Постанова від 24 серпня 2026 р. у справі №583/522/26 — Сумський апеляційний суд

Справа №583/522/26

Номер провадження 22-з/816/109/26

Категорія -

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

(додаткова)

25 серпня 2026 року м. Суми

Сумський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого Худика А.М. (суддя-доповідач), суддів: Криворотенка В.І., Замченко А.О.,

розглянув у порядку письмового провадження заяву ОСОБА_1 , подану її представником - адвокатом Лисенком Андрієм Олександровичем,

про ухвалення додаткового рішення в цивільній справі № 583/522/26 за апеляційною скаргою ОСОБА_1 , подану її представником адвокатом Лисенком Андрієм Олександровичем, на рішення Охтирського міськрайонного суду Сумської області від 03 червня 2026 року,

В С Т А Н О В И В:

Рішенням Охтирського міськрайонного суду Сумської області від 03 червня 2026 року позов ТОВ «Коллект Центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитними договорами задоволено, стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Коллект Центр» заборгованість за договором позики № 77572365 від 05.09.2021 в розмірі 41 754,15 грн, за кредитним договором № 3956137 від 21.09.2021 в розмірі 39 875,00 грн., за кредитним договором № 101571584 від 26.09.2021 в розмірі 63 120,00 грн, за кредитним договором № 3720806942-132524 від 12.10.2021 в розмірі 5 927,00 грн та судові витрати в розмірі 7 662,40 грн, а всього 158 338,55 грн.

Постановою Сумського апеляційного суду від 06 серпня 2026 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково; рішення Охтирського міськрайонного суду Сумської області від 03 червня 2026 року змінено; стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Коллект Центр» заборгованість за договорами в розмірі 71 871,00 грн; стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Коллект Центр» 1 269,96 грн судового збору та 2 385,00 грн витрат на професійну правничу допомогу, понесених під час розгляду справи судом першої інстанції; стягнуто з ТОВ «Коллект Центр» на користь ОСОБА_1 судовий збір за подання апеляційної скарги в розмірі 2 088,65 грн.

11.08.2026 ОСОБА_1 , через свого представника Лисенка А.О., звернулася до суду із заявою про ухвалення додаткового судового рішення щодо компенсації витрат на професійну правничу допомогу, понесених під час розгляду справи в суді апеляційної інстанції, у розмірі 25 000 грн. Заява про ухвалення додаткового рішення мотивована тим, що під час розгляду справи судом не було вирішено питання про розподіл витрат відповідача на професійну правничу допомогу, понесених у зв`язку з розглядом справи. Заявник зазначає, що між ним та адвокатом Лисенком А.О. укладено договір про надання правничої допомоги та сплачено гонорар за надання правничої допомоги у цій справі, у зв`язку з чим просить вирішити питання про компенсацію відповідних витрат за рахунок іншої сторони. На підтвердження заявлених витрат посилається на умови договору, документи щодо надання та оплати правничої допомоги, а також на положення статей 15, 133, 137 ЦПК України і практику Верховного Суду та Європейського суду з прав людини щодо документального підтвердження, фактичності, необхідності та обґрунтованості витрат на професійну правничу допомогу.

13.08.2026 представником ТОВ «Коллект Центр» подано заперечення на заяву ОСОБА_1 про ухвалення додаткового рішення у цивільній справі № 583/522/26, у яких представник просить відмовити у її задоволенні, посилаючись на те, що відповідачем не було дотримано встановленого ЦПК України порядку заявлення та підтвердження витрат на професійну правничу допомогу, зокрема не наведено поважних причин неподання відповідних доказів до закінчення судових дебатів, а розмір заявлених витрат у сумі 25 000 грн був визначений фіксовано ще на момент подання апеляційної скарги. Крім того, зазначає про неспівмірність заявлених витрат зі складністю справи, обсягом виконаної адвокатом роботи та розміром позовних вимог, а також ставить під сумнів належність доказів понесення витрат на правничу допомогу у зв`язку з використанням у договорі, акті виконаних робіт та квитанції факсимільного відтворення підписів без надання доказів правомірності такого їх використання, у зв`язку з чим просить заяву представника відповідача про ухвалення додаткового рішення залишити без задоволення.

Дослідивши матеріали справи, колегія суддів дійшла таких висновків.

Згідно з пунктом 3 частини 1 статті 270 ЦПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.

Відповідно до частини першої статті 15 ЦПК України учасники справи мають право користуватися правничою допомогою.

Судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу (частини 1, 3 статті 133 ЦПК України).

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, потрібних для надання правничої допомоги (частина третя статті 137 ЦПК України).

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частини четверта-шоста статті 137 ЦПК України).

Як передбачено частинами 2, 3, 8, 12 статті 141 ЦПК України інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.

Розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Судові витрати третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, стягуються на її користь із сторони, визначеної відповідно до вимог цієї статті, залежно від того заперечувала чи підтримувала така особа заявлені позовні вимоги.

Отже ЦПК України передбачено такі критерії визначення та розподілу судових витрат: 1) їх дійсність; 2) необхідність; 3) розумність їх розміру, з урахуванням складності справи та фінансового стану учасників справи.

Велика Палата Верховного Суду в постанові від 26 червня 2024 року № 686/5757/23 виснувала, що у частині третій статті 141 ЦПК України визначено критерії, керуючись якими, суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від загального правила під час вирішення питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення. У такому випадку суд повинен конкретно визначити, які саме витрати на правову допомогу не підлягають відшкодуванню повністю або частково, навести обґрунтування такого рішення та правові підстави для його ухвалення. Зокрема, вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв`язку з наведеним суд з урахуванням конкретних обставин може обмежити такий розмір з огляду на розумну потребу судових витрат для конкретної справи.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв`язку з наведеним суд з урахуванням конкретних обставин може обмежити такий розмір з огляду на розумну потребу судових витрат для конкретної справи. Визначаючи розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, суди мають виходити з встановленого у самому договорі розміру та/або порядку обчислення таких витрат, що узгоджується з приписами статті 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», враховуючи положення законодавства щодо критеріїв визначення розміру витрат на правничу допомогу. Близькі за змістом висновки сформульовані у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 листопада 2022 року № 922/1964/21.

У додатковій постанові від 19 лютого 2020 року № 755/9215/15-ц та постанові від 05 липня 2023 року у справі № 911/3312/21 Велика Палата Верховного Суду виснувала, що під час визначення суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (установлення їхньої дійсності та потрібності), а також критерію розумності їхнього розміру з огляду на конкретні обставини справи та фінансовий стан обох сторін.

Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правничої допомоги клієнту.

Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правничої допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»).

Для суду не є обов`язковими зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом при вирішенні питання про розподіл судових витрат. Суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, враховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність (постанова Великої Палати Верховного Суду від 12 травня 2020 року у справі № 904/4507/18). Такі ж висновки викладені у постанові Верховного Суду від 15 січня 2026 року у справі № 681/947/24 та інших постановах.

Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції, застосовує аналогічний підхід та вказує, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, якщо вони були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення ЄСПЛ у справі «East/West Alliance Limited» проти України» від 23 січня 2014 року заява № 19336/04, § 268)).

Доводи представника позивача про те, що відповідачем не виконано умову щодо наявності поважності причин неподання доказів понесених судових витрат до закінчення судових дебатів, а такі докази повинні були бути подані одразу після понесення відповідних витрат або до ухвалення рішення у справі, суд відхиляє.

Як убачається з апеляційної скарги, відповідачем до закінчення розгляду справи заявлено клопотання про розподіл судових витрат та зазначено, що докази понесених і документально підтверджених судових витрат будуть подані протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду відповідно до ч. 8 ст. 141 ЦПК України. Отже, відповідач завчасно повідомив суд та інших учасників справи про намір подати докази судових витрат у порядку, прямо передбаченому ч. 8 ст. 141 ЦПК України.

При цьому наведені представником позивача доводи щодо обов`язку подання доказів одразу після понесення витрат або до ухвалення рішення у справі не ґрунтуються на вимогах ч. 8 ст. 141 ЦПК України, яка передбачає можливість подання таких доказів протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів сторона зробила про це відповідну заяву. Оскільки така заява була зроблена відповідачем в апеляційній скарзі, підстави для відмови у розгляді заяви з наведених мотивів відсутні.

Доводи представника позивача про відсутність підстав для стягнення витрат на професійну правничу допомогу у зв`язку з ненаданням доказів їх оплати є необґрунтованими.

Відповідно до ч. 2 ст. 137 ЦПК України розмір витрат на правничу допомогу визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Матеріалами справи підтверджується понесення відповідачем витрат на професійну правничу допомогу. Зокрема, до матеріалів справи долучено договір № 1 про надання правничої (правової) допомоги від 17 червня 2026 року, акт виконаних робіт (наданих послуг) від 11 серпня 2026 року та квитанцію від 11 серпня 2026 року про сплату 25 000,00 грн. Зазначені документи підтверджують факт надання правничої допомоги, обсяг виконаних адвокатом робіт (наданих послуг), їх прийняття клієнтом та сплату гонорару у визначеному сторонами фіксованому розмірі.

Водночас, відповідно до частини четвертої статті 137 ЦПК України, розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним зі складністю справи та виконаними адвокатом роботами (наданими послугами), часом, витраченим на їх виконання, обсягом наданих послуг та виконаних робіт, а також ціною позову та (або) значенням справи для сторони.

Оцінивши заявлений до відшкодування розмір витрат на професійну правничу допомогу, колегія суддів вважає, що витрати у сумі 25 000,00 грн не відповідають критеріям співмірності, визначеним частиною четвертою статті 137 ЦПК України, з огляду на характер спірних правовідносин, складність справи, обсяг виконаних адвокатом робіт (наданих послуг), час, необхідний для їх виконання, та значення справи для сторін.

При цьому сам по собі факт документального підтвердження понесених витрат не є безумовною підставою для їх відшкодування у заявленому розмірі, оскільки суд при вирішенні питання про розподіл судових витрат має оцінити їх співмірність із критеріями, встановленими законом.

З огляду на наведене, враховуючи положення частини четвертої статті 137 ЦПК України, характер та складність спірних правовідносин, обсяг виконаних адвокатом робіт (наданих послуг), час, витрачений на їх виконання, значення справи для сторін, а також керуючись вимогами розумності, справедливості та співмірності, колегія суддів вважає обґрунтованим визначити розмір витрат на професійну правничу допомогу, понесених відповідачем під час розгляду справи в суді апеляційної інстанції, у сумі 4 000,00 грн.

Враховуючи, що позовні вимоги задоволено частково, а у задоволенні 52,30 % позовних вимог відмовлено, витрати на професійну правничу допомогу підлягають розподілу між сторонами пропорційно розміру задоволених та відхилених позовних вимог.

Отже, з позивача на користь відповідача підлягають стягненню витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 2 092,00 грн (4 000,00 грн ? 52,30 %).

Таким чином, заява представника ОСОБА_1 - адвоката Лисенка А.О. про ухвалення додаткового судового рішення підлягає частковому задоволенню.

Керуючись статтями 133, 137, 141, 270, 381-384, 389 ЦПК України, Сумський апеляційний суд

У Х В А Л И В:

Заяву ОСОБА_1 , подану її представником - адвокатом Лисенком Андрієм Олександровичем, про ухвалення додаткового судового рішення задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр» на користь ОСОБА_1 понесені витрати на професійну правничу допомогу в суді апеляційної інстанції в розмірі 2 092,00 грн.

Додаткова постанова набирає законної сили з дня її ухвалення і оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Головуючий - А.М. Худик

Судді: В.І. Криворотенко

А.О. Замченко