Рішення від 23 серпня 2026 р. у справі №646/1927/26 — Основ’янський районний суд міста Харкова

Справа № 646/1927/26

№ провадження 2/646/2551/2026

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

24 серпня 2026 року м.Харків

Основ`янський районний суд міста Харкова у складі

головуючого судді Шиховцової А.О.,

за участю секретаря судового засідання Скриннік А.С.,

представник позивача ОСОБА_1 ,

представника відповідача ОСОБА_2 ,

відповідача ОСОБА_3 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду міста Харкова у режимі відеоконференції цивільну справу за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_3 про розірвання шлюбу, -

встановив:

У провадження Основ`янського районного суду міста Харкова перебуває цивільна справа за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_3 про розірвання шлюбу.

В обгрунтування позовної заяви позивач зазначає, що 31 січня 2024 року ОСОБА_4 уклала шлюб з ОСОБА_3 , що підтверджується свідоцтвом про шлюб серії НОМЕР_1 . Зазначає, що від шлюбу дітей не мають. В подальшому спільне життя між сторонами не склалося, у сторін виявились різні погляди на життя та на взаємовідносини у родині. Окрім цього вказує, що в результаті сварок взаємини між сторонами погіршились. Зазначає, що 13.10. 2024 року позивач пішла від відповідача та з цього часу фактичні шлюбні відносини між сторонами були припинені та спільне господарство не ведуть. Наголошує, що перебування у шлюбі з відповідачем суперечить інтересам позивача, її моральним принципам, а отже бажання розірвати шлюб з боку позивача є остаточним.

02.03.2026 року ухвалою Основ`янського районного суду міста Харкова постановлено ухвалу про прийняття позовної заяви та відкриття провадження у справі за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_3 про розірвання шлюбу.

24.03.2026 відповідачем було надіслано відзив на позовну заяву, в якій зазначає наступне.

Сімейне життя сторін продовжувалось в повному обсязі до жовтня 2025 року, а не до 2024 року як стверджує позивач. Відповідач налаштований на збереження сім`ї та прикладає всіх зусиль для цього, у зв`язку з чим відповідач не підтримує ідею розлучення, вважає її занадто поспішною та бажає отримати час з метою налагодження стосунків у родині, оскільки, на думку відповідача, сварки сторін не мали непримиренних основ, а були основані на тому, що подружжя небайдужі один одному. Спираючись на викладене, відповідач просить надати подружжю строк у 6 місяців для примирення між подружжям, подавши відповідне клопотання разом із відзивом на позовну заяву.

10.04.2026 року за допомогою підсистеми ЄСІТС «Електронний суд» позивачем направлено відповідь на відзив, у якому позивач зазначає наступне.

Так, позивач не погоджується з твердженнями відповідача, вважає що між сторонами існують обставини які виключають примирення сторін, а саме. Після переїзду сторін до Федеративної Республіки Бразилії відносини між позивачем та відповідачем значно погіршились. Відповідач вчиняв по відношенню до позивачки дії психологічного та фізичного насильства, які проявлялись у принижені честі та гідності, образах, обмеженні свободи пересування, забороні залишати місце проживання а також застосуванням фізичної сили. У наданій відповіді на відзив, позивач зазначає, що відповідач двічі, а саме 15.08.2025 року та 02.10.2025 року вчинив щодо позивачки сексуальне насильство. Вказані дії супроводжувались психологічним тиском та погрозами по відношенню до доньок позивачки. Окрім цього, вказує що відповідач 10.10.2025 року забрав усі особисті гроші позивачки та застосував до позивачки фізичне насильство, яке супроводжувалось погрозами по відношенню до малолітніх дітей позивача. В подальшому 13.10.2025 року, позивач звернулась до правоохоронних органів Федеративної Республіки Бразилії, та відповідач був затриманий. Окрім цього, в подальшому працівниками правоохоронних органів було вилучено особистий комп`ютер позивача, який з 15.10.2025 року перебуває у правоохоронному органі та відносно якого, з тверджень позивача, проводиться розслідування. В подальшому, за результатами звернень позивачки, до відповідача було застосовано заходи регулювання. Зокрема відповідача було затримано, а також щодо нього було прийнято судове рішення про вчинення злочинів. Рішенням суду відповідач був засуджений до покарання у вигляді двох років та двох місяців позбавлення волі, а також був виданий ордер про застосування екстрених запобіжних заходів якими заборонено відповідачу наближатись до позивача та її дітей на визначену у ордері відстань, а також заборонено будь-яке спілкування відповідача з позивачем та дітьми позивача. У зв`язку з викладеним, зазначає, що Верховна Рада виключила з кодексів можливість суду надавати строк на примирення подружжя у разі вчинення домашнього насильства.

Разом із відповіддю на відзив, позивачем долучено копію ордеру про застосування запобіжних заходів з перекладом та копію рішення суду з перекладом.

06.05.2026 року судом у судовому засіданні розглянуто клопотання відповідача про надання строку на примирення сторін, зазначивши що вказана заява є передчасною та надано сторонам час для з`ясування всіх обставин.

18.04.2026 року представником відповідача за допомогою підсистеми ЄСІТС «Електронний суд» направлено заперечення відповідача на відповідь на відзив, у яких відповідачем було викладено позицію щодо доводів наведених у відповіді на відзив.

08.05.2026 року представником позивача за допомогою підсистеми ЄСІТС «Електронний суд» було направлено заперечення на клопотання про надання додаткового строку на примирення. В обгрунтування заперечень представник позивача зазначає, що відповідач вчиняв по відношенню до позивачки дії психологічного та фізичного насильства, які проявлялися у приниженні честі та гідності, образах, обмеженням свободи пересування, забороні залишати місце проживання, а також застосування фізичної сили до ОСОБА_4 - 14.10.2025 року судовою владою штату Парана судового округу Гуарапуава 2-м Кримінальним судом Гуарапуава були прийняті запобіжні заходи, якими зокрема заборонено наближатись до позивачки та її дітей на визначену відстань ( не ближче 200 метрів) , а також заборонена будь-яке спілкування з нею та дітьми. За для реалізації безпеки ОСОБА_4 був наданий доступ до застосунку «Тривожна кнопка». Вказує, що наведені обставини підтверджуються наявними у матеріалах справи доказами. Окрім цього, зазначає, що ордер про застосування запобіжних заходів уже набрав чинності та не підлягає оскарженню. У зв`язку з чим, на думку представника позивача, твердження відповідача про можливість примирення сторін є безпідставними та не відповідають реальним обставинам справи. Позивач обґрунтовано вважає, що подальше збереження шлюбних відносин та будь-які спроби примирення становлять реальну загрозу її життю та здоров`ю, а також безпеці її дітей.

Позивач у судове засідання не з`явилась, направляла до суду заяву про розгляд справи без її участі.

Представник позивача у судовому засіданні зазначила що позиція щодо предмету спору не змінилась, просила позов задовольнити та розірвати шлюб між сторонами.

Представник відповідача заперечував проти задоволення позову.

Відповідач підтримав позицію представника. Окрім цього зазначив, що сторони не ведуть спільне господарство, існує, як зазначає відповідач, тільки почуття один до одного. Вказує що між сторонами не було зустрічей та спроб спілкування.

Сторони не наполягали на розгляді клопотання про надання часу для примирення, просили суд перейти до розгляду справи по суті.

Суд, з`ясувавши думку учасників судового провадження, дослідивши письмові докази у справі, дійшов таких висновків.

Відповідно до ч. 1 ст. 3 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється відповідно до Конституції України, цього Кодексу, Закону України «Про міжнародне приватне право», законів України, що визначають особливості розгляду окремих категорій справ, а також міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Згідно з ч. 1 ст. 19 Цивільного процесуального кодексу України (далі по тексту - ЦПК України), суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.

Судом встановлено, що сторони перебувають у шлюбі з 31 січня 2024 року, який зареєстрований Другим відділом державної реєстрації актів цивільного стану у місті Харкові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, про що був складений відповідний актовий запис №31, та підтверджується свідоцтвом про шлюб від 16 березня 2024 року серії НОМЕР_2 .

Від шлюбу спільних дітей сторони не мають.

Після початку повномасштабного вторгнення рф проти України сторони у справі виїхали з території України до Федеративної Республіки Бразилія.

14 жовтня 2025 року 2-й кримінальний суд Гуарапуава у судовій справи №0018878-82.2025.8.16.0031 погодив поширення дії запобіжних заходів по відношенню до ОСОБА_5 , а саме: виселення з житла, заборона наближатися до потерпілої особи та її дочок, встановлення мінімальної відстані 200 (двісті) метрів між підозрюваним та ними, заборона спілкуватися з потерпілою особою та її доньками з використанням будь-яких засобів зв`язку, заборона відвідувати адресу місця проживання заявниці, використання потерпілою особою застосунку «Тривожна кнопка». Переклад з португальської мови на українську виконано перекладачем ОСОБА_6 , справжність підпису якої було засвідчено Кучеренко О.Л., приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу.

Відповідно до судового рішення судового округу Гуарапуава у справі №0018876-15.2025.8.16.0031 за скаргою прокуратури штату Парана стосовно ОСОБА_5 , відповідача було визнано винним та засуджено до покарання у виді позбавлення волі відкритого типу строком на 2 роки та 2 місяці.

Переклад з португальської мови на українську виконано перекладачем Квобасенко Ельвірою Олександрівною, справжність підпису якої було засвідчено Кучеренко О.Л., приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу.

У відповідності до ч. 1 ст. 24 Сімейного кодексу України шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки та чоловіка.

Згідно з ст. 56 Сімейного кодексу України передбачено право кожного з подружжя припинити шлюбні відносини. Примушування до припинення шлюбних відносин, примушування до їх збереження є порушенням права дружини, чоловіка на свободу та особисту недоторканість і може мати наслідки, встановлені законом.

Відповідно до ст.ст. 104-105 Сімейного кодексу України шлюб припиняється внаслідок його розірвання, у тому числі за позовом одного з подружжя на підставі рішення суду, відповідно до ст. 110 Сімейного кодексу України.

Статтею 109 Сімейного кодексу України передбачено, що суд постановляє рішення про розірвання шлюбу, якщо буде встановлено, що заява про розірвання шлюбу відповідає дійсній волі чоловіка та дружини і що після розірвання шлюбу не будуть порушені їхні особисті та майнові права, а також права їхніх дітей.

Відповідно до ст.ст. 110, 112 Сімейного кодексу України позов про розірвання шлюбу може бути пред`явлений одним із подружжя. Суд з`ясовує фактичні взаємини подружжя, дійсні причини позову про розірвання шлюбу, бере до уваги наявність малолітньої дитини, дитини-інваліда та інші обставини життя подружжя. Суд постановляє рішення про розірвання шлюбу, якщо буде встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечило б інтересам одного з них, інтересам їхніх дітей, що мають істотне значення.

Судом встановлено, що сторони разом не проживають, спільного господарства не ведуть, та існують обставини які унеможливлюють примирення сторін. Крім того, позивачка не бажає та не має жодного наміру продовжувати подальші шлюбні відносини, збереження шлюбу суперечать її інтересам, тоді як шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки і чоловіка. Кожен із подружжя має рівні права і обов`язки у шлюбі та сім`ї (ст. 51 Конституції України).

Крім того, задовольняючи позов суд виходить з того, що шлюб має добровільний характер та ґрунтується на вільній згоді жінки та чоловіка і припиняється внаслідок його розірвання, що засвідчує стійкий розлад подружніх стосунків і позов про розірвання шлюбу може бути пред`явлений одним із подружжя. Незгода лише будь-кого із сторін продовжувати шлюбні стосунки є підставою для визнання її права вимагати розірвання шлюбу.

Отже, суд вважає, що сім`я розпалася остаточно, розлад носить стійкий і тривалий характер, збереження сім`ї неможливе, подальше перебування у шлюбі недоцільне і веде до загострення взаємовідносин, шлюб існує формально, а тому його слід розірвати.

Щодо доводів відповідача про можливість збереження подружжя та заперечень щодо задоволення позову та розірванню шлюбу, суд зазначає, що матеріали справи містять належні докази які у своїй сукупності вказують на відсутність між сторонами будь-яких сімейних стосунків.

Суд вважає, що причини, які спонукають позивача наполягати на розірванні шлюбу є обґрунтованими і подальше спільне життя подружжя та збереження шлюбу суперечить інтересам позивача, що має істотне значення. З врахуванням встановлених обставин, у суду також немає підстав для вжиття додаткових заходів для примирення подружжя, у зв`язку із чим позовна заява підлягає задоволенню.

Відповідно до ч. 2 ст. 115 Сімейного кодексу України документом, що засвідчує факт розірвання шлюбу судом, є рішення суду про розірвання шлюбу, яке набрало законної сили.

Керуючись ст.ст. 105, 109, 110, 112-114 СК України, ст.ст. 4, 7, 10, 13, 81, 130, 223, 247, 263-266, 274 ЦПК України, суд -

ухвалив:

Позовну заяву ОСОБА_4 до ОСОБА_3 про розірвання шлюбу - задовольнити.

Шлюб між ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , який був зареєстрований Другим відділом державної реєстрації актів цивільного стану у місті Харкові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції за актовим записом №31 від 31 січня 2024 року - розірвати.

Після розірвання шлюбу, за позивачем залишити прізвище « ОСОБА_7 ».

Документом, що засвідчує факт розірвання шлюбу судом, є рішення суду про розірвання шлюбу, яке набрало законної сили.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Харківського апеляційного суду протягом 30 днів з дня виготовлення повного рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного тексту рішення.

Учасники справи:

Позивач: ОСОБА_4 , РНОКПП НОМЕР_3 , адреса: АДРЕСА_1 ;

Представник позивача: ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_4 , адреса: АДРЕСА_2 .

Відповідач: ОСОБА_3 , РНОКПП НОМЕР_5 , адреса: АДРЕСА_3 .

Представник відповідача: ОСОБА_2, РНОКПП НОМЕР_6 , адреса: АДРЕСА_4 .

Суддя Шиховцова А.О.