Постанова від 11 серпня 2026 р. у справі №206/3732/25 — Дніпровський апеляційний суд

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 22-ц/803/7048/26 Справа № 206/3732/25 Головуючий у першій інстанції: Ковальчук Т. А. Суддя-доповідач: Красвітна Т. П.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 серпня 2026 року Дніпровський апеляційний суд у складі колегії суддів:

головуючого - Красвітної Т.П.,

суддів: Агєєва О.В., Никифоряка Л.П.,

за участю секретаря Марченко С.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпро цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Магдалинівського районного суду Дніпропетровської області у складі судді Ковальчук Т.А. від 14 квітня 2026 року по справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про розірвання шлюбу,-

ВСТАНОВИВ:

У липні 2025 року ОСОБА_2 звернувся до суду з даним позовом, посилаючись на те, що перебуває з відповідачем у шлюбі, який зареєстрований 07.08.2023 року. Сторони не мають спільних неповнолітніх дітей. ОСОБА_3 зазначає, що шлюбні відносини припинені, а саме з березня 2025 року сторони проживають окремо, у зв`язку із втратою між ними почуття взаємної поваги та любові, а також через взаємні образи. Можливості примирення не вбачається, шлюб розпався остаточно. Тому позивач просив розірвати шлюб, укладений між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , зареєстрований 07.08.2023 Самарським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у місті Дніпрі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса), під актовим записом №154.

Рішенням Магдалинівського районного суду Дніпропетровської області від 14 квітня 2026 року позовні вимоги ОСОБА_2 - задоволені. Шлюб укладений між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , зареєстрований 07.08.2023 року, Самарським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у місті Дніпрі Південного Міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса), актовий запис №154 - розірвано. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 судовий збір у розмірі 968,96 грн.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 , посилаючись на неповне з`ясування обставин справи, що мають значення для справи, ставить питання про скасування оскаржуваного рішення з ухваленням нового судового рішення про відмову у задоволенні позову.

Колегія суддів звертає увагу, що про час та місце слухання даної справи апеляційним судом сторони повідомлені належним чином у відповідності до вимог ст. 128-130 ЦПК України. Без задоволення залишене клопотання відповідачки ОСОБА_1 про відкладення розгляду даної справи у зв`язку з її поганим самопочуттям та у зв`язку зі зникненням безвісти позивача після постановлення рішення районним судом. Колегія зазначає, що долучена до вказано клопотання виписка із медичної картки хворого, видана ТОВ "Лікую.ЮА", датована 10.08.2026 не підтверджує непрацездатність відповідачки саме 12.08.2026 - у день судового засідання; доказів оформлення лікарняного відповідачкою суду не надано; доказів, які б свідчили про неможливість її участі у судовому засіданні з поважних причин, суду не надано. В судовому засідання суду апеляційної інстанції приймав участь представник позивача ОСОБА_2 - ОСОБА_6., який підтвердив, що його повноваження на представництво інтересів позивача, на підставі ордера на надання правничої допомоги серії АЕ № 1508334 від 25.05.2026, не припинені, не відкликані та не обмежені; представник зазначив, що позивач є військовослужбовцем, наполягає на розгляді даної справи без його участі; у передбаченому законом порядку позивач безвісно відсутнім не визнаний, відповідне судове рішення не ухвалювалось.

Розглянувши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та заявлених позовних вимог, колегія дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування оскаржуваного рішення, виходячи з наступного.

Встановлено судом та стверджується зібраними у справі доказами, що відповідно до свідоцтва про шлюб, серії НОМЕР_1 , виданого Самарським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у місті Дніпрі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса), ОСОБА_2 та ОСОБА_4 , 07 серпня 2023 року зареєстрували шлюб. Прізвище дружини після реєстрації шлюбу - « ОСОБА_5 » (а.с. 5).

Сторони не мають спільних дітей.

Згідно змісту позовної заяви, шлюбні відносини між позивачем та відповідачкою фактично припинені з березня 2025 року, сторони проживають окремо у зв`язку з втратою ними почуття взаємної поваги та любові, а також через взаємні образи. Можливості примирення та подальшого збереження сім`ї відсутні, шлюб розпався остаточно; сторони спільного господарства не ведуть, спільного бюджету не мають.

Статтею 51 Конституції України визначено, що шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки і чоловіка. Кожен із подружжя має рівні права і обов`язки у шлюбі та сім`ї.

Відповідно до статті 24 СК України шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки та чоловіка.

Частиною першою статті 8 Конвенції про захист прав та основоположних свобод визначено право особи на повагу до свого приватного та сімейного життя.

Відповідно до частини першої статті 104 СК України шлюб припиняється внаслідок його розірвання. Шлюб припиняється внаслідок його розірвання за позовом одного з подружжя на підставі рішення суду (частина третя статті 105 СК України).

Головним завданням сімейного законодавства є зміцнення сім`ї. Проте завдання СК України щодо подальшого зміцнення сім`ї не виключає існування права на розлучення. Держава заінтересована у збереженні лише такої сім`ї, яка б відповідала принципам моралі і вимогам закону. Відсутність почуттів любові і поваги, неможливість подолання непорозумінь, неприязні, ворожнечі - все це негативно відбивається на особистому житті кожного із подружжя.

Основою сімейних відносин є добровільний шлюб жінки та чоловіка, що ґрунтується на вільних від матеріальних розрахунків почуттях взаємної любові, дружби та поваги всіх членів сім`ї.

Відповідно до вимог статті 109 СК України шлюб розривається судом, якщо буде встановлено, що заява про розірвання шлюбу відповідає дійсній волі дружини та чоловіка і що після розірвання шлюбу не будуть порушені їх права, а також права їх дітей.

Згідно пункту 10 постанови Верховного Суду України «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя» від 21 грудня 2007 року, шлюб може бути розірвано в судовому порядку лише за умови, якщо встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечитиме інтересам одного з них чи інтересам їх дітей. Із цією метою суди повинні уникати формалізму при вирішенні позовів про розірвання шлюбу, повно та всебічно з`ясовувати фактичні взаємини подружжя, дійсні причини позову про розірвання шлюбу, враховувати наявність малолітньої дитини, дитини-інваліда та інші обставини життя подружжя, забезпечувати участь у судовому засіданні, як правило, обох сторін, вживати заходів до примирення подружжя.

За приписами статті 112 СК України суд з`ясовує фактичні взаємини подружжя, дійсні причини позову про розірвання шлюбу, бере до уваги наявність малолітньої дитини, дитини-інваліда та інші обставини життя подружжя. Суд постановляє рішення про розірвання шлюбу, якщо буде встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечило б інтересам одного з них, інтересам їхніх дітей, що мають істотне значення.

Шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки та чоловіка. Шлюб припиняється внаслідок його розірвання. Розірвання шлюбу засвідчує стійкий розлад подружніх стосунків. У відповідності із частиною 1 статті 110 СК України позов про розірвання шлюбу може бути пред`явлений одним із подружжя.

Шлюб - це добровільний союз чоловіка та жінки.

Отже, зважаючи на принципи рівноправності жінки і чоловіка, закон вимагає, щоб згода на одруження була взаємною. Принцип добровільності шлюбу є чинним не лише на стадії його реєстрації, а і під час знаходження в шлюбі, що зумовлює можливість добровільного розірвання шлюбу.

Представник позивача ОСОБА_2 - ОСОБА_6 , в судовому засіданні суду апеляційної інстанції зазначив, що позивач є військовослужбовцем, але наполягає на розгляді справи без його особистої участі. Позивач не має наміру продовжувати сімейні відносини з відповідачкою, він втратив до неї почуття любові, немає спільних інтересів. Під час строку для примирення, який надавався місцевим судом, і після цього сімейні стосунки не поновлені. Шлюб сторін носить формальний характер і збереження такого шлюбу суперечить інтересам позивача. Сімейні відносини позивача з відповідачкою припинені остаточно.

Виходячи з викладеного, надавши належної оцінки представленим у справі доказам; встановивши, що шлюб сторін носить формальний характер, сімейні стосунки припинені; враховуючи категоричну позицію позивача, який не має наміру відновлювати сімейні відносини з відповідачкою, а збереження шлюбу суперечить його інтересам; приймаючи до уваги відсутність спільних дітей, - місцевий суд дійшов обґрунтованого висновку про неможливість збереження шлюбу та наявність підстав для задоволення позову про розірвання шлюбу.

Будь-яких істотних підстав для збереження сім`ї сторін всупереч бажанню позивача судом не встановлено.

Доводи апеляційної скарги фактично зводяться до необхідності надання сторонам додаткового часу для примирення, оскільки, за твердженням відповідачки, чоловік має прибути у відпустку.

Разом з тим, як вбачається з матеріалів справи, ухвалою Магдалинівського районного суду Дніпропетровської області від 14 жовтня 2025 року сторонам надавався строк для примирення терміном - два місяці. Проте протягом наданого судом строку позивач своєї позиції щодо припинення шлюбу не змінив, наміру на примирення не виявив та не вчинив дій, які б свідчили про бажання зберегти чи відновити шлюбні відносини.

Саме по собі посилання відповідачки на те, що чоловік має прибути у відпустку, не свідчить про наявність реального наміру сторін на примирення та не спростовує сталої позиції позивача щодо розірвання шлюбу. Законодавством не передбачено обов`язку суду неодноразово надавати сторонам строки для примирення за відсутності підтверджених обставин, які свідчать про реальну можливість збереження сім`ї.

Отже, доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування місцевим судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи, а лише зводяться до переоцінки доказів.

Згідно ст. 89 ЦПК України, виключне право оцінки доказів належить суду, який має оцінювати докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Таким чином, колегія дійшла висновку про наявність підстав для залишення апеляційної скарги без задоволення, а оскаржуваного рішення місцевого суду - без змін.

Керуючись ст.ст. 259, 268, 367, 375, 381-383 ЦПК України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.

Рішення Магдалинівського районного суду Дніпропетровської області від 14 квітня 2026 року - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення та протягом тридцяти днів може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги до Верховного Суду.

Повний текст постанови складено 24 серпня 2026 року.

Головуючий Т.П. Красвітна

Судді О.В. Агєєв

Л.П. Никифоряк