Постанова від 18 серпня 2026 р. у справі №728/603/26 — Чернігівський апеляційний суд

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

іменем України

19 серпня 2026 року м. Чернігів

Унікальний номер справи № 728/603/26

Головуючий у першій інстанції - Сороколіт Є. М.

Апеляційне провадження № 22-ц/4823/1842/26

Чернігівський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого судді Любчика О.В.,

суддів Луговця О.А., Супруна О.П.,

з участю секретаря Шкарупи Ю.В.

сторони:

позивач ОСОБА_1 ,

відповідач ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на заочне рішення Бахмацького районного суду Чернігівської області від 08 червня 2026 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про зменшення розміру аліментів,

В С Т А Н О В И В:

Історія справи

у березні 2026 року ОСОБА_1 звернувся з позовом до ОСОБА_2 в якому просив зменшити розмір аліментів, які стягуються з нього на підставі судового наказу Бахмацького районного суду Чернігівської області від 25 вересня 2025 року з 1/2 до 1/3 частки всіх видів його заробітку (доходу) щомісячно, але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, до досягнення найстаршою дитиною ОСОБА_3 повноліття, тобто до ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Заявлені вимоги обґрунтовує тим, що відповідно до судового наказу, виданого Бахмацьким районним судом від 25.09.2025 (728/2436/25, 2-н/728/404/25) із ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 стягнуто аліменти на утримання трьох неповнолітніх дітей: сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , в розмірі 1/2 (однієї другої) частини заробітку (доходу) платника аліментів, але не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку, починаючи з 18.09.2025 і до досягнення найстаршою дитиною повноліття, тобто до ІНФОРМАЦІЯ_1 ; мінімальний розмір аліментів на дитину не може бути меншим, ніж 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку. Вказаний судовий наказ знаходиться на примусовому виконанні у Бахмацькому відділі державної виконавчої служби, про що свідчить постанова про звернення стягнення на заробітну плату від 22.12.2025. Син ОСОБА_4 , проживає з позивачем та знаходиться на його утриманні. Водночас з відповідачем на даний час проживають двоє неповнолітніх дітей, тому розмір аліментів повинен бути зменшений до 1/3 частки його доходу.

Короткий зміст судового рішення

Заочним рішенням Бахмацького районного суду Чернігівської області від 08 червня 2026 року у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовлено.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги

Не погодившись із даним рішенням суду, ОСОБА_1 звернувся із апеляційною скаргою, в якій просить заочне рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення, яким задовольнити його позовні вимоги.

Доводи апеляційної скарги полягають в тому, що оскаржуване заочне рішення є незаконним.

Посилається на неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду обставинам справи; порушення норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права.

Зазначає, що статтею 170 ЦПК України не передбачено можливості платника аліментів припинити стягнення аліментів на одну дитину. Тому суд в даному випадку мав зменшити розмір аліментів.

Вказує, що оскільки крім сплати аліментів на сина ОСОБА_6 , позивач утримує дитину, тобто після видачу судового наказу змінилося матеріальне становище позивача. Тому отримання матір`ю дитини аліментів за відсутності факту її утримання є несправедливим.

Аргументи інших учасників справи

Відзив на апеляційну скаргу в порядку ст. 360 ЦПК України не надходив.

Сторони та їх представники в судове засідання не з`явилися, про дату, час та місце розгляду апеляційної скарги повідомлені належним чином.

Позиція та мотиви апеляційного суду

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд приходить до наступного висновку.

Відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Відповідно до частин 1, 2, 5 статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Як встановлено з матеріалів справи, судовим наказом Бахмацького районного суду від 25.09.2025 (справа № 728/2436/25, провадження № 2-н/728/404/25) із ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 стягнуто аліменти на утримання трьох неповнолітніх дітей: сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , в розмірі 1/2 (однієї другої) частини заробітку (доходу) платника аліментів, але не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку, починаючи з 18.09.2025 і до досягнення найстаршою дитиною повноліття, тобто до ІНФОРМАЦІЯ_1 ; мінімальний розмір аліментів на дитину не може бути меншим, ніж 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку (а.с. 3 зворот).

Зазначений судовий наказ знаходиться на примусовому виконанні Бахмацького відділу державної виконавчої служби у Ніжинському районі Чернігівської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, що підтверджується постановою головного державного виконавця Ковалевської А.О. про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника, винесену 22.12.2025 в межах виконавчого провадження № НОМЕР_1 (а.с. 5-6).

Рішенням Бахмацького районного суду Чернігівської області від 09.12.2025 шлюб між сторонами розірвано.

Відповідно до акту про обстеження умов проживання від 23.01.2026, складеного працівниками Служби у справах дітей Бахмацької міської ради, ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , який є сином Позивача та Відповідача, проживає разом з позивачем за адресою АДРЕСА_1 та знаходиться на його утриманні. Дитина забезпечена окремою кімнатою, одягом і взуттям, між батьком та сином є взаєморозуміння, підтримка один одного, дитина бажає проживати з батьком (а.с. 4).

У акті зазначено, що після розлучення батьків (2025 рік) син ОСОБА_6 залишився проживати з батьком.

За змістом статей 15 і 16 ЦК України кожна особа має право на звернення до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права у разі його порушення, невизнання або оспорювання та інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Статтею 51 Конституції України визначено, що батьки зобов`язані утримувати дітей до їх повноліття. Сім`я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.

Згідно з частинами другою, восьмою, дев`ятою статті 7 Сімейного кодексу України сімейні відносини можуть бути врегульовані за домовленістю (договором) між їх учасниками. Регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини, членів сім`ї. Сімейні відносини регулюються на засадах справедливості, добросовісності та розумності, відповідно до моральних засад суспільства.

Відповідно до статті 8 Закону України «Про охорону дитинства» кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України.

За статтею 141 СК України мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини.

Відповідно до статті 180 СК України батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.

Частина третя статті 181 СК України визначає, що за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька і (або) у твердій грошовій сумі.

За змістом статті 192 СК України розмір аліментів, визначений за рішенням суду або за домовленістю між батьками, може бути згодом зменшено або збільшено за рішенням суду за позовом платника або одержувача аліментів у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров`я когось із них та в інших випадках, передбачених цим Кодексом.

Аналіз зазначеної норм права дає підстави для висновку, що підставами зміни розміру аліментів є як зміна матеріального, так і зміна сімейного стану як самостійна підстава для зменшення або збільшення розміру аліментів.

При цьому такі положення закону не виключають одночасне настання обох підстав для зміни розміру аліментів: і зміни сімейного, і зміни матеріального стану. Однак, зміна сімейного стану є самостійною, не залежною від зміни матеріального стану підставою для зміни розміру аліментів.

Такий правовий висновок викладено у постановах Верховного Суду: від 14 грудня 2022 року у справі № 727/1599/22 (провадження № 61-7814св22), від 10 жовтня 2023 року у справі № 682/2454/22 (провадження № 61-10748св23).

При розгляді позовів, заявлених із зазначених підстав, застосуванню підлягає не тільки стаття 192 СК України, але й низка інших норм, присвячених обов`язку батьків утримувати своїх дітей (стаття 182 «Обставини, які враховуються судом при визначенні розміру аліментів», стаття 183 «Визначення розміру аліментів у частці від заробітку (доходу) матері, батька дитини», стаття 184 «Визначення розміру аліментів у твердій грошовій сумі»).

Вказане узгоджується з правовою позицією Верховного Суду України, викладеною у постанові від 05 лютого 2014 року № 6-143цс13, і неодноразово підтриманою Верховним Судом у постановах: від 30 червня 2020 року у справі № 343/945/19, від 12 січня 2022 року у справі № 545/3115/19, від 23 травня 2022 року у справі № 752/26176/18.

Вимоги, за якими може бути видано судовий наказ визначено ст. 161 ЦПК України.

Пунктом 4 ст. 1 вказаної статті передбачено, що судовий наказ може бути видано, якщо заявлено вимогу про стягнення аліментів у розмірі на одну дитину - однієї чверті, на двох дітей - однієї третини, на трьох і більше дітей - половини заробітку (доходу) платника аліментів, але не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку на кожну дитину, якщо ця вимога не пов`язана із встановленням чи оспорюванням батьківства (материнства) та необхідністю залучення інших заінтересованих осіб.

Частинами 7 та 8 ст. 170 ЦПК України визначено, що у разі видачі судового наказу відповідно до пункту 4 частини першої статті 161 цього Кодексу боржник має право звернутися до суду з позовом про зменшення розміру аліментів.

У разі видачі судового наказу відповідно до пунктів 4 і 5 частини першої статті 161 цього Кодексу, судовий наказ може бути переглянуто за нововиявленими обставинами у порядку, встановленому главою 3 розділу V цього Кодексу.

У пункті 23 постанови Пленуму Верховного Суду України від 15 травня 2006 року № 3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справи щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» судам роз`яснено, що розмір аліментів, визначений судовим рішенням або за домовленістю між батьками, суд може змінити за позовом платника або одержувача аліментів у зв`язку зі зміною матеріального чи сімейного стану, погіршення чи поліпшення здоров`я когось із них.

Аналіз наведених норм права і практики Європейського суду з прав людини дає підстави для висновку про те, що рівність прав батьків щодо дитини є похідною від прав та інтересів дитини на гармонійний розвиток та належне виховання, й у першу чергу повинні бути визначені та враховані інтереси дитини, виходячи із об`єктивних обставин спору, а вже тільки потім права батьків. Водночас, права та інтереси батьків очевидно підлягають врахуванню та оцінці судом при вирішенні спору.

Судовий розгляд сімейних спорів, у яких зачіпаються інтереси дитини, є складним, оскільки в його процесі вирішуються не просто спірні питання між батьками та іншими особами, а визначається певною мірою доля дитини, а тому результат судового розгляду повинен бути спрямований на захист найкращих інтересів дитини.

У статті 27 Конвенції про права дитини визначено, що кожна дитина має право на рівень життя, необхідний для її фізичного, розумового та духовного розвитку. До цього відноситься належне харчування, житло, одяг. Батьки несуть відповідальність за забезпечення належного життєвого рівня дитини. Держава має вживати необхідних заходів щодо надання допомоги батькам у здійсненні цього права.

У параграфі 54 рішення Європейського суду з прав людини «Хант проти України» від 07 грудня 2006 року, заява № 31111/04, зазначено, що між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага і дотримуючись такої рівноваги, особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків. Зокрема, стаття 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод не надає батькам права вживати заходів, які можуть зашкодити здоров`ю чи розвитку дитини.

Відповідно до частини третьої статті 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно з частиною першою статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (частини перша та друга статті 77 ЦПК України).

Відповідно до частини другої статті 78 ЦПК України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно зі статтею 80 ЦПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Частиною першою статті 89 ЦПК України визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем невірно обрано спосіб захисту порушених прав, оскільки в даному випадку належним способом захисту у спірних правовідносинах має бути саме припинення стягнення аліментів на неповнолітнього ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .

Апеляційний суд не може погодитися з висновками суду першої інстанції з огляду на таке.

Як встановлено судом, разом з позивачем, після розірвання шлюбу між сторонами, проживає ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , та перебуває на його утриманні, а з відповідачем - дві інші дитини: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_4 .

З огляду на вказане, на переконання колегії суддів, у платника аліментів змінився як сімейний так і матеріальний стан, оскільки позивач утримує ОСОБА_4 , який проживає з ним, а отже несе тягар забезпечення його харчуванням, придбанням одягу, засобів особистої гігієни, лікування, навчання, тощо. Натомість на утриманні відповідача фактично перебуває лише дві дитини, тоді як на її користь стягуються аліменти з позивача у визначеній судовим наказом частці на трьох дітей.

Стягнення з одного з батьків аліментів на утримання дитини, за умови, що ця дитина проживає з ним та перебуває на його утриманні суперечить положенням статті 181 СК України, за якою аліменти на утримання дитини присуджуються за рішенням суду до стягнення з одного з батьків дитини на користь того з батьків, разом з яким проживає дитина.

За позовом платника аліментів суд може зменшити розмір аліментів, якщо виникла обставина, яка має істотне значення.

З урахуванням предмета цього спору, однією з обставин, яка підлягає доказуванню у справі, є те, з ким саме з батьків проживає дитина на час вирішення спору судом та ухвалення рішення у справі, зокрема з одержувачем аліментів чи з їх платником.

Сторонами не оспорюється те, що один із спільних дітей проживає із позивачем.

Проживання неповнолітньої дитини з батьком - платником аліментів по справі та повне її утримання, доводить зміну обставини, що безпосередньо впливають на розмір стягуваних аліментів на користь їх отримувача.

Ці аліменти фактично не використовуються відповідачем на утримання дитини, яка з нею не проживає.

Колегія суддів звертає також увагу на те, що наявність відкритого виконавчого провадження з виконання рішення суду про стягнення аліментів із позивача свідчить про порушення його майнових прав та інтересів, оскільки саме він має право розпоряджатися аліментами, які стягуються на утримання сина, який проживає разом з ним.

Нарахування аліментів за період, коли дитина не проживала з отримувачем аліментів, суперечить цільовому призначенню аліментів, за рахунок яких утримується дитина.

Зміна фактичних обставин після ухвалення судом рішення про стягнення аліментів, а саме: встановлення судом факту проживання дитини з іншим з батьків, а не з тим, на чию користь стягуються аліменти, є тією істотною обставиною, яка в розумінні статті 192 СК України може бути підставою для зміни розміру аліментів (зміна сімейного та матеріального стану).

Статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року визнається право людини на доступ до правосуддя, а статтею 13 - на ефективний спосіб захисту прав. Це означає, що особа має право пред`явити в суді таку вимогу на захист цивільного права, яка відповідає змісту порушеного права та характеру правопорушення. Пряма чи опосередкована заборона законом захисту певного цивільного права чи інтересу не може бути виправданою.

Особа, права якої порушено, може скористатися не будь-яким, а цілком конкретним способом захисту свого права (пункт 5.6 постанови Великої Палати Верховного Суду від 22 серпня 2018 року у справі № 925/1265/16, провадження № 12-158гс18).

У даній справі колегія суддів уважає, що заявлена позовна вимога призведе до відновлення порушених прав ОСОБА_1 , і відповідатиме загальній нормі процесуального закону, якою врегульовано визначення частки при видачі судового наказу про стягнення аліментів на дітей.

Разом із тим, відмова у задоволенні позовних вимог призведе до подальшого безпідставного стягнення аліментів на користь ОСОБА_2 на утримання сина, який не проживає з нею.

Враховуючи загальні принципи регулювання сімейних відносин, способи захисту сімейних прав, суд вважає за необхідне захистити порушене право позивача шляхом зменшення розміру частки аліментів з 1/2 до 1/3, які стягуються на підставі судового наказу, на користь відповідача аліментів на утримання дітей, яке на переконання апеляційного суду є ефективним способом захисту та забезпечить поновлення порушеного права.

Водночас, припинення стягнення аліментів, про що зазначив у рішенні суд першої інстанції, без одночасного зменшення розміру частки аліментів не забезпечить у повній мірі відновлення порушених прав позивача.

Згідно із статтею 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; неправильне застосування норм матеріального права.

Доводи апеляційної скарги знайшли своє підтвердження в ході перегляду даної справи.

З огляду на те, що судом першої інстанції порушено норми матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи, наявні підстави для задоволення апеляційної скарги, скасування рішення Бахмацького районного суду Чернігівської області від 08 червня 2026 року та постановлення нового рішення про задоволення позовних вимог.

Керуючись ст. 367, 374, 376, 382, 384, 389, 390 ЦПК України, апеляційний суд,

У Х В А Л И В:

апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.

Заочне рішення Бахмацького районного суду Чернігівської області від 08 червня 2026 року - скасувати.

Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про зменшення розміру аліментів - задовольнити.

Зменшити розмір аліментів, стягнутих із ОСОБА_1 на підставі судового наказу, виданого Бахмацьким районним судом Чернігівської області від 25 вересня 2025 року по справі № 728/2436/25, на користь ОСОБА_2 на утримання трьох неповнолітніх дітей: сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , сина ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , які є власністю дітей, з 1/2 до 1/3 частини заробітку (доходу) платника аліментів, але не менше, ніж 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, і до досягнення найстаршою дитиною повноліття, тобто, до ІНФОРМАЦІЯ_5 .

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів.

Повний текст постанови складено 24.08.2026 року.

Головуючий: Судді: