Постанова від 23 серпня 2026 р. у справі №740/1044/16-ц — Чернігівський апеляційний суд

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

24 серпня 2026 року м. Чернігів

Унікальний номер справи № 740/1044/16-ц

Головуючий у першій інстанції – Карпусь І. М.

Апеляційне провадження № 22-ц/4823/1810/26

Чернігівський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого судді – Супруна О.П.,

суддів: Луговця О.А., Стельмаха А.П.,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу судді Ніжинського міськрайонного суду Чернігівської області Карпуся І.М. від 07.07.2026 у справі за скаргою ОСОБА_1 на дії/бездіяльність старшого державного виконавця Подільського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Київського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України Кривошея Дмитра Станіславовича,

У С Т А Н О В И В :

23.06.2026 ОСОБА_1 через свого представника, адвоката Кузьменка В.С., за допомогою системи «Електронний суд» звернувся до Ніжинського міськрайонного суду Чернігівської області зі скаргою на дії/бездіяльність старшого державного виконавця Подільського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Київського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України Кривошея Д.С., у якій просив:

- визнати протиправним розрахунок заборгованості ОСОБА_1 зі сплати аліментів по виконавчому провадженню № 52215938 від 06.05.2026, відповідно до якого сума заборгованості станом на 01.05.2025 становить 106 961,95 грн;

- визначити розмір заборгованості за аліментами відповідно до рішення Ніжинського міськрайонного суду Чернігівської області від 05.04.2016 у справі № 740/1044/16-ц станом на 01.05.2026;

- установити, що станом на 01.05.2026 наявна переплата за аліментами, сплаченими ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 на утримання дочки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на виконання рішення Ніжинського міськрайонного суду Чернігівської області від 05.04.2016 у справі № 740/1044/16-ц, у розмірі 11 448,03 грн.

Суддя Ніжинського міськрайонного суду Чернігівської області Карпусь І.М. своєю ухвалою від 07.07.2026 повернув ОСОБА_1 його скаргу.

Ухвала суду першої інстанції мотивована тим, що в поданій скарзі стягувачем указано ОСОБА_2 , тоді як відповідно до відомостей, отриманих судом на запити з Єдиного державного демографічного реєстру та від Управління «Центр надання адміністративних послуг» виконавчого комітету Ніжинської міської ради, за вказаними у скарзі реєстраційним номером облікової картки платника податків та адресою зареєстрована ОСОБА_4 . У зв`язку з цим, суддя суду першої інстанції дійшов висновку, що в скарзі не зазначено дійсного на час її подання прізвища стягувача, що свідчить про невідповідність скарги вимогам пункту 3 частини третьої статті 448 Цивільного процесуального кодексу України (далі – ЦПК України) та, відповідно до частини п`ятої цієї статті, є підставою для її повернення без розгляду.

08.07.2026 до Чернігівського апеляційного суду через систему «Електронний суд» надійшла апеляційна скарга від представника ОСОБА_1 , адвоката Кузьменка В.С., у якій апелянт просить ухвалу Ніжинського міськрайонного суду Чернігівської області від 07.07.2026 скасувати та направити справу до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Апеляційну скаргу мотивовано тим, що суддя безпідставно повернув скаргу через невідповідність зазначених у ній відомостей про стягувача. Апелянт зазначає, що в скарзі правильно вказано реєстраційний номер облікової картки платника податків стягувача, який є основною ідентифікаційною ознакою фізичної особи. Посилається на недопустимість надмірного формалізму під час застосування процесуальних норм та вважає, що невідповідність у зазначенні прізвища стягувача за умови правильного зазначення її реєстраційного номера облікової картки платника податків не повинна була бути підставою для повернення скарги без розгляду, оскільки цей недолік не перешкоджав ідентифікації учасника справи.

Відзив на апеляційну скаргу до суду апеляційної інстанції не надходив.

Відповідно до частини третьої статті 360 ЦПК України відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд уважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а оскаржувана ухвала – скасуванню з направленням справи для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Згідно з пунктом 4 частини першої статті 379 ЦПК України підставою для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції, є порушення норм процесуального права чи неправильне застосування норм матеріального права, які призвели до постановлення помилкової ухвали.

Вирішуючи питання про повернення скарги, суддя суду першої інстанції встановив, що в поданій представником ОСОБА_1 скарзі на дії/бездіяльність старшого державного виконавця Подільського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Київського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України Кривошея Д.С. стягувачем зазначено ОСОБА_2 , із зазначенням її номера телефону, адреси: НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 , та РНОКПП – НОМЕР_2 .

Для перевірки відповідності скарги вимогам статті 448 ЦПК України, суддя Карпусь І.М. звернувся до Єдиного державного демографічного реєстру та встановив, що за параметрами запиту « ОСОБА_5 , РНОКПП – НОМЕР_2 » особу не знайдено, що підтверджується відповіддю № 2939132 від 25.06.2026 (а.с. 28).

Крім того, судом отримано відповідь Управління «Центр надання адміністративних послуг» виконавчого комітету Ніжинської міської ради від 27.06.2026 № 06-10/1661, відповідно до якої інформація про реєстрацію місця проживання ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , в Управлінні відсутня. Разом із тим за адресою: АДРЕСА_1 , зареєстрована ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Після цього суддя суду першої інстанції повторно перевірив відомості за параметрами запиту « ОСОБА_6 , РНОКПП – НОМЕР_2 » та, відповідно до відповіді № 2995287 від 07.07.2026, установив наявність у Єдиному державному демографічному реєстрі інформації про ОСОБА_4 .

Суддя суду першої інстанції виходив із того, що зазначене в скарзі прізвище стягувача « ОСОБА_7 » не відповідає відомостям, отриманим судом у результаті перевірки даних за зазначеним у скарзі РНОКПП та адресою місця реєстрації, оскільки за цими даними встановлено особу з прізвищем « ОСОБА_8 ».

Пославшись на частину п`яту статті 15 Закону України «Про виконавче провадження», відповідно до якої у разі зміни стороною виконавчого провадження прізвища виконавець за наявності підтверджуючих документів змінює своєю постановою назву сторони виконавчого провадження, суддя дійшов висновку, що в скарзі не зазначено дійсного на даний час прізвища учасника виконавчого провадження – стягувача.

Установивши, що скарга не відповідає вимогам пункту 3 частини третьої статті 448 ЦПК України щодо зазначення повного імені інших учасників справи, суддя повернув її скаржнику без розгляду на підставі частини п`ятої статті 448 ЦПК України.

Частиною першою статті 8 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» передбачено, що ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи в суді, до юрисдикції якого вона віднесена процесуальним законом.

Відповідно до статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Статтею 447-1 ЦПК України встановлено, що сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права.

Згідно з положеннями ЦПК України суд, отримавши скаргу, перевіряє дотримання особою, яка її подала, вимог частин третьої та четвертої статті 448 ЦПК України щодо її форми та змісту, а також дотримання встановленого статтею 449 ЦПК України строку для звернення зі скаргою. За результатами такої перевірки суд вирішує питання про прийняття скарги до розгляду або її повернення скаржнику без розгляду у випадках, передбачених законом.

Частиною третьою статті 448 ЦПК України встановлено, що скарга повинна містити: 1) найменування суду першої інстанції, до якого подається скарга; 2) повне найменування (для юридичних осіб) або ім`я (прізвище, ім`я та по батькові (за наявності) (для фізичних осіб) особи, яка подає скаргу, її місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб), поштовий індекс, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України (для юридичних осіб, зареєстрованих за законодавством України), реєстраційний номер облікової картки платника податків (для фізичних осіб) за його наявності або номер і серію паспорта для фізичних осіб - громадян України, номери засобів зв`язку та електронної пошти (за наявності), відомості про наявність або відсутність електронного кабінету; 3) повне найменування (для юридичних осіб) або ім`я (прізвище, ім`я та по батькові (за наявності) (для фізичних осіб) інших учасників справи, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб), відомості про наявність або відсутність електронного кабінету; 4) ім`я (прізвище, ім`я та по батькові (за наявності) державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця, рішення, дія чи бездіяльність яких оскаржуються; 5) ідентифікатор для повного доступу до інформації про виконавче провадження; 6) номер справи, в якій видано виконавчий документ, реквізити виконавчого документа; 7) дату, коли особа, яка подає скаргу, дізналася про порушення її прав внаслідок ухвалення оскаржуваних рішень, вчинення дій або бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця; 8) зміст оскаржуваних рішень, дій чи бездіяльності та посилання на порушену норму закону; 9) викладення обставин, якими заявник обґрунтовує свої вимоги; 10) перелік документів та інших матеріалів, що додаються до скарги.

Відповідно до частини четвертої статті 448 ЦПК України до скарги додаються: 1) довіреність або інший документ, що посвідчує повноваження представника, якщо скарга подана представником і такі документи раніше не подавалися; 2) докази направлення копій скарги та доданих до неї матеріалів іншим учасникам справи з урахуванням положень статті 43 цього Кодексу.

За змістом частини п`ятої статті 448 ЦПК України суд, встановивши, що скаргу подано без додержання вимог частин третьої та/або четвертої цієї статті, повертає її скаржнику без розгляду протягом чотирьох днів після її надходження до суду.

Отже, повернення скарги є процесуальним наслідком недодержання встановлених законом вимог до її форми та змісту.

Водночас наведене положення процесуального закону не може тлумачитися ізольовано від мети встановлення відповідних вимог до змісту скарги та права особи на судовий захист. Вимога щодо зазначення повного імені інших учасників справи покликана забезпечити можливість їх належної ідентифікації, повідомлення про розгляд скарги та реалізації ними своїх процесуальних прав, а також надати суду можливість визначити коло учасників відповідного провадження.

У цій справі зазначення в скарзі прізвища стягувача « ОСОБА_7 » замість « ОСОБА_8 » не призвело до неможливості ідентифікувати відповідну особу. Як убачається зі змісту скарги, крім імені та по батькові стягувача, заявником зазначено її реєстраційний номер облікової картки платника податків – НОМЕР_2 , номер телефону та адресу місця проживання.

Згідно з частинами першою, другою, абзацами 1 та 2 частини п`ятої статті 15 Закону України «Про виконавче провадження» сторонами виконавчого провадження є стягувач і боржник. Стягувачем є фізична або юридична особа чи держава, на користь чи в інтересах яких видано виконавчий документ. Боржником є визначена виконавчим документом фізична або юридична особа, держава, на яких покладається обов`язок щодо виконання рішення. У разі вибуття однієї із сторін виконавець за заявою сторони, а також заінтересована особа мають право звернутися до суду із заявою про заміну сторони її правонаступником. Для правонаступника усі дії, вчинені до його вступу у виконавче провадження, є обов`язковими тією мірою, якою вони були б обов`язковими для сторони, яку правонаступник замінив. У разі якщо сторона виконавчого провадження змінила найменування (для юридичної особи) або прізвище, ім`я чи по батькові (для фізичної особи), виконавець, за наявності підтверджуючих документів, змінює своєю постановою назву сторони виконавчого провадження.

За змістом постанови державного виконавця Подільського районного відділу державної виконавчої служби міста Київ Головного територіального управління юстиції у місті Києві Ясінської К.М. від 15.09.2016 про відкриття виконавчого провадження №52215938 стягувачем аліментів із ОСОБА_1 є ОСОБА_2 (а.с. 7 тому 2).

Як убачається з копії розрахунку заборгованості зі сплати аліментів від 06.05.2026 № 52215938/5, проведеного державним виконавцем Подільського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Київського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України Кривошеєю Д., у матеріалах виконавчого провадження прізвище стягувача станом на вказану дату не змінилося (а.с. 221-22 тому 1).

Отже, ані матеріали справи, ані матеріали виконавчого провадження станом на дату постановлення оскаржуваної ухвали не містили інформації про звернення стягувача щодо зміни її прізвища з « ОСОБА_7 » на « ОСОБА_8 », а тому суд не мав правових підстав вимагати від скаржника вказувати нове прізвище учасника виконавчого провадження.

За правилом частини шостої статті 187 ЦПК України у разі якщо відповідачем у позовній заяві вказана фізична особа, яка не є суб`єктом підприємницької діяльності, суд не пізніше двох днів з дня надходження позовної заяви до суду звертається до відповідного органу реєстрації місця перебування та місця проживання особи щодо надання інформації про зареєстроване місце проживання (перебування) такої фізичної особи.

ОСОБА_1 подав скаргу на дії/бездіяльність старшого державного виконавця Подільського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Київського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України Кривошея Д.С. у порядку розділу VII «Судовий контроль за виконанням судових рішень», який установлює скорочений розгляд такої категорії справ (двадцятиденний строк) та не передбачає звернення суду до відповідного органу реєстрації місця перебування та місця проживання учасника виконавчого провадження щодо надання інформації про його зареєстроване місце проживання (перебування).

Крім того, за приписом частини першої статті 447 ЦПК України судовий контроль за виконанням судових рішень у цивільних справах здійснює суд, який розглянув справу як суд першої інстанції.

Таким чином, суддя районного суду, отримавши скаргу 23.06.2026, із метою визначення підсудності без відповідних правових підстав та необхідності вдався до з`ясування зареєстрованого місця проживання, що тривало до 07.07.2026 та призвело до порушення встановленого частиною п`ятою статті 448 ЦПК України чотириденного строку повернення скарги.

Апеляційний суд також нагадує про підхід Європейського суду з прав людини до оцінки процесуальних формальностей у контексті права на доступ до суду. У рішенні по справі «Zubac v. Croatia» від 05.04.2018 Велика палата Європейського суду з прав людини систематизувала підхід до оцінки процесуальних обмежень доступу до суду. Суд зазначив, що формальні правила цивільного процесу є важливими, оскільки забезпечують юридичну визначеність, належне здійснення правосуддя та рівність сторін. Водночас надмірний формалізм може порушувати право на доступ до суду, якщо суворе тлумачення процесуальної норми фактично перешкоджає розгляду справи по суті. При цьому, як зазначено Великою палатою Європейського суду з прав людини у пункті 98 зазначеного рішення, оцінка того, чи призвело застосування процесуальних вимог до надмірного формалізму, як правило, має здійснюватися з урахуванням справи в цілому та конкретних обставин відповідної справи. Визначаючи межу між надмірним формалізмом і допустимим застосуванням процесуальних формальностей, Суд наголошує на юридичній визначеності та належному здійсненні правосуддя як на двох центральних критеріях такої оцінки. Право на доступ до суду порушується тоді, коли процесуальні правила перестають служити цим цілям і перетворюються на бар`єр, який перешкоджає розгляду вимоги компетентним судом по суті.

Застосовуючи наведений підхід до оцінки допустимості процесуальних формальностей, Європейський суд з прав людини також виходить із того, що наслідки недодержання процесуальної вимоги мають оцінюватися з урахуванням того, чи стало таке недодержання реальною перешкодою для здійснення права на судовий розгляд.

У рішенні по справі «Xavier Lucas v. France» від 09.06.2022 Європейський суд визнав, що надмірно формалістичне застосування процесуальної вимоги може порушувати статтю 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, якщо така вимога фактично перешкоджає розгляду вимог судом.

Водночас наведений підхід не означає, що процесуальні вимоги можуть бути проігноровані або що їх недодержання за будь-яких обставин не може мати передбачених законом наслідків. Європейський суд з прав людини наголошує на необхідності дотримання балансу між вимогами процесуальної форми та забезпеченням ефективного доступу до суду.

Так, у рішенні у справі «Frida, LLC v. Ukraine» від 08.12.2016 Європейський суд з прав людини, оцінюючи застосування національними судами процесуальних норм, виходив із необхідності уникати як надмірного формалізму, який може перешкоджати справедливому розгляду справи, так і надмірної гнучкості, яка фактично нівелювала б установлені законом процесуальні вимоги. Отже, застосування процесуальних правил має забезпечувати належне здійснення правосуддя та юридичну визначеність, але водночас не повинно призводити до непропорційного обмеження права особи на доступ до суду.

Саме такий збалансований підхід має бути застосований і при вирішенні питання про наявність підстав для повернення скарги відповідно до частини п`ятої статті 448 ЦПК України. Вимога пункту 3 частини третьої цієї статті щодо зазначення повного імені інших учасників справи є обов`язковою та має бути дотримана заявником. Проте оцінка наслідків її недодержання не може обмежуватися констатацією формальної невідповідності одного з реквізитів скарги. Необхідно встановити, чи призвела така невідповідність до невизначеності щодо особи відповідного учасника, унеможливила його належне повідомлення або іншим чином перешкодила здійсненню судового розгляду та реалізації процесуальних прав учасників.

У цій справі таких наслідків не встановлено. Натомість установлено, що суддя районного суду без відповідних правових підстав удався до з`ясування підсудності скарги, яка, за правилом частини першої статті 447 ЦПК України, має бути розглянута судом, який розглянув справу як суд першої інстанції, а не судом за місцем зареєстрованого місця проживання стягувача.

Окрім того, наведені заявником у скарзі ім`я, по батькові, реєстраційний номер облікової картки платника податків, номер телефону та адреса місця проживання стягувача в своїй сукупності дозволяли ідентифікувати її.

Таким чином, застосування процесуальної вимоги в цій справі не потребувало від суду вибору між її дотриманням та забезпеченням права на судовий захист, оскільки її процесуальна мета вже була досягнута: особу стягувача встановлено, коло учасників визначено, а можливість належного повідомлення та реалізації процесуальних прав не була поставлена під сумнів.

За таких обставин, повернення скарги лише через неточність у зазначенні прізвища стягувача становило б не забезпечення процесуальної форми, а застосування її наслідків усупереч функціональному призначенню відповідної вимоги. Такий підхід не відповідав би наведеному Європейським судом з прав людини балансу між юридичною визначеністю, належним здійсненням правосуддя та правом особи на доступ до суду.

У цій справі формальна неточність у зазначенні прізвища стягувача не призвела до жодної з тих процесуальних наслідків, запобіганню яким покликана вимога пункту 3 частини третьої статті 448 ЦПК України. Тому застосування частини п`ятої статті 448 ЦПК України та повернення скарги без розгляду з цієї підстави є непропорційним характеру допущеної неточності.

Отже, з огляду на наведене колегія суддів доходить висновку, що суд першої інстанції безпідставно застосував до скарги наслідок, передбачений частиною п`ятою статті 448 ЦПК України, у зв`язку з чим ухвала суду першої інстанції про повернення скарги не відповідає вимогам процесуального закону та підлягає скасуванню.

При цьому окремо слід звернути увагу на встановлений частиною п`ятою статті 448 ЦПК України строк вирішення питання про повернення скарги. Відповідно до зазначеної норми, у разі встановлення недодержання вимог частин третьої та/або четвертої цієї статті суд повертає скаргу скаржнику без розгляду протягом чотирьох днів після її надходження до суду.

Скарга надійшла до суду першої інстанції 23.06.2026, а тому питання про наявність підстав для її повернення мало бути вирішене в установлений законом чотириденний строк. Водночас уже 27.06.2026, тобто в межах цього строку, судом було встановлено, що за вказаною в скарзі адресою проживає ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Отже, до спливу передбаченого законом строку суд мав у своєму розпорядженні відомості, достатні для ідентифікації особи стягувача.

При цьому частина п`ята статті 448 ЦПК України не передбачає проведення необмеженої в часі перевірки відомостей, зазначених у скарзі, перед вирішенням питання про її повернення. Навпаки, законодавець встановив чіткий процесуальний строк – чотири дні з дня надходження скарги до суду. Тому після з`ясування в межах цього строку особи стягувача та відсутності об`єктивних перешкод для її ідентифікації суд мав вирішити питання про подальший рух скарги з урахуванням фактично встановлених обставин.

Із огляду на це, повернення скарги з посиланням на недійсність зазначеного в скарзі прізвища стягувача не узгоджувалось не лише з матеріалами справи та виконавчого провадження, а й із передбаченими статтею 448 ЦПК України порядком та строком вирішення такого питання.

Відповідно до пункту 6 частини першої статті 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати ухвалу, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції;.

За таких обставин, колегія суддів доходить висновку, що оскільки оскаржувану ухвалу постановлено з порушенням норм процесуального права, її належить скасувати та направити справу до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Керуючись статтями 374, 379, 381-384, 389, 390 ЦПК України, апеляційний суд

У Х В А Л И В :

Задовольнити апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу судді Ніжинського міськрайонного суду Чернігівської області Карпуся І.М. від 07.07.2026 у справі за скаргою ОСОБА_1 на дії/бездіяльність старшого державного виконавця Подільського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Київського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України Кривошея Дмитра Станіславовича.

Скасувати ухвалу судді Ніжинського міськрайонного суду Чернігівської області Карпуся І.М. від 07.07.2026, а справу направити до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів із дня складення повного судового рішення.

Повне судове рішення складено 24.08.2026.

Головуючий: О.П. Супрун

Судді: О.А. Луговець

А.П. Стельмах