Вирок від 24 серпня 2026 р. у справі №299/1110/26 — Виноградівський районний суд Закарпатської області

Виноградівський районний суд Закарпатської області

_____________________________________________________________

Справа № 299/1110/26

Номер провадження 1-кп/299/73/26

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

25.08.2026 року м.Виноградів

Виноградівський районний суд Закарпатської області у складі: головуючого судді ОСОБА_1 , при секретарі ОСОБА_2 , за участю прокурора ОСОБА_3 , обвинуваченого ОСОБА_4 (в режимі ВКЗ), захисника ОСОБА_5 , розглянувши у судовому засіданні в приміщенні Виноградівського районного суду Закарпатської області обвинувальний акт у кримінальному провадженні, відомості про яке 21.01.2026 року внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12026071080000049 про обвинувачення

ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця та мешканця АДРЕСА_1 , українця, громадянина України, курсанта 3 навчальної роти 2 навчального батальйону військової частини НОМЕР_1 , неодруженого, із середньою освітою, раніше судимого,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.289 КК України,

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_6 , 20 січня 2026 року, близько 20 години, з метою незаконного заволодіння транспортним засобом, діючи умисно, повторно, впевнившись у відсутності власника та інших осіб, які б могли викрити його протиправні дії, підійшов до автомобіля марки «Mercedes Benz» моделі «Sprinter», реєстраційний номер НОМЕР_2 , який знаходився припаркований біля будинку №2 по вул. Армійська в м. Виноградів Берегівського району Закарпатської області, та через незачинені задні дверки, зайшов всередину вантажного відсіку даного автомобіля, звідки незаконно заволодів транспортним засобом - квадроциклом марки «ATV 110», чорно - червоного кольору, з об`ємом двигуна 125 см. куб, який виштовхав за межі вказаного автомобіля і заховав його, неподалік місця події.

В результаті незаконного заволодіння транспортним засобом - квадроциклом марки «ATV 110», чорно - червоного кольору, з об`ємом двигуна 125 см.куб, вартістю 27 000 (двадцять сім тисяч) гривень, що підтверджується висновком експерта від 22.01.2026, потерпілому ОСОБА_7 завдано матеріальної шкоди на вищевказану суму.

Враховуючи викладене, ОСОБА_6 обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 289 КК України, тобто у незаконному заволодінні транспортним засобом, вчинене повторно, з проникненням в інше сховище.

Прокурор ОСОБА_3 у судовому засіданні підтримав висунуте ОСОБА_6 обвинувачення, посилаючись на обставини викладені в обвинувальному акті. Просив визнати ОСОБА_6 винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 289 КК України, та призначити йому покарання у виді 5 років 5 місяців позбавлення волі з конфіскацією майна. Враховуючи, що кримінальне правопорушення вчинено ОСОБА_6 у період іспитового строку, встановленого вироком суду від 02 травня 2024 року, прокурор просив врахувати вказаний вирок та на підставі ст. 71 КК України за сукупністю вироків частково приєднати невідбуту частину покарання за попереднім вироком і остаточно призначити ОСОБА_6 покарання у виді 6 (шести) років позбавлення волі з конфіскацією майна. Крім того, прокурор просив вирішити питання щодо стягнення з ОСОБА_6 процесуальних витрат, долю речового доказу вирішити відповідно до вимог закону, а обраний щодо ОСОБА_6 запобіжний захід у виді тримання під вартою залишити без змін.

Потерпілий ОСОБА_7 в судове засідання не з`явився, однак через канцелярію суду 18.03.2026 року подав заяву у якій просив розглядати справу без його участі, претензій до обвинуваченого не має.

Під час судового розгляду обвинувачений ОСОБА_6 скористався своїм правом, передбаченим статтею 63 Конституції України та нормами Кримінального процесуального кодексу України, і відмовився від надання показань щодо пред`явленого йому обвинувачення, оскільки він не вчиняв дій, які йому інкримінують. Після роз`яснення судом процесуальних прав, зокрема права давати показання або відмовитися від їх надання, обвинувачений повідомив, що не бажає висловлювати свою позицію стосовно обставин інкримінованого кримінального правопорушення та відповідати на запитання учасників судового провадження.

Прокурор у судовому засіданні пояснив, що під час досудового розслідування ОСОБА_6 визнавав свою вину у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 289 КК України, детально розповідав про обставини його вчинення та надавав відповідні пояснення щодо механізму вчинення кримінального правопорушення. У зв`язку з цим в обвинувальному акті як обставину, що пом`якшує покарання ОСОБА_6 , зазначено його щире каяття.

Захисник ОСОБА_5 у судовому засіданні просив у разі визнання ОСОБА_6 винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.289 КК України, призначити йому покарання у виді 5 років 2 місяців позбавлення волі.

Окрім цього судом досліджено письмові докази.

Як вбачається із протоколу прийняття заяви про кримінальне правопорушення від 20.01.2026 року, ОСОБА_7 1995 р.н., мешканець АДРЕСА_2 , звернувся до ВП №1 Берегівського РВП ГУНП в Закарпатській області із проханням прийняти міри до невідомої йому особи, яка 20.01.2026 року в період часу із 19 по 21 годину викрала з незачиненого транспортного засобу марки «Mercedes Benz» дитячий квадроцикл марки «ATV 110», чорно кольору, з об`ємом двигуна 125 см. куб.

З висновку експерта з фототаблицями від 13.02.2026 року № СЕ-19/107-26/1275-Д слідує, що слід долонної поверхні руки на відрізку стрічки «скотч» №2, що знаходився у паперовому конверті «Національна поліція України» №1 (вилучений з квадроцикла), слід пальця руки з найбільшими розмірами 14х48 мм на відрізку стрічки «скотч» №1 та слід долонної поверхні руки на відрізку стрічки «скотч» №3, що знаходилися у паперовому конверті «Національна поліція України» №2 (вилучений з т/з «Мерседес Спрінтер») та які визнано придатними для ідентифікації за ними особи належать підозрюваному ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , мешканцю АДРЕСА_1 .

Згідно висновку експерта про вартість об`єктів оцінки від 20.01.2026 року, ринкова вартість квадроцикла марки «ATV 110», чорно - червоного кольору, з об`ємом двигуна 125 см. куб, бувшого у користуванні з 2023 року, з урахуванням ознак зносу станом цін на 20.01.2026 рік, становить 27000 гривень.

Таким чином, на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, підтверджених доказами, дослідженими у процесі судового розгляду й оціненими судом за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом і оцінюючи кожен доказ з точку зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності і взаємозв`язку, суд дійшов висновку, що винуватість ОСОБА_6 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.289 КК України, доведена поза розумним сумнівом.

Тому суд визнає доведеним, що дії ОСОБА_6 правильно кваліфіковані за ч. 2 ст. 289 КК України як незаконне заволодіння транспортним засобом, вчинене повторно, з проникненням в інше сховище.

Такий висновок суду ґрунтується на узгоджених між собою та взаємопов`язаних доказах, які були безпосередньо досліджені під час судового розгляду.

Ознака повторності у діях ОСОБА_6 знайшла своє підтвердження, оскільки до вчинення інкримінованого йому кримінального правопорушення він уже був засуджений вироком Виноградівського районного суду Закарпатської області від 02 травня 2024 року у справі № 299/1024/24 за ч. 4 ст. 185 КК України. Відповідно до примітки до ст. 289 КК України повторним визнається, зокрема, незаконне заволодіння транспортним засобом, вчинене особою, яка раніше вчинила кримінальне правопорушення, передбачене ст. 185 КК України. Отже, вчинення ОСОБА_6 нового незаконного заволодіння транспортним засобом після вчинення ним раніше кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України, утворює передбачену законом ознаку повторності, у зв`язку з чим його дії правильно кваліфіковано за ч. 2 ст. 289 КК України.

Що стосується предмета кримінального правопорушення, суд враховує правову позицію Верховного Суду, викладену, зокрема, у постанові Касаційного кримінального суду від 19 жовтня 2018 року, відповідно до якої будь-який транспортний засіб, що приводиться в рух за допомогою двигуна, незалежно від робочого об`єму останнього, належить до механічних транспортних засобів та є предметом кримінального правопорушення, передбаченого ст. 289 КК України.

Установлено, що предметом незаконного заволодіння у цьому кримінальному провадженні був квадроцикл марки «ATV 110», чорно-червоного кольору, з об`ємом двигуна 125 см.куб. Зазначений транспортний засіб обладнаний двигуном та призначений для переміщення людей і вантажів, а тому за своїми технічними характеристиками та функціональним призначенням є механічним транспортним засобом.

Таким чином, з урахуванням наведених положень закону та правової позиції Верховного Суду, квадроцикл «ATV 110» є транспортним засобом у розумінні ст. 289 КК України, а його незаконне заволодіння утворює склад кримінального правопорушення, передбаченого зазначеною статтею КК України.

При обранні міри покарання обвинуваченому ОСОБА_6 судом враховується ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, яке згідно ст.12 КК України віднесено до категорії тяжких злочинів, обставини кримінального провадження, особу обвинуваченого, раніше судимого (21.07.2014 року засуджений за ч.1 ст. 185 КК України із призначенням покарання у виді штрафу; 11.08.2015 року засуджений за ч.2 ст. 185 КК України із призначенням покарання у виді 2 років позбавлення волі із застосуванням ст. 75 КК України; 24.07.2017 року засуджений за ч.1 ст. 185 КК України із призначенням покарання у виді 2 років позбавлення волі із застосуванням ст. 75 КК України; 02.05.2024 року засуджений за ч.4 ст. 185 КК України із призначенням покарання у виді позбавлення волі строком на 2 роки із застосуванням ст. 75 КК України; 13.06.2024 року до суду направлено обвинувальний акт відносно ОСОБА_6 за ч.4 ст.185, ч.2 ст.289 КК України), не працює, посередньо характеризується за місцем проживання, неодружений.

Оцінюючи обставини, що пом`якшують покарання ОСОБА_6 , суд не погоджується із зазначенням в обвинувальному акті щирого каяття як обставини, що пом`якшує покарання.

Так, під час судового розгляду ОСОБА_6 своєї вини у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.289 КК України, не визнав, у вчиненому не розкаявся та не висловив жалю з приводу вчиненого.

Саме по собі визнання вини та надання пояснень під час досудового розслідування не є безумовною підставою для визнання щирого каяття. Щире каяття передбачає не лише визнання особою факту вчинення кримінального правопорушення, а й внутрішнє усвідомлення протиправності своєї поведінки, щирий жаль з приводу вчиненого та прагнення виправити заподіяну шкоду.

З огляду на те, що під час судового розгляду ОСОБА_6 не визнав своєї вини та не висловив щирого жалю з приводу вчиненого, суд приходить до висновку про відсутність у його діях щирого каяття.

За таких обставин суд виключає щире каяття з переліку обставин, що пом`якшують покарання ОСОБА_6

Що стосується зазначеної в обвинувальному акті обставини, яка обтяжує покарання ОСОБА_6 , а саме вчинення кримінального правопорушення у стані алкогольного сп`яніння, суд також не погоджується з її наявністю.

Судом встановлено, що кримінальне правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 289 КК України, у вчиненні якого обвинувачується ОСОБА_6 , мало місце 20 січня 2026 року близько 20 години.

Разом з тим, відповідно до протоколу медичного освідчення для встановлення факту вживання алкоголю та стану сп`яніння № 290, ОСОБА_6 було освідчено 21 січня 2026 року о 17 годині 10 хвилин, тобто наступного дня після вчинення кримінального правопорушення. За результатами медичного освідчення встановлено стан алкогольного сп`яніння.

Таким чином, зазначений протокол підтверджує наявність у ОСОБА_6 стану алкогольного сп`яніння саме на момент проведення медичного освідчення – 21 січня 2026 року о 17 годині 10 хвилин, однак не підтверджує, що він перебував у стані алкогольного сп`яніння саме під час вчинення кримінального правопорушення 20 січня 2026 року близько 20 години.

За таких обставин суд виключає з формулювання обвинувачення ОСОБА_6 посилання на вчинення кримінального правопорушення у стані алкогольного сп`яніння та, відповідно, не визнає цю обставину такою, що обтяжує покарання.

Інших належних та допустимих доказів, які б безпосередньо підтверджували перебування ОСОБА_6 у стані алкогольного сп`яніння на момент вчинення кримінального правопорушення, судом не встановлено.

Таким чином, обставин, що пом`якшують покарання обвинуваченому ОСОБА_6 , передбачених ст.67 КК України, судом не встановлено.

Обставиною, яка обтяжує покарання обвинуваченому ОСОБА_6 , є рецидив злочинів.

Як вбачається із копії вироку Виноградівського районного суду Закарпатської області від 02.05.2024 року у справі № 299/1024/24, ОСОБА_6 визнано винним у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.185 КК України та призначено йому покарання у вигляді 5 років позбавлення волі. В порядку ст.75-76 КК України звільнено засудженого ОСОБА_6 від відбування призначеного покарання, якщо він протягом двохрічного іспитового строку не скоїть новий злочин та виконає покладені на нього судом обов`язки.

При визначенні виду та міри покарання суд враховує, що ОСОБА_6 вчинив умисне кримінальне правопорушення проти власності та безпеки руху і експлуатації транспорту, при цьому незаконно заволодів транспортним засобом, вартість якого становить 27000 гривень. Кримінальне правопорушення вчинено повторно та з проникненням в інше сховище.

Суд також враховує дані про особу обвинуваченого ОСОБА_6 , який раніше неодноразово притягувався до кримінальної відповідальності, зокрема 21.07.2014 року був засуджений за ч. 1 ст. 185 КК України до покарання у виді штрафу; 11.08.2015 року – за ч. 2 ст. 185 КК України до 2 років позбавлення волі із застосуванням ст. 75 КК України; 24.07.2017 року – за ч. 1 ст. 185 КК України до 2 років позбавлення волі із застосуванням ст. 75 КК України; 02.05.2024 року – за ч. 4 ст. 185 КК України до 5 років позбавлення волі із застосуванням ст. 75 КК України та звільненням від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком 2 роки.

Незважаючи на надану йому можливість виправлення без реального відбування покарання, ОСОБА_6 належних висновків для себе не зробив та у період іспитового строку, встановленого вироком суду від 02 травня 2024 року, вчинив нове умисне кримінальне правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 289 КК України.

При цьому суд враховує, що нове кримінальне правопорушення ОСОБА_6 вчинив 20 січня 2026 року, тобто до закінчення встановленого йому вироком суду від 02 травня 2024 року дворічного іспитового строку.

Суд не знаходить підстав для застосування до ОСОБА_6 положень ст. 69 КК України, оскільки встановлених законом виняткових обставин, які б істотно знижували ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, судом не встановлено.

Також суд не знаходить підстав для звільнення ОСОБА_6 від відбування призначеного покарання з випробуванням на підставі ст. 75 КК України.

При цьому суд враховує не лише тяжкість вчиненого кримінального правопорушення, а й дані про особу обвинуваченого, його попередні неодноразові судимості за умисні корисливі кримінальні правопорушення, вчинення нового умисного кримінального правопорушення у період іспитового строку, а також те, що попереднє застосування до нього положень ст. 75 КК України не призвело до його виправлення та запобігання вчиненню ним нових кримінальних правопорушень.

Таким чином, з урахуванням усіх наведених обставин суд приходить до висновку, що виправлення ОСОБА_6 та попередження вчинення ним нових кримінальних правопорушень можливе лише за умови призначення йому покарання у виді реального позбавлення волі.

Водночас, визначаючи конкретний строк покарання, суд враховує характер вчиненого кримінального правопорушення, розмір заподіяної матеріальної шкоди, яка становить 27000 гривень, відсутність встановлених судом обставин, що пом`якшують покарання, наявність обставини, що його обтяжує, дані про особу обвинуваченого, його попередні судимості та вчинення нового кримінального правопорушення під час іспитового строку.

Разом з тим суд враховує, що потерпілий ОСОБА_7 претензій до ОСОБА_6 не має, що підтверджується його письмовою заявою, поданою до суду 18.03.2026 року, та вважає, що покарання у виді 5 років позбавлення волі буде необхідним і достатнім для виправлення ОСОБА_6 та попередження вчинення ним нових кримінальних правопорушень.

Призначаючи ОСОБА_6 покарання у виді 5 років позбавлення волі, суд також враховує положення ч. 2 ст. 50 КК України, відповідно до яких покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засудженого, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженим, так і іншими особами.

Оскільки ОСОБА_6 вчинив нове кримінальне правопорушення у період іспитового строку, встановленого вироком Виноградівського районного суду Закарпатської області від 02 травня 2024 року, суд відповідно до ч. 3 ст. 78 КК України призначає йому покарання за правилами, передбаченими статтею 71 КК України.

З огляду на те, що нове кримінальне правопорушення вчинено ОСОБА_6 у період іспитового строку, призначене йому за попереднім вироком покарання у виді 5 років позбавлення волі є невідбутою частиною покарання, яка підлягає врахуванню при призначенні остаточного покарання за сукупністю вироків.

Враховуючи характер та ступінь тяжкості нового кримінального правопорушення, дані про особу обвинуваченого, його попередні судимості, вчинення нового кримінального правопорушення в період іспитового строку, а також відсутність обставин, що пом`якшують покарання, суд вважає необхідним до покарання, призначеного за цим вироком, частково приєднати невідбуту частину покарання за вироком Виноградівського районного суду Закарпатської області від 02 травня 2024 року.

При цьому суд вважає достатнім частково приєднати до покарання, призначеного за цим вироком, 1 місяць невідбутої частини покарання за попереднім вироком.

Таким чином, остаточне покарання ОСОБА_6 слід визначити за сукупністю вироків відповідно до ст. 71 КК України шляхом часткового приєднання до покарання, призначеного за цим вироком, невідбутої частини покарання за вироком Виноградівського районного суду Закарпатської області від 02 травня 2024 року, у виді 1 місяця позбавлення волі, та остаточно призначити ОСОБА_6 покарання у виді 5 років 1 місяця позбавлення волі.

Саме таке покарання, на переконання суду, є необхідним і достатнім для виправлення ОСОБА_6 , його ресоціалізації та попередження вчинення ним нових кримінальних правопорушень, відповідає принципам справедливості, індивідуалізації та співмірності покарання тяжкості вчиненого кримінального правопорушення та особі винного.

Питання щодо речових доказів суд вирішує відповідно до вимог статті 100 КПК України з урахуванням їх правового статусу, властивостей та значення для кримінального провадження.

З огляду на ухвалення обвинувального вироку та відповідно до положень статті 124 КПК України, процесуальні витрати, понесені у зв`язку із залученням експерта та проведенням судових експертиз у кримінальному провадженні, підлягають стягненню з обвинуваченого на користь держави в документально підтвердженому розмірі.

Цивільний позов у кримінальному провадженні не заявлено.

Станом на час ухвалення цього вироку відносно ОСОБА_6 діє запобіжний захід у виді тримання під вартою.

Враховуючи, що ОСОБА_6 визнано винуватим у вчиненні умисного кримінального правопорушення та призначено покарання у виді позбавлення волі, суд вважає, що підстав для зміни або скасування раніше обраного запобіжного заходу не встановлено.

З огляду на викладене, з метою забезпечення належної процесуальної поведінки ОСОБА_6 та виконання вироку суду, запобіжний захід у виді тримання під вартою слід залишити без змін до набрання вироком законної сили, але не більше ніж на 60 днів з дня ухвалення цього вироку.

Керуючись ст.ст.100, 124, 370, 374 КПК України, суд, -

У Х В А Л И В :

ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 289 КК України, та призначити йому покарання у виді 5 (п`яти) років позбавлення волі з конфіскацією майна.

На підставі ст. 71 КК України, до покарання, призначеного за цим вироком, частково приєднати невідбуту частину покарання, призначеного ОСОБА_9 вироком Виноградівського районного суду Закарпатської області від 02.05.2024 року за ч. 4 ст. 185 КК України (справа № 299/1024/24) та остаточно за сукупністю вироків, призначити ОСОБА_9 покарання у виді 5 (п`яти) років 1 (одного) місяця позбавлення волі з конфіскацією майна.

Строк відбування покарання ОСОБА_9 рахувати з 21 січня 2026 року, а саме з моменту фактичного затримання.

Запобіжний захід у виді тримання під вартою щодо ОСОБА_8 до набрання вироком законної сили залишити без змін, але не більше ніж на 60 днів з дня ухвалення цього вироку.

Речовий доказ – квадроцикл марки «АТV 110», чорно-червоного кольору, з об`ємом двигуна 125 см. куб, який передано на відповідальне зберігання ОСОБА_7 – передати ОСОБА_7 , як законному власнику.

Стягнути із ОСОБА_8 на користь держави процесуальні витрати на залучення експерта для проведення судово - дактилоскопічної експертизи № СЕ-19/107-26/1275 - Д від 13.02.2026 року у розмірі 3565 (три тисячі п`ятсот шістдесят п`ять) гривень 60 копійок.

Вирок може бути оскаржений до Закарпатського апеляційного суду через Виноградівський районний суд Закарпатської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку суду.

Копію вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченому та прокурору.

ГоловуючийОСОБА_1