Постанова від 19 серпня 2026 р. у справі №736/857/26 — Чернігівський апеляційний суд

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

іменем України

20 серпня 2026 року м. Чернігів

Унікальний номер справи № 736/857/26

Головуючий у першій інстанції - Кутовий Ю. С.

Апеляційне провадження № 22-ц/4823/1785/26

Чернігівський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого судді Любчика О.В.,

суддів Разгуляєвої О.В., Стельмаха А.П.,

з участю секретаря Шкарупи Ю.В.,

учасники справи:

заявник (боржник) - ОСОБА_1 ,

суб`єкт оскарження - приватний виконавець виконавчого округу Чернігівської області Приходько Юрій Михайлович,

заінтересована особа (стягувач) - Товариство з обмеженою відповідальністю «Дніпрофінансгруп»,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Корюківського районного суду Чернігівської області від 16 червня 2026 року у справі за скаргою ОСОБА_1 на дії/бездіяльність органу примусового виконання,

В С Т А Н О В И В:

Короткий зміст заявлених вимог

У квітні 2026 року ОСОБА_1 звернулась до суду із скаргою, в якій просила:

- визнати дії та бездіяльність приватного виконавця виконавчого округу Чернігівської області Приходька Ю.М. з приводу винесення постанови про стягнення з боржника основної винагороди в сумі 550,00 грн від 06.04.2026 у ВП НОМЕР_1 про стягнення з боржника 5 500,00 грн витрат на правову допомогу на користь стягувача ТОВ «Дніпрофінансгруп» - протиправними;

- скасувати постанову про стягнення з боржника основної винагороди в сумі 550,00 грн від 06.04.2026 у ВП НОМЕР_1 про стягнення з боржника 5 500,00 грн витрат на правову допомогу;

- стягнути з приватного виконавця виконавчого округу Чернігівської області Приходька Ю.М. витрати на правову допомогу в сумі 3 000,00 грн.

Вимоги мотивовані тим, що 06 квітня 2026 року приватний виконавець виконавчого округу Чернігівської області Приходько Ю.М. виніс постанову, котру ОСОБА_1 отримала 07.04.2026, про стягнення з боржника основної винагороди в сумі 550,00 грн у ВП № НОМЕР_1 з виконання виконавчого листа № 736/1003/24, виданого 16.03.2026 Корюківським районним судом Чернігівської області про стягнення з неї 5 500,00 грн. витрат на правову допомогу стягувачем ТОВ «Дніпрофінансгруп». Заявник вважає, що вищевказана постанова про стягнення з боржника основної винагороди в сумі 550,00 грн. від 06.04.2026 про стягнення з неї коштів витрат на правову допомогу є сфабрикованою та протиправною, так як наказом № 376 від 28.02.2025 затверджено Перелік територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією. Він чинний з 20.03.2025. Отже, відповідно до Закону України № 3048-ІХ, що набрав чинності 06.05.2023, заборонено в період дії воєнного стану в Україні вжиття заходів примусового виконання рішень на території Корюківської міської територіальної громади, яка входить до вказаного переліку.

Короткий зміст судового рішення суду першої інстанції

Ухвалою Корюківського районного суду Чернігівської області від 16 червня 2026 року у задоволенні скарги відмовлено. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь приватного виконавця виконавчого округу Чернігівської області Приходька Юрія Михайловича 4 000 грн. витрат на правову допомогу.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить ухвалу суду скасувати та постановити нову, якою задовольнити скаргу та:

- визнати дії та бездіяльність приватного виконавця виконавчого округу Чернігівської області Приходька Юрія Михайловича з приводу винесення ним постанови від 06.04.2026 у ВП № НОМЕР_1 про стягнення з боржника основної винагороди з виконання виконавчого листа № 736/1003/24, виданого 16.03.2026 Корюківським районним судом Чернігівської області про стягнення з неї 5 500,00 грн. витрат на правову допомогу на користь стягувача - ТОВ «Дніпрофінансгруп», протиправними;

- скасувати постанову про стягнення з боржника основної винагороди з виконання виконавчого листа № 736/1003/24, виданого 16.03.2026 Корюківським районним судом Чернігівської області про стягнення з неї 5 500,00 грн. витрат на правову допомогу на користь стягувача - ТОВ «Дніпрофінансгруп»;

- стягнути з приватного виконавця виконавчого округу Чернігівської області Приходька Юрія Михайловича витрати на правову допомогу при поданні нею апеляційної скарги на ухвалу Корюківського районного суду від 16 червня 2026 року до Чернігівського апеляційного суду в розмірі 5 000 грн;

- постановити окрему ухвалу щодо незаконного звернення приватного виконавця виконавчого округу Чернігівської області Приходька Юрія Михайловича до Корюківського районного суду Чернігівської області із клопотанням від 13.06.2026 про безпідставне стягнення з неї понесених ним витрат на правничу допомогу в розмірі 4 000 грн;

- постановити окрему ухвалу щодо допущення суддею Корюківського районного суду Чернігівської області Кутовим Ю.С. грубих порушень норм матеріального та процесуального права при постановленні ним ухвали Корюківського районного суду Чернігівської області від 16 червня 2026 року в справі № 736/857/26 (номер провадження 4-с/736/10/26).

Доводи апеляційної скарги полягають в тому, що ухвала суду є незаконною.

Іваненко В.Г. зазначає, що суддя Корюківського районного суду Кутовий Ю.С., зазначаючи у вступній частині оскаржуваної ухвали Корюківського районного суду від 16 червня 2026 року вигадав та вказав про те, що її скарга розглядається в новій справі № 736/857/26 (номер провадження 4-с/736/10/26). Іншої інформації про склад учасників судового процесу оскаржувана ухвала не містить. Зазначення нового номера справи без необхідної обов`язкової інформації про склад учасників справи в ухвалі свідчить, що справа за № 736/857/26 повністю вигадана, нечинна, а тому є незаконною та сфабрикованою Корюківським районним судом.

Вважає що стягувачем в сфабрикованій постанові виконавця виступає ТОВ «Дніпрофінансгруп». Стягувачем же в замовній Корюківським районним судом справі № 736/1003/24 виступало інше товариство - ТОВ «Фінансова компанія «Дніпрофінансгруп».

Також зазначає, що ТОВ «ФК «Дніпрофінансгруп», стягувач в справі № 736/1003/24, з 27 грудня 2025 припинило своє існування. Перетворене з нього ТОВ «Дніпрофінансгруп» ніколи в справі № 736/1003/24 стягувачем не виступало, будь-яких законних рішень суду на його користь не ухвалювалось. Переходу прав стягувача від ТОВ «Фінансова компанія «Дніпрофінансгруп» до ТОВ «Дніпрофінансгруп» судом також не приймалось.

Зазначає, що виконавчий лист № 736/1003/24, виданий 16.03.2026 Корюківським районним судом Чернігівської області є нечинний, оскільки з 27.12.2025 припинив своє існування. Постанова про примусове виконання виконавчого листа № 736/1003/24, якби вона була чинна, повинна була б виконуватись в межах справи № 736/1003/24, а не у фіктивній справі № 736/857/26.

На думку скаржниці, неіснуюче після 27.12.2025 товариство, та крім того, ще й неіснуючий на цей час стягувач у фіктивній справі - ТОВ «ФК «Дніпрофінансгруп» чи існуюче станом на 13 травня 2026 року стороннє ТОВ «Дніпрофінансгруп» викликалось до суду в судове засідання з невідомих причин. Будь-якої інформації про те, чи був цей учасник судового процесу повідомлений про судове засідання чи ні, чи брав він участь в судовому засіданні чи ні, а у випадку участі в судовому засіданні чи були перевірені повноваження його представника чи ні, матеріали справи не містять.

Незважаючи на відсутність будь-яких рішень суду щодо вступу неіснуючого ТОВ «Фінансова компанія «Дніпрофінансгруп» чи існуючого ТОВ «Дніпрофінансгруп» в справу, судді Корюківського районного суду Кутовому Ю.С. ці порушення процесуального права не завадили залучити вказані два товариства у сфабриковану Корюківським районним судом справу № 736/857/26.

Крім того, звертає увагу, що у своєму запереченні від 18.05.2026 ОСОБА_2 повідомив, майже після п`яти місяців після зміни найменування юридичної особи, про зміни місцезнаходження юридичної особи, зміни видів економічної діяльності, зміни установчих документів, зміни витягу з ЄДРПОУ, що він є представником заявника, а ТОВ «Дніпрофінансгруп» є одночасно заявником та третьою особою у справі № 736/850/26 (провадження № 4-с/736/5/26), та просить стягнути з мене судові витрати, які вже в новому статусі як заінтересована особа поніс чи які нібито очікує понести в зв`язку із розглядом справи в сумі 5000 гривень. Однак, вже у прохальній частині свого заперечення від 18.05.2026, ОСОБА_2 просить суд стягнути із скаржника (боржника) на користь стягувача (заінтересована особа) судові витрати, у тому числі витрати на правничу допомогу за розгляд справи, при цьому посилаючись на вимоги статей 43, 451 ЦПК України, якими не передбачено розподіл витрат.

Корюківським районним судом заява ТОВ «Дніпрофінансгруп» про зміну найменування юридичної особи позивача з ТОВ «ФК «Дніпрофінансгруп» на ТОВ «Дніпрофінансгруп» не розглядалась.

Особа, яка подала апеляційну скаргу, зазначає, що при зміні назви сторони виконавчого провадження у ВП № 77184386 замість стягувача - Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Дніпрофінансгруп» на нового стягувача - Товариство з обмеженою відповідальністю «Дніпрофінансгруп», приватний виконавець Приходько Ю.М. без рішення суду як на підставу проведеного перейменування стягувача, послався на вимоги абзацу 2 частини п`ятої статті 15 Закону України «Про виконавче провадження», що є неправомірним.

27.12.2025 при зміні організаційно-правової форми ТОВ «ФК «Дніпрофінансгруп» було перетворено у ТОВ «Дніпрофінансгруп». Проте, їй, як стороні виконавчого провадження, необхідні роз`яснення з приводу цього та підстави про зміну найменування, зміну (доповнення) реєстраційних даних стягувача не були представлені, що суперечить вимогам статей 18, 19 Закону України «Про виконавче провадження». Натомість, приватний виконавець Приходько Ю.М., не маючи при собі рішення Корюківського районного суду про зміну стягувача у виконавчих документах, які стосуються її та ОСОБА_3 , протиправно у винесених ним десяти постановах від 22.01.2026 у виконавчих провадженнях самостійно змінив назву сторони виконавчого провадження та зміну (доповнення) реєстраційних даних стягувача з ТОВ «ФК «Дніпрофінансгруп» на ТОВ «Дніпрофінансгруп», таким чином перебравши на себе повноваження Корюківського районного суду.

Також вказує, що відповідно до ст. 39 Закону України «Про виконавче провадження» з припиненням юридичної особи - сторони виконавчого провадження ТОВ «ФК «Дніпрофінансгруп», виконавче провадження підлягає закінченню. Проте, приватним виконавцем Приходьком Ю.М. ці вимоги законодавства ігноруються з 27.12.2025.

Крім того, вказує, що у підпункті 3.7 розділу ІІІ Переліку передбачено, що 06 грудня 2024 року Корюківська міська територіальна громада Корюківського району Чернігівської області віднесена до територій активних бойових дій на яких функціонують електронні інформаційні ресурси, без визначення дати завершення бойових дій. Проте, суддя не взяв до уваги, що на території Корюківської міської територіальної громади вона не лише зареєстрована, проживає, до цього часу працювала, а раніше в касі Ощадбанку або банкоматі отримувала свої кошти. Місце її реєстрації (розташування) і проживання, та місце (територія), на якій приватним виконавцем Приходьком Ю.М. відкрито виконавче провадження від 06.04.2026, співпадають.

Щодо витрат на правову допомогу, зазначає що акт виконаних робіт (наданих послуг) відсутній в матеріалах справи, та нього не можливо визначити фактичний обсяг наданих та отриманих робіт та послуг. При цьому, наданий до Корюківського районного суду детальний опис робіт не підтверджений достатніми доказами, не засвідчений печаткою приватного виконавця Приходька Ю.М. Детальний опис робіт не є безумовною підставою для суду для відшкодування витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 4000 грн. Розмір вказаних витрат вважає не доведеним, документально не обґрунтованим та таким, що не відповідає критерію розумності.

Приватний виконавець виконавчого округу Чернігівської області Приходько Ю.М. у своєму відзиві на апеляційну скаргу ОСОБА_1 просить її залишити без задоволення, а ухвалу Корюківського районного суду Чернігівської області від 16 червня 2026 року - без змін. Також стягнути з ОСОБА_1 на свою користь витрати на правничу допомогу в розмірі 5 000 грн.

Від інших учасників відзив на апеляційну скаргу в порядку статті 360 ЦПК України не надходив.

Аргументи учасників справи

Учасники справи та їх представники в судове засідання не з`явилися.

Відповідно до ч.2 ст.372 ЦПК неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Позиція та мотиви апеляційного суду

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд приходить до наступного висновку.

За змістом статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відповідно до частин першої, другої статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Судом встановлено, що на виконанні у приватного виконавця виконавчого округу Чернігівської області Приходька Ю.М. перебуває виконавчий лист № 736/1003/24, виданий 16.03.2026 Корюківським районним судом Чернігівської області про стягнення з ОСОБА_3 , ОСОБА_1 на користь ТОВ «Фінансова компанія «Дніпрофінансгруп» 5 500 грн 00 коп. витрат на правову допомогу (а.с.26 зворот-27).

Приватним виконавцем виконавчого округу Чернігівської області Приходьком Ю.М. 06.04.2025 винесено постанову про відкриття виконавчого провадження № НОМЕР_1, якою боржника ОСОБА_1 зобов`язано протягом 5 робочих днів подати декларацію про доходи та майно, та попереджено про відповідальність за неподання такої декларації або внесення до неї завідомо неправдивих відомостей (а.с.29).

Постановою приватного виконавця виконавчого округу Чернігівської області Приходька Ю.М. від 06.04.2026 стягнуто з боржника основну винагороду у сумі 550,00 грн на користь приватного виконавця (а.с.30).

Приватним виконавцем виконавчого округу Чернігівської області Приходьком Ю.М. також були винесені постанови про арешт коштів боржника ОСОБА_1 , ВП № НОМЕР_1 від 06.04.2026 (а.с.32 зворот-33), про звернення стягнення на майно боржника ОСОБА_1 , ВП № НОМЕР_1 від 06.04.2026 (а.с.32), про арешт майна боржника ОСОБА_1 , ВП № НОМЕР_1 від 06.04.2026 (а.с.33 зворот-34).

06.04.2026 приватним виконавцем виконавчого округу Чернігівської області Приходьком Ю.М. винесено постанову про приєднання виконавчого провадження ВП № НОМЕР_1 до зведеного виконавчого провадження ВП № 7718722 (а.с.34 зворот-35).

Відмовляючи в задоволенні скарги ОСОБА_1 , суд першої інстанції виходив з того, що винесення оскаржуваних постанов в рамках виконавчого провадження НОМЕР_1 було здійснено із використанням автоматизованої системи виконавчого провадження за місцезнаходженням приватного виконавця (проспект Перемоги, 139, офіс 420 м. Чернігів), територія якого не віднесена до Переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих російською федерацією. Таким чином, заходи примусового виконання рішення не здійснювалися на території, щодо якої законом встановлено відповідні обмеження. Враховуючи наведене, суд дійшов до висновку, що у приватного виконавця була відсутня заборона на відкриття виконавчого провадження та вчинення інших передбачених законодавством дій в рамках цього виконавчого провадження, а тому скарга не підлягає задоволенню.

З таким висновком суду першої інстанції погоджується суд апеляційної інстанції, оскільки він відповідає вимогам чинного законодавства та встановленим обставинам справи, з огляду на таке.

Згідно зі статтею 447 ЦПК України судовий контроль за виконанням судових рішень у цивільних справах здійснює суд, який розглянув справу як суд першої інстанції. Суд може здійснювати судовий контроль за виконанням судового рішення у порядку, встановленому цим розділом.

Відповідно до статті 447-1 ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права.

Згідно з пунктом 9 частини першої статті 129 Конституції України основними засадами судочинства є обов`язковість судового рішення.

У частині першій статті 18 ЦПК України передбачено, що судові рішення, що набрали законної сили, обов`язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно із ст.129-1 Конституції України судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

Пунктом 9 частини другої статті 129 Конституції України передбачено, що однією з основних засад судочинства є обов`язковість судового рішення.

Виконання судового рішення є невід`ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави (пункт 2 мотивувальної частини рішення Конституційного суду України від 13.12.2012 №18-рп/2012); невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд судом (пункт 3 мотивувальної частини рішення Конституційного суду від 25.04.2012 №11-рп/2012).

Умови і порядок виконання рішень судів, що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку, визначені Законом України "Про виконавче провадження".

Відповідно до ст.1 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Згідно з ч.1 ст.5 Закону України «Про виконавче провадження» примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів».

Заходами примусового виконання рішень є: 1) звернення стягнення на кошти, цінні папери, інше майно (майнові права), корпоративні права, майнові права інтелектуальної власності, об`єкти інтелектуальної, творчої діяльності, інше майно (майнові права) боржника, у тому числі якщо вони перебувають в інших осіб або належать боржникові від інших осіб, або боржник володіє ними спільно з іншими особами; 2) звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інший дохід боржника; 3) вилучення в боржника і передача стягувачу предметів, зазначених у рішенні; 4) заборона боржнику розпоряджатися та/або користуватися майном, яке належить йому на праві власності, у тому числі коштами, або встановлення боржнику обов`язку користуватися таким майном на умовах, визначених виконавцем; 5) інші заходи примусового характеру, передбачені цим Законом (стаття 10 цього Закону).

У ч. 1, 2 ст. 18 Закону України «Про виконавче провадження» визначено, що виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії. Виконавець зобов`язаний, зокрема: здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом; надавати сторонам виконавчого провадження, їхнім представникам та прокурору як учаснику виконавчого провадження можливість ознайомитися з матеріалами виконавчого провадження; розглядати в установлені законом строки заяви сторін, інших учасників виконавчого провадження та їхні клопотання; заявляти в установленому порядку про самовідвід за наявності обставин, передбачених цим Законом; роз`яснювати сторонам та іншим учасникам виконавчого провадження їхні права та обов`язки.

Відповідно до частин першої-четвертої статті 24 Закону України «Про виконавче провадження» виконавчі дії провадяться державним виконавцем за місцем проживання, перебування, роботи боржника або за місцезнаходженням його майна. Право вибору місця відкриття виконавчого провадження між кількома органами державної виконавчої служби, що можуть вчиняти виконавчі дії щодо виконання рішення на території, на яку поширюються їхні функції, належить стягувачу. Приватний виконавець приймає до виконання виконавчі документи за місцем проживання, перебування боржника - фізичної особи, за місцезнаходженням боржника - юридичної особи або за місцезнаходженням майна боржника. Виконавчі дії у виконавчих провадженнях, відкритих приватним виконавцем у виконавчому окрузі, можуть вчинятися ним на всій території України. Виконання рішення, яке зобов`язує боржника вчинити певні дії, здійснюється виконавцем за місцем вчинення таких дій. Виконавець має право вчиняти виконавчі дії щодо звернення стягнення на доходи боржника, виявлення та звернення стягнення на кошти, що знаходяться на рахунках боржника у банках чи інших фінансових установах, небанківських надавачах платіжних послуг, на електронні гроші, які зберігаються на електронних гаманцях в емітентах електронних грошей, на рахунки в цінних паперах у депозитарних установах на території, на яку поширюється юрисдикція України.

Згідно з пунктом 1 частини першої статті 26 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у статті 3 цього Закону, за заявою стягувача про примусове виконання рішення.

Відповідно до пункту 1 Указу Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» введено в Україні воєнний стан із 05 год 30 хв 24 лютого 2022 року строком на 30 діб. Надалі указами Президента України строк дії воєнного стану в Україні неодноразово продовжувався.

Верховна Рада України прийняла Закон України від 28 липня 2022 року № 2468-IX «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо сприяння процесам релокації підприємств в умовах воєнного стану та економічного відновлення держави» (набрав чинності 19 серпня 2022 року), яким абзац п`ятнадцятий пункту 10-2 розділу XIII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про виконавче провадження» викладено у редакції, відповідно до якої забороняється відкриття виконавчих проваджень та вжиття заходів примусового виконання рішень на території територіальних громад, що розташовані в районі проведення воєнних (бойових) дій або перебувають у тимчасовій окупації, оточенні (блокуванні), відповідно до переліку, затвердженого уповноваженим центральним органом виконавчої влади.

Водночас абзацом дванадцятим пункту 10-2 розділу XIII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про виконавче провадження» передбачено окремі випадки зупинення вчинення виконавчих дій, зокрема у виконавчих провадженнях, боржниками за якими є підприємства оборонно-промислового комплексу, органи військового управління, військові формування та інші визначені законом суб`єкти, а також у справах про стягнення з фізичних осіб заборгованості за житлово-комунальні послуги на територіях, віднесених до територій проведення воєнних (бойових) дій або тимчасової окупації.

На відміну від абзацу дванадцятого пункту 10-2 розділу XIII Закону України «Про виконавче провадження», яким законодавець прямо визначив коло суб`єктів, щодо яких застосовується зупинення виконавчих дій, абзац п`ятнадцятий цього пункту не містить визначення окремих категорій боржників, стосовно яких поширюється встановлена заборона.

Системний аналіз наведених положень дає підстави для висновку, що заборона, передбачена абзацом п`ятнадцятим пункту 10-2 розділу XIII Закону України «Про виконавче провадження», пов`язується саме з територією відкриття виконавчого провадження та територією вчинення заходів примусового виконання рішення, а не з місцем реєстрації, проживання чи місцезнаходження боржника.

Сам собою факт реєстрації чи місцезнаходження боржника на території територіальної громади, включеної до відповідного Переліку, за відсутності здійснення виконавчих дій на такій території не свідчить про поширення встановленої законом заборони на відповідні виконавчі правовідносини.

Відповідна заборона стосується виключно відкриття виконавчих проваджень та вжиття заходів примусового виконання рішень на територіях, визначених законом.

Такі висновки відповідають правовим позиціям Верховного Суду, викладеним у постановах від 23 березня 2023 року у справі № 905/2368/15, від 24 квітня 2023 року у справі № 910/5953/17, від 10 травня 2023 року у справі № 904/1708/22 та від 27 лютого 2025 року у справі № 904/3743/22.

Постановою Кабінету Міністрів України від 06 грудня 2022 року № 1364 «Деякі питання формування переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією» розмежовано території, на яких ведуться (велися) бойові дії, зокрема на території можливих бойових дій та території активних бойових дій.

Водночас постановою Кабінету Міністрів України від 13 січня 2023 року № 45 «Про внесення зміни до пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України від 06 грудня 2022 року № 1364», яка набрала чинності 21 січня 2023 року, внесено зміни до зазначеної постанови, якими абзац тринадцятий пункту 1 викладено в новій редакції, відповідно до якої території, для яких не визначена дата завершення бойових дій (дата припинення можливості бойових дій) або тимчасової окупації російською федерацією, вважаються такими, на яких ведуться бойові дії або які є тимчасово окупованими російською федерацією. Прирівнювання територій, для яких не визначена дата припинення можливості бойових дій, до територій, на яких ведуться бойові дії, не застосовується до питань зупинення вчинення виконавчих дій, заборони відкриття виконавчих проваджень та вжиття заходів примусового виконання рішень у випадках, передбачених пунктом 10-2 розділу XIII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про виконавче провадження».

Наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України від 22 грудня 2022 року № 309, який набрав чинності 27 грудня 2022 року, затверджено Перелік територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або які є тимчасово окупованими російською федерацією.

Відповідно до розділу І зазначеного Переліку (у редакції, чинній станом на 29 листопада 2024 року) Корюківську міську територіальну громаду Корюківського району Чернігівської області віднесено до території можливих бойових дій у періоди з 29 червня 2022 року до 22 вересня 2022 року, а також з 17 листопада 2023 року без визначення дати припинення можливості бойових дій (підпункт 1.10 Переліку).

Водночас згідно з розділом ІІ Переліку територія Корюківського району Чернігівської області у період з 24.02.2022 до 03.04.2022 перебувала під тимчасовою окупацією російської федерації.

Наказом Міністерства розвитку громад та територій України від 28 лютого 2025 року № 376, який набрав чинності 20.03.2025, визнано таким, що втратив чинність, наказ Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України від 22 грудня 2022 року № 309 «Про затвердження Переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих російською федерацією».

Одночасно зазначеним наказом затверджено новий Перелік територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або які є тимчасово окупованими російською федерацією, яким також визначено класифікацію таких територій. Зокрема, території поділяються на: I) території, на яких ведуться (велися) бойові дії, що, у свою чергу, включають території можливих бойових дій, території активних бойових дій та території активних бойових дій, на яких функціонують державні електронні інформаційні ресурси; II) тимчасово окуповані російською федерацією території України.

Відповідно до цього Переліку Корюківську міську територіальну громаду Корюківського району Чернігівської області віднесено до територій можливих бойових дій у періоди з 29.06.2022 до 22.09.2022, а також з 17.11.2023 до 30.11.2024.

Водночас у підпункті 3.7 розділу ІІІ Переліку передбачено, що з 01 грудня 2024 року Корюківська міська територіальна громада Корюківського району Чернігівської області віднесена до територій активних бойових дій, на яких функціонують державні електронні інформаційні ресурси, без визначення дати завершення бойових дій.

За матеріалами справи та матеріалами виконавчого провадження, 06.04.2026 ТОВ «Дніпрофінансгруп» звернулось до приватного виконавця виконавчого округу Чернігівської області Приходька Ю.М. із заявою про примусове виконання рішення суду, зокрема просили відкрити виконавче провадження з примусового виконання виконавчого листа у справі № 736/1003/24, виданого 16.03.2026 Корюківським районним судом Чернігівської області, про стягнення з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Дніпрофінансгруп» 5 500,00 грн (а.с.4).

06.04.026 приватним виконавцем Приходьком Ю.М. винесена постанова про відкриття виконавчого провадження з виконання виконавчого листа у справі № 736/1003/24, виданого 16.03.2026 Корюківським районним судом Чернігівської області, про стягнення з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Дніпрофінансгруп» 5 500,00 грн витрат на правову допомогу (а.с.29).

І згідно даних з Автоматизованої системи виконавчих проваджень зазначене виконавче провадження станом на 01.07.2026 закінчено у зв`язку з повним виконанням рішення на підставі п. 9 ч. 1 ст. 39 Закону України «Про виконавче провадження».

Отже, приватним виконавцем Приходьком Ю.М. були здійснені всі необхідні дії на підставі поданої ТОВ «Дніпрофінансгруп» заяви у межах виконавчого провадження.

Апеляційний суд враховує, що оскаржувані ОСОБА_1 виконавчі дії вчинені приватним виконавцем виконавчого округу Чернігівської області Приходьком Ю.М. у межах виконавчого провадження № НОМЕР_1 із використанням Автоматизованої системи виконавчого провадження за місцезнаходженням приватного виконавця (проспект Перемоги, 139, офіс 420, місто Чернігів), територія якого не віднесена до Переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих російською федерацією.

Заходи примусового виконання рішення не здійснювалися на території територіальних громад, щодо яких законом встановлено відповідні обмеження, оскільки місцем відкриття виконавчого провадження є м. Чернігів, на територію якого заборона, передбачена пунктом 10-2 розділу XIII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про виконавче провадження», не поширюється.

Крім того, станом на момент відкриття приватним виконавцем виконавчого провадження № НОМЕР_1 (06.04.2026) територія, на якій зареєстроване місце проживання ОСОБА_1 , не була віднесена до територій проведення воєнних (бойових) дій або територій, що перебувають у тимчасовій окупації, оточенні (блокуванні), а згідно наказу Міністерства розвитку громад та територій України від 28 лютого 2025 року № 376, Корюківську міську територіальну громаду віднесено до територій активних бойових дій, на яких функціонують державні електронні інформаційні ресурси.

За таких обставин, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про відсутність передбачених законом підстав для висновку щодо існування у приватного виконавця заборони на відкриття виконавчого провадження та вчинення заходів примусового виконання рішення лише з підстави реєстрації та проживання боржника на території, яка згодом була віднесена до територій активних бойових дій, на яких функціонують державні електронні інформаційні ресурси.

Аналогічний правовий висновок викладено в ухвалі Верховного Суду від 07 травня 2026 року у справі № 736/1003/24 (провадження № 61-5261ск26).

Отже, є вірним висновок суду першої інстанції про відсутність законодавчого існування у приватного виконавця заборони на відкриття виконавчого провадження та вчинення заходів примусового виконання рішення лише з підстави реєстрації та проживання боржника на території, яка згодом була віднесена до територій активних бойових дій, на яких функціонують державні електронні інформаційні ресурси.

Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Аналогічний правовий висновок викладено в постанові Верховного Суду від 27 травня 2026 року у справі № 736/1003/24 (провадження № 61-3878св26), постановленій у справі за скаргою ОСОБА_1 щодо оскарження дій приватного виконавця, пов`язаних зі зверненням стягнення на грошові кошти боржника.

Також, обґрунтованим є посилання суду першої інстанції на висновок Верховного Суду, викладений у постанові від 27.02.2025 у справі №904/3743/22, відповідно до якого законодавча заборона, передбачена абзацом 15 пункту 10-2 розділу ХІІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про виконавче провадження», стосується саме місця (території) відкриття виконавчого провадження і місця (території), на якій будуть вживатися заходи примусового виконання рішення, а не місця реєстрації (розташування) боржника.

Враховуючи викладене та виходячи з заявлених вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про відсутність підстав для задоволення поданої ОСОБА_1 скарги на протиправні дії приватного виконавця виконавчого округу Чернігівської області Приходька Ю.М.

Доводи скарги щодо наявності заборони у приватного виконавця на проведення виконавчих дій у зв`язку з перебуванням боржника на території зони активних бойових дій, ґрунтуються на неправильному тлумаченні норм права, якими врегульовані спірні правовідносини.

Апеляційний суд вважає правильним посилання суду першої інстанції на наказ Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України від 22 грудня 2022 року №307, оскільки суд першої інстанції не встановив наявність заборони на вчинення виконавчих дій, у тому числі на момент відкриття виконавчого провадження, коли такий наказ був чинним.

Апеляційний суд також враховує, що посилання заявника на факт реєстрації місця проживання ОСОБА_1 її місця роботи і отримання заробітної плати в м.Корюківка як на підставу заборони вчинення заходів примусового виконання рішення суду не спростовують висновку суду першої інстанції про відсутність заборони на відкриття виконавчого провадження та проведення виконавчих дій у встановленому законом порядку, враховуючи, що місцем відкриття виконавчого провадження є м. Чернігів.

Не заслуговують на увагу і доводи апеляційної скарги щодо безпідставного залучення до участі у справі ТОВ «ФК «Дніпрофінансгруп», яке було перейменоване на ТОВ «Дніпрофінансгруп». Як убачається з матеріалів справи, зазначене товариство є стягувачем у виконавчому провадженні, дії у межах якого оскаржуються, а тому його участь у розгляді скарги є об`єктивно зумовленою характером спірних правовідносин та відповідає вимогам процесуального закону щодо забезпечення принципу змагальності сторін і права на участь у справі осіб, права та обов`язки яких можуть бути порушені або змінені судовим рішенням.

Крім того, така участь узгоджується з положеннями частини першої статті 450 ЦПК України, відповідно до яких скарга розглядається судом у судовому засіданні за участю стягувача, боржника та державного виконавця або приватного виконавця, рішення, дії чи бездіяльність яких оскаржуються.

За таких обставин відсутність окремої процесуальної ухвали про залучення зазначеного товариства не свідчить про порушення норм процесуального права та сама собою не є підставою для скасування судових рішень.

Як убачається з матеріалів справи, ТОВ «Фінансова компанія «Дніпрофінансгруп» було змінено найменування підприємства на ТОВ «Дніпрофінансгруп», а також його місцезнаходження. Код ЄРПОУ 40696815 не змінювався.

Щодо посилання ОСОБА_1 на невірне формування нової справи під номером № 736/857/26, апеляційний суд враховує наступне.

Згідно з Інструкцією з діловодства в місцевих та апеляційних судах України, затвердженою Наказом ДСАУ № 814, будь-які самостійні процесуальні звернення на стадії виконання судового рішення (скарги на дії виконавця, заяви про заміну сторони, заяви про розстрочку тощо) реєструються в АСДС як окремі процесуальні матеріали.

Відповідно до Положення про автоматизовану систему документообігу суду (АСДС), кожній судовій справі (включаючи заяви та скарги, що потребують ухвалення окремого судового рішення) присвоюється єдиний унікальний номер, який формується системою автоматично під час первинної реєстрації.

Згідно ст. 450 ЦПК України скарга на дії виконавця розглядається у судовому засіданні з обов`язковим повідомленням стягувача, боржника та самого виконавця.

У разі наявності зведеного виконавчого провадження, відповідна скарга розглядається за участі абсолютно усіх сторін, в тому числі усіх стягувачів, якими можуть бути абсолютно різні як фізичні так і юридичні особи.

Отже, є слушними доводи відзиву представника приватного виконавця виконавчого округу Чернігівської області - адвоката Прокоф`єва Б.І. про те, що єдиний унікальний номер справи за скаргою сторони виконавчого провадження, не може бути ідентичним тому номеру справи, в якому брала участь вказана особа, оскільки інші учасники виконавчого провадження, які залучаються до розгляду скарги, є сторонами інших можливих судових справ.

Також апеляційний суд враховує, що є правильним присвоєння нового єдиного унікального номеру справи відкритої за поданою скаргою боржника у виконавчому провадженні, при цьому формується номер провадження з індексом «4-с» (судовий контроль). Технічний порядок присвоєння номерів, індексів та реєстрації матеріалів є внутрішнім організаційним процесом судочинства, який не впливає на процесуальні права сторін і не впливає на законність визначення складу суду за умови дотримання автоматизованої процедури розподілу. При цьому заявник не надала жодних належних і допустимих доказів втручання в автоматизований розподіл справи або його здійснення з відхиленням від установлених правил.

Щодо необхідності постановлення окремих ухвал, на думку апелянта, стосовно приватного виконавця виконавчого округу Чернігівської області Приходька Ю.М. та судді Корюківського районного суду Чернігівської області Кутового Ю.С. колегія суддів зазначає наступне.

Апеляційним судом не встановлено порушень норм чинного законодавства при зверненні учасників справи до суду за вирішенням питання щодо розподілу судових витрат у відповідності до статті 141 ЦПК України та враховуючи те, що ОСОБА_1 клопотання про зменшення розміру судових витрат або заперечення щодо розміру витрат не подавалось, а також порушень норм матеріального та процесуального права суддею суду першої інстанції, які б могли бути підставою для винесення окремої ухвали. Крім того, постановлення окремої ухвали є правом, а не обов`язком суду.

Беручи до уваги всі встановлені судом факти і відповідні їм правовідносини, належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у сукупності колегія суддів приходить до висновку про законність та обґрунтованість постановленого по даній справі судового рішення та відсутність підстав для його скасування з мотивів, викладених в апеляційній скарзі.

Суд правильно встановив характер правовідносин сторін у справі та застосував норми матеріального права, які регулюють ці правовідносини, вирішив спір з урахуванням меж заявлених вимог скарги та конкретних обставин справи на підставі наданих сторонами доказів з дотриманням норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги не містять передбачених законом підстав для скасування судового рішення.

Згідно із статтею 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

За викладених обстави колегія суддів дійшла висновку про законність та обґрунтованість постановленого у цій справі судового рішення та відсутність підстав для його скасування з мотивів, викладених в апеляційній скарзі.

Отже, апеляційний суд приходить до висновку, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а ухвалу суду - без змін.

Щодо судових витрат

Оскільки апеляційну скаргу залишено без задоволення, то судові витрати, понесені ОСОБА_1 у зв`язку з переглядом цієї справи в суді апеляційної інстанції, покладаються на заявника.

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, у числі інших, витрати на професійну правничу допомогу (частина третя статті 133 ЦПК України).

Згідно зі статтею 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує:

1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи;

2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес;

3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо;

4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.

Розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

Враховуючи викладене, ЦПК України передбачено такі критерії визначення та розподілу судових витрат: 1) їх дійсність; 2) необхідність; 3) розумність їх розміру, з урахуванням складності справи та фінансового стану учасників справи.

Зі змісту статей 10-13 ЦПК України в узагальненому вигляді, при вирішенні цивільного спору, у тому числі і при вирішенні питання щодо розподілу судових витрат, суд керується Конституцією України, законами України, міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, застосовує інші правові акти, враховує завдання цивільного судочинства, забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами, особливості предмета спору та ціну позову, складність справи, її значення для сторін та час, необхідний для розгляду справи, покладення доведення обставин, які мають значення для справи, саме сторонами, права яких є рівними, як і покладення саме на кожну сторону ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій та з урахуванням меж заявлених вимог та заперечень та обсягу поданих доказів.

Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі «East/West Alliance Limited» проти України, заява №19336/04, п. 268).

Як зазначалось вище, розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо), які подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

При цьому витрати на професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено (пункт 1 частини другої статті 137, частина восьма статті 141 ЦПК України).

Аналогічний правовий висновок викладено у постанові Об`єднаної палати Верховного Суду від 03.10.2019 у справі №922/445/19, додатковій постанові Верховного Суду від 28.05.2021 у справі №727/463/19, від 20.09.2023 у справі №753/7936/22, від 31.10.2024 у справі №242/3831/19, постановах Верховного Суду від 02.12.2020 у справі №317/1209/19, від 03.02.2021 у справі № 554/2586/16-ц, від 17.02.2021 у справі №753/1203/18, від 02.06.2022 у справі №15/8/203/20.

В апеляційному суді інтереси приватного виконавця Приходька Ю.М. представляв адвокат Прокоф`єв Б.І. на підставі договору про надання правничої допомоги №01/09/22 від 01.09.2022, предмет якого складають цивільно-правові відносини в сфері надання правової допомоги адвокатом клієнту. Клієнт доручив, а адвокат прийняв на себе зобов`язання надати клієнту правові послуги в обсязі та на умовах, визначених цим договором, а клієнт зобов`язався сплатити адвокату винагороду за надання правової допомоги.

До правових послуг, що надаються адвокатом клієнту по даному договору, в тому числі, є підготовка позовів, апеляційних, касаційних скарг, адвокатських запитів, письмових пояснень, заяв, скарг, заперечень, клопотань, інших процесуальних документів, необхідних для захисту інтересів клієнта (п. 1.1, 1.2, 1.3 договору).

Відповідно до п. 3.1, 3.2 договору клієнт проводить оплату адвокату за надані ним послуги, виходячи з тарифу 1 000,00 грн за одну годину часу, витраченого на виконання адвокатом роботи на користь клієнта. Клієнт проводить оплату на підставі акту виконаних робіт, який підписується обома сторонами договору.

У встановлені процесуальним законодавством строки адвокатом Прокоф`євим Б.І. підготовлено, підписано та подано до апеляційного суду через систему «Електронний суд» відзив на апеляційну скаргу з відповідними додатками.

Разом з відзивом на апеляційну скаргу подано копію Договору про надання правничої допомоги № 01/09/22 від 01.09.2022, відповідно до п.3.1. якого клієнт проводить оплату адвокату за надані ним послуги, виходячи з тарифу 1 000 грн 00 коп. за одну годину часу, витраченого на виконання адвокатом роботи на користь клієнта, копію детального опису робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги під час розгляду в Чернігівському апеляційному суді справи №736/857/26 (апеляційне провадження № 22-ц/4823/1785/26) від 03.08.2026, відповідно до якого адвокат у відповідності до умов договору про надання правничої допомоги №01/09/22 від 01.09.2022 були надані наступні юридичні послуги у Чернігівському апеляційному суді у справі №736/857/26:

- аналіз апеляційної скарги з додатками, узгодження правової позиції з клієнтом в обсязі 1 год 00 хв;

- підготовка та оформлення відзиву на апеляційну скаргу, а також організація надіслання його сторонам у справі та подання до суду в обсязі 2 год 30 хв.;

- підготовка та участь в судових засіданнях Чернігівського апеляційного суду в обсязі не більше 1 год 30 хв.

Загальна вартість наданих послуг згідно з п. 3.1 договору становить 5 000 грн.

Опис підписано адвокатом Прокоф`євим Б.І. та приватним виконавцем Приходьком Ю.М.

Відповідно до квитанції до прибуткового касового ордеру № б/н від 03.08.2026 приватний виконавець Приходько Ю.М. за правничу допомогу у справі №22-ц/4823/1785/26 в Чернігівському апеляційному суді за договором №01/09/22 від 01.09.2022 сплатив адвокату Прокоф`єву Б.І. 5 000 грн.

Копія відзиву була направлена адвокатом через систему «Електронний суд» всім учасникам справи до їх електронних кабінетів користувача ЄСІТС.

Під час вирішення питання про розподіл витрат на професійну правничу допомогу суд:

- має право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, керуючись критеріями, які визначені у частині четвертій статті 137 ЦПК України (а саме співмірність розміру витрат на оплату послуг адвоката зі складністю справи, часом, обсягом наданих адвокатом послуг, ціною позову та (або) значенням справи для сторони), але лише за клопотанням іншої сторони (подібні висновки викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 05 липня 2023 року у справі № 911/3312/21);

Вирішуючи питання щодо стягнення витрат на правничу допомогу на користь приватного виконавця Приходька Ю.М. у апеляційній інстанції, то беручи до уваги критерії реальності, необхідності та співмірності, складності справи, характеру та обсягу виконаної адвокатом роботи, керуючись принципами розумності та справедливості, а також з врахуванням того, що його представник - адвокат Прокоф`єв Б.І., не брав участі у перегляді даної справи в суді апеляційної інстанції, колегія суддів дійшла висновку про необхідність зменшення заявленого до стягнення розміру витрат з 5 000 грн до 3 500 грн.

Керуючись статтями 141, 367, 374, 375, 381-384, 389, 390 ЦПК України, апеляційний суд,

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення, а ухвалу Корюківського районного суду Чернігівської області від 16 червня 2026 року - залишити без змін.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь приватного виконавця виконавчого округу Чернігівської області Приходька Юрія Михайловича витрати на професійну правничу допомогу в суді апеляційної інстанції у розмірі 3 500 грн.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом 30 днів з дня складання повного судового рішення.

Повний текст постанови складено 25.08.2026.

Головуючий: Судді: