Постанова від 24 серпня 2026 р. у справі №690/561/26 — Багачевський міський суд Черкаської області

Справа № 690/561/26

Провадження №2/690/136/26

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 серпня 2026 року суддя Багачевського міського суду Черкаської області Вахнова Л.А., розглянувши матеріали, які надійшли із Звенигородського РВП ГУНП в Черкаській області про притягнення ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП – невідомо, зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1

-до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 173-2 КУпАП,

ВСТАНОВИВ:

До Багачевського міського суду Черкаської області 14.07.2026 р. надійшли адміністративні матеріали про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 173-2 КУпАП.

Судом встановлено, що 30.06.2026 р. близько 22.40 год. по АДРЕСА_1 ОСОБА_1 ображав нецензурною лайкою свою матір ОСОБА_2 , чим завдав шкоди її психологічному здоров`ю, що є складом адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 173- 2 КУпАП.

У призначене судове засідання ОСОБА_1 не з`явився, подав клопотання про розгляд справи за його відсутності, свою вину у вчиненні адміністративного правопорушення визнав, просив застосувати мінімальне покарання.

Відповідно до статті 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Так, згідно вимог ст. 251 КУпАП, доказами по справі про адмінправопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку посадова особа встановлює наявність чи відсутність адмінправопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

За змістом закону, протокол про адмінправопорушення, пояснення особи, свідків, висновок експерта тощо, є документами, що офіційно засвідчує подію адмінправопорушення і, відповідно до ст. 251 КУпАП, є джерелами доказів, на основі яких ґрунтується повне, всебічне і об`єктивне з`ясування обставин справи та правильне її вирішення. Протокол про адмінправопорушення складається відповідно до ст. ст. 254- 256 КУпАП.

Відповідно до диспозиції ч. 1 ст. 173-2 КУпАП, вчинення домашнього насильства за ознакою статі, тобто умисного вчинення будь-яких діянь (дій або бездіяльності) фізичного, психологічного чи економічного характеру (застосування насильства, що не спричинило тілесних ушкоджень, погрози, образи чи переслідування, позбавлення житла, їжі, одягу, іншого майна або коштів, на які потерпілий має передбачене законом право, тощо), внаслідок чого могла бути чи була завдана шкода фізичному або психічному здоров`ю потерпілого настає адмінвідповідальність.

Під домашнім насильством, зокрема і психологічного характеру, яке утворює склад адмінправопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 173-2 КУпАП, підпадають лише такі діяння, якими цілеспрямовано та навмисно спричиняється емоційна невпевненість, страх або іншим чином завдається шкода психічному здоров`ю іншого члена сім`ї.

Об`єктивна сторона правопорушення, передбаченого зазначеною статтею, полягає в умисному вчиненні будь-яких зазначених у диспозиції дій, та передбачає існування обов`язкової ознаки - можливість настання фізичної чи психологічної шкоди, яка була чи могла бути завдана потерпілому. Разом з тим, вчинення будь-яких діянь фізичного, психологічного чи економічного характеру, повинно бути підтверджено поясненнями свідків, потерпілих або іншими доказами (наприклад аудіо/відео фіксацією), що є необхідним елементом складу даного правопорушення.

Згідно п. 3 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству», домашнє насильство - діяння (дії або бездіяльність) фізичного, сексуального, психологічного або економічного насильства, що вчиняються в сім`ї чи в межах місця проживання або між родичами, або між колишнім чи теперішнім подружжям, або між іншими особами, які спільно проживають (проживали) однією сім`єю, але не перебувають (не перебували) у родинних відносинах чи у шлюбі між собою, незалежно від того, чи проживає (проживала) особа, яка вчинила домашнє насильство, у тому самому місці, що й постраждала особа, а також погрози вчинення таких діянь.

Згідно п. 14 ст. 1 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству», психологічне насильство - форма домашнього насильства, що включає словесні образи, погрози, у тому числі щодо третіх осіб, приниження, переслідування, залякування, інші діяння, спрямовані на обмеження волевиявлення особи, контроль у репродуктивній сфері, якщо такі дії або бездіяльність викликали у постраждалої особи побоювання за свою безпеку чи безпеку третіх осіб, спричинили емоційну невпевненість, нездатність захистити себе або завдали шкоди психічному здоров`ю особи.

Згідно ст. 10 КУпАП, адмінправопорушення визнається вчиненим умисно, коли особа, яка його вчинила, усвідомлювала протиправний характер своєї дії чи бездіяльності, передбачала її шкідливі наслідки і бажала їх або свідомо допускала настання цих наслідків.

З аналізу наведених вище норм Закону вбачається, що домашнє насильство, яке охоплюється диспозицією ч. 1 ст. 173-2 КУпАП, має місце тоді, коли діяння фізичного, сексуального, психологічного або економічного характеру тягнуть за собою можливість настання фізичної або психологічної шкоди.

Відповідно до інформації, викладеної в рапорті прийняття заяви (а.с. 2) на лінію «102» 30.06.2026 о 22.45 год. надійшло повідомлення від ОСОБА_2 за яким зафіксовано, що за адресою проживання, її син ( ОСОБА_1 ) поводиться агресивно, намагається пошкодити майно.

Згідно протоколу прийняття заяви про кримінальне правопорушення від 06.07.2026 (а. с. 3) ОСОБА_2 , будучи попередженою про кримінальну відповідальність за ст. 383 КК України, просила притягнути до відповідальності за чинним законодавством ОСОБА_1 .

Відповідно до письмових пояснень ОСОБА_2 відібраних 06.07.2026 (а. с. 4) близько 22.40 год. син ОСОБА_1 ображав, висловлювався нецензурною лайкою.

Від письмових пояснень ОСОБА_1 відмовився.

Згідно копії термінового заборонного припису стосовно кривдника серія ЕТ №111761 від 06.07.2026 ОСОБА_1 вчинив щодо своєї матері домашнє насильство 30.06.2027 о 22:40 год., у зв`язку з чим стосовно нього встановлено заходи термінового заборонного припису стосовно кривдника строком на 3 діб з 06.07.2026 до 09.07.2026.

Зібрані у справі про адміністративне правопорушення докази суд визнає належними, допустимими та такими, що відповідають вимогам ст. 251 КУпАП.

Оцінюючи у сукупності надані суду письмові докази приходжу до висновку про наявність в діях правопорушника складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 173-2 КУпАП.

Відповідно до ст. ст. 245, 251, 280, 283 КУпАП суд при розгляді справи про адміністративне правопорушення повинен повно, всебічно, й об`єктивно дослідити всі обставини справи і встановити, чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Згідно вимог ч. 1 ст. 245, ст. 280 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом.

Виходячи з системного аналізу положень ст. ст. 7, 254, 279 КУпАП розгляд справи про адміністративне правопорушення здійснюється лише щодо правопорушника та в межах протоколу про адміністративне правопорушення.

Згідно ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права та свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

При накладенні адміністративного стягнення, суд враховує положення ст.ст. 33-35 КУпАП, характер вчиненого правопорушення, особу порушника, ступінь його вини, майновий стан, вчинення правопорушення щодо дружини, яка є особою з інвалідністю ІІ групи, при цьому відсутні обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність.

Відповідно до положень статті 17 КУпАП особа, яка діяла в стані крайньої необхідності, необхідної оборони або яка була в стані неосудності, не підлягає адміністративній відповідальності.

Зазначених обставин, які виключать адміністративну відповідальність суддею під час розгляду справи не встановлено.

З урахуванням викладеного, вважаю необхідним визнати ОСОБА_1 винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 173-2 КУпАП та, враховуючи вчинення ним вперше, накласти на нього адміністративне стягнення у виді штрафу в мінімальному розмірі.

Підстави для застосування ст. 39-1 КУпАП не встановлено.

Стягнути з ОСОБА_1 у дохід держави судовий збір в розмірі 665 (шістсот шістдесят п`ять) грн 60 коп.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 7, 9, 23-24, 27, 30, 33-35, 40-1, ч.1 ст.173-2, 283 284 Кодексу України про адміністративні правопорушення,

ПОСТАНОВИВ:

Визнати ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 173-2 КУпАП та застосувати до нього адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що складає 340 (триста сорок) грн 00 коп.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , судовий збір у дохід держави у розмірі 665 (шістсот п`ять) грн. 60 коп.

Штраф має бути сплачений порушником в установу банку України не пізніш як через п`ятнадцять днів з дня вручення йому постанови про накладення штрафу, крім випадків, передбачених статтею 300-1 КУпАП, а в разі оскарження такої постанови - не пізніш як через п`ятнадцять днів з дня повідомлення про залишення скарги без задоволення.

У разі несплати правопорушником штрафу у зазначений вище строк, постанова про накладення штрафу надсилається для примусового виконання до відділу державної виконавчої служби, яка стягує з правопорушника: подвійний розмір штрафу, визначеного у відповідній статті КУпАП та зазначеного у постанові про стягнення штрафу; витрати на облік правопорушень, розмір яких визначається Кабінетом Міністрів України.

Постанова судді у справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржена протягом десяти днів з дня винесення постанови особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником, потерпілим, його представником, а також прокурором у випадках, передбачених частиною п`ятою статті 7 та частиною першою статті 287 цього Кодексу.

Постанова судді у справах про адміністративне правопорушення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, за винятком постанов про застосування стягнення, передбаченого статтею 32 або 32-1 цього Кодексу.

Апеляційна скарга подається до Черкаського апеляційного суду через Багачевський суд Черкаської області протягом десяти днів з дня винесення.

Суддя Л.А. Вахнова