Вирок від 24 серпня 2026 р. у справі №357/13383/26 — Білоцерківський міськрайонний суд Київської області

Справа № 357/13383/26

1-кп/357/1168/26

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

25.08.2026 Білоцерківський міськрайонний суд Київської області в складі:

головуючого судді ОСОБА_1 ,

при секретарі ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судового засідання Білоцерківського міськрайонного суду Київської області, кримінальне провадження № 12026116030000293 внесеному до ЄРДР 16.07.2026 року, за обвинуваченням

ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Маріуполь Донецької області, громадянина України, із професійно-технічною освітою, одруженого, має на утриманні малолітню дитину - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , військовослужбовця військової служби за мобілізацією, механіка-водія ІНФОРМАЦІЯ_3 військової частини НОМЕР_1 , у військовому званні «молодший сержант», зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , та проживаючого по АДРЕСА_2 , раніше не судимого,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 309 КК України,

сторони кримінального провадження та інші учасники судового провадження:

прокурор ОСОБА_5 ,

обвинувачений ОСОБА_3 ,

У С Т А Н О В И В:

ОСОБА_3 , 14 липня 2026 року, у невстановлені досудовим розслідуванням місці та час, з метою реалізації злочинного умислу на придбання психотропної речовини для власного вживання без мети збуту, використовуючи свій мобільний телефон, через чат-бот «ІНФОРМАЦІЯ_4» у месенджері «Telegram»» у невстановленої досудовим розслідуванням особи замовив та оплатив особливо небезпечної психотропної речовини, обіг якої заборонено, - «PVP», чим здійсним її придбання.

Після цього, 16 липня 2026 року близько 15 години 15 хвилин, ОСОБА_3 , перебуваючи за адресою: АДРЕСА_2, забрав із поштомату відділення «Нової пошти» № 42800 посилку, а саме - поліетиленовий пакет з маркуванням «Нова пошта», в якому містилася коробка із трьома пакетами фарби та інструкцією, в якій знаходився пакет з прозорого безбарвного полімерного матеріалу з пазовою застібкою із вмістом кристалоподібної речовини синього кольору «PVP». ОСОБА_3 , будучи обізнаним, що у вказаному пакеті знаходиться особливо небезпечна психотропна речовина, обіг якої заборонено, - «PVP», почав незаконно зберігати її при собі для власного вживання без мети збуту.

Цього ж дня, близько 16 години 13 хвилин, ОСОБА_3 , перебуваючи за адресою: АДРЕСА_2, був зупинений працівниками поліції для перевірки на предмет зберігання заборонених предметів та речовин. У подальшому останній повідомив працівникам поліції, що зберігає при собі психотропну речовину, обіг якої заборонено, та у ході проведення огляду місця події, в присутності понятих, ОСОБА_3 добровільно видав працівникам поліції пакет з маркуванням «Нова пошта», у якому містилися: коробка із трьома пакетами фарби та інструкцією, в якій знаходився пакет з прозорого безбарвного полімерного матеріалу з пазовою застібкою із вмістом кристалоподібної речовини синього кольору, що містить у своєму складі особливо небезпечну психотропну речовину, обіг якої заборонено - «PVP», маса якої у речовині становить 1,719 г, що згідно з наказом Міністерства охорони здоров`я України від 01.08.2000 № 188 «Про затвердження таблиць невеликих, великих та особливо великих розмірів наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів, які знаходяться у незаконному обігу» є великим розміром.

Дану речовину ОСОБА_3 , посягаючи на встановлений законом порядок обігу психотропних речовин, всупереч положенням Закону України «Про наркотичні засоби, психотропні речовини і прекурсори», незаконно придбав та зберігав при собі для власного вживання без мети збуту.

Таким чином, ОСОБА_3 , незаконно придбав та зберігав психотропні речовини у великих розмірах, без мети збуту, тобто вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 309 КК України.

Допитаний в судовому засіданні ОСОБА_3 свою вину у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 309 КК України, визнав повністю. Зазначив, що 14.07.2026 року через чат-бот в телеграм каналі замовив психотропну речовину, оплатив замовлення на банківський рахунок. Посилку замовив на поштомат, поблизу АДРЕСА_2. 16.07.2026 року, прийшла посилка, після того як він її забрав, та йшов додому, був зупинений працівниками поліції, які запитали чи має він заборонені речі. Він повідомив останніх, що він має заборонені речовини. Зазначив, психотропну речовину купував для себе, хотів попробувати вжити. Великий розмір, тому, що менше не можна було замовити. Зазначив, що в посилці було 4 пакунки, 3 пакунки з жіночою класкою і один з психотропню речовиною. Масу психотропної речовини 1,719 г. він не оспорує. Ствердив, що зробив для себе належні висновки, щиро кається у вчиненому, більше таке не повториться. Просив суворо не карати, призначити покарання у виді штрафу, який він зможе сплатити. Має намір продовжувати захищати Батьківщину.

Показання обвинуваченого в судовому засіданні послідовні і логічні, а тому не викликають сумнівів суду у правильності розуміння ним змісту обставин, добровільності та істинності його позиції.

З`ясувавши думки учасників судового провадження про обсяг та порядок дослідження доказів по справі, враховуючи, що ОСОБА_3 повністю визнав свою винуватість у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення, ніхто з учасників не піддає сумніву й не оспорює фактичні обставини, викладені в обвинувальному акті, вірно розуміють зміст цих обставин, у суду немає сумнівів у добровільності та істинності позиції учасників процесу, а тому, відповідно до ч. 3 ст. 349 КПК України, суд вважає за недоцільне проводити дослідження доказів стосовно фактичних обставин справи, які ніким не оспорюються, обмежившись лише допитом обвинуваченого та матеріалами кримінального провадження, які характеризують його особу й стосуються речових доказів у провадженні. При цьому судом роз`яснено, що у такому випадку учасники судового провадження будуть позбавлені права оспорювати ці фактичні обставини в апеляційному порядку.

Такий висновок суду ґрунтується також і на практиці Європейського суду з прав людини, викладеній, зокрема, у рішенні в справі «Коваль проти України» від 19.10.2006 року, відповідно до п. 113 якого вбачається, що «основна мета статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, у межах кримінального провадження забезпечити справедливий розгляд справи судом, який встановить обґрунтованість будь-якого кримінального обвинувачення. Стаття 6 Конвенції в цілому гарантує обвинуваченому ефективну участь у кримінальному провадженні. Основним аспектом права на справедливий суд є те, що розгляд кримінальної справи, включаючи елементи кримінального провадження, які відносяться до процедури, повинен бути змагальним і в ньому має забезпечуватись рівність сторін обвинувачення і захисту (рішення від 16 лютого 2000 року у справі «Роув і Дейвіс проти Сполученого Королівства»).

Судовий розгляд проведено стосовно особи, якій висунуте обвинувачення, і в межах висунутого обвинувачення за ч. 2 ст. 309 КК України, відповідно до вимог ст. 337 КПК України.

Суд встановив, що своїми діями, які виразились у незаконному придбанні та зберіганні психотропних речовин у великих розмірах, без мети збуту, ОСОБА_3 вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 309 КК України.

При призначенні ОСОБА_3 покарання, суд враховує вимоги ст. 65 КК України, згідно із якими особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання необхідне й достатнє для виправлення та попередження нових злочинів, а згідно ст. 50 КК України покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засудженого, а також запобігання вчиненню нових злочинів.

Статтею 17 Закону України від 23 лютого 2006 року «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» передбачено, що при розгляді справ суди застосовують Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Європейський Суд з прав людини у своїх рішеннях неодноразово зазначав, що «досягнення справедливого балансу між загальними інтересами суспільства та вимогами захисту основоположних прав особи лише тоді стає значимим, якщо встановлено, що під час відповідного втручання було дотримано принципу «законності» і воно не було свавільним.

Європейський Суд вказує, що «для того, щоб втручання вважалося пропорційним, воно має відповідати тяжкості правопорушення і не становити «особистий надмірний тягар для особи».

Конституційний Суд України в своєму рішенні зазначив: «Окремим виявом справедливості є питання відповідності покарання вчиненому злочину; категорія справедливості передбачає, що покарання за злочин повинно бути домірним злочину. Справедливе застосування норм права - є не тільки те, що передбачений законом склад злочину та рамки покарання відповідатимуть один одному, а й те, що покарання має перебувати у справедливому співвідношенні із тяжкістю та обставинами скоєного і особою винного».

Справедливість покарання повинна визначатися з точки зору врахування інтересів усіх суб`єктів кримінально-правових відносин, у тому числі й потерпілих. Однією із умов досягнення цієї мети є відшкодування завданого злочином збитку або усунення заподіяної шкоди.

При призначенні виду та розміру покарання ОСОБА_3 суд враховує суспільну небезпеку вчиненого злочину, дані про особу обвинуваченого, який має постійне місце реєстрації та проживання, одружений, має на утриманні сина ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , на обліках у лікарів нарколога та психіатра не перебуває, є військовослужбовцем, раніше не судимий.

Обставини, що пом`якшують покарання обвинуваченого - щире каяття.

Обставин, що обтяжують покарання обвинуваченого, не встановлено.

Враховуючи вказані обставини справи, суспільну небезпеку вчиненого кримінального правопорушення, суд зазначає, що наряду з іншими видами покарань, вказаною нормою закону передбачено також штраф. Призначаючи покарання у виді штрафу і визначаючи його розмір, суди мають враховувати майновий стан обвинуваченого. Майновий стан винного є поняттям оціночним. Для оцінки майнового стану винного слід, зокрема, враховувати розмір заробітної плати, пенсії чи стипендії такої особи; грошових доходів та інше.

В судовому засіданні обвинувачений повідомив, що має дохід і запевнив суд, що в змозі сплатити штраф, у разі його призначення в мінімальному розмірі, передбаченому санкцією статті обвинувачення. Таким чином, враховуючи дані про особу обвинуваченого, ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопоршення, позицію обвинуваченого та прокурора в судових дебатах, який просив призначити покарання у виді штрафу, а тому, в даному конкретному випадку, до ОСОБА_3 , на думку суду, може бути застосований такий вид покарання як штраф.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що необхідним і достатнім для виправлення обвинуваченого та попередження нових правопорушень, за ч. 2 ст. 309 КК України є покарання у виді штрафу у розмірі двох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 34000 грн.

На думку суду, призначене покарання у виді штрафу в розмірах, передбачених санкцією ч. 2 ст. 309 КК України, буде необхідним і достатнім для виправлення засудженого ОСОБА_3 та попередження вчинення нових правопорушень і не буде становити особистий надмірний тягар для особи.

Установлено, що підстав для вирішення питань пов`язаних із запобіжним заходом відносно обвинуваченого немає з огляду на відсутність таких клопотань у учасників кримінального провадження та враховуючи, що відповідно до статей 22, 26 КПК України, суд у кримінальному провадженні вирішує лише ті питання, що винесені на його розгляд сторонами, які є вільними у використанні своїх процесуальних прав.

Процесуальні витрати слід стягнути з обвинуваченого на користь держави в розмірі 3850,88 грн.

Долю речових доказів суд вирішує згідно ст. 100 КПК України.

Керуючись ст. ст. 7, 349, 368, 370, 373, 374, 394 КПК України, суд,

У Х В А Л И В:

ОСОБА_3 визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 309 КК України та призначити йому покарання за ч. 2 ст. 309 КК України штраф у розмірі двох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 34000 грн.

Запобіжний захід до набрання вироком законної сили не застосовувати.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь держави витрати на проведення судової експертизи в розмірі 3850 (три тисячі вісімсот п`ятдесят) грн. 88 коп.

Речові докази:

- змив, який поміщено до паперового пакету, поліетиленовий пакет із написами «Нова пошта» та картонну коробку із написами фарба, три пакети із фарбою та інструкція до фарби в середині, які поміщено до спеціального пакету № PSP3169563, який переданий на зберігання до камери схову Білоцерківського РУП ГУНП в Київській області, знищити;

- кристалоподібну речовину синього кольору, яка містить у своєму складі особливо небезпечну психотропну речовину, обіг якої заборонено - PVP, масою 1,719 г, яку поміщено до спеціального пакету № 6633198, який переданий на зберігання до камери схову Білоцерківського РУП ГУНП в Київській області, знищити.

Вирок суду може бути оскаржений до Київського апеляційного суду протягом 30 днів з дня його проголошення шляхом подачі апеляції через Білоцерківський міськрайонний суд Київської області. Вирок суду з підстав заперечення обставин, які ніким не оспорювалися під час судового розгляду і дослідження яких було визнано судом недоцільним, відповідно до положень частини третьої статті 349 КПК України, не може бути оскарженим в апеляційному порядку.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги, вирок набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції, якщо його не буде скасовано.

Суддя: ОСОБА_7