Вирок від 23 серпня 2026 р. у справі №205/10628/26 — Новокодацький районний суд міста Дніпра

Єдиний унікальний номер 205/10628/26

Номер провадження1-кп/205/1017/26

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

24.08.2026 м.Дніпро

Новокодацький районний суд міста Дніпра у складі головуючого судді ОСОБА_1 за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 , розглянувши в порядку спрощеного провадження без проведення судового розгляду в судовому засіданні за відсутності учасників судового провадження обвинувальний акт у кримінальному провадженні № 12026047120000197 відносно:

ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженки м. Дніпропетровськ, громадянки України, з середньою освітою, не заміжня, має на утриманні двох неповнолітніх дітей та одну малолітню дитину, офіційно не працевлаштованої, зареєстрованої та проживаючої за адресою: АДРЕСА_1 , раніше судимої Новокодацьким районним судом міста Дніпра від 22.07.2025 за ст.124 КК України до пробаційного нагляду строком 1 рік,

обвинуваченої у вчиненні кримінального проступку, передбаченого ч.3 ст. 389 КК України,

В С Т А Н О В И В:

Вироком Новокодацького районного суду міста Дніпра від 22 липня 2025 року ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , засуджено за ст. 124 КК України до покарання у виді пробаційного нагляду строком на один рік, на підставі ч. 2 ст. 59-1 КК України на засуджену ОСОБА_3 покладені обов`язки: періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання; не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації.

09 вересня 2025 року вказаний вирок надійшов до Новокодацького районного відділу філії Державної установи «Центр пробації» у Дніпропетровській області для виконання.

16 вересня 2025 року ОСОБА_3 , перебуваючи у приміщенні Новокодацького районного відділу філії Державної установи «Центр пробації» у Дніпропетровській області, ознайомлена працівниками Новокодацького районного відділу філії Державної установи «Центр пробації» у Дніпропетровській області з порядком та умовами відбування покарання у виді пробаційного нагляду, при цьому ОСОБА_3 письмово попереджалася про кримінальну відповідальність, передбачену ч. 3 ст.389 КК України за ухилення від відбування покарання у виді пробаційного нагляду.

Того ж дня працівниками Новокодацького районного відділу філії Державної установи «Центр пробації» у Дніпропетровській області ОСОБА_3 ознайомлено з постановою про встановлення днів явки на реєстрацію від 16 вересня 2025 року, згідно якої ОСОБА_3 мала з`являтися на реєстрацію до Новокодацького РВ філії ДУ «Центр пробації» у Дніпропетровській області 2-й та 4-й четвер кожного місяця. Однак, ОСОБА_3 , продовжуючи відбувати покарання за вироком Новокодацького районного суду міста Дніпра від 22 липня 2025 року у виді пробаційного нагляду строком на один рік, відповідних висновків для себе не зробила, на шлях виправлення не стала, та, будучи ознайомленою з порядком та умовами відбування покарання, порушуючи порядок відбування покарання у виді пробаційного нагляду, маючи кримінально-протиправний умисел на ухилення від відбування встановленого судом покарання, достовірно знаючи про необхідність його відбування і будучи попередженою про кримінальну відповідальність за ухилення від відбування покарання у виді пробаційного нагляду, умисно та систематично порушувала порядок та умови відбування пробаційного нагляду, передбачені ст. . 49-1, 49-3 КВК України, а саме вчинила три адміністративні правопорушення: 18 березня 2026 року ОСОБА_3 вчинила адміністративне правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 184 КУпАП, за що до неї було застосоване адміністративне стягнення у виді штрафу; 24 квітня 2026 року ОСОБА_3 вчинила адміністративне правопорушення, передбачене ст. 183 КУпАП, за що до неї було застосоване адміністративне стягнення у виді штрафу; 18 травня 2026 року ОСОБА_3 вчинила адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 173-2 КУпАП, за що до неї було застосоване адміністративне стягнення у виді громадських робіт строком 40 годин.

Відповідно до ч. 3 ст. 49-3 КВК України ухиленням від відбування покарання у виді пробаційного нагляду є систематичне невиконання засудженим обов`язків, передбачених статтею 49-3 цього Кодексу, або вчинення адміністративних правопорушень, зникнення з місця проживання, створення умисних перешкод для функціонування електронного засобу контролю та нагляду. Систематичним вважається невиконання без поважних причин три і більше разів обов`язків, передбачених статтею 49-1 цього Кодексу, покладених на особу рішенням суду, або вчинення трьох і більше адміністративних правопорушень.

Крім того, працівниками Новокодацького районного відділу філії Державної установи «Центр пробації» у Дніпропетровській області до засдуженої ОСОБА_3 за порушення порядку та умов відбування покарання у виді пробаційного нагляду застосовувалося застереження у виді письмового попередження про притягнення до кримінальної відповідальності за ст. 389 КК України, за фактом неявки до уповноваженого органу з питань пробації для реєстрації без поважної на те причини у призначений день, а саме: 17 жовтня 2025 року до ОСОБА_3 застосовано попередження про притягнення до кримінальної відповідальності за ст. 389 КК України. 17 жовтня 2025 року до ОСОБА_3 застосовано попередження про притягнення до кримінальної відповідальності ст. 389 КК України за неявку 09 жовтня 2025 року, та 27 жовтня 2025 року до ОСОБА_3 застосовано попередження про притягнення до кримінальної відповідальності ст. 389 КК України за неявку 23 жовтня 2025 року.

Отже, починаючи з 18 березня 2026 року, ОСОБА_3 , діючи умисно, в порушення порядку та умов відбування покарання у виді пробаційного нагляду, передбачених ст. 49-1, 49-3 КВК України, систематично ухиляючись від відбування покарання у виді пробаційного нагляду, яке їй призначене відповідно до вироку Новокодацького районного суду міста Дніпра від 22 липня 2025 року, з мотивів зневаги до судового рішення, станом на 18 травня 2026 року вчинила три адміністративних правопорушення, порушивши тим самим порядок та умови відбування покарання у виді пробаційного нагляду.

05 серпня 2026 року Новокодацьким РВ ФДУ «Центр пробації» в Дніпропетровській області направлено подання до відділу поліції № 1 ДРУП № 1 ГУНП в Дніпропетровській області про притягнення до кримінальної відповідальності ОСОБА_3 за ухилення від відбування покарання у вигляді пробаційного нагляду.

Умисні дії ОСОБА_3 що виразились в ухиленні від відбування покарання у виді пробаційного нагляду, кваліфіковано за ч.3 ст. 389 КК України.

Обвинувальний акт містить клопотання прокурора про його розгляд у спрощеному порядку без проведення судового розгляду в судовому засіданні, також долучено письмову заяву обвинуваченої ОСОБА_3 , складену в присутності її захисника ОСОБА_4 , щодо беззаперечного визнання своєї винуватості, згоди із встановленими досудовим розслідуванням обставинами, ознайомлення з обмеженням права апеляційного оскарження згідно ч. 2 ст. 302 КПК України та згоди з розглядом обвинувального акта у спрощеному провадженні.

Згідно з ч. 2 ст. 381 КПК України суд розглядає обвинувальний акт щодо вчинення кримінального проступку без проведення судового розгляду в судовому засіданні за відсутності учасників судового провадження, якщо обвинувачений не оспорює встановлені під час дізнання обставини і згоден з розглядом обвинувального акта за його відсутності.

Відповідно до ч. 2 ст. 382 КПК України у вироку суду за результатами спрощеного провадження замість доказів на підтвердження встановлених судом обставин зазначаються встановлені органом досудового розслідування обставини, які не оспорюються учасниками судового провадження.

Вивчивши матеріали кримінального провадження, надані органом досудового розслідування, оцінюючи кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів з точки зору достатності та взаємозв`язку, суд дійшов висновку, що подія кримінального правопорушення (проступку) мала місце, вина обвинуваченої ОСОБА_3 в ухиленні від відбування покарання у виді пробаційного нагляду доведена поза розумним сумнівом, а дії ОСОБА_3 обґрунтовано кваліфіковано за ч. 3 ст. 389 КК України.

Встановлені органом досудового розслідування обставини у вказаному кримінальному провадженні не оспорюються учасниками судового провадження, відповідають матеріалам кримінального провадження, отже у суду відсутні підстави для сумніву в їх об`єктивності.

Таким чином, суд дійшов висновку про достатність підстав для визнання обвинуваченої ОСОБА_3 винної у вчиненні кримінального проступку, передбаченого ч. 3 ст. 389 КК України, а саме в ухиленні від відбування покарання у виді пробаційного нагляду.

Обставиною, що пом`якшує покарання обвинуваченої ОСОБА_3 , відповідно до ст.66 КК України, суд визнає її щире каяття.

Обставин, які обтяжують покарання обвинуваченої ОСОБА_3 відповідно до ст. 67 КК України, судом не встановлено.

Відповідно до ст. 65 КК України, вирішуючи питання про вид і міру покарання обвинуваченої ОСОБА_3 , суд враховує ступінь тяжкості вчиненого нею діяння, яке відноситься до категорії кримінальних проступків, дані про особу обвинуваченої, яка на обліку у лікарів нарколога та психіатра не перебуває, не працевлаштована, має двох неповнолітніх дітей та одну малолітню дитину.

Так, згідно інформації Служби у справах дітей Новокодацького району Дніпровської міської ради №01/39-1322 від 17.08.2026, ОСОБА_3 має дітей: ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , та ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_4 .

Санкція ч.3 ст.389 КК України передбачає лише один вид покарання за вчинення вказаного кримінального правопорушення – обмеження волі, та не містить альтернативних видів покарання.

Разом з тим, частина 3 статті 61 КК України забороняє застосування обмеження волі до жінок, що мають дітей віком до чотирнадцяти років.

Пунктом 8 постанови Пленуму Верховного Суду України від 24 жовтня 2003 року №7 «Про практику призначення судами кримінального покарання» передбачено, що суд не вправі перейти до більш м`якого виду покарання у випадках, коли санкцією закону, за яким засуджується особа,

передбачено лише такі покарання, які з огляду на її вік чи стан не можуть бути до неї застосовані. В таких випадках суд, за наявності до того підстав, відповідно до ст.7 КПК України повинен

закрити справу і звільнити особу від кримінальної відповідальності або постановити обвинувальний вирок і звільнити засудженого від покарання.

Таку ж позицію викладено у постанові Верховного Суду від 11.11.2021 у справі №221/4097/19.

Судом не встановлено підстав для закриття справи і звільнення ОСОБА_3 від кримінальної відповідальності.

Також суд не встановив у справі кількох обставин, що пом`якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, що свідчить про відсутність підстав для призначення ОСОБА_3 більш м`якого покарання, ніж передбачено законом, відповідно до ст.69 КК України.

Суд також вважає неможливим призначення ОСОБА_3 покарання у виді обмеження волі з випробуванням згідно ст.75 КК України, оскільки ухилення останньої від відбування покарання у виді пробаційного нагляду свідчить про неможливість її виправлення без відбування покарання.

Окрім того, призначення обмеження волі з випробуванням мало б наслідком в порушення вимог ч.3 3 статті 61 КК України застосування такого покарання до засудженої у разі, якщо вона протягом іспитового строку не вчинить нового кримінального правопорушення і не виконає покладені на неї обов`язки.

Про неможливість застосування положень ст.75 КК України у подібному випадку дійшов висновку і Верховний Суд у постанові від 19.11.2019 у справі № 200/9933/16-к.

У своїх постановах Верховний суд неодноразово наголошував на тому, що призначення судом покарання у вигляді обмеження волі є застосуванням закону про кримінальну відповідальність, який не підлягає застосуванню (зокрема, у постанові від 12.12.2023 у справі № 522/7892/22).

Отже, з урахуванням викладеного, суд дійшов висновку про необхідність постановлення у даній справі обвинувального вироку та звільнення ОСОБА_3 від покарання на підставі ч. 1 ст. 74 КК України у зв`язку із неможливістю його застосування до засудженої, яка має дітей віком до чотирнадцяти років.

Заходи забезпечення у даному кримінальному провадженню не застосовано.

Цивільний позов не заявлено.

Судові витрати та речові докази відсутні.

На підставі викладеного, керуючись ст.369, 370, 373, 374, 381, 382 КПК України, ч.3 ст.61, ч. 1 ст. 74 КК України,

У Х В А Л И В:

ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнати винною у вчиненні кримінального проступку, передбаченого ч.3 ст.389 КК України, та звільнити засуджену від покарання у виді обмеження волі.

Копію вироку не пізніше дня, наступного за днем його ухвалення, надіслати учасникам судового провадження.

На вирок учасниками кримінального провадження протягом тридцяти днів з дня отримання копії вироку, ухваленого за результатами спрощеного провадження, може бути подана апеляційна скарга до Дніпровського апеляційного суду через Новокодацький районний суд міста Дніпра з урахуванням особливостей, передбачених ст. 394 КПК України, а саме: вирок не може бути оскаржений в апеляційному порядку з підстав розгляду провадження за відсутності учасників судового провадження, недослідження доказів у судовому засіданні або з метою оспорити встановлені досудовим розслідуванням обставини.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Суддя ОСОБА_1