільної часткової власності поширюється на все спільне майно, а частка в праві спільної часткової власності не стосується частки майна.

Частиною третьою статті 358 ЦК України встановлено, що кожен із співвласників має право на надання йому у володіння та користування тієї частини спільного майна в натурі, яка відповідає його частці у праві спільної часткової власності. У разі неможливості цього він має право вимагати від інших співвласників, які володіють і користуються спільним майном, відповідної матеріальної компенсації.

Порядок поділу спільного майна встановлений у статтях 367 та 372 ЦК України.

Так, статтею 367 ЦК України визначено, що майно, яке є у спільній частковій власності, може бути поділене в натурі між співвласниками за домовленістю між ними. У разі поділу спільного майна між співвласниками право спільної часткової власності на нього припиняється.

За статтею 372 ЦК України у разі поділу майна, що є у спільній сумісній власності, вважається, що частки співвласників у праві спільної сумісної власності є рівними, якщо інше не встановлено домовленістю між ними або законом. За рішенням суду частка співвласника може бути збільшена або зменшена з урахуванням обставин, які мають істотне значення. У разі поділу майна між співвласниками право спільної сумісної власності на нього припиняється.

За змістом частини третьої статті 14 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» у разі поділу об`єкта нерухомого майна або виділу з нього частки формується нова реєстраційна справа з відкриттям відповідного розділу в Державному реєстрі прав.

Проаналізувавши наведені норми матеріального права Велика Палата Верховного Суду в постанові від 23 квітня 2025 року у справі № 357/3145/20 сформулювала наступні висновки:

У результаті поділу нерухомого майна, що є у спільній частковій власності, кожному із співвласників потрібно визначити окрему площу, яка має складати окремий об`єкт нерухомого майна в розумінні статті 181 ЦК України, а щодо житлових приміщень - також з врахуванням вимог частини першої статті 379 ЦК, частини першої статті 50 Житлового кодексу України.

Поділ спільного майна відрізняється від виділу частки співвласника або припинення його права на частку в спільному майні тим, що у разі поділу майна кожному співвласнику виділяється майно в натурі і право спільної власності припиняється. Натомість у разі виділу частки зі спільного майна право спільної часткової власності припиняється лише для того учасника, якому ця частка виділяється в натурі, а для інших співвласників режим спільної часткової власності на решту майна зберігається.

Із цього також можна зробити висновок, що за наявності лише двох співвласників майна між ними проводиться поділ, оскільки при визначенні частки одного зі співвласників у натурі частка іншого визначається також і зміні в подальшому не підлягає. У такому випадку суд має зазначити розмір виокремлених частин колишнього спільного майна для обох сторін та визначити конкретні окремі об`єкти нерухомого майна, що утворилися у результаті його поділу та належать позивачеві та відповідачеві.

Поділ нерухомого майна, що перебуває у спільній частковій власності, є можливим, якщо кожній зі сторін буде виділено нерухоме майно, яке за розміром відповідає розміру часток співвласників у праві власності. Якщо поділ технічно можливий, але з відхиленням від розміру ідеальних часток співвласників, то з урахуванням конкретних обставин поділ (виділ) може бути проведений зі зміною ідеальних часток і присудженням грошової компенсації співвласнику, частка якого зменшилась.

Оскільки учасники спільної часткової власності мають рівні права стосовно спільного майна пропорційно своїй частці в ньому, суд, здійснюючи поділ майна в натурі (виділ частки), повинен передати співвласнику частки жилого будинку та нежилих будівель, яка відповідає розміру й вартості його частки, якщо це можливо без завдання неспівмірної шкоди господарському призначенню будівлі. Під неспівмірною шкодою господарського призначення слід розуміти суттєве погіршення технічного стану жилого будинку, перетворення в результаті переобладнання жилих приміщень у нежитлові, надання в рахунок частки приміщень, які не можуть бути використані як житлові через невеликий розмір площі або через неможливість їх використання (відсутність денного світла тощо).

У тих випадках, коли в результаті поділу співвласнику передається частина жилого будинку, яка перевищує його частку, суд стягує з нього відповідну грошову компенсацію і зазначає в рішенні про зміну часток у праві власності на будинок. Аналогічний висновок викладений у постанові Верховного Суду України від 03 квітня 2013 року у справі № 6-12цс13.

При цьому, вирішуючи питання поділу спільного майна або виділення частки з нього, суди повинні пам`ятати, що визначальним для цього є не усталений співвласниками порядок користування будинком, а розмір їх часток та технічна можливість поділу будинку відповідно до цих часток.

Крім того, слід пам`ятати, що згідно з частинами четвертою та п`ятою статті 357 ЦК України співвласник житлового будинку, іншої будівлі, споруди може зробити у встановленому законом порядку за свій рахунок добудову (прибудову) без згоди інших співвласників, якщо це не порушує їхніх прав. Така добудова (прибудова) є власністю співвласника, який її зробив, і не змінює розміру часток співвласників у праві спільної часткової власності. Поліпшення спільного майна, які можна відокремити, є власністю того з співвласників, який їх зробив, якщо інше не встановлено домовленістю співвласників.

Отже, добудови, прибудови або будь-які поліпшення житлового будинку, які зробив один із його співвласників без згоди іншого (інших), не можуть впливати на розмір часток співвласників при поділі цього будинку, а відтак і їх вартість, проте, якщо це технічно можливо, залишаються у володінні того, хто їх збудував.

Ураховуючи наведене, Велика Палата Верховного Суду вважає доводи колегії суддів Касаційного цивільного суду достатньо обґрунтованими та такими, що дозволяють конкретизувати висновок, викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 20 листопада 2019 року у справі № 344/8200/14-ц, з урахуванням правового висновку, викладеного в розділі 6 цієї постанови, який полягає у тому, що:

- у результаті поділу нерухомого майна, що є у спільній частковій власності, кожному зі співвласників потрібно визначити окрему площу, яка має складати окремий об`єкт нерухомого майна в розумінні статті 181 ЦК України, а щодо житлових приміщень - також з урахуванням вимог частини першої статті 379 ЦК України, частини першої статті 50 Житлового кодексу України;

- поділ спільного майна відрізняється від виділу частки співвласника або припинення його права на частку в спільному майні тим, що в разі поділу майна кожному співвласнику виділяється майно в натурі і право спільної власності припиняється. Натомість у разі виділу частки зі спільного майна право спільної часткової власності припиняється лише для того учасника, якому ця частка виділяється в натурі, а для інших співвласників режим спільної часткової власності на решту майна зберігається;

- за наявності лише двох співвласників майна між ними проводиться поділ, оскільки при визначенні частки одного зі співвласників у натурі частка іншого визначається також і зміні в подальшому не підлягає. У такому випадку суд має зазначити розмір виокремлених частин колишнього спільного майна для обох сторін та визначити конкретні окремі об`єкти нерухомого майна, що утворилися у результаті його поділу та належать позивачеві та відповідачеві.

Відповідно до частини 5 статті 263 ЦПК України, обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Згідно ст.76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно ч.1 ст.81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ч.ч.1, 2, 3 ст.89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Позивачем доведено достатніми достовірними допустимим оказами модливість поділу домоволодіння за адресою: АДРЕСА_1 , та неможливість його поділу впозасудовому порядку у зв`язку з наявністю самочинно побудованого відповідачем нерухомого майна у вказаному домоволодінні,яке не підлягає поділу та не впливає на визначення розміру часток співвласників.

На підставі вищевикладеного, відповідно до ст. 15, 16, 179, 183, 316, 317, 319, 321,355, 356, 357, 368, 367 Цивільного кодексу України та керуючись ст.ст.12, 13, 76-81, 83 89, 95, 133, 141, 189, 197 - 200, 263, 352, 354 ЦПК України,

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ нерухомого майна, що перебуває у спільній частковій власності, - задовольнити.

Припинити право спільної часткової власності ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на домоволодіння, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .

Виділити в натурі у приватну власність ОСОБА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , 11/20 частин домоволодіння за адресою: АДРЕСА_1 , а саме: в житловому будинку літ. А-1: житлову кімнату № 2-2 площею 14,0 кв.м, житлову кімнату № 2-3 площею 18,8 кв.м; в прибудові літ. а2: коридор № 2-1 площею 3,4 кв.м; санвузол № 2-4 площею 2,8 кв.м; кухню № 2-5 площею 9,3 кв.м,

загальною площею 48,3 кв.м; надвірні споруди: гараж літ. «Е», погріб літ.«Д»,огорожу № 1-3.

Визнати право власності ОСОБА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , приміщення та надвірні споруди за адресою: АДРЕСА_1 , а саме: в житловому будинку літ. А-1: житлову кімнату № 2-2 площею 14,0 кв.м, житлову кімнату № 2-3 площею 18,8 кв.м; в прибудові літ. а2: коридор № 2-1 площею 3,4 кв.м; санвузол № 2-4 площею 2,8 кв.м; кухню № 2-5 площею 9,3 кв.м,

загальною площею 48,3 кв.м; надвірні споруди: гараж літ. «Е», погріб літ.«Д»,огорожу № 1-3.

Виділити в натурі у приватну власність ОСОБА_2 , 9/20 частин домоволодіння за адресою: АДРЕСА_1 , а саме: в житловому будинку літ. А-1: житлову кімнату № 1-4 площею 8,5 кв.м; житлову кімнату № 1-5 площею 12,9 кв.м; в прибудові літ. а: веранду № 1-6 площею 8,8 кв.м; коридор № 1-7 площею 4,3 кв.м; кухню № 1-3 площею 9,0 кв.м; в прибудові літ. а1: коридор № 1-1 площею 5,1 кв.м; загальною площею 48,6 кв.м; надвірні споруди: сарай літ. «Б», погріб літ. «Г», навіс літ. «Ж», огорожу № 4-6.

Визнати право власності ОСОБА_2 , на приміщення та споруди за адресою: АДРЕСА_1 , а саме: в житловому будинку літ. А-1: житлову кімнату № 1-4 площею 8,5 кв.м; житлову кімнату № 1-5 площею 12,9 кв.м; в прибудові літ. а: веранду № 1-6 площею 8,8 кв.м; коридор № 1-7 площею 4,3 кв.м; кухню № 1-3 площею 9,0 кв.м; в прибудові літ. а1: коридор № 1-1 площею 5,1 кв.м; загальною площею 48,6 кв.м; надвірні споруди: сарай літ. «Б», погріб літ. «Г», навіс літ. «Ж», огорожу № 4-6.

Рішення може бути оскаржене до Черкаського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення складений 24 серпня 2026 року.

Сторони справи:

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , адреса: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1

Відповідач: ОСОБА_2 , адреса: АДРЕСА_1 .

Суддя О.М. Борєйко

Оригінал: reyestr.court.gov.ua