Постанова від 24 серпня 2026 р. у справі №714/888/26 — Чернівецький апеляційний суд

ЧЕРНІВЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 серпня 2026 року м. Чернівці

Суддя судової палати з розгляду кримінальних справ та справ про адміністративні правопорушення Чернівецького апеляційного суду Потоцький В.П., за участю секретаря судового засідання - Ванджурак С.М., захисника особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 - адвоката Морозової О.В., потерпілої ОСОБА_2 , її представника - адвоката Поляк М.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу захисника особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 - адвоката Морозової О.В. на постанову Герцаївського районного суду Чернівецької області від 23 липня 2026 року,

ВСТАНОВИВ:

Постановою Герцаївського районного суду Чернівецької області від 23 липня 2026 року ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.173-2 КУпАП, та накладено на нього адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 40 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 680 грн.

Стягнуто з ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 665 грн. 60 коп.

Згідно з постановою районного суду, ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за те, що 01.07.2026 року, перебуваючи за адресою свого проживання в АДРЕСА_1 , він вчинив домашнє насильство економічного характеру щодо своєї колишньої дружини ОСОБА_2 , а саме не надав їй доступу до домоволодіння, набутого під час шлюбу, позбавивши її можливості проживати та користуватися ним, внаслідок чого була завдана шкода її психічному здоров`ю.

Не погоджуючись із прийнятим рішенням, адвокат Морозова О.В. в інтересах ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, у якій просить постанову Герцаївського районного суду Чернівецької області від 23.07.2026 року скасувати, а провадження у справі закрити у зв`язку з відсутністю в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення.

У своїх доводах посилається на те, що між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 існує спір щодо житлового будинку, який має майновий характер.

ЄУНСС:714/888/26

НП:33/822/375/26 Головуючий у І-ій ін-ції: Костишин Н.Я.

Категорія:ч.1 ст.173-2 КУпАП Суддя-доповідач: Потоцький В.П.

Зазначає, що ОСОБА_2 проживає за іншою адресою, а тому вважає безпідставним висновок районного суду про позбавлення її житла.

Посилається на відсутність у матеріалах справи документів про реєстрацію за ОСОБА_2 права власності на спірне домоволодіння.

Також вказує на те, що консультативний висновок лікаря-психіатра не підтверджує причинного зв`язку між діями ОСОБА_1 01.07.2026 року та встановленим у ОСОБА_2 тривожним станом.

Крім того, посилається на постанову Чернівецького апеляційного суду від 21.05.2026 року, якою було скасовано попередню постанову районного суду про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.173-2 КУпАП.

У судове засідання ОСОБА_1 , будучи належним чином повідомленим про дату, час та місце апеляційного розгляду, не з`явився, про причини неявки суд не повідомив, а тому його неявка не перешкоджає розгляду апеляційної скарги по суті.

Заслухавши пояснення учасників апеляційного розгляду, перевіривши матеріали справи про адміністративне правопорушення та доводи апеляційної скарги, апеляційний суд дійшов наступних висновків.

Відповідно до вимог ч.7 ст.294 КУпАП апеляційний суд переглядає справу в межах апеляційної скарги.

Згідно з ст.245 КУпАП завданнями провадження у справах про адміністративні правопорушення є своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи та вирішення її в точній відповідності із законом.

За змістом ст.280 КУпАП при розгляді справи суд зобов`язаний з`ясувати, чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа у його вчиненні, а також інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Вказаних вимог закону судом першої інстанції дотримано, а його висновок про доведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.173-2 КУпАП, є обґрунтованим та відповідає фактичним обставинам справи.

Так, ч.1 ст.173-2 КУпАП передбачена адміністративна відповідальність за вчинення домашнього насильства, тобто умисне вчинення будь-яких діянь фізичного, психологічного чи економічного характеру, зокрема позбавлення житла, їжі, одягу, іншого майна або коштів, на які потерпілий має передбачене законом право, внаслідок чого була завдана шкода фізичному або психічному здоров`ю потерпілого.

Відповідно до Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» економічне насильство є формою домашнього насильства, що включає, зокрема, умисне позбавлення житла, іншого майна, коштів чи документів або можливості користуватися ними.

Винуватість ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.173-2 КУпАП, підтверджується сукупністю наявних у матеріалах справи доказів, яким районний суд дав належну правову оцінку.

Як вбачається з протоколу про адміністративне правопорушення серії ВАД №187988, 01.07.2026р. ОСОБА_1 за місцем свого проживання: АДРЕСА_2 , вчинив домашнє насильство економічного характеру, а саме не надав своїй колишній дружині ОСОБА_2 доступу до домоволодіння, набутого під час шлюбу, чим позбавив її місця проживання (а.с.1).

Вказані у протоколі обставини узгоджуються з іншими доказами, наявними у матеріалах справи.

Так, ОСОБА_2 у суді апеляційної інстанції, як і у суді першої інстанції, пояснила, що житловий будинок був набутий сторонами під час шлюбу, вона проживала у ньому разом із дітьми та в будинку є її особисті речі. 01.07.2026 року разом із дочкою прибула до домоволодіння, однак ОСОБА_1 не допустив її до будинку. У зв`язку з цими подіями її психічному здоров`ю завдано шкоду, а тому наступного дня, тобто 02.07.2026р., вона звернулася за допомогою до лікаря-психіатра.

Вказані обставини підтвердила ОСОБА_3 , та зазначила, що 01.07.2026 року разом із матір`ю прибула до домоволодіння, однак ОСОБА_1 не надав їм можливості потрапити всередину.

Такі пояснення потерпілої ОСОБА_2 та свідка ОСОБА_3 узгоджуються з їхніми письмовими поясненнями, які містяться у матеріалах справи на а.с.10 та а.с.11, а також з іншими доказами, які містяться у матеріалах справи, а тому підстав недовіряти їм апеляційний суд не знаходить.

Згідно з консультативним висновком лікаря-психіатра від 02.07.2026 року ОСОБА_2 звернулася зі скаргами на відчуття страху, порушення сну, постійну напругу та тривогу. Під час огляду встановлено, що вона тривожна, плаче, відчуває безпорадність та боїться за своє життя. За результатами огляду встановлено виражений тривожний стан внаслідок психічної травми та рекомендовано відповідне лікування і психологічну допомогу.

Відповідно до даних відеозапису, який міститься у матеріалах справи та відображає обставини події 01.07.2026 року, ОСОБА_1 дійсно не допускає ОСОБА_2 до житлового будинку, при цьому зазначає, що вказане домоволодіння є його майном та заперечує її право на доступ до нього.

Отже, вищенаведені докази у своїй сукупності та взаємозв`язку підтверджують вчинення ОСОБА_1 дій економічного характеру, які полягали у позбавленні ОСОБА_2 можливості користуватися житловим будинком, внаслідок чого завдана шкода її психічному здоров`ю.

Посилання захисника на те, що між сторонами існує майновий спір, не спростовують висновків районного суду.

Відповідно до ст.60 СК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності.

Отже, право спільної сумісної власності на майно, набуте подружжям за час шлюбу, виникає в силу закону та не ставиться у залежність від наявності судового рішення про визнання такого права.

З матеріалів справи вбачається, що житловий будинок, до якого ОСОБА_1 не допустив ОСОБА_2 , був набутий сторонами під час перебування у шлюбі.

Отже відсутність рішення суду про визнання за ОСОБА_2 права власності на частину вказаного домоволодіння не свідчить про відсутність у неї передбаченого законом права на це майно.

Не заслуговують на увагу і доводи захисника про те, що ОСОБА_2 на час події проживала за іншою адресою, оскільки її проживання в іншому місці не припиняє майнових прав на домоволодіння та не позбавляє права користуватися майном, набутим під час шлюбу.

Крім того, з пояснень ОСОБА_2 вбачається, що у будинку залишалися її особисті речі, а також що вона мала намір надалі проживати у ньому у зв`язку зі своїм матеріальним становищем.

Що стосується доводів апеляційної скарги захисника про відсутність доказів завдання шкоди психічному здоров`ю ОСОБА_2 , то вони спростовуються консультативним висновком лікаря-психіатра від 02.07.2026 року, а також іншими доказами.

Та обставина, що у зазначеному висновку не наведено детального опису події 01.07.2026 року, не нівелює його доказового значення, оскільки цей доказ підтверджує стан психічного здоров`я ОСОБА_2 після події та оцінений судом у сукупності з рештою доказів, наявною у справі.

Посилання захисника на постанову Чернівецького апеляційного суду від 21.05.2026 року також не спростовують висновків районного суду, оскільки зі змісту вказаної постанови вбачається, що предметом апеляційного перегляду були інші обставини та інші дії ОСОБА_1 , пов`язані з припиненням електропостачання домоволодіння.

Не змінює наведених висновків і наявність у матеріалах справи відомостей про словесний конфлікт між сторонами, оскільки предметом розгляду є дії ОСОБА_1 економічного характеру, які відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення полягали у недопуску ОСОБА_2 до домоволодіння та позбавленні її можливості користуватися ним.

Інші доводи апеляційної скарги були перевірені апеляційним судом, однак вони не спростовують правильності висновків районного суду та не дають підстав для скасування оскаржуваної постанови.

Таким чином, районним судом правильно встановлено наявність у діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.173-2 КУпАП.

Неправильного застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права при розгляді справи судом першої інстанції не встановлено, як не встановлено порушень, які б тягнули зміну чи скасування постанови районного суду.

При вирішенні питання про накладення адміністративного стягнення районним судом враховано вимоги ст.33 КУпАП.

Рішення районного суду по суті є правильним, порушень норм матеріального чи процесуального права, які б давали підстави для його скасування, апеляційним судом не встановлено, а тому апеляційну скаргу слід залишити без задоволення.

На підставі наведеного та керуючись ст.294 Кодексу України про адміністративні правопорушення, Чернівецький апеляційний суд,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу адвоката Морозової О.В., подану в інтересах ОСОБА_1 , залишити без задоволення, а постанову Герцаївського районного суду Чернівецької області від 23.07.2026 року щодо ОСОБА_1 за ч.1 ст.173-2 КУпАП - без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Суддя Чернівецького

апеляційного суду В.П. Потоцький