Рішення від 19 серпня 2026 р. у справі №373/509/26 — Переяславський міськрайонний суд Київської області

Справа № 373/509/26

Провадження № 2-о/373/63/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 серпня 2026 року м. Переяслав

Переяславський міськрайонний суд Київської області у складі:

головуючого судді Хасанової В.В.,

за участю секретаря судових засідань Ткалі І.М.,

заявника ОСОБА_1 ,

розглянув у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань в порядку окремого провадження цивільну справу за заявою ОСОБА_1 , заінтересовані особи: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , про видачу обмежувального припису,

ВСТАНОВИВ:

Заявник ОСОБА_1 звернулася до суду із заявою про видачу обмежувального припису стосовно ОСОБА_2 , ОСОБА_3 .

Заява обґрунтована тим, що її сусіди ОСОБА_2 , ОСОБА_3 протягом тривалого часу вчиняють знущання, побиття, насильство різного характеру, завдають тілесних ушкоджень заявнику та її повнолітнім дітям ОСОБА_4 , інваліду 2-ї групи, ОСОБА_5

07.05.2024 вона випадково побачила сліди від побоїв на тілі ОСОБА_4 , які як виявилось пізніше, наніс сусід ОСОБА_2 . В сина ОСОБА_4 були вибиті зуби та зламаний ніс, на ногу був здійснений наїзд мопедом, ушкодження рук та ніг. За фактом таких дій ОСОБА_2 внесені відомості до ЄРДР за № 12024116100000356. Також сусід ОСОБА_3 погрожував нанесенням побоїв із застосуванням пневматичної зброї, стріляв по ОСОБА_4 . 14.07.2025 ОСОБА_3 до двору за місцем проживання заявниці та її повнолітніх дітей ОСОБА_4 , ОСОБА_5 кинув предмет, який вибухнув. У червні 2025 року він установив відеокамеру, яка здійснює фіксацію домогосподарства заявниці, у зв`язку з чим вона неодноразово викликала поліцію. 16.06.2025 за фактом пошкодження ОСОБА_3 воріт домогосподарства за місцем проживання заявниці та за фактом намагання збити заявницю на автомобілі «Камаз», а також розбиття вікна у будинку, пошкодження шифера на сараї у домогосподарстві заявниці, профільованого листа на паркані та воротах., винесено відомості до ЄРДР та присвоєно номер кримінальному провадженню № 12025116100000112.

Враховуючи викладене, ОСОБА_1 просила суд винести обмежувальний припис стосовно ОСОБА_2 , ОСОБА_3 на строк шість місяців, встановивши наступні обмеження: обмежити спілкування; заборонити наближатися на відстань до десяти метрів до місця проживання та інших місць відвідування постраждалих осіб; заборонити особисто і через третіх осіб розшукувати постраждалих осіб, переслідувати їх, та в будь-який спосіб спілкуватись із заявницею та її дітьми ОСОБА_4 , ОСОБА_5 ; зобов`язати відшкодувати шкоду.

Ухвалою Переяславського міськрайонного суду Київської області від 26.02.2026 у відкритті провадження за заявою ОСОБА_1 відмовлено.

Постановою Київського апеляційного суду від 08.07.2026 ухвала Переяславського міськрайонного суду Київської області від 26.02.2026 скасована, справу направлено для продовження розгляду до Переяславського міськрайонного суду Київської області.

Ухвалою Переяславського міськрайонного суду Київської області від 10.08.2026 справу передано на вирішення іншому судді, визначеному у порядку, встановленому ч. 1 ст. 36 ЦПК України.

Ухвалою суду від 12.08.2026 заяву було прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі, у якій призначено судове засідання на 20.08.2026.

Заявник у судовому засіданні заяву підтримала та просила її задовольнити.

Заінтересовані особи в судове засідання не з`явились, про день, час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином, клопотань про відкладення розгляду справи не подавали.

Суд, вислухавши заявника та дослідивши матеріали справи, дійшов таких висновків.

Заявниця ОСОБА_1 та її повнолітні діти ОСОБА_4 та ОСОБА_1 проживають у квартирі АДРЕСА_1 , що вбачається із копій паспортів громадянина України, витягу з реєстру територіальної громади (а/с 23-29).

Заінтересовані особи ОСОБА_2 та ОСОБА_3 проживають в квартирі АДРЕСА_2 , що вбачається із наявних у справі копій пояснень ОСОБА_1 , талонів-повідомлень єдиного обліку про прийняття і реєстрацію заяви (повідомлення) про кримінальне правопорушення та іншу подію.

Як вбачається з матеріалів справи, заявниця ОСОБА_1 неодноразово зверталась до Відділу поліції № 1 Бориспільського РУ ГУНП в Київській області стосовно насильства фізичного і психологічного характеру щодо неї та її повнолітніх дітей ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , а саме:

- 19.03.2020 з приводу нанесення тілесних ушкоджень сину заявниці ОСОБА_4 , інваліду 2-ї групи, відповідно до копії талону-повідомлення єдиного обліку № 1425 від 19.03.2020 (а/с 32);

- 07.05.2024 з приводу нанесення тілесних ушкоджень сину заявниці ОСОБА_4 . ОСОБА_6 відповідно до копій пояснень від 07.05.2024, талону-повідомлення єдиного обліку? ? № 7020 від 14.08.2024 (а/с 30);

- 29.06.2024 з приводу розбиття ОСОБА_3 вікна будинку, пошкодження шиферу сараю, переслідуванням ним сина заявниці ОСОБА_4 , інваліда 2-ї групи, відповідно до копій пояснень від 29.07.2024, заяви про кримінальне правопорушення від 03.07.2024 (а/с 21, 33);

- 26.07.2024 з приводу погроз ОСОБА_3 та ОСОБА_6 фізичною розправою відносно дочки заявниці ОСОБА_5 , та які пошкодили камінням ворота за місцем проживання заявниці, що вбачається із копії талону-повідомлення єдиного обілку № 6481 від 26.07.2024 (а/с 34);

- 19.08.2024 з приводу наїзду автомобілем під керуванням ОСОБА_3 на заявницю відповідно до копії пояснень від 19.08.2024 (а/с 22);

- 29.05.2025 з приводу наїзду на ворота ОСОБА_3 на автомобілі «Камаз», отримання заявницею ОСОБА_1 легких тілесних ушкоджень внаслідок дій ОСОБА_3 , що підтверджується заявою про кримінальне правопорушення від 12.06.2025 (а/с 36-37);

- за змістом заяви про порушення недоторканності приватного життя від 26.07.2025 ОСОБА_3 неправомірно встановив відеокамеру, якою фіксується територія домогосподарства за місцем проживання заявниці, ОСОБА_4 , ОСОБА_5 (а/с 38).

За результатами звернень заявниці начальником Відділу поліції № 1 Бориспільського РУП ГУНП в Київській області неодноразово направлялись відповіді в порядку Закону України «Про звернення громадян» та за якими відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань не вносились у зв`язку з відсутністю складу кримінального правопорушення, що підтверджується листами від 19.08.2024, 02.08.2025 (а/с 35, 40).

Відповідно до копій оглядів лікаря від 19.08.2024, 02.06.2025 ОСОБА_4 та заявниця ОСОБА_1 зверталися за медичною допомогою за фактом забоїв кінцівок, грудної клітина, заявниця отримувала висновок про непрацездатність з 02.06.2025 по 11.06.2025 (а/с 41-42).

До Єдиного реєстру досудових розслідувань 16.06.2025 були внесені відомості та зареєстровано кримінальне провадження № 12025116100000112 за фактом нанесення 29.05.2025 ОСОБА_1 легких тілесних ушкоджень, що кваліфіковано за ч. 1 ст. 125 КК України. Підставою внесення відомостей стали виклики та письмові заяви ОСОБА_1 від 04.06.2025 та 12.06.2025.

Постановою в.о. дізнавача СД ВП № 1 Бориспільського РУП ГУНП в Київській області Фесенко В.І. від 06.08.2025 кримінальне провадження № 12025116100000112 було закрито, проте постанова дізнавача скасована внаслідок її необґрунтованості, що вбачається з копії ухвали слідчого судді Переяславського міськрайонного суду Київської області від 10.10.2025 у справі № 373/2438/25 (а/с 43-44).

Відповідно до пункту першого частини першої статті 350-2 ЦПК України заява про видачу обмежувального припису може бути подана особою, яка постраждала від домашнього насильства, або її представником - у випадках, визначених Законом України «Про запобігання та протидію домашньому насильству».

Згідно з пунктом 3 частини першої статті 350-4 ЦПК України у заяві про видачу обмежувального припису повинно бути зазначено обставини, що свідчать про необхідність видачі судом обмежувального припису та докази, що їх підтверджують (за наявності).

Відповідно до частини першої статті 350-6 ЦПК України, розглянувши заяву про видачу обмежувального припису, суд ухвалює рішення про задоволення заяви або про відмову в її задоволенні.

Законом визначено, що видача обмежувального припису є заходом впливу на кривдника, який може вживатися лише в інтересах постраждалих осіб та у разі настання певних факторів та ризиків.

Під час вирішення питання про наявність підстав для видачі обмежувального припису суди мають встановлювати яким формам домашнього насильства піддавався заявник, та оцінювати ризики продовження у майбутньому домашнього насильства у будь-якому його прояві.

Спірні правовідносини врегульовані Законом України від 07 грудня 2017 року № 2229-VIII «Про запобігання та протидію домашньому насильству», що визначає організаційно-правові засади запобігання та протидії домашньому насильству, основні напрями реалізації державної політики у сфері запобігання та протидії домашньому насильству, спрямовані на захист прав та інтересів осіб, які постраждали від такого насильства.

Згідно з пунктами 1,2, 7 частини другої статті 3 Закон України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» дія законодавства про запобігання та протидію домашньому насильству незалежно від факту спільного проживання поширюється на таких осіб: подружжя; колишнє подружжя; батьки (мати, батько) і дитина (діти).

Відповідно до пунктів 3, 4, 14 та 17 частини першої статті 1 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» домашнє насильство - це діяння (дії або бездіяльність) фізичного, сексуального, психологічного або економічного насильства, що вчиняються в сім`ї чи в межах місця проживання або між родичами, або між колишнім чи теперішнім подружжям, або між іншими особами, які спільно проживають (проживали) однією сім`єю, але не перебувають (не перебували) у родинних відносинах чи у шлюбі між собою, незалежно від того, чи проживає (проживала) особа, яка вчинила домашнє насильство, у тому самому місці, що й постраждала особа, а також погрози вчинення таких діянь.

Психологічне насильство - це форма домашнього насильства, що включає словесні образи, погрози, приниження, переслідування, залякування, інші діяння, спрямовані на обмеження волевиявлення особи, контроль у репродуктивній сфері, якщо такі дії або бездіяльність викликали у постраждалої особи побоювання за свою безпеку чи безпеку третіх осіб, спричинили емоційну невпевненість, нездатність захистити себе або завдали шкоди психічному здоров`ю особи.

Фізичне насильство - це форма домашнього насильства, що включає ляпаси, стусани, штовхання, щипання, шмагання, кусання, а також незаконне позбавлення волі, нанесення побоїв, мордування, заподіяння тілесних ушкоджень різного ступеня тяжкості, залишення в небезпеці, ненадання допомоги особі, яка перебуває в небезпечному для життя стані, заподіяння смерті, вчинення інших правопорушень насильницького характеру.

Згідно з пунктом 2 частини першої статті 24 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» до спеціальних заходів щодо протидії домашньому насильству належить обмежувальний припис стосовно кривдника.

Відповідно до пункту 7 частини першої статті 1 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» обмежувальний припис стосовно кривдника - це встановлений у судовому порядку захід тимчасового обмеження прав чи покладення обов`язків на особу, яка вчинила домашнє насильство, спрямований на забезпечення безпеки постраждалої особи.

Під час вирішення питання про наявність підстав для видачі обмежувального припису суди мають встановлювати, яким формам домашнього насильства піддавався заявник, та оцінювати ризики продовження у майбутньому домашнього насильства у будь-якому його прояві.

Згідно з частиною третьою статті 26 цього Закону рішення про видачу обмежувального припису або про відмову у видачі обмежувального припису приймається на підставі оцінки ризиків.

У пункті 9 частини першої статті 1 згаданого Закону оцінка ризиків - це оцінювання вірогідності продовження чи повторного вчинення домашнього насильства, настання тяжких або особливо тяжких наслідків його вчинення, а також смерті постраждалої особи.

Обмежувальний припис використовується як ефективний спосіб захисту від вчинення дій з домашнього насильства, однією із характеристик якого є повторюваність.

Згідно з частиною першою статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Частиною першою статті 77 ЦПК України передбачено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

Згідно з частиною другою статті 78 ЦПК України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (частина шоста статті 81 ЦПК України).

Відповідно до статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

У справі, що розглядається, встановлено, що заявниця ОСОБА_1 , її повнолітні діти ОСОБА_4 , ОСОБА_5 та заінтересовані особи ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , є сусідами та не є родичами, членами сім`ї або подружжя, не перебували в родинних відносинах чи у шлюбі між собою.

Необхідність видачі обмежувального припису заявниця ОСОБА_1 аргументувала систематичним вчиненням ОСОБА_2 , ОСОБА_3 відносно неї та ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , психологічного та фізичного насильства.

В обґрунтування вказаних обставин заявницею надано письмові докази, які є частиною матеріалів єдиного обліку та кримінального провадження № 12025116100000112 від 16.06.2025, відомості за якими вносились працівниками ВП № 1 Бориспільського РУП ГУНП в Київській області.

З пояснень, заяв та скарг ОСОБА_1 , талонів-повідомлень та інших долучених до заяви доказів, вбачається, що ОСОБА_4 є інвалідом 2-ї групи, проте суд звертає увагу, що до заяви не було долучено документів, що достовірно підтверджували б присвоєння ОСОБА_4 інвалідності.

Інших доказів, які б вказували на те, що заявниця ОСОБА_1 є особою, яка постраждала від домашнього насильства, та має право представляти як опікун права та інтереси ОСОБА_4 , матеріали справи не містять.

Спірні відносини між заявницею ОСОБА_1 , її повнолітніми дітьми ОСОБА_4 та ОСОБА_5 , на думку суду, цілком очевидно могли виникнути внаслідок дій сусідів ОСОБА_2 та ОСОБА_7 , що мали місце протягом 2024-2025 років. Проте, такі відносини не охоплюються Законом України «Про запобігання та протидію домашньому насильству».

Систематичне насильство, що могло вчинятись ОСОБА_2 , ОСОБА_7 відносно заявниці та її повнолітніх дітей, має бути доведено належними та допустимими доказами в контексті вчинення ними саме домашнього насильства у відповідності до положень Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству», статей 350-1 - 350-2 ЦПК України.

Обставинам та події за участю заінтересованої особи ОСОБА_3 та заявниці ОСОБА_1 , що відбулись 29.05.2025 за фактом отримання нею легких тілесних ушкоджень, повинна бути надана оцінка в рамках кримінального судочинства та за результатами проведення слідчих дій у кримінальному провадженні № 12025116100000112 від 16.06.2025. Суд роз`яснює, що в межах кримінального провадження заявниця ОСОБА_1 має статус потерпілого та користується низкою процесуальних прав, до яких відносяться клопотання про долучення чи витребування доказів, допит свідків, серед іншого може ініціювати перед дізнавачем питання про обрання запобіжного заходу після повідомлення про підозру визначеній особі (особам).

Враховуючи наведене, суд не знайшов правових підстав для задоволення заяви про видачу обмежувального припису.

З огляду на висновки суду про відсутність підстав для задоволення заявлених вимог щодо видачі обмежувального припису, судові витрати, від яких заявник був звільнений при зверненні до суду з заявою про видачу обмежувального припису, відповідно до правил ст. 141 ЦПК України необхідно віднести на рахунок держави.

Керуючись статтями 263-265 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Відмовити в задоволенні заяви ОСОБА_1 , заінтересовані особи: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , про видачу обмежувального припису.

Апеляційну скаргу на рішення суду може бути подано безпосередньо до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Повне найменування сторін

заявник - ОСОБА_1 , місце проживання за адресою: АДРЕСА_3 ;

заінтересована особа - ОСОБА_2 , місце проживання за адресою: АДРЕСА_4 ;

заінтересована особа - ОСОБА_3 , місце проживання за адресою: АДРЕСА_4 .

Повний текст рішення складено 25 серпня 2026 року.

СУДДЯ В.В. ХАСАНОВА