Постанова від 24 серпня 2026 р. у справі №936/758/26 — Воловецький районний суд Закарпатської області

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Справа № 936/758/26

Провадження № 3/936/423/2026

25 серпня 2026 року смт.Воловець

Суддя Воловецького районного суду Закарпатської області Павлюк С.С., розглянувши матеріали про притягнення до адміністративної відповідальності

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, не працюючого, мешканця та зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 ,-

за ч.1 ст.164 КУпАП,

В С Т А Н О В И В:

Згідно протоколу про адміністративне правопорушення серії ВАД №695630 від 23.05.2026 гр. ОСОБА_1 22.05.2026 близько 23:45 год, в. с.Н.Ворота по вул.Центральна, 7, керуючи транспортним засобом марки «Land Cruiser Prado» державний номер НОМЕР_1 , перевозив гр. ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та ОСОБА_4 з метою отримання доходів (4000 грн.), будучи не зареєстрованим як суб?єкт господарювання, без ліцензії на право здійснення такої господарської діяльності, чим порушив порядок провадження господарської діяльності, за що передбачена відповідальність за ч. 1 ст. 164 КУпАП.

ОСОБА_1 в суді свою вину заперечив повністю та вказав, що в його діях відсутній склад адміністративного правопорушення з наступних підстав. Вказані свідки у судові засідання не з`явились, а відтак їх пояснення не можуть бути взяті до уваги як докази, в тому числі такі викликають сумнів у їх достовірності через те, що вказані свідки не володіють українською мовою.

Заслухавши пояснення ОСОБА_1 , дослідивши матеріали справи про адміністративне правопорушення, оцінивши докази по справі відповідно до ст. 252 КУпАП, суд прийшов до наступного висновку.

Згідно вимог ст.252 КУпАП суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності.

Відповідно до ст.280 КУпАП суд при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна особа у його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності.

Відповідно до вимог п.4 постанови Пленуму Верховного Суду України від 25.04.2003 за №3 "Про практику застосування судами законодавства про відповідальність за окремі злочини у сфері господарської діяльності" під здійсненням особою, не зареєстрованою як суб`єкт підприємництва, будь-якого виду підприємницької діяльності з числа тих, що підлягають ліцензуванню, слід розуміти діяльність фізичної особи, пов`язану із виробництвом чи реалізацією продукції, виконанням робіт, наданням послуг з метою отримання прибутку, яка містить ознаки підприємницької, тобто провадиться зазначеною особою безпосередньо самостійно, систематично (не менше ніж три рази протягом одного календарного року) і на власний ризик.

Об`єктивна сторона адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.164 КУпАП, полягає у провадженні господарської діяльності без державної реєстрації як суб`єкта господарювання або без одержання ліцензії на провадження певного виду господарської діяльності, що підлягає ліцензуванню відповідно до закону, чи здійснення таких видів господарської діяльності з порушенням умов ліцензування, а так само без одержання дозволу, іншого документа дозвільного характеру, якщо його одержання передбачене законом (крім випадків застосування принципу мовчазної згоди.

Об`єктом цього правопорушення законодавець визначає суспільні відносини у сфері регулювання господарської діяльності. Господарська діяльність будь-яка діяльність особи, спрямована на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою.

Відповідно до ч.2 ст.3, ст.42 Господарського кодексу України, ст.1 Закону України «Про підприємництво» підприємництво є видом господарської діяльності та під підприємництвом розуміється самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик діяльність, яка здійснюється суб`єктами господарювання з метою досягнення економічних і соціальних результатів і одержання прибутку.

Відповідно до ч.1 ст.39 Закону України «Про автомобільний транспорт» автомобільні перевізники, водії, пасажири повинні мати і пред`являти особам, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки дорожнього руху, документи, на підставі яких виконуються пасажирські перевезення.

У розумінні ч. 1 ст. 3 Господарського кодексу України під господарською діяльністю розуміється діяльність суб`єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.

Частиною 1 статті 164 КУпАП передбачена адміністративна відповідальність за порушення порядку провадження господарської діяльності, у тому числі без державної реєстрації як суб`єкта господарювання та без отримання ліцензії на провадження виду господарської діяльності, що підлягає ліцензуванню відповідно до закону.

Відповідно п. 24 ч. 1 ст. 9 Закону України «Про ліцензування видів господарської діяльності» ліцензуванню підлягають перевезення пасажирів, небезпечних вантажів та небезпечних відходів внутрішнім водним, морським, автомобільним, залізничним та повітряним транспортом, міжнародні перевезення пасажирів та вантажів автомобільним транспортом.

Згідно ст. 9 Закону України «Про автомобільний транспорт» ліцензування на автомобільному транспорті спрямоване на визначення початкових і поточних умов надання послуг з перевезень пасажирів і небезпечних вантажів, а також найважливіших параметрів обслуговування споживачів.

Ліцензія видається на господарську діяльність з надання послуг з перевезення пасажирів і небезпечних вантажів видається в тому числі на надання послуг з внутрішніх перевезень пасажирів на таксі.

Згідно ст.1 Закону України «Про автомобільний транспорт» таксі - легковий автомобіль, обладнаний розпізнавальним ліхтарем оранжевого кольору, який встановлюється на даху автомобіля, діючим таксометром, сигнальним ліхтарем із зеленим та червоним світлом, розташованим у верхньому правому кутку лобового скла, і який має нанесені композиції з квадратів, розташованих у шаховому порядку на дверцятах автомобіля з лівого та правого боків, призначений для надання послуг з перевезення пасажирів та їхнього багажу в індивідуальному порядку.

Згідно ст.35 «Про автомобільний транспорт» послуги пасажирського автомобільного транспорту поділяють на послуги з перевезення пасажирів автобусами, на таксі та легковими автомобілями на замовлення.

Також враховую, що договір перевезення пасажирів є консенсуальним (укладеним з моменту досягнення згоди сторін) і передбачає отримання плати за надані послуги перевезення. Істотними умовами договору перевезення пасажирів є предмет договору (послуга з доставки пасажира та багажу), ціна (провізна плата) та строк перевезення. Суд акцентує увагу на тому, що консенсуальний договір вважається укладеним і породжує права та обов`язки для сторін з моменту досягнення згоди між ними щодо всіх істотних умов, незалежно від фактичного виконання та передачі грошей.

Так, вина ОСОБА_1 підтверджується матеріалами справи, а саме: протоколом про адміністративне правопорушення серії №768708 від 10.04.2026, а також письмовими поясненнями свідків ОСОБА_3 , ОСОБА_4 та ОСОБА_2 від 23.05.2026, згідно яких останні вказали, що їх перевозив гр. ОСОБА_5 на джипі з навчального центру до дому, за що ОСОБА_2 дав йому 4000 грн.

Згаданих свідків, за клопотанням ОСОБА_1 , суд викликав у судові засідання на 20.07.2026, 13.08.2026 року та 25.08.2026, в тому числі через органи поліції, однак останні не з`явились, а згідно відповіді ВП№2 Мукачівського РУП ГУНП у З/о останні мобілізовано до лав ЗСУ та перебувають у зоні бойових дій.

Із відповіді в.о. селищного голови Вилоцької селищної ради від 12.06.2026 року №02-10/803 вбачається, що гр. ОСОБА_2 та ОСОБА_4 є жителями Вилоцької територіальної громади та за наявними в окрузі відомостями, під час спілкування з органами місцевого самоврядування та у побутових ситуаціях демонструють обмежене розуміння української мови.

Однак, згадана відповідь та твердження ОСОБА_1 про те, що вказані свідки не володіють українською мовою та відповідно для них не залучався перекладач суд не надає такому віри, виходячи з наступного.

Згідно відповідей заступника начальника ВП №2 Мукачівського РУП ГШУНП у З/о І.Гельбича від 19.08.2026 року та ТВО начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 від 18.08.2026 року №12/1092 свідки ОСОБА_3 , ОСОБА_4 та ОСОБА_2 призвані на військову службу з квітня 2026 року та проходять таку у зоні бойових дій за межами Закарпатської області.

Як слідує із вимог ст.15 ЗУ «Про забезпечення функціонування української мови як державної» мовою нормативних актів, документації, діловодства, команд, навчання, виховних заходів, іншого статутного спілкування та службової діяльності у Збройних Силах України та інших військових формуваннях, створених відповідно до закону, є державна мова.

Відтак, оскільки згадані свідки є громадянами України та призвані на військову службу за мобілізацією, виконують бойові завдання, то володіння державною мовою призюмується, як мінімум на базовому рівні, що у свою чергу у даних обставинах є достатніми для розуміння та надання відповідних пояснень.

За таких обставин суд дійшов до переконання, що ОСОБА_1 провадив господарську діяльність без державної реєстрації як суб`єкта господарювання та без отримання ліцензії на провадження виду господарської діяльності, що підлягає ліцензуванню відповідно до закону, відповідальність за що передбачена ч.1 ст. 164 КУпАП.

Досліджені судом обставини, поза розумним сумнівом свідчать про винуватість ОСОБА_1 вчиненні інкримінованого йому адміністративного правопорушення, а саме провадження господарської діяльності без отримання ліцензії на провадження виду господарської діяльності, що підлягає ліцензуванню відповідно до закону, що охоплюються складом адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 164 КУпАП та узгоджується із стандартом доказування «поза розумним сумнівом» (рішення від 18 січня 1978 року у справі «Ірландія проти Сполученого Королівства» (Irelandv. theUnitedKingdom), п. 161, SeriesA заява № 25), який застосовується при оцінці доказів, а такі докази можуть «випливати зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумпцій факту» (рішення Європейського суду з прав людини, справа «Коробов проти України» № 39598/03 від 21.07.2011 року).

Разом з тим, пунктом 7 ст. 247 КУпАП встановлено, що провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за таких обставин закінчення на момент розгляду справи про адміністративне правопорушення строків, передбачених статтею 38 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 2 ст. 38 КУпАП, якщо справи про адміністративні правопорушення відповідно до цього Кодексу чи інших законів підвідомчі суду (судді), стягнення може бути накладено не пізніш як через три місяці з дня вчинення правопорушення, а при триваючому правопорушенні не пізніш як через три місяці з дня його виявлення, крім справ про адміністративні правопорушення, зазначені у частинах третій восьмій цієї статті.

Судом вживались відповідні заходи для забезпечення своєчасного розгляду справи, однак судові засідання відкладались через клопотання ОСОБА_1 , виклик свідків та вжиття заходів для їх явки.

Відтак, беручи до уваги, що ОСОБА_1 ставиться у вину вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 164 КУпАП, 22.05.2026, тобто станом день розгляду справи минув строк, більший ніж три місяці, у зв`язку з чим розпочате провадження в справі про адміністративне правопорушення підлягає закриттю за закінченням на момент розгляду справи про адміністративне правопорушення строків, передбачених статтею 38 цього Кодексу.

Керуючись ст. 38, ч.1 ст.164, п.7 ст.247, 283, 284 КУпАП,-

П О С Т А Н О В И В:

Провадження у справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 164 КУпАП закрити на підставі п. 7 ст. 247 КУпАП .

Вилучене майно, а саме: автомобіль марки «Toyota Land Cruiser Prado» д.н.з. НОМЕР_1 ; свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_2 та ключі від автомобіля – повернути.

Постанова може бути оскаржена протягом десяти днів з дня її винесення, шляхом подання апеляційної скарги до Закарпатського апеляційного суду через Воловецький районний суд Закарпатської області.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги.

Повний текст постанови виготовлено 25.08.2026

Суддя С.С. Павлюк