Вирок від 24 серпня 2026 р. у справі №345/3567/26 — Калуський міськрайонний суд Івано-Франківської області

Справа №345/3567/26

Провадження № 1-кп/345/306/2026

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

25.08.2026 м. Калуш

Калуський міськрайонний суд Івано-Франківської області у складі:

головуючого судді ОСОБА_1 ,

за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,

прокурора ОСОБА_3 ,

обвинуваченого ОСОБА_4 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні обвинувальний акт у кримінальному провадженні, відомості про яке внесені до ЄРДР за № 42024182490000477 від 23.12.2024 відносно:

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м.Дніпра, мешканця АДРЕСА_1 , українця, громадянина України, розлученого, з середньою спеціальною освітою, проходить військову службу за призовом під час мобілізації на посаді стрільця-помічника гранатометника ІНФОРМАЦІЯ_2 військової частини НОМЕР_1 , у військовому званні солдат, раніше не судимого,

за обвинуваченням у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.5 ст.407 КК України, -

в с т а н о в и в :

ОСОБА_4 , військовослужбовець, який проходив військову службу за призовом під час мобілізації у лавах Збройних Сил України на посаді стрільця-помічника гранатометника ІНФОРМАЦІЯ_2 військової частини НОМЕР_1 , у військовому званні солдат, порушуючи вимог ст.65 Конституції України, ст.9,11,16,49 Статуту внутрішньої служби Збройних сил України, ст.1,4 Дисциплінарного Статуту Збройних сил України, п. 1, 3 ч. 3 ст. 24 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», діючи умисно, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер свого діяння, передбачаючи його суспільно небезпечні наслідки і бажаючи їх настання, з метою тимчасового ухилення від виконання обов`язків військової служби, в умовах воєнного стану, оголошеного Указом Президента України № 64/2022 від 24.02.2024 року, який діє сьогодні, 12.05.2023 самовільно залишив розташування військової частини НОМЕР_1 та незаконно, без поважних причин, перебував поза межами її розташування до 06.06.2026, проводячи час на власний розсуд за місцем постійного проживання у АДРЕСА_1 , до моменту виявлення його 06.06.2026 працівниками Калуського РВП ГУНП в Івано-Франківській області.

Дії обвинуваченого суд кваліфікує за ч. 5 ст. 407 КК України, як самовільне залишення військової частини військовослужбовцем, без поважних причин, тривалістю понад три доби, вчинене в умовах воєнного стану.

В судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_4 свою вину у вчиненні інкримінованого кримінального правопорушення визнав повністю та дав суду показання по суті пред`явленого обвинувачення, які відповідають фактичним обставинам справи і не суперечать їм. Повідомив, що перед самовільним залишенням військової частини у нього почалися проблеми зі здоров`ям, однак на військово-лікарську комісію його не направляли. Після самовільного залишення місця проходження військової служби за мобілізацією перебував постійно вдома за місцем проживання, на облік в територіальному центрі комплектування та соціальної підтримки за місцем проживання не ставав, правоохоронні органи з даного приводу також не повідомляв, до закладів охорони здоров`я за медичною допомогою не звертався. У вчиненому розкаюється. Він має статус учасника бойових дій, хоча підтвердити документально зазначений факт не може, визнає, що скоїв кримінальне правопорушення. Просив врахувати це і суворо його не карати. Хоче продовжувати військову службу в Збройних Силах України після набрання вироком суду законної сили.

Відповідно до ч. 3 ст. 349 КПК України в судовому засіданні не досліджувались інші зібрані у кримінальному провадженні докази, оскільки, за згодою учасників процесу, дослідження останніх визнано недоцільним, так як фактичні обставини справи ніким не оспорюються і в суду відсутні сумніви щодо добровільної позиції учасників судового провадження, яким роз`яснено, що у такому випадку вони позбавлені права оскаржувати ці обставини в апеляційному порядку.

Суд вважає, що вина обвинуваченого в інкримінованому йому кримінальному правопорушенні знайшла своє підтвердження в ході судового розгляду справи.

Вирішуючи питання про призначення обвинуваченому покарання, суд керується вимогами ст.65 - 67 КК України та роз`ясненнями Постанови Пленуму Верховного Суду України від 24.10.2003 «Про практику призначення судами кримінального покарання» та виходить із принципів законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання.

Обставин, які пом`якшують чи обтяжують покарання обвинуваченому, відповідно до ст.66-67 КК України, суд не встановив.

При призначенні покарання обвинуваченому суд виходить із такого.

Відповідно до ч.2 ст.50 КК України покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженими, так і іншими особами.

При цьому відповідно до вимог ст.65 КК України суд враховує ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу винного та відсутність обставин, що пом`якшують та обтяжують покарання.

Відповідно до ч. 2 ст. 65 КК України особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень.

Обираючи вид та міру покарання обвинуваченому, виходячи з принципу індивідуалізації покарання суд враховує ступінь тяжкості кримінального правопорушення, яке є тяжким злочином, обставини та мотиви, за яких вчинено злочин.

Суд також враховує особу обвинуваченого, який раніше до кримінальної відповідальності не притягувався, характеризується за місцем служби негативно; суд враховує вік та задовільний стан здоров`я обвинуваченого, який на обліку нарколога та психіатра не перебуває, та визнання ним своєї вини і вважає, що йому необхідно призначити мінімальне покарання в межах санкції ч.5 ст.407 КК України у виді позбавлення волі.

Інкриміноване та визнане доведеним вчинення обвинуваченим кримінального правопорушення (злочин), передбаченого ч.5 ст.407 КК України, є триваючим. Таким визнається вчинення винною особою суспільно небезпечного діяння, пов`язаного з подальшим невиконання впродовж певного часу покладених на особу обов`язків, які вона повинна вчинити під загрозою кримінальної відповідальності. Триваюче кримінальне правопорушення характеризується безпосереднім здійсненням протягом визначеного часу певного злочинного посягання, коли його об`єктивна сторона розтягнута в часі. Відповідне правопорушення вважається закінченим, якщо припинене злочинне посягання або припинення цього правопорушення відбулося завдяки суб`єктивним чи об`єктивним моментам (добровільно, внаслідок дій правоохоронних органів тощо).

У контексті обставин цієї справи ОСОБА_4 як військовослужбовець Збройних Сил України, самовільно залишив без поважних причин, в умовах воєнного стану, військову частину (у місці проходження служби) та незаконно перебував за місцем свого постійного проживання більше трьох років. Вчинене ОСОБА_4 кримінальне правопорушення тривало упродовж періоду часу з 12.05.2023 до 06.06.2026, коли скоєний обвинуваченим злочин припинено і відповідне правопорушення необхідно вважати закінченим.

Відповідно до ухвали слідчого судді Калуського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 10.06.2026 (справа № 345/3473/26) ОСОБА_4 утримується під вартою з 10.06.2026, строк дії відповідного запобіжного заходу продовжено обвинуваченому ухвалою суду від 03.08.2026 на 60 днів.

Даних про фактичне затримання ОСОБА_4 у кримінальному провадженні не надано, водночас 10.06.2026 останнього взято під варту безпосередньо в залі суду.

На підставі ч.3 ст.376 КПК України відповідний запобіжний захід необхідно залишити без змін до набрання цим вироком суду законної сили.

Речові докази та понесені процесуальні витрати у кримінальному провадженні відсутні.

Керуючись ст.368, 370 КПК України,-

у х в а л и в :

ОСОБА_4 визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.5 ст.407 КК України, та призначити йому покарання у виді позбавлення волі на строк 5 (п`ять) років.

Початок строку відбуття покарання ОСОБА_4 рахувати з 10 червня 2026 року, тобто з часу взяття його під варту в залі суду.

Застосований до обвинуваченого ОСОБА_4 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою залишити без змін до набрання цим вироком суду законної сили.

На підставі ч.5 ст.72 КК України зарахувати ОСОБА_4 у строк відбуття покарання строк попереднього ув`язнення з 10 червня 2026 року до дня набрання цим вироком суду законної сили з розрахунку, що 1 (один) день попереднього ув`язнення відповідає 1 (одному) дню позбавлення волі.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після прийняття рішення судом апеляційної інстанції.

Вирок може бути оскаржений до Івано-Франківського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його оголошення шляхом подачі апеляційної скарги через Калуський міськрайонний суд Івано-Франківської області.

Копію цього вироку негайно вручити обвинуваченому та прокурору.

Суддя