Рішення від 24 серпня 2026 р. у справі №527/1552/26 — Глобинський районний суд Полтавської області

Справа № 527/1552/26

провадження 2/527/1265/26

З А О Ч Н Е Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

25 серпня 2026 року м.Глобине

Глобинський районний суд Полтавської області в складі:

головуючого - судді Свістєльнік Ю.М.,

за участю секретаря судового засідання – Мороз Ю.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Глобине в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Акціонерного товариства «Універсал Банк», яка подана представником позивача – Мєшніком Костянтином Ігоровичем до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -

В С Т А Н О В И В :

05 червня 2026 року представник позивача звернувся до Глобинського районного суду Полтавської області з вищевказаним позовом.

В обґрунтування позову представник зазначив, що 14.06.2024 ОСОБА_1 звернувся до Банку з метою отримання банківських послуг, у зв`язку з чим підписав Анкету-заяву до Договору про надання банківських послуг від 14.06.2024 року та встановивши мобільний додаток monobank, отримав розрахункову карту НОМЕР_1 та відкрив розрахунковий рахунок № НОМЕР_2 .

Відповідач не надав своєчасну банку грошові кошти для погашення заборгованості за кредитом відповідно до умов договору.

Представник позивача зазначив, що станом на 27.11.2025 року у відповідача прострочення зобов`язання зі сплати щомісячного платежу за договором сягнуло понад 90 днів, у зв`язку з чим, на підставі положення 5.17 п. 5 Розділу ІІ Умов, відбулось істотне порушення клієнтом зобов`язань, вся заборгованість за кредитом стала простроченою. Банк 27.11.2025 направив повідомлення «пуш» про істотне порушення умов договору та про необхідність погасити суму заборгованості. Проте, відповідач на контакт не виходив та не вчинив жодної дії, направленої на погашення заборгованості, у зв`язку з чим кредит 27.12.2025 року став у формі «на вимогу».

На підставі вищезазначеного, загальний розмір заборгованості ОСОБА_1 перед АТ «УНІВЕРСАЛ БАНК» за Договором становить 18198,67 грн, в тому числі: загальний залишок заборгованості за наданим кредитом – 11698,84 грн; заборгованість за пенею – 3082,89 грн., заборгованість за порушення грошового зобов`язання – 3416,94 грн.

Посилаючись на викладене, представник позивача просив суд стягнути з відповідача заборгованість за договором про надання банківських послуг від 14.06.2024 в розмірі 18198,67 грн та судовий збір в розмірі 2662,40 грн.

Ухвалою суду від 08.06.2026 провадження у справі було відкрито та призначено розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

Представник позивача у судове засідання не з`явився, в позовній заяві просив у випадку неявки в судове засідання відповідача, проводити розгляд справи у відсутність представника банку та не заперечував проти ухвалення заочного рішення у справі.

Згідно ч. 3 ст. 211 ЦПК України учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності.

Відповідач в судове засідання повторно не з`явився, судові повістки про виклик до суду направлялися за зареєстрованим місцем проживання відповідача.

Відповідно до п. 4 ч. 8 ст. 128 ЦПК України днем вручення судової повістки є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати судову повістку чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, що зареєстровані у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Як вбачається з Рекомендованих повідомлень про вручення поштових відправлень судові повістки про виклик ОСОБА_1 до суду на 10:15 год 09.07.2026 та на 11:15 год 25.08.2026 повернулися до суду не вручені з відміткою «адресат відсутній».

Відзиву відповідач не подав.

Враховуючи наявність умов проведення заочного розгляду справи встановлених ст. 280 ЦПК, судом постановлено ухвалу про заочний розгляд справи.

Приймаючи до уваги викладене, враховуючи наявність зазначених умов проведення заочного розгляду справи, суд розглянув справу заочно, на підставі наявних у ній доказів.

У відповідності до вимог ч. 2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Дослідивши матеріали справи, всебічно, повно, об`єктивно оцінивши надані докази та давши їм належну оцінку, суд встановив наступне.

Судом встановлено, що 14.06.2024 між ОСОБА_1 та АТ «Універсал Банк» укладено кредитний договір (далі Договір) шляхом підписання Анкети-заяви до договору про надання банківських послуг (monobank), відповідно до умов якого АТ «Універсал Банк» ОСОБА_1 отримав розрахункову карту НОМЕР_1 та відкрив розрахунковий рахунок № НОМЕР_2 . Підписавши анкету-заяву відповідач погодився, що ця анкета разом з Умовами і правилами надання обслуговування в АТ «Універсал Банк», Таблицею обчислення вартості кредиту і Паспортом споживчого кредиту, що розміщені за посиланням www. monobank.ua/terms, тарифами що розміщені за посиланням www.monobank.ua/rates складають договір про надання банківських послуг.

У пункті 2 Анкети-заяви відповідач просив встановити йому кредитний ліміт, зазначений у мобільному додатку. Цим же пунктом передбачено, що у разі виходу з пільгового періоду, що складає до 62 календарних дні, на кредит буде нараховуватися процентна ставка 3,1 % на місяць.

Крім того, у пункті 4 Анкети - заяви зазначено, що ОСОБА_1 засвідчив генерацію ключової пари удосконаленого електронного підпису з особистим ключем і відповідним йому відкритим ключем, що буде використовуватися ним для вчинення правочинів та платіжних операцій. Він визнав, що УЕП є аналогом власноручного підпису (а.с. 23).

Також до Анкети-заяви додано Умови і правила обслуговування в АТ «Універсал Банк» при наданні банківських послуг щодо продуктів monobank, інформацію щодо Чорної картки monobank, паспорт споживчого кредиту Чорної картки monobank та таблицю обчислення загальної вартості кредиту для споживача, які не містять підпису відповідача .

Відповідно до довідки про наявність рахунку від 06.04.2026 ОСОБА_1 було відкрито рахунок НОМЕР_1 , НОМЕР_2 , тип рахунку картка чорна, валюта рахунку гривня, статус картки активна до 06/28. (а.с.30)

Відповідно до розмір встановленого ліміту від 06.04.2026 ОСОБА_1 було встановлено ліміт 8000 грн. 14.06.2024 (а.с.31).

Згідно з довідкою про відкриття рахунку від 11.05.2026 року ОСОБА_1 було відкрито рахунок № НОМЕР_2 для погашення заборгованості (а.с. 32).

Випискою за договором за період 14.06.2024-01-04.2026 підтверджується, що ОСОБА_1 отримав грошові кошти від банку, якими активно користувався. При цьому, ОСОБА_1 неодноразово оформлював розстрочку на карту, покупку частинами, здійснював оплату у кафе, супермаркеті, сплачував інші послуги, а також вносив кошти на картку. (а.с.22).

Відповідно до наданого позивачем розрахунку заборгованості за договором № б/н від 14.06.2024 станом на 06.04.2026 заборгованість ОСОБА_1 становить 18198,67 грн, яка складається із загального залишку заборгованості за наданим кредитом (тілом кредиту) 11698,84 грн; заборгованість за пенею – 3082,89 грн., заборгованість за порушення грошового зобов`язання – 3416,94 грн.(а.с. 19-20).

Застосовані норми права та мотиви, з яких виходить суд.

Згідно статей 626, 627 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Договір є укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти договір (оферту), відповіді про прийняття цієї пропозиції (акцепту), яка має бути повною і безумовною (статті 640-642 ЦК України).

За кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору. Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (статті 1054, 1055 ЦК України).

Відповідно до частин першої, другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України).

Положеннями статті 204 ЦК України закріплено презумпцію правомірності правочину. Ця презумпція означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов`язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема, на підставі рішення суду, яке набрало законної сили. У разі неспростування презумпції правомірності договору всі права, набуті сторонами правочину за ним, повинні безперешкодно здійснюватися, а обов`язки, що виникли внаслідок укладення договору, підлягають виконанню.

Такий правовий висновок зроблено у постановах Верховного Суду від 30 травня 2018 року у справі № 191/5077/16-ц Великої Палати Верховного Суду від 14 листопада 2018 року у справі № 2-383/2010.

Абзац другий частини другої статті 639 ЦК України передбачає, що договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін вважається укладеним в письмовій формі.

Закон України від 03.09.2015 року № 675-VIII «Про електронну комерцію» визначає організаційно-правові засади діяльності у сфері електронної комерції в Україні, встановлює порядок вчинення електронних правочинів із застосуванням інформаційно-телекомунікаційних систем та визначає права і обов`язки учасників відносин у сфері електронної комерції.

У статті 3 цього Закону зазначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Відповідно до частини третьої статті 11 цього Закону електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах (частина четверта статті 11 Закону України «Про електронну комерцію»).

Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього (частина п`ята статті 11 Закону України «Про електронну комерцію»).

Згідно частини шостої статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

За правилами частини восьмої статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» у разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.

Стаття 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначає, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: - електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; - електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; - аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Електронним підписом одноразовим ідентифікатором є дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, і надсилаються іншій стороні цього договору.

Це комбінація цифр і букв, або тільки цифр, або тільки літер, яку отримує заявник за допомогою електронної пошти у вигляді пароля, іноді в парі «логін-пароль», або смс-коду, надісланого на телефон, або іншим способом.

При оформленні замовлення, зробленого під логіном і паролем, формується електронний документ, в якому за допомогою інформаційної системи (вебсайту інтернет-магазину) вказується особа, яка створила замовлення.

Без отримання листа на адресу електронної пошти та смс-повідомлення, без здійснення входу на сайт товариства за допомогою логіна особистого кабінету і пароля особистого кабінету кредитний договір між позивачем та відповідачем не був би укладений.

Такі ж висновки щодо правомірності укладання сторонами кредитного договору в електронній формі та його відповідність вимогам закону, в тому числі Закону України «Про електронну комерцію», містять постанови Верховного Суду від 12 січня 2021 року у справі № 524/5556/19 та від 10 червня 2021 року у справі № 234/7159/20.

Таким чином судом встановлено, що між сторонами був укладений кредитний договір шляхом підписання відповідачем Анкети-заяви у якому визначено основні умови кредитування: спосіб надання кредиту - кредитний ліміт на поточний рахунок на суму, зазначену у мобільному додатку; процентна ставка - 3,1 % на місяць; висловлена згода з Умовами та правилами обслуговування в АТ «Універсал Банк», таблицею обчислення вартості кредиту і паспортом споживчого кредиту, що розміщенні за відповідним посиланням.

Факт користування відповідачем кредитними коштами було достеменно підтверджено банківською випискою, яка є належним та допустимим доказом у справі, що підтверджує рух коштів за конкретним банківським рахунком, вміщує записи про операції, здійснені протягом операційного дня, та є підтвердженням виконаних за день операцій.

На момент розгляду справи відповідач не сплатив зазначену суму заборгованості.

Доказів оспорювання в судовому порядку укладеного з банком договору відповідачем не надано.

Доказів, які б спростовували викладені в позовній заяві обставини матеріали справи не містять.

Будь-якого належного та допустимого доказу того, що наданий позивачем розрахунок заборгованості та відомості, які містяться у матеріалах справи не відповідають дійсності, відповідач не надав.

Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно з частиною першою статті 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до частини другої статті 1050 ЦК України якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами, то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до ст. 1048 ЦК України.

Статтею 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання. Договір є обов`язковим для виконання сторонами (статті 629 ЦК України).

Згідно з статтею 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом (стаття 611 ЦК України).

Таким чином, виходячи із вищенаведеного, суд прийшов до висновку про те, що позивач виконав всі умови договору належним чином, а відповідач ухиляється від виконання взятих на себе договором зобов`язань, що є порушенням норм чинного законодавства України та умов вказаного договору.

Відповідно до статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Враховуючи ту обставину, що фактично отримані та використані позичальником кошти в добровільному порядку позивачу не повернуті, а також вимоги ч. 2 ст. 530 ЦК України, за змістом якої, якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання в будь-який час, що свідчить про порушення його прав, суд вважає, що АТ «Універсал Банк» вправі вимагати захисту своїх прав через суд шляхом зобов`язання виконати боржником обов`язку з повернення фактично отриманої суми кредитних коштів.

Разом з цим, вимоги щодо стягнення з відповідача заборгованість у розмірі 3082,89 грн – заборгованість за пенею, 3416,94 грн – заборгованість за порушення грошового зобов`язання не підлягають задоволенню з огляду на наступне:

Відповідно до п. 18 Розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України, у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної ст. 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення.

Установлено, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24.02.2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Таким чином, у період дії в Україні воєнного стану, неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24.02.2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про правовий режим воєнного стану», воєнний стан - це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності.

Відповідно до Указу Президента за №64/2022 від 24.02.2022 року «Про введення воєнного стану в Україні» в Україні запроваджено воєнний стан, який в подальшому неодноразово продовжувався та діє на даний час.

Таким чином, відповідач є таким, що звільнений від відповідальності за прострочення виконання зобов`язань за даним договором під час дії воєнного стану та стягнення з останнього заборгованості за порушення грошового зобов`язання суперечитиме нормам чинного Законодавства.

Одним з основних принципів цивільного судочинства є змагальність сторін (ст. 12 ЦПК України). Статтею 81 ЦПК України на сторін покладено обов`язок довести ті обставини, на які вони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

У спірних правовідносинах саме на позивача покладено обов`язок довести суду факт укладення між сторонами кредитного договору або отримання права вимоги за цим договором та прострочення виконання позичальником взятих на себе зобов`язань, а на відповідача - обов`язок спростувати розмір існуючої заборгованості.

Статтею 76 ЦПК України передбачено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Згідно зі ст. 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (ст. 81 ЦПК України).

Принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (Постанови Верховного Суду від 02.10.2018 року у справі за №910/18036/17, від 23.10.2019 року у справі за №917/1307/18, від 18.11.2019 року у справі за №902/761/18, від 04.12.2019 року у справі за №917/2101/17). Аналогічний стандарт доказування застосовано Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 18.03.2020 року у справі за №129/1033/13-ц.

Такий підхід також узгоджується і з судовою практикою Європейського суду з прав людини, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції (п. 1 ст. 32 Конвенції). Так, зокрема, у рішенні 23.08.2016 року у справі "Дж. К. та Інші проти Швеції" суд наголошує, що у країнах загального права у кримінальних справах діє стандарт доказування "поза розумним сумнівом». Натомість, у цивільних справах закон не вимагає такого високого стандарту; скоріше цивільна справа повинна бути вирішена з урахуванням "балансу вірогідностей". Суд повинен вирішити, чи являється вірогідність того, що на підставі наданих доказів, а також правдивості тверджень заявника, вимога цього заявника заслуговує довіри.

З огляду на вищевикладене, беручи до уваги всі встановлені судом факти і відповідні їм правовідносин, належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок у їх сукупності, суд доходить висновку про часткове задоволення позову та стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості за кредитним договором у розмірі 11698,84 грн.

Щодо суми сплаченого судового збору, суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 133 ЦПК України - судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Так, з позовної заяви вбачається, що судові витрата позивача по справі складаються з: витрат на сплату судового збору за подання позовної заяви в сумі 2 662, 40 грн.

Згідно платіжного доручення № 54522922759 від 24.04.2026, АТ «Універсал Банк» сплатило 2662,40 гривень в якості судового збору (а.с.55).

Відповідно до ст. 141 ЦПК України - судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову на відповідача, у разі відмови в позові - на позивача; у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи те, що суд дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення позовних вимог, сума судового збору, яка є пропорційною задоволеним позовним вимогам та яка підлягає стягненню з відповідача становить 1725,76 гривень.

Керуючись ст. 526, 530, 610, 611, 629, 1048, 1049, 1050, 1054 ЦК України, ст. 12, 81, 263-265, 279, 280, 354 ЦПК України, суд

У Х В А Л И В :

Позов задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , рнокпп: НОМЕР_3 на користь Акціонерного товариства «Універсал Банк», код ЄДРПОУ: 21133352 заборгованість (тіло кредиту) за Договором про надання банківських послуг «Monobank» від 14.06.2024 станом на 06.04.2026 в сумі 11698,84 грн.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «Універсал Банк» судовий збір у сумі 1725,76 грн.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Апеляційна скарга на заочне рішення суду може бути подана позивачем протягом тридцяти днів до Полтавського апеляційного суду.

Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Повне найменування сторін та інших учасників справи:

позивач: Акціонерне товариство «Універсал Банк» (місцезнаходження за адресою: 04082, м. Київ, вулиця Оленівська, 23, код ЄДРПОУ 21133352);

відповідач: ОСОБА_1 (зареєстроване місце проживання за адресою: АДРЕСА_1 , рнокпп: НОМЕР_3 ).

Суддя Ю. М. Свістєльнік