Рішення від 23 серпня 2026 р. у справі №333/1906/26 — Комунарський районний суд м. Запоріжжя

Справа №333/1906/26

Провадження №2/333/2659/26

рішення

Іменем України

24 серпня 2026 року м.Запоріжжя

Комунарський районний суд м.Запоріжжя у складі: головуючого – судді Тучкова С.С., за участю секретаря судового засідання Шелесько Ю.О., представника позивача – адвоката Мельнікової А.А., відповідача ОСОБА_1 , представника відповідача – адвоката Мамедова І.Р.о., розглянувши у відкритому судовому засіданні, в залі суду, цивільну справу №333/1906/26 за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення аліментів на неповнолітню дитину та коштів на утримання матері дитини, -

В С Т А Н О В И В:

19 лютого 2026 року позивачка ОСОБА_2 звернулася до суду з позовом, який було уточнено 08 червня 2026 року, про стягнення з ОСОБА_1 аліментів на неповнолітню дитину з інвалідністю – ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в розмірі 1/4 частки з усіх видів його заробітку (доходу) щомісячно, але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з дня подання позову до суду і до досягнення сином повноліття, а також коштів на її утримання у розмірі 1/6 частки усіх видів заробітку (доходу) відповідача до 29.10.2026 року, посилаючись на те, що з 2020 року по січень 2026 року вона з відповідачем перебували в фактичних шлюбних стосунках. З січня 2026 року позивачка з відповідачем проживають окремо та не ведуть спільного господарства. Сторони мають двох неповнолітніх дітей – ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , і ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , які проживають разом з позивачкою за адресою: АДРЕСА_1 . Син ОСОБА_5 є дитиною з інвалідністю, який народився в Республіка Польща та потребує домашнього догляду, що підтверджується медичною довідкою №30 від 04.11.2024 року, виданого ТОВ «Клініка сімейного типу «Фемелі Мед». Позивачка не працює, оформила продовження декретної відпустки по догляду за дитиною з інвалідністю, ніяких прибутків не має, матеріально не забезпечена, потребує допомоги. Добровільно регулярної матеріальної допомоги на утримання її і дітей відповідач не надає, тому позивачка вимушена звернутись до суду з даним позовом.

17 червня 2026 року від представника відповідача ОСОБА_1 – адвоката Мамедова І.Р.о. надійшов відзив на уточнену позовну заяву, в якому він просить суд у задоволенні позову в частині стягнення аліментів на утримання матері дитини, ОСОБА_2 , відмовити у повному обсязі, при визначенні розміру аліментів на дитину, ОСОБА_3 , врахувати наявність на утриманні відповідача іншої спільної дитини – ОСОБА_4 , на яку здійснюється примусове стягнення аліментів у розмірі 1/4 частини доходу, встановити розмір аліментів на ОСОБА_3 у розмірі 1/12 частки заробітку (доходу) відповідача щомісячно, що в сукупності з уже існуючим стягненням становитиме 1/3 частки заробітку (доходу) відповідача на двох дітей. У відзиві представник відповідача, зокрема, зазначив, що статус дитини з інвалідністю має бути підтверджений виключно відповідним медичним висновком, виданим у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Надана позивачкою довідка №30 від 04.11.2025 року, видана приватним медичним центром ТОВ «Клініка сімейної медицини «Фемелі Мед», не є належним документом, що встановлює категорію «дитина з інвалідністю» у розумінні чинного законодавства України. Правові підстави, передбачені ч. 3 ст. 84 СК України (право на утримання дружини, з якою проживає дитина, що має вади розвитку), не підтверджені належними та допустимими доказами. У матеріалах справи відсутні будь-які довідки чи висновки або рішення лікарсько-консультативної комісії, передбачені формою первинної облікової документації № 080/0, що затверджена Наказом Міністерства охорони здоров`я України від 04 грудня 2001 року № 482. Відповідно до Наказу Міністерства охорони здоров`я України № 430 від 11.06.2012 року «Про затвердження форм первинної облікової документації та інструкцій щодо їх заповнення» медична довідка № 10 від 29.04.2026 року (нова подана з уточненим позовом) за формою 080-1/0 та медична довідка №30 від 04.11.2025 року, за формою 080-1/0, видана приватним медичним центром ТОВ «Клініка сімейної медицини «Фемелі Мед», не є підтвердженням того, що дитина має інвалідність. При цьому обидві довідки у п.6 чітко мають зміст та підкреслено, що дитина перебуває на диспансерному обліку. Наразі відповідно до змін у законодавстві передбачено лише спеціалізована медична допомога для дітей з певними вадами. Довідка 080-1/0 видається медичними установами для продовження декретної відпустки, але ніяк не підтверджує той факт, що дитина є інвалідом або потребує домашнього догляду. Наразі дитина має певні вади у здоров`ї та потребує періодичної тільки консультації та нагляду лікарів, але не має рішення ЛКК яка дає підстави для видачі такої довідки як 080-1/0. Позивачкою не надано жодного належного доказу у вигляді індивідуальної програми реабілітації дитини, що свідчить про необґрунтованість тверджень про потребу дитини у спеціальному домашньому догляді. Таким чином, дитина офіційно не має статусу дитини з інвалідністю та немає Індивідуальної програми реабілітації дитини, де було б вказано її потреба у домашньому догляді. Крім того, згідно з довідкою закладу дошкільної освіти (центр розвитку дитини) «Веселка» Запорізької міської ради № 01.05-26/24 від 27.03.2026 року, ОСОБА_3 дійсно є вихованцем зазначеного закладу у групі раннього віку №12. Станом на сьогодні заклад дошкільної освіти «Веселка» ЗМР працює за очною формою зі змішаним режимом навчання. Факт перебування дитини в організованому колективі (садочку) свідчить про те, що дитина може перебувати без нагляду матері протягом робочого дня або змішаного циклу. Це нівелює твердження позивачки про неможливість її працевлаштування. Таким чином, позивачка не позбавлена можливості реалізувати своє право на працю. З урахуванням наведеного, позивачка не є особою, яка потребує утримання у зв`язку з постійним опікуванням дитиною в розумінні ст. 88 СК України. Крім того, рішенням Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 18.07.2024 року вже було стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 аліменти на її утримання в розмірі 1/4 частки з усіх видів заробітку (доходу), щомісячно, починаючи з 24.05.2024 року і до досягнення ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , трирічного віку. Це рішення було прийнято при задоволені позову про стягнення аліментів на першу дитину – доньку відповідача. Наразі це рішення суду та виконавчий лист щодо стягнення 1/4 на користь ОСОБА_2 також перебуває на виконанні Комурського ВДВС у м.Запоріжжі Дніпровського МУ МЮ України, відповідно до постанови про відкриття провадження від 05.05.2026 року. Тому повторне винесення рішення щодо стягнення 1/6 на користь позивачки ОСОБА_2 буде подвійним стягненням відносно відповідача, що є з боку позивача зловживанням своїми процесуальними правами, порушенням прав відповідача, та є незаконним. Наразі після подання позовної заяви, позивачкою було пред`явлено на примусове виконання виконавчий лист № 333/4782/24 від 30.08.2024 року, виданий Комунарським районним судом м. Запоріжжя по стягненню аліментів у розмірі 1/4 частки всіх видів доходів на дитину – ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 . Відповідна постанова про відкриття виконавчого провадження датована 20.04.2026 року. При цьому після винесення даного рішення від 18.07.2024 року, відповідач та позивач примирились та проживали разом до січня 2026 року. Протягом цього періоду повний фінансовий тягар щодо забезпечення родини та витрати на утримання дітей ніс виключно відповідач, оскільки позивачка перебувала у відпустці для догляду за дитиною, і наразі також перебуває надалі. Одночасне стягнення аліментів у розмірі 1/4 на сина ОСОБА_3 (згідно з даним позовом) та 1/4 на доньку ОСОБА_4 (згідно з чинним виконавчим провадженням) призведе до надмірного та неправомірного фінансового навантаження на відповідача, що сукупно становитиме 50% його доходу. Оскільки відповідач має двох спільних неповнолітніх дітей із позивачкою, стягнення аліментів у загальному розмірі 1/2 (50%) доходу є диспропорційним та не відповідає сталій судовій практиці, яка передбачає інший підхід при призначенні стягнень на двох дітей (зазвичай 1/3 частки доходу на двох дітей разом). Відповідачем на протязі всього періоду з січня 2026 року по травень 2026 добровільно, не дивлячись на погіршення сімейних стосунків, здійснювались перекази коштів. Відповідач є військовим та несе службу у лавах Національної гвардії України у військовій частині, періодично є потреби щодо самостійного забезпечення себе спеціальним спорядженням та засобами, необхідними для виконання службових завдань. Відповідач просить суд встановити аліменти на другу дитину сина ОСОБА_3 в розмірі 1/12, щоб загальна сума на двох дітей не перевищувала 1/3 від розміру загального доходу (1/4 + 1/12= 1/3). Щодо вимог про стягнення аліментів на утримання самої позивачки – відповідач заперечує у повному обсязі, оскільки жодних належних та правовстановлюючих доказів, що неповнолітній син ОСОБА_3 є дитиною з інвалідністю чи має медично-доведену підставу щодо домашнього догляду відсутні. Утримання позивачки відповідач вважає не доведеним та безпідставним, так як вона є працездатною та може забезпечувати себе самостійно.

Позивачка у судове засідання не з`явилася, про час і місце розгляду справи була повідомлена своєчасно і належним чином.

Представник позивачки у судовому засіданні уточнені позовні вимоги підтримала повністю, просила суд їх задовольнити.

Відповідач і його представник у судовому засіданні позов визнали частково з підстав, викладених у відзиві на уточнену позовну заяву.

Суд, заслухавши пояснення представника позивачки, відповідача і його представника, вивчивши матеріали справи і дослідивши письмові докази, дійшов таких висновків.

Судом встановлені такі факти і відповідні їм правовідносини.

Сторони є батьками неповнолітньої дитини – ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Відповідач не заперечував, що на даний час дитина проживає з матір`ю.

Відповідно до медичної довідки №30 від 04.11.2024 року, виданої ТОВ «Клініка сімейного типу «Фемелі Мед», форма №080-1/о, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , перебуває на диспансерному обліку з 04.05.2024 року і потребує домашнього догляду з 15.11.2025 року. Довідка дійсна до 15.05.2026 року (а.с.10).

Згідно з медичною довідкою №10 від 29.04.2026 року, виданою ТОВ «Клініка сімейного типу «Фемелі Мед», форма №080-1/о, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , перебуває на диспансерному обліку з 04.05.2024 року і потребує домашнього догляду з 29.04.2026 року. Довідка дійсна до 29.10.2026 року.

Відповідно до довідки закладу дошкільної освіти (центр розвитку дитини) «Веселка» Запорізької міської ради №01.05-26/24 від 27.03.2026 року, ОСОБА_3 навчається у групі раннього віку №12 зазначеного закладу, який працює за очною формою зі змішаним режимом навчання.

На підставі свідоцтва про народження, серії НОМЕР_1 , виданого 21.12.2021 року Шевченківським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у місті Запоріжжі Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, актовий запис № 1036, встановлено, що сторони є батьками неповнолітньої дитини – ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (а.с.11).

Згідно з заочним рішенням Комунарського районного суду м.Запоріжжя від 18.07.2024 року у справі №333/4782/24 з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 стягнуто аліменти на дитину – ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у розмірі 1/4 частини всіх видів його заробітку (доходу) щомісячно, але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 24.05.2024 року і до досягнення дитиною повноліття, а також стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 кошти на її утримання у розмірі 1/4 частини всіх видів його заробітку (доходу) щомісячно, починаючи з 24.05.2024 року і до досягнення ОСОБА_4 трирічного віку.

Постановою державного виконавця від 20.04.2026 року відкрито виконавче провадження щодо примусового виконання виконавчого листа №333/4782/24, виданого Комунарським районним судом м.Запоріжжя 30.08.2024 року, щодо стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 аліментів на дитину – ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у розмірі 1/4 частини всіх видів його заробітку (доходу) щомісячно.

Постановою державного виконавця від 05.05.2026 року відкрито виконавче провадження щодо примусового виконання виконавчого листа №333/4782/24, виданого Комунарським районним судом м.Запоріжжя 30.08.2024 року, щодо стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 коштів на її утримання у розмірі 1/4 частини всіх видів його заробітку (доходу) щомісячно.

Відповідно до посвідчення серії НОМЕР_2 , виданого 09.02.2015 року, ОСОБА_1 є учасником бойових дій. Згідно з посвідченням серії НОМЕР_3 , виданого 28.02.2025 року, ОСОБА_1 перебуває на військовій службі у військовій частині.

На підставі посвідчення НОМЕР_4 , виданого 18.02.2022 року, строком дії до 21.09.2024 року, встановлено, що ОСОБА_2 має право на пільги, передбачені законодавством України для багатодітних сімей, діти: ОСОБА_6 , 2006 р.н., ОСОБА_7 , 2010 р.н., ОСОБА_4 , 2021 р.н., ОСОБА_3 , 2022 р.н. (а.с.16).

Згідно з витягом з наказу командира військової частини від 15.11.2025 року, ОСОБА_2 продовжено термін соціальної відпустки для догляду за дитиною до досягнення нею три річного віку з 15.11.2025 року до ІНФОРМАЦІЯ_4 (а.с.17).

На підставі ч.2 ст.27 Конвенції про права дитини, ратифікованої постановою Верховної Ради України від 27.02.1997 року, батько (батьки) або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.

Відповідно до ст.8 Закону України «Про охорону дитинства» батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України.

Статтею 180 Сімейного кодексу України передбачено, що батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.

За змістом зазначених норм, будь-які витрати на утримання дітей мають визначатись за домовленістю між батьками або за рішенням суду. На даний час ніякої домовленості щодо виконання обов`язку утримувати дитину між сторонами не має, договір про сплату аліментів на дитину, в якому було б визначено розмір і строки виплати аліментів, між позивачем і відповідачем не укладався.

Як вбачається з положень Сімейного кодексу України, спір щодо витрат на утримання дитини може містить незгоду між батьками, як щодо самого факту сплати аліментів, так і щодо розміру аліментів, які сплачуються добровільно (Ухвала Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 19 грудня 2012 року по справі №6-35893св12).

Відповідно до ч.3 ст.181 Сімейного кодексу України за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина.

Згідно з ч.ч.1, 2, 3 ст.183 Сімейного кодексу України частка заробітку (доходу) матері, батька, яка буде стягуватися як аліменти на дитину, визначається судом.

На підставі ч.1 ст.182 Сімейного кодексу України при визначенні розміру аліментів суд враховує: стан здоров`я та матеріальне становище дитини; стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів; наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; наявність рухомого та нерухомого майна, грошових коштів; доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; інші обставини, що мають істотне значення.

Згідно з ч.2 ст.182 Сімейного кодексу України розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.

Зміст вищевказаних норм дає підстави для висновку, що суди, визначаючи розмір аліментів, мають враховувати вищевказані обставини у їх сукупності, перелік яких, своєю чергою, не є вичерпним.

Відповідно до частини третьої статті 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно із частиною першою статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (частини перша та друга статті 77 ЦПК України).

Відповідно до частини другої статті 78 ЦПК України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно зі статтею 80 ЦПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Частиною першою статті 89 ЦПК України визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Заперечуючи проти стягнення з нього аліментів у розмірі 1/4 частини усіх видів його заробітку, відповідач, зокрема, посилався на те, що він сплачує аліменти на утримання іншої спільної з позивачем дитини ОСОБА_4 у розмірі 1/4 частини всіх видів доходів (заробітку) щомісячно, починаючи з 24.05.2024 року і до досягнення дитиною повноліття. Крім того, постановою державного виконавця від 05.05.2026 року відкрито виконавче провадження щодо примусового виконання виконавчого листа №333/4782/24, виданого Комунарським районним судом м.Запоріжжя 30.08.2024 року, щодо стягнення з нього на користь позивача коштів на її утримання у розмірі 1/4 частини всіх видів його заробітку (доходу) щомісячно, починаючи з 24.05.2024 року і до досягнення ОСОБА_4 трирічного віку. При цьому після винесення рішення про стягнення аліментів від 18.07.2024 року, він і позивач примирились та проживали разом до січня 2026 року. Протягом цього періоду повний фінансовий тягар щодо забезпечення родини та витрати на утримання дітей ніс виключно він.

Визначаючи розмір аліментів, суд виходить із необхідності забезпечення рівності прав дітей на належне матеріальне утримання з боку батька.

Судом встановлено, що відповідач є батьком спільних з позивачкою двох неповнолітніх дітей. На утримання старшої дитини з відповідача на підставі раніше ухваленого судового рішення вже стягуються аліменти у розмірі 1/4 частини всіх видів його доходів (заробітку) щомісячно.

Суд вважає, що визначення аліментів на молодшу дитину у меншому розмірі, ніж 1/4 частина доходу відповідача, за встановлених у справі обставин, призведе до фактичної нерівності дітей у частині їхнього матеріального забезпечення батьком. Різниця у розмірі утримання дітей має бути обґрунтована конкретними об`єктивними обставинами, а не лише черговістю звернення до суду.

Відповідач не надав належних і допустимих доказів на підтвердження обставин, які б об`єктивно свідчили про необхідність визначення аліментів на утримання молодшої дитини у меншому розмірі, ніж визначено судовим рішенням щодо утримання старшої дитини.

Отже, у зв`язку із викладеним, аналізуючи зібрані у справі докази та вимоги чинного законодавства, враховуючи обставини справи, а також те, що батьки несуть однакову відповідальність за виховання і розвиток дитини, виходячи з принципу розумності і справедливості, а також урахувавши рівність дітей у праві на утримання з боку батька, суд дійшов висновку про наявність підстав для стягнення з відповідача аліментів на утримання малолітнього сина у розмірі 1/4 частки від усіх видів заробітку (доходу), але не менше ніж 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.

При цьому суд враховує, що загальний розмір стягнутих аліментів у розмірі 1/2 частини доходу відповідача не суперечить вимогам закону та не перевищує встановлених законом меж.

Частиною 1 статті 191 Сімейного кодексу України встановлено, що аліменти на дитину присуджуються за рішенням суду від дня пред`явлення позову.

Щодо вимоги про стягнення коштів на утримання матері дитини, суд зазначає таке.

Згідно з ч. 3 ст. 84 Сімейного кодексу України, якщо дитина має вади фізичного або психічного розвитку, дружина, з якою проживає дитина, має право на утримання від чоловіка до досягнення дитиною шести років.

За положеннями ч. 4 ст. 84 Сімейного кодексу України право на утримання дружина, з якою проживає дитина, має незалежно від того чи вона працює та незалежно від її матеріального становища, за умови, що чоловік може надавати матеріальну допомогу.

Право на утримання дружина, з якою проживає дитина, має і в разі розірвання шлюбу (ч.6 ст.84 Сімейного кодексу України).

Аналіз вказаних положень сімейного законодавства дає підстави суду вважати, що сімейним законодавством України передбачено право дружини – матері на утримання чоловіком – батьком дитина, яка має вади фізичного або психічного розвитку до досягнення дитиною шести років незалежно від того, чи вона працює та незалежно від її матеріального становища, за умови, що чоловік може надавати матеріальну допомогу. Подання суду доказів того, що дружина, з якою проживає дитина, потребує матеріальної допомоги, не є обов`язковим, оскільки право на аліменти належить дружині матері незалежно від цієї обставини.

На підставі медичних довідок, виданих ТОВ «Клініка сімейного типу «Фемелі Мед», форми №080-1/о, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , перебуває на диспансерному обліку з 04.05.2024 року і потребує домашнього догляду.

Таким чином, судом встановлено, що позивач має право на утримання від відповідача, передбачене ч.3 ст.84 Сімейного кодексу України.

Відповідно до ст.80 Сімейного кодексу України аліменти присуджуються одному з подружжя у частці від доходу (заробітку) другого і (або) у твердій грошовій сумі.

Визначаючи розмір коштів на утримання матері дитини, суд виходить з того, що відповідач є працездатним і має можливість надавати визначену законодавством допомогу позивачці, з якою проживає дитина. Беручи до уваги, що з відповідача стягнуто аліменти на утримання спільних з позивачкою двох дітей у розмірі 1/4 частки від усіх видів його заробітку (доходу) на кожну з них, а також те, що державним виконавцем від 05.05.2026 року відкрито виконавче провадження щодо примусового виконання виконавчого листа №333/4782/24, виданого судом 30.08.2024 року, щодо стягнення з відповідача на користь позивачки коштів на її утримання у розмірі 1/4 частини всіх видів його заробітку (доходу) щомісячно, починаючи з 24.05.2024 року і до досягнення ОСОБА_4 трирічного віку, виходячи з принципу справедливості, розумності та з урахуванням потреб матері, з якою проживає дитина, можливостей відповідача і встановлених в судовому засіданні обставин, суд вважає за необхідне стягнути з відповідача кошти на матір дитини у розмірі 1/12 частини всіх видів його заробітку (доходу) щомісяця, починаючи з дня пред`явлення позову до суду і до 29.10.2026 року, як просить позивачка у уточненій позовній заяві. Доказів на підтвердження неможливості сплачувати кошти на утримання матері дитини у вищезазначеному розмірі відповідач суду не надав.

Так як задоволена основна вимога позивача, яка була звільнена від сплати судового збору при подачі заяви, з відповідача повинен бути стягнений в дохід держави судовий збір.

Керуючись ч.2 ст.27 Конвенції про права дитини, ратифікованої постановою Верховної Ради України від 27.02.1997 року, ст.8 Закону України «Про охорону дитинства», ст.ст.84, 180, 181, 182, 183, 191 Сімейного кодексу України, ст.ст.10-13, 77-80, 263-265 ЦПК України, суд -

В И Р І Ш И В:

Позов ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення аліментів на неповнолітню дитину та коштів на утримання матері дитини – задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , РНОКПП – НОМЕР_5 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_2 , на користь ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , РНОКПП – НОМЕР_6 , зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_3 , аліменти на неповнолітню дитину – ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в розмірі однієї чверті (1/4) заробітку (доходу) платника аліментів щомісячно, але не менш, ніж 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 19 лютого 2026 року і до досягнення дитиною повноліття.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , РНОКПП – НОМЕР_5 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_2 , на користь ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , РНОКПП – НОМЕР_6 , зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_3 , кошти на її утримання в розмірі 1/12 частини всіх видів заробітку (доходу) відповідача щомісяця, починаючи з 19 лютого 2026 року і до 29 жовтня 2026 року.

Рішення про стягнення аліментів в межах суми платежу за один місяць підлягає негайному виконанню.

В іншій частині позову – відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , РНОКПП – НОМЕР_5 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_2 , судовий збір на користь держави в сумі 1331 (одна тисяча триста тридцять одну) гривень 20 копійок.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Запорізького апеляційного суду. Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) судове рішення або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повне судове рішення складене 24 серпня 2026 року.

Суддя Комунарського районного суду

м. Запоріжжя С.С. Тучков