Постанова від 24 серпня 2026 р. у справі №950/9/26 — Сумський апеляційний суд

Справа №950/9/26

Номер провадження 22-ц/816/2656/26

Категорія - 53

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 серпня 2026 року м. Суми

Сумський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого Замченко А.О. (суддя-доповідач), суддів: Черних О.М., Худика А.М.,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства «Інноваційний страховий капітал»

на рішення Лебединського районного суду Сумської області 17 червня 2026 року в складі судді Бакланова Р.В., ухваленого в м. Лебедин, Сумської області (повний текст рішення виготовлено 22 червня 2026 року)

у цивільній справі за позовом Приватного акціонерного товариства «Інноваційний страховий капітал» до ОСОБА_1 про відшкодування шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди,

в с т а н о в и в :

26.12.2025 ПрАТ «ІНСК» звернулося до ОСОБА_1 з позовом, який мотивувало тим, що 20.05.2024 між позивачем та ПрАТ «Фармацевтична фірма «Дарниця» було укладено договір комплексного страхування транспортних ризиків №24.030.00101, за умовами якого страховик прийняв на себе обов`язок у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату відповідно до умов договору. 25.06.2025 з вини ОСОБА_1 сталася дорожньо-транспортна пригода за участю автомобіля CITROEN C-ELYSEE, реєстр. номер НОМЕР_1 , який належить ПрАТ «Фармацевтична фірма «Дарниця», під керуванням ОСОБА_2 , та автомобіля MAN 18.220, реєстр. номер НОМЕР_2 , під керуванням ОСОБА_1 , у результаті чого автомобіль CITROEN C-ELYSEE отримав механічні пошкодження, у зв`язку з чим ПрАТ «Фармацевтична фірма «Дарниця» звернулося до страховика із заявою про подію, що має ознаки страхового випадку.

Дорожньо-транспортну пригоду було визнано страховим випадком, складено страховий акт від 09.07.2025 №TP/25335 та здійснено виплату 61050 грн страхового відшкодування. Винуватість ОСОБА_1 у вчиненні дорожньо-транспортної пригоди підтверджується постановою Корольовського районного суду м. Житомира від 15.07.2025 у справі №296/7180/25, якою останнього визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП. Позивач зазначив, що на його рахунок від страховика надійшло 43082 грн 50 коп., невідшкодованою залишилася сума 17967 грн 50 коп.

Посилаючись на викладені обставини, позивач просив стягнути з ОСОБА_3 на користь товариства 29965 грн 18 коп. шкоди, заподіяної внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, 3028 грн судового збору.

Рішенням Лебединського районного суду Сумської області від 17.06.2026 у задоволенні позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись з рішенням суду, ПрАТ «Інноваційний страховий капітал» подало апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, неповне встановлення обставин, які мають значення для справи, неправильне їх дослідження та оцінку, просить скасувати рішення суду та постановити нове рішення, яким позовні вимоги задовільнити.

Апеляційна скарга обґрунтована тим, що представником відповідача було пропущено строк на подання відзиву на позовну заяву, клопотання про поновлення пропущеного строку не заявлялось, але суд першої інстанції незаконно прийняв до розгляду даний відзив на позовну заяву.

Крім того, позивачу не надано можливість подати заперечення на твердження відповідача.

Вказує, що в матеріалах справи відсутні докази того, що відповідач керував транспортним засобом, зареєстрованим на юридичну особу, а тим паче відсутні докази того, що він керував транспортним засобом юридичної особи під час виконання трудових або службових обов`язків.

Звертає увагу суду, що вину ОСОБА_1 у вчиненні ДТП встановлено та підтверджено постановою Корольовського районного суду м. Житомира від 15.07.2025 у справі №296/7180/25. Шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, за загальним правилом відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Зазначає, що цивільно-правову відповідальність ОСОБА_1 на момент скоєння ДТП було застраховано за полісом обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (ОСЦПВ) №226088980 у ПрАТ «УСК «Княжа Вієнна Іншуранс Груп». 20.08.2025 страхова компанія компенсувала позивачу 43082 грн 50 коп. витрат. Таким чином невідшкодованою залишилася різниця між фактичним розміром завданих збитків та виплаченим страховим відшкодуванням у розмірі 17967 грн 50 коп. (61050 грн - 43082 грн 50 коп.), яка і є предметом цього спору.

Звертає увагу, що стягнення з винного водія різниці між фактичною вартістю ремонту з урахуванням заміни зношених деталей на нові (без урахування коефіцієнта фізичного зносу) та страховим відшкодуванням, виплаченим страховиком у розмірі вартості відновлювального ремонту з урахуванням зносу, є правильним та законним способом захисту порушеного права, оскільки в обов`язкового страховика цивільно-правової відповідальності не виникає обов`язку з відшкодування такої різниці.

Вважає, що належним відповідачем у цій справі, який несе особисту цивільно-правову відповідальність за завдану шкоду в частині невідшкодованої страховиком суми, є виключно ОСОБА_1 .

Учасники справи правом подати відзив на апеляційну скаргу у встановлений судом строк не скористалися.

Відповідно до ч. 1 ст. 368, ч. 1 ст. 369 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими цією главою.

Апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

Згідно з ч. 13 ст. 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Враховуючи те, що апеляційна скарга подана на рішення суду з ціною позову менше тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, розгляд справи здійснено в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи.

Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів дійшла наступного висновку.

Судом першої інстанції встановлено та вбачається з матеріалів справи, що 18.06.2021 за ПрАТ «Фармацевтична фірма «Дарниця» зареєстровано транспортний засіб CITROEN C-ELYSEE, реєстр. номер НОМЕР_3 (а. с. 16).

20.05.2024 між ПрАТ «Інноваційний страховий капітал» і ПрАТ «Фармацевтична фірма «Дарниця» було укладено договір комплексного страхування транспортних ризиків №24.030.00101 строком до 31.05.2025, відповідно до якого страховик зобов`язався здійснити страхову виплату відповідно до умов договору страхування, а страхувальник – вчасно і в повному обсязі сплатити страхову премію та виконувати інші умови договору (а. с. 3 – 10).

Відповідно до п. 1.2 договору об`єктом страхування є майно (застраховані транспортні засоби, що вказані в додатку №1 до цього договору) на праві володіння, користування і розпорядження та/або можливі збитки чи витрати, з яким пов`язані страхові інтереси страховика.

Також позивач надав копію переліку застрахованих транспортних засобів, яка є додатком до договору страхування. Але зазначена копія є нечитабельною (а. с. 11).

На підставі додаткової угоди від 21.05.2025 №11 до договору комплексного страхування транспортних ризиків від 20.05.2024 №24.030.00101 строк дії договору було продовжено на 1 місяць до 30.06.2025 (а. с. 12).

Відповідно до акту огляду транспортного засобу від 30.06.2025 автомобіль CITROEN C-ELYSEE, реєстр. номер НОМЕР_3 , має видимі механічні пошкоджень після дорожньо-транспортної пригоди (а. с. 17 - 19).

Як вбачається з копій рахунку на оплату від 07.07.2025 №012 ФОП ОСОБА_4 вартість послуг (заміна двері в зборі зліва, попереду; рихтування дверей в зборі, зліва, позаду; підготовка до фарбування дверей у зборі зліва, попереду; підготовка до фарбування дверей у зборі зліва, позаду; фарбування дверей у зборі зліва попереду; фарбування дверей у зборі зліва позаду; полірування дверей у зборі зліва, попереду; полірування дверей у зборі, зліва позаду; підбір фарби; фільонка дверей зліва, попереду) становить 61050 грн (а. с. 15).

09.07.2025 було затверджено страховий акт №ТР/25335, з якого вбачається, що особою, винною в настанні страхового випадку, є ОСОБА_1 . Цим же актом подію визнано страховим випадком. Збитки, які зазнав страхувальник підлягають відшкодуванню в сумі 61050 грн (а. с. 13).

Відповідно до платіжного доручення від 15.07.2025 №2783 ПрАТ «ІНСК» здійснило переказ 61050 грн на рахунок ФОП ОСОБА_4 , призначення платежу: страхове відшкодування згідно зі страховим актом №ТР/25335 за а/м Citroen НОМЕР_3 , рах. 012 від 07.07.2025 без ПДВ (а. с. 14).

Постановою Корольовського районного суду м. Житомира від 15.07.2025 у справі №296/7180/25 ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП. Вказаною постановою встановлено, що 25.06.2025 о 19:30 по вул. Кибальчича, 9, у м. Житомирі, керуючи транспортним засобом МАN 18.220, реєстр. номер НОМЕР_4 , рухаючись заднім ходом, не впевнившись у безпечності, ОСОБА_1 скоїв наїзд на припаркований автомобіль CITROEN C-ELYSEE, реєстр. номер НОМЕР_3 , у зв`язку з чим автомобіль отримав механічні пошкодження (а. с. 20).

20.08.2025 ПрАТ «Українська страхова компанія «Княжа Вієнна Іншуранс Груп» сплатила ПрАТ «Інноваційний страховий капітал» 43082 грн 50 коп. відшкодування згідно зі страховим актом від 19.08.2025 №250001355563 (а. с. 22).

Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що позивач не довів, що потерпіла особа мала право вимоги саме до ОСОБА_1 , що останній є власником автомобіля МАN та що він перебував у трудових відносинах з ПрАТ «Фармацевтична фірма «Дарниця».

Але колегія суддів не може погодитися з рішенням суду, оскільки воно постановлено з порушенням норм процесуального права.

Відповідно до ч. 1 ст. 15, ч. 1 ст. 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Згідно з ч. 1, 3 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.

Визначення відповідачів, предмета та підстав спору є правом позивача. Натомість, встановлення належності відповідачів й обґрунтованості позову – обов`язком суду, який виконується під час розгляду справи.

Сторонами в цивільному процесі є позивач і відповідач (ч. 1 ст. 48 ЦПК України).

Відповідач - це особа, яка має безпосередній зв`язок зі спірними матеріальними правовідносинами, та, на думку позивача, порушила, не визнала або оспорила його права, свободи чи інтереси і тому притягується до участі у цивільній справі для відповіді за пред`явленими вимогами.

У разі пред`явлення позову до частини відповідачів чи неналежного відповідача, суд не вправі зі своєї ініціативи і без згоди позивача залучати інших відповідачів до участі в справі як співвідповідачів та зобов`язується вирішити справу за тим позовом, що пред`явлений, і відносно тих відповідачів, які зазначені в ньому.

Визначення в позові складу сторін у справі (позивача та відповідача) має відповідати реальному складу учасників спору в спірних правовідносинах та має на меті ефективний захист порушених прав (свобод, інтересів) особи, яка вважає, що вони порушені, із залученням необхідного кола осіб, які мають відповідати за позовом. Незалучення до участі в справі особи як співвідповідача за умови наявності обов`язкової процесуальної співучасті є підставою для відмови в задоволенні позову через неналежний суб`єктний склад. Такого висновку дійшов Верховний Суд у постановах від 28.10.2020 у справі №761/23904/19, від 20.01.2021 у справі №203/2/19, від 21.11.2022 у справі №754/16978/21.

Звертаючись до ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з позовом, ПрАТ «ІНСК» мотивувало позов тим, що у зв`язку з ДТП, яка сталася з вини останнього, позивачу не відшкодовано 17967 грн 50 коп. та просило стягнути з ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , 29965 грн 18 коп. шкоди, заподіяної внаслідок ДТП.

Згідно з ч. 1, 2, п. 4 ч. 3 ст. 175 ЦПК України у позовній заяві позивач викладає свої вимоги щодо предмета спору та їх обґрунтування.

Позовна заява подається до суду в письмовій формі і підписується позивачем або його представником, або іншою особою, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах іншої особи.

Позовна заява повинна містити зміст позовних вимог: спосіб (способи) захисту прав або інтересів, передбачений законом чи договором, або інший спосіб (способи) захисту прав та інтересів, який не суперечить закону і який позивач просить суд визначити у рішенні; якщо позов подано до кількох відповідачів - зміст позовних вимог щодо кожного з них.

Відповідно до ч. 3 ст. 49 ЦПК України до закінчення підготовчого засідання позивач має право змінити предмет або підстави позову шляхом подання письмової заяви. У справі, що розглядається за правилами спрощеного позовного провадження, зміна предмета або підстав позову допускається не пізніше ніж за п`ять днів до початку першого судового засідання у справі.

Верховний Суд у постанові від 09.07.2020 у справі №922/404/19 сформулював висновок щодо застосування норм процесуального права в подібних правовідносинах про те, що:

«позовом у процесуальному сенсі є звернення до суду з вимогою про захист своїх прав та інтересів, який складається з двох елементів: предмета і підстави позову.

Під предметом позову розуміється певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої позивач просить прийняти судове рішення.

Підставу позову становлять обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги щодо захисту права та охоронюваного законом інтересу.

Відтак зміна предмета позову означає зміну вимоги, з якою позивач звернувся до відповідача, а зміна підстав позову - це зміна обставин, на яких ґрунтується вимога позивача».

У даному випадку звертаючись з вимогами до ОСОБА_1 , обґрунтовуючи вимоги діями останнього, ПрАТ «ІНСК» вимог до ОСОБА_1 не заявляв. Натомість просило стягнути з ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , 29965 грн 18 коп. шкоди, заподіяної внаслідок ДТП.

Тобто має місце суперечність вимог позивача, яку не було розв`язано судом першої інстанції при вирішенні спірних правовідносин. Суд апеляційної інстанції позбавлений можливості усунути даний недолік.

Таким чином, спірні правовідносини стосуються прав та обов`язків ОСОБА_3 , про стягнення коштів з якого йде мова в позовній заяві. Але зазначена особа до участі в справі залучена не була.

Зазначеного вище суд першої інстанції не врахував, та відмовив у задоволенні позову з інших підстав.

З урахуванням наведених мотивів відмови в задоволенні позову колегія суддів інші доводи апеляційної скарги не аналізує.

Висновки суду по суті вирішення спору про обґрунтованість або необґрунтованість позовних вимог мають бути зроблені за належного суб`єктного складу учасників справи. При цьому позивач не позбавлений права на звернення до суду з відповідними вимогами до належного відповідача.

Схожі висновки викладено в постановах Верховного Суду від 15.10.2025 у справі №757/51866/19, від 29.10.2025 у справі №757/39784/23, від 10.12.2025 у справі №207/4775/21.

Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.

Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення суду повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

З огляду на викладене, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів і вимог апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов вірного висновку про відмову в задоволенні позову, але відмовив у його задоволенні з інших підстав, тому рішення суду в частині мотивів відмови в задоволенні позову з підстав, передбачених п. 4 ч. 1 ст. 376 ЦПК України, підлягає зміні.

Керуючись ст. 367, 374, 376, 381-382, 389 ЦПК України,

у х в а л и в :

Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства «Інноваційний страховий капітал» задовольнити частково.

Рішення Лебединського районного суду Сумської області 17 червня 2026 року змінити, виклавши його мотивувальну частину в редакції цієї постанови.

В іншій частині рішення Лебединського районного суду Сумської області 17 червня 2026 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення і касаційному оскарженню не підлягає.

Головуючий - А.О. Замченко

Судді: О.М. Черних

А.М. Худик