Постанова від 23 серпня 2026 р. у справі №739/262/26 — Чернігівський апеляційний суд

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

Іменем України

24 серпня 2026 року м. Чернігів

Унікальний номер справи № 739/262/26

Головуючий у першій інстанції – Іващенко І. К.

Апеляційне провадження № 22-ц/4823/1835/26

Чернігівський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого-судді Разгуляєвої О. В.,

суддів Стельмаха А. П., Супруна О. П.,

учасники справи:

позивач Товариство з обмеженою відповідальністю «Укр Кредит Фінанс»,

відповідач ОСОБА_1 ,

розглянувши у порядку письмового провадження цивільну справу за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Укр Кредит Фінанс» на рішення Новгород-Сіверського районного суду Чернігівської області від 11 червня 2026 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Укр Кредит Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

У С Т А Н О В И В:

У лютому 2026 року ТОВ «Укр Кредит Фінанс» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

В обґрунтування своїх вимог посилалось на те, що 01.12.2023 між ТОВ «Укр Кредит Фінанс» та відповідачем за допомогою Веб-сайту (https://creditkasa.com.ua), який є сукупністю інформаційних та телекомунікаційних систем ТОВ «Укр Кредит Фінанс», в рамках якої реалізуються технології обробки інформації з використанням технічних і програмних засобів і які у процесі обробки інформації діють як єдине ціле, укладено електронний договір про відкриття кредитної лінії №1310-5432.

Позивач вказував, що згідно умов кредитного договору, позивач взяв на себе зобов`язання надати відповідачу кредит для задоволення особистих потреб в сумі 5 000,00грн зі строком кредитування на 300 календарних днів; базовий період – 30 днів; знижена процентна ставка – 2,50 % в день; стандартна процентна ставка – 3,00 % за кожен день користування кредитом.

За доводами позову, ТОВ «Укр Кредит Фінанс» виконало взяті на себе зобов`язання в повному обсязі, надавши відповідачу кредит, відповідно до умов укладеного договору, проте відповідач порушив взяті на себе зобов`язання, а тому станом на 18.12.2025 виникла заборгованість за кредитним договором, яка становить 37 304,14грн, з яких 4 697,50грн - прострочена заборгованість за кредитом, 32 606,64грн - прострочена заборгованість за нарахованими процентами.

Також позивач зазначав, що кредитодавцем було прийнято рішення про можливість застосування до позичальника програми лояльності, а саме часткове списання заборгованості за нарахованими процентами у загальній сумі 20 434,14грн, за умови сплати позичальником решти заборгованості за кредитним договором у розмірі 16 870,00грн, а саме: 4 697,50грн - прострочена заборгованість за кредитом, 12 172,50грн - прострочена заборгованість за нарахованими процентами.

У позові ТОВ «Укр Кредит Фінанс» просило стягнути з ОСОБА_1 на свою користь загальну суму заборгованості за кредитним договором № 1310-5432 від 01.12.2023 у розмірі 16 870,00грн, з яких: 4 697,00грн – прострочена заборгованість за кредитом; 12 172,50грн- прострочена заборгованість за нарахованими процентами, а також судові витрати.

Рішенням Новгород-Сіверського районного суду Чернігівської області від 11.06.2026 позов ТОВ «Укр Кредит Фінанс» задоволено частково.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Укр Кредит Фінанс» заборгованість за кредитним договором № 1310-5432 від 01.12.2023 у розмірі 5 445,00грн.

У задоволенні решти вимог відмовлено. Вирішено питання розподілу судових витрат.

Враховуючи положення ст. 526, 527, 530, 1054 ЦК України, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, оскільки відповідач своїх зобов`язань за кредитним договором не виконав, у зв`язку з чим утворилась заборгованість, яка підлягає стягненню з урахуванням сплачених відповідачем сум.

При ухваленні рішення судом враховано положення Закону України «Про захист прав споживачів» та Закону України «Про фінансові послуги та державне ругелювання ринків фінансових послуг».

Не погодившись з вказаним рішенням суду, представник ТОВ «Укр Кредит Фінанс» Крушельницька Д. М. подала апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення Новгород-Сіверського районного суду Чернігівської області від 11.06.2026 та ухвалити нове рішення про стягнення з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Укр Кредит Фінанс» загальну суму заборгованості за кредитним договором № 1310-5432 від 01.12.2023 у розмірі 16 870,00грн, з яких: 4 697,00грн – прострочена заборгованість за кредитом; 12 172,50грн- прострочена заборгованість за нарахованими процентами, а також судові витрати.

За доводами апеляційної скарги судом першої інстанції неповність з`совані обставини, що мають значення для справи та неправильно застовані норми матеріального права.

В обґрунтування апеляційної скарги заявник посилається на те, що при заповненні заявки на отримання грошових коштів відповідач сам обрав базовий період, а саме 30 днів, протягом якого відповідач зобов`язаний сплачувати відсотки за користування кредитом у розмірі відповідно до умов укладеного договору, зокрема: знижена процентна ставка – 2,50% в день, стандартна процентна ставка – 3,00% в день.

Вказує, що умови укладеного договору не можна вважати несправедливими, оскільки розмір відсотків за користування кредитними коштами сторонами визначено за спільною згодою, що відповідає принципу свободи договору, закріпленому у ст. 627 ЦК України, а відповідач був ознайомлений з усіма умовами договору та погодився з ними, підписавши договір і відповідач не скористався своїм правом відмовитись в односторонньому порядку від укладення кредитного договору протягом 14 днів та продовжував користуватись кредитом на погоджених між сторонами умовах.

Заявник вважає необгрунтованим прийняття судом до уваги наданий відповідачем розрахунок заборгованості, оскільки Закон України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг» набрав чинності 24.12.2023 і поняття «денна процентна ставка» та «процентна ставка», яка нараховується на залишок неповерненої суми мають різну правову природу та зміст, і які не повинні ототожнюватись.

Як зазначає заявник, за договорами про споживчий кредит денна процентна ставка повинна розраховуватись саме на дату укладення договору про споживчий кредит з урахуванням законодавчих обмежень, встановлених на дату укладення такого договору.

Тому заявник стверджує, що оскільки кредитний договір № 1310-5432 укладений 01.12.2023, тобто до прийняття та набрання чинності Закону України Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг», то відсоткова ставка у розмірі 3% та 2,5% встановлена на момент укладення договору та нарахована відповідно до умов чинного законодавства, у зв`язку з чим позивач має законні підстави для нарахування відсотків за ставками у розмірі 3% та 2,5% за період з 01.12.2023 по 25.08.2024.

За доводами скарги, з наданого до позовної заяви розрахунку заборгованості убачається, що він відповідає вимогам закону, є чітким, зрозумілим, узгоджується з умовами кредитного договору та з нього убачається основний борг, нараховані відсотки, сума платежу та залишок нарахованих непогашених відповідачем відсотків.

В обгрунтування зазначених доводів заявник посилається на правові висновки Верховного Суду, викладені у постановах від 14.11.2018 у справі № 2-383/2010, від 16.09.2020 у справі № 200/5647/18, від 08.07.2020 у справі № 464/4985/15-ц, від 02.07.2020 у справі № 753/16745/15-ц.

Крім того заявник зазначає, що після закінчення строку кредитування, а саме з 25.09.2024 нарахування процентів за користуванням кредиту було припинено, що відображено у розрахунку заборгованості, а також позивачем не нараховувались відповідачу процентів за несвоєчасне повернення отриманого кредиту в силу положень ст. 625 ЦК України, пеню, штраф,ю неустойку або інших платежів за неналежне виконання умов кредитного договору, а нарахування комісії за видачу кредиту відбувалось одноразово та не застосоввувалась як санкція до відповідача за невиконання зобов`язань.

Також заявник посилається, що відповідач здійснив часткову оплатув рахунок погашення заборгованості за кредитним договором шляхом здійснення платежів зазначених у розрахунку заборгованості за кредитним договором, чим вчинив конклюдентні дії, що свідчать про прийняття умов укладеного кредитного договору.

На виконання вимог ст. 361 ЦПК України учасникам справи було надіслано копії апеляційних скарг та додані до них матеріали справи.

У поданому відзиві представник ОСОБА_1 – адвокат Костюченко В. К. просить відхилити апеляційну скаргу, а рішення Новгород-Сіверського районного суду Чернігівської області від 11.06.2026 – без змін. В обгрунтування посилається, що судом правильно встановлено і стороною відповідача не заперечується факт укладення кредитного договору та отримання кредиту у розмірі 5 000,00грн, просте сторона відповідача звертала увагу на особливості укладеного кредитного договору в частині нарахування відсотків за користування кредитом та черговості погашення вимог за договором. В обгрунтування доводів відзиву заявник посилається на правові висновки Верховного Суду, викладені у постанові від 14.05.2022 у справі № 944/3046/20. Також зазначає, що ч. 2 розділу ІІ Прикінцевих і перехідних положень Закону України Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг» передбачено, що дія п. 5 розділу І Закону поширюється на договори про споживчий кредит, укладені до набрання чинності Законом, якщо строк дії таких договорів продовжено після набрання чинності Законом, тому оскільки строк дії укладеного кредитного договору складає 300 днів, тому до процентів , які нараховувались після 24.12.2023 мали застосовуватись обмеження добової процентної ставки: протягом дії перехідного періоду – 2,5%, 1,5%, а після завершення перехідного пероіду – 1%. Тому вважає, що розрахунок відповідача здійснений із застосуванням обмеження максимальної добової процентної ставки, з чим погодився і суд першої інстанції.

Відповідно до ч. 13 ст. 7 ЦПК України, розгляд справи здійснюється у порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Відповідно до ч. 1 ст. 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

Вислухавши суддю-доповідача, обговоривши доводи апеляційної скарги, відзиву та дослідивши матеріали справи, апеляційний суд приходить до висновку про задоволення апеляційної скарги, враховуючи наступне.

Відповідно до ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Пунктами 3, 4 частини 1 статті 376 ЦПК України передбачено, що підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи та порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Судом встановлено, що 01.12.2023 між ТОВ «Укр Кредит Фінанс» та ОСОБА_1 за допомогою Веб-сайту (https://creditkasa.com.ua), який є сукупністю інформаційних та телекомунікаційних систем ТОВ «Укр Кредит Фінанс», в рамках якої реалізуються технології обробки інформації з використанням технічних і програмних засобів і які у процесі обробки інформації діють як єдине ціле, укладено електронний договір про відкриття кредитної лінії №1310-5432, за умовами якого позивач взяв на себе зобов`язання надати відповідачу кредит для задоволення особистих потреб в сумі 5 000,00грн зі строком кредитування на 300 календарних днів; базовий період 30 днів; знижена % ставка 2,50 % в день; стандартна % ставка 3,00 % за кожен день користування кредитом (а.с. 11 – 17).

Отримання відповідачем кредитних коштів у розмірі 5 000,00грн підтверджується договором про відкриття кредитної лінії № 1310-5432 від 01.12.2023, який підписаний відповідачем за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором С5096, довідкою про перерахування коштів від ТОВ «Укр Кредит Фінанс» через систему платежів LigPay на підставі договору № 1310-5432 від 01.12.2023 та квитанцією № 2398214492 від 01.12.2023 (а.с. 17 зворот, 29, 30).

На офіційному веб-сайті ТОВ «Укр Кредит Фінанс» (https://creditkasa.com.ua) у вільному доступі для всіх клієнтів ТОВ «Укр Кредит Фінанс» розміщена повна інформація щодо договору кредиту та порядку його укладення, а саме, документи: Договір кредиту (примірний Договір на момент укладення); Правила надання грошових коштів у кредит (діючі на момент укладення договору); Згода на обробку персональних даних; Публічна інформація; Положення про конфіденційність. Крім того на веб-сайті ТОВ «Укр Кредит Фінанс» розміщена довідкова інформація з наданням розгорнутої інформації щодо порядку та умов надання послуг.

Судом також встановлено, що кредитний договір № 1310-5432 від 01.12.2023 укладений у спосіб, визначений чинним законодавством України з дотриманням вимог щодо його укладення із зазначенням умов, які не порушують вимоги Закону України «Про захист прав споживачів», порядок надання та повнота наданої інформації відповідають вимогам Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг».

Також у позові зазначено, що кредитодавцем було прийнято рішення про можливість застосування до позичальника програми лояльності, а саме часткове списання заборгованості за нарахованими процентами у загальній сумі 20 434,14грн, за умови сплати позичальником решти заборгованості за кредитним договором у розмірі 16 870,00грн, а саме: 4 697,50грн - прострочена заборгованість за кредитом, 12 172,50грн - прострочена заборгованість за нарахованими процентами, яку і просив стягнути.

Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції, враховуючи положення ст. 526, 527, 530, 1054 ЦК України, дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, оскільки відповідач своїх зобов`язань за кредитним договором не виконав, у зв`язку з чим утворилась заборгованість, яка підлягає стягненню з урахуванням сплачених відповідачем сум.

При ухваленні рішення судом враховано положення Закону України «Про захист прав споживачів» та Закону України «Про фінансові послуги та державне ругелювання ринків фінансових послуг».

Проте, апеляційний суд повністю не може погодитись з такими висновками першої інстанції, враховуючи наступне.

Згідно ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Згідно із ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Згідно ст. 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 15, 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: відновлення становища, яке існувало до порушення.

У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).

Частиною другою статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Статтею 205 ЦК України встановлено, що правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Правочин, для якого законом не встановлена обов`язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.

Відповідно до ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів.

За нормою ст. 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ст. 628 ЦК України).

Відповідно до ст. 638 ЦК України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Згідно з вимогами чинного законодавства України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та у встановлений у зобов`язанні строк (термін) його виконання (ст. 526, 527, 530 ЦК України).

Статтею 611 ЦК України передбачено, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Відповідно до статті 629 ЦК України договір є обов`язковим до його виконання.

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).

Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України "Про електронну комерцію".

Згідно з ч. 1 ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію» електронна комерція - відносини, спрямовані на отримання прибутку, що виникають під час вчинення правочинів щодо набуття, зміни або припинення цивільних прав та обов`язків, здійснені дистанційно з використанням інформаційно-телекомунікаційних систем, внаслідок чого в учасників таких відносин виникають права та обов`язки майнового характеру; електронний договір - домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Відповідно до пункту 6 частини 1 статті 3 Закону електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших; електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.

При цьому одноразовий ідентифікатор - це алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб`єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв`язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти договір (пунктом 12 частини 1 статті 3 Закону).

Відповідно до частини 3 статті 11 Закону електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах (частини 4 статті 11 Закону).

Згідно із частиною 6 статті 11 Закону відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

За правилом частини 8 статті 11 Закону у разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.

Стаття 12 Закону визначає яким чином підписуються угоди в сфері електронної комерції. Якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України "Про електронний цифровий підпис", за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Із системного аналізу положень вище вказаного законодавства вбачається, що з урахуванням особливостей договору, щодо виконання якого виник спір між сторонами, його укладання в електронному вигляді через інформаційно-комунікаційну систему позивача можливе за допомогою електронного цифрового підпису відповідача лише за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами цього правочину.

В іншому випадку електронний правочин може бути підписаний сторонами електронним підписом одноразового ідентифікатора та/або аналогом власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Електронні документи (повідомлення), пов`язані з електронним правочином, можуть бути подані як докази сторонами та іншими особами, які беруть участь у судовому розгляді справи.

Відповідно до правового висновку, викладеного у постановах Верховного Суду від 09 вересня 2020 року у справі № 732/670/19, провадження № 61-7203 св 20, від 23 березня 2020 року у справі № 404/502/18, провадження № 61-8449св19, від 07 жовтня 2020 року у справі № 127/33824/19, провадження № 61-9071св20, будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного або Господарського кодексів України може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (статті 205,207 ЦК України).

За правилами статей 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Частиною другою статті 78 ЦПК України встановлено, що обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Розглядаючи спір, який виник між сторонами у справі, суд першої інстанції правильно визначився з характером спірних правовідносин та нормами матеріального права, які підлягають застосуванню, повно та всебічно дослідив наявні у справі докази і дав їм належну оцінку, внаслідок чого дійшов обґрунтованого висновку про наявність підстав для стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за кредитним договором.

Матеріалами справи підтверджується, що 01.12.2023 між ТОВ «Укр Кредит Фінанс» та ОСОБА_1 укладено договір № 1310-5432 про відкриття кредитної лінії шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 Законом України «Про електронну комерцію» про надання споживчого кредиту в електронній формі і який підписаний відповідачем шляхом використання одноразового пароля, що відповідає вимогам ЦК України та Закону України «Про електронну комерцію» (а.с. 11-17).

Апеляційний суд враховує, що оскільки даний договір укладено за допомогою інформаційно-телекомунікаційної системи товариства, доступ до якої забезпечується споживачу через веб-сайт, та ОСОБА_1 підписав його електронним підписом одноразовим ідентифікатором, тому без отримання відповідного ідентифікатора, без здійснення входу до інформаційно-телекомунікаційної системи товариства, такий договір не був би укладений.

Аналогічні висновки викладені Верховним Судом у постановах від 07 жовтня 2020 року у справі № 132/1006/19, провадження № 61-1602св20, від 28 квітня 2021 року у справі № 234/7160/20, провадження № 61-2903св21, від 01 листопада 2021 року у справі № 234/8084/20, провадження № 61-2303св21, від 14 червня 2022 року у справі № 757/40395/20, провадження № 61-16059св21, від 08 серпня 2022 року у справі № 234/7298/20, провадження № 61-2902св21.

У вказаному договорі сторонами погоджено всі його істотні умови, договір є дійсним, а відповідачем ОСОБА_1 не заперечувався факт укладення Договору про відкриття кредитної лінії № 1310-5432 як в суді першої інстанції, так і в апеляційному суді, що підтверджується відповідними відзивами (а.с. 63-64, 98-100).

До кредитного договору додано Правила відкриття кредитної лінії (надання споживчих кредитів), (а.с. 18-25), паспорт споживчого кредиту (а.с. 25 зворот – 27), таблицю обчислення загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за договором № 1310-5432 від 01.12.2023 (Графік платежів за договором), відповідно до Методики Національного банку України (а.с. 27 зворот - 28), які підписані відповідачем ОСОБА_1 за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором (одноразовим паролем) С 5096.

Факт зарахування відповідачеві коштів у розмірі 5 000,00грн підтверджується квитанцією № 2398214492 від 01.12.2023 та довідкою ТОВ «Укр Кредит Фінанс» про перерахування суми кредиту № 1310-5432 від 01.12.2023 ОСОБА_2 (а.с. 29, 30).

На підтвердження позовних вимог, ТОВ «Укр Кредит Фінанс» надало розрахунок заборгованості, з якого убачається, що відповідач належним чином не виконував свої зобов`язання щодо погашення кредиту, процентів, а тому станом на 18.12.2025 утворилась заборгованість в розмірі 37 304,14грн, з яких: основний борг – 4 697,50грн, залишок відсотків – 32 606,64грн (а.с. 31-39). Проте за Програмою лояльності для споживачів фінансових послуг ТОВ «Укр Кредит Фінанс» заборгованість була зменшена до 16 870,00грн, з яких: прострочена заборгованість за кредитом – 4 697,50грн, прострочена заборгованість за нарахованими процентами – 12 172,50грн.

Встановивши вказані обставини та враховуючи, що між сторонами у справі виникли кредитні правовідносини, відповідач отримав кредитні кошти та те, що відповідач не заперечував укладення договору та отримання коштів, але в порядку та на умовах договору не повернув, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції про наявність правових підстав для стягнення з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Укр Кредит Фінанс» заборгованості за кредитним договором.

Апеляційний суд вважає доведеною обставину отримання відповідачем грошових коштів у порядку та на умовах, що визначені укладеним договором і взяті на себе зобов`язання у повному обсязі не виконав, у передбачені в договорах строки грошові кошти (кредиту) та нараховані відсотки не повернув, у зв`язку з чим у нього виникла заборгованість, яка не сплачувалась кредитору.

Апеляційний суд також враховує, що ОСОБА_1 не звертався із письмовою заявою про припинення дії договору до кредитора.

За матеріалами справи, позивачем заявлено вимоги про стягнення заборгованості за кредитним договором у розмірі 16 870,00грн, з яких: 4 697,50грн – прострочена заборгованість за кредитом, 12 172,50грн – прострочена заборгованість за нарахованими процентами, а судом першої інстанції стягнуто з ОСОБА_1 загальну заборгованість у розмірі 5 445,00грн, з яких 1 000,00грн – прострочена заборгованість за кредитом, 4 445,00грн – прострочена заборгованість за нарахованими процентами.

Разом з тим, заявлений позивачем та стягнутий судом розмір тіла кредиту та відсотків не відповідає положенням ч. 5 ст. 8 Закону України "Про споживче кредитування".

Пунктом 4.10. кредитного договору встановлено, що нарахування процентів за користування кредитом здійснюється на залишок неповерненої суми кредиту за кожен день користування кредитом, починаючи з дня видачі кредиту та до дати фактичного повернення всієї суми кредиту за наступною ставкою: стандартна процентна ставка 3,00% за кожен день користування кредитом (вказана процентна ставка застосовується протягом всього строку дії цього договору, за виключенням строку використання права користування кредитом за зниженою ставкою).

Згідно п. 4.12. кредитного договору строк кредитування, тобто строк, на який надається кредит позичальнику: 300 календарних днів з моменту перерахування кредиту позичальнику (строк кредитування). Дата повернення (виплати) кредиту 25.09.2024.

Згідно з пунктом 10.1. договору позичальник за умови дотримання вимог, передбачених п.п. 10.2, 10.3 цього договору, користується програмою лояльності кредитодавця та сплачує проценти (відсотки) за користування кредитом за наступними ставками: знижена процентна ставка становить 2,50% за кожен день користування кредитом, яка надається кредитодавцем виключно як знижка за користування кредитом та є заохоченням позичальника до сумлінного виконання умов договору.

Пунктом 10.2 кредитного договору встановлено, що право користування кредитом за пільговою процентною ставкою протягом першого базовогот періоду надається позичальнику якщо про це вказано в п. 10.1 договору за умови, що позичальник у повному обсязі сплачує проценти за користування кредитом, нараховані за пільговою процентною ставкою не пізніше останнього дня базового періоду.

Відповідно до пункту 10.3 договору позичальник здійснює сплату процентів за користування кредитом за зниженою процентною ставкою починаючи з наступної дати: з першого дня користування кредитом якщо позичальнику не була надана можливість сплати процентів за користування кредитом за пільговою процентною ставкою та/або промо-ставкою; з наступного дня за датою завершення періоду дії промо-ставки, якщо можливість сплати відсотків за користування кредитом за промо-ставкою надана позичальнику на строк, який є меншим за тривалість першого базового періоду, і при цьому позичальнику не була надана можливість сплати відсотків за користування кредитом за пільговою процентною ставкою; з першого дня другого базового періоду, якщо протягом усієї тривалості першого базового періоду позичальник користувався правом сплати процентів за пільговою процентною ставкою або промо-ставкою, або комбінацією вказаних ставок, і своєчасно та у повному обсязі здійснив сплату процентів за користування кредитом, нарахованих за перший базовий період. Позичальник зберігає можливість сплати відсотків за користування кредитом за зниженою процентною ставкою протягом усього періоду дії договору за умови сплати позичальником своєчасно і у повному обсязі процентів за користування кредитом. У разі несплати позичальником у повному обсязі нарахованих відсотків за користування кредитом не пізніше осстаньього дня будь-якого базового періоду, з наступного дня подальше нарахування процентів за користування кредитом здійснюється за стандартною процентною ставкою до повного погашення позичальником заборгованості зі сплати процентів (включаючи дату погашення заборгованості).

Згідно з пунктом 4.9. договору сплату процентів за користування кредитом позичальник зобов`язаний здіснювати не пізніше визначених графіком платежів (який є Додатком 3 до договору) дат, які є останніми днями відповідних базових періодів.

Відповідно до пункту 4.8. договору базовий період складає 30 календарних днів. Перебіг першого базового періоду починається з дати надання/видачі кредиту та закінчується в дату останнього календарного дня першого базового періоду. Перебіг кожного наступного базового періоду починається з наступної дати за датою закінчення попереднього базового періоду, крім наступного випадку: якщо позичальник у поточному базовому періоді має заборгованість зі сплати процентів і здійснив повне погашення цієї заборгованості, в дату погашення вказаної заборгованості перебіг поточного базового періоду припиняється достроково та з наступного календарного дня починається перебіг наступного базового періоду. Перебіг останнього базового періоду закінчується в останній день строку дії цього договору.

Як убачається з матеріалів справи, а саме розрахунку заборгованості, з 01.12.2023 по 29.01.2024, з 01.02.2024 по 01.03.2024 нарахування відсотків здійснювалось ТОВ «Укр Кредит Фінанс» за зниженою процентною ставкою 2,50% за кожен день користування кредитом, з 02.03.2024 по 25.09.2024 застосовувалась процентна ставка 3,00%, а з 26.09.2024 по 18.12.2025 відсотки не нараховувались (а.с. 31-39).

При ухваленні рішення суд першої інстанції взяв до уваги наданий відповідачем розрахунок заборгованості, наведений у відзиві на позовну заяву.

Проте, апеляційний суд не може погодитись з наведеним у рішення розрахунком заборгованості ОСОБА_1 за кредитним договором.

Перевіряючи доводи ТОВ «Укр Кредит Фінанс» щодо правомірного нарахування процентів за несвоєчасно виконане зобов`язання за кожен день прострочення, колегія суддів враховує наступне.

Статтею 599 ЦК України передбачено, що зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

За положеннями статті 1050 ЦК України, якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу.

Згідно з частиною першою статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Отже, згідно приписів абзацу 2 частини першої ст. 1048 ЦК України щомісячну виплату процентів до дня повернення позики у разі відсутності іншої домовленості сторін може бути застосовано лише у межах погодженого сторонами строку кредитування.

Згідно зі ст. 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Таким чином, в разі укладення кредитного договору проценти за користування позиченими коштами поділяються на встановлені законом (розмір та підстави стягнення яких визначаються актами законодавства) та договірні (розмір та підстави стягнення яких визначаються сторонами в самому договорі).

Відповідно до висновку Великої Палати Верховного Суду, викладеного в постанові від 28 березня 2018 року у справі № 444/95/12, право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти та інші платежі за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою ст.1050 ЦК України.

У кредитному договорі сторони обумовили розмір процентів за кожен день користування кредитом, визначили строк кредиту у 300 днів.

Відповідно до ч. 5 ст. 12 Закону України «Про споживче кредитування» умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом, є нікчемними. Договір про споживчий кредит, укладений з порушенням вимог частини першої цієї статті, є нікчемним.

Статтею 8 Закону України «Про споживче кредитування» передбачено, що максимальний розмір денної процентної ставки, розрахованої відповідно до частини четвертої цієї статті, не може перевищувати 1%, була доповнена частиною п`ятою згідно із Законом №3498-IX від 22.11.2023.

Закон України від 22.11.2023 №3498-ХІ «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг» набрав чинності 24.12.2023.

Згідно з ч. 5 ст. 94 Конституції України закон набирає чинності через десять днів з дня його офіційного оприлюднення, якщо інше не передбачено самим законом, але не раніше дня його опублікування.

Колегія суддів враховує, що пунктом 17 Прикінцевих та Перехідних положень Закону «Про споживче кредитування» передбачено, що тимчасово, протягом 240 днів з дня набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг», максимальний розмір денної процентної ставки не може перевищувати: протягом перших 120 днів - 2,5 %; протягом наступних 120 днів - 1,5 %.

Перехідні положення закону застосовуються, у разі якщо потрібно врегулювати відносини, пов`язані з переходом від існуючого правового регулювання до бажаного, того, яке має запроваджуватися з прийняттям нового закону. При цьому перехідні положення повинні узгоджуватися з приписами прикінцевих положень, що стосуються особливостей набрання чинності законом чи окремими його нормами. Норми тимчасового та локального характеру, якщо вони присутні в законі, також включаються до перехідних положень законопроекту.

Частиною 2 розділу 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг» встановлено, що дія пункту 5 розділу І цього Закону поширюється на договори про споживчий кредит, укладені до набрання чинності цим Законом, якщо строк дії таких договорів продовжено після набрання чинності цим Законом.

Отже, в даному випадку законодавцем використана ультраактивна форма регулювання суспільно-правових відносин та визначений перехідний період, який передує безпосередньому застосуванню нової правової норми.

Оскільки Закон України № 3498-ІХ набув чинності 24.12.2023 та застосовано визначений законодавством перехідний період до запровадження обмеження максимального розміру денної процентної ставки, в період часу з 24.12.2023 до 22.04.2024 максимальний розмір денної процентної ставки 2,5 %, в період часу з 22.04.2024 до 20.08.2024 максимальний розмір денної процентної ставки 1,5 %, а з 20.08.2024 максимальний розмір денної процентної ставки 1 %.

Вказане свідчить про те, що у випадку продовження дії кредитних договорів після набрання чинності Законом України № 3498-ІХ, умови щодо обмеження максимального розміру денної процентної ставки застосовуються автоматично і не вимагають внесення змін до договору, так як характер цих правових норм є імперативним і не передбачає можливості відхилення від них при укладенні чи зміні договорів про надання споживчого кредиту.

За матеріалами справи, договір про надання кредитної лінії № 1310-5432 укладено 01.12.2023, тобто до внесення змін до Закону України «Про споживче кредитування», тому за період строку дії договору, з 01.12.2023 по 25.09.2024 (300 днів), повинна застосовуватись процентна ставка з урахуванням перехідного періоду до запровадження обмеження максимального розміру денної процентної ставки, в період часу з 24.12.2023 до 22.04.2024 максимальний розмір денної процентної ставки 2,5 %, в період часу з 22.04.2024 до 20.08.2024 максимальний розмір денної процентної ставки 1,5 %, а з 20.08.2024 максимальний розмір денної процентної ставки 1 %.

Отже, умови укладеного між сторонами договору (п. 4.10, 10.1) щодо встановлення пільгової процентної ставки 2,50% та стандартної процентної ставки 3,00% є нікчемними відповідно до ч. 5 ст. 12 Закону України «Про споживче кредитування», оскільки на дату укладення договору, 01.12.2023, максимальний допустимий розмір такої ставки, визначений ч. 5 ст. 8 цього Закону, становив у розмірі з урахуванням перехідного періоду згідно п. 2 розділу ІІ Прикінцеві та перехідні положення Закону № 3498-ІХ.

Згідно наданого позивачем розрахунку заборгованості відповідачем ОСОБА_1 були внесені платежі: 30.12.2023 у розмірі 4 000,00грн, з яких 3 750,00 грн було зараховано на погашення заборгованості за процентами, 250,00грн – на погашення тіла кредиту; 31.01.2024 у розмірі 3 900,00грн, з яких: 3 847,50грн зараховано на погашення процентів, а 52,50грн – на погашення тіла кредиту; 01.03.2024 у розмірі 230,00грн, які були зараховані на погушення заборгованості за процентами, всього на погашення заборгованості за процентами відповідачем було сплачено 7 827,50грн. Тому у зв`язку з частковим погашенням заборгованості змінився і розмі тіла кредиту: з 01.12.2023 по 29.12.2023 – 5 000,00грн, з 30.12.2023 по 30.01.2024 – 4 750,00грн, з 31.01.2024 по 25.09.2024 – 4 697,50грн.

Отже, загальний розмір процентів за користування коштами за кредитним договором у розмірі 5 000,00грн упродовж строку дії договору (300 днів) з урахуванням положень Закону України «Про споживче кредитування» складає 19 491,41грн та відповідає такому розрахунку:

за пероід з 01.12.2023 по 29.12.2023 – 5 000,00грн х 2,50% х 29 днів = 3 625,00грн;

за пероід з 30.12.2023 по 30.01.2024 – 4 750,00грн х 2,50% х 32 дні = 3 800,00грн;

за період з 31.01.2024 по 22.04.2024 – 4 697,50грн х 2,50% х 83 дні = 9 747,31грн;

за період з 23.04.2024 по 20.08.2024 – 4 697,50грн х 1,50% х 120 днів = 8 455,50грн;

за період з 21.08.2024 по 25.09.2024 – 4 697,50грн х 1% х 36 днів = 1 691,10грн, а всього 27 318,91грн, а з урахуванням сплачених відповідачем сум заборгованість за процентами складає 19 491,41грн (27 318,91грн – 7 827,50грн).

Отже, загальна заборгованість ОСОБА_1 за укладеним договором кредитної лінії № 1310-5432 від 01.12.2023 складає 24 638,91грн, з яких прострочена заборгованість за кредитом – 4 697,50грн, прострочена заборгованість за нарахованими процентами 19 941,41грн.

Разом з тим, у позові ТОВ «Укр Кредит Фінанс» зазначено, що кредитодавцем було прийнято рішення про можливість застосування до позичальника програми лояльності, а саме часткове списання заборгованості за нарахованими процентами у загальній сумі 20 434,14грн, за умови сплати позичальником решти заборгованості за кредитним договором у розмірі 16 870,00грн, а саме: 4 697,50грн - прострочена заборгованість за кредитом, 12 172,50грн - прострочена заборгованість за нарахованими процентами, яку і просив стягнути як у позові, так і в апеляційній скарзі.

Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Межі розгляду справи апеляційним судом чітко визначені змістом частини першої статті 367 ЦПК України, відповідно до якої суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Відповідно до ч. 1, 4 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги; суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Отже, враховуючи межі заявлених позовних вимог та вимог апеляційної скарги, а саме стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за кредитним договором у розмірі 16 870,00грн, апеляційний суд приходить до висновку про розгляд справи в межах заявлених вимог та доводів апеляційної скарги та наявність підстав для її задоволення.

Враховуючи викладене, доводи відзиву про обгрунтованість висновків суду першої інстанції при обчисленні розміру заборгованості ОСОБА_1 за кредитним договором є необгрунтованими з урахуванням викладених висновків.

За викладених обставин, колегія суддів, враховучи межі позовних вимог та вимог апеляційної скарги, приходить до висновку, що суд першої інстанції ухвалив рішення з порушенням норм процесуального права та неправильно застосував норми матеріального права, висновки суду не відповідають обставинам справи, а тому з підстав, передбачених ч. 1 ст. 376 ЦПК України, рішення суду підлягає скасуванню з ухваленням нового судового рішення про задоволення позову ТОВ «Укр Кредит Фінанс».

За змістом підпунктів «б», «в» пункту 4 частини першої статті 382 ЦПК України у постанові суду апеляційної інстанції має бути зазначено про новий розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи у суді першої інстанції, у випадку скасування або зміни судового рішення, та розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції.

Відповідно до ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Судовий збір - збір, що справляється на всій території України за подання заяв, скарг до суду, за видачу судами документів, а також у разі ухвалення окремих судових рішень, передбачених цим Законом. Судовий збір включається до складу судових витрат (ч. 1 ст. 1 Закону України «Про судовий збір»).

Відповідно до частини 1 статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Згідно ч. 13 ст. 141 ЦПК України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Таким чином, розподіл судових витрат здійснюється за результатом розгляду справи по суті позовних вимог.

З урахуванням задоволення позовних ТОВ «Укр Кредит Фінанс» у повному обсязі, з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Укр Кредит Фінанс» підлягає стягненню судовий збір у розмірі 2 662,40грн за розгляд справи у суді першої інстанції та 3 993,60грн за апеляційний розгляд справи.

Керуючись ст. 367, 368, 374, 376 ч. 1 п. 3,4, 381-384, 389, 390 ЦПК України, апеляційний суд,

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Укр Кредит Фінанс» задовольнити.

Рішення Новгород-Сіверського районного суду Чернігівської області від 11 червня 2026 року скасувати.

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Укр Кредит Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Укр Кредит Фінанс» заборгованість за договором про відкриття кредитної лінії № 1310-5432 від 01 грудня 2023 року у розмірі 16 870,00грн.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Укр Кредит Фінанс» судовий збір у розмірі 2 662,40грн за розгляд справи у суді першої інстанції та 3 993,60грн за апеляційний розгляд справи.

Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення і оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадків передбачених ст. 389 ЦПК України.

Повне судове рішення складено 24.08.2026.

Головуючий О. В. Разгуляєва

Судді А. П. Стельмах

О. П. Супрун