Вирок від 18 серпня 2026 р. у справі №569/19052/26 — Рівненський міський суд Рівненської області

Справа № 569/19052/26

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 серпня 2026 року м. Рівне

Рівненський міський суд Рівненської області в складі:

судді ОСОБА_1 ,

за участі секретаря ОСОБА_2 ,

прокурора ОСОБА_3 ,

обвинуваченого ОСОБА_4 ,

захисника ОСОБА_5 ,

розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні в залі суду кримінальне провадження внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань 08.05. 2026 за №620262400030004640 по обвинуваченню:

ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця села Пенків, Костопільського району, Рівненської області, громадянина України, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , із вищою освітою, одруженого, військовослужбовця за призовом під час мобілізації на особливий період, на момент вчинення злочину проходив військову службу на посаді курсанта навчального взводу навчальної роти 2 навчального батальйону школи індивідуальної підготовки військової частини НОМЕР_1 , у військовому званні солдат, раніше не судимого,

у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч.2 ст.15, ч.4 ст.409 КК України,

в с т а н о в и в:

У невстановлений розслідуванням час та місці, але не пізніше 08.04.2026, у ОСОБА_4 , як військовослужбовця, виник протиправний умисел на ухилення від несення обов`язків військової служби, шляхом використання підроблених документів для звільнення з лав Збройних сил України.

З метою реалізації свого злочинного наміру, будучи достеменно обізнаним про відсутність законних підстав для звільнення з військової служби в умовах воєнного стану, ОСОБА_4 , перебуваючи у селі Мала Любаша Рівненського району Рівненської області, але не пізніше 08.04.2026 придбав у невстановленої досудовим розслідуванням особи завідомо неправдивий офіційний документ – довідку до акту огляду медико-соціальною експертною комісією із серією 12 ААВ № 969257 від 08.11.2024, яка нібито видана Київським обласним бюро медико-соціальної експертизи МСЕК № 1, згідно з якою ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , встановлено інвалідність ІІ групи із потребою постійного стороннього догляду.

Надалі, солдат ОСОБА_4 будучи військовослужбовцем Збройних Сил України, перебуваючи за адресою: Рівненська область, Рівненський район, село Мала Любаша, діючи умисно, тобто усвідомлюючи протиправний характер своїх дій, передбачаючи їх суспільно небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, в умовах воєнного стану, з метою ухилитись від несення обов`язків військової служби, 08.04.2026 подав командиру 8 навчальної роти 2 навчального батальйону школи індивідуальної підготовки військової частини НОМЕР_1 рапорт, у якому зазначив завідомо неправдиві відомості про наявність у нього підстав для звільнення із лав Збройних Сил України, передбачених підпунктом «г» пункту 2 частини 4 статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», а саме сімейні обставини – необхідність здійснювати постійний догляд за його дружиною ОСОБА_6 , яка є особою з інвалідністю ІІ групи.

До свого рапорту про звільнення солдат ОСОБА_4 долучив завідомо підроблений документ - довідку до акту огляду медико-соціальною експертною комісією із серією 12 ААВ № 969257 від 08.11.2024, яка нібито видана Київським обласним бюро медико-соціальної експертизи МСЕК № 1, згідно з якою ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , встановлено інвалідність ІІ групи із потребою постійного стороннього догляду.

08.04.2026 вказаний рапорт із долученими до нього документами прийнятий у військовій частині НОМЕР_1 та зареєстрований за вхідним №1/7934.

Отже, ОСОБА_4 виконав усі дії, які вважав необхідними для доведення злочину до кінця, а саме ухилення від проходження військової служби шляхом використання підроблених документів, однак з причин, які не залежали від його волі кримінальне правопорушення не було доведено до кінця.

Потерпіла сторона у кримінальному провадженні відсутня.

В судовому засіданні обвинуваченийОСОБА_4 , визнав обвинувачення в обсязі підозри у кримінальному провадженні за ч.2 ст.15, ч.4 ст.409 КК України. Суду надав пояснення, що дійсно за наведених обставин в обвинувальному акті, угоді про визнання винуватості, вчинив інкриміноване кримінальне правопорушення. Крім того, суду повідомив, що добровільно в присутності захисника, погодився із органом досудового розслідування укласти угоду, про визнання винуватості від 5 серпня 2026 року. Із визначеним в угоді покаранням за ч.2 ст.15, ч.4 ст.409 КК України погоджується, а саме, у виді 5 (п`ять) років позбавлення волі, та на підставі ст..75 КК України, звільнити його від відбування покарання з випробовуванням. Покласти наОСОБА_4 обов`язки передбачені п.п.1-2 ч.1 ст.76 КК України, та враховуючи, що він є військовослужбовцем, сторони пропонують суду, нагляд за поведінкою обвинуваченого, покласти на командира військової частини, де він проходить військову службу, а у разі його звільнення із військової служби – на уповноважений орган з питань пробації за місцем проживання.

Просить суд спільно із своїм захисником, затвердити угоду від 5 серпня 2026 року про визнання винуватості, щиро розкаявся.

Судом встановлено, що 5 серпня 2026 року, між стороною обвинувачення – прокурором Рівненської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Західного регіону ОСОБА_3 та підозрюваним (в суді) обвинуваченимОСОБА_4 , з участю захисника – адвоката ОСОБА_5 , була укладена угода про визнання винуватості у відповідності до вимог ст.ст. 468, 469, 470, 472 КПК України.

Сторони погодились на призначення покарання (визначеного в угоді) обвинуваченомуОСОБА_4 зач.2 ст.15, ч.4 ст.409 КК України, у виді 5 (п`ять) років позбавлення волі. На підставі ст..75 КК України, звільнити його від відбування покарання з випробовуванням. Покласти на ОСОБА_4 обов`язки передбачені п.п.1-2 ч.1 ст.76 КК України, та враховуючи, що він є військовослужбовцем, нагляд за поведінкою обвинуваченого, покласти на командира військової частини, де він проходить військову службу, а у разі його звільнення із військової служби – на уповноважений орган з питань пробації за місцем проживання.

Суд вважає, що органом досудового розслідування дії обвинуваченого ОСОБА_4 вірно кваліфіковано за ч.2 ст.15, ч.4 ст.409 КК України, які виразились у закінченому замаху на ухилення військовослужбовця від несення обов`язків військової служби шляхом підроблення документів вчинене в умовах воєнного стану.

Відповідно до п. 2 ст. 468 КПК України у кримінальному провадженні може бути укладена угода між прокурором та підозрюваним чи обвинуваченим про визнання винуватості .

Пунктом 1 ч. 3 ст. 314 КПК України передбачено, що у підготовчому судовому засіданні суд має право затвердити угоду або відмовити в затвердженні угоди та повернути кримінальне провадження прокурору для продовження досудового розслідування в порядку, передбаченому статтями 468 – 475 цього кодексу.

Відповідно до п.1 ч. 4 ст. 469 КПК України, угода про визнання винуватості між прокурором та підозрюваним чи обвинуваченим може бути укладена у провадженні щодо кримінальних проступків, не тяжких злочинів, тяжких злочинів.

Вчинений злочини обвинуваченим відповідно до ч.5 ст.12 КК України відноситься до тяжкого.

Обставинами, що пом`якшують покарання ОСОБА_4 , відповідно до ч. 1 ст. 66 КК України, є щире каяття та активне сприяння розкриттю кримінального правопорушення. Також суд відносить до пом`якшуючої обставини, здійснення ОСОБА_4 благодійного внеску на користь ЗСУ 100 000 (сто тисяч) гривень, що підтверджується відповідною квитанцією.

Обставин, які б обтяжували покарання обвинуваченому відповідно до ст. 67 КК України, судом не встановлено.

ОСОБА_4 до кримінальної відповідальності раніше не притягувався, у лікарів нарколога та психіатра під спостереженням не перебуває, є військовослужбовцем ЗСУ.

Суд, в підготовчому судовому засіданні, при вирішенні питань пов`язаних із затвердженням угоди, вважає можливим затвердити угоду про визнання винуватості від 5 серпня 2026 року.

Отже, взявши до уваги встановлені вище обставини, що пом`якшують покарання, відсутність обставин що обтяжують покарання, з урахуванням особи обвинуваченогоОСОБА_4 ,суд дійшов висновку про можливість призначення обвинуваченому покарання у виді 5 (п`ять) років позбавлення волі із застосуванням ст..75 КК України, звільнивши його від відбування покарання з випробовуванням та покладанням обов`язків передбачених п.п.1-2 ч.1 ст.76 КК України.

Разом з тим, суд переконався, що обвинувачений ОСОБА_4 є військовослужбовцем. Отже, нагляд за його поведінкою, суд покладає на командира військової частини, де він проходить військову службу, а у разі звільнення із військової служби – на уповноважений орган з питань пробації за місцем проживання.

Суд також переконався, що обвинуваченому та захиснику, цілком зрозумілий порядок судового провадження на підставі угоди, зрозумілі права визначені ч. 4 ст. 474 КПК України.

Також встановлено, що обвинувачений, захисник та прокурор розуміють наслідки укладення та затвердження даної угоди визначених ст. 473 КПК України.

Цивільний позов у кримінальному провадженні не заявлений, процесуальні витрати відсутні.

Письмові речові докази (документи), необхідно залишити в матеріалах кримінального провадження.Підроблений документ - довідка до акту огляду медико-соціальної експертної комісії із серією 12 ААВ № 969257 від 08.11.2024, яка нібито видана Київським обласним бюро медико-соціальної експертизи МСЕК № 1 – підлягає знищенню. (а.п.58)

Підлягає скасуванню накладений арешт на майно в ході досудового розслідування відповідно до ухвали слідчого судді Рівненського міського суду Рівненського суду від 15 травня 2026 року.

Запобіжний захід – цілодобовий домашній арешт у кримінальному провадженні, втратив дію 14.08.2026 .

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 373, 374, 475 КПК України, суд,

у х в а л и в:

Затвердити угоду про визнання винуватості у кримінальному провадженні від 5 серпня 2026 року між прокурором Рівненської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Західного регіону ОСОБА_3 та обвинуваченим ОСОБА_4 .

Сторони погодились на призначення покарання:

ОСОБА_4 визнати винним у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч.2 ст.15, ч.4 ст.409 КК України, та призначити узгоджене сторонами покарання у виді 5(п`ять) років позбавлення волі.

На підставі ст. 75 КК України звільнити ОСОБА_4 від відбування покарання з випробовуванням, встановивши їй іспитовий строк тривалістю один рік.

Відповідно до ч.4 ст. 76 КК України, на звільненого від відбування покарання з випробовуванням ОСОБА_4 , суд покладає такі обов`язки:

Здійснення нагляду за ОСОБА_4 , засудженим як військовослужбовця, суд покладає на командира військової частини за місцем проходження служби.

В разі звільнення із військової служби ОСОБА_4 , необхідно за місцем проживання:

-періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації;

-повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання.

Запобіжний захід - цілодобовий домашній арешт ОСОБА_4 , втратив дію 14.08.2026 .

Письмові речові докази (документи) залишити в матеріалах кримінального провадження. Підроблений документ - довідку до акту огляду медико-соціальної експертної комісії із серією 12 ААВ № 969257 від 08.11.2024, яка нібито видана Київським обласним бюро медико-соціальної експертизи МСЕК № 1 – знищити.

Скасувати накладений арешт на майно– речовий доказ, відповідно до ухвали слідчого судді Рівненського міського суду Рівненського суду від 15 травня 2026 року - мобільний телефон Iphon 13 IMEI 1 НОМЕР_2 , IMEI 2 НОМЕР_3 ; мобільний телефон Nokia TA-1203 IMEI 1 352115454434929, які повернути власнику ОСОБА_4 .

Цивільний позов не заявлений, процесуальні витрати відсутні.

Вирок суду може бути оскаржений до Рівненського апеляційного суду через Рівненський міський суд протягом тридцяти днів з дня його проголошення з підстав передбачених ст. 394 КПК України. Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі по дання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після прийняття рішення судом апеляційної інстанції.

Суддя ОСОБА_1