Постанова від 11 серпня 2026 р. у справі №200/5790/19 — Дніпровський апеляційний суд

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 22-ц/803/5134/26 Справа № 200/5790/19 Головуючий у першій інстанції: Куцевол В. В. Суддя-доповідач: Красвітна Т. П.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 серпня 2026 року Дніпровський апеляційний суд у складі колегії суддів:

головуючого - Красвітної Т.П.,

суддів: Агєєва О.В., Никифоряка Л.П.,

за участю секретаря Марченко С.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпро цивільну справу за апеляційною скаргою представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 на ухвалу Шевченківського районного суду міста Дніпра у складі судді Куцевола В.В. від 08 січня 2026 року по справі за заявою ОСОБА_1 , заінтересовані особи - ОСОБА_3 , ОСОБА_4 про заміну стягувача його правонаступником,-

ВСТАНОВИВ:

13 листопада 2025 року ОСОБА_1 звернулась до суду з даною заявою, посилаючись на те, що 16.07.2025 року ОСОБА_3 були видані виконавчі листи за результатами розгляду справи №200/5790/19, відповідно до яких: «зобов`язано ОСОБА_4 не чинити ОСОБА_3 перешкоди у доступі до квартири розташованої за адресою: АДРЕСА_1 » та «стягнути з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_3 судовий збір у розмірі 768,40 грн.». 05.11.2025 року між ОСОБА_3 та ОСОБА_1 укладено договір про відступлення прав вимоги (цесії), відповідно до якого ОСОБА_3 відступив свої права вимоги за виконавчими листами №200/5790/19, виданими 16.07.2025 року Шевченківським районним судом міста Дніпра. Вибуття первісного кредитора і заміна його новим не скасовує обов`язковість виконання рішення суду. При цьому реалізувати право на примусове стягнення присуджених судом сум можливо лише шляхом заміни сторони стягувача у виконавчому провадженні, оскільки новий кредитор, без вирішення питання про заміну сторони у зобов`язанні, не має права звернутись до органу державної виконавчої служби із заявою про примусове виконання рішення суду. Тому ОСОБА_1 просила замінити вибулого стягувача ОСОБА_3 на його правонаступника - ОСОБА_1 у справі №200/5790/19 за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про усунення перешкод у здійсненні права власності та вселення, зустрічним позовом ОСОБА_4 , яка діє у власних інтересах та інтересах неповнолітньої ОСОБА_5 до ОСОБА_3 , державного підприємства «Сетам», Першого Правобережного відділу державної виконавчої служби у Шевченківському районі та Центральному районах міста Дніпра Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), треті особи - приватний нотаріус Дніпровського міського нотаріального округу Кучмій Наталія Валентинівна, Шевченківська районна у м. Дніпрі рада в особі органу опіки та піклування, ОСОБА_6 та ОСОБА_7 про визнання недійсними прилюдних торгів, визнання недійсним свідоцтва про придбання майна з електронних торгів, скасування державної реєстрації права власності, заборону вчинення дій (виконавчі листи від 16.07.2025 №200/5790/19).

Ухвалою Шевченківського районного суду міста Дніпра від 08 січня 2026 року відмовлено у задоволенні заяви ОСОБА_1 , заінтересована особа - ОСОБА_3 , боржник - ОСОБА_4 , про заміну стягувача його правонаступником.

В апеляційній скарзі представник ОСОБА_1 - ОСОБА_2 , посилаючись на порушення норм процесуального права, ставить питання про скасування оскаржуваної ухвали та ухвалення нового судового рішення про задоволення заяви щодо заміни стягувача його правонаступником.

Розглянувши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість ухвали суду в межах доводів апеляційної скарги та заявлених вимог, колегія не знаходить підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування оскаржуваної ухвали, виходячи з наступного.

Встановлено, що рішенням Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 13.11.2024 року в даній цивільній справі №200/5790/19 задоволено частково позов ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про усунення перешкод у здійсненні права власності та вселення. Зобов`язано ОСОБА_4 не чинити співвласнику квартири ОСОБА_3 перешкоди у доступі до квартири розташованої за адресою: АДРЕСА_1 . В іншій частині позовні вимоги ОСОБА_3 залишено без задоволення. Стягнуто із ОСОБА_4 на користь ОСОБА_3 судовий збір у розмірі 768,40 грн. У задоволенні зустрічного позову ОСОБА_4 , яка діє у власних інтересах та інтересах неповнолітньої ОСОБА_5 до ОСОБА_3 , державного підприємства «Сетам», Першого Правобережного відділу державної виконавчої служби у Шевченківському районі та Центральному районах міста Дніпра Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) про визнання недійсними прилюдних торгів, визнання недійсним свідоцтва про придбання майна з електронних торгів, скасування державної реєстрації права власності, заборону вчинення дій - відмовити. Зазначене рішення не оскаржувалось та набрало законної сили 26.12.2024.

16.07.2025 року представнику ОСОБА_3 було видано виконавчі листи.

05.11.2025 року між ОСОБА_3 (цедент) та ОСОБА_1 (цесіонарій) у простій письмовій формі укладено договір про відступлення права вимоги, відповідно до умов якого ОСОБА_1 стає кредитором за судовим рішенням Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 13.11.2024 року у справі №200/5790/19.

Згідно відомостей з Автоматизованої системи виконавчого провадження, які є загальнодоступними, на примусовому виконанні відсутнє виконавче провадження, де боржником є ОСОБА_4 , а стягувачем ОСОБА_3 .

Згідно з частинами першою, другою, п`ятою статті 442 ЦПК України у разі вибуття однієї із сторін виконавчого провадження суд замінює таку сторону її правонаступником. Заяву про заміну сторони її правонаступником може подати сторона (заінтересована особа), державний або приватний виконавець. Положення цієї статті застосовуються також у випадку необхідності заміни боржника або стягувача у виконавчому листі до відкриття виконавчого провадження.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Згідно з положеннями статті 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Отже, вчинення правочинів, наслідком яких є заміна особи в окремому зобов`язанні через волевиявлення сторін (відступлення права вимоги), є різновидом переходу до особи прав у матеріальних правовідносинах. Унаслідок такої заміни кредитора в матеріальному правовідношенні відбувається його заміна на іншу особу і в процесуальних правовідношеннях у визначених законом випадках. Зокрема, у процесуальних відносинах правонаступник може бути замінений там, де вони є триваючими, або за умови відновлення процесуальних строків для вчинення процесуальних дій. Втрата первісним кредитором певних процесуальних прав унаслідок пропуску ним строків для вчинення процесуальних дій до моменту укладення договору відступлення права вимоги означає, що саме у такому обсязі новий кредитор може стати процесуальним правонаступником і автоматичного поновлення процесуальних прав за наслідком укладення договору відступлення права вимоги не відбувається.

Стадія виконавчого провадження як завершальна стадія судового процесу починається після видачі виконавчого документа стягувачу та закінчується фактичним виконанням судового рішення або зі спливом строку пред`явлення документа до виконання, оскільки у разі пропуску такого строку виконавчий документ повертається стягувачу органом державної виконавчої служби, приватним виконавцем без прийняття до виконання. Отже, за межами цього процесуального строку виконавчі дії не вчиняються, а строк виконавчого провадження спливає одночасно зі строком пред`явлення виконавчого документа до виконання.

Водночас, з урахуванням висновків Великої Палати Верховного Суду, викладених у постанові від 18 січня 2022 року у справі №34/425 (провадження №12-69гс21), при вирішенні питання про заміну сторони виконавчого провадження суди мають встановити чи не сплив строк пред`явлення виконавчого документа до виконання, оскільки за межами цього процесуального строку виконавчі дії не вчиняються, а строк виконавчого провадження спливає одночасно зі строком пред`явлення виконавчого документа до виконання. Після спливу строку виконавчого провадження не може вирішуватись питання про заміну сторони виконавчого.

Особа, на користь якої видано виконавчий документ, набуває статусу стягувача з моменту видачі такого виконавчого документа, а не з моменту відкриття виконавчого провадження. Але разом з тим ця особа до відкриття виконавчого провадження як юридичного процесу є лише стягувачем у виконавчому документі на стадії виконання судового рішення з відповідним потенціалом прав у виконавчому провадженні, які повноцінно реалізує лише у статусі стягувача як сторони відкритого виконавчого провадження, за виключеннями, передбаченими законодавством. Тому заміна стягувача саме як сторони виконавчого провадження неможлива, якщо заява правонаступника про це подана, зокрема, після спливу строку пред`явлення виконавчого документа до виконання, але якщо цей строк не був поновлений судом. Водночас заміна стягувача у виконавчому документі іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги) допускається на будь-якій стадії судового процесу, у тому числі до відкриття виконавчого провадження.

Підставою для заміни сторони виконавчого провадження (стаття 442 ЦПК України), тобто процесуального правонаступництва в межах виконавчого провадження як юридичного процесу, є правонаступництво в матеріальних правовідносинах, унаслідок якого відбувається вибуття сторони зі спірних або встановлених судом правовідносин і перехід до іншої особи прав чи обов`язків сторони, яка вибула, в цих правовідносинах.

Процесуальне правонаступництво у виконавчому провадженні - це заміна на будь-якій стадії саме виконавчого провадження як юридичного процесу стягувача або боржника іншою особою у зв`язку з її вибуттям, тобто підставою заміни стягувача внаслідок правонаступництва є настання певних обставин, які мають юридичне значення і в результаті яких виникають цивільні права та обов`язки або пряма вказівка акта цивільного законодавства, що не залежить від умов та порядку здійснення виконавчого провадження органами і посадовими особами.

Заміна сторони виконавчого провадження правонаступником у виконавчому провадженні, тобто здійснення процесуального правонаступництва після набрання судовим рішенням законної сили, полягає в поширенні на правонаступників законної сили судового рішення. При цьому на правонаступників законна сила судового рішення поширюється усіма своїми правовими наслідками - незмінністю, неспростовністю, виключністю, преюдиційністю, виконуваністю.

На стадії виконання судового рішення як на завершальній стадії судового провадження можлива заміна сторони у виконавчому провадженні як юридичному процесі правонаступником за наявності відкритого виконавчого провадження. Після відкриття виконавчого провадження та до його закінчення заміна сторони виконавчого провадження (з одночасною заміною відповідного учасника справи) правонаступником здійснюється у порядку, передбаченому статтею 442 ЦПК України з урахуванням підстав, визначених статтею 55 ЦПК України. У цьому випадку приписи статті 442 ЦПК України, що містить процесуальні особливості здійснення правонаступництва у виконавчому провадженні, застосовуються разом з положеннями статті 55 ЦПК України.

Натомість як до відкриття виконавчого провадження, так і після його закінчення заміна учасника справи правонаступником здійснюється на підставі статті 55 ЦПК України, а в окремих випадках також на підставі частини п`ятої статті 442 ЦПК України. Відповідно, тільки до закінчення виконавчого провадження можна ставити питання про заміну сторони виконавчого провадження, а якщо виконавче провадження закінчене, то заміна відповідної сторони цього виконавчого провадження правонаступником є неможливою без його відновлення відповідно до умов законодавства.

Без заміни сторони виконавчого провадження правонаступник не позбавлений процесуальної можливості ставити питання про відкриття виконавчого провадження, оскільки виконавче провадження відкривається на підставі пред`явлення виконавчого документа до виконання, а частина п`ята статті 442 ЦПК України передбачає можливість заміни стягувача у виконавчому документі до відкриття виконавчого провадження (у тому числі повторного за обґрунтованих підстав при повторному зверненні з виконавчим документом, оскільки зазначена стаття ЦПК України цього не виключає, а Закон про виконавче провадження передбачає таку можливість). Щодо вчинення інших дій у межах виконавчого провадження, передбачених Законом про виконавче провадження, то процесуальні дії конкретного процесу не можуть здійснюватися поза межами цього процесу, а тому такі дії як процесуальні можуть здійснюватися лише в межах відкритого виконавчого провадження як юридичного процесу. Якщо законом передбачена можливість здійснення інших дій сторін судового процесу, пов`язаних зі здійсненням виконавчого провадження, то для таких дій набуття статусу сторони відкритого виконавчого провадження не вимагається, як-от для заміни стягувача у виконавчому документі відповідно до частини п`ятої статті 442 ЦПК України.

У рішенні Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 13.11.2024 року, зокрема, зазначено, що у судовому засіданні знайшло своє підтвердження та обставина, що ОСОБА_4 чинить перешкоди ОСОБА_3 у користуванні належною йому 1/5 часткою квартири АДРЕСА_2 про що між іншим свідчить позиція ОСОБА_4 щодо невизнання заявлених вимог у первинному позові, з метою забезпечення прав позивача за первісним позовом щодо вільного користування належним йому майном, суд вважає такою, що підлягає задоволенню вимога про зобов`язання ОСОБА_4 не чинити ОСОБА_3 перешкоди у користуванні вказаним майном.

Як убачається зі змісту вказаного вище судового рішення, задоволена вимога про усунення перешкод у користуванні квартирою безпосередньо пов`язана з особою ОСОБА_3 як співвласника відповідного майна. У рішенні Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 13.11.2024 рок судом встановлено, що перешкоди чинилися саме ОСОБА_3 у користуванні належною йому 1/5 часткою квартири, а обов`язок ОСОБА_4 визначено як обов`язок не чинити перешкод саме цій особі у доступі до квартири. Отже, право, на захист якого спрямоване зазначене судове рішення, має речово-правовий характер та нерозривно пов`язане з належністю ОСОБА_3 права власності на відповідну частку квартири.

За таких обставин відступлення права вимоги за договором від 05.11.2025 року не є достатньою підставою для заміни стягувача у цій частині судового рішення. Для встановлення правонаступництва необхідно встановити, що до ОСОБА_1 перейшло саме те матеріальне право, захист якого забезпечено судовим рішенням, тобто право вимагати усунення перешкод у користуванні належною ОСОБА_3 часткою квартири.

Проте, до заяви про заміну стягувача не долучено жодних доказів переходу від ОСОБА_3 до ОСОБА_1 права власності на 1/5 частку квартири АДРЕСА_2 . Відповідного обґрунтування заява також не містить. Натомість вимога про заміну стягувача обґрунтована виключно укладенням 05.11.2025 року договору про відступлення права вимоги, за яким ОСОБА_3 відступив ОСОБА_1 свої права вимоги за виданими виконавчими листами.

Однак сам факт укладення такого договору не свідчить про перехід до ОСОБА_1 права власності на частку квартири та, відповідно, не підтверджує набуття нею права вимагати усунення перешкод у користуванні цим майном замість його співвласника. Зміст договору про відступлення права вимоги не може змінювати встановлений судовим рішенням характер права, яке підлягає захисту та виконанню.

Колегія суддів враховує і характер правовідносин, з яких виникло присуджене судом право. Перешкоди у користуванні квартирою, які були предметом судового розгляду, чинилися безпосередньо ОСОБА_3 , як співвласнику майна, а тому обов`язок ОСОБА_4 за судовим рішенням визначений саме щодо забезпечення права ОСОБА_3 на доступ до квартири.

Виходячи з викладеного, підстави для заміни стягувача, у даному випадку, відсутні.

Посилання в апеляційній скарзі на договір дарування 1/5 частки квартири АДРЕСА_2 від 23.09.2025 року колегія суддів не приймає до уваги. Копію зазначеного договору ОСОБА_1 надано лише разом з апеляційною скаргою, тоді як під час розгляду заяви про заміну стягувача судом першої інстанції цей доказ не подавався. При цьому в заяві про заміну стягувача не зазначалося про укладення договору дарування 1/5 частки квартири.

Відповідно до частини третьої статті 367 ЦПК України, докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього.

Однак ОСОБА_1 не наведено жодних обставин, які б свідчили про об`єктивну неможливість подання копії договору дарування суду першої інстанції, як не наведено й поважних причин неподання цього доказу разом із заявою про заміну стягувача. За таких обставин, підстави для прийняття та оцінки зазначеного доказу судом апеляційної інстанції - відсутні.

Згідно ст. 89 ЦПК України, виключне право оцінки доказів належить суду, який має оцінювати докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

З огляду на вищевикладене, апеляційна скарга задоволенню не підлягає, а ухвала суду першої інстанції є законною та обґрунтованою і підлягає залишенню без змін.

Керуючись ст.ст. 259, 268, 367, 375, 381-383 ЦПК України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 - залишити без задоволення.

Ухвалу Шевченківського районного суду міста Дніпра від 08 січня 2026 року - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення та протягом тридцяти днів може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги до Верховного Суду.

Повний текст постанови складено 24 серпня 2026 року.

Головуючий Т.П. Красвітна

Судді О.В. Агєєв

Л.П. Никифоряк