Рішення від 16 липня 2026 р. у справі №202/2823/26 — Індустріальний районний суд міста Дніпра

Справа № 202/2823/26

Провадження № 2/202/3591/2026

РІШЕННЯ

Іменем України

17 липня 2026 року м. Дніпро

Індустріальний районний суд міста Дніпра у складі:

головуючого судді Дребот І.Я.,

за участю секретаря судового засідання Зеленського Б.В.,

учасників справи:

позивача ОСОБА_1 ,

відповідача ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Дніпро цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: Індустріальний відділ державної виконавчої служби у м. Дніпрі Дніпровського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України,-

ВСТАНОВИВ:

У провадженні суду перебуває цивільна справа за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: Індустріальний відділ державної виконавчої служби у м. Дніпрі Дніпровського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України.

В обгрунтування зазначено, що 15.05.2018 року Індустріальним районним судом м. Дніпропетровська ухвалено заочне рішення у справі № 202/1124/18 за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення аліментів на утримання дитини, яким з останнього стягнуто 1/4 частини всіх видів доходу, але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку.

Відповідно до витягу з реєстру територіальної громади щодо позивача № 2026/004586357 від 23.03.2026, позивач зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 .

Відповідно до витягу з реєстру територіальної громади щодо дитини № 2026/004587536 від 23.03.2026, дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 .

Зазначає, оскільки дитина проживає разом із батьком то відпали підстави стягнення з позивача аліментів та є підстави для стягнення аліментів з відповідача на утримання дитини.

Ухвалою суду від 20.04. 2026 року справу призначено до розгляду по суті в порядку спрощеного позовного провадження.

Позивач у судовому засіданні позовні вимоги підтримав та просив задовольнити.

Відповідач у судовому засіданні заперечувала щодо задоволення позовних вимог.

23.06.2026 року відповідач подала клопотання про долучення доказів та надала суду характеристику учениці Дніпровської гімназії № 41 ДМР ОСОБА_3 , копію закордонних паспортів відповідача та дитини ОСОБА_3 , виписку по банківському рахунку відповідачки, копію документу, який підтверджує перебування відповідачки та дитини за кордоном, виписку з банківського рахунку дитини, копію декларації сімейного лікаря.

29.06.2026 року позивач надав заперечення на клопотання відповідача про долучення доказів, оскільки зазначені документи не підтверджують проживання дитини саме з відповідачем.

Дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню з огляду на наступні підстави.

Судом встановлено, що відповідно до витягу з актового запису про народження № 99, свідоцтво про народження серії НОМЕР_1 від 27.01.2011 року, батьками неповнолітньої ОСОБА_3 є ОСОБА_1 та ОСОБА_4

15.05.2018 року Індустріальним районним судом м. Дніпропетровська ухвалено заочне рішення у справі № 202/1124/18 за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення аліментів на утримання дитини, яким з останнього стягнуто 1/4 частини всіх видів доходу, але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку.

Відповідно до витягу з реєстру територіальної громади щодо позивача № 2026/004586357 від 23.03.2026, позивач зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 .

Відповідно до витягу з реєстру територіальної громади щодо дитини № 2026/004587536 від 23.03.2026, дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 .

До матеріалів справи також долучено заяву неповнолітньої дитини ОСОБА_3 , яка підтверджує проживання разом з батьком починаючи з 22021 року та що остання перебуває на його утриманні.

Також, надана заява свідків, які підтверджують, що неповнолітня дитина ОСОБА_3 мешкає разом з батьком починаючи з 2021 року.

Згідно довідки № 25.03.2026 року № 26, виданої керуючою справами ОСББ "Улюблена оселя" Пайос Ю.А., ОСОБА_3 проживає разом з ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_1 .

У судовому засіданні були допитані свідки ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , які підтвердили, що неповнолітня ОСОБА_3 проживає разом з батьком ОСОБА_1 .

Щодо позовної вимог про припинення стягнення аліментів на утримання дитини, суд прийшов до наступних висновків.

Стаття 15 ЦК України закріплює право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно ст. 180 СК України батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.

Відповідно до ч.3 ст.181 Сімейного Кодексу України за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина.

Відповідно до п.17 Постанови №3 Пленуму Верховного Суду України від 15 травня 2006 року «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів», право на звернення до суду із заявою про стягнення аліментів і, відповідно, право на отримання аліментів має той з батьків, з ким проживає дитина.

Статтею 182 СК України передбачено, що при визначенні розміру аліментів суд враховує: стан здоров`я та матеріальне становище дитини; стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів; наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; наявність на праві власності, володіння та/або користування у платника аліментів майна та майнових прав, у тому числі рухомого та нерухомого майна, грошових коштів, виключних прав на результати інтелектуальної діяльності, корпоративних прав; доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; інші обставини, що мають істотне значення. Розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку. Мінімальний рекомендований розмір аліментів на одну дитину становить розмір прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку і може бути присуджений судом у разі достатності заробітку (доходу) платника аліментів.

Зважаючи на викладене розмір аліментів суд визначає з урахуванням, що батьки спільно зобов`язанні утримувати дітей до їх повноліття та інших обставин, що мають істотне значення.

Разом з тим, суд звертає увагу, що стаття 179 СК України передбачає, що аліменти, одержані на дитину, є власністю дитини. Той із батьків або інших законних представників дитини, на ім`я якого виплачуються аліменти, розпоряджається аліментами виключно за цільовим призначенням в інтересах дитини. Неповнолітня дитина має право брати участь у розпорядженні аліментами, одержаними на її утримання.

При цьому, відповідно до ст. 273 СК України якщо матеріальний або сімейний стан особи, яка сплачує аліменти, чи особи, яка їх одержує, змінився, суд може за позовом будь-кого з них змінити встановлений розмір аліментів або звільнити від їх сплати. Суд може звільнити від сплати аліментів осіб, зазначених у статтях 267-271 цього Кодексу, за наявності інших обставин, що мають істотне значення.

Відповідно до п.17 Постанови № 3 Пленуму Верховного Суду України від 15 травня 2006 року «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів», право на звернення до суду із заявою про стягнення аліментів і відповідно, право на отримання аліментів має той з батьків, з ким проживає дитина.

З аналізу статей вбачається, що припинення стягнення аліментів можливим є у тому випадку, коли одержувач аліментів, наприклад мати дитини не витрачає отримувані нею аліменти на дитину. У такому випадку відбувається припинення стягнення аліментів на ім`я одержувача аліментів - матір дитини. При цьому обов`язок батька - платника аліментів утримувати дитину не припиняється.

Сімейний кодекс України передбачає підстави для зміни розміру аліментів, визначеного за рішенням суду, але не пов`язує їх зі способом присудження (ч. 3 ст. 181 СК України) та підстави припинення сплати аліментів. Стаття 192 СК України тільки вказує на можливість зміни раніше встановленого розміру аліментів за наявності доведених в судовому порядку підстав, а саме: зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров`я когось із них та в інших випадках, передбачених цим Кодексом, а ст. 273 СК України додатково вказує на підстави припинення виплати аліментів. Право вимагати заміни розміру аліментів шляхом зміни способу присудження аліментів не може заперечуватися, адже можливість вибору способу присудження аліментів з огляду на мінливість життєвих обставин, зазначених статтями 182-184 СК України, не може обмежуватися разовим її здійсненням.

З огляду на відсутність імперативної заборони змінювати розмір аліментів шляхом зміни способу їх присудження, за положеннями ст.192 СК України зміна розміру аліментів може мати під собою зміну способу їх присудження, а відсутність імперативної заборони на припинення виплати аліментів, за положеннями ст.273 СК України має на меті можливість скасування їх присудження.

Способи захисту сімейних прав та інтересів встановлені ч.2 ст.18 СК України, згідно з нормами якої способами захисту сімейних прав та інтересів зокрема є припинення правовідношення, а також його анулювання.

Відтак, з урахуванням предмета даного спору (припинення стягнення аліментів на утримання дітей), однією з обставин, яка підлягає доказуванню у справі, є те, з ким саме з батьків проживає дитина на час звернення до суду з позовом і розгляду справи судом та ухвалення рішення у справі, зокрема, з одержувачем аліментів чи з їх платником.

При вирішенні цього спору суд також враховує правовий висновок Верховного Суду, викладений у постанові від 04 вересня 2019 року (справа №711/8561/16), відповідно до якого за своєю суттю аліменти - це кошти покликані забезпечити дитину усім необхідним для повноцінного розвитку, тому вони можуть бути стягнуті лише на користь того з батьків хто проживає із дитиною та бере більш активну участь у її вихованні.

Окрім того, як зазначено в Постанові Верховного Суду від 29 червня 2022 року у справі №596/826/21-ц щодо звільнення від сплати аліментів, з урахуванням предмета цієї категорії спорів (припинення стягнення аліментів на утримання дітей), однією з обставин, яка підлягає доказуванню у справі, є те, з ким саме з батьків проживає дитина на час вирішення спору судом та ухвалення рішення у справі, зокрема з одержувачем аліментів чи з їх платником. Нарахування аліментів за період, коли дитина не проживала з матір`ю, суперечить цільовому призначенню аліментів, за рахунок яких утримується дитина.

Зміна фактичних обставин після ухвалення судом рішення про стягнення аліментів, а саме, що дитина на даний час проживає разом з батьком, може бути підставою для припинення стягнення аліментів.

Висновки щодо застосування указаних норм матеріального права викладені у постановах Верховного Суду від 21 липня 2021 року у справі №477/1165/20, від 03 лютого 2021 року у справі № 125/2525/18, від 26 грудня 2019 року у справі №219/6287/17, від 26 вересня 2019 року у справі №760/32225/18, від 27 лютого 2019 року у справі № 307/1186/17.

Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, у зв`язку з чим учасники справи мають довести належними та допустимими доказами обставини, на які вони посилаються, а суд зобов`язаний надати належну оцінку цим доказам.

Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.

Суд за результатами оцінки доказів за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів, із врахуванням того, що жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили, перевіривши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності для вирішення спору в частині припинення стягнення аліментів, дійшов наступних висновків.

При дослідженні матеріалів справи у їх сукупності судом об`єктивно встановлено, що неповнолітня дитина - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , не проживає з матір`ю на користь якої були стягнуті аліменти з позивача - батька дитини, а проживає зі своїм батьком ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_1 .

Згідно з ч.4 ст.273 ЦПК України, якщо після набрання рішенням суду законної сили, яким з відповідача присуджені періодичні платежі, зміняться обставини, що впливають на визначені розміри платежів, їх тривалість чи припинення, кожна сторона має право шляхом пред`явлення нового позову вимагати зміни розміру, строків платежів або звільнення від них.

Відтак, враховуючи загальні принципи регулювання сімейних відносин, способи захисту сімейних прав, судову практику, що склалася при вирішенні аналогічних справ, суд вважає за необхідне захистити порушене право позивача шляхом припинення примусового стягнення на користь відповідача аліментів на утримання дитини ОСОБА_3 в розмірі 1/4 частини з усіх видів його заробітку (доходу), але не менше 50% від прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку щомісяця, починаючи з 12.03.2018 року і до досягнення дитиною повноліття, які стягуються на підставі судового рішення Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 15.05.2018 року, справа №202/1124/18.

Враховуючи викладене, позовні вимоги позивача в частині припинення стягнення з нього аліментів на утримання дитини є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Щодо позовної вимог про стягнення аліментів на утримання дитини, суд прийшов до наступних висновків.

Згідно ст.180 СК України батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.

Як вбачається із ч.3 ст.181 СК України за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька і (або) у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина.

Положеннями ч.2 ст.182 СК України визначено, що мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.

В силу ч.1 ст.183 СК України частка заробітку (доходу) матері, батька, яка буде стягуватися як аліменти на дитину, визначається судом.

Враховуючи те, що нормами чинного законодавства, зокрема ст.180 СК України, визначений чіткий імперативний припис щодо обов`язку батьків утримувати їх дітей до досягнення ними повноліття, приймаючи до увагу ту обставину, що відповідач в дійсності є матір`ю неповнолітньої дитини ОСОБА_3 , вимоги позивача про стягнення із нього аліментів є обґрунтованими.

Вирішуючи питання щодо розміру аліментів, які підлягають стягненню з відповідача, суд приймає до уваги дійсні обставини справи, зокрема матеріальне становище сторін та стан здоров`я дитини, а також обов`язок відповідача по належному утримуванню свої дитини.

Аналізуючи встановлені обставини, суд доходить висновку, що розмір аліментів, які підлягають стягненню із відповідача, слід визначити у розмірі 1/4 частики з усіх видів його заробітку (доходу), але не менше, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку щомісячно, починаючи з 30.03.2026 року та до досягнення дитиною повноліття.

Згідно ч.1 ст.191 СК України, аліменти на дитину присуджуються за рішенням суду від дня пред`явлення позову.

Згідно ст.430 ЦПК України, суд допускає негайне виконання рішення у справах про стягнення аліментів у межах стягнення суми платежу за один місяць.

Згідно ст.141 ЦПК України з відповідача на користь держави підлягає стягненню судовий збір (за позовну вимогу про стягнення аліментів) у розмірі 1331,20 грн. та на користь позивача підлягає стягненню судовий збір (за позовну вимогу про припинення стягнення аліментів) у розмірі 665,60 грн.

На підставі викладеного і керуючись ст.ст. 166, 180-183, 191 СК України, ст.ст. 10-13, 76-84, 141, 223, 258-259, 263-265, 272-279, 430 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: Індустріальний відділ державної виконавчої служби у м. Дніпрі Дніпровського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України - задовольнити.

Припинити стягнення аліментів з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 , присуджених заочним рішенням Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 15.005.2018 року у справі № 202/1124/18 (провадження 2/202/1160/2018) на утримання дитини - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , починаючи з 30.03.2026 року.

Стягнути з ОСОБА_2 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_2 ) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 ) аліменти на утримання неповнолітньої дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 1/4 частини з усіх видів заробітку (доходу), щомісячно, але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи стягнення з 30.03.2026 року і до досягнення дитиною повноліття.

Стягнути з ОСОБА_2 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_2 ) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 ) судові витрати у вигляді судового збору у розмірі 665,60 грн.

Стягнути з ОСОБА_2 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_2 ) на користь держави судові витрати у вигляді судового збору у розмірі 1331,20 грн.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Дніпровського апеляційного суду шляхом подачі протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення апеляційної скарги.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення складено 22.07.2026 року.

Суддя І.Я. Дребот