Рішення від 13 серпня 2026 р. у справі №510/900/26 — Ренійський районний суд Одеської області

Справа № 510/900/26

Провадження № 2/510/1983/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

14 серпня 2026 року Ренійський районний суд Одеської області

у складі: головуючого судді - Сорокін К.В.

за участю секретаря - Іванової Н.С.

розглядаючи у підготовчому відкритому судовому засіданні в м. Рені цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання права власності на нерухоме майно,

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до суду із позовом до відповідача про визнання права власності на нерухоме майно, обґрунтовуючи свої вимоги тим, що 05.11.2024 року він домовився із відповідачем про купівлю земельної ділянки площею 0,52 га, з кадастровим номером 5124183600:01:005:0394, яка розташована на території Ренійської міської ради Ізмаїльського району (колишньої Орлівської сільської ради Ренійського району), призначена для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, у зв`язку з чим був укладений договір купівлі – продажу, який не було посвідчено у встановленому законом порядку. Сторони домовились про усі суттєві умови договору, відбулось повне виконання договору, однак відповідач ухиляється від посвідчення укладеного договору купівлі – продажу у нотаріальному поряду.

Позивач у підготовче судове засідання не з`явився, просив розглянути справу за його відсутності, позовні вимоги підтримує в повному обсязі.

Відповідач у підготовче судове засідання не з`явився, направив до суду заяву про визнання позовних вимог, в якій також просив розглянути справу за його відсутності.

Позивач у ході судового розгляду справи подав заяву про зміну підстав позову, в якій зазначив, що згадав про те, що наприкінці серпня 2019 року звертався до Орлівської сільської ради Ренійського району Одеської області із заявою про прийняття спадщини за заповітом після смерті матері ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Відповідно до ч. 3 ст. 211 ЦПК України, учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі учасники справи, судовий розгляд справи здійснюється на підставі наявних у суду матеріалів.

Виходячи з наведеного, суд вважає, що рішення у справі можливо постановити при проведенні підготовчого судового засідання.

Відповідно до ч. 3 ст. 200 ЦПК за результатами підготовчого провадження суд ухвалює рішення у випадку визнання позову відповідачем. Згідно з ч. 4 ст. 206 ЦПК України у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову.

Судом в ході судового розгляду справи встановлено, що 05.11.2024р. сторони уклали між собою відповідний письмовий договір купівлі – продажу земельної ділянки площею 0,52 га, з кадастровим номером 5124183600:01:005:0394 . Сторонами підписано Акт приймання – передачі майна від 05.11.2024р., позивач сплатив відповідачу обумовлену вартість майна у сумі 45000 грн., у зв`язку із чим відповідач надав позивачу розписку про отримання грошових коштів за купівлю – продаж та майно для вільного володіння.

Так як, згідно законодавства подібні договори підлягають нотаріальному посвідченню, згідно п. 4.6. Договору сторони домовились з`явитися 05.01.2025р. о 12 год. 30 хв. у нотаріусу в м. Рені Одеської області. Проте досі договір не нотаріально не посвідчений, оскільки відповідач у передбачений договором строк не з`явився до нотаріусу, тобто ухиляється від посвідчення договору. Згодом, відповідач повідомив, що не має можливість оформити договір нотаріально оскільки він не завершив оформлення спадкових прав на зазначену земельну ділянку після смерті матері ОСОБА_3 (право власності на земельну ділянку підтверджується державним актом на право власності на земельну ділянку серії ОД№008369 від 19.01.2005 року), яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 . У встановлений законом строк позивач спадщину прийняв на підставі ч. 1 ст. 1269 ЦК України та не заявив про відмову від неї.

Позивачу не було відомо про ці обставини, оскільки особисто відповідач запевнив, що усі питання вирішить та оформлять правочин.

Таким чином, на момент оформлення сторонами договору купівлі-продажу нерухомого майна відповідач (продавець) не мав на це право. Враховуючи вищенаведене, позивач був вимушений звернутися із позовом до суду.

Вивчивши матеріали справи та надані документи, суд приходить до висновку, що позовні вимоги позивача обґрунтовані і підлягають задоволенню, оскільки надані суду документи в повному обсязі підтверджують обставини викладені у позовній заяві.

Оскільки щодо позовних вимог, обставин справи сторони не заперечують, визнають їх, суд вважає, що факти, які обґрунтовують заявлені вимоги і мають значення для справи встановлені, у зв`язку із чим немає необхідності у підтвердженні їх доказами засобом дослідження показань свідків.

Згідно матеріалів справи, сторонами, при укладанні договору купівлі-продажу була досягнута угода по всіх істотних умовах: ОСОБА_2 передані гроші, а позивачу – об`єкт нерухомості. Відповідач жодного разу не висунув вимоги щодо повернення вказаного нерухомого майна, не заперечував проти визнання права власності за позивачем.

Відповідно ст. 330 ЦК України, якщо майно відчужене особою, яка не мала на це права, добросовісний набувач набуває право власності на нього, якщо відповідно до статті 388 цього Кодексу майно не може бути витребуване у нього.

На підставі ч.1 ст. 388 ЦК України, якщо майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від набувача лише у разі, якщо майно: було загублене власником або особою, якій він передав майно у володіння; було викрадене у власника або особи, якій він передав майно у володіння; вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом.

Частиною 1 ст. 397 ЦК України, передбачено, що володільцем чужого майна є особа, яка фактично тримає його у себе. Згідно ч. 3 ст. 397 ЦК України, фактичне володіння майном вважається правомірним, якщо інше не випливає із закону або не встановлено рішенням суду.

Так, позивач набув право власності на земельну ділянку, в порядку ст. 330 ЦК України, як добросовісний набувач, придбавши об`єкт нерухомості у відповідача, який він фактично не мав права відчужувати.

Відповідно до ст. 328 ЦК України, право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема з правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Підстав, які не дозволяють визнання права власності за позивачем, судом не встановлено. Таким чином, суд вважає за можливе визнати за позивачем, як за добросовісним набувачем, право власності на нерухоме майно.

Керуючись ст.ст. 12, 13, 81, 89, 133, 141, 200, 206, 223, 259, 263-265, 268 ЦПК України, ст.ст. 330, 328, 388, ЦК України (2003 р.) суд

В И Р І Ш И В :

Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання права власності на нерухоме майно - задовольнити.

Визнати за ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП: НОМЕР_1 ) право власності на земельну ділянку площею 0,52 га, з кадастровим номером 5124183600:01:005:0394, розташована на території Ренійської міської ради Ізмаїльського району (колишньої Орлівської сільської ради Ренійського району), цільове призначення якої - призначена для ведення товарного сільськогосподарського виробництва.

Рішення суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги до Одеського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Суддя К.В. Сорокін