Рішення від 17 серпня 2026 р. у справі №510/909/26 — Ренійський районний суд Одеської області

Справа № 510/909/26

Провадження № 2/510/1988/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

18 серпня 2026 року Ренійський районний суд Одеської області

у складі: головуючого судді - Сорокін К.В.

за участю секретаря - Іванової Н.С.

розглянувши у підготовчому відкритому судовому засіданні в м. Рені цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 та ОСОБА_3 про визнання права власності на нерухоме майно,

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до суду із позовом до відповідачів про визнання права власності на нерухоме майно, обґрунтовуючи свої вимоги тим, що 02.12.2024 року він домовився із відповідачами про купівлю земельної ділянки площею 0,52 га, з кадастровим номером 5124183600:01:005:0393, розташована на території Ренійської міської ради Ізмаїльського району (колишньої Орлівської сільської ради Ренійського району), призначена для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, у зв`язку з чим був укладений договір купівлі – продажу, який не було посвідчено у встановленому законом порядку. Сторони домовились про усі суттєві умови договору, відбулось повне виконання договору, однак відповідачі ухиляються від посвідчення укладеного договору купівлі – продажу у нотаріальному поряду.

Позивач у підготовче судове засідання не з`явився, просив розглянути справу за його відсутності, позовні вимоги підтримує в повному обсязі.

Відповідачі у підготовче судове засідання не з`явилися, направили до суду заяву про визнання позовних вимог, в якій також просив розглянути справу за їх відсутності.

Відповідно до ч. 3 ст. 200 ЦПК України, за результатами підготовчого провадження суд ухвалює рішення у випадку визнання позову відповідачем.

Відповідно до ч. 3 ст. 211 ЦПК України, учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі учасники справи, судовий розгляд справи здійснюється на підставі наявних у суду матеріалів.

Виходячи з наведеного, суд вважає, що рішення у справі можливо постановити при проведенні підготовчого судового засідання.

Судом в ході судового розгляду справи встановлено, що 02.12.2024р. сторони уклали між собою відповідний письмовий договір купівлі – продажу земельної ділянки площею 0,52 га, з кадастровим номером 5124183600:01:005:0393. Сторонами підписано Акт приймання – передання майна від 02.12.2024р., позивач сплатив відповідачам обумовлену вартість майна у сумі 42000 грн., у зв`язку із чим відповідачі надали позивачу розписку про отримання грошових коштів за купівлю – продаж та майно для вільного володіння.

Так як, згідно законодавства подібні договори підлягають нотаріальному посвідченню, згідно п. 4.6. Договору сторони домовились з`явитися 10.12.2024р. о 12 год. у нотаріусу в м. Рені Одеської області. Проте, досі договір не нотаріально не посвідчений, оскільки відповідачі у передбачений договором строк не з`явились до нотаріусу, тобто ухиляються від посвідчення договору. Згодом, відповідачі повідомили що не мають можливість оформити договір нотаріально оскільки вони не завершили оформлення спадкових прав на зазначену земельну ділянку після смерті матері ОСОБА_4 , яка настала ІНФОРМАЦІЯ_1 . У встановлений законом строк вони не звернулись до нотаріусу із заявами про прийняття спадщини, проте прийняли спадщину шляхом проживання із померлим на час відкриття спадщини, тобто на підставі ч. 3 ст. 1268 ЦК України та не заявили про відмову від неї.

Позивачу не було відомо про ці обставини, оскільки особисто відповідачі запевнили, що усі питання вирішить та оформлять правочин.

Таким чином, на момент оформлення сторонами договору купівлі-продажу нерухомого майна відповідачі (продавці) не мали на це право. Враховуючи вищенаведене, позивач був вимушений звернутися із позовом до суду.

Вивчивши матеріали справи та надані документи, суд приходить до висновку, що позовні вимоги позивача обґрунтовані і підлягають задоволенню, оскільки надані суду документи в повному обсязі підтверджують обставини викладені у позовній заяві.

Оскільки щодо позовних вимог, обставин справи сторони не заперечують, визнають їх, суд вважає, що факти, які обґрунтовують заявлені вимоги і мають значення для справи встановлені, у зв`язку із чим немає необхідності у підтвердженні їх доказами засобом дослідження показань свідків.

Згідно матеріалів справи, сторонами, при укладанні договору купівлі-продажу була досягнута угода по всіх істотних умовах: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 передані гроші, а позивачу – об`єкт нерухомості. Відповідачі жодного разу не висунули вимоги щодо повернення вказаного нерухомого майна, не заперечували проти визнання права власності за позивачем.

Відповідно ст. 330 ЦК України, якщо майно відчужене особою, яка не мала на це права, добросовісний набувач набуває право власності на нього, якщо відповідно до статті 388 цього Кодексу майно не може бути витребуване у нього.

На підставі ч.1 ст. 388 ЦК України, якщо майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від набувача лише у разі, якщо майно: було загублене власником або особою, якій він передав майно у володіння; було викрадене у власника або особи, якій він передав майно у володіння; вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом.

Частиною 1 ст. 397 ЦК України, передбачено, що володільцем чужого майна є особа, яка фактично тримає його у себе. Згідно ч. 3 ст. 397 ЦК України, фактичне володіння майном вважається правомірним, якщо інше не випливає із закону або не встановлено рішенням суду.

Так, позивач набув право власності на земельну ділянку, в порядку ст. 330 ЦК України, як добросовісний набувач, придбавши об`єкт нерухомості у відповідачів, який вони фактично не мали права відчужувати.

Відповідно до ст. 328 ЦК України, право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема з правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Підстав, які не дозволяють визнання права власності за позивачами, судом не встановлено.

Таким чином, суд вважає за можливе визнати за позивачем, як за добросовісним набувачем, право власності на нерухоме майно.

Керуючись ст.ст. 12, 13, 81, 89, 133, 141, 200, 206, 223, 259, 263-265, 268 ЦПК України, ст.ст. 330, 328, 388, ЦК України, суд -

В И Р І Ш И В :

1.Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про визнання права власності на нерухоме майно - задовольнити.

2.Визнати за ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП: НОМЕР_1 ) право власності на земельну ділянку площею 0,52 га, з кадастровим номером 5124183600:01:005:0393, розташована на території Ренійської міської ради Ізмаїльського району (колишньої Орлівської сільської ради Ренійського району), цільове призначення якої- для ведення товарного сільськогосподарського виробництва.

Рішення суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги до Одеського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Суддя К.В. Сорокін