Вирок від 24 серпня 2026 р. у справі №357/14703/26 — Білоцерківський міськрайонний суд Київської області

Справа № 357/14703/26

1-кп/357/1197/26

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

25.08.2026 Білоцерківський міськрайонний суд Київської області в складі:

головуючого судді ОСОБА_1 ,

при секретарі ОСОБА_2 ,

розглянувши в порядку спрощеного провадження обвинувальний акт у кримінальному провадженні, яке внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12026116030000326 від 04.08.2026 року, за обвинуваченням

ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Біла Церква Київської області, громадянина України, із повною загальною середньою освітою, не одруженого, військовослужбовця призваного по мобілізації, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , проживаючого по АДРЕСА_2 , раніше судимого 14.08.2026 року вироком Білоцерківського міськрайонного суду Київської області за ч. 1 ст. 190 КК України до 1 року пробаційного нагляду,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 190 КК України,

У С Т А Н О В И В:

Діючи умисно у порушення вимог статей 9, 11, 127, 128 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, ст. 4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, приблизно о 09 годині 11.06.2026 року у ОСОБА_4 , який перебував на дачі, за адресою: АДРЕСА_3 , виник умисел на заволодіння чужим майном з метою незаконного збагачення шляхом зловживання довірою його рідної сестри ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

У подальшому, реалізуючи свій протиправний умисел, спрямований на заволодіння чужим майном, шляхом зловживання довірою з метою незаконного збагачення, ОСОБА_3 , приблизно о 09 годині 11.06.2026 року, діючи умисно, з корисливих мотивів, на власне прохання отримав у тимчасове користування у ОСОБА_5 , яка не була обізнаною у протиправних намірах ОСОБА_3 , належну ОСОБА_5 на праві власності бензопилу марки «Дніпро-М» моделі «DSG-62H», яку ОСОБА_3 не мав наміру повертати.

У подальшому, ОСОБА_3 , діючи у порушення вищевказаних вимог законодавства, доводячи свій протиправний умисел до кінця, приблизно о 12 годині 11.06.2026 року, привласнив вказану бензопилу марки «Дніпро-М» моделі «DSG-62H», належну ОСОБА_5 , яку він отримав за вказаних вище обставин, та з метою незаконного збагачення за рахунок чужого майна надав її у заставу до Повного товариства «Ломбард «ІНФОРМАЦІЯ_3», що розташоване за адресою: АДРЕСА_4, отримавши при цьому кредитні кошти у розмірі 2030,00 грн., якими розпорядився на власний розсуд, таким чином заподіявши потерпілій ОСОБА_5 майнову шкоду у розмірі 3705,00 грн.

Своїми діями, які виразилися у заволодінні чужим майном шляхом зловживання довірою (шахрайство), ОСОБА_3 вчинив кримінальний проступок, передбачений ч. 1 ст. 190 КК України.

Обвинувальний акт відносно ОСОБА_3 в порядку ст. 302 КПК України, надійшов до суду 20.08.2026 року з клопотанням прокурора про його розгляд у спрощеному провадженні без проведення судового розгляду в судовому засіданні.

Частинами 2, 3 ст. 381 КПК України визначено, що суд розглядає обвинувальний акт щодо вчинення кримінального проступку без проведення судового розгляду в судовому засіданні за відсутності учасників судового провадження, якщо обвинувачений не оспорює встановлені під час дізнання обставини і згоден з розглядом обвинувального акта. Спрощене провадження щодо кримінальних проступків здійснюється згідно із загальними правилами судового провадження, передбаченими цим Кодексом, з урахуванням положень цього параграфа.

Зі змісту заяви обвинуваченого ОСОБА_3 , яка була складена в присутності захисника - адвоката ОСОБА_6 , вбачається, що останній беззаперечно визнає свою винуватість у вчиненні кримінального проступку, передбаченого ч. 1 ст. 190 КК України, тобто в заволодінні чужим майном шляхом зловживанні довірою (шахрайство) та надав свою згоду на розгляд обвинувального акта у спрощеному провадженні.

Відповідно до частин 2, 3 ст. 382 КПК України вирок суду за результатами спрощеного провадження ухвалюється в порядку, визначеному КПК України, та повинен відповідати загальним вимогам до вироку суду. У вироку суду за результатами спрощеного провадження замість доказів на підтвердження встановлених судом обставин зазначаються встановлені органом дізнання обставини, які не оспорюються учасниками судового провадження.

Враховуючи викладене, а також те, що ОСОБА_3 обвинувачується у вчиненні кримінального проступку, заяву ОСОБА_3 , в якій він зазначає, що не оспорює встановлені під час дізнання обставини і згоден з розглядом обвинувального акта у спрощеному порядку, відсутність сумнівів в добровільності такої позиції обвинуваченого, з урахуванням клопотань інших учасників судового провадження, суд дійшов висновку, що обвинувальний акт має бути розглянутий в порядку, визначеному статтями 381-382 КПК України.

У відповідності до ч. 4 ст. 107 КПК України в разі, якщо відповідно до положень цього Кодексу судове провадження здійснюється судом за відсутності осіб, фіксування за допомогою технічних засобів кримінального провадження в суді не здійснюється.

Органом дізнання встановлено обставини вчинення кримінального проступку, які підтверджують обставини, встановлені судом.

ОСОБА_3 в поданій заяві зазначені обставини не оспорює, вважає, що органом дізнання вони встановлені в повному обсязі, свою вину у вчиненні вказаного кримінального проступку беззаперечно визнає в повному обсязі, його позиція є добровільною та не є наслідком будь-якого примусу.

Суд, вивчивши обвинувальний акт та матеріали кримінального провадження, вважає доведеним, що ОСОБА_3 вчинив кримінальний проступок, передбачений ч. 1 ст. 190 КК України, а саме заволодів чужим майном шляхом зловживання довірою (шахрайство).

При цьому суд зазначає, що судовий розгляд проведено стосовно особи, якій висунуте обвинувачення, і в межах висунутого обвинувачення за ч. 1 ст. 190 КК України, відповідно до вимог ст. 337 КПК України.

При призначенні ОСОБА_3 покарання, суд враховує вимоги ст. 65 КК України, згідно із якими особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначене покарання необхідне й достатнє для виправлення та попередження нових злочинів, а згідно ст. 50 КК України покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засудженого, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень.

Статтею 17 Закону України від 23 лютого 2006 року «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» передбачено, що при розгляді справ суди застосовують Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Європейський Суд з прав людини у своїх рішеннях неодноразово зазначав, що «досягнення справедливого балансу між загальними інтересами суспільства та вимогами захисту основоположних прав особи лише тоді стає значимим, якщо встановлено, що під час відповідного втручання було дотримано принципу «законності» і воно не було свавільним. Європейський Суд вказує, що «для того, щоб втручання вважалося пропорційним, воно має відповідати тяжкості правопорушення і не становити «особистий надмірний тягар для особи».

Конституційний Суд України в своєму рішенні зазначив: «Окремим виявом справедливості є питання відповідності покарання вчиненому злочину; категорія справедливості передбачає, що покарання за злочин повинно бути домірним злочину. Справедливе застосування норм права - є не тільки те, що передбачений законом склад злочину та рамки покарання відповідатимуть один одному, а й те, що покарання має перебувати у справедливому співвідношенні із тяжкістю та обставинами скоєного і особою винного».

При призначенні виду та розміру покарання ОСОБА_3 суд враховує суспільну небезпеку вчиненого кримінального проступку, дані про особу обвинуваченого, який на обліку у лікаря - психіатра не перебуває, має постійне місце реєстрації та проживання. Слід зазначити, що ОСОБА_3 є таким, що в силу ст. 89 КК України раніше не судимий. Однак, як убачається з матеріалів кримінального провадження, останній раніше притягувався до кримінальної відповідальності за вчинення умисних корисливих злочинів, що в даному конктетному випадку характеризує його особу, як схильну до вчинення злочинів.

Також з матеріалів кримінального провадження убачається, що ОСОБА_3 є військовослужбовцем, призваним по мобілізації. Однак, із витягу з наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 15.03.2026 року убачається, що солдат ОСОБА_3 самовільно залишив розташування військової частини та з 15.03.2026 року вважається таким, що не виконує обовязки військової служби.

Обставиною, що пом`якшує покарання ОСОБА_3 суд визнає щире каяття, активне сприяння розкриттю кримінального правопорушення та добровільне усунення заподіяної шкоди.

Обставин, які обтяжують покарання ОСОБА_3 судом не встановлено.

Враховуючи вказані обставини справи, суспільну небезпеку вчиненого проступку, дані про особу обвинуваченого в їх сукупності, суд дійшов висновку про можливість виправлення та перевиховання ОСОБА_3 без ізоляції від суспільства, але в умовах здійснення за ним нагляду з обов`язковим залученням до праці, що відповідає призначеному покаранню у виді обмеження волі в межах санкції статті 190 КК України.

На думку суду, призначене покарання у виді обмеження волі, яке передбачене санкцією статті обвинувачення, буде необхідним і достатнім для виправлення засудженого ОСОБА_3 та попередження вчинення нових правопорушень, воно буде перебувати у справедливому співвідношенні із тяжкістю та обставинами вчиненого і особою винного та не буде становити особистий надмірний тягар для особи.

Також, судом враховується, що кримінальне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 190 КК України ОСОБА_3 вчинив до постановлення вироку Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 14.08.2026 року, яким його було засуджено за ч. 1 ст. 190 КК України на 1 рік пробаційного нагляду.

З огляду на викладене, суд вважає необхідним остаточне покарання обвинуваченому призначити за сукупністю кримінальних правопорушень, відповідно до вимог ч. 4 ст. 70 КК України, а саме шляхом поглинення менш суворого покарання, більш суворим.

Установлено, що підстав для вирішення питань пов`язаних із запобіжним заходом відносно обвинуваченого немає, з огляду на відсутність таких клопотань у учасників кримінального провадження та враховуючи, що відповідно до статей 22, 26 КПК України, суд у кримінальному провадженні вирішує лише ті питання, що винесені на його розгляд сторонами, які є вільними у використанні своїх процесуальних прав.

Процесуальні витрати на підставі ст. 124 КПК України підлягають стягненню з обвинуваченого на суму 458,01 грн.

Цивільний позов у справі не заявлений.

Речові докази відсутні.

Керуючись статтями 302, 369-371, 373, 374, 382 КПК України, суд,

У Х В А Л И В:

ОСОБА_3 визнати винуватим у вчиненні кримінального проступку, передбаченого ч. 1 ст. 190 КК України та призначити йому покарання за ч. 1 ст. 190 КК України - 1 рік обмеження волі.

На підставі ч. 4 ст. 70 КК України, шляхом поглинення менш суворого покарання, призначеного вироком Білоцерківського міськрайонного суду від 14.08.2026 року, більш суворим покарання, визначеним даним вироком, остаточно визначити ОСОБА_3 покарання 1 рік обмеження волі.

Запобіжний захід ОСОБА_3 до вступу вироку в законну силу не обирати.

Цивільний позов не заявлено.

Речові докази відсутні.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь держави процесуальні витрати на залучення експертів для проведення експертизи у сумі 458,01 грн гривень.

Копія вироку за результатами розгляду обвинувального акта щодо вчинення кримінального проступку не пізніше дня, наступного за днем його ухвалення, надсилається учасникам судового провадження.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Вирок може бути оскаржено до Київського апеляційного суду через Білоцерківський міськрайонний суд Київської області протягом тридцяти діб з моменту його проголошення з урахуванням особливостей, передбачених ст. 394 КПК України.

Суддя: ОСОБА_7