Рішення від 09 серпня 2026 р. у справі №512/156/26 — Савранський районний суд Одеської області

Є.у.н.с.512/156/26

Провадження №2/512/335/26

"10" серпня 2026 р.

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 серпня 2026 року Савранський районний суд Одеської області в складі:

головуючого судді – Бростовської Н.О.,

секретаря – Пустовіт С.П.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в с-щі Саврань, Подільського району, Одеської області, цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу,

ВСТАНОВИВ:

05.03.2026р. представник позивачки ОСОБА_1 – адвокат Бабко Д.М. звернулася до суду з вказаною позовною заявою до ОСОБА_2 , обґрунтовуючи вимоги тим, що 27.05.2025р. ОСОБА_1 зареєструвала шлюб з відповідачем, однак сімейне життя не склалося, між ними відсутнє взаєморозуміння, вони мають різні погляди на спільне життя та ведення господарства, що призвело до припинення сімейних відносин, в результаті чого з 01.09.2005р. вони стали проживати окремо, спільного господарства не ведуть, дітей від шлюбу не мають. З огляду на зазначене, позивачка вважає, що подальше спільне життя та збереження шлюбу є неможливим, на примирення вона категорично не згодна, але відповідач не бажає подати до органу державної реєстрації актів цивільного стану заяву про розірвання шлюбу, що змусило її звернутися до суду з цим позовом.

В судове засідання позивачка та її представник не з`явилися, подали до суду письмові заяви, в яких позов підтримали, просили його задовольнити; справу просили розглянути за їх відсутності (а.с. відповідно 32, 22).

Відповідач в судове засідання також не з`явився, 30.04.2026р. подав до суду письмову заяву, в якій зазначив, що позов не визнає, проти розірвання шлюбу заперечує та просить надати їм строк для примирення протягом півроку, оскільки він в даний час проходить службу в Збройних Силах України (а.с.28).

Суд дійшов висновку, що клопотання відповідача щодо надання строку на примирення не підлягає задоволенню з огляду на таке.

Відповідно до ст.129 Конституції України та ст.2 ЦПК України одним із завдань судочинства є розумність строків розгляду справи судом, що відповідає положенням ч.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, згідно з якою кожен має право на справедливий розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом. Обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч.1 ст.6 даної Конвенції (рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005р. у справі «Смірнова проти України»).

Як вбачається з матеріалів справи, позивачка звернулася до суду з позовом 05.03.2026р., тобто понад шість місяців тому (а.с.2-3). Отже, за час перебування справи в суді сторони не намагалися вжити заходів щодо примирення, а відтак суд не знаходить підстав для задоволення вказаного клопотання відповідача та вважає, що неявка учасників справи у судове засідання не перешкоджає розгляду справи по суті.

Суд, дослідивши матеріали справи, з`ясувавши обставини справи, дійшов такого висновку.

Статтею 51 Конституції України передбачено, що шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки і чоловіка.

Також, відповідно до ч.1 ст.24 СК України шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки та чоловіка. Примушування жінки та чоловіка до шлюбу не допускається. Зазначене положення кореспондується зі ст.16 Загальної декларації прав людини, згідно з якою чоловіки і жінки, які досягли повноліття, мають право без будь-яких обмежень за ознакою раси, національності або релігії одружуватися і засновувати сім`ю. Вони користуються однаковими правами щодо одруження під час шлюбу та під час його розірвання. Шлюб може укладатися тільки при вільній і повній згоді сторін, що одружуються.

Частинами 3, 4 ст.56 СК України передбачено право кожного з подружжя припинити шлюбні відносини. Примушування до припинення шлюбних відносин, примушування до їх збереження є порушенням права дружини, чоловіка на свободу та особисту недоторканість і може мати наслідки, встановлені законом.

Відповідно до ч.2 ст.104 СК України шлюб припиняється внаслідок його розірвання.

Згідно з ч.3 ст.105 СК України шлюб припиняється внаслідок його розірвання за позовом одного з подружжя на підставі рішення суду, відповідно до статті 110 цього Кодексу.

Статтею 112 СК України передбачено, що суд з`ясовує фактичні взаємини подружжя, дійсні причини позову про розірвання шлюбу, бере до уваги наявність малолітньої дитини, дитини з інвалідністю та інші обставини життя подружжя. Суд постановляє рішення про розірвання шлюбу, якщо буде встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечило б інтересам одного з них, інтересам їхніх дітей, що мають істотне значення.

Суд вживає заходів щодо примирення подружжя, якщо це не суперечить моральним засадам суспільства (ст.111 СК України).

Відповідно до положень п.10 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя» №11 від 21.12.2007р. вжиття судом заходів щодо примирення подружжя застосовується у випадку відсутності згоди одного з них на розірвання шлюбу за ініціативою однієї зі сторін або суду.

Разом з тим, укладання шлюбу здійснюється на вільних та добровільних засадах, ніхто не може бути примушений до збереження подружніх відносин, якщо втрачена їх основа.

Судом встановлено, що подружжя ОСОБА_1 і ОСОБА_2 припинили сімейні відносини з 01.09.2025р., проживають окремо, спільного господарства не ведуть, дітей від шлюбу не мають та позивачка на примирення категорично не згодна.

З огляду на зазначене, суд приходить до висновку, що заява позивачки про розірвання шлюбу відповідає її дійсній волі, подальше спільне життя як подружжя і збереження шлюбу суперечило б інтересам позивачки, що має істотне значення, а тому перешкод для розірвання шлюбу суд не вбачає.

Крім того, суд, враховуючи, що позивачка не скористалась своїм правом, передбаченим ч.1 ст.113 СК України, щодо права особи, яка змінила своє прізвище у зв`язку з реєстрацією шлюбу, на вибір прізвища після розірвання шлюбу, вважає, що вона надалі бажає іменуватися прізвищем « ОСОБА_3 ».

Відповідно до ч.1 ст.141 ЦПК України суд стягує з відповідача на користь позивачки сплачений нею судовий збір в сумі 1331,00грн..

На підставі викладеного, керуючись ч.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ч.2 ст.104, ч.3 ст.105, ст.ст.110, 112, ч.1 ст.113 СК України, п.10) ч.3 ст.2, ч.1 ст.4, ч.1 ст.141, ч.3 ст.258, ст.ст.259, 263-265, ч.8 ст.294 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 – задовольнити.

Розірвати шлюб між ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , і ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , зареєстрований 27 травня 2025 року Коропським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у Новгород-Сіверському районі Чернігівської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, про що 27 числа травня місяця 2025 року складено відповідний актовий запис №14.

Після розірвання шлюбу прізвище ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , залишити незмінним – « ОСОБА_3 ».

У разі розірвання шлюбу судом шлюб припиняється у день набрання чинності рішенням суду про розірвання шлюбу (ч.2 ст.114 СК України).

Документом, що засвідчує факт розірвання шлюбу судом, є рішення суду про розірвання шлюбу, яке набрало законної сили (абз.2 ч.3 ст.115 СК України).

Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який зареєстрований і проживає за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , яка зареєстрована і проживає за адресою: АДРЕСА_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 , судовий збір в сумі 1331,00грн. (одна тисяча триста тридцять одна грн.).

На виконання вимог ч.2 ст.115 СК України копію цього рішення після набрання ним законної сили надіслати до органу державної реєстрації актів цивільного стану за місцем ухвалення рішення для внесення відомостей до Державного реєстру актів цивільного стану громадян та проставлення відмітки в актовому записі про шлюб.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (ч.ч.1, 2 ст.273 ЦПК України).

Апеляційна скарга на рішення суду подається учасниками справи безпосередньо до Одеського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення (ч.1 ст.354, ч.1 ст.355 ЦПК України).

СУДДЯ (підпис)

Суддя Савранського районного

суду Одеської області Бростовська Н.О.