Постанова від 24 серпня 2026 р. у справі №346/2552/26 — Івано-Франківський апеляційний суд

Справа № 346/2552/26

Провадження № 22-ц/4808/1570/26

Головуючий у 1 інстанції Коваленко Д. С.

Суддя-доповідач Бойчук

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 серпня 2026 року м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський апеляційний суд в складі:

судді-доповідача Бойчука І.В.,

суддів: Пнівчук О.В., Мальцевої Є.Є.,

розглянувши у порядку письмового провадження справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу, за апеляційною скаргою представника ОСОБА_1 на заочне рішення Коломийського міськрайонного суду від 30 червня 2026 року під головуванням судді Коваленка Д.С. у м. Коломия,

в с т а н о в и в:

В травні 2026 року ОСОБА_1 звернувся з позовом до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу.

Позовні вимоги обґрунтував тим, що у сторін різні характери та погляди на життя, спільних інтересів немає, під час спільного проживання у нього з відповідачкою не склались відносини, внаслідок чого спільне життя та збереження шлюбу стало суперечити їхнім інтересам.

Просив розірвати шлюб зареєстрований між ними у відділі РАГС Коломийського міського управління юстиції Івано-Франківської області, актовий запис № 312.

Заочним рішенням Коломийського міськрайонного суду від 30 червня 2026 року задоволено позов.

Розірвано шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , зареєстрований 22 вересня 2001 року у відділі реєстрації актів громадянського стану Коломийського міського управління юстиції Івано-Франківської області, про що складено актовий запис № 312.

Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 1 065 грн.

У апеляційній скарзі ОСОБА_1 посилається на незаконність рішення суду.

Зазначає, що представник позивача 10.06.2026 до початку розгляду справи по суті звернувся до суду першої інстанції з клопотанням про залишення позову без розгляду у зв`язку із примиренням сторін.

Таким чином, суд ухваливши рішення про розірвання шлюбу порушив вимоги процесуального закону та неправильно застосував норми матеріального права і розірвав шлюб проти волі сторін та за відсутності реальних підстав для його розірвання.

Просить скасувати рішення суду першої інстанції та залишити позов без розгляду

ОСОБА_2 правом на подання відзиву на апеляційну скаргу не скористалися, що відповідно до ч.3 ст.360 ЦПК України не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції в апеляційному порядку.

За змістом ч.13 ст. 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 274 ЦПК України у порядку спрощеного позовного провадження розглядаються малозначні справи. Відповідно до ч.1 ст.368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного провадження, з особливостями встановленими цією главою.

За приписами ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність та обґрунтованість оскаржуваного рішення, колегія суддів дійшла висновку про задоволення апеляційної скарги, враховуючи таке.

Встановлено, що ОСОБА_1 та ОСОБА_3 уклали шлюб, який зареєстровано 22 вересня 2001 року, відділом реєстрації актів громадянського стану Коломийського міського управління юстиції Івано-Франківської області, про що складено актовий запис № 312. (а.с. 4 свідоцтво про шлюб серії НОМЕР_1 ).

Разом з цим, у зв`язку із розбіжністю у поглядах на сімейне життя між подружжям спільне життя і збереження шлюбу стало суперечити інтересам ОСОБА_1 , тому він подав позов про розірвання шлюбу.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції вказав, що позивач втратив бажання знаходиться у шлюбі з відповідачкою, який ґрунтується на вільній згоді їх обох, тому їх подальше спільне життя як подружжя і збереження шлюбу є неможливими, оскільки буде суперечити інтересам позивача.

Проте, погодитися з таким висновком суду першої інстанції колегія суддів апеляційного суду не може.

Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави (ч. 1 ст. 2 ЦПК України).

Основною засадою (принципом) цивільного судочинства є, зокрема, диспозитивність (п. 5 ч. 3 ст. 2 ЦПК України).

Частиною 4 ст. 12 ЦПК України передбачено, що кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до ч. 1 та ч. 3 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

Згідно із п. 3 ч. 1 ст. 43 ЦПК України учасники справи мають право подавати заяви та клопотання, надавати пояснення суду, наводити свої доводи, міркування щодо питань, які виникають під час судового розгляду, і заперечення проти заяв, клопотань, доводів і міркувань інших осіб.

Статтею 182 ЦПК України передбачено, що при розгляді справи судом учасники справи викладають свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення, міркування щодо процесуальних питань у заявах та клопотаннях, а також запереченнях проти заяв і клопотань. Заяви, клопотання і заперечення подаються в письмовій або усній формі. У випадках, визначених цим Кодексом, заяви і клопотання подаються тільки в письмовій формі. Заяви, клопотання і заперечення подаються та розглядаються в порядку, встановленому цим Кодексом. У випадках, коли цим Кодексом такий порядок не встановлено - він встановлюється судом.

Таким чином, позивачу процесуальним законом надано процесуальні права щодо можливості подання заяв та клопотань, які він може використовувати на власний розсуд, не допускаючи при цьому зловживань. Заяви про відкликання, залишення без розгляду позову є одним із різновидів таких клопотань.

У пункті 5 ч. 1 ст. 257 ЦПК України, вказано, що суд постановляє ухвалу про залишення позову без розгляду, якщо позивач до початку розгляду справи по суті подав заяву про залишення позову без розгляду.

Залишення позову без розгляду - це форма закінчення розгляду цивільної справи без ухвалення судового рішення, у зв`язку із виникненням обставин, які перешкоджають розгляду справи, але можуть бути усунуті в майбутньому.

Стаття 257 ЦПК України містить виключний перелік підстав для залишення позову без розгляду і такий перелік розширеному тлумаченню не підлягає.

Закріплене за позивачем право на подання заяви про залишення позову без розгляду є абсолютним і не залежить від думки інших учасників процесу. Сторони вільні розпоряджатися своїми правами на власний розсуд (постанови Верховного Суду від 10 квітня 2020 року у справі № 548/2531/18, від 05 жовтня 2021 року у справі №308/13199/17, від 04 квітня 2022 у справі № 441/1609/19).

Суд не наділений повноваженнями відмовити позивачу, який просить не розглядати його позовні вимоги по суті.

Як вбачається з матеріалів справи, ухвалою суду першої інстанції від 21 травня 2026 року було прийнято справу до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання та без виклику учасників справи не пізніше 30.06.2026.

Через підсистему «Електронний суд» 10.06.2026 до початку судового розгляду справи до суду першої інстанції від представника ОСОБА_1 адвоката Потятинника Ю.Р. надійшла заява про залишення позову без розгляду, оскільки сторони примирилися (а.с. 19).

Колегія суддів зазначає, що подаючи вказану заяву, позивач розпорядився наданим йому процесуальним правом та заявив суду, що він не бажає розірвання шлюбу з відповідачкою та просить залишити свій позов без розгляду.

Проте, суд першої інстанції подану представником ОСОБА_1 заяву про залишення позову без розгляду не врахував. Відтак, дійшов передчасного та помилкового висновку про розгляд цієї справи по суті та задоволення позову.

Відповідно до вимог статті 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: 1) неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

З огляду на викладене, колегія суддів приходить переконання, що постановлене судом першої інстанції у цій справі судове рішення підлягає скасуванню із залишенням позову без розгляду в зв`язку з неправильним застосуванням норм процесуального права, які призвели до постановлення судом неправильного рішення.

Відповідно до п. 2 ч. 3 ст. 389 ЦПК України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах та у справах з ціною позову, що не перевищує двохсот п`ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім випадків, якщо: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково.

Керуючись ст. 374, 376, 381-384, 389, 390 ЦПК України, суд

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 задовольнити.

Заочне рішення Коломийського міськрайонного суду від 30 червня 2026 року скасувати. Ухвалити нове рішення.

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу залишити без розгляду.

Постанова суду набирає законної сили з дня її ухвалення і у випадках, передбачених п. 2 ч. 3 ст. 389 ЦПК України, може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Постанову складено 25 серпня 2026 року.

Суддя-доповідач: І.В. Бойчук

Судді: О.В. Пнівчук Є.Є. Мальцева