Постанова від 23 серпня 2026 р. у справі №642/5593/26 — Холодногірський районний суд міста Харкова

Справа № 642/5593/26

Провадження № 3/642/1162/26

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 серпня 2026 р. м. Харків

Суддя Холодногірського районного суду м. Харкова Балабай С.С., розглянувши матеріали адміністративної справи, яка надійшла з УПП в Харківській області Департаменту патрульної поліції України про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, який проживає за адресою: АДРЕСА_1 ,

за частиною першою статті 124 та частиною першою статті 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі - КУпАП),

встановив:

З УПП в Харківській області Департаменту патрульної поліції України надійшли матеріали про адміністративні правопорушення відносно ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 124 та ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення від 04.07.2026 серії ЕПР1 № 710428, 04.07.2026 о 00 год. 00 хв. в м. Харків по вул. Золочівська поблизу буд.4 водій керував ТЗ в стані алкогольного сп`яніння. Огляд на стан алкогольного сп`яніння на місці зупинки проводився за допомогою газоаналізатору Alcotest Drager, результат огляду 2,51 проміле. З результатом згоден. На пропозицію пройти огляд на стан алкогольного сп`яніння в закладі охорони здоров`я КНП ХОР ОКПЛ № 3 водій відмовився, чим порушив п.2.9.а. ПДР – Керування тз особами в стані алк., нарк. чи ін. сп`яніння, що знижують увагу та швидкість реакції.

Крім того, відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення від 04.07.2026 року серії ЕПР1 № 710461, 04.07.2026 о 11 год. 33 хв. в м. Харків по вул. Золочівська поблизу буд.4, 04.07.2026 в 11 год.33 хв. в м. Харків поблизу буд.4 по вул. Золочівській водій ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 керував траспортним засобом ВАЗ 2107, д.н.з. НОМЕР_1 , не вибрав безпечної швидкості руху, щоб мати змогу постійно контролювати його рух та безпечно керувати ним, не дотримався безпечної дистанції, у результаті чого здійснив зіткнення з автомобілем Тesla Model 3 Longa Range, д.н.з. НОМЕР_2 , під керуванням водія ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , який рухався попереду. У наслідок чого, автомобілі отримали механічні пошкодження, чим завдано матеріальної шкоди, травмованих не має, чим порушив п.12.1 ПДР – Водій тз не врахував безпеч. швид. руху, особл. вантажу, стан тз; п.13.1 водій незалежно від швидкості руху, дорожньої обстановки, особливостей вантажу, що перевозиться, і стану тз повинен дотримуватися безп. дистанції.

Постановою Холодногірського районного суду м. Харкова від 24.07.2026 адміністративні матеріали про притягнення до адміністративної відповідальності за ст. 124, ч. 1 ст. 130 КУпАП відносно ОСОБА_1 об`єднанні в одне провадження.

В судове засідання особа, що притягається до адміністративної відповідальності повторно не з`явився, про дату час та місце повідомлений.

Статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23 лютого 2006 року передбачено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

У Рішенні Європейського Суду з прав людини в справі «Пономарьов проти України» (Заява № 3236/03) від 3 квітня 2008 року зазначено, що сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження.

Тобто, ОСОБА_1 на виклики суду не з`явився, правом щодо надання пояснень з приводу складеного протоколу про адміністративне правопорушення не скористався. Між ним та адвокатом Гринишиним Є.В. укладено договір про надання правової допомоги, захисник особи, яка притягається до адміністративної відповідальності також був повідомлений про дату, час та місце судового засідання. В судове засідання ОСОБА_3 не з`явився, але надав пояснення з приводу складеного протоколу.

Потерпілий ОСОБА_2 також був повідомлений про дату, час та місце судового засідання, в судове засідання не з`явився.

Приймаючи до уваги, що судом вживалися заходи для забезпечення участі сособи, яка притягається до адмінстративної відповідальності, його адвоката та потерпілого в судовому засіданні, а також те, що явка зазначених осіб у даній категорії справ не є обов`язковою, суд вважає можливим розглянути справу за їх відсутності.

Суд, дослідивши матеріал про адміністративне правопорушення дійшов висновку про таке.

Захисник надав суду письмові додаткові пояснення, в яких заперечував проти притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності та просив закрити провадження у справі. На обґрунтування своєї позиції зазначив, що копії відеозаписів з нагрудних камер працівників поліції не містять кваліфікованих електронних підписів, у зв`язку з чим, на думку захисту, не можуть бути визнані допустимими доказами.

Крім того, захисник вказував, що протокол нібито містить одночасно дві фабули адміністративного правопорушення: керування транспортним засобом у стані алкогольного сп`яніння та відмову особи, яка керувала транспортним засобом з ознаками сп`яніння, від проходження огляду в закладі охорони здоров`я. На думку сторони захисту, таке формулювання робить адміністративне обвинувачення неконкретним.

Захисник звертав увагу на те, що у направленні на огляд зазначено час 11 год. 55 хв., тоді як у роздруківці газоаналізатора Drager зафіксовано час тестування 12 год. 07 хв., а також на те, що ОСОБА_1 направляли до закладу охорони здоров`я попри його згоду з результатом огляду на місці.

Також захисник зазначав, що на відеозаписах безпосередньо не зафіксовано рух автомобіля під керуванням ОСОБА_1 , а саме перебування особи в салоні автомобіля, навіть із увімкненим двигуном, не утворює об`єктивної сторони правопорушення, передбаченого частиною першою статті 130 КУпАП.

Захисник посилається на порушення статті 266 КУпАП, оскільки ОСОБА_1 , на його думку, не було належним чином відсторонено від керування транспортним засобом, а автомобіль не було вилучено чи тимчасово затримано. Захисник вважав, що ці обставини свідчать про порушення процедури огляду на стан сп`яніння.

Захисник також стверджував, що зупинка транспортного засобу працівниками поліції була безпідставною, а тому всі отримані надалі докази мають бути визнані недопустимими із застосуванням доктрини «плодів отруєного дерева».

Крім того, захисник посилався на те, що ОСОБА_1 є військовослужбовцем та отримав наказ командира. З огляду на обов`язок підлеглого виконувати наказ, передбачений статтею 30 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, сторона захисту вважала, що керування транспортним засобом у цей період слід оцінювати як дії, вчинені у стані крайньої необхідності, що відповідно до статей 17, 18 КУпАП виключає адміністративну відповідальність.

Дослідивши матеріали справи про адміністративне правопорушення, суд приходить до наступних висновків.

Відповідно до статті 7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу у зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.

Згідно зі статтею 245 КУпАП завданнями провадження є своєчасне, всебічне, повне й об`єктивне з`ясування обставин кожної справи та вирішення її в точній відповідності із законом. За статтею 280 КУпАП при розгляді справи суд зобов`язаний з`ясувати, чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна особа у його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, а також інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Статтею 251 КУпАП передбачено, що доказами у справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку встановлюються наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність особи та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. До джерел таких даних закон прямо відносить, зокрема, протокол про адміністративне правопорушення, пояснення особи, показання технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки та відеозапису, а також інші документи. Відповідно до статті 252 КУпАП докази оцінюються в їх сукупності за внутрішнім переконанням суду, що ґрунтується на всебічному, повному та об`єктивному дослідженні всіх обставин справи.

Частина перша статті 130 КУпАП передбачає відповідальність, зокрема, за керування транспортними засобами особами у стані алкогольного сп`яніння. Відповідно до пункту 2.9 «а» Правил дорожнього руху водієві забороняється керувати транспортним засобом у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебуваючи під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Вина ОСОБА_1 у скоєні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП підтверджується наступними доказами: актом огляду на стан алкогольного сп`яніння з використанням спеціальних технічних засобів відповідно до якого ОСОБА_1 перебував у стані алкогольного сп`яніння 2,51% проміле, з результатом згоден, про що свідчить його підпис у вказаному акті; відеозаписами з бодікамер 467848, 475962, 475390; письмовими поясненнями ОСОБА_2 .

Вина ОСОБА_1 у скоєні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП підтверджується наступними доказами: схемою місця дорожньо-транспортної пригоди від 04.07.2026, фототаблицями до схеми місця ДТП, письмовими поясненнями потерпілого ОСОБА_2 .

Щодо доводу захисника про недоведеність факту керування транспортним засобом суд погоджується із загальним твердженням сторони захисту про те, що саме по собі перебування особи у салоні нерухомого транспортного засобу, у тому числі з увімкненим двигуном, не є достатнім для висновку про керування транспортним засобом у розумінні частини першої статті 130 КУпАП. Однак цей довід не відповідає фактичним обставинам цієї справи.

Так, безпосередньо дослідивши відеозаписи з технічних засобів поліцейських, суд встановив таку послідовність подій. Наряд поліції прибув на місце дорожньо-транспортної пригоди - зіткнення автомобілів ВАЗ 2107 д.н.з. НОМЕР_1 та Tesla д.н.з. НОМЕР_2 . На момент прибуття поліцейських у салонах зазначених автомобілів водіїв чи пасажирів не було. На пропозицію працівника поліції водіям обох транспортних засобів підійти до нього, підійшли дві особи. Одна з них, особу якої надалі встановлено як ОСОБА_1 , повідомила, що саме він керував автомобілем ВАЗ 2107, не дотримався безпечної дистанції та допустив зіткнення з автомобілем Tesla.

Надалі працівник поліції повідомив ОСОБА_1 про виявлені у нього ознаки алкогольного сп`яніння та запропонував пройти огляд на місці за допомогою газоаналізатора Drager Alkotest. ОСОБА_1 погодився, пройшов огляд, результат якого становив 2,51 проміле, після чого чітко повідомив, що з результатом погоджується. Зазначена послідовність подій безпосередньо відображена на дослідженому судом відеозаписі та узгоджується з роздруківкою результату тестування і змістом протоколу в частині інкримінування керування у стані алкогольного сп`яніння.

Висновок про керування ОСОБА_1 автомобілем ґрунтується не на самому факті його перебування біля автомобіля або в його салоні. Поліція прибула до вже вчиненої дорожньо-транспортної пригоди за участю двох автомобілів; після звернення саме до водіїв транспортних засобів ОСОБА_1 підійшов до працівника поліції та безпосередньо повідомив, що саме він керував автомобілем ВАЗ 2107 д.н.з. НОМЕР_1 , а також конкретно описав власні дії під час руху — недотримання дистанції та зіткнення з автомобілем Tesla д.н.з. НОМЕР_2 .

Таке повідомлення було зроблено безпосередньо на місці події, до виникнення спору щодо факту керування, узгоджується з об`єктивно наявною дорожньо-транспортною пригодою та матеріалами справи про адміністративне правопорушення, зокрема схемою ДТП, поясненнями потерпілого, наявними на транспортних засобах пошкодженнями, а також відсутністю інших осіб, які були учасниками ДТП та зазначали, що саме вони керували ВАЗ 2107 д.н.з. НОМЕР_1 свідками або учасниками ДТП в якості . Сукупність наведених фактичних даних є достатньою для висновку поза розумним сумнівом, що безпосередньо перед ДТП автомобілем ВАЗ 2107 д.н.з. НОМЕР_2 керував саме ОСОБА_1 .

Щодо огляду на стан алкогольного сп`яніння та подальшого направлення до закладу охорони здоров`я суд зазначає, що відповідно до статті 266 КУпАП огляд водія на стан алкогольного сп`яніння може проводитися поліцейським із використанням спеціальних технічних засобів, а під час його проведення поліцейський застосовує технічні засоби відеозапису. Направлення особи для огляду та проведення такого огляду здійснюються в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Пунктами 3–6 Порядку направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 грудня 2008 року № 1103, передбачено проведення огляду поліцейським на місці із застосуванням спеціального технічного засобу. Підтвердження стану сп`яніння за результатом такого огляду та згода водія з отриманим результатом є підставою для притягнення його до відповідальності. До закладу охорони здоров`я направляється водій, який відмовився від проведення огляду на місці або висловив незгоду з його результатом.

У цій справі ОСОБА_1 від огляду на місці не відмовлявся, добровільно пройшов його за допомогою газоаналізатора Drager Alkotest, отримав результат 2,51 проміле та однозначно погодився з ним. Отже, передбачена Порядком № 1103 підстава для обов`язкового направлення до закладу охорони здоров`я після такого огляду була відсутня.

Подальша пропозиція поліцейського пройти огляд у закладі охорони здоров`я була за наведених обставин зайвою процесуальною дією. Однак вона не скасовує та не робить недійсним уже проведений на місці огляд, з результатом якого водій погодився. Суд не покладає в основу висновку про винуватість факт подальшої відмови ОСОБА_1 від поїздки до медичного закладу і не розцінює її як самостійну форму правопорушення.

З огляду на викладене вище, щодо твердження захисника про дві фабули та неконкретизоване обвинувачення суд відхиляє довід про те, що протокол містить два різні адміністративні обвинувачення та внаслідок цього позбавляє особу можливості розуміти, від якого саме обвинувачення вона захищається.

Із змісту протоколу однозначно вбачається, що ОСОБА_1 інкриміновано саме керування транспортним засобом у стані алкогольного сп`яніння: зазначено факт керування, результат огляду 2,51 проміле, згоду водія з цим результатом та порушення пункту 2.9 «а» Правил дорожнього руху. Протокол не формулює як самостійне обвинувачення порушення пункту 2.5 Правил дорожнього руху у вигляді відмови від проходження огляду.

Європейський суд з прав людини у справі «Malofeyeva v. Russia» звертав увагу на неприпустимість ситуації, коли суд самостійно виправляє істотні недоліки фабули адміністративного обвинувачення чи фактично формулює за орган обвинувачення нове обвинувачення. У цій справі суд цього не робить: розгляд здійснюється виключно в межах фактичного твердження про керування ОСОБА_1 транспортним засобом у стані алкогольного сп`яніння. Зазначення в протоколі подальшої відмови від запропонованого медичного огляду суд оцінює лише як опис наступних дій працівників поліції, а не як окремий склад правопорушення.

Судом також враховано, що в направленні до закладу охорони здоров`я зазначено час 11 год. 55 хв., тоді як роздруківкою газоаналізатора зафіксовано тест о 12 год. 07 хв. Ця розбіжність свідчить про те, що документ про направлення був оформлений раніше, ніж завершено огляд на місці, і не відповідає положенням пункту 6 Порядку № 1103, за якою необхідність направлення до закладу охорони здоров`я визначається після відмови від огляду на місці або незгоди з його результатом.

Разом з тим ця обставина не спростовує безпосередньо зафіксованої на відео фактичної процедури проходження ОСОБА_1 перевірки на стан алкогольного сп`яніння на місці ДТП за допомогою газоаналізатора, часу проведення тесту, показника 2,51 проміле та згоди особи, яка притягається до адміністративної відповідальності з отриманим результатом. Захисник не навів обставин, які б свідчили, що така розбіжність спричинила підміну результату, проведення тесту іншій особі, втручання у роботу приладу чи іншим чином вплинула на точність і достовірність результату огляду. Тому сама по собі зазначена невідповідність не створює розумного сумніву у факті перебування ОСОБА_1 у стані алкогольного сп`яніння.

Щодо доводів захисника про недопустимість внаслідок відсутності кваліфікованого електронного підпису на копіях відеозаписів цих доказів, суд також не погоджується з ними. Стаття 251 КУпАП прямо відносить відеозапис до джерел доказів і не встановлює вимоги, за якою відеофайл із нагрудної камери чи відеореєстратора поліцейського, перенесений на цифровий носій та долучений до матеріалів справи, набуває доказового значення виключно після накладення кваліфікованого електронного підпису.

Такий висновок узгоджується із загальним підходом Верховного Суду до електронних доказів, зокрема викладеним Об`єднаною палатою Касаційного кримінального суду у постанові від 29 березня 2021 року у справі № 554/5090/16-к, відповідно до якого електронний документ не має жорсткої прив`язки до одного матеріального носія, а створені електронні примірники за умови збереження їх змісту можуть бути самостійними джерелами інформації.

Вирішальним для оцінки відеозапису є не наявність формальної позначки електронного підпису, а його походження, зміст, відношення до конкретної події, цілісність зафіксованої послідовності та наявність чи відсутність конкретних ознак монтажу, зміни або підміни. Досліджені записи відображають місце ДТП, спілкування працівників поліції з ОСОБА_1 , його повідомлення про керування автомобілем, процедуру проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння на місці ДТП, отриманий результат та згоду з ним. Конкретних ознак монтажу, фальсифікації або невідповідності зафіксованих подій фактичним обставинам стороною захисту не наведено. Тому сам факт відсутності КЕП не є підставою для визнання цих відеозаписів недопустимими доказами.

Щодо посилань захисника на невідсторонення від керування транспортним засобом ОСОБА_1 працівниками поліції, суд зазначає, що ч. 1 ст. 266 КУпАП передбачає, що особи, щодо яких є підстави вважати, що вони перебувають у стані сп`яніння, підлягають відстороненню від керування транспортними засобами та огляду на стан сп`яніння. Суд виходить із того, що відсторонення від подальшого керування та проведення огляду на стан алкогольного сп`яніння є пов`язаними, але функціонально різними заходами: перший спрямований на негайне припинення подальшої небезпечної поведінки, другий — на встановлення стану особи.

Навіть якщо працівники поліції не оформили окремо відсторонення ОСОБА_1 від керування належним способом, таке порушення саме по собі не змінює факту його попереднього керування автомобілем до прибуття поліції та не впливає на технічну достовірність результату проведеного огляду на стан алкогольного сп`яніння на місці ДТП. Положення ст. 266 КУпАП про недійсність огляду, проведеного з порушенням вимог цієї статті, не дає підстав ототожнювати будь-який недолік подальшого застосування заходів забезпечення провадження з порушенням порядку самого огляду.

У цій справі не встановлено порушення, яке стосувалося б особи, якій проведено огляд на стан алкогольного сп`яніння, застосованого способу тестування, відеофіксації процедури, отримання результату або волевиявлення ОСОБА_1 щодо результату. Тому наведений захисником недолік не тягне за собою недійсності результатів огляду на стан алкогольного сп`яніння.

Також ст. 266 КУпАП не встановлює безумовного обов`язку вилучити чи тимчасово затримати автомобіль у кожному випадку виявлення водія у стані сп`яніння. Закон передбачає відсторонення конкретної особи від керування, а після такого відсторонення можливість керування транспортним засобом може бути надана уповноваженій особі, яка має право керування. Тому невилучення автомобіля саме по собі не свідчить про недійсність огляду на стан алкогольного сп`яніння.

Щодо доводу захисника про незаконність зупинки та застосування доктрини «плодів отруєного дерева». Цей довід насамперед суперечить фактичним обставинам, установленим за відеозаписами з бодікамер співробітників поліції. Працівники поліції не зупиняли автомобіль ВАЗ 2107 під керуванням ОСОБА_1 . Наряд поліції прибув до місця вже вчиненої дорожньо-транспортної пригоди, де знаходилися автомобілі ВАЗ 2107 д.н.з. НОМЕР_1 та Tesla д.н.з. НОМЕР_2 . Отже, первинної поліцейської дії у вигляді зупинки транспортного засобу, незаконність якої могла б бути предметом перевірки, у цій справі фактично не було.

Крім того, посилання на доктрину «плодів отруєного дерева» не означає автоматичного виключення будь-якого доказу в разі посилання сторони на попередній процедурний недолік. Європейський суд з прав людини у справах «Schenk v. Switzerland» та «Bykov v. Russia» виходив із того, що питання допустимості доказів насамперед регулюється національним правом, а для цілей статті 6 Конвенції оцінюється справедливість провадження в цілому, у тому числі характер стверджуваного порушення, можливість сторони оспорити доказ, його якість і надійність та те, чи могли обставини отримання поставити під сумнів його точність.

Окремо суд зазначає про те, що усвідомлює необхідність дотримання балансу між правами особи та вагомим суспільним інтересом у забезпеченні безпеки дорожнього руху. Значний суспільний інтерес у недопущенні керування транспортними засобами у стані сп`яніння сам по собі не може виправдати порушення фундаментальних прав особи. Водночас і формальний процедурний недолік, який не перебуває у причинному зв`язку з отриманням конкретного доказу, не вплинув на його достовірність та не позбавив сторону захисту можливості його ефективно оспорити, не може автоматично зумовлювати виключення всієї доказової сукупності.

У цьому випадку особа, яка притягається до адміністративної відповідальності та її захисник мали можливість ознайомитися з відеозаписами, вони були безпосередньо досліджені судом, а захисник навів усі заперечення щодо їх змісту та допустимості. Не встановлено, яким чином стверджувані захисником порушення могли вплинути на достовірність самостійного повідомлення ОСОБА_1 про те, що саме він керував транспортним засобом та допустив зіткнення, або на точність показника газоаналізатора 2,51 проміле, з яким ОСОБА_1 погодився. Причинного зв`язку між будь-якою стверджуваною незаконною дією поліції та змістом цих доказів не встановлено.

Більше того, небезпека керування у стані сп`яніння у цій справі була не абстрактною: рух автомобіля завершився дорожньо-транспортною пригодою. За таких обставин підстав для виключення достовірних та допустимих доказів із посиланням на доктрину «плодів отруєного дерева» суд не вбачає.

Щодо посилання захисника на виконання особою, яка притягається до адміністративної відповідальності наказу командира та стан крайньої необхідності, суд зазначає, що відповідно до статті 15 КУпАП військовослужбовці за порушення правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, несуть адміністративну відповідальність на загальних підставах. Отже, сам статус ОСОБА_1 як військовослужбовця не виключає застосування до нього частини першої статті 130 КУпАП.

Згідно зі статтею 17 КУпАП особа, яка діяла у стані крайньої необхідності, адміністративній відповідальності не підлягає. За статтею 18 КУпАП не є адміністративним правопорушенням дія, хоча й передбачена законом як адміністративне правопорушення, але вчинена для усунення небезпеки, яка загрожує охоронюваним законом інтересам, якщо ця небезпека за даних обставин не могла бути усунута іншими засобами і якщо заподіяна шкода є менш значною, ніж відвернена.

У постанові Верховного Суду від 21 грудня 2018 року у справі № 686/5225/17 сформульовано підхід, за яким стан крайньої необхідності передбачає одночасну наявність реальної та безпосередньої небезпеки, неможливість усунути її іншим способом, не пов`язаним із заподіянням шкоди охоронюваним законом інтересам, та меншу значущість заподіяної шкоди порівняно зі шкодою, яка відвертається. Якщо в особи існував інший шлях усунення небезпеки, посилання на крайню необхідність є безпідставним.

Стаття 30 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України дійсно передбачає право начальника віддавати накази та обов`язок підлеглого їх виконувати, крім явно злочинного наказу. Водночас ця норма не надає підлеглому права самостійно обирати будь-який, у тому числі протиправний і небезпечний для інших осіб, спосіб виконання наказу. За змістом статті 37 цього ж Статуту військовослужбовець, який розуміє, що він не спроможний виконати наказ своєчасно та в повному обсязі, зобов`язаний негайно доповісти про це відповідним командирам, а про невиконання чи несвоєчасне виконання наказу — повідомити із зазначенням причин.

Зміст військової дисципліни також не вичерпується обов`язком виконувати накази. Відповідно до абзацу дев`ятого статті 4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, затвердженого Законом України від 24 березня 1999 року № 551-XIV, військова дисципліна зобов`язує кожного військовослужбовця не вживати під час проходження військової служби, крім випадків медичного призначення, наркотичні засоби, психотропні речовини чи їх аналоги, а також не вживати спиртні напої під час виконання обов`язків військової служби. Цією ж статтею на військовослужбовця покладено обов`язок додержуватися Конституції та законів України, Військової присяги, вимог військових статутів і наказів командирів.

Отже, обов`язок виконати наказ існує одночасно з обов`язком додержуватися закону та вимог військової дисципліни, яка забороняє вживання алкогольних напоїв під час виконання обов`язків служби, покладає на військовослужбовців обов`язок з додержання зокрема Законів України у т.ч. й Правил дорожнього руху при виконанні наказів командування.

З матеріалів справи не вбачається, що командир наказав ОСОБА_1 саме особисто керувати автомобілем, тим більше перебуваючи у стані алкогольного сп`яніння, та що таке керування було необхідною складовою конкретного бойового чи службового завдання. Так само не доведено, що поставлене командиром завдання об`єктивно не могло бути виконане іншим способом із використанням іншого транспорту, за допомогою тверезого водія, шляхом негайного повідомлення командування про неможливість особистого керування транспортним засобом або в інший спосіб, який не створював би небезпеки для учасників дорожнього руху.

За результатами огляду вміст алкоголю в організмі ОСОБА_1 становив 2,51 проміле. Створений обраним ним способом поведінки ризик не залишився абстрактним, оскільки керування автомобілем завершилося дорожньо-транспортною пригодою. За відсутності доказів конкретної невідкладної небезпеки, яку неможливо було усунути інакше, суд не має підстав вважати, що шкода, створена керуванням транспортним засобом у такому стані, була менш значною, ніж шкода, яку ОСОБА_1 мав намір відвернути.

Таким чином, навіть факт отримання наказу командира сам по собі не доводить жодної з ключових ознак крайньої необхідності — наявності конкретної безпосередньої небезпеки, неможливості її усунення іншими засобами та співмірності заподіяної і відверненої шкоди. Тому підстав для застосування статей 17, 18 КУпАП суд не встановив.

Оцінивши кожний доказ окремо та всю сукупність доказів у їх взаємному зв`язку, суд встановив, що ОСОБА_1 безпосередньо перед прибуттям працівників поліції керував транспортним засобом, допустив дорожньо-транспортну пригоду, після чого на місці події сам повідомив про факт свого керування та механізм зіткнення; у нього були виявлені ознаки алкогольного сп`яніння; він добровільно пройшов огляд на місці із застосуванням газоаналізатора Drager Alkotest, результат якого становив 2,51 проміле, та погодився з цим результатом.

Ці докази є взаємоузгодженими та у своїй сукупності доводять поза розумним сумнівом факт керування ОСОБА_1 транспортним засобом у стані алкогольного сп`яніння та порушення ним правил дорожнього руху, що спричинило пошкодження транспортних засобів. Наведені стороною захисту недоліки оформлення окремих документів та подальших дій працівників поліції не спростовують ані факту керування, ані стану сп`яніння, не свідчать про фальсифікацію чи недостовірність доказів та не позбавили сторону захисту можливості ефективно їх оспорювати.

Отже, дії ОСОБА_1 правильно кваліфікуються за ч. 1 ст. 130 КУпАП, тобто керування транспортним засобом у стані алкогольного сп`яніння, а також за ст. 124 КУпАП, тобто порушення учасниками дорожнього руху правил дорожнього руху, що спричинило пошкодження транспортних засобів.

Санкція частини першої статті 130 КУпАП за керування транспортним засобом у стані алкогольного сп`яніння передбачає накладення на водія штрафу в розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян із позбавленням права керування транспортними засобами строком на один рік.

Відповідно до санкції ст. 124 КУпАП передбачено покарання у вигляді накладення штрафу в розмірі п`ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або позбавлення права керування транспортними засобами на строк від шести місяців до одного року.

Згідно із ч. 2 ст. 36 КУпАП України, якщо особа вчинила кілька адміністративних правопорушень, справи про які одночасно розглядаються одним і тим же органом, стягнення накладається в межах санкції, встановленої за більш серйозне правопорушення з числа вчинених. Враховуючи санкції ст. 124 та ч. 1 ст. 130 КУпАП, слід дійти до висновку, що більш серйозним правопорушенням серед них є правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 130 КУпАП. Тому покарання ОСОБА_1 слід призначити саме в межах санкції ч. 1 ст. 130 КУпАП у виді штрафу з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік.

Відповідно до статті 40-1 КУпАП судовий збір у разі винесення постанови про накладення адміністративного стягнення сплачується особою, на яку накладено таке стягнення. Пункт 5 частини другої статті 4 Закону України «Про судовий збір» встановлює ставку судового збору у розмірі 0,2 прожиткового мінімуму для працездатних осіб. З 1 січня 2026 року такий прожитковий мінімум становить 3328 грн, у зв`язку з чим розмір судового збору становить 665 грн 60 коп.

Суд враховує, що пункт 12 частини першої статті 5 Закону України «Про судовий збір» звільняє військовослужбовців від сплати судового збору у справах, пов`язаних із виконанням військового обов`язку, а також під час виконання службових обов`язків. Водночас сам статус військовослужбовця не є безумовною підставою для застосування цієї пільги; необхідним є встановлення безпосереднього зв`язку конкретної справи з виконанням військового або службового обов`язку.

У цій справі встановлено порушення загальних правил безпеки дорожнього руху. Матеріали не підтверджують, що командир покладав на ОСОБА_1 службовий обов`язок саме особисто керувати транспортним засобом в стані алкогольного сп`яніння та що таке керування було необхідною складовою конкретного бойового чи службового завдання. Тому підстав для звільнення його від сплати судового збору за пунктом 12 частини першої статті 5 Закону України «Про судовий збір» суд не встановив, і з ОСОБА_1 підлягає стягненню судовий збір у розмірі 665 грн 60 коп.

Керуючись статтями 15, 17, 18, 23, 27, 33, 40-1, 130, 245, 251, 252, 266, 280, 283–285, 294, 307, 308 КУпАП,

постановив:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнати винним та притягнути до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративних правопорушень, передбачених ст. 124, ч. 1 ст. 130 КУпАП та накласти на нього адміністративне стягнення:

- за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП, у виді штрафу в розмірі 50 (п`ятдесяти) неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 850 (вісімсот п`ятдесят) грн.

- за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, у виді штрафу у розмірі 1000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17000 (сімнадцять тисяч) гривень з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік.

Відповідно до ст. 36 КУпАП остаточно накласти на ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , адміністративне стягнення в межах санкції, встановленої за більш серйозне правопорушення з числа скоєних, у виді штрафу в розмірі 1000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17000 (сімнадцять тисяч) гривень з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік.

Відповідно до положень ст.ст.307, 308 КУпАП у разі несплати правопорушником штрафу не пізніш як через п`ятнадцять днів з дня вручення йому постанови про накладення штрафу, постанова про накладення штрафу надсилається для примусового виконання. У порядку примусового виконання постанови про стягнення штрафу за вчинення адміністративного правопорушення з правопорушника стягується подвійний розмір штрафу.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , судовий збір в дохід держави в розмірі 665 (шістсот шістдесят п`ять) грн. 60 коп.

Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного суду протягом десяти днів з дня її винесення шляхом подання апеляційної скарги через Холодногірський районний суд м. Харкова.

Суддя С.С. Балабай