Постанова від 23 серпня 2026 р. у справі №644/3944/26 — Харківський апеляційний суд

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

__________________________________________________________________

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 серпня 2026 року

м. Харків

справа № 644/3944/26

провадження № 22-ц/818/4089/26

Харківський апеляційний суд у складі:

головуючого - Пилипчук Н.П.,

суддів колегії - Кружиліної О.А., Мальованого Ю.М.

розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справу за заявою Приватного Акціонерного Товариства «Харківенергозбут» про видачу судового наказу про стягнення заборгованості за спожиту електричну енергію з ОСОБА_1 , за апеляційною скаргою Приватного Акціонерного Товариства «Харківенергозбут» на ухвалу Індустріального районного суду м. Харкова від 15 квітня 2026 року, постановлену в складі судді Маркосян М.В., -

ВСТАНОВИВ:

ПрАТ «Харківенергозбут» звернулось до суду із заявою про видачу судового наказу про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за спожиту електричну енергію в розмірі 46791,60 грн.

Ухвалою Індустріального районного суду м. Харкова від 15 квітня 2026 року у видачі судового наказу відмовлено.

Не погодившись із вказаною ухвалою, ПрАТ «Харківенергозбут» подало апеляційну скаргу, в якій просить скасувати дану ухвалу та направити справу для подальшого розгляду до суду першої інстанції.

Вважає, що ухвала суду першої інстанції прийнята з порушенням норм процесуального права. Вказує, що суд без належного обґрунтування звузив період зупинення перебігу позовної давності, що призвело до неправильного її обчислення. Крім того, судом повністю не враховано норми законодавства щодо продовження строків позовної давності на період дії карантину, встановленого з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), зокрема положення пункту 12 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України, внесені Законом України щодо COVID-19 від 02.04.2020, відповідно до яких строки, визначені статтею 257 ЦК України, продовжуються на весь строк дії карантину, який тривав до 30.06.2023, що також підлягало обов`язковому врахуванню при обчисленні строку позовної давності. Наголошує, що 02 квітня 2020 року набув чинності Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)», яким розділ «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України було доповнено пунктом 12. Відповідно до зазначеного пункту, строки позовної давності, зокрема передбачені ст. 257 ЦК України, продовжуються на весь строк дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України. Карантин було відмінено постановою Кабінету Міністрів України від 27.06.2023 № 651 з 30.06.2023 року, а отже перебіг позовної давності фактично було продовжено на період з 02.04.2020 по 30.06.2023. Крім того, розділ «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України було доповнено пунктом 19, згідно з яким у період дії воєнного стану перебіг позовної давності зупиняється на весь строк його дії. Воєнний стан введено відповідно до Указ Президента України №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженого відповідним законом. В подальшому Закон України №4434-IX від 14.05.2025 (який набрав чинності 04.09.2025) відновив перебіг строків позовної давності. Отже до 30.06.2023 - строк позовної давності було зупинено постановою КМУ бвід 27.06.2023 № 651, з 24.02.2022 по 04.09.2025 - строк зупинено Указом Президента України №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», з 04.09.2025 - перебіг строку позовної давності відновився згідно Закону України №4434-IX. Аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 02 липня 2025 року у справі № 903/602/24, відповідно до яких у разі, якщо станом на 02 квітня 2020 року позовна давність не спливла, перебіг такого строку підлягає спеціальному правовому регулюванню, а саме: спочатку продовжується на строк дії карантину до 30 червня 2023 року, надалі - до 29 січня 2024 року у зв`язку з дією воєнного стану, а починаючи з 30 січня 2024 року перебіг строку зупиняється на весь строк дії воєнного стану. Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що за таких умов звернення до суду не обмежується загальним трирічним строком позовної давності, якщо такий строк не сплив станом на 02 квітня 2020 року, що прямо підтверджує відсутність підстав вважати строк позовної давності таким, що сплив у даних правовідносинах.

Частиною 1 ст. 367 ЦПК України передбачено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість ухвали суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Відмовляючи у видачі судового наказу, суд першої інстанції виходив з того, що заявник звернувся з вимогою про стягнення заборгованості за межами встановленої законом позовної давності.

Колегія суддів не може погодитися з вказаним висновком суду першої інстанції, виходячи з наступного.

Так, за положеннями ч. 3 ст. 19 ЦПК України наказне провадження призначене для розгляду справ за заявами про стягнення грошових сум незначного розміру, щодо яких відсутній спір або про його наявність заявнику невідомо.

Згідно зі ст. 160 ЦПК України, судовий наказ є особливою формою судового рішення, що видається судом за результатами розгляду вимог, передбачених статтею 161 цього Кодексу. Із заявою про видачу судового наказу може звернутися особа, якій належить право вимоги, а також органи та особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб. Судовий наказ підлягає виконанню за правилами, встановленими для виконання судових рішень у порядку, встановленому законом.

Відповідно до положень ст. 161 ЦПК України судовий наказ може бути видано, серед іншого, якщо: заявлено вимогу про стягнення заборгованості за оплату житлово-комунальних послуг, телекомунікаційних послуг, послуг телебачення та радіомовлення з урахуванням індексу інфляції та 3 відсотків річних, нарахованих заявником на суму заборгованості; заявлено вимогу до юридичної особи або фізичної особи - підприємця про стягнення заборгованості за договором (іншим, ніж про надання житлово-комунальних послуг, телекомунікаційних послуг, послуг телебачення та радіомовлення), укладеним у письмовій (в тому числі електронній) формі, якщо сума вимоги не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

У відповідності до положень ч.ч. 1-3 ст. 163 ЦПК України заява про видачу судового наказу подається до суду у письмовій формі та підписується заявником або його представником. У заяві повинно бути зазначено: найменування суду, до якого подається заява; повне найменування (для юридичних осіб) або ім`я (прізвище, ім`я та по батькові) (для фізичних осіб) заявника і боржника, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України заявника та боржника, реєстраційний номер облікової картки платника податків заявника та боржника (для фізичних осіб) за його наявності або номер і серію паспорта заявника та боржника (для фізичних осіб - громадян України), а також офіційні електронні адреси та інші дані, якщо вони відомі заявнику, які ідентифікують боржника; ім`я (прізвище, ім`я та по батькові) представника заявника, якщо заява подається представником, його місце проживання або місцезнаходження; вимоги заявника і обставини, на яких вони ґрунтуються; перелік доказів, якими заявник обґрунтовує обставини, на яких ґрунтуються його вимоги. До заяви про видачу судового наказу додаються: документ, що підтверджує сплату судового збору; документ, що підтверджує повноваження представника, якщо заява підписана представником заявника; копія договору, укладеного в письмовій (в тому числі електронній) формі, за яким пред`явлено вимоги про стягнення грошової заборгованості; інші документи або їх копії, що підтверджують обставини, якими заявник обґрунтовує свої вимоги.

При цьому, як передбачено вимогами ч. 1 ст. 165 ЦПК України, суддя відмовляє у видачі судового наказу, якщо: заява подана з порушеннями вимог статті 163 цього Кодексу; заяву подано особою, яка не має процесуальної дієздатності, не підписано або підписано особою, яка не має права її підписувати, або особою, посадове становище якої не вказано; заявлено вимогу, яка не відповідає вимогам статті 161 цього Кодексу ; наявні обставини, передбачені частиною першою статті 186 цього Кодексу; з моменту виникнення права вимоги пройшов строк, який перевищує позовну давність, встановлену законом для такої вимоги, або пройшов строк, встановлений законом для пред`явлення позову в суд за такою вимого ю; судом раніше виданий судовий наказ за тими самими вимогами, за якими заявник просить видати судовий наказ; судом раніше відмовлено у видачі судового наказу з підстав, передбачених пунктами 3-6 частини першої цієї статті; із поданої заяви не вбачається виникнення або порушення права грошової вимоги, за якою заявником подано заяву про видачу судового наказу; заяву подано з порушенням правил підсудності.

Як вбачається зі змісту заяви про видачу судового наказу, заявником визначено період заборгованості боржника з жовтня 2021 по березень 2026 року.

Так, положеннями ст.ст. 256, 257 ЦК України визначено, що позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Згідно із ст.ст. 253, 254 ЦК України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок. Строк, що визначений роками, спливає у відповідні місяць та число останнього року строку.

Постановою Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020 року № 211 «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» (із змінами і доповненнями, внесеними постановами Кабінету Міністрів України) введено з 12 березня 2020 року на всій території України карантин.

Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)» 540-IX від 30 березня 2020 року розділ "Прикінцеві та перехідні положення" Цивільного кодексу України доповнено, зокрема п. 12 такого змісту: «Під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину». Вказаний Закон набрав законної сили з 02 квітня 2020 року.

Законом України від 15 березня 2022 року №2120-ІХ «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм та період дії воєнного стану» доповнено, серед іншого, розділ «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України, в якому пунктом 19 визначено, що в період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану строки, визначені статтями 257-259,362,559,681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк його дії.

Разом з тим, 24.02.2022 строком на 30 діб в Україні було введено воєнний стан відповідно до Указу Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженого Законом України «Про затвердження Указу Президента України» «Про введення воєнного стану в Україні».

В подальшому, відповідно до Указів Президента України строк дії воєнного стану в Україні продовжувався і діє на даний час.

У свою чергу, пунктами 18, 19 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України визначено, що у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

У період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану строки, визначені статтями 257-259, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк його дії.

Закон України №4434-ІХ від 14.05.2025 року «Про внесення зміни до розділу «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного України щодо поновлення перебігу позовної давності», яким виключено пункт 19 «Прикінцевих та перехідних положень» щодо призупинення строків позовної давності, набирає чинності через три місяці з дня, наступного за днем його опублікування, тобто з 04.09.2025 року.

Таким чином, у період з 02 квітня 2020 року по 04 вересня 2025 року строки позовної давності були зупинені, і звернення заявника із вказаною заявою 10 квітня 2026 року вчинено в межах строку позовної давності.

Однак, на вказане суд першої інстанції уваги не звернув, в зв`язку із чим дійшов передчасного висновку про пропуск заявником строку позовної давності для звернення до суду із заявою про видачу судового наказу.

Відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати ухвалу, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Підставами для скасування ухвалу суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є: неповне з`ясування судом обставин, що мають значення справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції вважає встановленими; невідповідність висновків суду обставинам справи; порушення норм процесуального права чи неправильне застосування норм матеріального права, які призвели до постановлення помилкової ухвали (ст. 379 ЦПК України).

З огляду на викладене, ухвала суду першої інстанції постановлена з порушенням норм процесуального права, тому підлягає скасуванню з направленням справи для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 268, 367, 368, 371, 374, 379, 381- 384 ЦПК України, суд,

ПОСТАНОВИВ :

Апеляційну скаргу Приватного Акціонерного Товариства «Харківенергозбут» - задовольнити.

Ухвалу Індустріального районного суду м. Харкова від 15 квітня 2026 року скасувати, справу направити до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення, але може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення у випадках, передбачених ст. 389 ЦПК України.

Головуючий Н.П. Пилипчук

Судді Ю.М. Мальований

О.А. Кружиліна